Спосіб теплоізоляції шляхом напилення самозміцненого покриття на ізоляційні панелі будівлі

1. Спосіб теплоізоляції фасаду будівлі, який відрізняється тим, що включає наступні етапи: і) кріплення до зовнішньої поверхні оброблюваного фасаду будівлі комплекту теплоізоляційних елементів (10), які складаються із суцільноформованих панелей відповідно до заздалегідь визначеного загального архітектурного ряду, виконаних з можливістю взаємного стикування, які мають рельєфи, що визначають бажаний остаточний архітектурний вигляд фасаду, і іі) напилення єдиного покриття (20), самозміцненого волокнами, на вказані зістиковані один з одним елементи (10). 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що теплоізоляційні елементи (10) виготовлені за допомогою суцільного формування або вирізування. 3. Спосіб за будь-яким з пп.1 або 2, який відрізняється тим, що щонайменше деякі теплоізоляційні елементи (10) містять плоску основну пластину (120) і рельєфний виступ (122) з одного матеріалу з пластиною (120). 4. Спосіб за будь-яким з пп.1-3, який відрізняється тим, що теплоізоляційні елементи (10) виготовлені на основі ніздрюватих пластмас. 5. Спосіб за будь-яким з пп.1-4, який відрізняється тим, що теплоізоляційні елементи (10) виготовлені на основі поліуретану або полістиролу. 2 (19) 1 3 94763 4 тя, самозміцненого волокнами довжиною 4-20мм, для здійснення способу за будь-яким з пп.1-14. Зовнішня теплоізоляція протягом, щонайменше 40 років, є однією з найпоширеніших технологій теплоізоляції стін будівель. Вона об'єднує усі способи теплоізоляції стін, відповідно до яких теплоізоляція розмішується із зовнішнього боку несучої конструкції. Відповідно до цього визначення зовнішня теплоізоляція включає різні види продукції: a) Ненесучі стінні панелі, що використовуються для будівництва фасадів будівель невисокої якості: b) Подвійні стіни, що широко використовуються в північній Європі (Великобританії, країнах Бенілюксу); c) Обшивки та облицювання, які широко застосовувалися для ремонту великих соціальних житлових комплексів у 80-і та 90-і роки; d) ї, нарешті, теплоізоляція з покриттям, найменш дорога у усіх систем, яка часто використовується додатково до всього вище переліченого в секторі соціального житла, а, також для ремонту індивідуальних житлових будинків, Хоча технології зовнішньої теплоізоляції широко використовуються в усіх секторах в Європі за межами Франції, в житловому секторі Франції вони використовуються дуже мало. У цій країні вихідною технологією теплоізоляції є внутрішня обшивка, яка дозволяє, кінець кінцем одержати менш дорогу утеплену стіну. Проте ця технологія накладної теплоізоляції за допомогою обшивки внутрішніх стін в цілому є малоефективною в новому будівництві, оскільки створює безліч теплових містків. Насправді, в цьому випадку всі зони, не забезпечені теплоблокуванням за допомогою теплоізоляції втрачають значно більше тепла, між утеплені зони, створюючи, таким чином, дійсні втрати тепла, які називаються тепловими містками, відбуваються через різницю поверхневої температури та температури конденсації, і, приводячи., окрім значної втрати енергії до ризику визначеної патології в опалювальний період (наприклад, пліснявіння, відставання внутрішньої обшивки). Найбільшу шкоду наносять теплові містки, що знаходяться на стиках між зовнішніми стінами і підлогами. Таким чином при використанні вказаної технології внутрішньої теплоізоляції необхідно перед ізоляцією за допомогою внутрішньої обшивки, обробляти вказані теплові містки (додавання переривників або особливе розташування накладного ізолюючого матеріалу перед настиланням чистої підлоги). Вказану обробку можна використовувати з новому будівництві, але неможливо використовувати її в існуючій будівлі. Крім того, технологію внутрішньої теплоізоляції важко застосовувати при ремонті, оскільки вона значно зменшує житлові площі (на декілька відсотків), призводячи, таким чином, до значної майнової втрати. Ця технологія вимагає повного відновлення внутрішнього оздоблення після завершення робіт, вона дуже незручна, щоб застосовуватися у зайнятих житлових приміщеннях, і, крім того, вона вимагає переміщення всього обладнання, розташованого уздовж зовнішніх стін. Таким чином, зрозуміло, що технології зовнішньої теплоізоляції могли б претендувати на відповідний ринок. Але естетика і вартість існуючих систем не дозволяють їм зайняти високе місце на цьому ринку. Існуючі системи створюють проблеми естетичного та економічного характеру. Теплоізоляція, яка краще за все відповідає архітектурі якісних фасадів (облицювання та обшивки), є найбільш дорогою з ряду: щонайменше в два рази дорожче теплоізоляції з покриттям, головним чином внаслідок вартості продуктів. Найдешевші продукти цього ряду (теплоізоляція з тонким покриттям), проте, значно дорожчі, ніж технології внутрішньої ізоляції (головним чином, за рахунок вартості укладання), і, крім того, мають дуже бідну естетику, оскільки передбачають фасад, позбавлений рельєфів. Ці проблеми пов'язані з самим технічним принципом здійснення теплоізоляції з тонким покриттям. Насправді, теплоізоляція з тонким покриттям (див. Фіг.1) здійснюється звичайно з 5 послідовних шарів: шару 10 теплоізоляції, закріпленої за допомогою кріплень 11 на несучій стіні 1, підготовчого шару 12, сітки 14 із скловолокна, підстилаючого шару 16 та оздоблювального покриття 18. Таким чином, ця теплоізоляція вимагає значного часу на здійснення і витримку з обов'язковими операціями (такими як наприклад, закріплення будівельних риштовань), що вимагають витрат. Перший шар 10 складається з теплоізоляції, звичайно приклеєної і прикріпленої до опорної стіни 1, яка пройшла попередню підготовку (можливо, зачищення і видалення задирок). Другий шар 12, тобто підготовчий шар, призначений для укладання третього шару 14, армуючої сітки із скловолокна, яка забезпечує механічний опір покриття, що піддається значним навантаженням, таким як періодичні струси в нижній частині будівель і кліматичні коливання, пов'язані із змінами температури і вологості (сонячне опромінення, холод, дощ тощо). Ці кліматичні навантаження створюють в покритті напругу і деформації, що. призводять, при перевищенні їх допустимих значень, до появи тріщин в особливих точках системи покриття/теплоізоляція, таких як кути або просто з'єднання між теплоізоляційними панелями. Четвертий шар 16, тобто підстилаючий шар, дозволяє втопити сітку в покриття. Останній шар 18 є оздоблювальним шаром, який надає системі і фасаду остаточний вигляд. Це короткий опис технології теплоізоляції за допомогою теплоізоляції з тонким покриттям показує складність її здійснення. Проте він стосується лише рядової ділянки системи, виготовлення якої є найбільш простим. На фасаді будівлі існує множина особливих точок: віконні і дверні отвори, кути стін тощо. Для кожної особливої точки арматура покриття має бути зміцнена, звичайно шляхом 5 додавання другого шару сітки, яка має бути розташована точно, її основа має бути зміщена відносно основи першої сітки. Крім того, щоб обмежити використання цього складного способу розміщення (технічно ризикованого і дорогого), не слід збільшувати кількість особливих точок, а саме, особливих точок, що створюються рельєфами фасаду. Саме цим пояснюється те, що фасади, облицьовані теплоізоляцією з тонким покриттям, часто є гладкими і архітектурно і естетично одноманітними. Щоб обійти ці перешкоди, деякі промислові виготовлювачі систем теплоізоляції з тонким покриттям пропонують ряд декоративних профілів, які найчастіше є вирізаними елементами спрощених форм із стільникового пластика, які не обов'язково мають таку саму високу теплоізолюючу здатність як звичайні накладні панелі. Продукти цього ряду вимагають фасонного різання Потім елементи наклеюються на вже накладені плоскі панелі. Ці елементи часто обмежуються простим орнаментом у вигляді потовщень. Також є ряди профілів із спеціальних бетонів, формованих і призначених для приклеювання до покриття. Крім того, пошук нової естетики шляхом додавання рельєфів до фасаду призводить до додаткових витрат на виготовлення, починаючи з ряду спрощених форм, і, таким чином, до додавання шостої операції і шостого шару до системи. Інші промислові підприємства пропонують профілі ліплення, які складаються з профілів з вирізаних стільникових пластиків з архітектурним орнаментом, які можуть укладатися додатково до операції зовнішньої теплоізоляції. Але форми цих профілів, не обов'язково теплоізоляційних, спрощені та обмежені (часто подовжньою формою). Часто цим профітам заздалегідь при виготовленні надається жорсткість за допомогою шару смоли або покриття. В цьому випадку вони потім наклеюються на вже розміщені плоскі частини теплоізоляції з покриттям, створюючи, тим самим, нову проблему складного приклеювання, однією з проблем якого є довговічність. Крім того, профілі спрощені через проблеми, пов'язані з додатковою вартістю: насправді ці профілі є додатковими опціями для класичної операції зовнішньої теплоізоляції на плоских панелях. Відповідно до відомих способів використовуються подовжні профілі обмежених і простих форм, вирізані по фасону та укладені вручну часто навколо віконних панелей. Це обмеження форми виключає можливість будь-якої адаптації до конкретного стилю відповідно до архітектури існуючої будівлі. Як буде видно з подальшого, суцільноформовані панелі відповідно до даного винаходу, дозволяють здійснити таку адаптацію. Існуючі технології змушені пристосовуватися до звичайних технологій облицювання за допомогою зовнішньої теплоізоляції з тонким покриттям, що вимагає послідовних дій для їх здійснення. Таким чином, ці декоративні продукти (за винятком профілів, вже зміцнених покриттям або смолою, які створюють проблеми, пов'язані з приклеюванням) в більшості випадків повинні обов'язково зміцнюватися армуючими решітками, заздалегідь 94763 6 вставленими при виготовленні, перш ніж з'єднуватися з рядовими ділянками за допомогою спеціальних операцій при укладанні. Крім того, ці профілі простої форми у жодному випадку не стикуються один з одним для загальної модифікації архітектурного вигляду оброблюваних фасадів. Оскільки вони мають бути вирізані по фасону, вони дозволяють лише надавати стандартні форми або забезпечувати обмежені та одноманітні зміни плоскості, обов'язково вимагаючи також значних додаткових витрат, що стосуються часу здійснення вже дорогої операції, чим і пояснюється дуже рідке застосування таких технологій. Вони є профілями ліплення, використання яких обмежується особливими зонами фасаду, як, наприклад, віконними і дверними отворами бідних і спрощених архітектурних форм, а не елементами особливого ряду, які дозволяють повністю змінити архітектурний вигляд оброблюваної будівлі. Нарешті вони не є елементами, що підвищують ефективність теплоізоляції будівлі, що обробляється за допомогою технології зовнішньої теплоізоляції. Тут можна навести патентний документ WO 2005/023560 А2 заявника Weber et Broutin. Задачею даного винаходу є створення нових засобів, які дозволяють поліпшити відомі технології зовнішньої теплоізоляції будівель. Вирішення цієї задачі досягається за допомогою способу, який включає наступні етапи: - кріплення до зовнішньої поверхні оброблюваного фасаду будівлі комплекту теплоізоляційних елементів, які складаються із суцільноформованих панелей, одержаних, наприклад за допомогою формування або вирізування відповідно до заздалегідь визначеного загального архітектурного ряду і,виконаних з можливістю взаємного стикування, які мають рельєфи, що визначають бажаний остаточний архітектурний вигляд фасаду, і - нанесення на вказані елементи, зістиковані один з одним, самозміцненого волокнами єдиного покриття шляхом напилення. Відповідно до даного винаходу лише плоскі рядові ділянки фасаду виготовляються за допомогою таких самих теплоізоляційних панелей, але які мають плоску форму та стандартну товщину. Спосіб відповідно до даного винаходу оснований на двох нових аспектах. З одного боку, це елементи, які складаються з панелей, звичайно з теплоізоляційного стільникового пластика, виготовлені шляхом суцільного формування або вирізування відповідно до заздалегідь визначеного ряду, що забезпечують остаточний архітектурний вигляд, адаптований до всіх локальних особливостей; з іншого боку, це нове мінеральне волокнисте покриття відповідно до ознак, описаних нижче, яке дозволяє за одну операцію здійснити напилення на вказані панелі, прикріплені до оброблюваного фасаду. Описані нижче довгі волокна, що використовуються, призначені для однорідного механічного зміцнення покриття в його плоскості. Під цим слід розуміти підвищення його міцності на розрив і подовження при розтягуванні до значень, при яких звичайні навантаження, яким піддається покриття при використанні, не призводять до утворення тріщин. Волокна також дозволяють виключити ук 7 ладання армуючих решіток відповідно до описаних вище існуючих рішень. Даний винахід також стосується, як суцільноформованих елементів, підібраних відповідно до загального заздалегідь визначеного архітектурного ряду, так і особливого покриття, призначеного для здійснення вказаного способу за одну операцію напилення, причому остаточна обробка забезпечується звичайними засобами (затиранням, шабруванням, шліфуванням тощо). Фахівцеві зрозуміло, що даний винахід дозволяє значно спростити процес теплоізоляції будівлі в порівнянні з відомою технологією, забезпечуючи при цьому повністю новаторський архітектурний вигляд відповідно до заздалегідь визначеного загального архітектурного ряду. Насправді, тоді як класична теплоізоляція з тонким покриттям вимагає здійснення шести послідовних операцій, даний винахід дозволяє забезпечити як теплоізоляцію, так і остаточну архітектурну обробку фасаду будівлі, лише за дві операції, що стосуються відповідно кріплення зістикованих одна з одною теплоізоляційних панелей, які звичайно виготовлені із суцільноформованих стільникових пластиків і мають архітектурні орнаменти відповідно до заздалегідь визначеного ряду і потім нанесення шляхом напилення особливого декоративного волокнистого покриття. Зрозуміло, що, таким чином, даний винахід значно зменшує час, необхідний для здійснення зовнішньої теплоізоляції, при цьому забезпечуючи остаточну архітектурну обробку, яка важко здійснюється за допомогою існуючих технологій. Таким чином, значних часових витрат вимагає етап розміщення і стикування накладних теплоізоляційних панелей з архітектурним орнаментом на фасаді відповідно до заздалегідь визначеної естетики, тоді як час, необхідний для здійснення єдиної операції оздоблювання шляхом напилення волокнистого покриття, яке забезпечує довговічність ансамблю відповідно до даного винаходу, значно зменшується. Нижче інші ознаки, задачі та переваги даного винаходу будуть детально описані із посиланнями на прикладені креслення, наведені як необмежувальні приклади. На Фіг.1, описаній вище, схематично представлена теплоізоляція з покриттям відповідно до відомого рівня техніки. На Фіг.2, 3 та 4 схематично представлений фасад індивідуального житлового будинку на різних етапах здійснення даного винаходу (Фіг.2 перед здійсненням способу відповідно до даного винаходу; Фіг.3 - під час здійснення вказаного способу, точніше після розміщення теплоізоляційних елементів з архітектурним орнаментом відповідно до ряду, що відповідає остаточній естетиці, вибраній відповідно до даного винаходу; Фіг.4 - після завершення здійснення способу відповідно до даного винаходу, тобто після нанесення шляхом напилення єдиного покриття, особливим чином зміцненого волокнами, що забезпечує довговічність ансамблю за рахунок підвищення механічної міцності на розрив і подовження при 94763 8 розтягуванні покриття, що піддається зовнішнім кліматичним навантаженням). На Фіг.5 схематично представлено декілька необмежувальних варіантів здійснення суцільноформованих теплоізоляційних елементів відповідно до заздалегідь визначених оздоблювальних архітектурних рядів, що використовуються на етапі, представленому на Фіг.3. Фіг.2, 3 та 4 дозволяють оцінити кількість етапів здійснення способу відповідно до даного винаходу, в основному обмежену двома, в порівнянні з шістьма звичайними операціями, представленими на Фіг.1. Як вже було згадано, спосіб відповідно до даного винаходу включає два основні етапи: - етап (і), схематично зображений на Фіг.3, включає кріплення до зовнішньої поверхні фасаду будівлі комплекту теплоізоляційних елементів 10, які належать до одного ряду, причому суцільноформований профіль теплоізоляційного елементу створює рельєф, який визначає бажаний остаточний архітектурний вигляд фасаду будівлі, який обробляється відповідно до даного винаходу; і - етап (іі), схематично зображений на Фіг.4, включає нанесення на вказані елементи 10 єдиного покриття 20, яке підвищує довговічність і виконує, як захисну, так і декоративну функції, самозміцненого волокнами відповідно до даного винаходу. На Фіг.5а-5е на необмежувальних прикладах схематично представлено декілька суцільноформованих теплоізоляційних елементів 10 відповідно до різних варіантів даного винаходу, придатних для використання для ремонту і теплоізоляції фасаду будівлі. Зрозуміло, що даний винахід у жодному випадку не обмежується вказаними окремими прикладами, особливо в розумінні модифікації остаточної архітектури. На практиці повний ряд елементів 10 (суцільноформованих або вирізаних панелей і плоских панелей) дозволяє забезпечити повну модифікацію остаточного естетичного аспекту будівлі відповідно до профілів, заздалегідь визначених за каталогом, які можуть підкреслити, наприклад, регіональну архітектуру, одночасно ізолюючи позбавлену рельєфу будівлю. Прикладені креслення дозволяють проілюструвати той факт, що новаторський аспект даного винаходу ґрунтується як на заздалегідь визначеному особливому ряді зістикованих одна з одною та адаптованих суцільноформованих панелей 10, дозволяючи створити вибрану особливу остаточну архітектуру модифікуючи, з одного боку, остаточну теплову ефективність будівлі, але особливо, з іншого боку, його первинну архітектуру, яка відповідно до існуючих класичних технологій залишилася б позбавленою естетичного рельєфу, так і на єдиному етапі напилення волокнистого покриття 20. Фахівцеві зрозуміло, що декілька операцій зміцнення за допомогою решітки перед нанесенням остаточного покриття відповідно до традиційних технологій - теплоізоляції з тонким покриттям відміняються. Даний винахід дозволяє значно зменшити, у відношенні 1:6, загальний час укла 9 дання зовнішньої теплоізоляції для здобуття архітектурного результату, порівняного з результатами, одержаними за відомими технологіями естетичної модифікації в описаній вище зовнішній теплоізоляції. Розглянемо наступний необмежувальний приклад: На Фіг.5а представлена суцільноформована панель 10а відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу. Панель 10а є плоскою і прямокутною, наприклад, приблизно 60мм×50см×100см, і призначена для покриття плоскої ділянки поверхні фасаду (таким чином, на Фіг.5а представлена панель 10а без рельєфу, призначена для покриття гладких, позбавлених рельєфу рядових ділянок фасаду; вказана панель 10а виготовляється з того самого теплоізоляційного, матеріалу, що і інші елементи 10, і має засіб стикування і форму, пристосовану для з'єднання із суцільноформованими рельєфними панелями 10 або іншими плоскими панелями 10а, обмежуючи також кількість з'єднань між панелями). На Фіг.5b, 5с та 5d представлені три суцільноформовані панелі 10b, 10с та 10d з архітектурним орнаментом, що змінюють рельєф фасаду на рядовій ділянці і стикуються з панеллю 10а, призначеною для такої самої обробки плоскої і прямокутної поверхні, або з іншою рельєфною панеллю, наприклад, 10b 10c або 10d. На Фіг.5е представлена панель 10е, сформована з двох ортогональних пластин 100 та 102, пристосована для обробки кутів будівлі за тим самим принципом. Кожна з панелей 10b, 10с та 10d, представлених на Фіг.5b, 5с та 5d містить плоску прямокутну основну пластину 120 і рельєфний виступ 122 з одного матеріалу з пластиною 120. На Фіг.5а-5е видно, що панелі 10 відповідно до даного винаходу мають на торцевих поверхнях елементи розтрубного з'єднання (з'єднання в паз), що спрощує ідеальне і щільне з'єднання різних панелей 10 між собою. Точніше кожна з панелей 10 має на двох торцевих поверхнях канавки, або пази 110, а на двох інших торцевих поверхнях виступи 112, які відповідають вказаним канавкам, або пазам 110. Очевидно, що приклади здійснення даного винаходу, представлені на Фіг.5а-5е, не є обмежувальними. На практиці для задоволення бажаних архітектурних вимог буде реалізований значно ширший ряд панелей. Наприклад, ряд панелей 10 може містити панель великого розміру, наприклад, 60мм×50см×100см, суцільноформовану і призначену для створення, наприклад (без обмеження), гранованої рами віконного отвору відповідно до вибраного архітектурного ряду. Середня частина з'єднання та обробка в розмір такого вікна можуть бути одержані за допомогою розрізу для завершення перекриття віконного отвору. Результат призводить до бажаної архітектурної модифікації без використання технологій описаних вище профілів ліплення. При здійсненні нового способу накладної теплоізоляції відповідно до даного винаходу не вико 94763 10 ристовується операція укладання арматурних решіток в особливих точках, таких же кути. Після модифікації архітектурного вигляду за допомогою укладання суцільноформованих накладних панелей 10, як показано на Фіг.3, може здійснюватися операція напилення волокнистого покриття 20 для однократної обробки всієї поверхні утепленого фасаду, одержаної таким чином, як показано на Фіг.4. Згідно з необмежувальним прикладом здійснення даного винаходу, ізоляційні елементи 10 відповідно до даного винаходу можуть здійснюватися на основі спучених або екструдованих ніздрюватих (пористих) пластмас (пінопластів, поропластів, сотопластів). Елементи 10 з ніздрюватої пластмаси, можуть бути виготовлені за допомогою будь-якої відповідної технології, наприклад, за допомогою різання, а саме різання гарячим дротом, у вигляді блоку великих розмірів. Проте відповідно до даного винаходу елементи 10, переважно, виготовляються шляхом прямого формування бажаної геометрії. Вказані елементи можуть формуватися, зокрема, на основі пінополіуретанів і пінополістиролів без обмеження конкретних складів. Теплоізоляційні елементи 10 кріпляться до фасаду за допомогою будь-яких відповідних засобів, особливо, але не обов'язково, за допомогою механічних засобів, закріплених на фасаді, або, переважно, за допомогою склеювання або за допомогою обох вказаних засобів. Як було вказано вище, автори винаходу визначили, що основна суть даного винаходу полягає в нанесенні на теплоізоляційні елементи 10 оздоблювального покриття 20, зміцненого волокнами. Оздоблювальне покриття 20 одержують на основі мінеральних або органічних сполук і відповідних поліпшуючих домішок. Переважно його одержують на основі мінерального покриття. Переважно, воно забарвлюється за допомогою вибраних пігментів. Необмежувальним прикладом покриття 20 є покриття на основі цементної суміші, крем'янистих наповнювачів, поліпшуючих домішок і смоли на основі вінілового співполімеру. Ще точніше, автори винаходу визначили, що волокна відіграють основну роль в довготривалій міцності покриття, враховуючи навантаження, яким піддається фасад всієї будівлі (сильні коливання температур і, особливо, вологості). Відповідно до даного винаходу покриття 20 наноситься за допомогою напилення на елементи 10, переважно товщиною від 8 до 25мм, звичайно від 10 до 20мм, найбільш переважно, близько 16мм. Волокна можуть формуватися на основі будьякого відповідного матеріалу. Переважно використовуються волокна на основі скла або кремнезему. Проте відповідно до даного винаходу можна також використовувати волокна на основі термопласту, наприклад, волокна на основі поліаміду, поліпропілену поліакрилонітрилу і так далі, навіть на основі вуглецю, араміду тощо. 11 Відповідно до даного винаходу довжина волокон, що використовуються в покритті 20, переважно, становить від 4 до 20мм, більш переважно, від 6 до 18мм, звичайно приблизно 12мм. Діаметр волокон, переважно, становить від 80 до 200 мікрон. Автори винаходу одержали дуже цікаві результати при використанні покриття, що містить волокна двох різних довжин, наприклад, 6мм та 12мм. Переважно, відсотковий вміст за масою волокон в покритті становить від 1 до 5%, більш переважно, від 2 до 2,5%. Звичайне свіже покриття 20 відповідно до даного винаходу має наступний основний склад у відсотках за масою: - вміст води від 20 до 35% залежно від зв'язуючої речовини і поліпшуючої домішки; - вміст волокна 2% - а також вапно, цемент, вапняні наповнювачі, кремнеземні наповнювачі, поліпшуючі домішки, заповнювачі в змінних пропорціях. Покриття 20, переважно, наноситься шляхом напилення за один прохід. Спосіб відповідно до даного винаходу, який поєднує дві технології, а саме, кріплення. теплоізоляційних елементів 10, які зістиковані один з одним і мають заздалегідь визначений архітектурний вигляд,, і нанесення оздоблювального покриття 20, дозволяє перетворити операцію теплоізоляції на одну операцію архітектурної модифікації, значно більш привабливої, ніж проста обробка зовнішньою теплоізоляцією і декоративним оздобленням, обмеженою декількома особливими точками. 94763 12 Він також забезпечує істотно більш швидке та економне здійснення, ніж відомі способи, що відносяться до теплоізоляції з тонкими покриттями за Фіг.1, яка вимагає виготовлення 6 послідовних шарів. Крім того, завдяки даному винаходу, система зовнішньої ізоляції включає декоративне оздоблення. Відповідно до необмежувальних прикладів варіантів здійснення даного винаходу основний склад покриття 20 може формуватися із складів, що є на ринку під наступними назвами: - ЕНІ ISOFARGE (від компанії Lafarge); - REKALIT (від компанії Weber&Broutin), тоді як волокна, що зміцнюють вказане покриття, можуть формуватися з волокон, що є на ринку під наступними назвами: - СЕМ FIL 62,2 (Стекло) (від компанії Vetrotex); - RUREDIL PVA FR 350 (полівініловий спирт); - HARBOURITE 6,12 та 18мм (поліпропілен). Очевидно, що даний винахід не обмежується описаними вище конкретними прикладами здійснення, але охоплює будь-які варіанти, що не виходять за рамки його суті. Даний винахід не виключає подальшого нанесення додаткового зовнішнього шару або облицювання на єдине покриття 20, самозміцнене волокнами, відповідно до даного винаходу, наприклад, для оновлення або модифікації декоративного оздоблення, особливо для поліпшення зовнішнього видимого кольору або зернистості та зміни їх в порівнянні з кольором та зернистістю покриття 20. Даний винахід включає такий варіант, коли додатковий зовнішній шар, або облицювання не виконує функції підвищення механічного опору і/або захисту і/або зносостійкості, як покриття 20". 13 Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 94763 Підписне 14 Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601