Спосіб лікування хронічного тонзиліту у дітей

Реферат: UA 93178 U UA 93178 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до педіатрії та дитячої отоларингології і може бути використана в клінічній практиці для лікування хронічного тонзиліту (XT) у дітей. Згідно з сучасними уявленнями, хронічний тонзиліт - це загальне інфекційно-алергічне захворювання, що характеризується місцевими проявами у вигляді ураження лімфоїдної тканини піднебінних мигдаликів та їх стійкою запальною реакцією [1, 2]. На сьогодні проблема хронічного тонзиліту є актуальною у практиці педіатрів, що пов'язано з недостатньою зрілістю імунної системи, особливо лімфоїдного апарата в дитячому віці, а також ймовірністю розвитку тонзилогенних ускладнень та хронічних захворювань інших органів та систем [3, 4]. Так, в Україні частота цієї патології у дітей віком 3 років складає 2-3 %, 5-6 років - 6-7 %, а до 12 років досягає 12 % [2, 5]. Мигдалики з сучасних позицій розглядають як імунокомпетентний орган, що відповідає за формування захисного бар'єра слизової оболонки дихальних шляхів та адекватність імунної відповіді на рівні макроорганізму Особливість розташування лімфаденоїдного глоткового кільця дозволяє антигенам безпосередньо впливати на тканини мигдаликів та активувати імунну відповідь. Таким чином, лімфаденоїдне глоткове кільце є аванпостом імунної системи, з якого починається реалізація реакцій клітинного та гуморального імунітету [3, 6]. У захисті мигдаликів, ротової порожнини, носоглотки від заселення патогенною мікрофлорою має значення стан колонізаційної резистентності, який значно порушується у хворих на гострий або хронічний тонзиліт. Стрептококова та інша флора зумовлює запальний процес у порожнині носа, глотці, порушує нормальну функцію мигдаликів [2, 4]. Це створює сприятливі умови для колонізації слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і шлунковокишкового тракту патогенними й умовно-патогенними мікроорганізмами та розвитку дисбіотичних процесів товстої кишки, оскільки піднебінні мигдалики знаходяться на межі входу в дихальний та травний тракти [3, 7]. Значну роль у підвищенні імунологічної реактивності й загальної неспецифічної резистентності дитячого організму відіграють представники нормальної індигенної мікрофлори (лакто- та біфідобактерії), які є важливою складовою частиною захисного бар'єра кишечнику, що здійснює регулювання імунної системи на локальному та системному рівнях [7, 8]. На сучасному етапі особлива увага приділяється використанню пробіотичних препаратів, які сприяють активації імунних факторів макроорганізму. Найбільш ефективними з пробіотичних бактерій є біфідумбактерії та лактобацили. Біфідобактерії виробляють кислоти, лізоцим, бактеріоцити, спирти, які перешкоджають проникненню мікробів у верхні відділи шлунковокишкового тракту. Лактобактерії, у свою чергу, захищають слизову оболонку кишечнику від патогенів, сприяють збільшенню представників нормальної мікрофлори, наприклад, біфідобактерій, стимулюють специфічну й неспецифічну імунну відповідь, забезпечують бар'єрну функцію кишечнику, знижують ризик проникнення антигенів у внутрішнє середовище людини. Біфідобактерії та лактобактерії підтримують та регулюють фізіологічну рівновагу кишкової мікрофлори й забезпечують її фізіологічні функції: створюють несприятливі умови для розмноження та життєдіяльності патогенних мікроорганізмів. Отже, багато з авторів рекомендують при виборі пробіотичного препарату перевагу надавати тому, який містить саме лакто- та біфідобактерії [8, 9]. Так, зміни складу нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту на фоні хронічного тонзиліту в дітей призводять до порушення імунітету проти патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, зниження біодоступності та всмоктування вітамінів, макро-, мікроелементів, що пригнічує загальну резистентність макроорганізму, сприяє виникненню частих загострень хронічного тонзиліту та тонзилогенних уражень інших органів і систем дитячого організму [2, 8]. Враховуючи вищезазначене, актуальним питанням сьогодення залишається проблема лікування дітей, хворих на хронічний тонзиліт, з урахуванням порушень кишкової мікроекології та використанням пробіотичних препаратів для покращення складу кишкової мікроекології. Найближчим аналогом є спосіб лікування хронічних тонзиліту та аденоїдиту в дітей, що передбачає санацію лакун піднебінних мигдаликів та імунокорекцію на тлі застосування комплексної терапії [10]. Недоліком вказаного способу є те, що в лікуванні дітей, хворих на хронічний тонзиліт, не застосовується бактеріотерапевтичні препарати, які покращують якісний та кількісний склад кишкової мікрофлори і сприяють підвищенню протиінфекційного захисту організму, що знижує ефективність терапії дітей з хронічним запаленням піднебінних мигдаликів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення лікування дітей, хворих на хронічний тонзиліт, шляхом додаткового призначення у комплекс лікування симбіотичного препарату для своєчасної корекції дисбіотичних порушень та підвищення ефективності терапії. 1 UA 93178 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поставлена задача вирішується тим, що до стандартної терапії дітей, хворих на хронічний тонзиліт, що передбачає комплексну терапію, яка включає фізіотерапевтичні процедури, санацію слизової оболонки глотки та піднебінних мигдаликів розчинами антисептиків, імунотерапію, симптоматичну терапію, використання гіпосенсибілізуючих препаратів, згідно з корисною моделлю, додатково призначають симбіотичний преапарат "Ацидолак юніор" дітям 13-17 років безпосередньо після прийому їжі, перорально по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 12-14 днів на тлі застосування препаратів комплексної терапії. Так, враховуючи наявність порушень якісного та кількісного складу мікрофлори кишечнику, імунної системи, мікроекології ротоглотки у дітей, хворих на хронічний тонзиліт, до складу комплексного лікування було введено симбіотичний препарат "Ацидолак юніор" (виробник Anlit Ltd Advanced Nutrition Supplements, Ізраїль для фармацевтичного заводу "ПОЛЬФАРМА", Польща, реєстраційне посвідчення № 05.03.02-03/85581 від 23.08.11 до 23.08.16), який містить два штами пробіотичних бактерій: ліофілізовані штами бактерій Lactobacillus acidophilus (110' КУО), ліофілізовані штами бактерій Bifidobacterium bifidum (110' КУО), поживне середовище для їх життєдіяльності - фруктоолігосахариди та проведено вивчення його ефективності. Препарат випускається в формі жувальних таблеток зі смаком білого шоколаду. Наявність у складі препарату Ацидолак Юніор пребіотика (фруктоолігосахаридів) вибірково стимулює та регулює ріст пробіотичних компонентів, подовжує час життя бактерій та полегшує колонізацію кишечнику, що дозволяє отримати більш швидкий та тривалий результат порівняно з моновикористанням пробіотиків чи пребіотиків. Спосіб лікування хронічного тонзиліту у дітей, що заявляється, здійснюють наступним чином. Хворим дітям з верифікованим діагнозом хронічний тонзиліт, призначають медикаментозний комплекс, який включає фізіотерапевтичні процедури, санацію слизової оболонки глотки та піднебінних мигдаликів розчинами антисептиків, імунотерапію, симптоматичну терапію, використання гіпосентисибілізуючих препаратів. Додатково призначають симбіотичний преапарат "Ацидолак юніор" дітям 13-17 років безпосередньо після прийому їжі, перорально по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 12-14 днів на тлі застосування препаратів комплексної терапії. Спосіб не потребує суворого контролю з боку медичного персоналу та додаткового обладнання. Препарат "Ацидолак юніор" є доступним в аптекарській мережі України. Приклад конкретного застосування. Хвора Α., 14 років, дівчинка, госпіталізована до приймального відділення Сумської міської дитячої клінічної лікарні зі скаргами на біль у горлі та ускладнення при ковтанні, загальну слабкість, втомлюваність при фізичному навантаженні, зниження апетиту, періодичну нестійкість випорожнень (чергування проносів із закрепами). На хронічний тонзиліт хворіє два роки. Протягом останнього року загострення хронічного тонзиліту відмічалось 3 рази. Три дні тому відмітила погіршення самопочуття, біль у горлі, загальну слабкість, підвищення температури тіла до 38,5 °C. Об'єктивно: стан хворої середнього ступеню тяжкості. Температура тіла на момент огляду 36,7 °C. Слизові оболонки блідо-рожевого забарвлення, гіперемія слизової піднебінних мигдаликів та задньої стінки глотки, мигдалики розпушені, в лакунах - рідкий гній, гіперемія передніх піднебінних дужок (Симптом Гізе), гіпертрофія мигдаликів II ступеня, защелепні лімфатичні вузли незначно збільшені, рухливі, помірно болісні при пальпації. З боку інших систем і органів патологічних порушень не виявлено. В результаті визначення складу мікрофлори ротоглотки був висіяний Streptococcus mitis, масивний ріст. 4 5 Аналіз калу на дисбактеріоз: біфідобактерії - 1*10 , лактобактерії -1*10 , загальна кількість 6 5 4 кишкової палички - 1*10 , УПМ - 1*10 Е.сlоасае, стафілокок - 0, гриби родини Candida - 1*10 . Було проведене лікування: лазеротерапія на мигдалики 5 днів, інгаляції з календулою 5 днів, тонзилотрен 1 таблетка 3 рази на добу, санація лакун 0,9 % розчином хлориду натрію 5 днів, зрошення мигдаликів "Орасепт" - 3 рази на добу, лоратадин (10 мг) 1 таблетка 1 раз на добу. Враховуючи низький рівень біфідо-, лактобактерій та кишкової палички, наявність умовно5 патогенної мікрофлори 1*10 Е.сіоасае та грибів роду Кандида в бактеріологічному аналізі калу, дитині призначено "Ацидолак юніор" по 1 таблетці 2 рази на добу безпосередньо після прийому їжі протягом 12 днів. Після проведеного лікування хвора відмітила покращання загального самопочуття, зникнення болю у горлі, підвищення апетиту. Об'єктивно: слизова ротоглотки чиста, блідорожева, гіпертрофія мигдаликів І ступеню, лакуни чисті. 2 UA 93178 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 При бактеріологічному аналізі ротоглотки патогенної мікрофлори не виявлено. 8 8 Аналіз калу на дисбактеріоз: біфідобактерії - 1*10 , лактобактерії - 1*10 , загальна кількість 6 1 кишкової палички - 1*10 , УПМ - 0, стафілокок - 0, гриби родини Candida - 1*10 . Стан дитини розцінюється як задовільний, була виписана зі стаціонару під нагляд дільничного педіатра. Отже, на фоні лікування відбулося значне покращання стану дитини, зменшилися місцеві ознаки хронічного тонзиліту, нормалізувався склад мікрофлори ротоглотки та кишечнику, що підтвердило високу ефективність вказаного симбіотичного препарату у дітей, хворих на хронічний тонзиліт. Для вивчення особливостей якісного та кількісного складу кишкової мікрофлори та динаміки змін на тіл лікування нами було обстежено 163 дитини віком від 13 до 17 років. Із них 123 дитини перебували на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні та денному стаціонарі КУ "СМДКЛ" з діагнозом хронічний тонзиліт. Групу контролю склали 40 практично здорових дітей відповідного віку та статі, які перебували під наглядом дільничних педіатрів у міській дитячій поліклініці №1. Всіх хворих дітей розподілено на дві групи. Першу групу склали діти з хронічним тонзилітом без ураження серцево-судинної системи - 63 дитини віком від 13 до 17 років. До другої групи ввійшло 60 хворих віком від 13 до 17 років, хворих на хронічний тонзиліт та вторинну кардіоміопатію. Залежно від проведеного лікування всі діти були поділені на підгрупи. Іа підгрупу склали 38 дітей з хронічним тонзилітом віком від 13 до 17 років, які отримували терапію відповідно до чинних методичних рекомендацій лікування хронічного тонзиліту. До Іб підгрупи ввійшло 25 хворих на хронічний тонзиліт віком 13-17 років, до лікування яких було додано "Ацидолак юніор" за схемою, що зазначена в інструкції, а саме: по 1 таблетці 2 рази на добу. До IIа групи ввійшло 26 хворих з незапальними ураженнями серцево-судинної системи на фоні хронічного тонзиліту віком від 13 до 17 років, які отримували терапію відповідно до чинних методичних рекомендацій лікування хронічного тонзиліту та вторинних кардіоміопатій. IIб підгрупу склали 19 хворих на незапальні ураження серця на фоні хронічного тонзиліту віком 1317 років, до терапії яких було додано "Ацидолак юніор" за схемою, що зазначена в інструкції, а саме: по 1 таблетці 2 рази на добу. Дослідження проводилося на першу добу при вступі до стаціонару і на 10-14 добу після лікування. При аналізі клінічних симптомів у дітей, хворих на хронічний тонзиліт виявлено, що в усіх дітей з тонзилогенною кардіоміопатією мали місце повторні ангіни (2-4 рази на рік), тоді як у І групі - лише у 9 ((14,29±4,44) %) пацієнтів. Періодичне підвищення температури тіла до субфебрильних цифр (37,1-37,3 °C) відмічалося у 13 ((21,67±5,36) %) хворих II групи. Серед скарг у дітей обох груп дослідження мали місце: періодичні болі при ковтанні, дискомфорт у ротоглотці, гнійний запах з ротової порожнини, загальна слабкість. При огляді у всіх хворих були виявлені місцеві ознаки, характерні для хронічного тонзиліту: незначна гіперемія слизової піднебінних мигдаликів та задньої стінки глотки, розпушені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики, рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками, розширені лакуни з патологічним гнійним вмістом, гіперемія передніх піднебінних дужок (Симптом Гізе), набряк верхнього кута, утвореного передньою та задньою дужками (симптом Зака), валикоподібне стовщення країв верхньої частини передніх і задніх дужок (симптом Преображенського). Крім того, у 32 ((53,33±6,49) %) пацієнтів з вторинною кардіоміопатією та у 21 ((33,33±5,99) %) хворих на хронічний тонзиліт без кардіальної патології спостерігались клінічні прояви порушення мікробіоценозу товстої кишки у вигляді диспепсичного синдрому: нашарування на язиці, відрижка, зниження апетиту, здуття живота та метеоризм, невизначений періодичний біль у животі, нестійкість випорожнень (чергування закрепів та проносів). Аналіз клінічного перебігу хронічного тонзиліту у дітей показав, що на 12-14-й день терапії більшість дітей всіх груп ((93,52±2,38) %) відмічали поліпшення стану. Однак, введення до лікування симбіотичного препарату сприяло суттєвому покращанню клінічних показників у дітей, хворих на хронічний тонзиліт порівняно з пацієнтами, які отримували стандартну терапію. Так, у респондентів з хронічним тонзилітом без ураження серця, після комбінованої терапії з симбіотичним препаратом такі симптоми XT, як гіперемія слизової піднебінних мигдаликів і задньої стінки глотки та гнійний запах з ротової порожнини не спостерігались, на відміну від підгрупи пацієнтів, що отримували стандартне лікування ((10,53±5,06) % та (13,16±5,56) % відповідно) (р