Спосіб консервативного лікування хронічного тонзиліту у дорослих

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до отоларингології. Актуальність предмету винаходу повязана зі значною розповсюдженістю захворюваності на хронічний тонзиліт (XT) серед осіб молодого, найбільш працездатного віку, можливістю розвитку ускладнень з боку серця та нирок при загостреннях XT та недостатньою ефективністю існуючих способів лікування даної патології. Існує спосіб консервативного лікування XT у дорослих, що включає введення хворим антибактеріальних та десенсибілізуючих препаратів, полівітамінів, аскорутину, та здійснення фізіотерапевтичних засобів на ділянку піднебінних мигдаликів (УФВ або КУФ), а також призначення протизапальних препаратів, зокрема аспірину (Попа В.А. Хронический тонзиллит. -Кишинев: Штинца, 1984.- С.99-102). Однак цей спосіб недостатньо ефективний, оскільки він не забезпечує нормалізацію імунологічних показників у хворих на XT, і тому у частини пацієнтів потім виникають рецидиви захворювання. Відомий також спосіб консервативного лікування XT у дорослих шляхом введення імуноактивних препаратів з групи гормонів тимусу та їхніх аналогів, зокрема левамізолу або тималіну (Заболотный Д.И., Мельников О.Ф. Теоретические аспекты генеза и терапии хронического тонзиллита. -Киев: Здоровья, 1999. -122с.). Цей спосіб забезпечує покращення імунологічних показників у хворих на XT, однак у частини пацієнтів можлива активація аутоімунних реакцій, що несприятливо впливає на організм хворих. Крім того, повторні курси введення антибіотиків обумовлюють розвиток дисбактеріозу. Існує спосіб консервативного лікування XT у дорослих за допомогою введення хворим в якості антибактеріального препарату ципрофлоксацину (комерційна назва - цифран), оскільки препарати групи фторхінолонів, до яких відноситься ципрофлоксацин, не викликають дисбактеріозу. В якості імуноактивного препарату вводили хворим тимоген - препарат, який не містить у своєму складі баласних білків і тому не викликає посилення аутоімунних реакцій (Фролов В.М., Деменков В.Р. Опыт сочетанного применения цифрана и тимогена при хроническом тонзиллите в период обострения и его влияние на иммунные показатели у больных //Журнал ушных, носовых и горловых болезней. -1997. -№1. -С.33-27.). Але цей спосіб не забезпечує швидкої ліквідації місцевих запальних явищ у піднебінних мигдаликах, тому він потребує подальшого удосконалення. Відомий спосіб консервативного лікування XT у дорослих, що включає введення ципрофлоксацину в якості антибактеріального препарату, тимогену як імуноактивного засобу та амізону - препарату, який володіє протизапальними та антиоксидантними властивостями (Деклараційний патент України №49678 - Спосіб лікування загострень хронічного тонзиліту. -Опубл. 16.09.2002р. Бюл. №9). Однак, цей спосіб недостатньо ефективний, тому що у частини хворих на XT зберігається зниженою природна антиінфекційна резистентність (ПАР), а також тривалий астенічний або астено-невротичний синдром, що потребує додаткового лікування. У патогенетичному плані це сприяє подальшому розвитку загострень XT. Тому був розроблений спосіб консервативного лікування XT у дорослих шляхом призначення хворим ципрофлоксацину, тимогену, амізону та манаксу (Деклараційний патент України №59726 А МПК7 А61К35/78. Спосіб лікування загострень хронічного тонзиліту у дорослих. -Опубл. 15.09.2002р. -Бюл. №9). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих не досягається тривала ремісія захворювання. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу консервативного лікування XT у дорослих, зниження ймовірності подальшого розвитку загострень XT, шляхом додаткового введення глутаргіну, який володіє антиоксидантими, гепатозахисними, детоксикуючими та мембраностабілізуючими властивостями. Пропозиція щодо включення глутаргіну в комплекс консервативного лікування XT у дорослих базується на вперше встановленій авторами винаходу в експериментальних умовах, а потім підтвердженій у клініці закономірності, що манакс, тимоген та глутаргін при одночасному введенні виявляють взаємно-потенціюючий ефект та обумовлюють посилення протизапального ефекту. Отже, введення глутаргіну патогенетичне обґрунтовано і забезпечує посилення, як імуномодулюючого ефекту, так і протизапальної дії. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Дорослим хворим у комплексі консервативного лікування XT призначають ципрофлоксацин по 250мг 2 рази на добу усередину, тимоген по 100мкг внутрішньомязово1 раз на добу протягом 10 діб, амізон по 0,25г 3-4 рази на добу усередину протягом 7-10 діб поспіль, манакс по 90мг 3 рази на добу усередину протягом 10-15 діб та додатково глутаргін усередину по 0,25-0,5г 3-4 рази на добу протягом 1015 діб поспіль. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи дорослих хворих з діагнозом XT у віці від 18 до 36 років - основна (56 осіб), яка отримувала лікування згідно до заявленого способу, та група зіставлення (58 осіб), які лікувалися відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані за статтю, віком обстежених хворих, тривалістю хвороби, частотою загострень патологічного процесу в ротоглотці. При співставленні результатів клінічного обстеження хворих обох груп було встановлено, що до початку лікування в обох групах відмічалася однотипова клініка загострення XT, яка характеризувалася синдромом загального токсикозу (слабкість, нездужання, пропасниця, головний біль, ломота у всьому тілі) та місцевими проявами з боку ротоглотки (наявність болю у горлі, гіперемії та набряку піднебінних мигдаликів, болісності або чутливості підщелепних лімфатичних вузлів, казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів). Під впливом заявленого способу лікування у хворих основної групи відмічена чітка позитивна динаміка клінічних показників, яка характеризувалася ліквідацією як загальнотоксичних, так і місцевих проявів загострення XT. При використанні відомого способу-прототипу у хворих групи зіставлення була також відмічена позитивна динаміка клінічних показників, однак менш виражена, ніж при використанні заявленого способу (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів консервативного лікування XT у дорослих на динаміку клінічних показників (М±m) Клінічні показники Групи обстежених хворих Р основна (n=56) Тривалість збереження симптомів (діб): пропасниці 2,7±0,2 загальної слабкості 3,5±0,3 нездужання 3,6±0,25 головного болю 2,7±0,15 ломоти в усьому тілі 2,5±0,15 зниження апетиту 2,4±0,2 болю в горлі 3,1±0,2 гіперемії слизової оболонки ротоглотки 4,1±0,25 набряку піднебінних мигдаликів 4,2+0,3 болісності підщелепних лімфовузлів 5,1±0,25 казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів 4,7±0,3 Частота астенічних проявів в періоді реконвалесценції 5 (абс. і %) 8,9 ± 1,1 зіставлення (n=58) 4,9±0,25 6,8±0,25 7,2±0,3 4,9±0,3 5,1±0,3 4,9±0,3 4,6±0,2 6,6±0,3 6,9±0,25 7,3±0,3 6,9±0,35 11 19,0 ± 1,5