Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз легень

Реферат: Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз легень, що включає введення кверцетину, антралю й імуноактивних препаратів. Як імуноактивний препарат вводять нуклеїнат. UA 69675 U (12) UA 69675 U UA 69675 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб і фтизіатрії. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною розповсюдженістю в сучасних умовах туберкульозу легень (ТЛ) серед населення України й інших країн СНД, а також частим розвитком у хворих на ТЛ на тлі тривалої хіміотерапії, яка їм проводиться, хронічного ураження гепатобіліарної системи (ГБС) у вигляді стеатозу печінки (СП), внаслідок гепатотоксичної дії більшості протитуберкульозних препаратів. Тому розробка раціональних способів лікування СП у хворих на ТЛ є актуальною й важливою для клінічної практики. Існує спосіб лікування СП у хворих на ТЛ шляхом введення так званих ліпотропних препаратів - ліпаміду, ліпоєвої кислоти, ліпокаїну, метіоніну, холіну хлориду й інших (Шулутко Б.И. Болезни печени и почек. - СПб.: Изд-во СПб санитарно-гигиенического мед. ин-та, 1993. С. 420-426). Однак клінічна практика показує, що цей спосіб недостатньо ефективний та не забезпечує в таких хворих швидкої нормалізації клініко-біохімічних показників з боку печінки й ліквідації морфологічних проявів СП і тому потребує подальшого удосконалення. У цілому цей спосіб можна вважати вже застарілим і недостатньо ефективним. Було також запропоновано для лікування СП у хворих на ТЛ використовувати введення печінкового гідролізату прогепару внутрішньом'язово в дозі 5 мл на добу протягом 20-40 діб поспіль (Подымова С.Д. Болезни печени: Руководство для врачей. - [3-е изд.]. – М.: Медицина, 1998. - С. 386-387). Але при подальшому вивченні ефективності цього способу було встановлено, що в частини хворих на СП на тлі ТЛ він викликає навіть погіршення загального стану й функціональних проб печінки, причому переважно у хворих на ТЛ саме з найбільш вираженим патологічним процесом у печінці за даними морфологічного дослідження. Крім того, при проведенні повторних біопсій печінки було встановлено, що чіткої позитивної динаміки морфологічних показників під впливом прогепару в більшості обстежених не відмічається. Крім того, в теперішній час прогепар відсутній в аптечній мережі України. Тому даний спосіб можна вважати недостатньо ефективним і таким, що не може бути практично використаним. Відомий також спосіб лікування СП у хворих на ТЛ, що включає введення спленіну імуноактивного препарату, який має також гепатозахисну, антиоксидантну й детоксикуючу дію, сприяє посиленню регенерації гепатоцитів (Фролов В.М., Романюк Б.П., Петруня A.M. Токсические и медикаментозные поражения печени. - Харьков; Луганск, 1994.-2-е изд. - С. 180188). Однак цей спосіб також потребує подальшого удосконалення, оскільки вказаний препарат недостатньо швидко забезпечує елімінацію жиру з паренхіми печінки. Крім того, у теперішній час спленін практично відсутній в аптечній мережі України. Тому фактично даний спосіб не може в сучасних умовах використовуватися в медичній практиці. У зв'язку з цим було запропоновано для лікування СП у хворих на ТЛ вводити кверцетин препарат з Р-вітамінною активністю, антиоксидантними, гепатозахисними й імуномодулюючими властивостями (Фролов В.М., Терѐшин В.А. Оценка эффективности кверцетина при лечении стеатоза печени // Вирусные гепатиты и другая патология печени: Сб. научн. тр. конгресса ученых стран СНГ по гепатологии. - Минск, 1996. - С. 86-88). До недоліків цього способу належить недостатньо швидка елімінація жиру з гепатоцитів і лише дуже помірне покращання при цьому антитоксичної функції печінки, бо саме посилення антитоксичної функції печінки є важливим у патогенетичному плані при лікуванні хворих з наявністю ТЛ. Тому було запропоновано при лікуванні СП у хворих на ТЛ додатково до кверцетину вводити також гепатозахисний препарат антраль (Деклараційний патент України на винахід № 7 50472 А. МПК А61К 31/00. Спосіб лікування хронічного жирового гепатозу у хворих на туберкульоз легень. Опубл. 15.10.2002, Бюл. № 10). Але й при даному способі лікування СП у хворих на туберкульоз у частині випадків досить тривало зберігається гепатомегалія, що, як правило, в біохімічному плані супроводжується також помірною гіпертрансфераземією й підвищенням концентрації прямої фракції білірубіну в крові, тобто має місце збереження негативних зсувів з боку функціональних проб печінки, у зв'язку з чим цей спосіб також потребує подальшого удосконалення. Запропоновано також при лікуванні СП у хворих на ТЛ додатково до кверцетину й антралю вводити імуноактивний препарат рослинного походження манакс по 90 мг тричі на добу всередину протягом 15-20 діб поспіль (Деклараційний патент України на винахід № 59819 А. 7 МПК А61 КЗ 5/78. Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз легень. Опубл. 15.09.2003, Бюл. № 9). 1 UA 69675 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Однак при використанні вказаного способу, в низці випадків у хворих на СП на тлі туберкульозу все ж таки залишаються вірогідні зсуви деяких біохімічних показників і функціональних проб з боку печінки, тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Крім того в сучасних умовах манакс практично відсутній в аптечній мережі України, що не дозволяє практично використовувати даний спосіб у клінічній практиці. Тому було запропоновано замість манаксу додатково до кверцетину й антралю вводити імуноактивний препарат поліоксидоній (Патент України на корисну модель № 33202. МПК (2006) А61К 36/00. Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз легень. Опубл. 10.06.2008, Бюл. № 11). Але при використанні даного способу в частини хворих на СП на тлі ТЛ ще зберігаються вірогідні зсуви з боку функціональних проб печінки, що свідчить про недостатню ефективність способу в патогенетичному плані. У зв'язку з цим було запропоновано для лікування СП у хворих на ТЛ вводити як імуноактивний препарат циклоферон, який має інтерфероніндукуючі властивості, здатен регулювати антитілоутворення, природну кілерну активність Т-лімфоцитів і стимулювати фагоцитоз разом з вираженим протизапальним ефектом (Патент України на корисну модель № 58749. МПК (2011.01) А61К 31/00. Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз легень. - Опубл. 26.04.2011, Бюл № 8). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому його вибрано як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога належить те, що при його використанні в деяких хворих на СП на тлі туберкульозу терміни лікування все ж таки ще досить значні. Тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити існуючий спосіб лікування СП у хворих на туберкульоз і скорочення терміну лікування шляхом введення їм замість циклоферону іншого імуноактивного препарату - нуклеїнату. Нуклеїнат - це фізіологічно активна сполука природного походження, яка є біологічно активним екстрактом дріжджової РНК, що виявляє виражену імунотропну активність. Нуклеїнат чинить позитивний вплив на всі ланки захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи, підвищуючи знижені й знижуючи підвищені показники імунітету, тобто є істинним імуномодулятором. Мішенями для фармакологічної дії нуклеїнату вважають поперед усього клітини фагоцитарної системи й природні кілери. Нуклеїнат стимулює продукцію клітинами макрофагально-моноцитарного ряду низки цитокінів, а саме IL-1, IL-6, TNF й -інтерферону. Отже, важливою властивістю нуклеїнату є його здатність підсилювати активність системи фагоцитуючих макрофагів. При пригніченні гуморального імунітету нуклеїнат суттєво посилює активність антитілогенезу. Крім імуномодулюючого ефекту, нуклеїнат характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної й мембраностабілізуючої активності, що робить його корисним у лікуванні хронічної патології печінки в зв'язку з вираженим гепатозахисним ефектом. У лікуванні хворих на СП на тлі ТЛ цей препарат раніше не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому на СП у фазі загострення хронічного патологічного процесу в паренхімі печінки на тлі ТЛ призначають кверцетин та антраль у середньотерапевтичних дозах і додатково - нуклеїнат усередину по 0,5 г (2 капсули) 2-3 рази на добу протягом 14-21 доби поспіль. При необхідності введення нуклеїнату разом з кверцетином та антралем проводять 2-3 рази на рік з інтервалами 3-4 місяця між повторними курсами. Дана пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисній моделі в експериментальних умовах закономірності, яка в подальшому була підтверджена в клініці, що при сумісному введенні в організм кверцетину, антралю й нуклеїнату відмічається не лише виражена стимуляція показників імунітету, але також значне прискорення елімінації жиру з паренхіми печінки, суттєво більше, ніж при використанні кожного з цих препаратів окремо. Це пов'язано зі взаємним потенціюванням механізмів гепатозахисної, антиоксидантної й стимулюючої дії кверцетину, антралю й нуклеїнату. Отже, нами було вперше встановлено в експериментальних умовах і потім підтверджено в клініці, що при поєднаному введенні нуклеїнату, кверцетину й антралю має місце взаємно потенціючий ефект, суттєво більший, ніж ефект простої сумації фармакологічної дії вказаних препаратів у плані гепатозахистних та імуномодулюючих властивостей. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих на СП на тлі туберкульозу, з яких основна (22 особи) отримувала лікування згідно з заявленим способом, а друга зіставлення (66 осіб) - згідно з найближчим аналогом. Обидві групи обстежених хворих були рандомізовані за віком, статтю, загальною тривалістю й тяжкістю перебігу туберкульозу, а також вираженістю клініко-біохімїчних порушень з боку функціональних проб печінки. 2 UA 69675 U 5 10 15 20 До початку лікування, у періоді загострення патологічного процесу в печінці, обстежені хворі скаржилися на помірну загальну слабкість, нездужання, наявність тяжкості в правому підребер'ї, зниження працездатності, диспептичні прояви - нудоту, іноді гіркоту в роті, зниження апетиту, потемніння сечі. При клінічному огляді встановлено, що в усіх обстежених хворих була збільшена печінка, яка виступала на 4-6 см з-під краю реберної дуги й мала підвищену щільність при пальпації, з заокругленим краєм, безболісна або помірно чутлива. Жовтяниця різного ступеня вираженості - від помірної субіктеричності склер до значного жовтяничного забарвлювання шкіри й склер і водночас потемнення сечі мала місце в більшості обстежених (у 64 осіб, тобто 88,9 % в основній групі й у 58 осіб, тобто 87,9 % у групі зіставлення). Наявність жовтяниці свідчила в клінічному плані про виникнення загострення СП в обстежених хворих. За даними ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини печінка була збільшена в усіх обстежених хворих, відмічалася також характерна для СП нерівномірність ехогенної структури печінкової паренхіми у вигляді її "ніздрюватості". У деяких випадках діагноз СП був підтверджений також за допомогою пункційної біопсії печінки. При цьому встановлена наявність краплинних включень у паренхімі гепатоцитів, а в частині випадків також великих жирових вакуолей або жирових кист. В окремих випадках при морфологічному дослідженні встановлена також наявність помірної лімфоїдно-гістіоцитарної інфільтрації портальних трактів, які при цьому були помірно потовщені й фіброзовані. Проведення лікування СП за допомогою заявленого способу дозволило встановити його позитивний вплив на клінічну картину захворювання пацієнтів основної групи (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування на клінічні показники при СП у хворих на ТЛ (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): загальної слабкості нездужання тяжкості в правому підребер'ї гепатомегалії значної щільності печінки жовтяниці субіктеричності склер потемніння сечі зниження працездатності зниження апетиту диспептичних проявів 25 30 35 Групи обстежених хворих основна(n=62) зіставлення (n=66) Р 3,7±0,2 5,1±0,3