Спосіб оцінки ризику генералізованого пародонтиту

Реферат: UA 95995 U UA 95995 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, зокрема до терапевтичної стоматології, і стосується оцінки ризику розвитку генералізованого пародонтиту. Оцінка чинників ризику у теперішній час розглядається у трьох аспектах: • визначення місцевих чинників ризику (супраконтакти, зубний камінь, зубний наліт); • оцінка чинників ризику, що стосуються стану твердих тканин окремих зубів (каріозні порожнини, неякісні пломби, коронки, реставрації тощо); • загальні чинники ризику (генетична спадковість, захворювання внутрішніх органів та систем). Необхідність оцінки чинників ризику та аналіз їх впливу на перебіг генералізованого пародонтиту актуалізована потребою формування диференційованого підходу до вибору методів та обсягу лікувально-профілактичних заходів. Використання індексів гігієни (OHI-S), запалення (РМА) та інших, рекомендованих ВООЗ, є обов'язковим, однак вони не дають можливості комплексного оцінювання картини захворювання та планування відповідного до неї обсягу лікувально-профілактичних заходів. Отже, метою введення нового способу оцінки ступеня ризику розвитку генералізованого пародонтиту є отримання повної комплексної інформації про стан твердих тканин зубу, наявність та обсяг ендопериапікальної патології, ураження ясен та альвеолярної кістки на етапі діагностичного обстеження для складання плану лікування та мотивованого інформування пацієнта про необхідний об'єм лікування та можливості повного або часткового відновлення втрачених структур та функцій пародонта. Актуальність оцінки ступеня ураження пародонта в комплексній діагностиці захворювання обумовлена також не тільки необхідністю визначення потрібного обсягу лікування та прогнозування перебігу захворювання, а також низкою медико-соціальних факторів, а саме високою частотою захворювання в осіб молодого віку (19-35 років), що складає від 82 % до 88 % в різних регіонах України та втрати зубів внаслідок генералізованого пародонтиту 46-58 % хворими у найбільш соціально активному віці (35-44 роки) [1, 2]. Ранні прояви ураження пародонта в практичній стоматології майже не діагностуються [3-5]. Адже самостійно такі пацієнти до стоматолога не звертаються, а система обов'язкових профілактичних оглядів різних верств населення, окрім вузького декретованого контингенту, в Україні не працює. Отже на клінічному рівні на сьогодні має місце діагностика вже розвинутих форм генералізованого пародонтиту, що призводить до втрати можливості раннього лікування та ефективної корекції запально-дистрофічного процесу в пародонті. Таким чином, проблема необхідності розробки способу комплексної оцінки ступеня ураження тканин пародонта у хворих на генералізований пародонти є актуальною і потребує нагального вирішення шляхом розробки нових, чутливих до первинних ланок патогенезу критеріїв оцінки ураження пародонта. Це є доцільним також щодо формування певних "груп ризику" у системі диспансерного спостереження та забезпечення їх у подальшому спеціалізованою допомогою. Відомі способи оцінки патологічних змін у тканинах пародонта у хворих на генералізований пародонтит із застосуванням різноманітних методів індексної оцінки відображають лише деякі механізми формування послідуючої деструкції тканин пародонта: це оцінка ступеня проявів запальних процесів (індекс РМА, пародонтальний індекс Ramfjord), індекс кровоточивості SDI тощо. Найближчим аналогом корисної моделі, що заявляється, є метод оцінки обсягу та ступеня тяжкості деструкції тканин пародонта за допомогою індексу Extent&Severity index (ESI) [6]. Цей індекс є двокомпонентним. Першою складовою є інтенсивність захворювання, яка розраховується як відношення кількості пародонтальних кишень (втрати зубо-ясеневого прикріплення) в області зубів (або їх поверхонь) з певною пороговою (наприклад, 3 мм) глибиною. Другою складовою є тяжкість захворювання, яка визначається шляхом підрахунку середньої втрати прикріплення у місцях, де вона перевищує порогову. Як приклад, ESI величиною 3;60;3,5 означає, що в області 60 % зубних поверхонь або зубів (дослідник визначає ситуаційно) глибина пародонтальних кишень становить 3 мм і більше, а в середньому для даного хворого їх глибина складає 3,5 мм. Недоліком даного аналога є те, що у процесі обстеження увага приділяється тільки наявності, глибині та поширеності втрати зубо-ясеневого прикріплення (пародонтальної кишені), а інші місцеві фактори ризику щодо розвитку або прогресування генералізованого пародонтиту не враховуються. Таке однобічне оцінювання стану тканин пародонта не дозволяє враховувати силу патогенного впливу низки руйнівних чинників, що спричиняють розвиток або прогресування захворювання. 1 UA 95995 U 5 10 15 Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у підвищенні точності оцінки ураження тканин пародонта за рахунок застосування комплексної якісної та кількісної оцінки інтенсивності їх ураження. Технічним результатом реалізації корисної моделі є комплексна оцінка ступеня деструкції тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит за рахунок комбінованого використання показників глибини пародонтальних кишень та кількості апроксимальних поверхонь зубів, уражених карієсом у одного обстеженого хворого з розрахунку на один пародонтальний сегмент, що дозволяє оцінити кількісні та якісні показники деструкції пародонтальних тканин у хворих з урахуванням найвищого ступеня деструкції, що сприятиме реальній оцінці неблагополуччя у пародонті, підвищенню якості та точності діагностики інтенсивності деструкції тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає реєстрацію наявності патологічних змін у тканинах пародонта, згідно з корисною моделлю, проводять визначення факторів ризику та оцінюють ступінь їх вагомості у балах з розрахунку на один сегмент пародонта (таблиця 1) та при значенні факторів ризику до 7 балів ризик генералізованого пародонтиту вважають відсутнім, при значенні від 8 до 16 балів ступінь ризику вважають низьким, від 17 до 24 балів - середнім та від 25 до 48 балів - високим. Таблиця 1 Фактори ризику щодо розвитку генералізованого пародонтиту, які впливають на перебіг патологічного процесу в пародонті Розділ І II III IV Оцінка одного зубу або 1 -ї Код Найменування фактору ризику поверхні в балах Фактори ризику (ФР), пов'язані з коронковою частиною зубу (від 0 до 4 балів)* 11 Фактори ризику відсутні (інтактний зуб) 0 Пломби, реставрації, коронки, шини з композитних 12 матеріалів на апроксимальній поверхні або пришийковій зоні 1 якісні Каріозні ураження, пломби, реставрації, коронки, шины шини з композитних матеріалів на апроксимальній поверхні або 13 2 пришийковій зоні, що потребують лікування або заміни на одній поверхні Фактори ризику ендодонтичні (від 0 до 5 балів) 21 Не потребують первинного ендодонтичного лікування 0 22 Раніше проведене ендодонтичне лікування якісне 1 23 Потребує первинного ендодонтичного лікування 3 Раніше проведене ендодонтичне лікування не якісне, 24 4 потребує повторного лікування Фактори ризику периапікальні (від 0 до 5 балів) 31 Периапікальна область без патології 0 32 Деструктивні зміни в периапікальній області до 5 мм 2 33 Деструктивні зміни в периапікальній області більше 5 мм 5 Рецесія ясен (оцінка от 0 до 5 балів) 41 Рецесія відсутня 0 42 Рецесія не доходить до слизово-ясеневої межу (І клас) 2 43 Рецесія переходить слизово-ясеневу межу (II клас) 3 Рецесія. Втрата прикріплення також апроксимальна (втрата 44 4 ясеневих сосочків (III клас) Апроксимальна втрата прикріплення, поєднана з 45 5 порушенням положення зубу 20 2 UA 95995 U Продовження таблиці 1 V VI 51 52 53 54 55 56 57 61 62 63 64 65 71 VII 72 73 VIII IX 74 81 82 91 92 Ураження кісткової тканини (альвеолярної кістки) (оцінка від 0 до 6 балів) Відсутність патологічних змін 0 Деструкція кортикальної пластинки 1 2 Рівень резорбції (РР) 1/4 довжини кореня (ДК) 3 1/4ДК