Спосіб використання беластезину для лікування проявів опіатного абстинентного синдрому

Реферат: UA 93431 U UA 93431 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до наркології, і може бути застосована для використання в комплексному лікуванні опіатного абстинентного синдрому з метою ліквідації вегетативних проявів даного патологічного стану. Відомі способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням холінолітиків, а саме - атропіну сульфату у вигляді атропінокоматозної терапії. Вперше атропінокоматозна терапія для лікування психічних захворювань була запропонована Г. Форрером [Forrer GR. Miller JJ: Atropine coma: А somatic therapy in psychiatry. Am J Psychiatry 1 15:455-458. 1958], та на перших етапах свого існування знайшла широке застосування в лікуванні різноманітної гострої психіатричної патології, в тому числі, й у лікуванні опіатного абстинентного синдрому. Цей спосіб досить широко використовувався у країнах колишнього СРСР, де лідерами його використанні у лікуванні проявів опіатної абстиненції були А.Г. Гофман із співробітниками [Гофман А. Г., Бориневич В.В., Черняховский Д.А. и др. Наркомании, токсикомании и их лечение. Метод, рекомендации. - М., 1979. - 48 с.]. Атропінокоматозна терапія (АКТ) здатна практично повністю ліквідовувати прояви опіатного абстинентного синдрому, суттєво впливати на вираженість постабстинентної депресії та інших психопатологічних розладів, які спостерігаються у опіатних наркоманів під час ремісії, послаблювати патологічний потяг до наркотику, збільшуючи тим самим тривалість та якість ремісії. Недоліком відомого способу є його потенційна небезпечність для життя хворого внаслідок досить тривалого виключення свідомості хворого, технічна складність виконання, велика кількість абсолютних та відносних протипоказань до АКТ, велика кількість ранніх та відкладених у часі ускладнень АКТ, до числа яких входять і такі небезпечні патологічні стани, як гостре психомоторне збудження, порушення свідомості, гострі галюцинози, надмірна тахікардія, надмірна гіпертензія, апное, серцеві аритмії, блювота із наступною аспірацією блювотних мас, надмірне поглиблення коми, колаптоїдні стани та гостра серцево-судинна недостатність. Недоліком відомого способу є і велике перевищення терапевтичних доз атропіну сульфату, що нерідко провокує у хворого появу побічних явищ у вигляді сухості в роті, кон'юнктивіту, кашлю, запорів, затруднень сечовиділення, апатії, безсоння, порушень психіки у вигляді манії, депресії, відстроченого галюцинозу або делірію. Недоліком відомого способу у економічному плані є необхідність забезпечення його виконання в умовах спеціалізованого відділення із використанням дороговартісного устаткування із залученням висококваліфікованих спеціалістів, що серйозно впливає на вартість лікування. Відомий також спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням атропіну сульфату у вигляді центральної холінолітичної блокади (ЦХЛБ) за методикою Назаралієва [Назаралиев Ж.Б., Мунькин Л.М. Лечение острой фазы опийного абстинентного синдрома методом центральной холинолитической блокады. Бишкек, MCN, 2003. - 408 с.]. Спосіб широко застосовується у клінічній практиці, отримав визнання у спеціалістів і по своїй суті є модифікацією методики атропінокоматозної терапії із певним зменшенням дози атропіну сульфату під час лікування за рахунок додаткового використання немедикаментозних методів лікування та знеболювальних препаратів. Недоліками цього відомого способу є практично всі недоліки, властиві для атропінокоматозної терапії (див. вище). Відомі способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням інших антихолінергічних засобів - амітриптиліну, дексбезетиміду, гангліоблокаторів та курареподібних препаратів [Гофман А.Г., Лошаков Е.С, Нижниченко Т.И. Купирование опийной абстиненции атропином и трициклическими антидепрессантами. Неотложная наркология [Тез. докл. Обл. науч. - пр. конф.]. Харьков. 1987:248-51), (Кочмала М.Т., 1973; Морозов Г.В., 1974), (Dilsaver S.C., 1988]. Недоліком зазначених відомих способів є велика кількість ускладнень у вигляді колаптоїдних станів, затримки сечовиділення, кишкової непрохідності, порушень зору, важких розладів дихальної та серцевої діяльності, в тому числі - порушень серцевого ритму, а в разі застосування амітриптиліну - ще й виникнення деліріозних станів, ліквідація яких, у свою чергу потребуватиме додаткового застосування великих доз нейролептиків із їхніми побічними та небажаними для хворого ефектами. Все це, у свою чергу, погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування. Близькими до заявленого за технічною суттю та досягнутими результатами є численні способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням так званої "психофармакологічної моделі", до структури якої входять препарати, які переважно використовуються за принципом симптоматичної терапії [Малышев В.Г., Корлюгов О.Р. Анализ эффективности известных методов лечения опийного абстинентного синдрома. Medical 1 UA 93431 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Express, 2009]. У численних варіантах психофармакологічної моделі для корекції розладів сну та поведінки використовуються транквілізатори та нейролептики у різних комбінаціях, а для зняття больового синдрому застосовуються ортофен, кетанов, диклофенак та інші анальгетики [Воронин К.Э., Рохлина М.Л., Петракова Л.Б. Клинические проявления и патогенетические методы лечения опийного абстинентного синдрома // Актуальные проблемы медикосоциальной реабилитации больных алкоголизмом и наркоманиями. - М., 1994. - С. 125-129], [Галактионова Т.Е. Клинические варианты героиновой наркомании в аспекте дифференцированной терапии. Автореф. канд. дисс. - М., 2009), (Иванец Н.Н., Винникова М.А. Кетанов в терапии абстинентного синдрома у больных с опийной (героиновой) зависимостью: пособие для врачей. - М., 2003. - 16 с.]. Недоліком зазначених відомих способів є фактичне ігнорування вегетативної складової опіатного абстинентного синдрому, що, у свою чергу, негативно відбивається на загальному фізичному та емоційному стані хворих та в кінцевому результаті призводить до збільшення кількості психотропних препаратів, за рахунок дії яких компенсується вплив патологічної вегетативної імпульсації на організм та психіку хворих. Це також погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування. Найбільш близьким по суті виконання та кінцевим результатам до заявленого є спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому із використанням атропіну сульфату. При цьому даний препарат застосовується парентерально як вегетоактивна складова частина медикаментозного комплексу, із суворим дотриманням разових та добових терапевтичних доз у вигляді підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій 0,1 % розчину препарату по 1 мл тричі на добу [Трещинская М.А., Хрыкин В.Н., Использование атропина при структурированном лечении опиатного абстинентного синдрома. - Донецк: Медицина неотложных состояний, 2013, 5(52)]. Суттєвою перевагою заявленого способу перед відомим є спрощення введення препарату у організм хворого, зменшення ризику зараження медичного персоналу ВІЛ-інфекцією та гепатитом С, додатковою перевагою способу є широка присутність препарату у аптечній мережі, зручність користування таблетованою формою засобу, та економічна ефективність методу у порівнянні із аналогічним парентеральним методом введення атропіну сульфату. В основу корисної моделі поставлена задача суттєвого полегшення стану хворого під час лікування опіатного абстинентного синдрому, прискорення переходу хворого до наступних етапів лікування опіатної залежності, скорочення терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, до комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому включається пероральне призначення беластезіну у вигляді таблетованого стандартного препарату, який призначають хворому чотири рази на добу - вранці та в ввечері по дві таблетки, а в обід та на ніч - по одній таблетці. Препарат призначається з першого дня перебування хворого у стаціонарі до припинення вегетативних розладів у хворого. Клінічна практика твердить про те, що призначення беластезіну у подібних випадках на термін, менший за три доби є недостатнім, а більше п'яти діб - недоцільним. Середній термін призначення беластезіну для лікування вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у запропонованій авторами моделі складає чотири доби. Використання беластезіну базується на тому, що до його складу входить екстракт красавки, механізм дії якої полягає в блокуванні М-холінореактивних систем, які під його дією стають нечутливими до нейромедіатора ацетилхоліну, який вивільнюється в ділянці закінчень постгангліонарних парасимпатичних нервів. Препарат має центральну холінолітичну дію. Таким чином, екстракт красавки відноситься до невибіркових блокаторів м-холінорецепторів. Алкалоїди екстракту красавки проходять через гематоенцефалічний бар'єр та виконує складний вплив на центральну нервову систему. Препарат зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних та потових залоз, зменшує тонус гладких м'язів внутрішніх органів, зменшує моторику шлунково-кишкового тракту, зменшує секрецію сльозної рідини. В середніх терапевтичних дозах екстракт красавки виявляє помірний стимулюючий вплив на центральну нервову систему та відкладений у часі седативний ефект. В токсичних дозах красавка викликає збудження, ажитацію, галюцинації, коматозний стан. Заявлений спосіб здійснюється наступним чином. Хворому щоденно чотири рази на добу, а саме - о восьмій годині ранку, тринадцятій годині дня, о вісімнадцятій годині вечора та о двадцять другій годині вечора дається беластезін у таблетованій формі. О восьмій та о вісімнадцятій годинах хворий отримує по дві таблетки препарату, о тринадцятій та двадцять другій годинах - по одній таблетці. При цьому лікар або підготовлена медсестра паралельно веде моніторинг вегетативних проявів опіатного 2 UA 93431 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 абстинентного синдрому, найбільш виражених у розладах кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї. Найбільш оптимальним засобом для такої оцінки на погляд авторів корисної моделі є розроблена та запропонована ними раніше шкала ОАС1. Препарат відміняється після зникнення відповідної патологічної симптоматики. Термін застосування беластезіну, як правило, не перевищує п'яти діб. Дані параметри вибрані дослідним шляхом у зв'язку з тим, що при їх використанні виявлявся найвищий терапевтичний ефект. Спосіб протипоказаний при наявності алергії на складові частини беластезіну, при глаукомі, ішемічній хворобі серця та декомпенсованих пороках серця, атриовентрикулярній блокаді, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, онкозахворюваннях, тиреотоксикозі, активному туберкульозі легень, гострих лихоманкових станах. Спосіб використаний нами у 32 різностатевих хворих у віці від 19 до 34 років, які усі страждали на опіатну наркоманію у 2-й стадії. Усі хворі систематично вживали опіати у ін'єкційній формі та мали сформований опіатний абстинентний синдром різного ступеню важкості. Позитивний результат отримано у всіх хворих, ступінь результату підтверджується достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Приклад 1. Хворий С., 21 рік. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх чотирьох років, перебуває на диспансерному обліку протягом останніх трьох років. Тричі лікувався з приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару по методиці із застосуванням транквілізаторів та нейролептиків. Ремісії після курсу лікування були вкрай недовготривалими. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики в день приїзду до лікарні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 4 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально беластезін у стандартній таблетованій формі по дві таблетки о восьмій та вісімнадцятій годинах та по одній таблетці - о тринадцятій та двадцять другій годинах щодобово протягом перших чотирьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. В зв'язку з цим на п'яту добу лікування опіатного абстинентного синдрому беластезін був хворому відмінений та вегетативні розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому беластезіну у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення беластезіну у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладівкишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших чотирьох діб застосування беластезіну, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Приклад 2. Хворий Д., 31 рік. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоідів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх тринадцяти років, перебуває на диспансерному обліку протягом останніх восьми років. Тричі лікувався з приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару, один раз - за методикою із застосуванням бупренорфіну, двічі - за методикою із застосуванням нейролептиків та анестетиків. Ремісія після першого курсу лікування - близько чотирьох місяців, після наступних курсів лікування - менше трьох місяців. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики вранці напередодні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 4 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально беластезін у стандартній таблетованій формі по дві таблетки о восьмій та вісімнадцятій годинах та по одній таблетці - о тринадцятій та двадцять другій годинах щодобово протягом перших трьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. В зв'язку з цим на четверту добу лікування опіатного абстинентного синдрому беластезін був хворому відмінений та вегетативні розлади після цього не 3 UA 93431 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому беластезіну у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОAC2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення беластезіну у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших трьох діб застосування беластезіну, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Приклад 3. Хворий Ю., 24 роки. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоідів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх семи років, на диспансерному обліку перебуває чотири роки. Раніше лікувався один раз у реанімаційному відділенні методом гемосорбції. Ремісія після виписки близько одного місяця. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики в день приїзду до лікарні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 3 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально беластезін у стандартній таблетованій формі по дві таблетки о восьмій та вісімнадцятій годинах та по одній таблетці - о тринадцятій та двадцять другій годинах щодобово протягом перших чотирьох. Протягом цього часу вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї залишалися, хоча проявлялися у легкій, не обтяжливій для хворого формі. В зв'язку з цим давання беластезіну було продовжено хворому на одну добу. На шосту добу лікування вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому в клінічній картині ніяк не виявлялися, та беластезін був хворому відмінений. Вегетативні розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому беластезіну у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення беластезіну у даному випадку привело до вираженої позитивної динаміки у зменшенні вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших чотирьох діб застосування беластезіну, та повної ліквідації цих розладів на п'яту добу застосування препарату, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Як видно із прикладів здійснення, заявлений спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому у хворих на опіатну наркотичну залежність є дієздатний і ефективний. У порівнянні із відомими способами заявлений спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому із застосуванням беластезіну, як препарату із холінолітичними властивостями, дозволяє активно уникати токсичної дії характерної для використання в аналогічних ситуаціях інших холінолітиків, наприклад, атропіну у різних модифікаціях атропінокоматозної терапії та центральної холінолітичної блокади (ЦХЛБ), а також дозволяє суттєво зменшувати сукупну дозу транквілізаторів та нейролептиків у різних модифікаціях так званої "психофармакологічної моделі" лікування опіатного абстинентного синдрому за рахунок ліквідації вегетативного сегменту патологічної симптоматики та покращення загального стану хворого. Таким чином, заявлений спосіб в порівнянні із відомими способами дозволяє суттєво підвищити терапевтичну ефективність комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому, що включає використання беластезину у таблетованій формі, який відрізняється тим, що холінолітик та місцевий анестетик беластезин використовують як вегетоактивну складову частину медикаментозного комплексу, причому беластезин застосовують у вигляді таблетованого стандартного препарату, 4 UA 93431 U який призначають хворому чотири рази на добу - вранці та в ввечері по дві таблетки, а в обід та на ніч - по одній таблетці. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5