Інгібітор корозії чорних металів у кислих середовищах

1. Інгібітор корозії чорних металів у кислих середовищах, який містить продукт конденсації піридинових основ і органічних кислих сполук, який 30748 бази і інших чинників на об'єктах видобутку, підготовки, транспорту і переробки нафти і газу застосовують інгібітори корозії різного типу і складу. Широко відомо застосовування інгібіторів корозії чорних металів у кислих середовищах на основі гетероциклічних амінів. Так, є відомий склад для захисту від корозії сталі марки 3 в розчинах, які містять іони хлору, на базі вищих піридинових основ з двома або п'ятьма піридиновими кільцями [1]. Вищі (синтетичні) піридинові основи є побічним продуктом виробництва 2-метил-5етил піридину і містять сполуки піридинового ряду різного складу з високою молекулярною вагою. Основною вадою цього інгібітора є обмежена галузь застосування, тому що, по-перше, його рекомендовано застосовувати тільки для сталі марки 3 і неможливо ефективно використовувати для захисту нафтогазового устаткування, виготовленого із сталі інших марок; по-друге, інгібітор рекомендовано для використання тільки у водяних розчинах соляної кислоти. Оскільки інгібітор призначено для використання в розчинах порівняно високої концентрації (близько 4-5 H) принципово можливе його використання для соляно-кислотної обробки свердловин. Але через низькі фізико-хімічні властивості для цього він повинен бути удосконалений з урахуванням особливостей використання, властивостей свердловинних і промислових флюїдів та устатк ування. Друга істотна вада вищезгаданого інгібітора полягає в обмеженій сировинній базі тому, що синтетичні піридинові основи є побічним продуктом отримування 2-метил-5етил піридину взаємодією паральдегіду з NН3 у присутності СН3СООNН2 при виробництві синтетичного каучуку. Об'єм виробництва 2-метил-5етил піридину є обмежений, що складає дефіцит піридинових основ і підвищує їх вартість [2]. Є відомий інгібіторний склад И-1-А, який є удосконаленням інгібітора, згаданого вище [1]. Склад являє собою суміш алкілпіридинів загальної формули R ті для створення умов подавання і вводу інгібітора; - висока поверхнева активність, яка спричиняє стабілізацію емульсії "вода-масло" (пластова вода - сира нафта; водні розчини метанолу (інгібітора гідратоутворення) - вуглеводневий конденсат); - обмежена розчинність у флюїдах нафтогазових свердловин (підвищення розходу, забивання дозувального обладнання, наприклад, регуляторів розходу рідини РРЖ-2); - схильність до спінювання амінів-поглиначів H2S, внаслідок чого порушується нормальний режим і знижується міра очищення газу від сірководню на заводських абсорбційних установках; - високий вміст смолоподібних компонентів, не розчинних у газоконденсаті і нафті, що призводить до їх забруднення смолами. До вад цього інгібітора, також як і попереднього, слід віднести і обмеженість сировинної бази. Відомим є також інгібіторний склад, який використовується для кислотної обробки свердловин соляною кислотою (концентрацією 15-30%) окремо або в суміші з плавиковою чи оцтовою кислотою і, у меншій мірі, з фосфорною кислотою, який являє собою суміші амінів, таких як додециламіни, алкілаквиноліни (alkit aquinolines), алкілпіридини і ацетиленетаноли (acetylenic ethanols) з пропаргиловим спиртом [4]. Маючи прийнятний захисний ефект, склади разом з тим є недостатньо ефективним у малокислих середовищах через його нераціональний (зайвий) розхід. Він має і ту ваду, що припускає використання цільових продуктів, які є вихідними компонентами суміші, що підвищує вартість інгібіторних складів. Є відомим також інгібіторний склад для малокислих середовищ, який застосовується для захисту металу тр уб і уста ткування нафтових свердловин від дотику з кислими компонентами свердловинних флюїдів, такими як H2S, С02 і О2, сольовий розчин, слабкі органічні кислоти [5]. Інгібітор є продуктом реакції поліаміну або поліамінів з дікарбоновою кислотою з числом вуглецевих атомів від С2 до С12. Він має достатні захисні властивості у зв'язку з тим, що його вихідні компоненти, в основному, поліаміни мають підвищену молекулярну вагу. Разом з тим склад має істотну ваду, яка полягає в тому, що він не забезпечує ефективного захисту у дуже кислих середовищах, які мають місце у свердловині при додаванні до її флюїду (малокислої продукції) концентрованого розчину кислоти, що подається до забою свердловини у періоди кислотної обробки. Інгібіторний склад у зв'язку з цим вважається неефективним, коли вміст усіх кислих агентів у флюїді дорівнює більше ніж З00 мг/л. Відомими є також інші інгібіторні склади, які являють собою продукт конденсації амінів і органічних кислих сполук. Є відомі інгібітори корозії чорних металів ИКОНП і ИКОМЭП, які є продуктами конденсації, відповідно, синтетичного піридину і синтетичних піридинових основ з кубовими залишками синтетичних жирних кислот (СЖК), які застосовуються для захисту устатк ування газоконденсатних свердловин при концентраціях 50–250 мг/л і забезпечують захисний ефект 97,8-99,5% [6]. Інгібітори N , де R - алкіл з числом атомів вуглецю від 1 до 12 [З]. И-1-А є скорочене промислове найменування інгібітора. Цей інгібітор має достатньо високу захисну дію у дуже кислих середовищах, якими є флюїди сірководеньвмісних нафтови х і газових свердловин під час їх соляно-кислотної обробки. Однак його використання при видобутку нафти і газу, а також при їх транспортуванні і переробці неможливе через низку притаманних їм вад, серед яких істотними є: - висока температура застигання у межах від мінус 5° до мінус 12°С, що виключає його застосування, наприклад, в умовах крайньої Півночі при середньозимових температурах від мінус 25°С до мінус З0°С; - висока в'язкість при 0°С, яка перевищує 12000 сст і зумовлює наявність спеціальних засобів і відповідних затрат на знижування в'язкос 2 30748 мають декілька вищу захисну дію порівняно з інгібіторами такого ж самого класу (що мають у своєму складі піридин і/або піридинові основи), один із яких згаданий у посиланні [2] даного опису, завдяки ефекту конденсації, у результаті якої з'єднуються між собою молекули вихідних речовин і перетворюються в укрупнені молекули. Це, в свою чергу, призводить до того, що речовини, котрі входять до складу продукту конденсації, мають більшу молекулярну вагу ніж молекулярна вага вихідних речовин. За основними показниками, перевагами і вадами інгібітори є порівняні з інгібітором, уведеним у посиланні [З]. Але вони мають інші вади: не забезпечують захисту від вуглекислотної корозії і розкладаються у присутності метанолу, що як інгібітор гідратоутворювання вводиться до свердловини разом з інгібітором корозії. Найбільш близьким за технічною суттю і результатом, який досягається, є інгібітор сірководневої корозії чорних металів у малокислих середовища х [7], що містить продукт конденсації піридинових основ і органічних кислих сполук, одноатомний спирт і нафтову вуглеводневу фракцію, в якому органічні кислі сполуки являють собою синтетичні жирні кислоти фракцій з С 5–С6 або С7-С9, а піридинові основи являють собою вищі синтетичні піридинові основи за таким співвідношенням компонентів, ваг %: Продукт конденсації вищих синтетичних піридинових основ і синтетичних жирних кислот з С 5-С6 або С 7-С9 15,0-80,0 Одноатомний спирт 19,9-15,0 Нафтова вуглеводнева фракція 0,1-35,0. Цей інгібітор позбавлений вищезгаданих технологічних вад і характеризується тим, що: - має температуру застигання мінус 60°С; - його в'язкість при 0°С дорівнює 18×106 мм 2/сек; - залишковий вміст метанолу у газоконденсаті після розділення емульсії у присутності даного складу (500 мг/л) не перевищує 0,07% (мас.), що дозволяє віднести його до слабких стабілізаторів емульсії; - спінювання діетаноламіну - поглинача H2S у присутності інгібітора (0,25% мас.) не перевищує фонових показників (без інгібітора висота піни досягає 140 мм); - вміст смол у рідких вуглеводнях у присутності даного складу не перевищує 3,5 мг на 100 мл, що в декілька разів (>6 разів) нижче, ніж при застосуванні інгібітора, уведеного в посиланні [6]. Маючи ви щезгадані технологічні переваги і достатній захист у малокислих середовищах, інгібітор має істотну ваду, яка полягає в тому, що він знижує ефективність своєї захисної дії при низьких значеннях рН водного середовища в суміші "вуглеводень-вода", що має місце при соляно-кислотних обробках свердловин внаслідок більш слабких адсорбційних властивостей ви хідних компонентів. Додавання до цього інгібітора іншого інгібітора, який рекомендовано для соляно-кислотної обробки, наприклад, И-1-А, вказаного у посиланні [3], небажане через низькі експлуатаційно-технічні характеристики, перелічені вище. До вад даного інгібітора, також як і інгібіторів за посиланнями [1, 3 і 6], відноситься обмеженість сировинної бази. Виявлені при дослідженні рівня техніки обмеження і вади, притаманні складам інгібіторів корозії на основі синтетичних кислих і синтетичних амінових сполук, а також інші, не вказані вище, вади обумовлюють потребу в розробці нового інгібіторного складу, який забезпечує оптимальний захист свердловинних труб і устаткування від агресивного впливу як малокислих середовищ у вигляді звичайно присутніх у нафтогазових флюїда х H2S, СО2, О 2, сольових розчинів, так і, одночасно, у дуже кислих середовищах у вигляді розчинів (15...30%) неорганічних кислот, які додаються до свердловинних флюїдів у період кислотної обробки. Тому головним завданням винаходу є задовольняння цієї потреби, обумовленої прагненням мати і використовувати на свердловині єдиний двоцільовий інгібітор корозії - як для малокислих, так і для дуже кислих середовищ. При цьому рішення даного завдання передбачає створення інгібітора, який зберігає високі технологічні показники інгібітора-прототипу, а також не знижує ефективності впливу на продуктивний пласт дуже кислого середовища. Другим завданням винаходу є розробка інгібітора корозії чорних металів, виробництво вихідних компонентів якого може бути здійснене на основі широкої і, отже, доступної і дешевої сировинної бази. Поставлене завдання розв'язується тим, що в інгібіторі корозії чорних металів у кислих середовища х, який містить продукт конденсації піридинових основ і opганічних кислих сполук, зроблено такі структурні зміни: 1) введено додаткові інгредієнти, такі як: - вільні кам'яновугільні піридинові основи1; - бензол; - метилпохідні бензолу; 2) як продукт конденсації піридинових основ і органічних кислих сполук введено продукт конденсації суміші кам'яновугільних піридинових основі кам'яновугільного фенолу2 і його метилпохідних: 3) встановлене співвідношення інгредієнтів, % мас.: продукт конденсації кам'яновугільниних піридинових основ і кам'яновугільного фенолу і його метилпохідних 15-50 вільні кам'яновугільні піридинові основи 10-40 бензол і його метилпохідні 10-50. При цьому як бензол і його метилпохідні використовують так звану БТК фракцію (бензолтолуол-ксилол). Природні (натуральні) піридини і феноли, що утворюються при коксуванні кам'яного вугілля, яв1 Під кам'янов угільними піридинов ими основами (КПОС) слід розуміти сполуки, які утв орюються при коксуванні кам'яного вугілля і в иділяються до коксового газу. Вони яв ляють собою суміш гетероциклічних азотовмісних сполук (піридин, хінолін, пірол і їх похідні), які в міщують деяку кількість ароматичних амінів (анілін і його похідні) [8]. Вільні КПОС – це КПОС, хімічно не зв 'язані з кінцев ими продуктами процесу конденсації, тобто їх частка, яка не прореагувала або надлишков а частка КПОС. 2 Під кам'яновугільним фенолом слід розуміт и продукт, який в идобувають з фенольної і нафталінов ої фракції кам'яновугільної смоли [9]. 3 30748 ляють собою суміші великої кількості органічних речовин, які мають різну структуру і фізико-хімічні властивості, що сприяє адсорбуванню цих речовин на твердій поверхні і утворюванню захисної антикорозійної плівки, у тому числі за рахунок ефекту сторичної дії, що, у свою чергу, спричиняє ефект сінергізму. Піридини і феноли у конденсованому вигляді значно підвищують свою захисну дію, і ці компоненти є основною інгібіторною групою складу, що пропонується. Бензол і його метилпохідні виконують функцію розчинника, надаючи складу такі фізико-хімічні властивості, які забезпечують йому високі технологічні показники. Застосування, згідно з винаходом, як бензолу і його метилпохідних БТК фракції забезпечує не тільки розчинення компонентів, які є інгібіторами корозії, але й дозволяє підвищити захисні властивості цих компонентів. Це досягається тим, що БТК фракція у своєму складі містить не тільки бензол і його метилпохідні, але й суміш сірко-, азот- і кисневмісних сполук. Ці сполуки самі мають властивості інгібіторів корозії у сірководеньвмісних і кислих середовищах, і додають свою дію до захисної дії згаданої основної інгібіторної групи. Проведеними дослідами при розробці інгібіторного складу встановлено, що додавання БТК фракції до основної інгібігорної групи (піридинових основ і фенолів) призводить до значного підвищення зaxиcниx властивостей цієї групи, тобто до виникнення ефекту сінергізму. Таким чином, винаходом запропоновано склад, який являє собою дуже діючий інгібітор корозії і саме завдяки цьому ефективний для застосування у малокислих і дуже кислих середовищах при високих технологічних властивостя х. Винаходом вирішене завдання утворення двоцільового інгібітора. Винаходом також вирішене завдання утворення інгібтора, який не потребує для свого виготовлення цільового продукту (бензолів і його гомологів), і кваліфікованого використання БТК фракції. Анапіз відомих складів інгібіторів корозії чорних металів показав, що одна з складових частин інгібітора, що пропонується, - кам'яновугільні піридинові основи (КПОС) є відомою [10]. А саме: є відомим інгібітор корозійного механічного зруйнування сталі у сірководневих середовищах, який містить такі компоненти, % мас.: коксохімічні основи піридинові 8-18 хінолін 20-40 ізохінолін 10-20 метилпохідні хіноліну і ізохіноліну З0-45 продукт взаємодії індолу і карбазолу 2-7. Порівняння цього складу і складу, що пропонується, показує, що КПОС у цих складах, поперше, застосовані у різних середніх частках (13% і 25%) і у різних інтервалах значень граничних часток (10% і 30%); по-друге, КПОС сполучаються з іншими компонентами. Крім того, слід зауважити, що згідно з посиланням [10], КПОС входять до складу інгібітора, який призначено, в основному, для запобігання корозійно-механічного зруйнування металу, в той час як згідно з винаходом КПОС входять до складу інгібітора загальної корозії. Тому наявність КПОС у відомому складі [10] не забезпечує цьому складові тих властивостей, які він виявляє у рішенні, що пропонується, а саме: високий ступінь захисту (до 99%) при високих експлуатаційно-технічних показниках. Таким чином, інгібіторний склад, що пропонується, є дійсно новим, ефективним і перевищує існуючий рівень техніки в даній галузі (у межах указаного класу хімічних речовин і галузі застосування). Вихідні компоненти інгібіторного складу і спосіб його отримання Для отримання складу, що пропонується, використовуються такі вихідні компоненти: - кам'я новугільні піридинові основи (як вихідні речовини процесу конденсації), які отримуються за ТУ 14-7-109-91 "Основания пиридиновые тяжелые" і ТУ 14-7-50-82 "Основания пиридиновые легкие сырые"; - кам'яновугільні феноли (як вихідні речовини процесу конденсації) за ГОСТ 11311-75 "Фенол каменноугольный" і ГОСТ 2264-75 "Трикрезол каменноугольный технический"; - формальдегід у вигляді водяного розчину за ГОСТ 1625-89 "Формалин технический"; - бензол і його метилпохідні (БТК) у вигляді продукту за ТУ 14-6-34-93 "Компонент моторного топлива ароматический". Процес отримання інгібітора корозії включає такі стадії: - отримання суміші зневоднюваних фенолів з КПОС; - конденсація суміші КПОС і фенолів з формальдегідом при нагріванні; - відділення води від реакційної маси; - додавання до отриманого продукту бензольних вуглеводнів. При цьому стадія отримання суміші піридинових основ і фенолів проводиться при температурі 50-60°С, стадія конденсації цієї суміші з формальдегідом при 80-90°С, сушіння продуктів при 110120°С, а стадія додавання бензолу і його метилпохідних - при температурі 50°С. Усі перелічені стадії здійснюються при постійному перемішуванні. Використання інгібіторного складу Інгібітор корозії у товарному вигляді заводомвиробником доставляється споживачеві, наприклад, нафтогазовому підприємству. Споживач за допомогою спеціального устаткування приготовляє робочий розчин інгібітора, який являє собою суміш розчинника і інгібітора при вмісті останнього від 0,25% до 50% (% об'ємн.). Приготовлений робочий розчин дозувальним устаткуванням подають до об'єкту, який потребує захисту від корозії. Як розчинник можуть бути використані технологічні рідини: інгібітори гідратоутворення (метанол, діетиленгліколь), нафта, газоконденсат та ін. При цьому концентрації чистого (вихідного) інгібітора у оброблюваних флюїда х коливаються у широких межах, залежно від корозійних умов роботи устаткування, від 10 мг/л до 200 мг/л. Випробування інгібіторного складу Інгібіторний склад, що пропонується, було випробувано в лабораторних умовах. Умови випробувань складу, що пропонується, і прототипу обрані з урахуванням закономірностей кислотної корозії і найбільш типових умов роботи нафтогазопромислового і переробного устаткування. 4 30748 Як корозійно-агресивне випробувальне середовище застосовано двофазне середовище, яке містить рідкі вуглеводні, такі як авіаційний керосин марки ТС-1, і водні розчини соляної кислоти різних концентрацій. Кислотність водних розчинів соляної кислоти змінювалась у межах значень рН від 2 до 6. При цьому система насичувалась сірководнем до концентрації у водяній фазі 250±50 мг/л. Співвідношення "вуглеводень-вода" прийнято таким, що дорівнює 1:1 за об'ємом. Перед експериментом із корозійного середовища попередньою продувкою природним газом видаляється кисень. Водяна фаза системи містила хлористий натрій у кількості 10 г/л водяного розчину соляної кислоти. Температура середовища при експериментах дорівнювала 40±3°. Тривалість кожного експерименту дорівнювала 6 годин. Оцінку ефективності дії інгібіторних складів здійснювали ваговими методами, найбільш розповсюдженими при досліджені процесів загальної корозії. Швидкість загальної корозії визначалась за зразками металу у вигляді пластин із сталі марки СТ3 розміром 45´15´2 мм з чистотою поверхні V 1,6. Кожне значення величини швидкості корозії розраховувалось за результатами не менш як 9-ти контрольних сталевих зразків. Швидкість корозії розраховувалась за формулою: r= 32-37% (мас.); вільні піридинові основи при вмісті 25,0-35,0% (мас.); бензол і його метилпохідні при вмісті 30,0-38,0% (мас.). Склади 4-9 включають варіанти, у яких хоча б один з компонентів міститься у кількостях, які дорівнюють максимальним або мінімальним значенням, запропонованим у формулі винаходу. Склади 10-15 включають варіанти, у яких хоча б один з компонентів міститься у кількостях, більших максимальних або менших мінімальних значень, що запропоновані формулою винаходу. Так, наприклад, склад 10 містить продукт конденсації кам'яновугільних фенолів при концентрації 10% (мас.), тобто нижче мінімуму за цим винаходом, який складає 15% (мас.), а склад 11 - той же компонент, але при концентрації 60% (мас.), тобто ви ще максимуму, який дорівнює 15% (мас.). Так само одержані і склади 12-15, але відносно інших компонентів. Результати випробувань складів згідно з табл. 1 наведено у табл. 2 , З, 4 і 5. У табл. 2 наведено результати випробувань складів 1-3 в залежності від кислотності водних розчинів двофазного середовища "вуглеводеньвода") і концентрації інгібітора. Із даних табл. 2 випливає, що інгібіторні склади при оптимальних (середніх) співвідношеннях компонентів мають більш високу захисну ефективність при мінімальних концентраціях. При цьому щодо захисту металу від загальної корозії ці склади перевищують інгібітор-прототип (И-25-Д) і інгібітор корозії, рекомендований для кислих середовищ (И-1-А), особливо при низьких значеннях рН. У той же час композиція, яка являє собою суміш інгібітора И-25-Д і И-1-А, поступається за ефективністю захисної дії складам 1-3. У таблиці 3 наведено результати випробувань інгібітора корозії на той же предмет, що і у табл. 2, але для інших складів, а саме складів 4-9 і 10-15 і при підвищених концентраціях інгібітора. Із таблиці 3 виходить, що склади 4-9 за своєю захисною ефективністю трішки поступаються складам 1-3 при оптимальному вмісті, залишаючись достатньо ефективними при підвищені їх концентрації в агресивному середовищі. З табл. 3 випливає, що склади 10-15, які містять хоча б один з компонентів, процентна частка якого виходить за межі, що запропоновані формулою винаходу, поступаються всім іншим, і їх не можна рекомендувати для промислового використання навіть при підвищених концентраціях (300-500 мг/л). Нарешті, в табл. 4 наведені результати пошуків джерела бензолу, який є складовою частиною Інгібітора корозії, що пропонується. Згідно с табл. 4 на кінцевій стадії пошук було зведено до вибору одного з двох варіантів джерела бензолу, який вводили до складу 3 інгібітора, що пропонується: 1) чистого бензолу, 2) бензолтолуол-ксилолової фракції. Дані табл. 4 свідчать, що більш високу за хисну е фективність має склад 3 з бензол-толуол-ксилоловою фракцією. Табл. 4 також ілюструє синергетичний ефект, обумовлений бензол-толуол-ксилоловою (БТК) фракцією. Зрозуміло, що переваги від введення до складу 3 БТК фракції мають місце також і при її введені в інші інгібіторні склади (1-2 і 4-9). DA , г / м2 год, S× T де: DА - витрати маси зразка металу за добу дослідження, г, S - площа поверхні зразка, м 2, Т - 6 годин, тривалість дослідження, годин. Захисна дія інгібіторних складів розраховувалась за формулою: z= r0 - r ×100%, r0 де: z - захистна дія, %, р0 - швидкість загальної корозії без інгібітора, г/м 2 год, р - швидкість загальної корозії з інгібітором, г/м 2 год. Порівнювальну оцінку ефективності інгібіторів проведено за величиною оптимальної концентрації, яка забезпечує захисну дію по відношенню до загальної корозії 90% і вище з хорошим (±5%) відтворенням результатів експериментів. Експерименти проведено на термостатичній установці відомої конструкції під назвою "Установка типу колесо". Швидкість обертання "колеса" дорівнює 50 об/хвил. На осі "колеса" закріплено 10 колбочок місткістью 0,125 л кожна, ексцентрично розташованих по відношенню до осі обертання, що забезпечує інтенсивне перемішування двофазного середовища. Для випробувань було виготовлено 15 зразків інгібітора, що пропонується. Процентний склад цих зразків інгібітора зведено до табл. 1. Згідно з табл. 1 склади 1-3 містять компоненти у співвідношеннях, близьких до оптимальних: продукт конденсації піридинових основ і фенолів при вмісті 5 30748 В табл. 5 наведено експлуатаційно-технологічні показники інгібітора корозії, що пропонується, на прикладі складу 3. Зрозуміло, що вищенаведені високі експлуатаційно-технологічні показники, притаманні складові 3, практично без істотних відхилень мають місце і для інших складів (1-2 і 4-9), тобто в цілому для інгібітора корозії, що пропонується. Таким чином, наведені приклади показують, що інгібітор корозії чорних металів для кислих середовищ: - забезпечує високу захисн у е фективність у широкому діапазоні значень рН водних розчинів при мінімальних концентраціях в агресивному середовищі; - має високі експлуатаційно-технологічні показники; - має доступну і де шеву сировинну базу. Для одержання інгібітора корозії використовують відомі хімічні продукти, які відповідають конкретним ГОСТам і ТУ. Їх широко виробляють коксохімічні підприємства. Одержання інгібіторного складу, приготування його розчину і використання споживачами здійснюється застосуванням відомих технологій і устаткування. Інгібітор у тому виді, як він характеризується формулою винаходу, забезпечує (як видно із даних, приведених у таблицях) досягнення передбаченої технічної результативності. Його призначено для використання у нафтогазовій промисловості для захисту від корозії свердловинного і промислового устаткування. Вище наведене свідчить про відповідність інгібітора, що пропонується, критерію "промислова застосовність". У першому півріччі 1997 p. Донецьким НВО "Інкор" вироблено і використано у дослідно-промислових умовах 500 кг інгібітора, що пропонується. Серійне виробництво інгібітора заплановано на 1 квартал 1998 р. Джерела інформації: 1. Авторське свідоцтво СРСР № 123816, кл. C23F11/10, опубл. 1959. 2. Химический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1983. - С. 339. 3. Алцыбеева А.Н., Левин С.З. Ингибиторы коррозии металлов. - Л.: Химия, 1968. - С. 23. 4. Патент США № 3816322, кл. С11D7/32, опубл. 1974. 5. Патент США № 4344861, кл. C23F11/12, 11/4, опубл. 1982. 6. Алцыбеева А.Н., Левин С.З. Ингибиторы коррозии металлов. - Л.: Химия, 1968. - С. 167. 7. Авторське свідоцтво СРСР № 797265, кл. C23F11/04, непубл., заявлено 1978, зареєстр. У Держреєстрі винаходів СРСР 15.09.1980. 8. Литвиненко М.С. Химические продукты коксования. – Киев: Техніка, 1974. - С. 88. 9. Литвиненко М.С. Химические продукты коксования. – Киев: Техніка, 1974. - С. 174. 10. Авторське свідоцтво СРСР № 1591526, кл. C23F11/00, непубл., заявлено 20.07.1988. Таблиця 1 Вміст компонентів, %(мас.) Номери складів 6 7 8 9 10 15 1 2 3 4 5 11 12 16 14 Продукт конденсації кам’яновугільних піридинових 32,0 37,0 35,0 50,0 15,0 45,0 45,0 25,0 50,0 10,0 60,0 45,0 30,0 55,0 20,0 основ і кам’яновугільних фенолів Кам’яновугільні 34,0 25,0 35,0 30,0 35,0 40,0 10,0 25,0 40,0 40,0 20,0 5,0 45,0 40,0 20,0 піридинові основи Бензол і його 34,0 38,0 30,0 20,0 50,0 15,0 45,0 50,0 10,0 50,0 20,0 50,0 25,0 5,0 60,0 метилпохідні Таблиця 2 №№ складів 1 2 Концентрація, мг/л 25 50 100 150 200 25 50 100 150 200 pН»2,0 82,5 84,8 86,2 87,6 88,9 82,0 83,8 86,9 88,1 89,2 6 Захисна ефективність, % pH»4,0 85,8 94,0 93,7 95,4 97,9 89,8 91,5 94,9 96,2 97,8 рН»6,0 91,0 94,9 98,1 99,5 99,7 92,2 93,9 97,0 99,8 99,2 30748 Продовження табл. 2 №№ складів 3 Прототип И-25-Д Прототип інгібітор для кислих середовищ И-1-А при співвідношенні 1:1 Концентрація, мг/л 25 50 100 150 200 200 pН»2,0 84,1 85,5 87,0 91,0 92,5 34,5 Захисна ефективність, % pH»4,0 90,7 95,1 96,2 98,4 99,1 80 рН»6,0 93,4 95,6 98,7 99,8 99,9 92,2 200 76,4 81,7 89,9 Таблиця 3 №№ складів 1 Концентрація, мг/л 2 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 100 200 300 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 рН»2,0 3 87,1 93,0 95,4 86,4 91,8 93,6 85,2 92,7 94,8 87,6 91,4 94,2 85,8 90,9 95,1 85,1 92,7 96,1 53,3 66,5 68,1 49,7 59,4 66,7 57,0 68,3 71,4 61,1 69,9 74,7 59,4 67,7 70,7 60,7 69,3 75,2 Захисна ефективність, % рН»4,0 4 95,1 98,6 99,1 97,3 99,0 99,5 94,9 98,8 99,7 93,8 97,3 99,0 94,7 97,8 99,3 95,0 96,8 99,8 65,6 70,1 73,9 52,5 69,1 74,0 61,9 70,3 75,6 67,5 73,1 75,8 62,4 71,8 77,2 67,3 73,3 79,2 рН»6,0 5 98,2 99,1 99,4 99,0 99,4 98,9 98,5 99,3 99,9 99,2 99,7 98,8 98,4 98,9 99,9 97,9 98,6 99,7 69,9 72,5 76,2 55,8 73,0 75,4 64,3 75,5 77,1 68,2 74,9 78,2 65,8 77,5 80,1 71,4 76,7 81,1 Таблиця 4 Склад Склад 3, що містить чистий бензол Концентрація інгібітора, мг/л 25 50 100 7 рН»2,0 59,9 67,7 73,9 Захисна ефективність, % рН»4,0 рН»6,0 70,1 78,4 75,8 82,3 83,6 84,9 30748 Продовження табл. 4 Склад Склад 3, що містить бензол-толуолксилолову фракцію (БТК) Бензол-толуол-ксилолова фракція (БТК) Концентрація інгібітора, мг/л 25 50 100 25 50 100 рН»2,0 84,1 85,5 87,0 Захисна ефективність, % рН»4,0 рН»6,0 90,7 93,4 95,1 95,6 96,2 98,7 4,5 6,7 7,9 9,1 11,2 12,0 Таблиця 5 № п/п 1 2 Найменування показника Температура застигання, °С В'язкість, град. ВУ при +20°С Значення показника мінус З0 3,0 3 Розчинність і стабільність розчину у метані 4 Вплив на неметалеві ущільнювальні матеріали 5 Здатність до спінювання низька 6 Здатність до утворення емульсії низька 7 8 Розчинний і стабільний Смолоутворення рідких вуглеводнів у присутності інгібітора, мг/100мл Токсичність відсутній 1,5 ІІІ клас небезпеки __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 8 Примітки У стані поставки У стані поставки При робочих концентраціях При робочих концентраціях При робочих концентраціях При робочих концентраціях При робочих концентраціях У стані поставки