Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому

Реферат: Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому включає використання атропіну сульфату в ін'єкційній формі як вегетоактивну складову частину медикаментозного комплексу у вигляді підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій 0,1 % розчину препарату по 1 мл тричі на добу із суворим дотриманням разових та добових терапевтичних доз. UA 91159 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ПРОЯВІВ ОПІАТНОГО АБСТИНЕНТНОГО СИНДРОМУ UA 91159 U UA 91159 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до наркології, і може бути застосована для використання в комплексному лікуванні ошатного абстинентного синдрому з метою ліквідації вегетативних проявів даного патологічного стану. Відомі способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням атропіну сульфату у вигляді атропінокоматозної терапії. Вперше атропінокоматозна терапія для лікування психічних захворювань була запропонована Г. Форрером (Forrer GR. Miller JJ: Atropine coma: A somatic therapy in psychiatry. Am J Psychiatry 1 15:455-458. 1958), та на перших етапах свого існування знайшла широке застосування в лікуванні різноманітної гострої психіатричної патології, в тому числі, й у лікуванні опіатного абстинентного синдрому. Цей спосіб досить широко використовувався у країнах колишнього СРСР, де лідерами його використанні у лікуванні проявів ошатної абстиненції були А.Г. Гофман із співробітниками (Гофман А.Г., Бориневич В.В., Черняховский Д.А. и др. Наркомании, токсикомании и их лечение. Метод, рекомендации. - М., 1979. - 48 с). Атропінокоматозна терапія (АКТ) здатна практично повністю ліквідовувати прояви опіатного абстинентного синдрому, суттєво впливати на вираженість постабстинентної депресії та інших психопатологічних розладів, які спостерігаються у опіатних наркоманів під час ремісії, послаблювати патологічний потяг до наркотику, збільшуючи тим самим тривалість та якість ремісії. Недоліком відомого способу є його потенційна небезпечність для життя хворого внаслідок досить тривалого виключення свідомості хворого, технічна складність виконання, велика кількість абсолютних та відносних протипоказань до АКТ, велика кількість ранніх та відкладених у часі ускладнень АКТ, до числа яких входять і такі небезпечні патологічні стани, як гостре психомоторне збудження, порушення свідомості, гострі галюцинози, надмірна тахікардія, надмірна гіпертензія, апное, серцеві аритмії, блювота із наступною аспірацією блювотних мас, надмірне поглиблення коми, колаптоїдні стани та гостра серцево-судинна недостатність. Недоліком відомого способу є і велике перевищення терапевтичних доз атропіну сульфату, що нерідко провокує у хворого появу побічних явищ у вигляді сухості в роті, кон'юнктивіту, кашлю, запорів, затруднень сечовиділення, апатії, безсоння, порушень психіки у вигляді манії, депресії, відстроченого галюцинозу або делірію. Недоліком відомого способу у економічному плані є необхідність забезпечення його виконання в умовах спеціалізованого відділення із використанням дороговартісного устаткування із залученням висококваліфікованих спеціалістів, що серйозно впливає на вартість лікування. Відомий також спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням атропіну сульфату у вигляді центральної холінолітичної блокади (ЦХЛБ) за методикою Назаралієва (Назаралиев Ж.Б., Мунькин Л.М. Лечение острой фазы опийного абстинентного синдрома методом центральной холинолитической блокады. Бишкек, MCN, 2003, 408с). Спосіб широко застосовується у клінічній практиці, отримав визнання у спеціалістів і по своїй суті є модифікацією методики атропінокоматозної терапії із певним зменшенням дози атропіну сульфату під час лікування за рахунок додаткового використання немедикаментозних методів лікування та знеболювальних препаратів. Недоліками відомого способу є вже зазначені вище недоліки, властиві для атропінокоматозної терапії: потенційна небезпечність для життя хворого внаслідок тривалого виключення його свідомості, технічна складність методики, велика кількість абсолютних та відносних протипоказань до ІГХЛБ, велика кількість ускладнень ЦХЛБ, серед яких можливе виникнення гострого психомоторного збудження, порушень свідомості, гострих галюцинозів, надмірних тахікардії та гіпертензії, апное, серцевих аритмій, блювоти із аспірацією блювотних мас, надмірного поглиблення коми, колаптоїдних станів та гострої серцево-судинної недостатності. Недоліком відомого способу також є суттєве перевищення терапевтичних доз атропіну сульфату, що, як і під час застосування АКТ, може провокувати, хоча й у меншій кількості випадків, появу сухості в роті, кон'юнктивіту, кашлю, запорів, затруднень сечовиділення, апатії, безсоння, порушень психіки у вигляді манії, депресії, відстроченого галюцинозу або делірію. Недоліком відомого способу у економічному плані, як і при застосуванні АКТ, є необхідність забезпечення його виконання в умовах спеціалізованого відділення із використанням дороговартісного устаткування із залученням висококваліфікованих спеціалістів, що суттєво збільшує вартість лікування. Відомі способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням інших антихолінергічних засобів - амітриптиліну, дексбезетиміду, гангліоблокаторів та курареподібних препаратів (Гофман А.Г., Лошаков Е.С, Нижниченко Т.И. Купирование опийной абстиненции атропином и трициклическими антидепрессантами. Неотложная наркология [Тез. докл. Обл. науч.-пр. конф.]. Харьков. 1987:248-51), (Кочмала М.Т., 1973; Морозов Г.В., 1974), (Dilsaver S.C., 1988). 1 UA 91159 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Недоліком зазначених відомих способів є велика кількість ускладнень у вигляді колаптоїдних станів, затримки сечовиділення, кишкової непрохідності, порушень зору, важких розладів дихальної та серцевої діяльності, в тому числі - порушень серцевого ритму, а в разі застосування амітриптиліну - ще й виникнення деліріозних станів, ліквідація котрих, у свою чергу потребуватиме додаткового застосування великих доз нейролептиків із їхніми побічними та небажаними для хворого ефектами. Все це, у свою чергу, погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування. Близькими до заявленого за технічною суттю та досягнутими результатами є численні способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням так званої "психофармакологічної моделі", до структури якої входять препарати, які переважно використовуються за принципом симптоматичної терапії (Малышев В.Г., Корлюгов О.Р. Анализ эффективности известных методов лечения опийного абстинентного синдрома. Medical Express, 2009). У численних варіантах психофармакологічної моделі для корекції розладів сну та поведінки використовуються транквілізатори та нейролептики у різних комбінаціях, а для зняття больового синдрому застосовуються ортофен, кетанов, диклофенак та інші анальгетики (Воронин К.Э., Рохлина М.Л., Петракова Л.Б. Клинические проявления и патогенетические методы лечения опийного абстинентного синдрома // Актуальные проблемы медикосоциальной реабилитации больных алкоголизмом и наркоманиями. - М., 1994; 125-129), (Галактионова Т.Е. Клинические варианты героиновой наркомании в аспекте дифференцированной терапии. Автореф. канд. дисс. М., 2009), (Иванец Н.Н., Винникова М.А. Кетанов в терапии абстинентного синдрома у больных с опийной (героиновой) зависимостью: пособие для врачей. - М., 2003. - 16 с). Недоліком зазначених відомих способів є фактичне ігнорування вегетативної складової опіатного абстинентного синдрому, що, у свою чергу, негативно відбивається на загальному фізичному та емоційному стані хворих та в кінцевому результаті призводить до збільшення кількості психотропних препаратів, за рахунок дії котрих компенсується вплив патологічної вегетативної імпульсації на організм та психіку хворих. Це також погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування. В основу винаходу поставлено задачу суттєвого полегшення стану хворого під час лікування опіатного абстинентного синдрому, прискорення переходу хворого до наступних етапів лікування опіатної залежності, скорочення терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, до комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому включається призначення атропіну сульфату у вигляді 0,1 % розчину для виконання підшкірних та внутрішньом'язевих ін'єкцій по 1 мл тричі на добу. Препарат призначається з першого дня перебування хворого у стаціонарі до припинення вегетативних розладів у хворого. Клінічна практика твердить про те, призначення атропіну сульфату у подібних випадках на термін, менший за три доби є недостатнім, а більше п'яти діб недоцільним. Середній термін призначення атропіну сульфату для лікування вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у запропонованій авторами моделі складає чотири доби. Механізм дії атропіну сульфату полягає в блокуванні М-холінореактивних систем, котрі під його дією стають нечутливими до нейромедіатора ацетилхоліну, який вивільнюється в ділянці закінчень постгангліонарних парасимпатичних нервів. Препарат має центральну холінолітичну дію. Таким чином, атропін відноситься до невибіркових блокаторів м-холінорецепторів. Атропін проходить через гематоенцефалічний бар'єр та виконує складний вплив на центральну нервову систему. Препарат зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних та потових залоз, зменшує тонус гладких м'язів внутрішніх органів, зменшує моторику шлунково-кишкового тракту, зменшує секрецію слізної рідини. В середніх терапевтичних дозах атропін виявляє помірний стимулюючий вплив на центральну нервову систему та відкладений у часі седативний ефект. В токсичних дозах атропін викликає збудження, ажитацію, галюцинації, коматозний стан. Заявлений спосіб здійснюється наступним чином. Хворому щоденно тричі на добу, а саме - о восьмій годині ранку, п'ятнадцятій годині дня та о двадцять другій годині вечора виконуються підшкірні або внутрішньом'язові ін'єкції по 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. При цьому лікар або підготовлена медсестра паралельно веде моніторинг вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому, найбільш виражених у розладах кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї. Найбільш оптимальним засобом для такої оцінки на погляд авторів корисної моделі є розроблена та 2 UA 91159 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 запропонована ними раніше шкала ОАС1. Препарат відміняється після зникнення відповідної патологічної симптоматики. Термін застосування атропіну сульфату, як правило, не перевищує п'яти діб. Дані параметри вибрані дослідним шляхом у зв'язку з тим, що при їх використанні виявлявся найвищий терапевтичний ефект. Спосіб протипоказаний при наявності алергії на атропін, глаукомі, ішемічній хворобі серця та декомпенсованих пороках серця, атриовентрикулярній блокаді, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, онкозахворюваннях, тиреотоксикозі, активному туберкульозі легень, гострих лихоманкових станах. Спосіб використаний нами у 65 різностатевих хворих, які усі страждали на опіатну наркоманію у 2-й стадії, усі хворі систематично вживали опіати у ін'єкційній формі та мали сформований опіатний абстинентний синдром різного ступеня важкості. Тривалість захворювання складала від 3 до 18 років, в середньому 6,7±3,4 роки. Середній вік хворих склав 24,2±5,1 роки. Позитивний результат отримано у всіх хворих, ступінь результату підтверджується достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Приклад 1. Хворий Т., 25 років. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоідів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх шести років, перебуває на диспансерному обліку протягом останніх чотирьох років. Двічі лікувався з приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару, перший раз - по методиці із застосуванням бупренорфіну, другий раз - із застосуванням транквілізаторів та нейролептиків. Ремісія після обох курсів лікування була вкрай недовготривалою. При надходженні хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики в день приїзду до лікарні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 3 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував щоденно по 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату у вигляді підшкірних ін'єкцій по 1 мл тричі на добу протягом перших чотирьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. В зв'язку з цим на п'яту добу лікування опіатного абстинентного синдрому атропіну сульфат був хворому відмінений та вегетативні розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому атропіну сульфату у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення атропіну сульфату у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї на протязі перших чотирьох діб застосування атропіну сульфату, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Приклад 2. Хворий В., 29 років. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх дванадцяти років, перебуває на диспансерному обліку протягом останніх восьми років. Тричі лікувався з приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару, двічі - у реанімаційному відділенні із застосуванням методики гемосорбції, третій раз - за методикою із застосуванням транквілізаторів та нейролептиків. Ремісія після першого курсу лікування - близько півроку, після наступних курсів лікування - до двох місяців. При надходженні хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики вранці напередодні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 4 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував щоденно по 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату у вигляді підшкірних ін'єкцій по 1 мл тричі на добу протягом перших трьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. В зв'язку з цим на четверту добу лікування опіатного абстинентного синдрому атропіну сульфат був хворому відмінений та вегетативні розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому атропіну сульфату у хворого не відмічалося. 3 UA 91159 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення атропіну сульфату у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших трьох діб застосування атропіну сульфату, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Приклад 3. Хворий Г., 20 років. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоідів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх чотирьох років, на диспансерному обліку не перебуває. Раніше не лікувався. При надходженні хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики в день приїзду до лікарні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 3 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував щоденно по 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату у вигляді підшкірних ін'єкцій по 1 мл тричі на добу на протязі перших чотирьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї проявлялися у легкій, не обтяжливій для хворого формі. В зв'язку з цим ін'єкції атропіну були продовжені хворому на одну добу. На п'яту добу лікування вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому в клінічній картині ніяк не виявлялися та атропін сульфату був хворому відмінений. Вегетативні розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому атропіну сульфату у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення атропіну сульфату у даному випадку привело до вираженої позитивної динаміки у зменшенні вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших чотирьох діб застосування атропіну сульфату, та повної ліквідації цих розладів на п'яту добу застосування препарату, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створили позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Як видно із прикладів здійснення, заявлений спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому у хворих на опіатну наркотичну залежність є дієздатний і ефективний. У порівнянні із відомими способами заявлений спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому дозволяє активно уникати токсичної дії характерної для використання атропіну у різних модифікаціях атропінокоматозної терапії та центральної холінолітичної блокади (ЦХЛБ), а також дозволяє суттєво зменшувати сукупну дозу транквілізаторів та нейролептиків у різних модифікаціях так званої "психофармакологічної моделі" лікування опіатного абстинентного синдрому за рахунок ліквідації вегетативного сегменту патологічної симптоматики та покращення загального стану хворого. Таким чином, заявлений спосіб в порівнянні із відомими способами дозволяє суттєво підвищити терапевтичну ефективність комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому, що включає використання атропіну сульфату в ін'єкційній формі, який відрізняється тим, що атропіну сульфат використовують як вегетоактивну складову частину медикаментозного комплексу у вигляді підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій 0,1 % розчину препарату по 1 мл тричі на добу із суворим дотриманням разових та добових терапевтичних доз. 4 UA 91159 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5