Спосіб отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей

Реферат: Спосіб отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей полягає у проведенні подразнюючої інгаляції, отриманні діагностичного матеріалу з наступним бактеріологічним дослідженням на наявність у ньому мікобактерій туберкульозу. Збір діагностичного матеріалу, а саме змив з ротоглотки, здійснюють після призначення пацієнту препарату амброксол за добу перед процедурою збору двічі на день у віковій дозі та безпосередньо у день збору за 1,5-2 години до маніпуляції, після чого проводять подразнюючу інгаляцію гіпертонічним розчином натрію хлориду, а потім здійснюють полоскання ротоглотки ізотонічним розчином натрію хлориду. UA 119849 U (12) UA 119849 U UA 119849 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме фтизіатрії, і може бути використана для отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей. Незважаючи на тенденцію до зниження показників захворюваності на туберкульоз та смертності від цієї хвороби, епідемічна ситуація з туберкульозу в Україні все ще залишається складною. Щорічно в Україні на туберкульоз захворює близько 25 тисяч осіб, понад 4 тисячі випадків туберкульозу закінчуються детально, так в 2015 р. 4602 осіб померло від цієї недуги (див. Туберкульоз в Україні : аналітично-статистичний довідник [Текст] / МОЗ України. Київ. 2015. 115 с). В 2016 р. в Україні налічувалося 28800 хворих на ТБ (67.6 на 100 тис. населення), було виявлено 779 дітей, хворих на ТБ (див. Аналітично-статистичний довідник «Туберкульоз в Україні» за 2016 рік // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http;//ucde, gov. ua/pages/diseases/tuberculosis/surveillance/statistical -information ). Протягом останнього десятиліття у дітей раннього віку в 2.5 рази частіше діагностуються розповсюджені форми туберкульоз) (ТБ), Основними причинами несприятливої ситуації щодо ТБ у дітей с пізня діагностика, зростання частоти первинної медикаментозної резистентності збудника туберкульозу та зниження резервів адаптації організму (див. Епідеміологічна ситуація щодо туберкульозу у дітей в Україні та шляхи удосконалення падання протитуберкульозної допомоги дітям [Текст] / О.І. Білогорцева [та ін.] // Современная педиатрия. - 2014. - № 4. - С. 2327.). Діагностика туберкульозу у дітей і підлітків грунтується на комплексній оцінці даних анамнезу, результатів туберкулінових тестів, клініко-рентгенологічного, бактеріологічного та лабораторного обстеження. Незважаючи на впровадження таких сучасних технологій, як комп'ютерна томографія, і цілий ряд інструментальних і інвазивних методів, питома вага помилкової діагностики туберкульозу як гіпердіагностики, так і гіподіагностики, доволі висока (34,0-40,0 %) (див. Белова. Р.В. Совершенствование комплексной диагностики туберкулезной инфекции у детей и подростков. [Текст] / Е.В. Белова. В.А. Стаханов // Туберкулез и болезни легких. - 2011. - № 4.- С. 52-53.). Традиційні прийоми бактеріологічного дослідження не забезпечують 100 % точності діагностики туберкульозу. Використання бактеріологічних досліджень в загальному комплексі масових діагностичних заходів дозволяє додатково виявити 10-15 % хворих на туберкульоз легень (див. Петровський В. Своевременное выявление и диагностика туберкулеза: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://riaami.ru/read/21159), Для виявлення мікобактерій туберкульозу методом мікроскопії мазка. В 1 мл мокротиння повинно міститися від 5 до 10 тисяч мікроорганізмів, а у дітей випадки такого масового бактеріовиділення вкрай рідкісні. Негативний результат мікроскопічного дослідження не виключає діагнозу туберкульозу, оскільки в діагностичному матеріалі пацієнта може міститися менше мікобактерій, ніж спроможне виявити мікроскопічне дослідження. Культуральний метод (посів) дає змогу виявляти мікобактерії туберкульозу при наявності в досліджуваному діагностичному матеріалі декількох десятків життєздатних особин збудника (див. Петровський В. Своевременное выявление и диагностика туберкулеза : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://riaami.ru/read/21159). Але бактеріовиділення не є регулярним, що вимагає певної тактики збору діагностичного матеріалу. На ефективність аналізу істотно впливає метод отримання й обробки клінічною матеріалу. Багатократне повторення збору діагностичного матеріалу підвищує точність діагностики, Заданими деяких ретроспективних досліджень, мікобактерії туберкульозу методом мікроскопії виявляли приблизно у 1,0 % хворих на ТБ дітей, а за допомогою культуральних досліджень - у 5-6 % дітей, хворих на ТБ (див. Мордик. А. В, Методи виявлення туберкульозу у дітей раннього віку в різні часові періоди / А.В.Мордик. Е.А.Циганкова, А.Р. Ароян: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.poliklin.ru/imagearticle/201502(2)INF/38-42.pdf). Особливістю фізіології дитячого організму є те, що мокротиння утворюється в незначній кількості, крім того, діти, як правило, не відхаркують його, а проковтують. Одержання діагностичного матеріалу від хворих, які не виділяють мокротиння, є проблематичним. До цього часу в Україні немає уніфікованого безпечного й ефективного способу отримання мокротиння у дітей для подальшого визначення в ньому М. tuberculosis (МБТ). Відомий спосіб одержання діагностичного матеріалу від хворого на туберкульоз, коли папіст самостійно спльовує мокротиння в контейнер після виконання кількох глибоких вдихів та відкашлювання (див. Керівництво з організації лікування туберкульозу у дітей для національних програм боротьби з туберкульозом 2-ге вид. Додаток 4. / ВООЗ, 2014. Надруковано Службами друку документів ВООЗ, Женева, Швейцарія: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.who.int/tb/publications/global_report/en/, accessed 12 November 2015). 1 UA 119849 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Але за допомогою такого способу зібрати мокротиння у пацієнтів із мізерним його утворенням важко, а при відсутності мокротиння у зразок потрапляє лише слина. У фтизіопедіатричній практиці такий спосіб мас застосування. Проте, діти рідко продукують мокротиння, крім того, вони не вміють виконувати ті рухи, які піднімають мокротиння в ротову порожнин), щоб потім виплюнути його. Зазвичай у дітей мокротиння з трахеї не піднімається вище глоточного кільця і проковтується автоматично. Іншим методом одержання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз, які не викашлюють мокротиння, є промивання шлунка. Раніше цей метод доволі широко застосовувався в клініці дитячого туберкульозу, оскільки М. tuberculosis потрапляють у шлунок дитини при заковтуванні невеликих кількостей мокротиння, яке не відхаркується хворим. Промивні води шлунка беруть натщесерце. Останній прийом їжі хворим повинен були не менше, ніж за 12 годин до взяття промивних вод шлунка. Для одержання промивних вод шлунка хворому дають випити склянку (200,0 мл) дистильованої води, після цього вводять шлунковий зонд і збирають вміст шлунка в стерильну склянку (див. Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції: [Електронний ресурсі /О.Л. Журило [та ін.] // Режим доступу: http://www.ifp.kiev.ua/doc/staff/dodat 45 060202.him). Даний спосіб застосовують переважно в тих країнах світу, де є велика кількість хворих на туберкульоз матерів та існує небезпека вродженого туберкульозу у немовлят (див, Hatherill. М. Induced sputum or gastric lavage for community-based diagnosis of childhood pulmonary tuberculosis? [Текст] / M. Hatherill [et al.| // Arch. Dis. Child. - 2009. - № 94. - С. 195 201.). Але пей спосіб мас суттєві недоліки: - процедура введення зонду її стравохід та шлунок дитини вимагає високої кваліфікації й досвіду медпрацівника, який її виконує; - такі маніпуляції травматичні для психіки дитини й викликають у неї страх; - при такому способі забору діагностичного матеріалу існує висока ймовірність забруднення приміщення за рахунок розбризкування промивних вод шлунка та потрапляння крапель цієї рідини на одяг та шкіру; - існує значний ризик контамінації зразка діагностичного матеріалу. Як прототип, вибраний спосіб отримання діагностичного матеріалу від хворого па туберкульоз за допомогою подразнюючих інгаляцій, якщо у хворого воно виділяється в невеликій кількості. Напередодні і вранці пацієнту дають відхаркувальні препарати чи застосовується подразнювальна аерозольна інгаляція портативним інгалятором. Для стимуляції відхаркування застосовується подразнювальна аерозольна інгаляція 15,0 %-ним розчином натрію хлориду в 2,0-3,0 % розчині харчової соди. Для провокації мокротиння необхідно інгалювати від 30,0 мл до 60,0 мл суміші, підігрітої до 42-45 °С, і вдихати її не менше 10-15 хвилин. Мокротиння збирають багаторазово впродовж доби (див. Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції [Електронний ресурс] / О.А. Журило [та ін.]. Режим доступу: http:/www.ifp.kiev.ua/doc/staff/dodat_45_060202.htm) та здійснюють бактеріологічне дослідження отриманого матеріалу на наявність МБТ. Проте цьому способу притаманні наступні недоліки: - зібрати мокротиння у дітей дуже проблематично навіть після подразнюючих інгаляцій: - не вказано який саме відхаркувальний препарат слід призначати дитині; концентрація сольового розчину, то використовується для подразнювальної інгаляції (15,0 %) с надто високою для дитини, що може призводити до пригнічення діяльності війчастого епітелію: - велика тривалість інгаляції: - розчин харчової соди є необхідною складовою подразнюючої інгаляції, але його рекомендовано застосовувати дітям лише старше 3-річного віку за умови відсутності у них нежитю бактеріального походження, крім того сода, реагуючи з кислими продуктами каталітичної діяльності мікроорганізмів, утворює вуглекислоту, яка може подразнювати слизову оболонку дитини; - відомі випадки алергії на харчову соду (див. Аллергическая реакция на соду: [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://allergiku.com/allergiya na_sodu.html ); - гіперсекреція бронхіального вмісту у більшості хворих спостерігається ще протягом доби після інгаляції гіпертонічного розчину, що травматично для дитини; - збирання мокротиння багаторазово впродовж доби для дітей незручно з технічних міркувань, його недоцільно робити в амбулаторних умовах через ризик контамінації й неправильного зберігання. Даний спосіб може застосовуватись у фтизіопедіатричній практиці з певними обмеженнями. Згадані вище методи, хоча і частково використовуються у клініці, але не охоплюють дітейпацієнтів всіх вікових груп, не забезпечують належної кількості матеріал) для ефективної 2 UA 119849 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 діагностики, або створюють значні незручності дітям. Виходячи з цього, доцільним і своєчасним є створення зручного способ), який забезпечив би отримання належної кількості біологічного матеріалу для аналізу (мікроскопії і посіву), що дало б змогу підвищити інформативність діагностичного зразка за рахунок збільшення імовірності потрапляння у нього МБТ і зменшити частоту хибно-негативних результатів бактеріоскопічного і культурального досліджень на наявність МБТ у дітей. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей, в якому збір матеріалу для бактеріологічного дослідження, а саме змив з ротоглотки, здійснюють після призначення пацієнту препарату амброксол, проведення подразнюючої інгаляції гіпертонічним розчином натрію хлориду з наступним полосканням ротоглотки ізотонічним розчином натрію хлориду, що забезпечує підвищення його інформативності за рахунок збільшення ймовірності потрапляння М. tuberculosis у досліджуваний діагностичний матеріал і зменшення частоти хибно-негативних результатів бактеріологічного дослідження. Поставлена задача вирішується тим, що у способі отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей, який включає проведення подразнюючої інгаляції, отримання діагностичного матеріалу з наступним бактеріологічним дослідженням на наявність у ньому мікобактерій туберкульозу, згідно з корисною моделлю, збір матеріалу, а саме змив з ротоглотки, здійснюють після призначення пацієнту за добу перед збором препарату амброксол двічі на день у віковій дозі та безпосередньо у день збору за 1,5-2 години до маніпуляції, після чого проводять подразнюючу інгаляцію гіпертонічним розчином натрію хлориду, а потім здійснюють полоскання ротоглотки ізотонічним розчином натрію хлориду. З літератури відомо, що амброксол не ефективний муколітичний та відхаркувальний препарат групи бензиламінів. Амброксол є активним метаболітом бромгексину, але порівняно з ним більш ефективний та краще переноситься. Нормалізує патологічно змінену секрецію серозних клітин слизової оболонки бронхів, сприяє розрідженню в'язкого бронхіального секрету та полегшенню його від ходження за рахунок збільшення мукоциліарного кліренсу. В'язкість мокротиння зменшується в результаті деполімеризації кислих муко полісахаридів, зумовленої перш за все розривом дисульфід них зв'язків н їхніх молекулах (див. Інструкція для застосування АМБРОКСОЛ / Нормативно-директивні документи МОЗ України: [Електронний ресурс], - Режим доступу : http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=7206). Спосіб здійснюють наступним чином: Дітям із клінічними ознаками туберкульоз) органів дихання за добу перед збором патологічного матеріалу (змиву ротоглотки) для подальшого аналізу призначають препарат амброксол двічі на день у віковій дозі та безпосередньо у день збору за 1,5-2 години до маніпуляції, а також проводять подразнюючу інгаляцію гіпертонічним (5-6 %) розчином натрію хлориду з метою стимуляції відхаркування. Після цього дитині пропонують зробити 2 глибоких вдихи із затримкою дихання на декілька секунд після кожного вдиху і повільно видихнути, потім вдихнути і зробити сильний різкий видих та покашляти. Медсестра вприскує 5 мл ізотонічного розчину дитині на задню стінку глотки і дитина полоще ним горло, після чого спльовує рідину (змив з ротоглотки) у стерильний контейнер, піднесений якомога ближче до рота. Збір змиву з ротоглотки проводять через 10-15 хвилин після подразнюючої інгаляції. Спосіб здійснюють за умови відсутності протипоказань: легеневе кровохаркання, кровотеча, бронхообструктивний синдром, ЛCН тощо. Наводимо конкретні приклади застосування способу. Приклад 1 (за способом - прототипом). Підліток В. 15 років, історія хвороби № 853. щеплений БДЖ. Контакт із хворим на ТБ не встановлений. В анамнезі життя: часті ГРВІ, бронхіт, пневмонія, катаральний отит. У відділення туберкульозу органів дихання у дітей ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» батьки хлопчика звернулися для консультації з приводу тривалого сухого кашлю після останнього епізоду ГРВЗ та періодичне підвищення температури тіла до 37-37.2ºС. Пацієнт скаржився на підвищену втомлюваність, слабкість та збільшення потовиділення, особливо вночі. Реакція на пробу Манту (ПМ) всі роки позитивна, останній результат ПМ - 1=15 мм. Заданими клінічного обстеження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, оглядова рентгенограма органів грудної порожнини) виявлено ознаки локального патологічного процесу. В рамках обстеження було здійснено отримання діагностичного матеріалу за способом-прототипом та проведено його бактеріологічне дослідження на наявність МБТ. Результат мікроскопічного дослідження - негативний. Методом посіву на тверде середовище мікобактерій туберкульозу виявлено не було. 3 UA 119849 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Виходячи з результатів проби та даних клінічного обстеження, незважаючи па негативні результати бактеріологічного дослідження, дитині поставлений діагноз: первинний туберкульозний комплекс зліва, фаза інфільтрації. МБТ мінус. Призначено лікування: ізоніазид 10 мг/кг маси тіла, рифампіцин 10 мг/кг маси тіла, етамбутол 20 мг/кг маси тіла, піразипамід 25 мг/кг маси тіла, полівітаміни. Згідно з існуючими стандартами лікування (див. «Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги дорослим. Туберкульоз» [Текст]: Наказ МОЗ України № 620 від 04.09.2014 р. - Київ. 2014. - 179 с.). пацієнту було призначено лікування за ІІІ-ю категорією чотирма протитуберкульозними препаратами протягом 6 місяців (2 міс. інтенсивна фаза і 4 міс. - підтримуюча). Протягом двох перших місяців лікування стан пацієнта не поліпшувався - посилилися прояви інтоксикації та кашель, з'явилося гнійне мокротиння. На контрольних рентгенограмах через 2 міс. - негативна динаміка, лікування визнано неефективним. Повторний аналіз мокротиння методом мікроскопії мазка виявив наявність МБТ. Зроблено посік мокротиння на тверде середовище. Оскільки попереднє лікування виявилося неефективним, було зроблено припущення про медикаментозну стійкість збудника і призначено лікування з використанням препаратів 2-го ряду. На контрольних рентгенограмах через 4 міс лікування - слабка позитивна динаміка. Посів зразків мокротиння на тверде середовище виявив стійкість до ізоніазиду. Тобто дитина протягом 4-х міс. отримувала неадекватне лікування. Зміна тактики лікування забезпечила прискорення інволюції специфічного процесу. Висновок: зважаючи на негативний результат мікроскопії мазку та культурального дослідження матеріалу, пацієнту було призначене лікування проти туберкульозними препаратами, яке не відповідало складності патологічного процесу (імовірна медикаментозна стійкість збудника) і не забезпечило позитивної динаміки. Це призвело до подовження тривалості лікування. Тобто після забору діагностичного матеріалу за способом-прототипом при госпіталізації, у досліджуваних зразках не вдалося виявити МБТ, що створило труднощі у призначенні адекватного лікування і призвело до прогресування туберкульозного процесу. Приклад 2 (за способом, що заявляється) Дівчинка О. 9 років, амбулаторна картка № 787. Зростала і розвивалась за віком. На інтеркурентні захворювання хворіла рідко. Щеплена за календарем, БЦЖ вакцинована у пологовому будинку, рубчик 4 мм. Тубконтакт не встановлений. : Реакція на пробу Манту негативна від 1 до 5 років життя, потім позитивна (інфільтрат 6-12 мм.). Протягом двох останніх років реакція Манту гіперергічна (коливалась у межах 16-18 мм.). Хіміопрофілактики не отримувала. У відділення була направлена для вирішення питання щодо призначення профілактичного лікування протитуберкульозними препаратами. При обстеженні дівчинка пред'являла скарги па слабкість та підвищену втомлюваність, періодичне сухе підкашлювання, зниження апетиту. Температура тіла нормальна. При об'єктивному огляді: дитина бліда, астенічної статури, живлення тканин знижене, лімфовузли пальпуються в 6 трунах, еластичні, поодинокі, розміром до 5 мм в діаметрі. При аускультації везикулярне дихання, хрипи відсутні. Перкуторно - притуплення легеневого іону. В аналізі крові: помірний лейкоцитоз, незначний паличкоядерний зсув, лімфопепія, моноцитоз, помірне збільшення ШОЕ, При рентгенологічному обстеженні виявлено невелике вогнище у верхній частці правої легені. Ефект від неспецифічної антибактеріальної терапії відсутній. У рамках обстеження дитина спльовувала в контейнер, куди, очевидно, потрапляла лише слина. Мікроскопічне дослідження МБТ не виявило. Як з'ясувалось у подальшому, результати посіву зразків, отриманих таким способом, були негативні - специфічної мікрофлори не виявлено. Зважаючи на відсутність мокротиння у дитини. їй було здійснено збір змиву з ротоглотки після подразнюючої інгаляції, за способом, що заявляється. Мікроскопічне дослідження МБТ не виявило. За результатами культурального дослідження виявлено МБТ, виходячи з чого, пацієнтці було призначене лікування протитуберкульозними препаратами. На тлі лікування самопочуття дівчинки стало покращуватися, зникли симптоми інтоксикації, з'явився апетит. Через 2 міс. па контрольній рентгенограмі мала місце позитивна динаміка розсмоктування інфільтративних змін у легені, зменшення об'єму та ущільнення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Оскільки при первинному дослідженні діагностичного матеріалу, у дитини не було виявлено МБТ, це могло б стати причиною хибно-негативного результату діагностики туберкульозу, призвести до відтермінування встановлення діагнозу, необхідного лікування і. таким чипом, в подальшому до розвитку занедбаної форми недуги. Застосування змиву з ротоглотки за способом, що заявляється, дало змогу виявити МБТ культуральним методом. 4 UA 119849 U 5 10 15 Висновок: зважаючи на мізерну кількість мокротиння у пацієнтки, їй був здійснений змив з ротоглотки, за способом, який заявляється, що сприяло збільшенню ймовірності потрапляння МБТ в досліджуваний матеріал за рахунок стимулювання кількості мокротиння після призначення амброксолу, що дозволило поліпшити дренажну функцію бронхів, виконання подразнюючої інгаляції та змиванню з ротоглотки наявного в ній секрету. Це дало змогу виявити МБТ культуральним методом і розпочати лікування. Запропонований спосіб отримання діагностичного матеріалу у дітей, хворих на туберкульоз, був застосований у 102 дітей віком від 5 до 18 років, які перебували у стаціонарі. Для порівняння нами буди проаналізовані архівні історії хвороби 99 дітей, хворих па туберкульоз, яким проводили дослідження зразків діагностичного матеріалу, зібраних за способомпрототипом, Для наочності нижче наведені результати бактеріоскопічних (див. таблицю 1) і культуральних досліджень (посіву) (див. таблицю 2) на наявність МБТ у пацієнтів двох ідентичних за віком та статтю груп дітей. Пацієнти обох груп були ретельно обстежені із застосуванням комплексу клінічних, клініко-лабораторних та рентгенологічних досліджень і отримували традиційне протитуберкульозне лікування. Під час застосування способу, який заявляється, не було виявлено побічних реакцій на препарати й розчини, що застосовувались у процесі отримання змиву з ротоглотки. Таблиця 1 Частота виявлення мікобактерій туберкульозу методом бактеріоскопії у зразках матеріалу від хворих на туберкульоз дітей Наявність МБТ у пробі МБТ + МБТ Результати дослідження зразків діагностичного матеріалу, зібраних різними методами За способом-прототипом, n - 99 За способом, що заявляється, n-102 Абс. Абс. Мm Мm 1 (1,0 ± 1,0) % 2 (2,0 ± 1,4) % 98 100 (99,0  1,0) % (98,8  1,4) % Примітка: достовірної різниці між групами не встановлено. 20 25 Методом мікроскопії мазка МБТ було виявлено у 1 пацієнта з групи дітей, яким виконували збір діагностичного матеріалу за способом-прототипом, і у 2 пацієнтів із групи дітей, яким здійснювали змив з ротоглотки за способом, що заявляється. Таким чином, застосування способу, який заявляється, не позначилося на інформативності діагностики бактеріоскопічним методом. Проте при культуральному дослідженні МБТ частіше виявляли саме у досліджуваних зразках, отриманих за способом, який заявляється, Таблиця 2 Частота виявлення мікобактерій туберкульозу методом посіву на тверді поживні середовища у зразках матеріалу від хворих на туберкульоз дітей Наявність МБТ у пробі МБТ + МБТ Результати дослідження зразків діагностичного матеріалу, зібраних різними методами За способом-прототипом, n - 99 За способом, що заявляється, n-102 Абс. Абс. Мm Мm 5 (5,1 ±2,2) % 14 (13,7 ±3,4) %* 94 (94,9 ± 2,2) % 88 (86,3 ± 3,4) % * Примітка: * встановлена достовірна різниця між групами (р < 0,05). 30 Таким чипом, із 99 пацієнтів, хворих на туберкульоз, яким було здійснено культуральне дослідження зразків діагностичного матеріалу, отриманого за способом-прототипом, мікобактерії туберкульозу були виявлені у 5 (5,1 ± 2,2) % осіб. У решти (94,9 ± 2,2) % дітей 5 UA 119849 U 5 10 15 культуральне дослідження на наявність МБТ дало негативний результат. Натомість у групі пацієнтів, яким виконувався змив з ротоглотки за способом, що заявляється, результати аналогічних досліджень виявили МБТ у 14 із 102 (13,7 ± 3,4) % дітей, а негативний результат досліджень виявився у 88 (86,3 ± 3,4) % дітей. Отже, отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей за способом, що заявляється, дає змогу зменшити кількість хибно-негативних результатів посіву на 8.6 % і. таким чином, підвищити інформативність діагностичного матеріалу для культурального дослідження у 2,8 разу. Порівняльний аналіз результатів проведених досліджень свідчить про значно більшу частоту виявлення збудника у діагностичному матеріалі хворих, котрим був застосований спосіб забору змиву з ротоглотки, який заявляється. Отже, на відміну від прототипу, спосіб, що пропонується, дає змогу підвищити інформативність діагностичного матеріалу пацієнта, який використовується для культуральних досліджень, у 2,8 разу за рахунок збільшення імовірності потрапляння в нього збудника захворювання і. таким чином, зменшити кількість хибно-негативних результатів па 8,6 %, Спосіб, що заявляється, може бути застосований у протитуберкульозних диспансерах, стаціонарних відділеннях дитячих лікарень протитуберкульозного профілю та санаторіях. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб отримання діагностичного матеріалу від хворих на туберкульоз дітей, який полягає у проведенні подразнюючої інгаляції, отриманні діагностичного матеріалу з наступним бактеріологічним дослідженням на наявність у ньому мікобактерій туберкульозу, який відрізняється тим, що збір діагностичного матеріалу, а саме змив з ротоглотки, здійснюють після призначення пацієнту препарату амброксол за добу перед процедурою збору двічі на день у віковій дозі та безпосередньо у день збору за 1,5-2 години до маніпуляції, після чого проводять подразнюючу інгаляцію гіпертонічним розчином натрію хлориду, а потім здійснюють полоскання ротоглотки ізотонічним розчином натрію хлориду. Комп’ютерна верстка М. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6