Спосіб реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи

1. Спосіб реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи, що включає неперервне реабілітаційне лікування на післягоспітальному етапі в умовах місця проживання хворого шляхом створення стаціонару на дому, який відрізняється тим, що перед початком проведення неперервного реабілітаційного лікування попередньо виконують експертну оцінку фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворого та визначають зону найближчого відновлення патологічно зміненої функції, після чого за результатами вказаної експертної оцінки створюють стаціонар на дому шляхом визначення і встановлення технічних засобів відповідно до стану хворого та розробляють реабілітаційний маршрут хворого, в якому визначають етапи здійснення неперервного реабілітаційного лікування та контрольні строки для динамічної експертної оцінки ефективності проведення вказаного реабілітаційного лікування, причому при досягненні зазначених контрольних строків реабілітаційного маршруту при здійсненні неперервного реабілітаційного лікування додатково проводять лабораторний та інструментальний електрофізіологічний і нейровізуалізаційний моніторинг стану хворого. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як стаціонар на дому переобладнують кімнату хворого та побутові приміщення. 3. Спосіб за пп. 1-2, який відрізняється тим, що за результатами проведення лабораторного та ін U 2 UA 1 3 системи, виникають порушення вищих психічних функцій, зокрема, мовлення, у вигляді афазії і дизартрій, що, як правило, поєднуються з психічними розладами і порушенням руху в кінцівках. Це призводить до виникнення у хворого тяжкої інвалідності, що супроводжується втратою не тільки працездатності, але й неможливістю самостійно виконувати гігієнічні функції в повсякденному житті. Після лікування в стаціонарному відділенні лікарні таких хворих виписують із лікарні для проведення подальшого реабілітаційного лікування у дільничних поліклінічно-амбулаторних медичних службах по місцю проживання. Але лікування в зазначених медичних службах таких хворих здійснюється не в достатній мірі, в результаті чого зусилля, прикладенні під час лікування в стаціонарному відділенні лікарні, зводяться до мінімуму. Тому на післягоспітальному етапі реабілітаційного лікування виникає необхідність у створенні стаціонару на дому для хворого в умовах місця проживання з метою проведення реабілітаційного лікування, що підбирають для конкретного хворого згідно з його станом та проводять за участю персоніфікованої реабілітаційної бригади. Відомий спосіб реабілітації осіб з поєднаними ураженнями нервової системи і опорно-рухового апарату, що включає обстеження пацієнтів, застосування лікувальної фізкультури та корекційної педагогіки, причому в залежності від результату обстеження відбирають необхідні для реабілітації опорні пристосування згідно з запропонованою таблицею (деклараційний патент України на винахід № 59146А, дата публікації - 15.08.2003 р., кл. МПК: А61Н3/00). Відомий спосіб дозволяє здійснювати реабілітацію осіб з поєднаними ураженнями нервової системи і опорно-рухового апарату в контексті формування і відновлення навичок ходьби. Недоліком відомого способу є те, що основна увага приділяється відновленню навичок ходьби без підвищення показників ефективності реабілітаційного лікування в цілому. Найбільш близьким до способу реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи, що заявляється, є спосіб реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної та периферичної нервової системи, який включає проведення реабілітаційного лікування в умовах стаціонару на дому під наглядом невролога, терапевта, психіатра та працівника соціальної служби (Організація спеціалізованої допомоги хворим з вогнищевими ураженнями головного мозку в результаті інсульту, черепномозкової травми і інших захворювань центральної нервової системи, Інтернет-ресурс: http://www.insult.ru/metod.php, дата публікації06.02.2006p.). Недоліком відомого способу реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи є відсутність розробки реабілітаційного маршруту для конкретного хворого згідно з його станом та відсутність проведення 67557 4 лабораторного та інструментального електрофізіологічного і нейровізуалізаційного моніторингу у визначених контрольних строках реабілітаційного маршруту для динамічної експертної оцінки ефективності проведення вказаного реабілітаційного лікування, що знижує ефективність такого лікування та зменшує показники відновлення патологічно зміненої функції. Це призводить також до зниження результатів клінічного лікування в цілому. Задачею корисної моделі є удосконалення способу реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи, в якій за рахунок запропонованої послідовності проведення реабілітації забезпечується висока ефективність реабілітаційного лікування в умовах стаціонару на дому при підвищенні показників відновлення патологічно зміненої функції. В результаті - покращуються клінічні показники стану хворого та закріплюються результати клінічного лікування. Поставлена задача вирішується запропонованим способом реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи, що включає неперервне реабілітаційне лікування на післягоспітальному етапі в умовах місця проживання хворого шляхом створення стаціонару на дому, в якому перед початком проведення неперервного реабілітаційного лікування попередньо виконують експертну оцінку фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворого та визначають зону найближчого відновлення патологічнозміненої функції, після чого за результатами вказаної експертної оцінки створюють стаціонар на дому шляхом визначення і встановлення технічних засобів відповідно до стану хворого та розробляють реабілітаційний маршрут хворого, в якому визначають етапи здійснення неперервного реабілітаційного лікування та контрольні строки для динамічної експертної оцінки ефективності проведення вказаного реабілітаційного лікування, причому при досягненні зазначених контрольних строків реабілітаційного маршруту при здійсненні неперервного реабілітаційного лікування додатково проводять лабораторний та інструментальний електрофізіологічний і нейровізуалізаційний моніторинг стану хворого. Як стаціонар на дому переобладнують кімнату хворого та побутові приміщення. За результатами проведення лабораторного та інструментального електрофізіологічного і нейровізуалізаційного моніторингу стану хворого додатково проводять корекцію реабілітаційного маршруту хворого та переобладнують кімнату хворого і побутові приміщення. Причому при досягненні контрольного строку реабілітаційного маршруту починають наступний попередньо запланований етап неперервного реабілітаційного лікування та визначають нові зони найближчого відновлення патологічно зміненої функції. Краще, коли додатково здійснюють цілодобовий дистанційний відео оn-lіnе моніторинг за ста 5 ном хворого із використанням персональної відстежувальної апаратури. Неперервне реабілітаційне лікування здійснюють шляхом щоденної 6-8 годинної роботи реабілітаційних бригад з хворим та його родичами. Причому неперервність реабілітаційного лікування досягають шляхом дублювання функцій медичного персоналу однієї реабілітаційної бригади медичним персоналом іншої реабілітаційної бригади, кожна з яких ураховує особливості відновного лікування конкретного хворого. Краще, коли реабілітаційні бригади формуються за принципом розділення зон відповідальності та працюють за естафетним типом шляхом передачі хворого одним фахівцем в кінці заняття наступному фахівцю для іншого заняття. А у створений стаціонар на дому залучають фахівців багатопрофільних лікувальних закладів. Нами було встановлено, що за рахунок розробки індивідуального реабілітаційного маршруту для хворого з визначенням в ньому етапів проведення неперервного реабілітаційного лікування та визначенням контрольних строків для динамічної експертної оцінки ефективності вказаного реабілітаційного лікування, при досягненні яких додатково проводять лабораторний інструментальний та електрофізіологічний і нейровізуалізаційний моніторинг стану хворого, забезпечується висока ефективність проведення реабілітаційного лікування та підвищуються показники відновлення патологічно зміненої функції. В результаті - покращуються клінічні показники стану хворого в цілому. При цьому, як стаціонар на дому переобладнують місце проживання хворого, тобто переобладнують кімнату хворого та побутові приміщення, відповідно до стану хворого. Причому зазначені приміщення переобладнують динамічно у часі відповідно до поточних умов реабілітаційного лікування. Запропонована корисна модель пояснюється кресленням, де зображено схему варіанту встановлення технічних засобів. Спосіб реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи здійснюють наступним чином. Перед початком проведення неперервного реабілітаційного лікування хворого з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи на післягоспітальному етапі лікування попередньо виконують експертну оцінку фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворого та визначають зону найближчого відновлення патологічно зміненої функції за участю фахівців відповідного профілю. Далі за результатами вказаної експертної оцінки створюють стаціонар на дому шляхом визначення та встановлення технічних засобів (креслення) відповідно до стану хворого. Для цього у кімнаті хворого встановлюють персональну відстежувальну апаратуру, приєднану до Інтернетмережі, та слідкуючу апаратуру з функцією контролю частоти скорочень серця, температури тіла, оксигенації крові і артеріального тиску, за допомогою яких здійснюють цілодобовий дистанційний 67557 6 відео on-lіnе моніторинг за станом хворого. Причому, у відповідності до поточних умов реабілітаційного лікування при необхідності переобладнують кімнату хворого. Після чого за результатами вказаної експертної оцінки розробляють реабілітаційний маршрут хворого, в якому визначають етапи здійснення неперервного реабілітаційного лікування та визначають контрольні строки для динамічної експертної оцінки ефективності проведення вказаного реабілітаційного лікування. Причому для кожного етапу неперервного реабілітаційного лікування відповідно до стану хворого підбирають лікувальні методи такі, як: фармакотерапія, лікувальна фізкультура, мануальна терапія, механотерапія, музикотерапія, робота з дефектологом, індивідуальні заняття із психологами і іншими фахівцями, загальний і спеціальний догляд, дієтотерапія, водні процедури та соціальна реабілітацію. Неперервне реабілітаційне лікування здійснюють щоденно протягом 6-8 годинної роботи реабілітаційних бригад з хворим та його родичами, сформованими із фахівців багатопрофільних лікувальних закладів. При цьому неперервність реабілітаційного лікування досягають шляхом дублювання функцій медичного персоналу однієї реабілітаційної бригади медичним персоналом іншої реабілітаційної бригади, кожна з яких ураховує особливості реабілітаційного лікування конкретного хворого. А кожна реабілітаційна бригада формується за принципом розділення зон відповідальності та працює за естафетним типом шляхом передачі хворого одним фахівцем в кінці заняття наступному фахівцю для іншого заняття. Далі при досягненні визначених у реабілітаційному маршруті контрольних строків додатково проводять лабораторний та інструментальний електрофізіологічний і нейровізуалізаційний моніторинг стану хворого. Після цього починають наступний попередньо запланований етап реабілітаційного лікування та визначають нові зони найближчого відновлення патологічно зміненої функції. В окремому випадку здійснення способу за результатами проведення лабораторного та інструментального електрофізіологічного і нейровізуалізаційного моніторингу стану хворого додатково проводять корекцію реабілітаційного маршруту хворого та продовжують здійснення неперервного реабілітаційного лікування згідно з відкоректованим реабілітаційним маршрутом. Корисна модель, що заявляється, пояснюється наступними прикладами. Приклад 1. Хвора С.Я., вік на момент прийняття в стаціонар на дому 12 років. Стаціонар на дому № 023 від 05.07.2006, сформований у квартирі, м. Київ, куди хвора була переведена з реанімаційного відділення Одеської дитячої обласної лікарні для реабілітації. Стаціонар працював з 2006 року по 2008 рік щоденно, безперервно. Отримала важку черепно-мозкову травму у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у квітні 2006 р. Знаходилась на стаціонар 7 ному лікуванні в Одеській дитячій лікарні до серпня 2006 р. Перед початком проведення неперервного реабілітаційного лікування було попередньо виконано експертну оцінку фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворої за участю фахівців Одеської дитячої обласної лікарні, Київського інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова АМН України та визначено зону найближчого відновлення патологічно змінених функцій. В результаті експертної оцінки фізичного, психологічного стану хворої було встановлено, що хвора має наслідки важкої черепно-мозкової травми, важкого забою головного мозку, дифузного аксонального пошкодження, субдуральної гематоми з права (оперована), травматичного субарахноїдального крововиливу, перелому основи та склепіння черепа, множинних переломів кісток лицьового черепа у вигляді персистуючого вегетативного стану, неповного апалічного синдрому, правостороннього та лівостороннього геміпарезів, синдрому Вебера, Фовіля, Міяра-Гублера, Бенедикта (парез III,IV,VI,VII пари зліва), центральних розладів функцій тазових органів, постравматичної вегетативної дисфункції, пароксизмального гіпертермічного синдрому, симптоматичної вторинногенералізованої епілепсії з частими тонікоклонічними епілептичними нападами. Після чого за результатами вказаної експертної оцінки фізичного, психологічного стану хворої був створений стаціонар на дому шляхом встановлення визначених технічних засобів (фіг.) відповідно до стану хворої. Для цього було переобладнано як стаціонар на дому кімнату хворої площею 25 кв. м та побутові приміщення, розташовані у квартирі на першому поверсі багатоповерхового будинку, шляхом проведення інженерно-технічних заходів. У кімнаті хворої було встановлено персональну відстежувальну апаратуру, приєднану до Інтернет-мережі, та слідкуючу апаратуру Ютас з функцією контролю частоти скорочень серця, температури тіла, оксигенації крові і артеріального тиску, за допомогою якої здійснювався цілодобовий дистанційний відео оn-linе моніторинг за станом хворої. Крім цього, було замінено вікно квартири на металопластикове, в якому одна частина спеціально сконструйована під припливно-витяжну систему вентиляції приміщення фірми Toshiba; змонтовано незалежну від загальної мережі квартири електромережу з системою запобіжників, ручного керування, безперебійного живлення (резерв до 30 хв. при навантаженні 4,5 квТ); встановлено аудіосистему 5.1., асоційовану з відеопроектором та комп'ютерною мережею; вста 67557 8 новлено комплексну систему очищення, іонізації, зволоження повітря фірми Samsung; розміщено над входом у кімнату кварцову лампу із зворотною індикацією; встановлене трисекційне функціональне ліжко з системою блоків для проведення лікувальної фізкультури у ліжку, обладнано пост медичної сестри; встановлено механічний гідравлічний пересувний підіймач Likrill; встановлені мобільні реабілітаційні тренажери фірми KINETEC для пасивної розробки кінцівок; встановлено гібридну систему полімодальної стимуляції на основі персонального комп'ютеру (зір, слух, тактильне відчуття, вібраційне відчуття, дрібна моторика) для соціальної реабілітації пацієнтки; створено сектор для відпочинку матері (батька) і нічного спостереження ними за станом хворої, реалізованого через відеоресурс. Крім того, було додатково встановлено спеціальну систему підйому-опускання у ванній кімнаті фірми CARLO для полегшення купання хворої. Далі за результатами вказаної експертної оцінки фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворої був розроблений реабілітаційний маршрут хворої, в якому визначено п'ять етапів здійснення неперервного реабілітаційного лікування та визначено контрольний строк для динамічної експертної оцінки ефективності проведення реабілітаційного лікування, який становив шість місяців. Причому при здійсненні п'яти етапів неперервного реабілітаційного лікування використовувались наступні лікувальні методи: спрямована фармакотерапія (групи препаратів, які позитивно поєднують холінергічні й адренергічні механізми впливу на центральну нервову систему, що сприяє збільшенню активності нейромедіаторних систем; катехоламінові антагоністи, антагоністи глутамату, дофамінергічні препарати, ноотропи, посилена судинна терапія, метаболічна терапія, терапія підвищення антиоксидантного резерву); симптоматична фармакотерапія; лікувальна фізкультура (кінезотерапія); мануальна терапія; механотерапія; музикотерапія (заняття з педагогоммузикантом: гра на скрипці); робота з дефектологом; індивідуальні заняття із психологом і іншими фахівцями, залежно від завдань реабілітації на конкретному етапі реабілітаційного маршруту; загальний і спеціальний догляд; дієтотерапія; водні процедури; лікувально-охоронний режим; соціальна реабілітація. Результати ефективності здійснення неперервного реабілітаційного лікування заносились щоденно у робочу таблицю виконаних контрольних вимірів з уніфікованими шкалами (таблиця 1). 9 67557 10 Таблиця 1 Неперервне реабілітаційне лікування здійснювалось щоденно протягом 8 годинної роботи основної реабілітаційної бригади за участю фахівців багатопрофільних лікувальних закладів, які відвідували стаціонар на дому та здійснювали консультування і динамічний огляд хворої, а саме за участю: нейрохірурга, фізіотерапевтареабілітолога, нейроофтальмолога, педіатра, психолога, логопеда, педагога, інструктора з лікувальної фізкультури, масажиста та медичної сестри. Далі при досягненні визначених у реабілітаційному маршруті контрольних строків, а саме кожні шість місяців, проводився лабораторний та інструментальний електрофізіологічний і нейровізуалізаційний моніторинг стану хворої. Після цього через кожні 6 місяців починався наступний попередньо запланований етап реабілітаційного лікування та визначались нові зони найближчого відновлення патологічно зміненої функції. У результаті здійснення реабілітаційного лікування згідно зі способом було досягнуто значної позитивної динаміки як зі сторони вогнищевої неврологічної симптоматики, так психоемоційного, інтелектуально-медичного статусу, в наслідок чого було відмічено появу перших складних реакцій усвідомленого спостереження та слідкуван ня; відновлення узгодженої роботи мімічної мускулатури, ускладнення емоційних виразів обличчя; відновлення та усвідомлене використання емоцій у вираженні своїх бажань та незадоволень; повну вторинну реінтеграцію сенсорних і моторних реакцій; початок третинної інтеграції вісцеровегетативних, сенсорних, рухових актів в складніші психомоторні, психосенсорні та психовегетативні акти; повний контроль перших прогнозованих міофаціальних субтильних приступів; ускладнення гіперсинхронізації в корі мозку та клінічне вираження асоціативної роботи мозку; повне завершення соціального та фізіологічного (мозкового) "пробудження" хворої; появу всіх реакцій включення "в свідомість"; ускладнення довільної рухливості; ускладнення фізіологічних актів пов'язаних із пероральним харчуванням (прийомом їжі); появу перших ознак відновленої роботи коркового центру моторної мови. Приклад 2. Хвора П.Ю., вік на момент прийняття в стаціонар на дому 2 роки. Стаціонар на дому № 032 від 26.01.2007, сформований у квартирі, м. Київ. Перед початком проведення неперервного реабілітаційного лікування було попередньо виконано експертну оцінку фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворої та 11 визначено зону найближчого відновлення патологічно змінених функцій. В результаті експертної оцінки фізичного, психологічного стану хворої було встановлено, що хвора має наслідки гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи в інтранатальному періоді (клінічна смерть), синдром грубої затримки психомоторного розвитку (брадікінезія, алаллія), спастичний тетрапарез, явища нестійкої децебраційної регідності, псевдобульбарний синдром, мікроцефалію, гіпогенезію мозолястого тіла, атрофію зорових нервів, амовроз, синдром ліквородинамічних порушень, симптоматичну епілепсію, с-м Веста, гіпотрофію 3 ступеня, рахіт - 2 ступеня, спазмофілію. Як зону найближчого відновлення патологічнозмінених функцій визначено подолання важ 67557 12 кої гіпотрофії, спазмофілію та глибоких порушень обміну речовин. Після чого за результатами вказаної експертної оцінки фізичного, психологічного стану хворої був створений стаціонар на дому як у прикладі 1 шляхом встановлення визначених технічних засобів (креслення) відповідно до стану хворої. Далі за результатами вказаної експертної оцінки фізичного, соматичного, неврологічного, психологічного стану хворої був розроблений реабілітаційний маршрут хворої, в якому визначено етапи здійснення неперервного реабілітаційного лікування з визначеними для кожного етапу лікувальними методами та визначено контрольний строк для динамічної Таблиця 2 13 67557 14 Таблиця 3 Неперервне реабілітаційне лікування здійснювалось щоденно протягом 8 годинної роботи основної реабілітаційної бригади за участю фахівців багатопрофільних лікувальних закладів, які 15 відвідували стаціонар на дому та здійснювали консультування і динамічний огляд хворої, а саме за участю: нейрохірурга, фізіотерапевтареабілітолога, педіатра, дієтолога, інструктора з лікувальної фізкультури, масажиста та медичної сестри. Далі при досягненні визначених у реабілітаційному маршруті контрольних строків, а саме кожні три місяці, проводився лабораторний та інструментальний електрофізіологічний і нейровізуалізаційний моніторинг стану хворої. У результаті здійснення реабілітаційного лікування згідно зі способом було досягнуто покращення обміну речовин, підвищення ваги хворої, відновлено патологічно змінені функції, а саме: можливість тримати голову, тримати позу, повертати голівку в сторону голосу. Крім того, було досягнуто значної позитивної динаміки у стані хворої. Неврологічний статус: відновлення реакцій відсмикування кінцівок на різноманітні стимули; відновлення реакцій фіксації голови на звук; "дозрівання" всіх фізіологічних рефлексів; відновлення реінтеграції сенсорних і моторних реакцій; первинна інтеграція вісцеровегетативних, сенсорних, рухових актів в складніші психомоторні, психосенсорні та психовегетативні акти, в яких вже присутній первинний психічний компонент; швидке засипання після проведення спеціальних вправ лікувальної фізкультури; відсутність локальних вегетативних феноменів (локальна пітливість, гіперемія обличчя, ціаноз носогубного трикутника, псевдолихоманки); покращення тонусу м'язів, поява фізіологічного м'язового рельєфу; збільшення симптомів оральної поведінки (Kluver-Busy), ускладнення реакцій на 67557 16 правленої оральної поведінки; відновлення всіх вроджених вегетативних актів ковтання, жування, хватання; зменшення виразності псевдобульбарного синдрому; збагачення захисних реакцій; закріплення перших вестибулярно-координаторних рухових актів; ускладнення поступальних реакцій вертикальної та горизонтальної пози. Соматичний статус: покращення трофічних функцій (зростання ваги тіла до 12 кг, адаптація сальності та пітливості шкіри до умов зовнішнього середовища); відсутність ламкості волосся та нігтів; покращення моторики шлунково-кишкового тракту (самовільне випорожнення кишечнику); нормалізація геодинамічних показників (артеріальний тиск, пульс, хвилинний об'єм крові (розрах.), CAT, ЦВТ); пожвавлення саногенетичних та гомеостатичних реакцій (водно-електролітний обмін); відсутність трофічно-запальних розладів слизової оболонки рота, ротоглотки, носоглотки; стабільність клініко-лабораторних показників крові, сечі. Місцеві зміни: значне зменшення виразності рахіту та спазмофілії; зменшення бронхореї від четвертого до першого ступеня; усунення дисбактеріозу. Таким чином, запропонований спосіб реабілітації хворих з функціональними розладами та наслідками вогнищевого ураження центральної і периферичної нервової системи дозволяє забезпечити високу ефективність неперервного реабілітаційного лікування в умовах стаціонару на дому при підвищенні показників відновлення патопатологічно зміненої функції. В результаті ращуються клінічні показники стану хворого та закріплюються результати клінічного лікування. 17 67557 18 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601