Комбінована терапія з використанням кон’югатів антитіло-лікарський засіб

Реферат: Винахід стосується способу лікування лімфоми Ходжкіна, який включає введення суб'єкту, який потребує цього, гемцитабіну і антитіла до CD30, кон'югованого зі сполукою ауристатином. UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 ПОСЛІДОВНІСТЬ За даною заявкою запитується пріоритет попередньої заявки на патент США 60/979594, поданої 10 грудня 2007 р., попередньої заявки на патент США 60/027668, поданої 2 листопада 2008 р., і попередньої заявки на патент США 61/040641, поданої 28 березня 2008 р., зміст яких повністю включений в даний опис за допомогою посилання. ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ Даний винахід стосується, серед іншого, способів лікування лімфоми Ходжкіна, що включають призначення суб'єкту, який потребує цього, як схеми хіміотерапевтичного лікування, так і сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ВИНАХОДУ Лімфома Ходжкіна (HL) є пухлиною лімфоїдної тканини, яка гістопатологічно визначається за присутністю злоякісних клітин Ходжкіна-Ріда-Штернберга (HRS). Характерним поверхневим антигеном, що експресується на клітинах HRS, є CD30. За оцінкою, 8000 нових випадків HL діагностується щорічно в Сполучених Штатах і Канаді. Успіхи у використанні комбінованої терапії й променевої терапії при HL протягом останнього півстоліття призвели до ступеня тривалої ремісії, що становить приблизно 70 %. Однак ці схеми призначення множини засобів викликають у пацієнтів значну кількість клінічних проявів, що включають вторинні злоякісні пухлини, хвороби серця й безплідність. Крім того, приблизно 30 % пацієнтів, що мають HL, стають нечутливими до первинної терапії або переносять рецидив. Схеми "хіміотерапії порятунку" (резервної хіміотерапії) і трансплантація аутологічних стовбурових клітин (ASCT) являють собою додаткові можливості для цих пацієнтів, але й ці схеми, і трансплантація супроводжуються значною кількістю клінічних проявів і обмеженим контролем тривалого захворювання. Пацієнти, які переносять рецидив після ASCT або непридатні для терапії порятунку, мають дуже поганий прогноз. У цей час відсутні добре переносимі, ефективні можливості лікування цих пацієнтів. Гемцитабін, окремо або в комбінації з іншою хіміотерапією, був вивчений у ситуації до і після ASCT. У випадку пацієнтів з HL, що не зазнали трансплантації, які перенесли рецидив або не піддаються лікуванню, які були піддані лікуванню гемцитабіном, частки реакцій відповіді досягають 39 % (Santoro et al., J. Clin. Oncol. 2000 18(13): 2615-2619). У випадку пацієнтів, що перенесли рецидив/не піддаються лікуванню, коли більшість пацієнтів були піддані попередній аутологічній або алогенній трансплантації, частки реакцій відповіді на гемцитабін знижені 2 (22 %), і гематологічна токсичність схеми викликає необхідність в зменшенні дози до 1000 мг/м (Venkatesh et, Clin. Lymphoma 2004 5(2): 110-115). Для схеми комбінованого лікування, в якій використовується гемцитабін, вінорелбін і пегільований ліпосомальний доксорубіцин, (GVD) показана багатообіцяюча ефективність при рецидивуючій HL/HL, що не піддається лікуванню. У спільному аналізі пацієнтів до і після ASCT спостерігалися частки всіх реакцій відповіді, що складають 70 %, однак при цьому в популяції до ASCT спостерігалися обмежуючі дози токсичності, що складаються з мукозиту, а в популяції після ASCT спостерігалася пропасна нейтропенія (Bartlett et al., CALGB 59804 Ann. Oncoo, 2007 18(6): 1071-1079). Тільки 32 % і 26 % пацієнтів, які не зазнали трансплантації і після ASCT, відповідно, змогли одержати всі дози за схемою в повній дозі. Для пацієнтів, що не відповідають на стандартні хіміотерапію або тих, що перенесли рецидив, єдиною потенційно лікувальною терапією є високодозова хіміотерапія в комбінації з трансплантацією стовбурових клітин. Це лікування також супроводжується значною кількістю клінічних проявів і значною смертністю, і часткою виживання протягом 5 років, що становить 50 %. Отже, зберігається незадоволена терапевтична потреба для пацієнтів, що страждають на HL. Даний винахід направлений на цю та інші потреби. КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ Фіг. 1А. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з ABVD відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (9-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10-vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3 (раз на 4 дні × 3), внутрішньочеревинно) і/або ABVD: адріаміцин (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньовенно), блеоміцин (7,5 мк/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно), вінбластин (0,015 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) і дакарбазин (20 мг/кг, q3dx4, внутрішньочеревинно), коли розміри 3 пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 100 мм . Фіг. 1В. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з ABVD відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (9-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10-vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) і/або ABVD: адріаміцин (0,75 мг/кг, q4dx3, внутрішньовенно), блеоміцин (6 мк/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно), вінбластин (0,01 мг/кг, q4dx3, 1 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 внутрішньочеревинно) і дакарбазин (15 мг/кг, q3dx4, внутрішньочеревинно), коли розміри 3 пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 300 мм . Фіг. 2А. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з гемцитабіном відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (5-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, гемцитабін (120 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і гемцитабіну, коли розміри пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить 3 приблизно 100 мм . Фіг. 2В. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з гемцитабіном відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (5-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, гемцитабін (120 мкг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і гемцитабіну, коли розміри пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить 3 приблизно 300 мм . Фіг. 3А. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з GVD відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (8-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10-vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, GVD окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і GVD, коли розміри пухлин коливалися близько середнього 3 розміру, що становить приблизно 100 мм . Схема лікування GVD включала гемцитабін у дозі 60 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно, вінорелбін у дозі 2 мг/кг, q5dx3, внутрішньочеревинно і доксорубіцин у дозі 1,5 мг/кг, q4dx3, внутрішньовенно. Фіг. 3В. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з GVD відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (8-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10-vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, GVD окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і GVD, коли розміри пухлин коливалися близько середнього 3 розміру, що становить приблизно 100 мм . Схема лікування GVD включала гемцитабін у дозі 60 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно, вінорелбін у дозі 2 мг/кг, q5dx3, внутрішньочеревинно та доксорубіцин у дозі 1,5 мг/кг, q4dx3, внутрішньовенно. Фіг. 4А. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з вінорелбіном відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (5-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, вінорелбін (4 мг/кг, q5dx3) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і вінорелбіну, коли розміри пухлин 3 коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 100 мм . Фіг. 4В. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з вінорелбіном відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (5-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, вінорелбін (4 мг/кг, q5dx3) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і вінорелбіну, коли розміри пухлин 3 коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 100 мм . Фіг. 5А. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з доксорубіцином відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (5-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, доксорубіцин (3 мг/кг, q4dx3) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і доксорубіцину, коли розміри пухлин 3 коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 100 мм . Фіг. 5В. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з доксорубіцином відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (5-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, доксорубіцин (1,5 мг/кг, q4dx3) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і доксорубіцину, коли розміри 3 пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 100 мм . Фіг. 6. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з вінбластином відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (7-10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, вінбластином (0,1 мг/кг, q4dx3) окремо 2 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і вінбластину, коли розміри пухлин 3 коливалися близько середнього розміру, що становить приблизно 300 мм . Фіг. 7. Протипухлинна активність cAC10-vcMMAE окремо або в комбінації з гемцитабіном відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (6-8/група) не зазнали лікування або одержували cAC10vcMMAE (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, гемцитабін (120 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-vcMMAE і гемцитабіну, коли розміри пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить 3 приблизно 100 мм . Фіг. 8. Протипухлинна активність cAC10-mcMMAF окремо або в комбінації з гемцитабіном відносно підшкірних пухлин HL L540cy у мишей SCID. Мишам SCID імплантували клітини HL L540cy у правий бік. Групи мишей (10/група) не зазнали лікування або одержували cAC10mcMMAF (1 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо, гемцитабін (120 мг/кг, q4dx3, внутрішньочеревинно) окремо або комбіноване лікування з використанням cAC10-mcMMAF і гемцитабіну, коли розміри пухлин коливалися близько середнього розміру, що становить 3 приблизно 100 мм . Фіг. 9. Змінена схема призначення доз cAC10-vcMMAE. Загальну кількість cAC10-vcMMAE зберігали постійною на рівні 3 мг/кг, і дозу дробили в різних схемах. ДОКЛАДНИЙ ОПИС ІЛЮСТРАТИВНИХ ВАРІАНТІВ ЗДІЙСНЕННЯ ВИНАХОДУ А. Загальний вступ Даним винаходом надаються, у числі іншого, способи лікування лімфоми Ходжкіна. Автори даного винаходу виявили, що комбінована терапія з використанням двох різних класів протиракових сполук, сполук кон'югатів антитіло-лікарський засіб і хіміотерапевтичних засобів, може збільшити терапевтичну користь для суб'єктів, що страждають HL. Зокрема, автори даного винаходу встановили, що комбінована терапія з використанням або гемцитабіну, або схеми введення ABVD і антитіла проти CD30, кон'югованого зі сполукою ауристатином, забезпечує синергетичні терапевтичні ефекти при лікуванні HL. До створення даного винаходу не можна було очікувати, що хіміотерапевтичний засіб і антитіло проти CD30, кон'юговане зі сполукою ауристатином, можуть мати синергетичний ефект при лікуванні HL. З метою ясності опису, але не як обмеження, докладний опис даного винаходу розділений на наступні підрозділи. В. Короткий виклад Даний винахід оснований, серед іншого, на виявленні того, що комбінована терапія з використанням або гемцитабіну, або схеми введення ABVD і антитіла проти CD30, кон'югованого зі сполукою ауристатином, забезпечує синергетичні терапевтичні ефекти при лікуванні HL. В одному варіанті здійснення надаються способи лікування лімфоми Ходжкіна. Способи включають введення суб'єкту, який потребує цього, гемцитабіну і сполуки кон'югата антитілолікарський засіб. Введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб є антитіло проти CD30, кон'юговане зі сполукою ауристатином. В іншому варіанті здійснення способи лікування лімфоми Ходжкіна у суб'єкта по суті складаються із введення суб'єкту, який потребує цього, гемцитабіну і сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. Введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб є антитіло проти CD30, кон'юговане зі сполукою ауристатином. Доставку сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб зазвичай здійснюють протягом циклу лікування. Цикл лікування може бути будь-якої придатної тривалості за часом. В одному аспекті він становить три або чотири тижні. Даним винаходом також надається застосування сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб для виробництва лікарського засобу, що вводиться при комбінованій терапії з використанням гемцитабіну для лікування лімфоми Ходжкіна у суб'єкта. Введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб є антитіло проти CD30, кон'югована зі сполукою ауристатином. В одному варіанті здійснення способи даного винаходу включають призначення суб'єкту, який потребує цього, схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, (ABVD) і сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. 3 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Призначення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Сполукою кон'югата антитілолікарський засіб є антитіло проти CD30, кон'юговане зі сполукою ауристатином. В іншому варіанті здійснення способи лікування лімфоми Ходжкіна у суб'єкта по суті складаються із призначення суб'єкту, який потребує цього, схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, і сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. Призначення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб є антитіло проти CD30, кон'юговане зі сполукою ауристатином. Доставку сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб зазвичай здійснюють протягом циклу лікування. Цикл лікування може бути будь-якої придатної тривалості за часом. В одному аспекті він становить три або чотири тижні. Даним винаходом також надається застосування сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб для виробництва лікарського засобу, що вводиться при комбінованій терапії з використанням схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, для лікування лімфоми Ходжкіна у суб'єкта. Призначення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і схеми хіміотерапевтичного лікування забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Сполукою кон'югата антитілолікарський засіб є антитіло проти CD30, кон'юговане зі сполукою ауристатином. С. Визначення і скорочення Крім випадків, обговорених особливо, усі використовувані в даному документі технічні й наукові терміни мають те ж значення, що і значення, в якому вони зазвичай розуміються фахівцем із середнім рівнем компетентності в галузі техніки, що має відношення до описаних у даному документі способів і композицій. Використовувані в даному документі наступні терміни й вирази мають приписані їм значення, крім особливо обговорених випадків. Використовуваний у даному документі термін "інгібує" або "інгібування" означає зменшення на вимірювану кількість або повне запобігання. Використовуваний в даному документі проміжний вираз "по суті, що складається з" обмежує обсяг домагання до точно визначених активних агентів або стадій і тих додаткових активних агентів і стадій, які не впливають на властивості точно визначених активних агентів. Використовуваний у даному документі термін "агент" ("засіб") означає елемент, сполуку або молекулярну сутність, у тому числі, наприклад, фармацевтичну, терапевтичну або фармакологічну сполуку. Агенти можуть бути природними або синтетичними або їхньою комбінацією. "Терапевтичним протираковим засобом" є засіб, що виявляє терапевтичний (наприклад, позитивний) ефект на ракові клітини або окремо або в комбінації з іншим агентом. Як правило, терапевтичними протираковими засобами, використовуваними згідно зі способами й композиціями, описаними в даному документі, є засоби, що виявляють цитотоксичний і/або цитостатичний ефект на клітини-мішені. У застосуванні до ефекту агента на клітину "цитотоксичний ефект" означає знищення клітини. "Цитотоксичний ефект" означає інгібування проліферації клітин. Під "цитотоксичним агентом" розуміється агент, який виявляє цитотоксичний або цитостатичний ефект на клітину, тим самим скорочуючи або інгібуючи ріст, відповідно, клітин у популяції клітин. У контексті ефекту кон'югата антитіло проти CD30-лікарський засіб, термін "виснажує" належить до зниження або ліквідації CD30-експресуючих клітин. Терміни "специфічне зв'язування" або "специфічно зв'язується" означають, що антитіло проти CD30 буде взаємодіяти високо вибірковим чином з відповідною йому мішенню, CD30, але не з множиною інших антигенів. Як правило, антитіло проти CD30 зв'язується з афінністю, що -7 -8 -9 -10 -11 складає щонайменше приблизно 1×10 М і переважно від 10 М до 10 М, 10 М, 10 М або -12 10 М. Використовуваний у даному документі термін "антитіло" належить до (а) поліпептидів імуноглобулінів або імунологічно активних частин поліпептидів імуноглобулінів, тобто поліпептидів сімейства імуноглобулінів або їх фрагментів, які містять антигензв'язуючий сайт, який імуноспецифічно зв'язується з конкретним антитілом (наприклад, CD30), або (b) консервативно заміщеним похідним таких поліпептидів імуноглобулінів або фрагментів, які імуноспецифічно зв'язуються з антитілом (наприклад, CD30). Антитіла загалом описуються, наприклад, Harlow & Lane в Antibodies: A Laboratory Manual (Cold Spring Harbor Laboratory Press, 1988). Використовуваний у даному документі термін "антитіло" включає антитіла, які були 4 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 модифіковані шляхом ковалентного приєднання гетерологічної молекули, такого як, наприклад, приєднання гетерологічного поліпептиду, або шляхом глікозилування, ацетилування або фосфорилування, зазвичай не асоційованих з антитілом, і подібного. Термін "моноклональне антитіло" належить до антитіла, яке походить із клону однієї клітини, у тому числі клону будь-якої еукаріотичної або прокаріотичної клітини, або фагового клону, а не до способу, за допомогою якого його одержують. Отже, використовуваний у даному документі термін "моноклональне антитіло" не обмежується антитілами, отриманими завдяки гібридомній технології. Терміни "ідентичні" або "ідентичність у відсотках", у контексті двох або більше послідовностей нуклеїнових кислот або поліпептидних послідовностей, належать до двох або більше послідовностей або підпослідовностей, які є однаковими або мають точно визначений відсоток нуклеотидів або амінокислотних залишків, які є однаковими, при порівнянні й вирівнюванні для максимальної відповідності. Для визначення ідентичності у відсотках послідовності вирівнюють із метою оптимального порівняння (наприклад, у першу амінокислотну або нуклеотидну послідовність для оптимального вирівнювання із другою амінокислотною або нуклеотидною послідовністю можуть бути введені розриви (gap)). Потім порівнюють амінокислотні залишки або нуклеотиди у відповідних положеннях амінокислот або нуклеотидів. Коли положення в першій послідовності й відповідне положення в другій послідовності займає той самий амінокислотний залишок або нуклеотид, молекули є ідентичними за цим положенням. Ідентичність у відсотках між двома послідовностями залежить від кількості ідентичних положень, загальних для послідовностей (тобто ідентичність у % = # ідентичних положень/загальне # положень (наприклад положень, що перекриваються) × 100). У деяких варіантах здійснення довжини двох послідовностей є однаковими. Термін "у значній мірі ідентичні", у контексті двох нуклеїнових кислот або поліпептидів, належить до двох або більше послідовностей або підпослідовностей, які ідентичні на щонайменше 70 % або щонайменше 75 %, більш звичайно на щонайменше 80 % або щонайменше 85 % і навіть звичніше на щонайменше 90 %, щонайменше 95 % або щонайменше 98 % (як визначено з використанням одного з викладених способів). "Подібність" або "подібність у відсотках", у контексті двох або більше поліпептидних послідовностей, належать до двох або більше послідовностей або підпослідовностей, які мають точно визначений відсоток амінокислотних залишків, які є однаковими або консервативно заміщені після порівняння й вирівнювання для максимальної відповідності, обумовлений, використовуючи один з викладених нижче способів. Як приклад перша амінокислотна послідовність вважається подібною із другою амінокислотною послідовністю, коли перша амінокислотна послідовність ідентична, або консервативно заміщена, на щонайменше 50 %, 60 %, 70 %, 75 %, 80 %, 90 % або навіть 95 % другої амінокислотної послідовності після порівняння із кількістю амінокислот, що дорівнює кількості амінокислот, що містяться в першій послідовності, або після порівняння з вирівнюванням поліпептидів, яке було здійснене за допомогою відомої в даної галузі техніки комп'ютерної програми для визначення подібності. Термін "значна подібність", у контексті поліпептидних послідовностей, означає, що область поліпептиду має послідовність із щонайменше 70 %, зазвичай щонайменше 80 %, звичніше щонайменше 85 % або навіть звичніше щонайменше 90 % або щонайменше 95 % подібністю з контрольною послідовністю. Наприклад, поліпептид у значній мірі подібний із другим поліпептидом, наприклад, коли два пептиди відрізняються однією або більше консервативними замінами. Визначення ідентичності або подібності у відсотках між двома послідовностями можна успішно виконати, використовуючи математичний алгоритм. Переважним, не обмежувальним прикладом математичного алгоритму, використовуваного для порівняння двох послідовностей, є алгоритм Karlin і Altschul, 1990, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 87: 2264-2268, модифікований, як описано Karlin і Altschul, 1993, в Proc. Natl. Acad. Sci. USA 90: 5873-5877. Такий алгоритм включений у програми NBLAST і XBLAST, створені Altschul і ін., 1990, J. Mol. Biol. 215: 403-410. Пошуки нуклеотидних послідовностей-гомологів BLAST можна виконати з використанням програми NBLAST, при оцінці в балах = 100, розмірі слова = 12, для одержання нуклеотидних послідовностей, гомологічних нуклеїновій кислоті, що кодує білок, який представляє інтерес. Пошуки білків-гомологів BLAST можна виконати з використанням програми XBLAST, при оцінці в балах = 50, розмірі слова = 3, для одержання амінокислотних послідовностей, гомологічних білку, що представляє інтерес. Для виконання з метою порівняння вирівнювань із використанням пропусків можна використовувати BLAST із введенням розривів, описану Altschul і ін., 1997, Nucleic Acids Res. 25: 3389-3402. В альтернативному випадку можна використовувати Psi-blast для виконання повторюваного пошуку, за допомогою якого 5 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виявляється далеке споріднення між молекулами (Id.). При використанні програм BLAST, BLAST із введенням пропусків і PSI-BLAST можна використовувати параметри за замовчуванням відповідних програм (наприклад, XBLAST і NBLAST) (див., наприклад, за адресою Інтернет-Сервера: www.ncbi.nlm.nih.gov). Іншим переважним, не обмежувальним прикладом математичного алгоритму, використовуваного для порівняння послідовностей, є алгоритм Myers і Miller, CABIOS (1989). Такий алгоритм включений у програму ALIGN (версії 2.0), яка є частиною пакета програм для вирівнювання послідовностей GCG. При використанні програми ALIGN для порівняння амінокислотних послідовностей можна використовувати таблицю залишків відповідно до маси PAM120, штраф за розмір пропуску - 12 і штраф за пропуск у послідовності – 4. Додаткові алгоритми для аналізу послідовностей відомі в даній галузі техніки й включають ADVANCE і ADAM, описані Torellis і Robotti, 1994, в Comput. Appl. Biosci. 10: 3-5, і FASTA, описаний Pearson і Lipman, 1988, в Proc. Natl. Acad. Sci. 85: 2444-2448. В FASTA ktup є регулювальною опцією, що встановлює дискретність і швидкість пошуку. Якщо ktup=2, подібні області у двох порівнюваних послідовностях виявляють при перевірці пар вирівнюваних залишків; якщо ktup=1, перевіряють одиночні вирівнювання амінокислоти. Можна встановити ktup=2 або 1 для послідовностей білків або від 1 до 6 для послідовностей ДНК. Ktup за замовчуванням, у випадку відсутності застереження, дорівнює 2 для послідовностей білків або від 1 до 6 для послідовностей ДНК. Відносно додаткового опису параметрів FASTA див., наприклад, bioweb.pasteur.fr/docs/man/man/fasta.1.html#sect2, зміст якого включений сюди за допомогою посилання. В альтернативному випадку вирівнювання послідовностей білків можна виконати, використовуючи алгоритм CLUSTAL W, описаний Higgins і ін., 1996, в Methods Enzymol. 266: 383-402. Використовувані в даному документі терміни "лікування" або "зазнати лікування" належить до уповільнення, зупинки або реверсування розвитку HL у суб'єкта, що підтверджується зменшенням або усуненням клінічного або діагностичного симптому захворювання. Лікування може включати, наприклад, зменшення тяжкості симптому, кількості симптомів або частоти рецидиву, наприклад, інгібування росту пухлини, зупинку росту пухлини або регресію вже існуючих пухлин. Використовуваний у даному документі термін "протираковий засіб" належить до будь-якого засобу, який уповільнює, зупиняє або викликає реверсію розвитку раку у суб'єкта. Наприклад, протираковим засобом є засіб, який інгібує ріст пухлини, зупиняє ріст пухлини і/або викликає регресію вже існуючих пухлин. Протизапальні засоби або інші агенти, призначувані страждаючому на рак суб'єктові для лікування супроводжуючих рак симптомів, що включають, наприклад, запалення, втрату ваги і загальне нездужання, не вважаються протираковими засобами. Використовуваний у даному документі термін "фармацевтично прийнятний" належить до таких сполук, матеріалів, композицій і/або лікарських форм, які, у межах ретельної медичної оцінки, придатні для приведення в контакт із тканинами людей і тварин без надмірної токсичності, подразнення, алергійної реакції або інших проблем або ускладнень, які відповідають прийнятному відношенню користь/ризик. Термін "фармацевтично сумісний інгредієнт" належить до фармацевтично прийнятного розріджувача, ад'юванту, наповнювача або носія, з яким вводиться сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб. Використовуваний у даному документі при згадуванні комбінованої терапії термін "терапевтично ефективна кількість" означає таку кількість комбінації взятих разом агентів, що їх комбінована дія викликає необхідну біологічну або терапевтичну реакцію, тобто інгібує виникнення або зменшує інтенсивність одного або більше клінічних або діагностичних симптомів лімфоми Ходжкіна. Наприклад, використовуваний у даному документі при згадуванні комбінованої терапії термін "терапевтично ефективну кількість" міг би бути кількістю сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб або кількістю хіміотерапевтичного засобу (засобів), які після введення разом, або послідовно, або одночасно, у ті самі або різні дні під час циклу лікування, мають сумарний ефект, який є терапевтично ефективним і синергетичним. Крім того, кваліфікованому в даній галузі техніки фахівцеві буде зрозуміло, що у випадку комбінованої терапії з використанням терапевтично ефективної кількості, як у наведеному вище прикладі, кількість сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і/або кількість хіміотерапевтичного засобу (засобів) індивідуально може бути або може не бути терапевтично ефективною. Скорочення "MMAE" належить до монометилауристатину Е. Скорочення "MMAF" означає довалін-валін-долаізолейцин-долапроїн-фенілаланін. Скорочення "fk" і "phe-lys" належить до дипептиду фенілаланіналізин. Скорочення "vc" і "val-cit" належить до дипептиду валінрцитрулін. 6 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Термін "сполука" належить і включає саму хімічну сполуку, а також, чи вказано явно чи ні, і крім випадків, коли контекст роз'яснює, що повинно бути виключене наступне: аморфні й кристалічні форми сполуки, що включають поліморфні форми, причому ці форми можуть бути частиною суміші або у виділеній формі; форми сполук у вигляді вільних кислот і вільних основ, які зазвичай є формами, продемонстрованими в наданих в даному документі структурах; ізомери сполуки, яка належить до оптичних ізомерів, і таутомерні ізомери, причому оптичні ізомери включають енантіомери й діастереомери, хіральні ізомери й нехіральні ізомери, і оптичні ізомери включають виділені оптичні ізомери, а також суміші оптичних ізомерів, що включають рацемічні й нерацемічні суміші; причому ізомер може бути у виділеній формі або в суміші з одним або більше іншими ізомерами; ізотопи сполуки, що включають сполуки, які містять дейтерій і тритій, які й включають сполуки, що містять радіоізотопи, у тому числі терапевтично та діагностично ефективні радіоізотопи; мультимерні форми сполуки, що включають димерні, тримерні і т.п. форми; солі сполуки, переважно фармацевтично прийнятні солі, що включають солі приєднання кислоти та солі приєднання основи, що включають солі, що мають органічні протиіони й неорганічні протиіони, і що включають цвітер-іонні форми, причому, якщо сполука супроводжується двома або більше протиіонами, два або більше протиіона можуть бути однаковими або різними; і сольвати сполуки, що включають напівсольвати, моносольвати, дисольвати і т.п., що включають органічні сольвати і неорганічні сольвати, при цьому вказані неорганічні сольвати включають гідрати; причому, якщо сполука супроводжується двома або більше молекулами сольвенту, дві або більше молекули сольвенту можуть бути однаковими або різними. У деяких випадках наведене в даному документі посилання на сполуку даного винаходу буде включати пряме посилання на одну або більше із вищевказаних форм, наприклад, солі і/або сольвати; однак це посилання наведене тільки для акценту, і не повинне бути витлумачене як виключення інших форм, ідентифікованих вище. У даному документі, "фармацевтично прийнятні солі" належать до похідних описаних у даному документі сполук, причому вихідну сполуку модифікують шляхом одержання її солі приєднання кислоти або основи. Приклади фармацевтично прийнятних солей включають, але без обмеження, солі, отримані взаємодією основних залишків, таких як аміни, з мінеральними або органічними кислотами; солі, отримані взаємодією кислотних залишків, таких як карбонові кислоти, з лугами або органічними основами; і т.п. Фармацевтично прийнятні солі включають загальноприйняті нетоксичні солі або четвертинні амонійні солі вихідної сполуки, утворені, наприклад, з нетоксичних неорганічних або органічних кислот. Наприклад, такі загальноприйняті нетоксичні солі включають солі, одержувані з неорганічних кислот, таких як хлористоводнева, бромистоводнева, сірчана, сульфамінова, фосфорна, азотна й т.п.; і солі, приготовлені з органічних кислот, таких як оцтова, пропіонова, бурштинова, гліколева, стеаринова, молочна, яблучна, винна, лимонна, аскорбінова, памова, малеїнова, гідроксималеїнова, фенілоцтова, глутамінова, бензойна, саліцилова, сульфанілова, 2-ацетоксибензойна, фумарова кислота, толуолсульфокислота, метансульфокислота, етандисульфокислота, щавлева, ізетіонова кислота і т.п. Ці фізіологічно прийнятні солі готують відомими в даній галузі техніки способами, наприклад, розчиненням основ у вигляді вільних амінів з надлишком кислоти у водному спирті або нейтралізацією вільної карбонової кислоти основою у вигляді лужного металу, таким як гідроксид, або аміном. Крім особливо обговорених випадків, термін "алкіл" належить до насиченого нерозгалуженого або розгалуженого вуглеводню, що має від приблизно 1 до приблизно 20 атомів вуглецю (і всі комбінації й субкомбінації діапазонів і конкретної кількості атомів вуглецю в ньому), при цьому переважним є діапазон від приблизно 1 до приблизно 8 атомів вуглецю. Прикладами алкільних груп є метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутил, втор-бутил, трет-бутил, н-пентил, 2-пентил, 3-пентил, 2-метил-2-бутил, н-гексил, н-гептил, н-октил, н-ноніл, н-децил, 3-метил-2-бутил, 3-метил-1-бутил, 2-метил-1-бутил, 1-гексил, 2-гексил, 3-гексил, 2метил-2-пентил, 3-метил-2-петил, 4-метил-2-пентил, 3-метил-3-пентил, 2-метил-3-пентил, 2,3диметил-2-бутил і 3,3-диметил-2-бутил. Алкільні групи, окремо або у вигляді частини іншої групи, можуть бути необов'язково заміщені однією або більше групами, переважно 1-3 групами (і будь-якими додатковими замісниками, що вибираються з галогену), що включають, але без обмеження, -галоген, -О-(С1С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R", -OC(O)R", -C(O)OR", -C(O)NH2, C(O)NHR", -C(O)N(R")2, -NHC(O)R", -SR", -SO3R", -S(O)2R", -S(O)R", -OH, =O, -N3, -NH2, -NH(R"), N(R")2 і -CN, де кожний R" незалежно вибирають із -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу или -арилу, і де вказані групи -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), арил, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл і -С2-С8 алкініл можуть бути необов'язково додатково заміщені однією або більше групами, що включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2 7 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 С8 алкініл, –галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R’’, OC(O)R’’, -C(O)OR’’, -C(O)NH2, -C(O)NHR’’, -C(O)N(R’’)2, -NHC(O)R’’, -SR’’, -SO3R’’, -S(O)2R’’, S(O)R’’, -OH, -N3, -NH2, -NH(R’’), -N(R’’)2 і -CN, де кожний R’’ незалежно вибирають з -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу. Крім особливо обговорених випадків, терміни "алкеніл" і "алкініл" належать до нерозгалужених і розгалужених вуглеводневих ланцюгів, що мають від приблизно 2 до приблизно 20 атомів вуглецю (і всі комбінації та субкомбінації діапазонів і конкретних кількостей атомів вуглецю в ньому), при цьому переважним є діапазон від приблизно 2 до приблизно 8 атомів вуглецю. Алкенільний ланцюг має щонайменше один подвійний зв'язок у ланцюзі, а алкінільний ланцюг має щонайменше один потрійний зв'язок у ланцюзі. Приклади алкенільних груп включають, але без обмеження, етилен або вініл, аліл, -1-бутеніл, -2-бутеніл, -ізобутиленіл, -1-пентеніл, -2-пентеніл, -3-метил-1-бутеніл, -2-метил-2-бутеніл і -2,3-диметил-2-бутеніл. Приклади алкінільних груп включають, але без обмеження, ацетиленову групу, пропаргіл, ацетиленіл, пропініл, -1-бутиніл, -2-бутиніл, -1-пентиніл, -2-петиніл і -3-метил-1-бутиніл. Алкенільні або алкінільні групи, окремо або у вигляді частини іншої групи, можуть бути необов'язково заміщені однією або більше групами, переважно 1-3 групами (і будь-якими додатковими замісниками, що вибираються з галогену), що включають, але без обмеження, галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R", -OC(O)R", C(O)OR", -C(O)NH2, -C(O)NHR", -C(O)N(R")2, -NHC(O)R", -SR", -SO3R", -S(O)2R", -S(O)R", -OH, =O, -N3, -NH2, -NH(R"), -N(R")2 і -CN, де кожний R" незалежно вибирають із -Н, -С1-С8 алкілу, -С2С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу, і де вказані групи -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О(С2-С8 алкініл), -арил, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл і -С2-С8 алкініл можуть бути необов'язково додатково заміщені одним або більше замісниками, що включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R’’, -OC(O)R’’, -C(O)OR’’, -C(O)NH2, -C(O)NHR’’, -C(O)N(R’’)2, -NHC(O)R’’, SR’’, -SO3R’’, -S(O)2R’’, -S(O)R’’, -OH, -N3, -NH2, -NH(R’’), -N(R’’)2 і -CN, де кожний R’’ незалежно вибирають з -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу. Крім особливо обговорених випадків, термін "алкілен" належить до насиченого вуглеводневого радикала з нерозгалуженим або розгалуженим ланцюгом, що має від приблизно 1 до приблизно 20 атомів вуглецю (і всі комбінації та субкомбінації діапазонів і конкретних кількостей атомів вуглецю в ньому), при цьому переважним є діапазон від приблизно 1 до приблизно 8 атомів вуглецю, що й має два одновалентні радикальні центри, що виникають при видаленні двох атомів водню від того самого або двох різні атомів вуглецю вихідного алкану. Типові алкілени включають, але без обмеження, метилен, етилен, пропілен, бутилен, пентилен, гексилен, гептилен, окситилен, нонілен, декален, 1,4-циклогексилен і т.п. Алкіленові групи, окремо або у вигляді частини іншої групи, можуть бути необов'язково заміщені однією або більше групами, переважно 1-3 групами (і будь-якими додатковими замісниками, що вибираються з галогену), що включають, але без обмеження, -галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R", -OC(O)R", -C(O)OR", -C(O)NH2, -C(O)NHR", C(O)N(R")2, -NHC(O)R", -SR", -SO3R", -S(O)2R", -S(O)R", -OH, =O,-N3, -NH2, -NH(R"), -N(R")2 і -CN, де кожний R" незалежно вибирають з -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або арилу, і де вказані групи -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл і -С2-С8 алкініл можуть необов'язково додатково заміщені одним або більше замісниками, які включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R’’, OC(O)R’’, -C(O)OR’’, -C(O)NH2, -C(O)NHR’’, -C(O)N(R’’)2, -NHC(O)R’’, -SR’’, -SO3R’’, -S(O)2R’’, S(O)R’’, -OH, -N3, -NH2, -NH(R’’), -N(R’’)2 і -CN, де кожний R’’ незалежно вибирають з -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу. Крім особливо обговорених випадків, термін "алкенілен" належить до необов'язково заміщеної алкіленової групі, що містить щонайменше один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок. Наведені як приклади алкеніленові групи включають, наприклад, етенилен (-СН=СН-) і пропенілен (-СН=СНСН2-). Крім особливо обговорених випадків, термін "алкінілен" належить до необов'язково заміщеної алкіленової групи, що містить щонайменше один вуглець-вуглецевий потрійний зв'язок. Наведені як приклади алкініленові групи включають, наприклад, ацетилен (-СС-), пропаргіл (-СН2СС-) і 4-пентиніл (-СН2СН2СН2ССН-). Крім особливо обговорених випадків, термін "арил" належить до одновалентного ароматичного вуглеводневого радикалу, що має 6-20 атомів вуглецю (і всі комбінації та субкомбінації діапазонів і конкретних кількостей атомів вуглецю в ньому), що виникає при видаленні одного атома водню від одного атома вуглецю вихідної ароматичної кільцевої 8 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 системи. Деякі арильні групи представлені в структурах, що наводяться як приклади, як "Ar". Типові арильні групи включають, але без обмеження, радикали, що виникають із бензолу, заміщеного бензолу, фенілу, нафталіну, антрацену, біфенілу і т.п. Арильна група, окремо або у вигляді частини іншої групи, може бути необов'язково заміщена однією або більше, переважно 1-5 або навіть 1-2 групами, що включають, але без обмеження, -галоген, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R", -OC(O)R", -C(O)OR", -C(O)NH2, -C(O)NHR", C(O)N(R")2, -NHC(O)R", -SR", -SO3R", -S(O)2R", -S(O)R", -OH, -NO2, -N3, -NH2, -NH(R"), -N(R")2 і CN, де кожний R" незалежно вибирають із -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або арилу, і де вказані групи -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл) і -арил можуть бути необов'язково додатково заміщені один або більше замісниками, які включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R’’, OC(O)R’’, -C(O)OR’’, -C(O)NH2, -C(O)NHR’’, -C(O)N(R’’)2, -NHC(O)R’’, -SR’’, -SO3R’’, -S(O)2R’’, S(O)R’’, -OH, -N3, -NH2, -NH(R’’), -N(R’’)2 і -CN, де кожний R’’ незалежно вибирають із -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу. Крім особливо обговорених випадків, термін "арилен" належить до необов'язково заміщеної арильної групи, яка є двовалентною (тобто такою, що виникає при видаленні двох атомів водню від того самого або двох різні атомів вуглецю вихідної ароматичної кільцевої системи), і замісники якої можуть знаходитися в орто-, мета- або пара-положеннях, як продемонстровано в наступних структурах, при цьому феніл є арильною групою, що наводиться як приклад: . Типові групи «-(С1-С8 алкілен)арил", «-(С2-С8 алкенілен)арил" і «-(С2-С8 алкінілен)арил" включають, але без обмеження, бензил, 2-фенілетан-1-іл, 2-фенілетен-1-іл, нафтилметил, 2нафтилетан-1-іл, 2-нафтилетен-1-іл, нафтобензил, 2-нафтофенілетан-1-іл і т.п. Крім особливо обговорених випадків, термін "гетероцикл" належить до моноциклічної, біциклічної або поліциклічної системи, що має від 3 до 14 кільцевих атомів (також називаних членами кільця(ець)), причому щонайменше один кільцевий атом у щонайменше одному кільці є гетероатомом, що вибирається з N, O, P або S (і всі комбінації та субкомбінації діапазонів і конкретних кількостей атомів вуглецю та гетероатомів у ньому). Гетероцикл може мати від 1 до 4 гетероатомів, що незалежно вибираються з N, O, P або S. Один або більше атомів N, С або S у гетероциклі можуть бути оксидованими. Моноциклічний гетероцикл переважно має 3-7 членів кільця (наприклад, 2-6 атомів вуглецю і 1-3 гетероатомів, що незалежно вибираються з N, O, P або S), а біциклічний гетероцикл переважно має 5-10 членів кілець (наприклад, 4-9 атомів вуглецю й 1-3 гетероатомів, що незалежно вибираються з N, O, P або S). Кільце, яке включає гетероатом, може бути ароматичним або неароматичним. Крім особливо обговорених випадків, гетероцикл приєднаний до бічної групи при будь-якому гетероатомі або атомі вуглецю, який дає стабільну структуру. Гетероцикли описані в Paquette, "Principles of Modern Heterocyclic Chemistry" (W.A. Benjamin, New York, 1968), особливо главах 1, 3, 4, 6, 7 і 9; "Chemistry of Heterocyclic Compounds, A series of Monographs" (John Wiley & Sons, New York, 1950 дотепер), особливо томи 13, 14, 16, 19 і 28; і J. Am. Chem. Soc. 82: 5566 (1960). Крім особливо обговорених випадків, термін "гетероцикл" належить до необов'язково заміщеної гетероциклічної групи, визначеної вище, яка є двовалентною (тобто такою, що виникає при віддаленні двох атомів водню від того самого або двох різні атомів вуглецю вихідної гетероциклічної кільцевої системи). Приклади "гетероциклічних" груп включають, як не обмежувальний приклад, піридил, дигідропіридил, тетрагідропіридил (піперидил), тіазоліл, піримідиніл, фураніл, тієніл, піроліл, піразоліл, імідазоліл, тетразоліл, бензофураніл, тіанафталеніл, індоліл, індоленіл, хінолініл, ізохінолініл, бензімідазоліл, піперидиніл, 4-піперидоніл, піролідиніл, 2-піролідоніл, піролініл, тетрагідрофураніл, біс-тетрагідрофураніл, тетрагідропіраніл, бістетрагідропіраніл, тетрагідрохінолініл, тетрагідроізохінолініл, декагідрохінолініл, октагідроізохінолініл, азоциніл, триазиніл, 6Н-1,2, 5-тіадіазиніл, 2Н, 6Н-1,5,2-дитіазиніл, тієніл, тіантреніл, піраніл, ізобензофураніл, хроменіл, ксантеніл, феноксатиніл, 2Н-піроліл, ізотіазоліл, ізоксазоліл, піразиніл, піридазиніл, індолізиніл, ізоіндоліл, 3Н-індоліл, 1Н-індазоліл, піриніл, 4Н-хінолізиніл, фталазиніл, нафтиридиніл, хіноксалініл, хіназолініл, цинолініл, птеридиніл, 4Н-карбазоліл, карбазоліл, β-карболініл, фенантридиніл, акридиніл, піримідиніл, фенантролініл, феназиніл, 9 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фенотіазиніл, фуразаніл, феноксазиніл, ізохроманіл, хроманіл, імідазолідиніл, імідазолініл, піразолідиніл, піразолініл, піперазиніл, індолініл, ізоіндолініл, хінуклідиніл, морфолініл, оксазолідиніл, бензотриазоліл, бензізоксазоліл, оксіндоліл, бензоксазолініл і ізатіноїл. Переважні "гетероциклічні" групи включають, але без обмеження, бензофураніл, бензотіофеніл, індоліл, бензопіразоліл, кумариніл, ізохінолініл, піроліл, тіофеніл, фураніл, тіазоліл, імідазоліл, піразоліл, триазоліл, хінолініл, піримідиніл, піридиніл, піридоніл, піразиніл, піридазиніл, ізотіазоліл, ізоксазоліл і тетразоліл. Гетероциклічна група, окремо або у вигляді частини іншої групи, може бути необов'язково заміщена однією або більше групами, переважно 1-2 групами, що включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R", -OC(O)R", -C(O)OR", -C(O)NH2, -C(O)NHR", C(O)N(R")2, -NHC(O)R", -SR", -SO3R", -S(O)2R", -S(O)R", -OH, -N3, -NH2, -NH(R"), -N(R")2 і -CN, де кожний R" незалежно вибирають із -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу, і де вказані групи -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл і -арил можуть бути необов'язково додатково заміщені одним або більше замісниками, що включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R’’, -OC(O)R’’, C(O)OR’’, -C(O)NH2, -C(O)NHR’’, -C(O)N(R’’)2, -NHC(O)R’’, -SR’’, -SO3R’’, -S(O)2R’’, -S(O)R’’, -OH, N3, -NH2, -NH(R’’), -N(R’’)2 і -CN, де кожний R’’ незалежно вибирають з -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або арилу. Як необмежувальний приклад, гетероцикли зі зв'язком при атомі вуглецю можуть бути зв'язані в наступних положеннях: у положенні 2, 3, 4, 5 або 6 піридину; у положенні 3, 4, 5 або 6 піридазину; у положенні 2, 4, 5 або 6 піримідину; у положенні 2, 3, 5 або 6 піразину; у положенні 2, 3, 4 або 5 фурану, тетрагідрофурану, тіофурану, тіофену, піролу або тетрагідропіролу; у положенні 2, 4 або 5 оксазолу, імідазолу або тіазолу; положенні 3, 4 або 5 ізоксазолу, піразолу або ізотіазолу; у положенні 2 або 3 азиридину; у положенні 2, 3 або 4 азетидину; у положенні 2, 3, 4, 5, 6, 7 або 8 хіноліну або в положенні 1, 3, 4, 5, 6, 7 або 8 ізохіноліну. Проте, звичніше гетероцикли зі зв'язком при атомі вуглецю включають 2-піридил, 3-піридил, 4-піридил, 5піридил, 6-піридил, 3-піридазиніл, 4-піридазиніл, 5-піридазиніл, 6-піридазиніл, 2-піримідиніл, 4піримідиніл, 5-піримідиніл, 6-піримідиніл, 2-піразиніл, 3-піразиніл, 5-піразиніл, 6-піразиніл, 2тіазоліл, 4-тіазоліл або 5-тіазоліл. Як приклад, а не обмеження, гетероцикли зі зв'язком при атомі азоту можуть бути зв'язані в положенні 1 азиридину, азетидину, піролу, піролідину, 2-піроліну, 3-піроліну, імідазолу, імідазолідину, 2-імідазоліну, 3-імідазоліну, піразолу, піразоліну, 2-піразоліну, 3-піразоліну, піперидину, піперазину, індолу, індоліну або 1Н-індазолу; у положенні 2 ізоіндолу або ізоіндоліну; у положенні 4 морфоліну і у положенні 9 карбазолу або β-карболіну. Проте, звичніше гетероцикли зі зв'язком при атомі азоту включають 1-азиридил, 1-азетедил, 1-піроліл, 1-імідазоліл, 1-піразоліл і 1-піперидиніл. Крім особливо обговорених випадків, термін "карбоцикл" належить до насиченої або ненасиченої неароматичної моноциклічної, біциклічної або поліциклічної системи, що має від 3 до 14 кільцевих атомів (і всі комбінації й субкомбінації діапазонів і конкретних кількостей атомів вуглецю в ньому), причому всі кільцеві атоми є атомами вуглецю. Моноциклічні карбоцикли переважно мають 3-6 кільцевих атомів, проте, переважніше 5 або 6 кільцевих атомів. Біциклічні карбоцикли переважно мають 7-12 кільцевих атомів, наприклад, з розташуванням у вигляді біцикло [4,5], [5,5], [5,6] або [6,6] системи, або 9 або 10 кільцевих атомів з розташуванням у вигляді [5,6] або [6,6] системи. Термін "карбоцикл" включає, наприклад, моноциклічне карбоциклічне кільце, злите з арильним кільцем (наприклад, моноциклічне карбоциклічне кільце, злите з бензольним кільцем). Переважно, карбоцикли мають 3-8 кільцевих атомів вуглецю. Карбоциклічні групи, окремо або у вигляді частини іншої групи, можуть бути необов'язково заміщені, наприклад, однією або більше групами, переважно 1 або 2 групами (і будь-якими додатковими замісниками, що вибираються з галогену), які включають, але без обмеження, галоген, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R", -OC(O)R", -C(O)OR", -C(O)NH2, -C(O)NHR", -C(O)N(R")2, -NHC(O)R", SR", -SO3R", -S(O)2R", -S(O)R", -OH, =O, -N3, -NH2, -NH(R"), -N(R")2 і -CN, де кожний R" незалежно вибирають із -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу, і де вказані групи -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О(С2-С8 алкініл) і -арил можуть бути необов'язково додатково заміщені одним або більше замісниками, що включають, але без обмеження, -С1-С8 алкіл, -С2-С8 алкеніл, -С2-С8 алкініл, галоген, -О-(С1-С8 алкіл), -О-(С2-С8 алкеніл), -О-(С2-С8 алкініл), -арил, -C(O)R’’, -OC(O)R’’, 10 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 C(O)OR’’, -C(O)NH2, -C(O)NHR’’, -C(O)N(R’’)2, -NHC(O)R’’, -SR’’, -SO3R’’, -S(O)2R’’, -S(O)R’’, -OH, N3, -NH2, -NH(R’’), -N(R’’)2 і -CN, де кожний R’’ незалежно вибирають з -Н, -С1-С8 алкілу, -С2-С8 алкенілу, -С2-С8 алкінілу або -арилу. Приклади моноциклічних карбоциклічних замісників включають -циклопропіл, -циклобутил, циклопентил, -1-циклопент-1-еніл, -1-циклопент-2-еніл, -1-циклопент-3-еніл, циклогексил, -1циклогекс-1-еніл, -1-циклогекс-2-еніл, -1-циклогекс-3-еніл, циклогептил, -циклооктил, -1,3циклогексадієніл, -1,4-циклогексадієніл, -1,3-циклогептадієніл, -1,3,5-циклогептатриєніл і -циклооктадієніл. "Карбоцикло", окремо або у вигляді частини іншої групи, належить до необов'язково заміщеної карбоциклічної групи, визначеної вище, яка є двовалентною (тобто такої, що виникає при віддаленні двох атомів водню від того самого або двох різні атомів вуглецю вихідної карбоциклічної кільцевої системи). Коли будь-яка змінна зустрічається більше одного разу в будь-якій складовій або в будь-якій формулі, її визначення в кожному випадку не залежить від її визначення в кожному іншому випадку. Комбінації замісників і/або змінних припустимі, тільки якщо такі комбінації дають у результаті стабільні сполуки. Якщо в контексті не обговорене інше, тире (-) позначає місце приєднання бічної молекули. Відповідно, термін «-(С1-С8 алкілен)арил" або «-С1-С8 алкілен(арил)» належить до визначеного в даному документі С1-С8 алкіленового радикала, причому алкіленовий радикал приєднаний до бічної молекули при будь-якому з атомів вуглецю алкіленового радикала, і один з атомів водню, зв'язаний з атомом вуглецю алкіленового радикала, заміщений арильним радикалом, визначеним у даному документі. Коли конкретна група є "заміщеною", ця група може мати один або більше замісників, переважно від одного до п'яти замісників, більш переважно, від одного до трьох замісників, найбільше переважно, від одного до двох замісників, що незалежно вибираються з переліку замісників. Однак група може, як правило, мати будь-яку кількість замісників, що вибираються з галогену. Групи, що є заміщеними, таким чином, вказуються. Передбачається, що визначення будь-якого замісника або змінної в конкретному положенні в молекулі не залежить від його визначень ще де-небудь у цій молекулі. Розуміється, що замісники або набори замісників у сполуках цього винаходу можуть бути вибрані фахівцем із середнім рівнем компетентності в даній галузі техніки для забезпечення сполуки, які є хімічно стабільними, і які можна легко синтезувати за допомогою методів, відомих у даній галузі техніки, а також тих способів, які в даному документі викладені. Захисні групи в даному документі належать до груп, які вибірково блокують, або тимчасово, або постійно, один реакційноздатний сайт у багатофункціональній сполуці. Придатні захисні групи для гідроксигруп для використання в даному винаході є фармацевтично прийнятними й можуть потребувати або можуть не потребувати відщіплення від вихідної сполуки після введення суб'єктові для того, щоб сполука була активною. Відщіплення відбувається завдяки нормальному метаболічному процесу в організмі. Захисні групи для гідроксигруп добре відомі в даній галузі техніки, див. документ Protective Groups in Organic Synthesis by T. W. Greene and rd P.G.M. Wuts (John Wiley & Sons, 3 Edition), який включений сюди повністю як посилання, і включають, наприклад, захисні групи, що утворюють простий ефір (наприклад, алкілові ефіри і силілові ефіри, що включають, наприклад, діалкілсиліловий ефір, триалкілсиліловий ефір, діалкілалкоксисиліловий ефір), складний ефір, карбонат, карбамати, сульфонат і фосфат. Приклади захисних групи для гідроксигруп включають, але без обмеження, групи, що утворюють метиловий ефір, метоксиметиловий ефір, метилтіометиловий ефір, (фенілдиметилсиліл)метоксиметиловий ефір, бензилоксиметиловий ефір, параметоксибензилоксиметиловий ефір, пара-нітробензилоксиметиловий ефір, ортонітробензилоксиметиловий ефір, (4-метоксифенокси)метиловий ефір, гваяколметиловий ефір, трет-бутоксиметиловий ефір, 4-пентенілоксиметиловий ефір, силоксиметиловий ефір, 2метоксіетоксиметиловий ефір, 2,2,2-трихлоретоксиметиловий ефір, біс(2-хлоретокси)метиловий ефір, 2-(триметилсиліл)етоксиметиловий ефір, ментоксиметиловий ефір, тетрагідропіраніловий ефір, 1-метоксициклогексиловий ефір, 4-метокситетрагідротіопіраніловий ефір, 4метокситетрагідротіопіраніловий ефір S, S-діоксид, 1-[(2-хлор-4-метил)феніл]-4метоксипіперидин-4-іловий ефір, 1-(2-фторфеніл)-4-метоксипіперидин-4-іловий ефір, 1,4діоксан-2-іловий ефір, тетрагідрофураніловий ефір, тетрагідротіофураніловий ефір; заміщені етилові ефіри, такі як 1-етоксіетиловий ефір, 1-(2-хлоретоксі)етиловий ефір, 1-[2(триметилсиліл)етоксі]етиловий ефір, 1-метил-1-метоксіетиловий ефір, 1-метил-1бензилоксіетиловий ефір, 1-метил-1-бензилокси-2-фторетиловий ефір, 1-метил-1феноксіетиловий ефір, 2-триметилсиліловий ефір, трет-бутиловий ефір, аліловий ефір, 11 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 пропаргілові ефіри, пара-хлорфеніловий ефір, пара-метоксифеніловий ефір, бензиловий ефір, пара-метоксибензиловий ефір, 3,4-диметоксибензиловий ефір, триметилсиліловий ефір, триетилсиліловий ефір, трипропілсиліловий ефір, диметилізопропілсиліловий ефір, діетилізопропілсиліловий ефір, диметилгексилсиліловий ефір, трелбутилдиметилсиліловий ефір, дифенілметилсиліловий ефір, ефір бензоїлмурашиної кислоти, ефір оцтової кислоти, ефір хлороцтової кислоти, ефір дихлороцтової кислоти, ефір трихлороцтової кислоти, ефір трифтороцтової кислоти, ефір метоксіоцтової кислоти, ефір трифенілметоксіоцтової кислоти, ефір фенілоцтової кислоти, ефір бензойної кислоти, алкілметилкарбонат, алкіл-9флуоренілметилкарбонат, алкілетилкарбонат, алкіл-2,2,2-трихлоретилкарбонат, 1,1-диметил2,2,2-трихлоретилкарбонат, алкілсульфонат, метансульфонат, бензилсульфонат, тозилат, метиленацеталь, етиліденацеталь і трет-бутилметиліденкеталь. Переважні захисні групи a a a a a a a a представлені формулами -R , -Si(R )(R )(R ), -C(O)R , -C(O)OR , -C(O)NH(R ), -S(O)2R , a a S(O)2OH, -P(O)(OH)2 і -P(O)(OH)OR , де R являє собою -С1-С20 алкіл, -С2-С20 алкеніл, -С2-С20 алкініл, -С1-С20 алкілен(карбоцикл), -С2-С20 алкенілен(карбоцикл), -С2-С20 алкінілен(карбоцикл), С6-С10 арил, -С1-С20 алкілен(арил), -С2-С20 алкенілен(арил), -С2-С20 алкінілен(арил), -С1-С20 алкілен(гетероцикл), -С2-С20 алкенілен(гетероцикл) або-С2-С20 алкінілен(гетероцикл), де вказані алкільні, алкенільні, алкінільні, алкіленові, алкеніленові та алкініленові радикали, окремо або у вигляді частини іншої молекули, необов'язково заміщені однією або більше групами, що незалежно вибираються з А1, вказані карбоциклічні радикали, окремо або у вигляді частини іншої молекули, необов'язково заміщені однією або більше групами, що незалежно вибираються з А2, вказані арильні радикали, окремо або у вигляді частини іншої молекули, необов'язково заміщені однією або більше групами, що незалежно вибираються з А3, і вказані гетероциклічні радикали, окремо або у вигляді частини іншої молекули, необов'язково заміщені однією або більше групами, що незалежно вибираються з А4. А1, А2, А3 і А4 мають визначені в даному документі значення. D. Кон'югат антитіло-лікарський засіб Описані в даному документі способи включають застосування сполуки кон'югата антитілолікарський засіб у комбінованій терапії для лікування HL. Сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб для застосування в даному винаході включає антитіло проти CD30, тобто антитіло, яке специфічно зв'язується з CD30, зв'язане зі складовою у вигляді лікарського засобу. Складовою у вигляді лікарського засобу є лікарський засіб типу ауристатину, який, як було встановлено, перешкоджає динаміці мікротрубочок і ядерному та клітинному діленню і має протиракову активність. Ауристатини даного винаходу зв'язуються з тубуліном і виявляють цитотоксичний або цитостатичний ефект на лінію клітин HL, наприклад, лінію клітин L540cy. У деяких варіантах здійснення даного винаходу лікарський засіб ауристатин кон'югований з антитілом проти CD30 за допомогою лінкера, який є таким, що розщеплюється у внутрішньоклітинних умовах так, що розщеплення лінкера призводить до вивільнення сполуки ауристатину від антитіла у внутрішньоклітинному оточенні. У вже інших варіантах здійснення одиниця лінкера є такою, що не розщеплюється, і лікарський засіб вивільняється за допомогою деградації антитіла. Існує ряд різних аналізів, які можна використовувати для визначення того, чи виявляє ауристатин або отриманий кон'югат антитіло-лікарський засіб цитостатичний або цитотоксичний ефект на лінію клітин HL. В одному прикладі для визначення того, чи виявляє ауристатин або отриманий кон'югат антитіло-лікарський засіб цитотоксичний або цитостатичний ефект на лінію клітин HL, використовують аналіз включення тимідину. Наприклад, клітини HL при щільності 5000 клітин/ямку 96-ямкового планшета культивують протягом 72-годинного періоду часу й 3 піддають впливу 0,5 мкКі Н-тимідину протягом завершальних 8 годин 72-годинного періоду 3 часу, і включення Н-тимідину в клітини культури вимірюють у присутності або під час відсутності ауристатину або кон'югата антитіло-лікарський засіб. Ауристатин або отриманий кон'югат антитіло-лікарський засіб мають цитостатичний або цитотоксичний ефект на лінію 3 клітин HL, якщо клітини культури характеризуються зменшеним включенням Н-тимідину у порівнянні з клітинами тієї ж лінії клітин, підданими культивуванню в тих самих умовах, але, що не приводяться в контакт із ауристатином або кон'югатом антитіло-лікарський засіб. Для визначення цитотоксичності можна визначати некроз або апоптоз (запрограмовану загибель клітин). Некроз зазвичай супроводжується збільшенням проникності плазматичної мембрани, розбуханням клітини й розривом плазматичної мембрани. Апоптоз зазвичай характеризується утворенням мембранних везикул, конденсацією цитоплазми й активацією ендогенних ендонуклеаз. Визначення будь-якого із цих ефектів на клітини HL вказує на те, що ауристатин або кон'югат антитіло-лікарський засіб застосовний для лікування або попередження HL. 12 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В іншому прикладі для визначення того, чи виявляє ауристатин або отриманий кон'югат антитіло-лікарський засіб цитостатичний або цитотоксичний ефект на лінію клітин HL, визначають життєздатність клітин шляхом визначення впровадження в клітину барвника, такого TM як нейтральний червоний, трипановий синій або ALAMAR синій (див., наприклад, Page et al., 1993, Intl. J. of Oncology 3: 473-476). У такому аналізі клітини інкубують у середовищах, що містять барвник, клітини відмивають, і спектрофотометрично визначають барвник, який залишається, що є відображенням впровадження барвника в клітину. Для визначення цитотоксичності можна також використовувати білокзв'язувальний барвник сульфородамін В (SRB) (Skehan et al., 1990, J. Natl. Cancer Inst. 82: 1107-1112). Переважні кон'югати антитілолікарський засіб включають кон'югатизі значенням IC50 (що визначається як концентрація мАВ, яка дає 50 % загибель клітин), що складає менше 1000 нг/мл, переважно менше 500 нг/мл, більш переважно, менше 100 нг/мл, найбільш переважно, навіть менше 50 нг/мл або навіть менше 10 нг/мл на лінії клітин лімфоми Ходжкіна, наприклад, лінії клітин L540cy. Способи визначення того, чи зв'язується сполука з тубуліном, відомі в даній галузі техніки. Див., наприклад, Muller et al., Anal. Chem. 2006, 78, 4390-4397; Hamel et al., Molecular Pharmacology, 1995, 47: 965-976; і Hamel et al., The Journal of Biological Chemistry, 1990, 265: 17141-17149. Для цілей даного винаходу можна визначати відносну спорідненість сполуки з тубуліном. Переважні ауристатини даного винаходу зв'язуються з тубуліном зі спорідненістю, що знаходиться у діапазоні від в 10 разів меншого (більш слабкого) спорідненості зв'язування ММАЕ з тубуліном до в 10 разів, 20 разів або навіть 100 разів більшого (більш сильного) спорідненості зв'язування ММАЕ з тубуліном. Е. Гемцитабін Деякі способи даного винаходу включають введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну для лікування лімфоми Ходжкіна. Гемцитабін, 4-аміно-1-[(2R, 4R, 5R)-3,3-дифтор-4-гідрокси-5-(гідроксиметил)оксолан-2TM іл]піримідин-2-он, у даний час продається під маркою GEMZAR Eli Lilly and Company. Гемцитабін, аналог цитарабіну, є антиметаболітом піримідину, який, як встановлено, демонструє широкий спектр активності при HL. Даним винаходом охоплюється комбінована терапія з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, гемцитабіну й необов'язково одного або більше додаткових агентів, наприклад, протиракових засобів, що включають хіміотерапевтічні засоби. Наприклад, один або більше із вінорелбіну, дексаметазону, цисплатину й доксорубіцину, у тому числі пегільованого ліпосомального доксорубіцину, можна вводити як частину комбінованої терапії (наприклад, схеми GVD). У деяких варіантах здійснення, однак, гемцитабін буде єдиним хіміотерапевтичним засобом, що вводиться як частина комбінованої терапії з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. Наприклад, у деяких варіантах здійснення, під час одного або більше циклів терапії, гемцитабін буде єдиним хіміотерапевтичним засобом, що вводиться як частина комбінованої терапії з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. У деяких варіантах здійснення гемцитабін буде єдиним протираковим засобом, що вводиться як частина комбінованої терапії з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. У деяких варіантах здійснення доксорубіцин, або конкретніше пегільований ліпосомальний доксорубіцин, буде, зокрема, виключений з комбінованої терапії. У деяких варіантах здійснення вінорелбін і доксорубіцин, або вінорелбін і пегільований ліпосомальний доксорубіцин, буде виключений з комбінованої терапії. F. Терапія з використанням доксорубіцину, блеоміцину, вінбластину й дакарбазину Способи даного винаходу включають призначення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, як комбінованої терапії для лікування лімфоми Ходжкіна. У даний час доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин вводять разом у схемі хіміотерапевтичного лікування, що називається ABVD. У даний час схема хіміотерапевтичного лікування ABVD вважається стандартним лікуванням у терапії HL першого ряду. Схему хіміотерапевтичного лікування ABVD зазвичай призначають пацієнтам кожні два тижні в циклі лікування, що складає чотири тижні. Зазвичай в 2 день 1 і 15 проміжку часу, що складає чотири тижні, пацієнтів піддають лікуванню 25 мг/м 2 2 2 доксорубіцину, 10 E/м блеоміцину, 6 мг/м вінбластину і 375 мг/м дакарбазину. Даним винаходом охоплюється комбінована терапія з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, доксорубіцину, блеоміцину, вінбластину й дакарбазину (наприклад, схеми ABVD) і необов'язково одного або більше додаткових агентів, наприклад, протиракових засобів, що включають хіміотерапевтічні засоби. У деяких варіантах здійснення, однак, доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин будуть єдиними хіміотерапевтичними 13 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 засобами, що вводяться як частина комбінованої терапії з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. Наприклад, у деяких варіантах здійснення, під час одного або більше циклів терапії, схема ABVD буде єдиною схемою хіміотерапевтичного лікування, що призначається як частина комбінованої терапії з використанням сполуки кон'югата антитілолікарський засіб. У деяких варіантах здійснення схема ABVD буде єдиною схемою протиракового лікування, що призначається як частина комбінованої терапії з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб. У деяких варіантах здійснення доксорубіцин буде, зокрема, виключений з комбінованої терапії, і хіміотерапевтічні агенти будуть включати блеоміцин, вінбластин і дакарбазин. G. Синергізм У переважних варіантах здійснення даного винаходу терапія з використанням сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і хіміотерапевтичного засобу (засобів) забезпечує синергетичний ефект при лікуванні лімфоми Ходжкіна у пацієнта. Використовуваний у даному документі термін "синергізм" або "синергетичний ефект" при використанні у зв'язку з описом ефективності комбінації агентів означає будь-який обумовлений ефект комбінації, який перевищує ефект, який передбачений на основі суми ефектів індивідуальних агентів. Відповідно, даний винахід включає варіанти здійснення, в яких суб'єкти, піддані лікуванню як сполуками кон'югата антитіло-лікарський засіб, так і хіміотерапевтичним засобом (засобами), мають значно кращі результати лікування, ніж суб'єкти, піддані лікуванню тільки сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб або тільки хіміотерапевтичним засобом (засобами), із призначенням тих самих схем введення й дозування. Даний винахід включає варіанти здійснення, в яких суб'єкти мають кращі результати лікування, ніж результати, які могли б очікуватися на основі суми ефектів лікування тільки сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб і тільки схеми хіміотерапевтичного лікування, із призначенням тих самих схем введення й дозування. Способи визначення такого синергізму відомі в даній галузі техніки. В одному прикладі сингенні (однієї і тієї ж генної лінії) пухлини одержують від донорних тварин, піддають дезагрегації, визначенню кількості та ін'єктують назад сингенним (однієї і тієї ж генної лінії) мишам-хазяїнам. Протиракові комбінації зазвичай потім ін'єктують у деякі більш пізні моменти (момент) часу, за допомогою або внутрішньочеревинного, внутрішньовенного шляху введення, або перорального шляху введення, і визначають швидкості росту пухлин і/або виживання в порівнянні з не підданими лікуванню контролями й контролями, підданими впливу тільки однієї з терапій. Швидкості росту зазвичай визначають для пухлин, що ростуть у передній бічній стороні тварини, причому діаметри, перпендикулярні горизонтальному розміру пухлини, переводять в оцінку загальної маси й об'єму пухлини. Потім порівнюють час, необхідний для досягнення заданої маси (наприклад, час, необхідний для трикратного збільшення пухлини, або час, необхідний для чотириразового збільшення пухлини), з часом, необхідним для рівного збільшення пухлини у контрольних тварин. Якщо час, необхідний для досягнення заданої маси, для тварини, підданої лікуванню комбінованою терапією, перевищує величину, отриману сумуванням часу, необхідного для досягнення заданої маси, для тварини, підданої лікуванню терапією "А", і для тварини, підданої лікуванню терапією "В", (тобто окремо кожною терапією), можна сказати, що комбінована терапія забезпечує синергетичний ефект. В іншому прикладі час, необхідий для досягнення заданої маси, для тварини, підданої лікуванню комбінованою терапією, може не перевищувати величину, отриману сумуванням часу, необхідного для досягнення заданої маси, для тварини, підданої лікуванню терапією "А", і для тварини, підданої лікуванню терапією "В"; однак інший обумовлений ефект комбінації, який перевищує ефект, який передбачений на основі суми ефектів індивідуальних агентів, є адекватним для ідентифікації/визначення комбінованої терапії як синергетичної. Наприклад, якщо кількість тривалих відповідних реакцій для тварин, підданих лікуванню комбінованою терапією, перевищує суму кількості тривалих відповідних реакцій у кожній групі лікування окремо, комбінована терапія забезпечує синергетичний ефект. Тривалу відповідну реакцію (DR) визначають як відсутність пальпованої пухлини у тварини. Н. Введення (призначення) Кон'югат антитіло-лікарський засіб і гемцитабін або кон'югат антитіло-лікарський засіб і схему ABVD вводять таким чином, щоб вони забезпечували синергетичний ефект при лікуванні HL у пацієнта. Введення може бути здійснене будь-яким придатним способом за умови, що призначення забезпечує необхідний терапевтичний ефект, тобто синергізм. У переважних варіантах здійснення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабін або сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і схему ABVD вводять під час того самого циклу терапії, наприклад, під час одного циклу терапії, наприклад, періоду часу, що становить три або чотири 14 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 тижні, як сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, так і заданий хіміотерапевтичний засіб(соби) вводять суб'єктові. У деяких варіантах здійснення даного винаходу введення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде здійснене у такий час, що вона буде сенсибілізувати ракові клітини до лікування гемцитабіном або схемою ABVD, тобто послідовно, наприклад, безпосередньо перед хіміотерапевтичним лікуванням, наприклад, менше ніж за 2 години до хіміотерапевтичного лікування. Доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде також залежати від частоти введення. Даним винаходом передбачається доставка сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб тільки під час циклу лікування або за допомогою дробової доставки. Даний винахід включає варіанти здійснення, в яких сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде вводитися в діапазоні доз, що становить від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг ваги тіла суб'єкта в кожній дозі, від 0,2 мг/кг до 1,8 мг/кг ваги тіла суб'єкта в кожній дозі, від 0,2 мг/кг до 1,2 мг/кг ваги тіла суб'єкта в кожній дозі, від 0,4 мг/кг до 1 мг/кг ваги тіла суб'єкта в кожній дозі, від 1 мг/кг до 1,5 мг/кг ваги тіла суб'єкта в кожній дозі й від 0,5 мг/кг до 1 мг/кг ваги тіла суб'єкта в кожній дозі. Даним винаходом охоплюються інші діапазони, якщо вони приводять до необхідного результату. Даний винахід включає схеми лікування, в яких загальна доза сполуки кон'югата антитілолікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде становити, наприклад, від 0,1 мг/кг до 5 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 4 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 3,2 мг/кг або від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. У деяких варіантах здійснення загальна доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде становити, наприклад, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 4 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до 3,2 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг або навіть від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 3 мг/кг протягом циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. У деяких варіантах здійснення доза буде становити приблизно 0,6 мг/кг, приблизно 0,7 мг/кг, приблизно 0,8 мг/кг, приблизно 0,9 мг/кг, приблизно 1,0 мг/кг, приблизно 1,1 мг/кг, приблизно 1,2 мг/кг, приблизно 1,3 мг/кг, приблизно 1,4 мг/кг, приблизно 1,5 мг/кг, приблизно 1,6 мг/кг, приблизно 1,7 мг/кг, приблизно 1,8 мг/кг, приблизно 1,9 мг/кг, приблизно 2 мг/кг, приблизно 2,1 мг/кг, приблизно 2,2 мг/кг, приблизно 2,3 мг/кг, приблизно 2,4 мг/кг, приблизно 2,5 мг/кг, приблизно 2,6 мг/кг, приблизно 2,7 мг/кг, приблизно 2,8 мг/кг, приблизно 2,9 мг/кг, приблизно 3 мг/кг, приблизно 3,1 мг/кг, приблизно 3,2 мг/кг, приблизно 3,3 мг/кг, приблизно 3,4 мг/кг, приблизно 3,5 мг/кг, приблизно 3,6 мг/кг, приблизно 3,7 мг/кг або приблизно 3,8 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. Даним винаходом передбачається введення лікарського засобу протягом одного або більше циклів лікування, наприклад, 1, 2, 3, 4, 5, 6 або більше циклів лікування. У деяких варіантах здійснення між одним або більше циклами лікування будуть періоди спокою. Наприклад, у деяких варіантах здійснення період спокою буде між другим і третім циклом лікування, але не між першим і другим циклом лікування. В іншому варіанті здійснення період спокою міг би бути між першим і другим циклом лікування, але не між другим і третім циклом лікування. Схеми введення доз включають, наприклад, введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб один раз під час схеми лікування, наприклад, у день 1 21-денного циклу, двічі під час циклу лікування, наприклад, у дні 1 і 15 28-денного циклу й тричі під час циклу лікування, наприклад, у дні 1, 8 і 15 28-денного циклу. Даним винаходом охоплюються інші схеми введення доз. Даний винахід включає схеми лікування, в яких сполуку кон'югата антитіло-лікарський засіб вводять один раз під час циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. Наприклад, у деяких варіантах здійснення кон'югат антитіло-лікарський засіб будуть вводити на третій тиждень циклу лікування, що становить 3 або 4 тижні, наприклад, у день 21 циклу, що становить три або чотири тижні. У деяких варіантах здійснення кон'югат антитіло-лікарський засіб будуть вводити в день 1 циклу лікування, що становить 3 або 4 тижні, або будь-який інший день циклу лікування, що становить три або чотири тижні. У деяких таких варіантах здійснення доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде, як правило, становити, наприклад, від 0,1 мг/кг до 5 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. Конкретніше, доза буде становити від 0,1 мг/кг до 4 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 3,2 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг, від 1 мг/кг до 2,7 мг/кг, від 1,5 мг/кг до 2,7 мг/кг або від 1,5 мг/кг до 2 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. У деяких варіантах здійснення загальна доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде становити, наприклад, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 4 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до 3,2 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 15 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мг/кг або навіть від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 3 мг/кг протягом циклу лікування, наприклад, періоду часу, що становить 3 або 4 тижні. У деяких варіантах здійснення доза буде становити приблизно 0,6 мг/кг, приблизно 0,7 мг/кг, приблизно 0,8 мг/кг, приблизно 0,9 мг/кг, приблизно 1,0 мг/кг, приблизно 1,1 мг/кг, приблизно 1,2 мг/кг, приблизно 1,3 мг/кг, приблизно 1,4 мг/кг, приблизно 1,5 мг/кг, приблизно 1,6 мг/кг, приблизно 1,7 мг/кг, приблизно 1,8 мг/кг, приблизно 1,9 мг/кг, приблизно 2 мг/кг, приблизно 2,1 мг/кг, приблизно 2,2 мг/кг, приблизно 2,3 мг/кг, приблизно 2,4 мг/кг, приблизно 2,5 мг/кг, приблизно 2,6 мг/кг, приблизно 2,7 мг/кг, приблизно 2,8 мг/кг, приблизно 2,9 мг/кг, приблизно 3 мг/кг, приблизно 3,1 мг/кг, приблизно 3,2 мг/кг, приблизно 3,3 мг/кг, приблизно 3,4 мг/кг, приблизно 3,5 мг/кг, приблизно 3,6 мг/кг, приблизно 3,7 мг/кг або приблизно 3,8 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування. В інших варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде вводитися більше одного разу під час циклу лікування. Наприклад, у деяких варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде вводитися раз на тиждень протягом трьох тижнів, що ідуть один за одним, у циклі лікування, що становить 3 або 4 тижні. Наприклад, у деяких варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде вводитися в дні 1, 8 і 15 кожного циклу лікування, що становить 28 днів. У деяких таких варіантах здійснення доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, може, наприклад, становити від 0,1 мг/кг до 5 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 4 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 3,2 мг/кг або від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування. У деяких варіантах здійснення загальна доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде становити, наприклад, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 4 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до 3,2 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг або навіть від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 3 мг/кг протягом циклу лікування. У деяких варіантах здійснення доза буде становити приблизно 0,6 мг/кг, приблизно 0,7 мг/кг, приблизно 0,8 мг/кг, приблизно 0,9 мг/кг, приблизно 1,0 мг/кг, приблизно 1,1 мг/кг, приблизно 1,2 мг/кг, приблизно 1,3 мг/кг, приблизно 1,4 мг/кг, приблизно 1,5 мг/кг, приблизно 1,6 мг/кг, приблизно 1,7 мг/кг, приблизно 1,8 мг/кг, приблизно 1,9 мг/кг, приблизно 2 мг/кг, приблизно 2,1 мг/кг, приблизно 2,2 мг/кг, приблизно 2,3 мг/кг, приблизно 2,4 мг/кг, приблизно 2,5 мг/кг, приблизно 2,6 мг/кг, приблизно 2,7 мг/кг, приблизно 2,8 мг/кг, приблизно 2,9 мг/кг, приблизно 3 мг/кг, приблизно 3,1 мг/кг, приблизно 3,2 мг/кг, приблизно 3,3 мг/кг, приблизно 3,4 мг/кг, приблизно 3,5 мг/кг, приблизно 3,6 мг/кг, приблизно 3,7 мг/кг, приблизно 3,8 мг/кг, приблизно 3,9 мг/кг або приблизно 4,0 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування. У деяких варіантах здійснення доза буде зазвичай становити від 0,1 мг/кг до 5 мг/кг ваги тіла суб'єкта, від 0,1 мг/кг до 3,2 мг/кг ваги тіла суб'єкта, навіть звичніше від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг, від 0,2 мг/кг до 1,8 мг/кг, від 0,2 мг/кг до 1,2 мг/кг, від 0,2 мг/кг до 1 мг/кг, від 0,4 мг/кг до 1 мг/кг або від 0,4 мг/кг до 0,8 мг/кг ваги тіла суб'єкта в дні 1, 8 і 15 кожного 28-денного циклу. У деяких варіантах здійснення доза буде становити приблизно 0,2 мг/кг, приблизно 0,3 мг/кг, приблизно 0,4 мг/кг, приблизно 0,5 мг/кг, приблизно 0,6 мг/кг, приблизно 0,7 мг/кг, приблизно 0,8 мг/кг, приблизно 0,9 мг/кг, приблизно 1,0 мг/кг, приблизно 1,1 мг/кг, приблизно 1,2 мг/кг, приблизно 1,3 мг/кг, приблизно 1,4 мг/кг або приблизно 1,5 мг/кг ваги тіла суб'єкта в дні 1, 8 і 15 кожного 28-денного циклу. У рівні інших варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде вводитися кожні два тижні в циклі лікування, що становить чотири тижні. Наприклад, у деяких варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб буде вводитися в дні 1 і 15 кожного 28-денного циклу лікування. У деяких таких варіантах здійснення доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, може, наприклад, становити від 0,1 мг/кг до 5 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 4 мг/кг, від 0,1 мг/кг до 3,2 мг/кг або від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування. У деяких варіантах здійснення загальна доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, що вводиться пацієнтові з HL, буде становити, наприклад, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 4 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до 3,2 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг або навіть від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 3 мг/кг протягом циклу лікування. У деяких варіантах здійснення доза буде становити приблизно 0,6 мг/кг, приблизно 0,7 мг/кг, приблизно 0,8 мг/кг, приблизно 0,9 мг/кг, приблизно 1,0 мг/кг, приблизно 1,1 мг/кг, приблизно 1,2 мг/кг, приблизно 1,3 мг/кг, приблизно 1,4 мг/кг, приблизно 1,5 мг/кг, приблизно 1,6 мг/кг, приблизно 1,7 мг/кг, приблизно 1,8 мг/кг, приблизно 1,9 мг/кг, приблизно 2 мг/кг, приблизно 2,1 мг/кг, приблизно 2,2 мг/кг, приблизно 2,3 мг/кг, приблизно 2,4 мг/кг, приблизно 2,5 мг/кг, приблизно 2,6 мг/кг, приблизно 2,7 мг/кг, приблизно 2,8 мг/кг, приблизно 2,9 мг/кг, приблизно 3 мг/кг, приблизно 3,1 мг/кг, приблизно 3,2 мг/кг, приблизно 3,3 мг/кг, приблизно 3,4 мг/кг, приблизно 3,5 мг/кг, приблизно 3,6 мг/кг, приблизно 3,7 мг/кг або приблизно 3,8 мг/кг ваги тіла суб'єкта протягом циклу лікування. У деяких варіантах здійснення доза сполуки кон'югата антитіло-лікарський 16 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 засіб буде зазвичай становити від 0,1 мг/кг до 5 мг/кг ваги тіла суб'єкта, від 0,1 мг/кг до 3,2 мг/кг ваги тіла суб'єкта, звичніше від 0,1 мг/кг до 2,7 мг/кг, навіть звичніше від 0,2 мг/кг до 1,8 мг/кг, від 0,2 мг/кг до 1,2 мг/кг, від 0,2 мг/кг до 1,5 мг/кг, від 1 мг/кг до 1,5 мг/кг або від 0,5 мг/кг до 1,2 мг/кг ваги тіла суб'єкта в дні 1 і 15 кожного 28-денного циклу. У деяких варіантах здійснення доза буде становити приблизно 0,5 мг/кг, приблизно 0,6 мг/кг, приблизно 0,7 мг/кг, приблизно 0,8 мг/кг, приблизно 0,9 мг/кг, приблизно 1,0 мг/кг, приблизно 1,1 мг/кг, приблизно 1,2 мг/кг, приблизно 1,3 мг/кг, приблизно 1,4 мг/кг, приблизно 1,5 мг/кг, приблизно 1,6 мг/кг, приблизно 1,7 мг/кг або приблизно 1,8 мг/кг ваги тіла суб'єкта в дні 1 і 15 кожного 28-денного циклу. Кваліфікованим у даній галузі техніки фахівцям буде абсолютно очевидно, що інші дози або частоти введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб, які забезпечують необхідний терапевтичний ефект, підходять для застосування в даному винаході. Введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну може здійснюватися в ті самі або різні дні за умови, що введення забезпечує необхідний терапевтичний ефект. Даний винахід включає, наприклад, варіанти здійснення, в яких гемцитабін вводять раз на тиждень протягом трьох тижнів, що ідуть один за одним, у циклі лікування, що становить чотири тижні, наприклад, у дні 1, 8 і 15 28-денного циклу. Даний винахід включає, наприклад, варіанти здійснення, в яких гемцитабін вводять два рази в циклі лікування, що становить чотири тижні, наприклад, у дні 1 і 15 28-денного циклу. Даний винахід включає, наприклад, варіанти здійснення, в яких гемцитабін вводять два рази в циклі лікування, що становить три тижні, наприклад, у дні 1 і 8 або дні 1 і 15 21-денного циклу. У деяких варіантах здійснення даного винаходу введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну буде здійснюватися в ті самі дні, наприклад, у дні 1, 8 і 15 циклу, що становить чотири тижні, або дні 1 і 15 циклу, що становить чотири тижні. У деяких варіантах здійснення даного винаходу введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабіну буде здійснюватися в ті самі і/або різні дні, наприклад, кон'югат антитіло-лікарський засіб буде вводитися в день 1 21-денного циклу, а гемцитабін буде вводитися в дні 1 і 8 або дні 1 і 15 21-денного циклу. У деяких варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб і гемцитабін будуть вводитися в ті самі дні, і гемцитабін буде вводитися після завершення введення кон'югата антитіло-лікарський засіб, наприклад, гемцитабін буде вводитися менше ніж через 2 години після введення кон'югата антитіло-лікарський засіб, наприклад, через 30 хвилин після введення кон'югата антитіло-лікарський засіб. Даним винаходом охоплюються альтернативні схеми лікування, якщо вони призводять до необхідного результату. У деяких варіантах здійснення гемцитабін будуть призначати на рівнях, у цей час запропонованих у даній галузі для лікування HL, або на більш низьких або більш високих рівнях, ніж рівні, у цей час запропоновані в даній галузі для лікування HL, за умови, що така доза забезпечує терапевтичний ефект. Варіанти здійснення даного винаходу включають, наприклад, варіанти, в яких схему лікування гемцитабіном призначають приблизно в MTD, максимальній стерпній дозі. Варіанти здійснення даного винаходу включають варіанти, в яких гемцитабін 2 2 вводять у діапазоні доз, що становить від приблизно 100 мг/м до приблизно 2000 мг/м , від 2 2 2 2 приблизно 500 мг/м до приблизно 1500 мг/м , від приблизно 500 мг/м до приблизно 1250 мг/м 2 2 або від приблизно 750 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення. В особливо переважних варіантах здійснення гемцитабін вводиться в діапазоні доз, що становить від 2 2 2 приблизно 750 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення або від приблизно 1000 мг/м 2 до приблизно 1250 мг/м на кожне введення. Наприклад, у деяких варіантах здійснення 2 гемцитабін буде вводитися в діапазоні доз, що становить від приблизно 750 мг/м до приблизно 2 2 2 1250 мг/м або від приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м , у дні 1, 8 і 15 28-денного циклу лікування. У деяких варіантах здійснення гемцитабін буде вводитися в діапазоні доз, що 2 2 2 становить від приблизно 750 мг/м до приблизно 1250 мг/м або від приблизно 1000 мг/м до 2 приблизно 1250 мг/м , у дні 1 і 15 28-денного циклу лікування. У деяких варіантах здійснення 2 гемцитабін буде вводитися в діапазоні доз, що становить від приблизно 750 мг/м до приблизно 2 2 2 1250 мг/м або від приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м , у дні 1 і 8 або дні 1 і 15 21денного циклу лікування. Даним винаходом передбачається введення гемцитабіну протягом одного або більше циклів лікування, наприклад, 1, 2, 3, 4, 5, 6 або більше циклів лікування. Варіанти здійснення даного винаходу включають варіанти, в яких гемцитабін вводять за допомогою внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин. У деяких варіантах здійснення 2 доставку приблизно 1000 мг/м здійснюють за допомогою внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин у дні 1, 8 або 15 кожного 28-денного циклу лікування. Буде зрозуміло, що кожний із вказаних у даному документі діапазонів доз для лікування гемцитабіном можна скомбінувати з кожним із вказаних у даному документі діапазонів доз для лікування сполукою кон'югата 17 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антитіло-лікарський засіб за умови, що призначення забезпечує необхідний терапевтичний ефект, тобто синергізм. У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб у діапазоні загальної дози, що становить від приблизно 0,5 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 4 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 3,5 мг/кг, від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 3,5 мг/кг або навіть від приблизно 1,8 мг/кг до приблизно 2,5 мг/кг протягом 21- або 28-денного циклу, незалежно від схеми введення доз, у комбінації із введенням гемцитабіну в стандартних схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки, 2 2 наприклад, від приблизно 800 мг/м до приблизно 1500 мг/м на кожне введення гемцитабіну під 2 2 час циклу лікування, переважно від приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу лікування (наприклад, 1-3 раз під час 21- або 28-денного циклу лікування). У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб один раз під час циклу лікування (наприклад, 21- або 28-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,5 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 1 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг або навіть переважніше від приблизно 1,0 мг/кг до приблизно 2 мг/кг або від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 2 мг/кг ваги тіла суб'єкта, у комбінації із введенням гемцитабіну в стандартних схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки, наприклад, від 2 2 приблизно 800 мг/м до приблизно 1500 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу 2 2 лікування, переважно від приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу лікування (наприклад, 1-3 раз під час циклу лікування). Наприклад, в одному варіанті здійснення введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб один раз під час 3-тижневого циклу лікування (наприклад, у день 1 21-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,5 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг або від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 2 мг/кг ваги тіла суб'єкта, у комбінації із введенням гемцитабіну в дні 1 і 8 або дні 1 і 15 21-денного циклу лікування в діапазоні, що становить від 2 2 2 приблизно 800 мг/м до приблизно 1500 мг/м , переважно від приблизно 1000 мг/м до 2 приблизно 1250 мг/м . У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб три рази під час циклу лікування (наприклад, 21- або 28-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 2,0 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,8 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,5 мг/кг на кожне введення, у комбінації із введенням гемцитабіну в стандартних 2 схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки, наприклад, від приблизно 800 мг/м до 2 приблизно 1500 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу лікування, переважно від 2 2 приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу лікування (наприклад, 1-3 разів під час циклу лікування). Наприклад, в одному варіанті здійснення введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб у дні 1, 8 і 15 28-денного циклу в діапазоні, що становить від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,8 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1 мг/кг ваги тіла суб'єкта, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,5 мг/кг ваги тіла суб'єкта на кожне введення, у комбінації із введенням гемцитабіну в дні 1, 8 і 2 2 15 28-денного циклу в діапазоні, що становить від приблизно 800 мг/м до приблизно 1250 мг/м , 2 2 переважно від приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення. У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб два рази під час циклу лікування (наприклад, 21- або 28-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 2,0 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,8 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,5 мг/кг на кожне введення, у комбінації із введенням гемцитабіну в стандартних 18 UA 112967 C2 2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки, наприклад, від приблизно 800 мг/м до 2 приблизно 1500 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу лікування, переважно від 2 2 приблизно 1000 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення гемцитабіну під час циклу лікування (наприклад, 1-3 раз під час циклу лікування). Наприклад, введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб у дні 1 і 15 28-денного циклу в діапазоні, що становить від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,8 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1 мг/кг ваги тіла суб'єкта, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,5 мг/кг ваги тіла суб'єкта на кожне введення, у комбінації із введенням гемцитабіну в дні 1, 8 і 15 28-денного циклу в діапазоні, що 2 2 становить від приблизно 800 мг/м до приблизно 1250 мг/м , переважно від приблизно 1000 2 2 мг/м до приблизно 1250 мг/м на кожне введення. У варіантах здійснення даного винаходу, в яких лікування включає призначення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і схеми хіміотерапевтичного лікування, що включає блеоміцин, вінбластин і дакарбазин або доксорубіцин, блеоміцин, вінбластин і дакарбазин, (ABVD), призначення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб може здійснюватися в ті самі або різні дні відносно призначення схеми хіміотерапевтичного лікування за умови, що призначення забезпечує необхідний терапевтичний ефект. Даний винахід включає, наприклад, варіанти здійснення, в яких схему хіміотерапевтичного лікування призначають у дні 1 і 15 циклу, що становить чотири тижні. У деяких варіантах здійснення як схему хіміотерапевтичного лікування, так і сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб призначають у дні 1 і 15 циклу, що становить чотири тижні. В інших варіантах здійснення схему хіміотерапевтичного лікування будуть призначати в дні 1 і 15 циклу, що становить чотири тижні, а сполуки кон'югата антитілолікарський засіб будуть вводити в дні 1, 8 і 15 циклу, що становить чотири тижні, або день 1 циклу, що становить три або чотири тижні. Способи даного винаходу включають інші схеми введення. Способи введення лікарських засобів блеоміцину, вінбластину й дакарбазину або доксорубіцину, блеоміцину, вінбластину й дакарбазину в схемі хіміотерапевтичного лікування лімфоми Ходжкіна відомі. Як правило, введення здійснюють у дні 1 і 15 28-денного циклу, і 2 2 доксорубіцин вводять у дозі 25 мг/м , блеоміцин вводять у дозі 10 E/м , вінбластин вводять у 2 2 дозі 6 мг/м , а дакарбазин вводять у дозі 375 мг/м . Варіанти здійснення даного винаходу включають варіанти, в яких лікарські засоби вводять у рівнях, у цей час запропонованих у даній галузі для лікування HL. Варіанти здійснення даного винаходу включають варіанти, в яких лікарські засоби призначають на більш низьких або більш високих рівнях, ніж рівні, у цей час запропоновані в даній галузі для лікування HL, за умови, що призначення забезпечує необхідний терапевтичний ефект. У деяких випадках рівні доз можуть бути зменшені після комбінування з додатковими терапевтичними засобами. Варіанти здійснення даного винаходу включають, наприклад, варіанти, в яких схему ABVD призначають приблизно в MTD, максимальній стерпній дозі. У деяких варіантах здійснення доксорубіцин вводять у діапазоні, що 2 2 2 становить 0-35 мг/м , 10-30 мг/м або 10-25 мг/м на кожне введення, наприклад, у дні 1 і 15 282 2 денного циклу лікування; блеоміцин вводять у діапазоні, що становить 2-15 E/м , 5-15 E/м або 2 5-15 E/м на кожне введення, наприклад, у дні 1 і 15 28-денного циклу лікування; вінбластин 2 2 2 вводять у діапазоні, що становить 1-8 мг/м , 2-6 мг/м або 3-6 мг/м на кожне введення, наприклад, у дні 1 і 15 28-денного циклу лікування; і дакарбазин вводять у діапазоні, що 2 2 2 2 становить 100-450 мг/м , 150-370 мг/м , 200-375 мг/м або 300-375 мг/м , на кожне введення, наприклад, у дні 1 і 15 28-денного циклу лікування, за умови, що введення забезпечує необхідний терапевтичний ефект. Даним винаходом передбачається призначення схеми ABVD протягом одного або більше циклів лікування, наприклад, 1, 2, 3, 4, 5, 6 або більше циклів лікування. Буде зрозуміло, що кожний із вказаних у даному документі діапазонів доз для лікування доксорубіцином, блеоміцином, вінбластином і дакарбазином можна скомбінувати з кожним із вказаних у даному документі діапазонів доз для лікування сполукою кон'югата антитіло-лікарський засіб за умови, що призначення забезпечує необхідний терапевтичний ефект. У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб у діапазоні загальної дози, що становить від приблизно 0,5 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 5 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 4 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 3,5 мг/кг, від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 3,5 мг/кг або навіть від приблизно 1,8 мг/кг до приблизно 2,5 мг/кг протягом 21- або 28-денного циклу, незалежно від схеми введення доз, у комбінації із призначенням ABVD у стандартних схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки. 19 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб один раз під час циклу лікування (наприклад, 21- або 28-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,5 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 0,6 мг/кг до приблизно 1 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 0,8 мг/кг до приблизно 2 мг/кг, від приблизно 1 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг, від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 2,7 мг/кг або навіть переважніше від приблизно 1,0 мг/кг до приблизно 2 мг/кг або від приблизно 1,5 мг/кг до приблизно 2 мг/кг ваги тіла суб'єкта, у комбінації із призначенням ABVD у стандартних схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки. У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб три рази під час циклу лікування (наприклад, 21- або 28-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 2,0 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,8 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,5 мг/кг на кожне введення, у комбінації із призначенням ABVD у стандартних схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки. У деяких особливо переважних прикладах даного винаходу введення синергетичної кількості терапевтичних засобів включає введення сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб два рази під час циклу лікування (наприклад, 21- або 28-денного циклу лікування) у діапазоні, що становить від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 2,0 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,8 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1 мг/кг, від приблизно 0,4 мг/кг до приблизно 1,5 мг/кг на кожне введення, у комбінації із призначенням ABVD у стандартних схемах введення доз, відомих у даній галузі техніки. I. Фармацевтичні композиції Різні системи доставки відомі й можуть використовуватися для введення сполук кон'югата антитіло-лікарський засіб і хіміотерапевтичних засобів. Способи введення включають, але без обмеження, внутрішньошкірний, внутрішньом'язовий, внутрішньочеревинний, внутрішньовенний і підшкірний шляхи введення. Введення може здійснюватися, наприклад, за допомогою інфузії або болюсної ін'єкції. У деяких переважних варіантах здійснення введення і хіміотерапевтичного засобу, і сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб здійснюють за допомогою інфузії. Сполуки кон'югата антитіло-лікарський засіб і хіміотерапевтічні засоби можна вводити у вигляді фармацевтичних композицій, що містять один або більше фармацевтично сумісних інгредієнтів. Наприклад, фармацевтична композиція зазвичай включає один або більше фармацевтичних носіїв (наприклад, стерильних рідин, таких як вода і масла, що включають масла мінерального, тваринного, рослинного або синтетичного походження, наприклад, арахісова олія, соєва олія, мінеральне масло, кунжутна олія і подібні). Вода є більш типовим носієм, коли фармацевтичну композицію вводять внутрішньовенно. Сольові розчини й водні розчини декстрози й гліцерину можуть також використовуватися як рідкі носії, зокрема, для ін'єктованих розчинів. Придатні фармацевтичні наповнювачі відомі в даній галузі техніки. Композиція, при бажанні, може також містити незначні кількості змочувальних агентів або емульгаторів, або рН-буферних агентів. Приклади придатних фармацевтичних носіїв наведені в "Remington's Pharmaceutical Sciences" by E.W. Martin. Композиції відповідають способу введення. У типових варіантах здійснення фармацевтичну композицію складають відповідно до звичайних процедур у вигляді фармацевтичної композиції, адаптованої для внутрішньовенного введення людям. Як правило, композиції для внутрішньовенного введення являють собою розчини в стерильному ізотонічному водному буфері. При необхідності, лікарський засіб може також включати солюбілізуючий агент і місцевий анестетик, такий як лігнокаїн, для послаблення болю в місці ін'єкції. Як правило, інгредієнти постачаються або окремо, або змішаними разом у формі стандартної дози, наприклад, у вигляді сухого ліофілізованого порошку або концентрату без води в герметизованому контейнері, такому як ампула або саше, на якому вказується кількість активного агента. Якщо лікарський засіб повинен вводитися за допомогою інфузії, його можна диспергувати із використанням, наприклад, сулії для інфузії, що містить стерильну воду або сольовий розчин фармацевтичного класу. Якщо лікарський засіб вводиться за допомогою ін'єкції, може бути надана, наприклад, ампула зі стерильною водою для ін'єкції або сольовим розчином при такій умові, що інгредієнти можна змішати до введення. J. Суб'єкти Способи даного винаходу включають призначення суб'єктові комбінованої терапії для лікування лімфоми Ходжкіна. 20 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Суб'єктами, що зазнають лікування способами даного винаходу, є суб'єкти, в яких діагностована лімфома Ходжкіна, або суб'єкти з підозрою на наявність лімфоми Ходжкіна. Діагностування може бути здійснене відомими в даній галузі техніки способами, що включають, наприклад, біопсію лімфатичних вузлів. Після діагностування лімфоми Ходжкіна, при бажанні, захворювання суб'єкта можна класифікувати відповідно до його стадії, використовуючи одну з відомих схем класифікації. Однієї такою схемою класифікації є схема класифікації згідно зі стадією Cotswold's. Коротко, стадія I може характеризуватися ураженням однієї лімфовузлової ділянки або лімфоїдної структури, стадія II може характеризуватися ураженням двох або більше лімфовузлових ділянок або лімфовузлових структур з однієї й тієї ж сторони діафрагми, стадія III може характеризуватися ураженням лімфовузлових ділянок або лімфовузлових структур по обидва боки діафрагми, і стадія IV може характеризуватися дифузійним або диссемінованим ураженням одного або більше позавузлових органів або тканин, крім тих, які позначені Е, з ураженням лімфатичних вузлів або без такого ураження. Позначення Е належить до поширення на сусідні позавузлові органі або тканини, яке може бути включене в ділянку опромінення, що підходить для хвороби лімфатичних вузлів однакового анатомічного ступеня. Суб'єкти на стадіях I або II можуть мати сприятливий або несприятливий прогноз залежно від наявності або відсутності певних клінічних ознак. Для цілей даного винаходу захворювання ранньої стадії у суб'єктів відносять до стадії I або II, у той час як захворювання пізньої стадії у суб'єктів відносять до стадії III або IV. Способи даного винаходу можна використовувати для лікування суб'єктів, захворювання яких віднесено до однієї із чотирьох стадій захворювання, у тому числі суб'єктів із захворювань пізньої стадії. Способи даного винаходу включають лікування суб'єкта, у якого нещодавно діагностована HL, і який раніше не зазнав лікування, пов'язаного з HL. Способи даного винаходу можна також використовувати для лікування суб'єктів з лімфомою Ходжкіна, що не піддається лікуванню, і/або рецидивуючою. Суб'єктом з лімфомою Ходжкіна, що не піддається лікуванню, є суб'єкт, що не відповідає на терапію для HL, тобто суб'єкт продовжує проявляти розвиток захворювання, незважаючи на терапію. Суб'єктом з рецидивуючою лімфомою Ходжкіна є суб'єкт, який мав відповідну реакцію на терапію для HL в один момент часу, але мав рецидив або подальший розвиток захворювання після відповідної реакції. Способи даного винаходу також включають лікування суб'єкта, що раніше зазнав лікування з використанням схеми хіміотерапевтичного лікування лімфоми Ходжкіна першої лінії, або суб'єкта, підданого лікуванню з використанням і схеми хіміотерапевтичного лікування першої лінії, і/або схеми хіміотерапії порятунку. Схеми хіміотерапевтичного лікування лімфоми Ходжкіна першої лінії включають, наприклад, схему ABVD (Bonadonna and Santoro, Cancer Treat Rev. 1982; 9: 21-35), схему BEACOPP (Diehl et al., N. Engl. J. Med. 2003; 348: 2386-2395), схему BEACOPP зі збільшенням доз (Diehl et al., N. Engl. J. Med. 2003; 348: 2386-2395), схему MOPP (Devita et al., Ann. Inter. Med. 1970; 73: 881-895) і схему Stanford V (Horning et al., J. Clin. Oncol. 2000; 18: 972-980). Схеми хіміотерапії порятунку включають, наприклад, схему ESHAP (Aparicio et al., Ann. Oncol. 1999; 10: 593-595), модифіковану схему Stanford V (Aviles et al., Med. Oncol. 2001; 18: 261-267), схему GDP (Baetz et al., Ann. Oncol. 2003; 14: 1762-1767), схему Mini-Beam (Colwill et al., J. Clin. Oncol. 1995; 13: 396-402; Fernandez-Jimenez et al., Haematologica 1999; 84: 1007-1011), схему MIME (Enblad et al., Eur J. Haematol. 1998; 60: 166-171), схему MINE (Ferme et al., Ann. Oncol. 1995; 6: 543-549), схему IEE (Jackson et al., Leuk. Lymphoma 2000; 37: 561-570), схему DHAP (Josting et al., Ann. Oncol. 2002; 13: 1628-1645), схему ICE (Moskowitz et al., Semin. Oncol. 2004; 31(suppl): 54-59), схему IIVP (Oyan et al., Biol. Blood Marrow Transplant 2005; 11: 688697), схему IVE (Proctor et al., Eur. J. Haematol. 2001; 64(suppl): 28-32), схему VIP (Ribrag et al., Bome Marrow Transplant 1998; 21: 969-974), схему ASHAP (Rodriguez et al., Blood 1999; 93: 36323636), схему Dexa-beam (Schmitz et al., Lancet 2002; 359: 2065-2071), схему CEP (Szanto et al., Oncology 1991; 48: 456-458), схему CN30P (Walewski et al., Med. Oncol. 2000; 17: 195-202) і схему MVC (Wiernik et al., Cancer J. Sci. Am. 1998; 4: 254-260). Способи даного винаходу також включають лікування суб'єкта, який раніше був підданий трансплантації стовбурових клітин. K. Антитіла проти CD30 Антитіла проти CD30, що підходять для застосування відповідно до композицій і способів даного винаходу, включають будь-яке антитіло, яке специфічно зв'язується з антигеном CD30. Антитіла проти CD30 є переважно моноклональними і можуть включати, наприклад, химерні (наприклад, що мають константну область людини і варіабельну область миші), гуманізовані антитіла або антитіла людини; одноланцюжкові антитіла або подібні. Молекули імуноглобулінів 21 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 можуть бути будь-якого типу (наприклад, IgG, IgE, IgM, IgD, IgA і IgY), класу (наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA1 і IgA2) або підкласу молекули імуноглобуліну. У деяких варіантах здійснення антитілом є антигензв'язуючий фрагмент антитіла, такий як, наприклад, Fab, F(ab"), F(ab")2, Fd-ланцюг, одноланцюжковий Fv (scFv), одноланцюжкове антитіло, дисульфідзв'язаний Fv (sdfv), фрагмент, що включає або V L-, або VН-домен, або фрагменти, отримані з використанням експресуючої Fab бібліотеки, або CD30-зв'язувальний фрагмент кожного із вказаних вище антитіл. Антигензв'язуючі фрагменти антитіл, у тому числі одноланцюжкові антитіла, можуть включати варіабельну область(і) окремо або разом з усією сукупністю або частиною наступних доменів: шарнірної області, СН1-, СН2-, СН3- і CL-доменів. Також антигензв'язуючі фрагменти можуть включати будь-яку комбінацію варіабельної області(ей) із шарнірною областю, СН1-, СН2-, СН3- і CL-доменами. Як правило, антитіла є антитілами людини, гризуна (наприклад, миші й щура), осла, вівці, кролика, кози, морської свинки, верблюда, коні або курки. Як у даному документі використовуються, антитіла "людини" включають антитіла, що мають амінокислотну послідовність імуноглобуліну людини, і включають антитіла, виділені з бібліотеки імуноглобулінів людини, з В-клітин людини або із тварин, трансгенних за одним або більше імуноглобулінами людини (див., наприклад, у патентах США № 5939598 і 6111166). Антитіла можуть бути моноспецифічними, біспецифічними, триспецифічними або з більшим ступенем поліспецифічності (див., наприклад, публікації РСТ-заявок WO 93/17715, WO 92/08802, WO 91/00360 і WO 92/05793; Tutt et al., 1991, J. Immunol. 147: 60-69; патенти США № 4474893, 4714681, 4925648, 5573920 і 5601819; Kostelny et al., 1992, J. Immunol. 148: 1547-1553). Антитіла проти CD30, що наводяться як приклади, включають, але без обмеження, гуманізовані або химерні антитіла AC10 або HeFi-1. Відповідно антитіло проти CD30, що наводиться як приклад, включає один або більше CDR HeFi-1 миші (SEQ ID NO: 20, SEQ ID NO: 22, SEQ ID NO: 24, SEQ ID NO: 28, SEQ ID NO: 30 або SEQ ID NO: 32) або AC10 миші (SEQ ID NO: 4, SEQ ID NO: 6, SEQ ID NO: 8, SEQ ID NO: 12, SEQ ID NO: 14 або SEQ ID NO: 16). У деяких варіантах здійснення антитіло проти CD30 включає одну або більше варіабельних областей HeFi-1 миші (SEQ ID NO: 18 або SEQ ID NO: 26) або AC10 миші (SEQ ID NO: 2 або SEQ ID NO: 10). Нижче наведена таблиця, в якій вказана область AC10 або HeFi-1, якій відповідає кожний SEQ ID NO: Таблиця 1 Молекула Варіабельна область важкого ланцюга АС10 Варіабельна область важкого ланцюга АС10 CDR1 важкого ланцюга (H1) АС10 CDR1 важкого ланцюга (H1) АС10 CDR2 важкого ланцюга (H2) АС10 CDR2 важкого ланцюга (H2) АС10 CDR3 важкого ланцюга (H3) АС10 CDR3 важкого ланцюга (H3) АС10 Варіабельна область легкого ланцюга АС10 Варіабельна область легкого ланцюга АС10 CDR1 легкого ланцюга (L1) АС10 CDR1 легкого ланцюга (L1) АС10 CDR2 легкого ланцюга (L2) АС10 CDR2 легкого ланцюга (L2) АС10 CDR3 легкого ланцюга (L3) АС10 CDR3 легкого ланцюга (L3) АС10 Варіабельна область важкого ланцюга HeFi-1 Варіабельна область важкого ланцюга HeFi-1 Нуклеотидна або амінокислотна послідовність Нуклеотидна SEQ ID NO: 1 Амінокислотна 2 Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна 3 4 5 6 7 8 9 Амінокислотна 10 Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна 11 12 13 14 15 16 17 Амінокислотна 18 22 UA 112967 C2 CDR1 важкого ланцюга (H1) HeFi-1 CDR1 важкого ланцюга (H1) HeFi-1 CDR2 важкого ланцюга (H2) HeFi-1 CDR2 важкого ланцюга (H2) HeFi-1 CDR3 важкого ланцюга (H3) HeFi-1 CDR3 важкого ланцюга (H3) HeFi-1 Варіабельна область легкого ланцюга HeFi-1 Варіабельна область легкого ланцюга HeFi-1 CDR1 легкого ланцюга (L1) HeFi-1 CDR1 легкого ланцюга (L1) HeFi-1 CDR2 легкого ланцюга (L2) HeFi-1 CDR2 легкого ланцюга (L2) HeFi-1 CDR3 легкого ланцюга (L3) HeFi-1 CDR3 легкого ланцюга (L3) HeFi-1 Константна область гамма I людини Константна область каппа людини 5 10 15 20 25 30 35 40 Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна 19 20 21 22 23 24 25 Амінокислотна 26 Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Нуклеотидна Амінокислотна Амінокислотна Амінокислотна 27 28 29 30 31 32 33 34 Антитіла проти CD30, що наводяться як приклади, включають функціональні похідні або аналоги AC10 або HeFi-1. Використовуваний у даному документі термін "функціональний" у цьому контексті означає, що функціональне похідне або аналог AC10 або HeFi-1 здатне до зв'язування з CD30. У деяких варіантах здійснення антитіла проти CD30 не тільки імуноспецифічно зв'язуються з CD30, але також виявляють цитостатичний і/або цитотоксичний ефект на ракові клітини при HL, причому цитостатичний або цитотоксичний ефект є комплементзалежним і може бути досягнуться під час відсутності (i) кон'югації із цитостатичним або цитотоксичним засобом або (ii) клітин-ефекторів. Визначення або специфікацію антитіл проти CD30 можна здійснити за конкретними CDR, які вони включають. У деяких варіантах здійснення антитіла включають CDR AC10 і/або HeFi-1. У деяких варіантах здійснення антитіла є химерними або гуманізованими формами AC10 або HeFi-1. Даним винаходом охоплюється антитіло, яке включає варіабельний домен важкого або легкого ланцюга, при цьому вказаний варіабельний домен включає (а) сукупність із трьох CDR, яка походить із мишачого моноклонального антитіла AC10 або HeFi-1, і (b) сукупність із чотирьох каркасних областей, яка відрізняється від сукупності каркасних областей у мишачому моноклональному антитілі AC10 або HeFi-1, і яке імуноспецифічно зв'язується з CD30. У конкретному варіанті здійснення даним винаходом охоплюється антитіло, яке включає варіабельний домен важкого ланцюга, при цьому вказаний варіабельний домен включає (а) сукупність із трьох CDR, яка включає SEQ ID NO: 4, 6 або 8, або включає амінокислотні послідовності, які в значній мірі ідентичні амінокислотним послідовностям, представленим в SEQ ID NO: 4, 6 або 8, і (b) сукупність із чотирьох каркасних областей, яка відрізняється від сукупності каркасних областей у мишачому моноклональному антитілі AC10, і яке імуноспецифічно зв'язується з CD30. У конкретному варіанті здійснення даним винаходом охоплюється антитіло, яке включає варіабельний домен важкого ланцюга, при цьому вказаний варіабельний домен включає (а) сукупність із трьох CDR, яка включає SEQ ID NO: 20, 22 або 24 або включає амінокислотні послідовності, які в значній мірі ідентичні амінокислотним послідовностям, представленим в SEQ ID NO: 20, 22 або 28, і (b) сукупність із чотирьох каркасних областей, яка відрізняється від сукупності каркасних областей у мишачому моноклональному антитілі HeFi-1, і яке імуноспецифічно зв'язується з CD30. У конкретному варіанті здійснення даним винаходом охоплюється антитіло, яке включає варіабельний домен легкого ланцюга, при цьому вказаний варіабельний домен включає (а) сукупність із трьох CDR, яка включає SEQ ID NO: 12, 14 або 16 або включає амінокислотні послідовності, які в значній мірі ідентичні амінокислотним послідовностям, представленим в SEQ ID NO: 12, 14 або 16, і (b) сукупність із чотирьох каркасних областей, яка відрізняється від сукупності каркасних областей у мишачому моноклональному антитілі AC10, і яке імуноспецифічно зв'язується з CD30. У конкретному варіанті здійснення даним винаходом охоплюється антитіло, яке включає варіабельний домен легкого ланцюга, при цьому вказаний варіабельний домен включає (а) сукупність із трьох CDR, яка включає SEQ ID NO: 28, 30 або 32 або включає амінокислотні 23 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 послідовності, які в значній мірі ідентичні амінокислотним послідовностям, представленим в SEQ ID NO: 28, 30 або 32, і (b) сукупність із чотирьох каркасних областей, яка відрізняється від сукупності каркасних областей у мишачому моноклональному антитілі HeFi-1, і яке імуноспецифічно зв'язується з CD30. Даний винахід включає варіанти здійснення, в яких химерне антитіло АС10 включає варіабельну область важкого ланцюга, представлену в SEQ ID NO: 2, варіабельну область легкого ланцюга, представлену в SEQ ID NO: 10, константну область гамма I людини, представлену в SEQ ID NO: 33 або амінокислотами 1-329 SEQ ID NO: 33, і константну область каппа людини, представлену в SEQ ID NO: 34. Крім того, визначення або специфікацію антитіл можна також здійснити за їх первинними структурами. Антитіла проти CD30, які ідентичні на щонайменше 80 %, щонайменше 85 %, щонайменше 90 %, щонайменше 95 % і найбільш переважно, на щонайменше 98 % (що розраховано, використовуючи способи, відомі в даній галузі техніки й описані в даному документі) варіабельним областям АС10 або HeFi-1 миші, також включені в даний винахід. Визначення або специфікацію антитіл даного винаходу можна також здійснити за їх афінністю зв'язування з CD30. Переважні афінності зв'язування включають ті, які характеризуються -6 -6 -7 -7 -8 константою дисоціації або Kd, що становить менше 5×10 М, 10 М, 5×10 М, 10 М, 5×10 М, -8 -9 -9 -10 -10 -11 -11 -12 -12 -13 -13 10 М, 5×10 М, 10 М, 5×10 М, 10 М, 5×10 М, 10 М, 5×10 М, 10 М, 5×10 М, 10 -14 -14 -15 -15 М, 5×10 М, 10 М, 5×10 М або 10 М. Антитіла можна очистити, наприклад, за допомогою афінної хроматографії з використанням антигену CD30. У деяких варіантах здійснення чистота антитіла становить щонайменше 50 %, щонайменше 60 %, щонайменше 70 % або щонайменше 80 %. В інших варіантах здійснення чистота антитіла становить більш 85 %, більш 90 %, більш 95 % або більш 99 %. Антитіла також включають антитіла, які є модифікованими, наприклад, шляхом приєднання до антитіла будь-якого типу молекули так, що приєднання не перешкоджає зв'язуванню антитіла з CD30. Наприклад, але не як обмеження, термін "антитіло" включає антитіла, які були модифіковані, наприклад, за допомогою глікозилування, деглікозилування, ацетилування, пегілювання, фосфорилування, амідування, одержання похідних з використанням відомих захисних/блокувальних груп, зв'язування із клітинним лігандом або іншим білком і т.п. Кожну із численних хімічних модифікацій можна виконати за допомогою відомих методів, що включають, але без обмеження, специфічне хімічне розщеплення, ацетилування, введення радикала СНО, метаболічний синтез тунікаміцину й т.п. Антитіла даного винаходу можна створити за допомогою будь-якого придатного способу, відомого в даній галузі техніки. Поліклональні антитіла проти CD30 можна продукувати за допомогою різних способів, широко відомих у даній галузі техніки. Наприклад, CD30 можна ввести різним тваринам-хазяїнам, що включають, але без обмеження, кроликів, мишей, щурів і т.п., для індукції продукції сироваток, що містять поліклональні антитіла, специфічні для цього білка. Різні ад'юванти можна використовувати для збільшення імунологічної реакції, залежно від виду хазяїна. Моноклональні антитіла можна приготувати, використовуючи широкий вибір методів, відомих у даній галузі техніки, що включають використання гібридоми, рекомбінантних технологій і технологій фагового дисплею або їх комбінації. Наприклад, моноклональні антитіла можна продукувати, використовуючи гібридомні технології, що включають ті, які відомі в даній галузі техніки й доступні, наприклад, в Harlow et al., Anitibodies: A Laboratory Manual (Cold Spring nd Harbor Laboratory Press, 2 ed., 1998); Hammerling et al., in: Monoclonal Antibodies and T-Cell Hybridomas 563-681 (Elsevier, N.Y., 1981) (вказані посилання включені повністю за допомогою посилання). Способи одержання й скринінга специфічних антитіл, використовуючи гібридомну технологію, є звичайними й широко відомими в даній галузі техніки. У не обмежуючому прикладі мишей можна імунізувати CD30 або експресуючою CD30 клітиною, або його фрагментом або похідним. Після виявлення імунної відповіді, наприклад, виявлення антитіл, специфічних для CD30, у мишачій сироватці, одержують селезінку миші, і виділяють спленоцити. Потім спленоцити зливають за допомогою широко відомих методів з будь-якими придатними мієломними клітинами, наприклад, клітинами лінії клітин SP20, доступної з Американської колекції типових культур, Rockville, MD (ATCC). Гібридоми відбирають і клонують методом серійних розведень. Потім гібридомні клони досліджують за допомогою відомих у даній галузі техніки способів на наявність клітин, які секретують антитіла, здатні до зв'язування з CD30. Асцитичну рідину, яка зазвичай містить високі рівні антитіл, можна одержати шляхом ін'єктування мишам позитивних гібридомних клонів. 24 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відповідно, даним винаходом надаються способи створення моноклональних антитіл, а також антитіл, продукованих за допомогою способу, що включає культивування секретуючої антитіло гібридомної клітини, причому переважно гібридому створюють злиттям спленоцитів, виділених з імунізованої антигеном даного винаходу миші, з мієломними клітинами й потім скринінгом гібридом, що є наслідком злиття, для одержання гібридомних клонів, які секретують антитіло, здатне до зв'язування з CD30. Фрагменти антитіл, які розпізнають специфічні епітопи, можна створити за допомогою відомих методів. Наприклад, Fab- і F(ab")2-фрагменти можна одержати при протеолітичному розщепленні молекул імуноглобулінів, використовуючи такі ферменти, як папаїн (для одержання Fab-фрагментів) або пепсин (для одержання F(ab") 2-фрагментів). F(ab")2-фрагменти містять варіабельну область, константну область легкого ланцюга і СН1-домен важкого ланцюга. Антитіла можна також створити, використовуючи різні способи фагового дисплею, відомі в даній галузі техніки. У способах фагового дисплею функціональні домени антитіл представлені на поверхні фагових частинок, які несуть кодуючи їх послідовності нуклеїнових кислот. У конкретному варіанті здійснення такий фаг може використовуватися для дисплею антигензв'язуючих доменів, еспресованих з репертуарної або комбінаторної бібліотеки антитіл (наприклад, людини або миші). Зокрема, послідовності ДНК, що кодують VH- і VL-домени, ампліфікують з бібліотек кДНК тварини (наприклад, бібліотек кДНК із лімфоїдних тканин людини або миші). ДНК, що кодують VH- і VL-домени, з'єднують знову разом з використанням scFvлінкера за допомогою ПЛР і клонують у фагемідний вектор (наприклад, pCANTAB 6 або pСomb 3 HSS). Вектор піддають електропорації в E.coli, і E.coli інфікують фагом-помічником. Використовуваними в цих способах фагами зазвичай є ниткоподібні фаги fd і M13, що включають зв'язувальні домени, експресовані з фага в складі Fab-, Fv-доменів або Fv-домену зі стабілізацією дисульфідних зв'язків (dsFv) антитіл, рекомбінантно злитих з фаговим білком або гена III, або гена VIII. Фаг, що експресує антигензв'язуючий домен, який зв'язується з CD30, або варіабельну область AC10 або HeFi-1, можна відібрати або ідентифікувати з використанням антигену, наприклад, використовуючи мічений антиген або антиген, зв'язаний або зафіксований на твердій поверхні або кульці. Приклади способів фагового дисплею, які можна використовувати для створення антитіл даного винаходу, включають способи, розкриті в Brinkman et al., 1995, J. Immunol. Methods 182: 41-50; Ames et al., 1995, J. Immunol. Methods 184: 177-186; Kettleborough et al., 1994, Eur. J. Immunol. 24: 952-958; Persic et al., 1997, Gene 187: 918; Burton et al., 1994, Advances in Immunology, 191-280; РСТ-заявка № PCT/GB91/O1 134; публікації РСТ-заявок WO 90/02809; WO 91/10737; WO 92/01047; WO 92/18619; WO 93/11236; WO 95/15982; WO 95/20401; і патенти США № 5698426, 5223409, 5403484, 5580717, 5427908, 5750753, 5821047, 5571698, 5427908, 5516637, 5780225, 5658727, 5733743 і 5969108, всі включені повністю за допомогою посилання. Як описано у вищенаведених посиланнях, після відбору фагів ділянки, що кодують антитіла, можна виділити з фага й використовувати для створення цілісних антитіл, у тому числі антитіл людини, або будь-якого іншого бажаного антигензв'язуючого фрагмента й експресувати у будьякому бажаному хазяїні, у тому числі клітинах ссавців, клітинах комах, клітинах рослин, дріжджах і бактеріях, наприклад, як докладно описане нижче. Наприклад, методи рекомбінантної продукції Fab-, Fab" і F(ab")2-фрагментів можна також застосовувати, використовуючи способи, відомі в даній галузі техніки, такі як способи, розкриті в публікації РСТзаявки WO 92/22324; Mullinax et al., Biotechniques 1992, 12(6): 864-869; Sawai et al., 1995, AJRI 34: 26-34; і Better et al., 1988, Science 240: 1041-1043 (вказані посилання включені повністю за допомогою посилання). Приклади методів, які можна використовувати для одержання одноланцюжкових Fv і антитіл, включають методи, описані в патентах США № 4946778 і 5258498; Huston et al., 1991, Methods in Enzymology 203: 46-88; Shu et al., 1993, PNAS 90: 7995-7999; і Skerra et al., 1988, Science 240: 1038-1040. Для деяких застосувань, у тому числі in vivo використання антитіл для людей і in vitro дослідження проліферації й реакції цитотоксичності, переважно використовувати химерні, гуманізовані антитіла або антитіла людини. Химерним антитілом є молекула, в якій різні частини антитіла походять із різних видів тварин, така як антитіла, що мають варіабельну область, що походить з мишачого моноклонального антитіла і константну область імуноглобуліну людини. Способи продукування химерних антитіл відомі в даній галузі техніки. Див., наприклад, Morrison, Science, 1985, 229: 1202; Oi et al., 1986, Biotechniques 4: 214; Gillies et al., 1989, J. Immunol. Methods 125: 191-202; патенти США № 5807715, 4816567 і 4816397, які включені сюди в цілому шляхом представлення посилання на них. Гуманізовані антитіла являють собою молекули антитіл, що походять з антитіла, яке не є людиною виду, що 25 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зв'язується з бажаним антигеном, що мають один або більше CDR, що походять з виду, який не є людиною, і каркасні й константні області з молекули імуноглобуліну людини. Часто залишки в каркасних областях людини будуть заміщені відповідними залишками з антитіла-донора CDR для зміни, переважно збільшення, зв'язування з антигеном. Ці заміни в каркасних областях визначають за допомогою способів, широко відомих у даній галузі техніки, наприклад, за допомогою моделювання взаємодій залишків CDR і каркасних областей для ідентифікації залишків каркасних областей, важливих для зв'язування з антигеном, і порівняння послідовностей для ідентифікації незвичайних залишків каркасних областей у конкретних положеннях (див., наприклад, Queen et al., патент США № 5585089; Riechmann et al., 1988, Nature 332: 323, які включені сюди в цілому шляхом представлення посилання на них). Антитіла можна гуманізувати, використовуючи ряд відомих у даній галузі техніки методів, що включають, наприклад, CDR-пересадку (ЕР 239400; публікація РСТ-заявки WO 91/09967; патенти США № 5225539, 5530101 і 5585089), венування або поверхнева зміна (ЕР 592106, ЕР 519596; Padlan, Molecular Immunology, 1991, 28(4/5): 489-498; Studnicka et al., 1994, Protein Engineering 7(6): 805814; Roguska et al., 1994, PNAS 91: 969-973) і перестановку ланцюгів (патент США № 5565332). Повністю людські антитіла особливо бажані для терапевтичного лікування пацієнтів, що є людьми. Антитіла людини можна створити рядом відомих у даній галузі техніки способів, що включають способи фагового дисплею, описані вище, використовуючи бібліотеки антитіл, отримані з послідовностей імуноглобулінів людини. Див. також патенти США № 4444887 і 4716111 і публікації РСТ-заявок WO 98/46645, WO 98/50433, WO 98/24893, WO 98/16654, WO 96/34096, WO 96/33735 і WO 91/10741, всі з яких включені сюди в цілому шляхом представлення посилання на них. Антитіла людини можна також продукувати із використанням трансгенних мишей, які експресують гени імуноглобулінів людини. Для огляду цієї технології продукування антитіл людини див. Lonberg and Huszar, 1995, Int. Rev. Immunol. 13: 65-93. Для докладного обговорення цієї технології продукування антитіл людини й моноклональних антитіл людини й протоколів для продукції таких антитіл див. публікації РСТ-заявок WO 98/24893, WO 92/01047, WO 96/34096, WO 96/33735; Європейський патент № 0598877; патенти США № 5413923, 5625126, 5633425, 5569825, 5661016, 5545896, 5814318, 5885793, 5916771 і 5939598, всі включені повністю за допомогою посилання. Крім того, можна залучити такі компанії, як Amgen (Thousand Oaks, CA) і Medarex (Princeton, NJ), до надання антитіл людини, направлених проти вибраного антитіла, при використанні технології, схожої з описаною вище технологією. Повністю людські антитіла, які розпізнають вибраний епітоп, можна створити, використовуючи технологію, названу "керованим відбором". У цьому підході відібране нелюдське моноклональне антитіло, наприклад, мишаче антитіло, використовують для управління відбором повністю людського антитіла, що розпізнає той самий епітоп (Jespers et al., 1994, Biotechnology 12: 899-903). Антитіла для використання в даному винаході включають химерне й гуманізоване АС10, а також химерне та гуманізоване HeFi-1. Антитіла для використання в даному винаході включають антитіла, які конкурентно інгібують зв'язування АС10 або HeFi-1 миші з CD30, що визначають за допомогою будь-якого відомого в даній галузі техніки способу визначення конкурентного зв'язування. Наприклад, антитіло може інгібувати зв'язування АС10 або HeFi-1 з CD30 на щонайменше 50 %, на щонайменше 60 %, на щонайменше 70 %, на щонайменше 80 %, на щонайменше 85 %, на щонайменше 90 % або навіть на щонайменше 95 %. Одним прикладом аналізу конкурентного зв'язування є радіоімуноаналіз, що включає інкубацію 3 125 міченого (наприклад, Н або I) CD30 з антитілом, що представляє інтерес, у присутності кількостей неміченого CD30, що збільшуються, і виявлення антитіла, що зв'язалося з міченим CD30. Афінність антитіла у відношенні CD30 і швидкості дисоціації при зв'язуванні можна потім визначити на основі даних графіка Скетчарда. Конкуренцію із другим антитілом (таким як АС10 або HeFi-1) можна також визначити, використовуючи радіоімуноаналізи. У цьому випадку CD30 інкубують з антитілом, що представляє інтерес, кон'югованим з міченою сполукою (наприклад, 3 125 Н або I) у присутності кількостей, неміченого другого антитіла, що збільшуються. Антитіла для використання в даному винаході також включають антитіла, які відрізняються від химерного або гуманізованого АС10 або HeFi-1, які специфічно зв'язуються з CD30. Один спосіб, за допомогою якого виявляються взаємодії білків in vivo, двогібридна система, детально описується тільки для ілюстративних цілей, а не як обмеження. Один варіант цієї системи був описаний (Chien et al., 1991, Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 88: 9578-9582), і його можна купити в Clontech (Palo Alto, CA). Після ідентифікації білка, що зв'язується з CD30, при бажанні, можна визначити його здатність (окремо або після мультимеризації або злиття з доменом димеризації або 26 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мультимеризації) до викликання цитостатичного або цитотоксичного ефекту на клітини HL шляхом приведення культури лінії клітин HL, такої як L428, L450, HLLM2 або KM-H2, у контакт із білком. Умови культивування найбільш переважно, являють собою приблизно 5000 клітин на 2 площі культивування, що становить приблизно 0,33 см , і період контактування, що становить 3 приблизно 72 години. Потім культуру піддають впливу 0,5 мкКі Н-тимідину протягом 3 завершальних 8 годин 72-годинного періоду часу, і визначають включення Н-тимідину в клітини культури. Білок має цитостатичний або цитотоксичний ефект на лінію клітин HL, якщо клітини 3 культури характеризуються зменшеним включенням Н-тимідину в порівнянні із клітинами тієї ж ліній клітин, підданими культивуванню в тих самих умовах, але, що не приводяться в контакт із білком. Кваліфікованим у даній галузі техніки фахівцям відома множина інших реакцій цитотоксичності. У способах даного винаходу можна використовувати будь-яку з них. Антитіла проти CD30, застосовні в способах даного винаходу, можна продукувати за допомогою будь-якого відомого в даній галузі техніки способу синтезу білків, як правило, наприклад, за допомогою методів рекомбінантної експресії. Рекомбінантна експресія антитіла або його похідного, яке зв'язується з CD30 і скорочує або інгібує проліферацію експресуючих CD30 клітин, може включати конструювання експресійного вектора, що містить нуклеїнову кислоту, яка кодує антитіло або його похідне. Після одержання нуклеїнової кислоти, що кодує такий білок, можна одержати вектор для продукції молекули білка за допомогою технології рекомбінантних ДНК, використовуючи широко відомі в даній галузі техніки методи. Для способів рекомбінантних нуклеїнових кислот, синтезу нуклеїнових кислот, культивування клітин, включення трансгенів і експресії рекомбінантних білків можна використовувати стандартні методи, такі як, наприклад, методи, описані в Sambrook and Russell, Molecular Cloning: A rd Laboratory Manual (Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y., 3 ed., 2001); Sambrook et al., Molecular Cloning: A Laboratory Manual (Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold nd Spring Harbor, N.Y., 2 ed., 1989); Short Protocols in Molecular Biology (Ausubel et al., John Wiley & th Sons, New York, 4 ed., 1999); Glick & Pasternak, Molecular Biotechnology: Principles and nd Applications of Recombinant DNA (ASM Press, Washington, D.C., 2 ed., 1989). Наприклад, для рекомбінантної експресії антитіла проти CD30 експресійний вектор може кодувати його важкий або легкий ланцюг або варіабельний домен важкого або легкого ланцюга, функціонально зв'язані із промотором. Експресійний вектор може включати, наприклад, нуклеотидну послідовність, що кодує константну область молекули антитіла (див., наприклад, публікацію РСТ-заявки WO 86/05807; публікацію РСТ-заявки WO 89/01036; і патент США № 5122464), і в такий вектор можна клонувати варіабельний домен антитіла для експресії повної важкого або легкого ланцюга. Експресійним вектором трансфікують клітину-хазяїна за допомогою загальноприйнятих методів, і трансфіковані клітини потім культивують із використанням загальноприйнятих методів для продукції антитіла проти CD30. У звичайних варіантах здійснення для експресії дволанцюжкових антитіл вектори, що кодують і важкий, і легкий ланцюги, можна коекспресувати у клітині-хазяїні для експресії повної молекули імуноглобуліну. Для експресії антитіла проти CD30 або його похідного можна використовувати ряд систем експресії з використанням векторів у прокаріотичних або еукаріотичних хазяїнах. Як правило, для експресії рекомбінантного білка, особливо цілих молекул рекомбінантного антитіла проти CD30, використовують еукаріотичні клітини. Наприклад, клітини ссавців, такі як клітини яєчника китайського хом'ячка (СНО), у з'єднанні з вектором, що включають, наприклад, основний безпосередньо ранній промоторний елемент гена із цитомегаловірусу, є ефективною експресійною системою для продукції антитіл проти CD30 (див., наприклад, Foecking et al., 1986, Gene 45: 101; Cockett et al., 1990, Bio/Technology 8:2). Антитіла проти CD30 можна також експресувати, використовуючи систему CHEF (див., наприклад, патент США № 5888809). Інші системи експресії в хазяїнах включають, наприклад, системи експресії з використанням векторів на основі плазмід у бактеріальних клітинах (див., наприклад, Ruther et al., 1983, EMBO 1, 2: 1791; Inouyr & Inouyr, 1985, Nucleic Acids Res. 13: 3101-3109; Van Heeke & Schuster 1989, J. Biol. Chem. 24: 5503-5509); системи експресії в клітинах комах, такі як, наприклад, використання експресійного вектора на основі вірусу ядерного поліедрозу Autographa californica (Acnpv) у клітинах Spodoptera frugiperda; і системи експресії з використанням векторів на основі вірусів у клітинах ссавців, такі як, наприклад, системи з використанням векторів на основі аденовірусів (див., наприклад, Logan & Shenk, 1984, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 81: 355-359; Bittner et al., 1987, Methods in Enzymol. 153: 51-544). Крім того, можна вибрати штам клітини-хазяїна, який модулює експресію вбудованих послідовностей або модифікує і піддає процесингу продукт гена бажаним специфічним чином. Відповідні лінії клітин або системи-хазяїв можна вибрати для гарантії правильної модифікації та 27 UA 112967 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 процесингу (наприклад, глікозилування, фосфорилування й розщеплення) експресованого чужорідного білка. Для цього можна використовувати еукаріотичні клітини-хазяї, які мають клітинний апарат для правильного процесингу первинного транскрипта й продукту гена. Такі клітини ссавців-хазяїв включають, наприклад, СНО (наприклад, DG44 і CHO-S), VERO, BHK, Hela, COS, MDCK, 293, 4T3 і W138. Стійку експресійну систему зазвичай використовують для тривалої продукції з високим виходом рекомбінантного антитіла проти CD30. Наприклад, лінії клітин, які стійко експресують антитіло проти CD30 або його похідне, можна створити шляхом трансформації клітин-хазяїв ДНК, контрольованої відповідними контролюючими експресію елементами (наприклад, промоторними, енхансерними послідовностями, термінаторами транскрипції, сайтами поліаденілування) і селектованим маркером, з наступним вирощуванням трансформованих клітин у селективних середовищах. Селектований маркер надає стійкість до селекції й надає клітинам можливість стійкої інтеграції ДНК у свої хромосоми й росту з утворенням фокусів, які, у свою чергу, можна клонувати й наростити в лінії клітин. Можна використовувати ряд систем для селекції, що включають, наприклад, гени тимідинкінази вірусу простого герпесу, гіпоксантингуанінрфосфорибозилтрансферази та аденін-фосфорибозилтрансферази, які можна використовувати в tk , hgprt або aprt клітинах, відповідно. Також можна використовувати стійкість до антиметаболітів як основу селекції для наступних генів: dhfr, який надає стійкість до метотрексату; gpt, який надає стійкість до мікофенолової кислоти; neo, який надає стійкість до аміноглікозиду G-418; і hygro, який надає стійкість до гігроміцину. Для відбору бажаного рекомбінантного клону можуть зазвичай застосовуватися способи, загальновідомі в галузі технології рекомбінантних ДНК, і такі способи описані, наприклад, в Current Protocols in Molecular Biology (Ausubel et al., eds., John Wiley & Sons, N.Y., 1993); Kriegler, Gene Transfer and Expression, A Laboratory Manual (Stockton Press, N.Y., 1990); Current Protocols in Human Genetics (Dracopoli et al. eds., John Wiley & Sons, N.Y., 1994, Chapters 12 and 13); Colberre-Garapin et al., 1981, J. Mol. Biol. 150: 1. Після продукування антитіла проти CD30 (наприклад, з використанням тварини, хімічного синтезу або рекомбінантної експресії) його можна очистити за допомогою будь-якого придатного способу очищення білка, у тому числі, наприклад, хроматографії (наприклад, іонообмінної або афінної хроматографії (такої як, наприклад, хроматографія з використанням білка А для очищення антитіл, що мають інтактну Fс-область), центрифугування, диференціальної розчинності, або за допомогою будь-якого іншого стандартного методу очищення білків. Антитіло проти CD30 можна, наприклад, злити з послідовністю-маркером, наприклад, пептидом, для полегшення очищення за допомогою афінної хроматографії. Придатні амінокислотні послідовності-маркери включають, наприклад, пептид у вигляді гексагістидину, такий як tag, передбачений у векторі pqe (QIAGEN, Inc., 9259 Eton Avenue, Chatsworth, CA, 91311), і мітку "НА", яка відповідає епітопу, що походить з білка гемагглютиніну вірусу грипу (Wilson et al., 1984, Cell 37: 767), і мітку "flag". L. Одиниці кон'югата антитіло-лікарський засіб Описані в даному документі способи включають використання антитіл, які (а) специфічно зв'язуються з CD30 і (b) кон'юговані зі сполукою ауристатином. Сполуки кон'югата антитілолікарський засіб включають антитіло проти CD30, ковалентно зв'язане із щонайменше однією одиницею лікарського засобу, причому одиницею лікарського засобу є сполука ауристатин. Одиниці лікарського засобу можуть бути ковалетно зв'язані прямо або через одиницю лінкера (LU-). У деяких варіантах здійснення сполука кон'югата антитіло-лікарський засіб має наступну формулу: L-(LU-D)p (I) або є фармацевтично прийнятною сіллю або сольватом сполуки з такою формулою, де L являє собою одиницю антитіла, тобто антитіла проти CD30 (що включає фрагменти антитіла проти CD30), і (LU-D) являє собою складову у вигляді одиниця лінкера-одиниця лікарського засобу, де LU являє собою одиницю лінкера, і -D являє собою сполуку ауристатин, яка має цитостатичну або цитотоксичну активність відносно клітини-мішені; і р є цілим числом від 1 до приблизно 20. У деяких варіантах здійснення р знаходиться в діапазоні від 1 до приблизно 10, від 1 до приблизно 9, від 1 до приблизно 8, від 1 до приблизно 7, від 1 до приблизно 6, від 1 до приблизно 5, від 1 до приблизно 4, від 1 до приблизно 3 або від 1 до 2. У деяких варіантах здійснення р знаходиться в діапазоні від 2 до приблизно 10, від 2 до приблизно 9, від 2 до 28