Спосіб терапії променевих виразок шкіри

Реферат: Спосіб терапії променевих виразок шкіри, що включає введення суміші фібробластів і кератиноцитів навколо зони опіку підшкірно за допомогою шести ін'єкцій (об'ємна аутотрансплантація) через 1 годину після опромінення й кожні наступні 24 години, причому для терапії променевих виразок шкіри, які виникають у результаті одноразового локального рентгенівського опромінення в області задньої поверхні стегна морської свинки в дозі 60 Гр, використовують гелеві аплікації на основі ліофілізату надосадової рідини культурального середовища зростання Bifidobacterium bifidum і порошку висушених ягід аронії чорноплідної, узятих у відношенні 5:1. UA 115301 U (12) UA 115301 U UA 115301 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до експериментальної медицини й може бути використана в терапії променевих виразок шкіри. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значним поширенням уражень шкіри при променевій терапії онкологічних хворих. Лікарі різних спеціальностей зіткнулися з проблемою лікування й уповільнення розвитку променевих виразок, що представляють найбільш важкий варіант ран, які тривало не загоюються. Особливість перебігу останніх полягає в порушенні вираженості й тривалості фаз ранового процесу при збереженні їх послідовності. Через надзвичайне запалення хронічна виразка залишається в запальній фазі, яка не забезпечує достатній імпульс, щоб переключити процес в наступну фазу загоєння рани; баланс між деградацією й синтезом тканини зміщений в бік деградації, що закінчується порушенням репарації. Тому спроби розробки способів активації саме репаративних процесів у місцях ураження шкіри опроміненням є вкрай важливими. Відомі способи терапії променевих опіків шкіри, що включають нанесення на уражену область стовбурових клітин, які знижують ступінь запалення, збуджують місцеві імунні механізми й стимулюють процес регенерації в зоні виразки [Васин М.В. Средства профилактики и лечения лучевых поражений. М.: ВМЦК "Защита".-2001.-312 с; Елдашов С.В. Экспериментальное обоснование современных методов хирургического лечения сочетанных лучевых поражений. Автореф. дис. канд. мед. наук. СПб.-2013.-19 с]. У деяких випадках аплікацію стовбуровими клітинами проводять після оперативного втручання [Бушманов А.Ю., Еремин И.И., Мороз Б.Б., Галстян И.А., Надежина Н.М., Слободина Т.С., Гринаковская О.С. Опыт современного лечения лучевых ожогов у лиц, подвергавшихся воздействию ионизирующего излучения // Медицина труда и промышленная экология.-2012. - № 10. - С. 2027]. Однак, використання стовбурових клітин пов'язане зі значними матеріальними витратами на здобуття й контроль якості клітинного матеріалу, досить специфічними умовами застосування. До того ж, в останні роки з'явилися відомості про те, що використання стовбурових клітин у терапії пов'язане з ризиком їх трансформації в ракові. Існує також спосіб терапії променевих опіків шкіри, що передбачає введення суміші фібробластів і кератиноцитів, нарощених з біоптату експериментальної тварини, навколо зони опіку підшкірно за допомогою шести ін'єкцій (об'ємна аутотрансплантація), а саме: через 1 годину після опромінювання й кожні наступні 24 години, у результаті чого на 20-у добу після опромінення кількість живих клітин у зоні ураження досягає 90 %, а на 35-у добу - контрольних значень, як і кількість нативного колагену, що клінічно проявляється зменшенням площі опіку й загального об'єму ураження, а також загоєнням виразок на 25-у добу лікування [Патент на корисну модель № 106529. МПК А61К 47/06, А61К 9/10, А61Р 17/02. Спосіб терапії променевих опіків шкіри. Опубл. 25.04.2016, бюл. № 8]. Даний спосіб лікування променевих опіків шкіри є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю й результатом, який може бути досягнутий, тому його вибрано як прототип. До недоліків прототипу належить те, що в ньому не вказано на яких тваринах моделювалася терапія променевого опіку шкіри й яка доза опромінення при цьому використовувалася, від чого залежать як особливості проявів опіків, так і їх вираженість. Здійснення цього способу пов'язане зі значними часовими й матеріальними витратами на вирощування кератиноцитів і фібробластів із здорової ділянки шкіри, причому в оптимальному співвідношенні в суміші (2,6:3,0), на заморожування, зберігання й розморожування клітин, а також приготування доз суспензії їх суміші. При цьому життєздатність фібробластів і кератиноцитів у препараті становить лише 80-85 %. До того ж, аутотрансплантація пов'язана з необхідністю заподіяння експериментальній тварині (пацієнту) додаткового пошкодження здорової ділянки шкіри. Крім того, не зрозуміло, чому автори поставивши перед собою мету лікувати променеві опіки шкіри, намагалися попереджати їх розвиток, вдавалися до ін'єкцій суміші фібробластів і кератиноцитів навколо зони опіку, коли останнього ще нема через 1 годину після опромінення і протягом декількох перших наступних діб. Тобто, така спроба профілактики була б доречна за умови знання точної локалізації виникнення виразки. Нарешті, про ефект від використання даного способу автори судять лише на підставі зменшення площі опіку й загального об'єму ураження, кількості живих клітин у зоні ураження, деградованого й нативного колагену, тобто переважно клініко-морфологічних проявів, у той час як цікаво знати про порушення конкретних метаболічних процесів, які призводять до таких наслідків, мається на увазі на підставі хоча б деяких патогенетично значимих показників, зокрема вмісту тих же інтерлейкінів (ІЛ), про синтез яких кератиноцитами тільки згадується в даному способі. 1 UA 115301 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу терапії променевих опіків шкіри, зокрема в морських свинок, як найбільш часто використовуваних для моделювання променевого ураження цієї тканини, шляхом додаткового внесення в зону опромінення метаболітів і пластичного матеріалу, що необхідні для зменшення запалення й загрози виникнення раку, відновлення мікроциркуляції, стимуляції виведення радіонуклідів і саме проліферативної фази процесів репарації, а також запобігання розвитку інфекції в ушкодженій ділянці. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі терапії променевих опіків шкіри в тварин після опромінення останньої, що включає введення їм суміші фібробластів і кератиноцитів за допомогою аутотрансплантації навколо зони опіку підшкірно за допомогою ін'єкції, згідно з заявленим способом, морським свинкам як лікувальний препарат призначають гель, що утворений з ліофілізату надосадової рідини культурального середовища зростання Bifidobacterium bifidum і порошку висушених ягід аронії чорноплідної у відношенні 5:1, яким обробляють сформовану виразку один раз на день протягом 10 діб поспіль. Біфідобактерії - це анаеробні мікроорганізми, які є складовою нормальної мікрофлори кишечнику людини, достатня кількість їх надає змогу підвищувати неспецифічну резистентність організму. Ліофілізат надосадної рідини культурального середовища зростання Bifidobacterium bifidum містить у своєму складі цілу низку біологічно активних речовин (БАР), що є продуктами життєдіяльності даних мікробів. Концентрат комплексу БАР у концентрованому й ліофілізованому вигляді отримано за раніше розробленим нами методом вакуумносублімаційного сушіння при температурі не вище за 10 °C [Патент на корисну модель № 30809. МПК А61К 35/66. Спосіб одержання комплексу біологічно активних метаболітів. Опубл. 11.03.2008, бюл. № 5] і містить амінокислоти, полісахариди, органічні кислоти, ферменти й вітаміни, тобто ті речовини, які необхідні для репарації тканини, активації окислювальновідновних процесів і переходу запалювальної фази в нормальне фізіологічне русло, що ініціює видалення некрозної тканини, проліферацію клітин, а потім і репарацію тканини. Комплекс біологічно активних метаболітів створює в рані мікросередовище, насичене регуляторними речовинами для відновлення мікроциркуляції в ушкодженій ділянці тканини, а також має широкий спектр антимікробної дії. Широкий спектр застосування аронії чорноплідної (Aronia melanocarpa) обумовлений її унікальним біохімічним складом. В її ягодах міститься велика кількість корисних речовин, необхідних для здоров'я людини. Навіть сама назва рослини - аронія, в перекладі з латинського означає "допомогу, порятунок". Так, аронія - справжня скарбниця вітамінів: Р, флавоноїди (до яких відносять велику групу БАР, номенклатурно об'єднаних у групу Р-вітамінів, що зміцнюють стінки капілярів і кровоносних судин, збільшують їх еластичність.), РР, С і групи В (В 1, В2, В6, В9), бета-каротин, А, Е, Д, К. Маючи високий вміст вітамінів, аронія допомагає при лікуванні мокнучих екзем та інших шкірних захворювань. Корисні властивості аронії обумовлені такими речовинами, як антоціани (рослинні пофарбовані глікозиди), кверцетин, рутин, епікатехін, ціанідин-3-галактозид та ін., які будучи фенольними антиоксидантами, належать до флавоноїдів. Останні можуть захистити клітину від ракових перероджень. Знижується ризик пошкодження клітини через окислення, у результаті проводиться профілактика захворювань, викликаних окисним стресом, серед яких і хронічні запалення. Феноли зменшують запалення, сприяють загоєнню ран. Аронія містить практично всі необхідні людському організму макро(кальцій, фосфор, калій, залізо) й мікроелементи (йод, марганець, цинк, селен, молібден, бор і мідь). В ягодах аронії знаходиться велика кількість йоду, тому її рекомендують при захворюваннях щитовидної залози й при променевій хворобі. У них є також три види цукрів - це глюкоза, фруктоза й сахароза. Пектини, що містяться в аронії, активно адсорбують радіонукліди й сприяють їх виведенню, а отже, й якнайшвидшої детоксикації організму в разі радіаційних уражень. Речовини, що містяться в плодах аронії, блокують ріст ракових клітин, сприяють розширенню кровоносних судин, у результаті чого збільшується їх проникність, активуються функції органів кровотворення, що корисно при променевій хворобі, збільшують опірність організму інфекціям, укріплюючи імунітет, борються з патогенними мікроорганізмами. Застосовується аронія й при опіках. Північно-американські індійці споконвіку використовували сік аронії для змазувань опіків і ран, оскільки він стимулює регенеративні функції шкіри. Відомо використання аронії як протиалергійного препарату. Раніше з метою терапії променевих виразок гель із ліофілізату надосадової рідини культурального середовища зростання Bifidobacterium bifidum і порошку висушених ягід аронії чорноплідної не використовувався. Наша пропозиція щодо використання гелю з ліофілізату надосадної рідини культурального середовища Bifidobacterium bifidum і порошку висушених ягід аронії чорноплідної як 2 UA 115301 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 протиопікового препарату при терапії променевих виразок шкіри морських свинок базується на отриманих дослідним шляхом даних, які дозволили встановити закономірність, що використання самого ліофілізату надосадної рідини культурального середовища Bifidobacterium bifidum призводить до уповільнення розвитку ураження шкіри, причому не менш вираженого, ніж у прототипі, яке було ще більш значимим у разі додавання до нього порошку висушених ягід аронії чорноплідної. Тому використання гелю при терапії променевих опіків шкіри доцільне й перспективне. Технічний ефект способу активації репарації місцевих променевих уражень шкіри обумовлений високою терапевтичною ефективністю препарату, який заявляється, а саме: термін його застосування в порівнянні з таким у прототипі був меншим на 15-25 діб, а загоєння виразок - на 15 діб. При цьому слід відмітити й більш швидку нормалізацію інформативних біохімічних показників, у порівнянні з морфологічними - на 25 діб. До того ж, запропонований гель не викликає ніяких алергічних реакцій при його застосуванні. Що стосується можливих сумнівів відносно інтеркаляції результатів заявленого способу, то при моделюванні виразок шкіри найбільш часто використовуються саме морські свинки, що пов'язано з найбільш вираженою схожістю гістологічної будови їх тканин і людини, тому отримані нами дані значною мірою можуть відповідати таким і в пацієнтів, які постраждали від радіаційного опромінення. Спосіб виконують наступним чином. Шкіру в області задньої поверхні стегна морських свинок, яка підлягала одноразовому локальному рентгенівському опроміненню в дозі 60 Гр, починаючи з моменту формування на ній виразок і відторгнення некротичних тканин (з 35 доби після опромінення), обробляють запропонованим гелем, для утворення якого ліофілізат надосадної рідини культурального середовища Bifidobacterium bifidum і порошок висушених ягід аронії чорноплідної беруть у відношенні 5:1 (наприклад до 1 мл ліофілізату додають 200 мг порошку). Гель наносять один раз на день протягом 10 діб поспіль. Ефективність способу встановлена експериментально на 4-місячних морських свинкахсамцях, які утримувались у стандартних умовах віварію. Тварини були розділені на 3 групи: 1) інтактні (здорові свинки); 2) опромінені морські свинки без лікування; 3) опромінені свинки, яким застосовували лікування запропонованим гелем. Тварин виводили з експерименту після закінчення лікування (45 діб) шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом. Одночасно виводили з експерименту й свинок контрольної групи. Ділянки шкіри з рановим процесом відокремлювали, заморожували в рідкому азоті, подрібнювали до порошкоподібного стану, готували 10 % гомогенат на 0,25 мМ трис-НСІ буфері з додаванням 0,32 М сахарози (рН 7,4). Для контролю використовували здорові ділянки шкіри в інтактних морських свинок. Для біохімічних досліджень використовували також сироватку крові тварин. Вміст продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) (проміжних - дієнових кон'югатів (ДК) і кінцевих - речовин, які дають кольорову реакцію з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-активні продукти, ТБК-АП)); активність каталази й супероксиддисмутази (СОД) у сироватці крові й тканині визначали спектрофотометричними методами. Вміст ІЛ (ІЛ-1, ФНО-, ІЛ-10) у сироватці крові й зразках крові визначали імуноферментними методами за допомогою наборів реактивів фірми "Векторбест" (Росія). У результаті місцевого опромінення шкіри області стегна в морських свинок через 20-24 години розвивалася гіперемія всього осередку, що тривала 1 добу. Протягом наступних 5 діб область опромінення ставала блідою. На 6-7 добу відмічалася повторна гіперемія осередку. На 10 добу в більшості тварин відмічалася десквамація з появою струпа, осередок ущільнювався. 2 Через 25-30 діб після опромінення виникали виразки площею 71,2±2,5 мм . На 40-у добу дефект покривався щільним, коричневого кольору згустком, шкіра навколо була бліда, без вираженого набряку, дуже щільна. Спостереження над тваринами протягом 45 діб показали, що мимовільне загоєння рани не настає. У морських свинок третьої групи після 7-денного курсу лікування гелем виразки шкіри, що сформувалася, можна було спостерігати випадки повної епітелізації дефекту в 87 % випадків із зменшенням щільності її дна, в інших випадках - площа дефекту зменшувалась, вторинної деепітелізації не спостерігалось. Після 10-денного курсу повна епітелізація спостерігалась у 93 % випадків. Враховуючи важливу роль про- й антиоксидантної систем у патогенезі хронічної рани, однією з задач дослідження було вивчення показників, які їх характеризують, у рановому осередку й в сироватці крові (табл. 1). Встановлено, що в рановому осередку в опромінених морських свинок, яким лікування не проводилось, на 45-у добу після опромінення вміст ТБК-АП та активність СОД і каталази були відповідно в 3,50; 1,39 та 1,40 разу вище, ніж у такій же ділянці здорової шкіри інтактних тварин, що свідчило про активацію ПОЛ і розвиток окисного стресу. Застосування запропонованого гелю призводило до достовірного зниження рівня ТБК 3 UA 115301 U 5 10 АП (у 3,33 рази) у порівнянні з групою нелікованих свинок, у зв'язку з чим, він уже не відрізнявся від такого в контрольній групі. У той же час, це суттєво не впливало на активність СОД і призводило до достовірного збільшення активності каталази (в 1,29 рази), у зв'язку з чим активність ферментів ставала вище такої в контрольній групі в 1,32 та 1,81 разу відповідно, що ймовірно пов'язано з активацією антиоксидантної системи (АОС). Аналогічний характер змін у стані прооксидантно-антиоксидантної системи відзначався й в крові дослідних тварин. Так, у сироватці крові опромінених морських свинок, яким лікування не проводилося, на 45-у добу після опромінення концентрація ТБК-АП була в 2,80 рази, а активність СОД і каталази - в 1,10 та в 1,19 разу вище, ніж в інтактних тварин. Використання ж гелю призводило до достовірного зниження вмісту ТБК-АП (у 2,76 рази), а також збільшення активності СОД і каталази (в 1,11 і в 1,37 разу, відповідно) у порівнянні з групою нелікованих морських свинок, у зв'язку з чим рівень ТБК-АП уже не відрізнявся від такого в контрольній групі, а активність ферментів була вже в 1,21 та в 1,64 разу вище, ніж в останній. Таблиця 1 Показники стану системи ПОЛ/АОС у рановому осередку й сироватці крові морських свинок Шкіра Групи Шкіра ТБК-АП, мкМ/г білка СОД, % блокув. Інтакт., n=10 0,459±0,031 Опік без 1,607±0,032 лікування, р0,05 гелем n=10 р1