Спосіб оцінки ефективності лікування артеріальної гіпертензії

Реферат: UA 95996 U UA 95996 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до фармакотерапії серцево-судинних захворювань, може використовуватись для покращення результатів лікування артеріальної гіпертензії. При лікуванні артеріальної гіпертензії гіпотензивними препаратами, навіть за умов зниження артеріального тиску, повного відновлювання структурних пошкоджень міокарда експериментальних щурів з артеріальною гіпертензією (АГ) не відбувається [3, 4]. Пошук більш ефективних схем лікування цієї патології показав доцільність комплексного застосування антигіпертензивних та метаболітних препаратів [1]. Одними з перспективних засобів є препарати, які мають антиоксидантні властивості. Це обумовлено тим, що при артеріальній гіпертензії відмічається пряма кореляція між рівнями перекисного окислення ліпідів і систолічним кров'яним тиском [2, 4]. І хоча питання, чи є оксидантний стрес причиною, чи наслідком розвитку артеріальної гіпертензії, диску табельне [12], те, що вона нерозривно пов'язана з оксидантним стресом, не викликає сумнівів [8, 9]. До антиоксидантів належать рослинні поліфеноли, серед яких найбільш активними є елаготаніни і, зокрема, їх похідна - елагова кислота [6, 14]. Елагова кислота має широкий спектр дії - їй притаманна антимутагенна, антиканцерогенна, і фермент інгібуюча активності [6, 13]. Крім того, елагова кислота має виразну кардіопротекторну дію і застосовується при лікуванні інфарктів міокарду. Ефективність використання елагової кислоти у комплексному лікування артеріальної гіпертензії вивчена недостатньо [5]. У зв'язку з цим, метою дослідження було вивчення впливу елгацину (елагова кислота) на ультраструктуру міокарда лівого шлуночку серця щурів з АГ, що дозволить деталізувати деякі механізми дії цього препарату. Найбільш близьким за технічним вирішенням до способу що заявляється. є спосіб оцінки вплив у тіотриазоліну в комплексній терапії хворих ішемічною хворобою серця (15)Ю який виступає як прототип. Цим способом досліджують мембраностабілізуючі, антиоксидантні властивості тіотриазоліну за допомогою біохімічних показників. Однак, цей спосіб має недоліки: він низько інформативний, мало чутливий, потребує тривалого виконання та незручний у використанні. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в розробці способу, який передбачає застосування елгацину та його впливу на ультраструктуру міокарда лівого шлуночка, що дозволить проконтролювати якість лікування артеріальної гіпертензії і покращити ефективність фармакотерапії даного захворювання. Технічний результат, який досягається, полягає у підвищенні ефективності лікування. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі який включає проведення морфометричного аналізу гістохімічних препаратів, згідно корисної моделі, визначають об'ємну щільність міофібрилу і мітохондрій та їх співвідношення в кардіоміоцитах; кількість мітохондрій в одиниці площі кардіоміоциту та площу їх зрізу, довжину саркомерів, діаметр канальців саркоплазматичної сітки до та після лікування елгацином, одержані результати порівнюють з контролем і при нормалізації показників оцінюють ефективність препарату. Методом електронної мікроскопії та морфометричного аналізу досліджено 3 групи тварин (по 7 у кожній групі): нормотензивні щури лінії WKY, щури лінії НІСАГ з АГ та щури з АГ, які отримували розчинений на воді елгацин у дозі 1 мг/кг через орогастральний зонд один раз на добу. Тварини утримувалися в умовах віварію Національного медичного університету імені О.О. Богомольця при постійній температурі, достатньому природному освітленні, вільному доступу до стандартного харчування та води. В експеримент брали щурів вагою 190-210 г. Артеріальний тиск вимірювали на хвостовій артерії за допомогою гумової манжети та плетизмографа без наркотизації перед початком та напередодні виведення тварин з експерименту. Тривалість експерименту 60 діб. Утримання тварин та експерименти проводилися відповідно до положень "Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів та інших наукових цілей" (Страсбург, 1985), "Загальних етичних принципів експериментів на тваринах", ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001). Міокард лівого шлуночка фіксували у 2,5 % розчині глютарового альдегіда з подальшою дофіксацією в розчині OsO4 за Мілонінгом, обробляли згідно загальноприйнятій для електронно мікроскопічних досліджень методиці та заключали у суміш епону та аралдіту. Ультратонкі зрізи, отримані на ультратомі LKB, контрастували ураніл ацетатом та цитратом свинцю і фотографували на електронному мікроскопі ПЕМ-125 К. Стереологічні показники отримували за допомогою програми КАРРА. Морфометрично оцінювали наступні показники: об'ємна щільність міофібрил і мітохондрій та їх співвідношення в кардіоміоцитах; кількість мітохондрій в одиниці площі кардіоміоциту та площу їх зрізу; довжину саркомерів; діаметр канальців 1 UA 95996 U 5 10 15 саркоплазматичної сітки. Статистична обробка матеріалу здійснювалася методом варіаційної статистики з використанням критерію Стьюдента. Вимірювання артеріального тиску не виявило значущих змін рівнів артеріального тиску до початку експерименту і наприкінці в усіх групах досліджених тварин. У щурів лінії WKY середній показник артеріального тиску дорівнював 103±1 мм рт. ст., - 104±1 мм рт. ст.; у щурів з АГ 157±1 мм рт. ст. та 156±1 мм рт. ст.; у щурів зі САГ після застосування елгацину - 154±2 мм рт. ст. та 153±2,0 мм рт. ст., відповідно. У щурів з АГ після застосування елгацину кардіоміоцити лівого шлуночку варіюють за ультраструктурою. Спостерігаються клітини з добре збереженими міофібрилами, які формують типові саркомери (Фіг. 1 А). У частини кардіоміоцитів саркомери містить ділянки локального лізису міофібрил (Фіг. 1 Б, В). Відмічаються також перескорочені міофібрили (Фіг. 1 В, Г), хоча їх поширеність менша, ніж у нелікованих щурів з АГ. Об'єм, який займають міофібрили в одиниці об'єму кардіоміоцитів після застосування елгцину, статистично ймовірно перевищує цей показник у щурів зі САГ, але не досягає контрольного показника (табл. 1). Про роз'єднаність процесів скорочення та розслаблення міофібрил свідчить показник довжини саркомерів, який дорівнює 0,97±0,01 мкм, що залишається значуще нижчим, ніж у нормотензивних щурів, хоча і вище показника у нелікованих щурів з АГ (табл.). Таблиця Морфометричні показники кардіоміоцитів у міокарді лівого шлуночку щурів контрольної групи (К), щурів з АГ та щурів і АГ після застосування елгацину (АГ+Ел) Об'ємна щільність МФ, % К АГ АГ+Ел Довжина сакромера мкм Об'ємна щільність % 51,59±1,55 38,03±2,73* 43,71±2,38 *,** 1,23±0,01 0,87±0,01* 0,97±0,01 *,** 28,18±1,18 31,45±1,66 27,09±1,91 ** Мітохондрії Кількісна щільність, -2 2 10 /мкм 99,56±2,83 68,39±2,34* 107,11±2,71 *,** Площа 10 2 мкм -2 28,73±0,69 54,98±4,61* 23,98±1,71 *,** МТ/МФ 0,55±0,10 0,93±0,02* 0,61±0,02 *,** Примітка: * статистично достовірна різниця порівняно з контролем (Р