Фармацевтично прийнятна композиція та спосіб стимуляції росту невритів

Цей винахід відноситься до способів і фармацевтичних композицій для стимуляції росту невритів у нервових клітинах. Ці композиції містять нейротрофічну кількість сполуки і нейротрофічний фактор, такий як фактор росту нервової тканини (ФРН). Способи передбачають обробку нервових клітин вищеозначеними композиціями або композиціями без нейротрофічного фактору. Способи за цим винаходом можуть використатись для прискорення репарації пошкоджень нервових клітин, викликаних патологічним процесом або фізичною травмою. Неврологічні хвороби асоціюються з загибеллю або пошкодженням нервових клітин. Втрата допамінергичних нейронів у substantia nigra є етіологічною причиною хвороби Паркінсона. Хоч молекулярний механізм нейродегенерації при хворобі Альцгеймера поки не встановлений, очевидним є те, що запалення головного мозку і відкладення бета-амілоїдного протеїну, а також інших таких речовин, може подавляти живучість нейронів і сповільнювти ріст невритів, що виконують функції комунікації між нейронами. У пацієнтів, страждаючих від ішемії головного мозку або травм спинного мозку, спостерігається екстенсивна загибель нервових клітин. У теперішній час не існує задовільного лікування цих захворювань. Стандартне лікування неврологічних хвороб передбачає використання препаратів, здатних інгібувати загибель нервових клітин. Підхід, розроблений останнім часом, передбачає створення умов, що сприяють регенерації нервів завдяки прискоренню відростання невритів. Відростання невритів, яке має вирішальне значення для виживання нейронів, стимулюється in vitro факторами росту нервової тканини (ФРН). Наприклад, нейротрофічний фактор, похідний від лінії гліальних клітин (ГПНФ), демонструє нейротрофічну активність як in vivo, так і in vitro і у теперішній час досліджується для застосування у лікуванні хвороби Паркінсона. Показано, що інсуліновий і інсуліноподібні фактори росту стимулюють ріст невритів у клітинах феохромоцитоми РС12 пацюка, а також у культурі симпатичних і сенсорних нейронів [Recio-Pinto et al., J. Neurosci., 6, pp. 1211-1219 (1986)]. Інсуліновий і інсуліноподібні фактори росту стимулюють також регенерацію пошкоджених рухівних нервів in vivo і in vitro [Near et al., PNAS, pp. 89, 11716-11720 (1992); і Edbladh et al., Brain Res., 641, pp. 76-82 (1994)]. Подібним ж чином, фібробластний фактор росту (ФФР) стимулює проліферацію [D. Gospodarowicz et al., Cell Differ., 19, p. 1 (1986)] і рост [Μ.A. Walter et al., Lymphokine Cytokine Res., 12, p. 135 (1993)] нервових клітин. Проте, існує декілька вад, пов'язаних з використанням факторів росту нервів для лікування неврологічних хвороб. Вони важко переборюють гематоенцефалічний бар'єр. Вони нестабільні у плазмі. І вони мають незадовільні властивості відносно доставки лікарської речовини. Останнім часом було показано, що дрібні молекули стимулюють відростання невритів in vivo. У індивідуумів, страждаючих неврологічними хворобами, така стимуляція відростання невритів захищає нейрони від подальшої дегенерації і прискорює регенерацію нервових клітин. Наприклад, показано, що естроген сприяє росту аксонів і дендритів, які є невритами, що використовуються нервовими клітинами для комунікації між собою у дорослому головному мозку, що розвивається або пошкоджений [(С. Dominique Toran-Allerand et al., J. Steroid Biochem. Моl. Biol., 56, pp. 169-78 (1996); і В.S. McEwen et al., Brain Res. Dev. Brain Res., 87, pp. 91-95 (1995)]. Прогресування хвороби Альцгеймера сповільнюється у жінок, що приймають їх естроген. Висувалось припущення про те, що естроген доповнює ФРН і інші нейротрофини і тим самим допомагає нейронам диференціювати і виживати. Було продемонстровано, що такролімус, імуносупресивний препарат, діє у синергізмі з ФРН у стимуляції відростання невритів у клітинах РС12, а також у сенсорних гангліях [Lyons et аІ. PNAS, 91, pp. 3191-3195 (1994)]. Показано також, що ця сполука є нейропротекторною при вогнищевої ішемії головного мозку [J. Sharkey & S. P. Butcher, Nature, 371, pp. 336-339 (1994)] і збільшує швидкість регенерації аксонів у пошкодженому сідничному нерві [Gold et al., J. Neurosci., 15, pp. 7509-16 (1995)]. Хоч шляхом стимуляції відростання невритів можна лікувати широке коло неврологічних дегенеративних розладів, відома відносно невелика кількість препаратів, що мають такі властивості. Таким чином, відчувається велика потреба у нових, фармацевтично сприйнятних сполуках і композиціях, які мають здатність стимулювати відростання невритів у пацієнтів. Заявники вирішили вищеозначену проблему, встановивши, що сполуки, раніше розроблені одним із співзаявників для подолання резистентності до багатьох лікарських препаратів, несподівано і надзвичайно мають також нейротропну активність. Ці похідні амінокислот описані у Патенті США №5543423. Такі сполуки стимулюють відростання невритів у присутності екзогенного або ендогенного ФРН. Композиції, описані тут, містять сполуки з родів, описаних вище, і фактор росту нейронів. Методи для стимуляції відростання невритів, описані тут, використовують вищеозначені амінокислотні похідні або окремо, або у комбінації з фактором росту нейронів. Ці методи використовуються у лікуванні пошкодження нервів, що викликано різними неврологічними хворобами і фізичними травмами, а також у регенерації нервів ex vivo. Цей винахід стосується фармацевтичних композицій, які містять три компонента. Першим компонентом є сполука, що має структурну формулу (І): (І) і його фармацевтично сприйнятні похідні, де R1, В і D обираються незалежно з такого переліку: водень, Аr, лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6), лінійний або розгалужений алкеніл або алкініл (С2-С6), заміщений циклоалкілом (С5-С7) лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6), заміщений циклоалкілом (С5-С7) лінійний або розгалужений алкеніл або алкініл (С3-С6), заміщений циклоалкенілом (С5-С7) лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6), заміщений циклоалкенілом (С5-С7) лінійний або розгалужений алкеніл або алкініл (С3-С6), заміщений Аr лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6) або заміщений Аr лінійний або розгалужений алкеніл або алкініл (С3-С6), при тій умові, що R1 не є воднем. Будь-яка з груп СН2 у алкільних ланцюжках з R1, В і D за бажанням може бути заміщена гетероатомом, обраним з O, S, SO, SO2 і NR; де R - це водень, лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6), лінійний або розгалужений алкеніл або алкініл (С3-С4) або з'єднувальний алкіл (С1-С4). Цей з'єднувальний алкіл (С1 С4), разом з азотом і атомом вуглецю згаданого ланцюжка, вміщуючого гетероатом, створюють кільце. Це кільце за бажанням можна зростити з Аr-групою. Переважно В і D обираються незалежно з Н, 3-Руг-(СН2)3-, 4-Pyr-(CH2)2-, 3-Im-(СН2)2-. Ph-(CH2)2-. R1 переважно обирається з СН3-, PhCH2-, 4-Cl-PhCH2-, 4-F-PhCH2-, 4-PhCH2- i 1H-Im-CH2-. Кожен Аr незалежно обирається з фенілу, 1-нафтилу, 2-нафтилу, інденілу, азуленілу, флуоренілу і антраценілу, 2-фурилу, 3-фурилу, 2-тієнілу, 3-тієнилу, 2-піридилу, 3-піридилу, 4-піридилу, піролілу, оксазолілу, тіазолілу, імідазолілу, піразолілу, 2-піразолінілу, піразолідинілу, ізоксазолілу, ізотриазолілу, 1,2,3-оксадіазолілу, 1,2,3-триазолілу, 1,3,4-триадіазолілу, піридазинілу, піримидинілу, піразинілу, 1,3,5триазинілу, 1,3,5-тритіанілу, індолізинілу, індолілу, ізоіндолілу, 3Н-індолілу, індолінілу, бензо[b]фуранілу, бензо[b]тіофенілу, 1Н-індазолілу, бензімідазолілу, бензтіазолілу, пуринілу, 4Н-хінолізинілу, хінолінілу, 1,2,3,4-тетра-гідроізохінолінілу, ізохінолінілу, циннолінілу, фталазинілу, хіназолінілу, хіноксалінілу, 1,8нафтиридинілу, птеридинілу, карбазолілу, акридинілу, феназинілу, фенотіазинілу або феноксазинілу. Переважними Аr-групами згідно цьому винаходу є феніл, 2-піридиніл, 3-піридиніл, 4-піридиніл, імідазоліл, індоліл, ізоіндоліл, хінолініл,. ізохінолініл, 1,2,3,4-тетрагідроізохінолініл і 1,2,3,4тетрагідрохінолініл. Будь-яка Ar-група за бажанням може бути заміщена 1-3 замінними групами, незалежно обраними з галогену, гідроксильної, нітро-, -SО3Н, трифторметилу, трифторметокси-, лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6), O-(лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6)), O-бензильної, О-фенільної, 1,2метилендиокси-, -NR5R6, карбоксильної групи, Ν-(лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6)), Ν-(лінійного або розгалуженого алкенілу (С3-С5))карбоксаміду, Ν,Ν-ді-(лінійного або розгалуженого алкенілу (С3-С5)), Ν,Ν-ді-(лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6)), карбоксаміду, морфолінілу, піперидинілу, O-М, СН2(СН2)q-М, О-(СН2)q-М, (CH2)q-O-M або СН = СН-М. R5 і R6 незалежно обираються з водню, лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6), лінійного або розгалуженого алкенілу або алкінілу (С2-С6) або бензилу. Як варіант, R 5 і R6 можуть разом створювати 5-7-членне гетероциклічне кільце. Μ обирається з 4метоксифенілу, 2-піридилу, 3-піридилу, 4-піридилу, піразилу, хінолілу, 3,5-диметилізоксазоїлу, 2метилтіоазоїлу, тіазоїлу, 2-тієнілу, 3-тієнілу, 4-тієнілу або піримидилу; q дорівнює 0-2. Переважними замінними групами для Аr є галоген, гідроксильна група, нітро-, -SO3H, трифторметил, лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6), О-(лінійний або розгалужений алкіл (С1-С6)) і NR5R6. Компонент J в структурній формулі (І) обирається з лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6), лінійного або розгалуженого алкенілу або алкінілу (С3-С6), Аr-заміщеного лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6), Аr-заміщеного лінійного або розгалуженого алкенілу або алкінілу (С3-С6) або циклогексилметилу. Переважно J є метилом, К обирається з лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6), Аr-заміщеного лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6), лінійного або розгалуженого алкенілу або алкінілу (С2-С6), Аr-заміщеного лінійного або розгалуженого алкенілу або алкінілу (С3-С6). Переважно К обирається з фенілметилу, 4-хлорфенілметилу і ізопропілу. Як варіант, J і К беруться разом з атомами азоту і вуглецю, з якими вони відповідно пов'язані, так що створюється 5-7-членне гетероциклічне кільце, яке може містити гетероатом, обраний з О, S, SO і SO2. X обирається з Аr, -OR2, або - NR3R4, де R2 - це те ж, що R1, a R3 і R4 - це те ж, що В і D, відповідно. Як варіант, R3 і R4 можуть разом створювати 5-7-членне гетероциклічне аліфатичне або ароматичне кільце. Переважно X є 3,4,5-триметоксифенілам. Компонент m дорівнює 0 або 1, переважно 0. Сполуки по цьому винаходу містять всі оптичні і рацемічні ізомери. Термін «фармацевтично сприйнятне похідне», як він використовується тут, означає будь-яку фармацевтично сприйнятну сіль, складний ефір або сіль такого ефіру сполуки згідно цьому винаходу або будь-якої іншої сполуки, яка після введення пацієнтові здатна дати (прямо або непрямо) сполуку по цьому винаходу, його метаболіт або залишок, що мають здатність сприяти або посилювати відростання невритів. Згідно з переважним втіленням, фармацевтичні композиції за даним винаходом містять сполуку, що має структурну формулу (II): (II) і фармацевтично сприйнятих її похідні, де J і К обираються незалежно з лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6) або Аr-заміщеного лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6); w дорівнює 1 або 2. Інша переважна фармацевтична композиція за цим винаходом містить сполуку з структурною формулою (І), де не менше як щось одне, В або D, представлено формулою - (CH2)r-Z- (CH2)s-Ar, де Ζ незалежно обирається з O, S, SO, SO2 або NR; a R обирається з водню, лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С4), лінійного або розгалуженого алкенілу або алкінілу (СЗ-С4) і з'єднувального алкілу (С1-С4), у якому місток знаходиться між азотом і Аr-групою. Інше переважне втілення цих композицій містить сполуку, що має структурну формулу (III): (III) і фармацевтично сприйнятні її похідні, де J і К обираються незалежно з лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6) або Аr-заміщеного лінійного або розгалуженого алкілу (С1-С6); w дорівнює 1 або 2. Якщо використовуються фармацевтично сприйнятні солі цих сполук, то ці солі переважно є похідними від неорганічних або органічних кислот і основ. В число таких кислотних солей входять такі: ацетат, адипат, альгінат, аспартат, бензоат, бензолсульфонат, бісульфат, бутират, цитрат, камфорат, камфорсульфонат, циклопенталропіонат, диглюконат, додецилсульфат, етансульфонат, фумарат, глюкогептаноат, гліцерофосфат, гемісульфат, пентаноат, гексаноат, гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, 2гідроксиетансульфонат, лактат, малеат, метансульфонат, 2-нафталінсульфонат, нікотинат, оксалат, пальмоат, пектинат, персульфат, 3-фенілпропіонат, пікрат, півалат, пропіонат, сукцинат, тартрат, тіоціанат, тосилат і ундеканоат. Основні солі містять солі амонію, солі лужних металів, такі як натрієві і калієві солі, солі лужноземельних металів, такі як кальцієві і магнієві солі, солі з органічними основами, такі як солі дициклогексиламіну, N-метил-О-глюкамін і солі з амінокислотами, такі як аргінін, лізин і тому подібне. Окрім цього, основні азот-вміщуючі групи можуть бути кватернизовані з такими агентами, як алкілгалогениди з більш низькою молекулярною вагою, такі як метил, етил, пропіл і бутил хлорид, броміди і йодиди; діалкілсульфати, такі як диметил, діетил, дибутил і діамілсульфати, галогениди з довгим ланцюжком, такі як децил, лаурил, міристил і стеарилхлориди, броміди і йодиди, аралкілгалогениди, такі як бензил і фенетилброміди, та інші. Таким способом одержують водо- або маслорозчинені або диспергуємі продукти. Сполуки, використовувані у композиціях і методах за цим винаходом, можуть також модифікуватись за рахунок надання їм відповідних функціональних груп з метою посилення вибірних біологічних властивостей. Такі модифікації відомі у цій області і містять ті, які збільшують біологічне проникання у дану біологічну систему (наприклад, кров, лімфатична система, центральна нервова система), підвищують оральну біодоступність, підвищують розчинюваність, що дозволяє вводити їх шляхом ін'єкування, змінюють метаболізм і змінюють швидкість екскреції. Другим компонентом у всіх фармацевтичних композиціях, описаних вище, є нейротрофічний фактор. Термін «нейротрофічний фактор», як він використовується тут, відноситься до сполук, які здатні стимулювати ріст і проліферацію нервової тканини. Термін «нейротрофічний фактор», як він використовується у цій заявці, виключає ті сполуки, які в ній описані. Ідентифіковані численні нейротрофічні фактори, і будь-який з цих факторів може використовуватись у композиціях згідно цьому винаходу. Такі нейротрофічні фактори містять, не обмежуючись ними, фактор росту нервової тканини (ФРН), інсуліновий фактор росту (ІФР-1) і його активні стовбурні похідні, такі як дІФР-1, кислотний і основний фібробластні фактори росту (аФРФ і bФРФ, відповідно), похідні від тромбоцитів фактори росту (ПТФР), похідні від головного мозку нейротрофічні фактори (ПГМНФ), циліарні нейротрофічні фактори (ЦНТФ), похідний від лінії гліальних клітин нейротрофічний фактор (ПГНФ), нейротрофін-3 (НТ-3) і нейротрофін 4/5 (НТ-4/5). Самим переважним нейротрофічним фактором у композиціях згідно цьому винаходу є ФРН. Третім компонентом фармацевтично сприйнятних композицій за цим винаходом є фармацевтично сприйнятний носій. Фармацевтично сприйнятні носії, які можна використати у цих фармацевтичних композиціях, містять, не обмежуючись ними, іонообмінні смоли, глинозем, алюміній стеарат, лецитін, сироваточні білки, такі як альбумін сироватки людини, буферні речовини, такі як фосфати, гліцин, сорбінова кислота, калію сорбат, парціальні гліцеридні суміші з насичених рослинних жирних кислот, вода, солі або електроліти, такі як протамін сульфат, динатрію гідрофосфат, калію гідрофосфат, натрію хлорид, солі цинку, колоїдний кремнезем, магнію трисилікат, полівініл піролідон, речовини на основі целюлози, поліетилен гліколь, натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, поліактилати, воски, полімери блока поліетиленполіоксипропілен, поліетилен гліколь і ланолін. Композиції згідно цьому винаходу можуть вводитись орально, парентерально, у вигляді аерозолю для інгаляції, місцево, ректально, назально, буккально, вагінально або шляхом імплантованого резервуара. Термін «парентеральне введення», як він використовується тут, містить підшкірне, внутрішньовенне, внутрішньом’язове, внутрішньосуглобове, фнтрасиновіальне, інтрастернальне, фнтратекальне, внутрішньопечінкове, всередину поразки і інтракраніальне ін'єкування або вливання. Переважно ці композиції вводяться орально, фнтраперитонеально або внутрішньовенно. Стерильні ін'єкуємі форми композицій згідно цьому винаходу можуть представляти собою водні або маслянисті суспензії. Ці суспензії можуть бути приготовлені згідно з методами, відомими у цій області, з використанням відповідних диспергуючих або зволожуючих агентів або суспендуючих агентів. Такий стерильний препарат, призначений для ін'єкування, може також представляти собою стерильний розчин або суспензію у нетоксичному, парентерально сприйнятному розріджувачі або розчиннику, наприклад розчині 1,3-бутандіолу. У числі тих сприйнятних носіїв і розчинників, які можна використати, знаходяться вода, розчин Рінгера і ізотонічний розчин натрію хлориду. Окрім цього, як розчинники або середовища для суспендування широко використовуються стерильні нелетючі масла. Для цього можна використати будьяке легке нелетюче масло, включаючи синтетичні моно- і дигліцериди. Жирні кислоти, такі як олеїнова кислота і її гліцеридні похідні, використовуються при одержанні ін'єкуємих форм, як і природні фармацевтично сприйнятні масла, такі як оливкове і касторове, особливо у їх поліоксиетилованих версіях. Такі масляні розчини або суспензії можуть також містити розріджувач або диспергатор у вигляді спирту з довгим ланцюжком, такого як Ph. Helv або подібний спирт. Фармацевтичні композиції згідно цьому винаходу можуть вводитись орально у будь-якій орально сприйнятній дозовій формі, включаючи, але не обмежуючись ними, капсули, таблетки, водні суспензії або розчини. На випадок таблеток для орального використання широко використовуваними наповнювачами є лактоза і кукурудзяний крохмаль. Звичайно додаються також інгредієнти для змащування, такі як магнію стеарат. Для орального введення у вигляді капсул використовувані наповнювачі містять лактозу і висушений кукурудзяний крохмаль. Якщо для орального використання треба приготувати водну суспензію, активний інгредієнт комбінується з емульгуючими або суспендуючими агентами. За бажанням можуть додаватись підсолоджуючі речовини, отдушки і барвники. Як варіант, фармацевтичні композиції згідно цьому винаходу можуть вводитись у вигляді супозиторіїв для ректального введення, їх можна приготувати шляхом змішування лікарської речовини з придатним неподразнюючим наповнювачем, який є твердим при кімнатній температурі, але рідким при температурі прямої кишки, де він буде плавитись, вивільнюючі лікарську речовину. Такі матеріали містять масло какао, бджолиний віск і поліетилен гліколі. Фармацевтичні композиції згідно цьому винаходу можна також вводити місцево, особливо коли об'єктом лікування є ділянки або органи, легко доступні при місцевому нанесенні препарату, наприклад при захворюваннях ока, шкіри і нижнього відділу кишкового тракту. Відповідні суміші для місцевого застосування легко готуються для кожної з цих ділянок або органів. Місцеве застосування для нижнього відділу кишкового тракту можна здійснити за допомогою ректальних супозиторіїв (дивись вище) або відповідного складу для клізми. Можна використати і трансдермальні накладки. Для місцевого застосування фармацевтичні композиції можуть бути складені у вигляді відповідної мазі, яка містить активний компонент, суспендований або розчинений у одному або більш носіїв. Носії для місцевого введення сполук згідно цьому винаходу містять, не обмежуючись ними, мінеральне масло, рідкий петролатум, білий петролатум, пропілен гліколь, поліоксиетилен, поліоксипропілен, емульгуючий віск і воду. Як варіант, фармацевтичні композиції можуть бути приготовлені у вигляді відповідного лосьйону або крему, що містить активні компоненти, суспендовані або розчинені у одному або більш фармацевтично сприйнятних носіїв. Такі носії містять, не обмежуючись ними, мінеральне масло, сорбіт моностеарат, полісорбат 60, цетилові ефіри, віск, цетеариловий спирт, 2-октилдодеканол, бензиловий спирт і воду. Для офтальмологічного використання фармакологічні композиції можуть бути приготовлені у вигляді суспензій, пропущених через мікронний колоїдний млин, у ізотонічному стерильному сольовому розчині з відрегульованим рН, до якого може додаватись консервант, такий як бензилалконій. Як варіант, для офтальмологічного застосування фармацевтичні композиції можуть бути приготовлені у вигляді мазі на основі петролатума. Фармацевтичні композиції згідно цьому винаходу можуть вводитись також у вигляді назального аерозолю або інгаляції. Такі композиції одержують методами, добре відомими у цій області, у вигляді розчинів у сольовому розчині, з використанням бензилового спирту або інших придатних консервантів, речовин, сприяючих всмоктуванню для посилення біодоступностями, фторвуглеців і/або інших звичайних солюбілізуючих або диспергуючих агентів. Кількість сполуки і нейротрофічного фактору, які можуть комбінуватись з носіями, для одержання окремих дозових форм може варіюватись залежно від пацієнта і конкретного способу введення. Два активних інгредієнта у фармацевтичних композиціях згідно цьому винаходу діють у сінергізмі для стимуляції відростання невритів. Отже, кількість нейротрофічного фактору у таких композиціях буде менше кількості, яка потрібна для моно-терапії, що використовує тільки ций фактор. Переважно композиції повинні готуватись таким чином, щоб доза сполуки, яку вводять пацієнтові, становила 0,01-100мг/кг ваги тіла/день, а доза вводимого нейротрофічного фактору - 0,01-100мкг/кг ваги тіла/день. Має бути зрозуміло, що конкретна доза і схема лікування для кожного окремого пацієнта будуть залежати від множини факторів, включаючи активність використовуваної сполуки, вік, вагу тіла, загальний стан здоров'я, стать, раціон харчування, час введення, швидкість екскреції, сполучення з іншими лікарськими препаратами, а також рішення лікуючого лікаря і тяжкість того патологічного стану, який лікується. Кількість активних інгредієнтів буде також залежати від того, які сполуки і нейротрофічний фактор використані у цій фармацевтичній композиції. Згідно з іншим втіленням, цей винахід стосується методів стимуляції відростання невритів. Згідно з одним аспектом цього втілення такий метод використовується для стимуляції відростання невритів у пацієнта і здійснюється шляхом введення цьому пацієнтові фармацевтично сприйнятної композиції, яка містить будь-яку з вищеописаних сполук і фармацевтично сприйнятний носій. Кількість сполуки, яку використовують у цих методах, знаходиться між 0,01 і 100мг/кг ваги тіла/день. Згідно з іншим аспектом цього втілення такий метод використовується для стимуляції росту нервів ex vivo. Для цього вищеописані сполуки можуть вводитись безпосередньо у культуру нервових клітин. Цей аспект винаходу використовується для регенерації нервів ex vivo. Згідно з іншим втіленням метод стимуляції відростання невритів передбачає додаткову стадію лікування пацієнта або обробки нервових клітин у культурі ex vivo нейротрофічним фактором, таким як ті, що містяться у фармацевтичних композиціях згідно цьому винаходу, описаних вище. Це втілення передбачає введення пацієнтові такої сполуки і такого нейротрофічного фактору у вигляді комбінованої дозової форми або декількох окремих дозових форм. Якщо використовуються окремі дозові форми, їх можна вводити одночасно, послідовно або з інтервалом, не перевищуючим приблизно 5 годин. Методи і композиції згідно цьому винаходу можуть використовуватись для лікування пошкодження нервів, викликаних широких колом захворювань або фізичних травм. Вони містять, не обмежуючись ними, хворобу Альцгеймера, хворобу Паркінсона, ALS, розсіяний склероз, інсульт і ішемія, що асоціюється з ним, невральна паропатія, інші нервові дегенеративні захворювання, хвороба рухових нейронів, роздавлювання сідничного нерва, периферійна нейропатія, особливо нейропатія, що асоціюється з діабетом, травма спинного мозку і поразки лицевого нерва. Щоб описаний тут винахід було краще зрозуміло, нижче приведені конкретні приклади його втілення. Має бути зрозуміло, що ці приклади слугують тільки ілюстративним цілям і ні в якому разі не обмежують обсяг винаходу. Приклади Загальні методи Спектри протонного ядерного магнітного резонансу (1Н ЯМР) були записані при 500мгц на приладі «Bruker АМХ 500». Хімічні зсуви приведені у частинах на мільйон (d) по відношенню до Me4Si (d 0,0). Аналітична високоефективна рідкісна хроматографія здійснювалась на рідкісному хроматографі «Waters 600Е» або «Hewlett Packard 1050». Приклад 1 1,5-Ди(піридин-4-іл)-пент-1,4-дієн-3-он (Сполука 1): До розчину 1,3-ацетон дикарбонової кислоти (21,0г; 0,144ммоль) у абсолютному етиловому спирті (200мл) додавали по краплі 4-піридин карбоксальдегід (30,8г; 0,288ммоль). Виділення газу відбувалось протягом всього додавання. Після перемішування при кімнатній температурі протягом 2 годин до реакційної суміші додавали концентровану соляну кислоту (100мл) і нагрівали до 80°С, спостерігаючи повільне створення жовтого осаду. Додаткові 500мл етилового спирту додавали для того, щоб забезпечити перемішування суспензії. Після витримки протягом 1 години при 80°С осад відділяли фільтруванням, промивали етиловим спиртом і висушували під вакуумом, щоб одержати бажаний продукт у вигляді жовтої твердої речовини. Результуюча дигідрохлоридна сіль рекристалізувалась з метилену хлориду, щоб одержати чисту сполуку 1. Приклад 2 1,5-Ди(піридин-4-іл)-пентан-3-он (Сполука 2): До суспензії Сполуки 1 (21,3г; 67,4ммоль) у 1,4-диоксані (40мл) додавали триетиламін (48,1мл; 0,346моль), мурав'їну кислоту (6,54мл; 0,145моль) і 10% паладію на вуглеці (0,7г) і нагрівали результуючу суміш до зворотного стікання. Після перемішування при зворотному стіканні протягом 1 години реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, фільтрували і концентрували під вакуумом. Одержаний залишок хроматографували по силікагелю (елюювання 5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом), щоб одержати бажаний матеріал. Приклад 3 (4-Фторбензил)-(3-(піридин-4-іл)-1-(2-(піридин-4-іл)-етил)пропіл)амін (Сполука 3): В колбу, оснащену вловлювачем Діна-Старка, додавали Сполуку 2 (12,46г; 51,91ммоль), 4фторбензиламін (5,93мл; 51,91ммоль) і бензол (50мл) і нагрівали результуючу суміш до зворотного стікання. Після збирання 930мкл води реакційна суміш охолоджувалась і концентрувалась. Залишок розчиняли у етиловому спирті (50мл) і додавали у суспензію натрію борогидриду (2,96г; 77,8ммоль) у етиловому спирті (50мл). Одержану суміш нагрівали до 80°С і перемішували протягом 1 години. Реакційну суміш охолоджували і концентрували. Залишок розчиняли у воді, подкислювали до рН 3,0 за допомогою 6N соляної кислоти. Водну фазу промивали етилацетатом (2Х). Водну фазу доводили до лужної реакції за допомогою гідроокису натрія (рН 10) і екстрагували продукт метиленом хлоридом (2Х). Органічні фракції об'єднували, промивали соляним розчином, висушували над безводним сульфатом магнію, фільтрували і концентрувались під вакуумом. Хроматографія залишку по силікагелю (елюювання 5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом) давала Сполуку 3. Приклад 4 (S)-N-(4-Фторбензил)-2-(N-метил-N-трет-бутилкарбамоїл)аміно-3-феніл-N-(3-(піридин-4-іл)-1-(2(піридин-4-іл)-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 4): До розчину Сполуки 3 (550мг; 1,66ммоль) і (L)-BOC-N-метил-фенілаланина (700мг; 2,5ммоль) у метилен хлориді (4,0мл), вміщуючому диізопропілетиламін (300мкл; 1,72ммоль), додавали (3-диметиламінопропіл)3-етил-карбодиимида гідрохлорид (480мг; 2,5ммоль) і перемішували реакційну суміш протягом 48 годин. Реакційну суміш розводили етилацетатом і водою. Шари розділялись, і водну фазу екстрагували повторно етилацетатом. Органічні фракції об'єднувались, промивались насиченим бікарбонатом натрію, води і соляного розчину, висушувались над безводним сульфатом магнію, фільтрувались і концентрувались під вакуумом. Хроматографія залишку по силікагелю (елюювання 5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом) давала Сполуку 3. Приклад 5 (S)-Ν-(4-Фторбензил)-2-метиламіно-3-феніл-N-(3-(піридин-4-іл)-1-(2-(піридин-4-іл)етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 5): Сполуку 4 розчиняли у метилен хлориді (10мл) і обробляли трифторуксусной кислотою (4,0мл). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 1,5 годин реакційну суміш концентрували під вакуумом. Залишок нейтралізували насиченим карбонатом калію і екстрагували етилацетатом (2Х). Екстракти об'єднувались, промивались водою, висушувались над безводним сульфатом магнію, фільтрувались і концентрувались під вакуумом, щоб одержати Сполуку 5. Приклад 6 (S)-Ν-(4-Фторбензил)-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-феніл-N-(3-піридин-4іл)-1-(2-(піридин-4-іл)-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 6): До розчину Сполуки 5 (500мг; 0,98ммоль) і 3,4,5-триметоксибензоїл-мурав'їної кислоти (294мг; 1,22ммоль) у метилен хлориді (4,0мл), вміщуючому Ν,Ν-диметилформамід (0,4мл), додавали (3диметиламінопропіл)-3-етилкарбодііміду гідрохлорид (235мг; 1,22ммоль) і перемішували реакційну суміш протягом 24 годин. Реакційну суміш розводили етилацетатом і водою. Шари розділяли, і водну фазу екстрагували повторно етилацетатом. Органічні фракції об'єднували, промивали насиченим бікарбонатом натрію, води і соляного розчину, висушували над безводним сульфатом магнію, фільтрували і концентрували під вакуумом. Залишок хроматографовували по силікагелю (елюювання 5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом), щоб одержати бажаний продукт. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCІ 3) d 8,48-8,44 (m) , 8,38 (dd), 7,36-7,33 (m), 7,28-7,18 (m), 7,13-7,02 (m), 6,97-6,87 (m), 6,58 (d), 6,00 (dt), 5,81 (t), 4,97 (br, s), 4,81 (d), 4,23-4,16 (m), 3,93 (s), 3,90 (s), 3,85 (s), 3,76 (s), 3,59 (dd), 3,28 (dd), 3,20 (s), 3,15 (s), 3,04-2,96 (m), 3,02 (5), 3,01 (s), 2,94 (dd), 2,63 (dt), 2,53-2,37 (m), 1,92-1,78 (m), 1,72-1,62 (m), 1,52-1,42 (m). Приклад 7 (S)-N-Бензил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-феніл-N-(3-(піридин-4-іл)-1-(2піридин-4-іл-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 7): Сполуку 7 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на бензиламін. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, СDСІ 3) (8,48 (dd), 8,53 (dd), 8,43 (dd), 8,35 (dd), 7,38 (d), 7,30-7,18 (m), 7,17-7,02 (m), 6,93 (s), 6,89 (d), 6,54 (d), 6,03 (dd), 5,86 (t), 5,08 (br, d), 4,88 (d), 4,32-4,18 (m), 3,95 (s), 3,89 (s), 3,86 (s), 3,73 (s), 3,63 (dd), 3,23-3,19 (m), 3,09 (dd), 3,05 (s), 3,03 (s), 2,97 (dd), 2,63 (dt), 2,572,37 (m), 2,24 (dt), 2,06 (m), 1,95-1,76 (m), 1,74-1,63 (m), 1,54-1,44 (m). Приклад 8 (S)-Ν-(4-Хлорбензил)-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-феніл-N-(3-(піридин-4іл)-1-(2-(піридин-4-іл)-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 8): Сполуку 8 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на 4хлорбензиламін. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCI 3) d 8,49 (dt), 8,45 (dd), 8,40 (dd), 7,69 (d), 7,317,14 (m), 7,12 (s), 7,08-7,03 (m), 6,98 (s), 6,94-6,91 (m), 6,85 (d), 6,02 (dd), 5,79 (t), 4,99 (br, d), 4,83 (d), 4,224,16 (m), 3,96 (m), 3,91 (s), 3,88 (s), 3,87 (s), 3,81 (s), 3,78 (s), 3,61 (dd), 3,33 (dd), 3,21 (s), 3,17 (s), 3,04 (s), 3,03 (s), 3,03-3,00 (m), 2,95 (dd), 2,65 (dt), 2,56-2,40 (m), 2,28 (dt), 1,90-1,80 (m), 1,75-1,66 (m), 1,52-1,43 (m). Приклад 9 (S)-N-Бензил-3-(4-хлорфеніл)-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-N-(3-(піридин-4іл)-1-(2-(піридин-4-іл-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 9): Сполуку 9 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на бензиламін і (L)-BOC-N-метилфенілаланину на (L)-ВOС-N-метил-4-хлорфенiлаланин. 1 H ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCl3) d 8,48 (dd), 8,45 (dt), 8,38 (dd), 7,32-6,87 (m), 6,58 (d), 5,94 (dd), 5,78 (t), 5,05 (br, d), 4,83 (d), 4,26 (dd), 4,15 (m), 3,97 (s), 3,89 (s), 3,86 (s), 3,75 (s), 3,57 (dd), 3,20 (s), 3,15 (s), 3,15-3,09 (m), 3,052,96 (m), 3,01 (s), 3,00 (s), 2,91 (dd), 2,65-2,38 (m), 2,26 (dt), 1,94-1,47 (m). Приклад 10 (S)-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)-аміно)-3-феніл-N-(4-фенілбутил)-N-[(піридин-4іл)-1-(2-піридиніл-4-іл)-метил]пропіонамід (Сполука 10): Сполуку 10 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на 4фенілбутиламін і Сполуки 2 на 4-піридинкарбоксальдегід. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCІ 3) d 8,46 (dd), 8,42 (dd), 7,30-7,23 (m), 7,18-7,11 (m), 7,11 (s), 7,10 (s), 6,90 (d), 6,77 (d), 5,88 (t), 5,60 (dd), 4,85 (d), 4,50 (d), 4,28 (d), 3,93 (s), 3,83 (s), 3,81 (s), 3,80 (s), 3,65-3,50 (m), 3,37 (m), 3,20-3,15 (m), 3,08-3,06 (m), 3,06 (s), 3,05 (s), 2,92 (dd), 2,60 (m), 2,54 (m), 1,60-1,48 (m), 1,38-1,28 (m). Приклад 11 1,7-Ди(піридин-4-іл)-гептан-4-он (Сполука 11): До розчину 1,7-ди(піридин-4-іл)-гептан-4-олу (4,1г; 15,2ммоль) у метилену хлориді (50мл) при 0°С додавали калію бромід (180мг) і 2,2,6,6-тетраметил-1-піперидинілокси, вільний радикал (71мг). До результуючої суміші додавали по краплі розчин бікарбонату натрію (510мг) у гідрохлориті натрію (65мл). Після додавання всієї кількості реакційну суміш нагрівали до кімнатної температури іперемішували протягом 30хв. Одержану суміш розводили етилацетатом і водою. Шари розділяли, і водну фазу екстрагували повторно етилацетатом. Органічні фракції об'єднували, промивали насиченим бікарбонатом натрію, водою і соляним розчином, висушували над безводним сульфатом магнію, фільтрували і концентрували під вакуумом. Залишок хроматографували по силікагелю (елюювання 5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом), щоб одержати Сполуку 11. Приклад 12 (S)-N-Бензил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-феніл-N-(4-(піридин-4-іл)-1-(2піридин-4-іл)пропіл)бутил)пропіонамід (Сполука 12): Сполуку 12 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на бензиламін і Сполуки 2 на Сполуку 11. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCI 3) d 8,43-8,38 (m), 8,30 (m), 8,16 (m), 7,53-7,45 (m), 7,34 (m), 7,32 (m), 1,26-1,22 (m), 7,19-7,07 (m), 7,00-6,83 (m), 5,89 (dd), 5,72 (t), 4,90 (d), 4,72 (d), 4,10 (d), 4,00 (d), 3,93 (s), 3,91 (s), 3,85 (s), 3,74 (s), 3,52 (dd), 3,16-3,10 (m), 3,04 (s), 2,99 (dd), 2,93 (s), 2,84 (dd), 2,67-2,38 (m), 2,30 (m), 2,22 (m), 1,63-1,12 (m), 0,94 (m). Приклад 13 Метил-(3-(піридин-4-іл)-1-(2-(піридин-4-іл)-етил)-пропіл)амін (Сполука 13): До суспензії метиламіну гідрохлориду (1,7г; 25,4ммоль) і натрію ацетату (2,5г; 30,48ммоль) у метиловому спирті (20мл) додавали розчин Сполуки 2 (1,21г; 5,08ммоль) у метиловому спирті (5мл). Результуючу суміш обробляли розчином натрію ціаноборогідриду (370мг; 6,09ммоль) у метиловому спирті (5мл) і нагрівали до 80°С. Після витримки протягом 1 години при 80°С реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури і концентрували під вакуумом. Залишок розчиняли у метилен хлориді і 2N гідроокисі натрію. Шари розділялись, і органічна фаза промивалась соляним розчином, висушувалась над безводним сульфатом магнію, фільтрувалась і концентрувалась під вакуумом, щоб одержати Сполуку 13. Приклад 14 (S)-N-Метил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-феніл-N-(3-(піридин-4-іл)-1-(2піридин-4-іл)-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 14): Сполуку 14 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 4-6 з заміною Сполуки 3 на Сполуку 13. 1 Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, СDСІ 3) d 8,50-8,46 (m), 8,37 (d), 7,32-7,26 (m), 7,21-7,16 (m), 7,10-7,06 (m), 6,97 (dd), 6,93 (d), 5,93 (d), 5,54 (t), 4,72 (br, s), 4,17 (m), 3,94 (s), 3,92 (s), 3,84 (s), 3,82 (s), 3,51 (dd), 3,38 (dd), 3,29 (s), 3,11 (dd), 3,06 (s), 3,00 (s), 2,97 (dd), 2,86 (s), 2,82 (s), 2,49 (m), 2,37-2,23 (m), 2,17-1,98 (m), 1,85-1,55 (m). Приклад 15 (S)-N-Метил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-феніл-N-(4-(піридин-4-іл)-1-(2піридин-4-іл)-пропіл)бутил) пропіонамід (Сполука 15): Сполуку 15 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 13 і 14 с заміною Сполуки 2 на Сполуку 11. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCI 3) d 8,44-8,38 (m), 8,37-8,30 (m), 7,50-7,43 (m), 7,38-7,08 (m), 7,04 (s), 7,03-6,98 (m), 6,90-6,86 (m), 5,83 (dd), 5,74 (t), 4,75 (t), 4,65 (m), 3,94-3,93 (m), 3,92 (s), 3,90 (s), 3,84 (s), 3,83 (s), 3,44 (dd), 3,32 (dd), 3,20 (s), 3,01 (dd), 2,95 (s), 2,91 (s), 2,87 (dd), 2,59 (s), 2,58-2,37 (m), 1,68-1,00 (m). Приклад 16 (S)-4-Метил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-пентанова кислота бензил (3(піридин-4-іл)-1-(2-піридин-4-іл)-етил)пропіл)амід (Сполука 16): Сполуку 16 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на бензиламін і (L)-BOC-N-метилфенілаланіну на (S)-BOC-N-метиллейцин. Приклад 17 (S)-4-Метил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-пентанова кислота 4фторбензил(3-піридин-4-іл-1-(2-піридин-4-іл-етил)пропіл)амід (Сполука 17): Сполуку 17 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 4-6 з заміною (L)-BOC-Nметилфенілаланину на (S)-BOC-N-метиллейцин. 1 Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCI 3) d 8,48 (m), 8,45 (d), 7,32 (m), 7,18 (s), 7,12 (s), 7,09-6,92 (m), 6,84 (d), 5,72 (dd), 5,48 (dd), 4,99 (br, d), 4,68 (d), 4,42 (d), 4,36 (d), 4,29 (m), 3,94 (s), 3,91 (s), 3,87 (s), 3,83 (s) , 2,96 (s), 2,92 (s), 2,69 (dt), 2,62-2,55 (m), 2,52-2,44 (m), 2,12-1,73 (m), 1,62-1,57 (m), 1,48-1,39 (m), 1,23 (m), 1,03 (t), 0,90 (d), 0,69 (d). Приклад 18 (S)-4-Метил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно) пентанова кислота 4-хлорбензил (3-(піридин-4-іл-1-(2-піридин-4-іл-етил)пропіл)амід (Сполука 18): Сполуку 18 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 3-6 з заміною 4-фторбензиламіну на 4хлорбензиламін і (L)-BOC-N-метилфенілаланину на (S)-BOC-N-метиллейцин. 1 Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCl3) d 8,50 (m), 8,47 (d), 7,38 (d), 7,30-7,26 (m), 7,19 (s), 7,13 (s), 7,10 (d), 7,04 (d), 6,98 (d), 6,84 (d), 5,73 (dd), 5,47 (dd), 5,03 (br, d), 4,69 (d), 4,42 (d), 4,36 (d), 4,31 (m), 3,95 (s), 3,93 (s), 3,88 (s), 3,84 (s), 2,97 (s), 2,94 (s), 2,70 (dt), 2,63-2,43 (m), 2,12-1,56 (m), 1,48-1,40 (m), 1,25 (m), 1,04 (t), 0,91 (d), 0,70 (d). Приклад 19 (S)-Ν-(4-фторбензил)-3-(4-хлорфеніл)-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-Ν-(3піридин-4-іл-1-(2-піридин-4-іл-етил)пропіл)пропіонамід (Сполука 19): Сполуку 19 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 4-6 з заміною (L)-ВОС-Nметилфенілаланину на (L)-ВОС-N-метил-4-хлорфенілаланин. 1Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCl3) d 8,48-8,41 (m), 7,34 (s), 7,28-7,20 (m), 7,10-6,90 (m), 6,64 (d), 5,92 (dd), 5,74 (t), 4,95 (br, d), 4,74 (d), 4,24-4,13 (m), 3,94 (s), 3,90 (s), 3,86 (s), 3,77 (s), 3,54 (dd), 3,23-3,17 (m), 2,99 (s), 2,98 (s), 2,90 (d), 2,63 (dt), 2,59-2,37 (m), 2,28 (dt), 1,94-1,70 (m), 1,57-1,47 (m). Приклад 20 (4-Хлорбензил)-(3-імідазол-1-іл-пропіл)амін (Сполука 20): До розчину 1-(3-аміно-пропіл)імідазолу (2,1г; 16,8ммоль), діізопропіл-етиламіну (3,5мл; 20,0ммоль) і 4N,N-диметиламінопіридину (200мг; 1,7ммоль) у метилен хлориді (15мл) при 0°С додавали по краплі 4хлорбензоїл-хлорид (2,1мл; 16,8ммоль). Потім реакційній суміші давали нагрітись до кімнатної температури. Через 5 годин реакційну суміш розводили метилен хлоридом, промивали 1N гідроокисом натрію, соляним розчином, висушували над безводним сульфатом магнію, фільтрували і концентрували під вакуумом, щоб одержати білу тверду речовину. Цей матеріал промивали діетиловим ефіром, щоб одержати N-(3-імідазол-1-іл-пропіл)-4-хлорбензамід. До суспензії вищеозначеного аміду (1,58г; 6,0ммоль) у тетрагідрофурані (30мл) повільно додавали літію алюмінію гідрид (456мг; 12,0ммоль), після чого реакція становилась екзотермічною. Суміш нагрівали до 80°С, перемішували протягом 1 години, охолоджували до 0°С і гасили додаванням води (0,5мл), 15% гідроокису натрію (0,5мл) і додаткових 1,5мл води. Реакційну суміш розводили етилацетатом, сушили над безводним сульфатом магнію, фільтрували і концентрували під вакуумом, щоб одержати Сполуку 20. Приклад 21 (S)-Ν-(4-хлорбензил)-Ν-(3-імідазол-1-іл-лропіл)-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5триметоксифеніл)ацетил)аміно)-3-фенілпропіонамід (Сполука 21): Сполуку 21 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 4 і 6 з заміною Сполуки 3 на Сполуку 20. 1 Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCI 3) d 8,48 (m), 7,44 (br, s), 7,37 (br, s), 7,30-7,16 (m), 7,10-7,02 (m), 6,95 (d), 6,83 (m), 5,78 (t), 5,72 (t), 4,77 (d), 4,57 (d), 4,26 (dd), 3,94 (s), 3,93 (s), 3,88-3,77 (m), 3,80 (s), 3,48 (dt), 3,42-3,33 (m), 3,19-3,14 (m), 3,13 (s), 3,12 (s), 3,13-2,97 (m), 2,89 (t), 2,80 (m), 2,74 (t), 2,65 (m), 2,08-1,98 (m), 1,90 (m), 1,80-1,60 (m). Приклад 22 Ν-(1Н-імідазол-2-іл-метил)-Ν-(1-фенетил-3-феніл-пропіл)амін (Сполука 22): До розчину 1,5-дифенілпентан-3-ону (5,26г; 22,1ммоль), амонію ацетату (8,52г; 110,5ммоль) і натрію ацетату (9,06г; 110,5ммоль) у метиловому спирті (80мл) додавали розчин натрію ціаноборогідриду (1,67г; 26,52ммоль) у метиловому спирті (20мл) і нагрівали реакційну суміш до зворотного стікання. Після перемішування при зворотному стіканні протягом 30хв. реакційну суміш охолоджували і концентрували до сухості. Залишок розділяли між метиленом хлоридом і 2Ν гідроокисом натрію. Органічна фаза відділялась, промивалась соляним розчином, висушувалась над безводним сульфатом магнію, фільтрувалась і концентрувалась під вакуумом. Хроматографія залишку на силікагелі (елюювання 2-5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом) дала Ν-(1-фенетил-3-феніл-пропіл)амін. До розчину вищеозначеного аміна (2,1г; 8,82ммоль) у етиловому спирті (50мл) додавали 2-імідазол-карбоксальдегід (813мг; 8,47ммоль) і нагрівали реакційну суміш до 50°С. Після перемішування протягом 2 годин, результуючий гомогенний розчин обробляли натрію борогидридом (400мг; 10,58ммоль) і перемішували протягом ночі. Реакційну суміш концентрували до сухості і розділяли залишок між метиленом хлоридом і 2Ν гідроокисом натрію. Органічна фаза відділялась, промивалась соляним розчином, висушувалась над безводним сульфатом магнію, фільтрувалась і концентрувалась під вакуумом. Хроматографія цього залишку на силікагелі (елюювання 5% метиловим спиртом/метиленом хлоридом) дала Сполуку 22. Приклад 23 (S)-N-(1Н-імідазол-2-іл-метил-2-(метил-(2-оксо-2-(3,4,5-триметоксифеніл)ацетил)аміно)-N-(1-фенетил-3феніл-пропіл)-3-феніл-пропіонамід (Сполука 23): Сполуку 23 було одержано згідно з протоколами для Прикладів 4 і 6 з заміною Сполуки 3 на Сполуку 22. 1 Н ЯМР як суміш ротомерів (500мгц, CDCI 3) d 7,40-7,00 (m), 6,95-6,87 (m), 5,95 (t), 5,69 (t), 4,66 (d), 4,46 (d), 4,12 (m), 3,94 (s), 3,92 (s), 3,82 (s), 3,81 (s), 3,80 (s), 3,47 (s), 3,43 (dd), 3,34 (dd), 3,22 (s), 3,15 (s), 3,03 (dd), 3,00 (s), 2,60 (dt), 2,45-2,22 (m), 1,80-1,78 (m). Приклад 24 Щоб безпосереднім чином визначити нейротрофічну активність сполук, описаних у цьому винаході, проба на відростання невритів виконувалась на клітинах феохромоцитоми РС12, як описано Lyons et al. (1994). Клітини РС12 підтримувались при 37°С і 5% СО2 у модифікованому Дульбекко середовищі Ігля (МДСІ), доповненому 10% кінською сироваткою, інактивованою нагріванням, 5% фетальною бичачою сироваткою (ФБС), інактивованою нагріванням, і 1% глютамату. Потім клітини переносили по 105 на лунку на 96-луночні пластини, покриті 5мкг/см2 колагеном з хвоста пацюка, і давали прикріпитись протягом ночі. Це середовище потім замінялось на МДСІ, 2% кінської сироватки, інактивованої нагріванням, 1% глютамату, 1-5нг/мл ФРН (Sigma) і різні концентрації сполуки (0,1Μ-10нМ). В фонову контрольну культуру вводили тільки 105нг/мл ФРН без сполуки. В позитивні контрольні культури вводили високу концентрацію ФРН (50нг/мл). Сполуки, які описані у цьому винаході, викликають достовірне збільшення відростання невритів в порівнянні з фоновими контрольними культурами. Хоч ми представили тут цілий ряд втілень даного винаходу, очевидно, що основний задум можна змінити таким чином, щоб одержати інші втілення, які використовують методи згідно цьому винаходу. Отже, має бути зрозуміло, що обсяг винаходу визначається скоріше формулою винаходу, що додається, ніж представленими тут конкретними втіленнями, які слугують тільки для цілей ілюстрації.