Спосіб корекції м’язового тонусу шийно-грудного відділу хребта спортсмена

Реферат: UA 71091 U UA 71091 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до області спортивної медицини, точніше до фізичної реабілітації в спорті. Відомий спосіб Пілатеса [Робінсон Л, Томсон Г. Керування тілом по методу Пілатеса. Мінськ: ()()() "Попурі", 2003. - 128 с], що включає вправи зі скручуваннями хребта, скручуваннями з відведенням рук, обертання шиї і "носові спіралі", "штопор", "Самсон", засновані на використанні подовжніх розтяжок в різних позах. Недоліком способу є те, що він не в повному об'ємі задіює групи м'язів, що найчастіше реагують гіпертонусом на специфічні спортивні навантаження, зокрема м'язи-ротатори сегментів Сз-Th8. Відомий спосіб реабілітації хворих з ідіопатичним сколіозом І-III ступеня і остеохондрозом, що цілеспрямовано впливає на широкий спектр м'язових груп сегментів С3-тh8 [Мельніченко В.В., Озерова Л.А., Ефіменко A.M., Пархоменко A.I. Спосіб реабілітації хворих з ідіопатичним сколіозом І - III ступеня і остеохондрозом хребта. Патент України 71267А, Бюл. № 11 від 15.11.2004 г.]. Спосіб містить самовитягування хребта в спеціальних положеннях репозиції з одночасним рухом тазового пояса вперед і вгору, голови - вперед і вгору, з подальшим ритмічним низькоамплітудним розгойдуванням тулуба в сторони до стомлення. Спосіб забезпечує розтягування паравертебральних м'язів і пояса верхніх кінцівок для корекції викривлень хребта. Недолік цього способу полягає в тому, що він більшою мірою тракційно впливає на м'язи грудного відділу і не застосовувався при вестибулярних роздратуваннях. У основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб корекції м'язового тонусу шийно-грудного відділу хребта спортсмена шляхом мінімізації надмірного гіпертонусу м'язів шийного-грудного відділу хребта спортсмена після вестибулярного навантаження. Поставлена задача вирішується тим, що в способі корекції м'язового тонусу шийно-грудного відділу хребта спортсмена, що включає самовитягування хребта у фіксованих позах, рух голови вперед і вгору, згідно з корисною моделлю, по-перше електроміотонометрично вимірювали величину м'язового тонусу в симетричних паравертебральних точках: УС 15 - "я-мень", ТЯ15 "тянь-ляо", У46 - "ге-гуань", потім спортсмени виконували вестибулярне навантаження, далі на максимумі витягнення проводять ротацію хребта управо і вліво в ритмі не більше 60 разів/хв в комфортному секторі відчуття, після чого знову електроміотонометрично вимірювали величину м'язового тонусу в симетричних паравертебральних точках: УС 15 - "я-мень", ТЯ15 -"тянь-ляо", У46 - "ге-гуань". Спосіб призводить до зниження тонусу м'язів шийно-грудного відділу хребта в умовах вестибулярних навантажень у спортсменів. Спосіб реалізується таким чином: за допомогою електроміотонометра вимірювали величину м'язового тонусу в симетричних паравертебральних точках: УС 15 - "я-мень", ТЯ15 - "тянь-ляо", У46 - "ге-гуань", а потім спортсмени виконували вестибулярне навантаження в двох експериментальних парадигмах. У першій серії обстежень хлопці виконували вестибулярне навантаження (ВН) на кріслі Барані по методиці Воячека. У другій серії обстежень перед вестибулярним навантаженням хлопці виконували комплекс фізичних вправ, направлених на активний тракційно-ротаційну міорелаксацію (АТРМ) м'язів сегментів С3-Тп8 протягом 10-15 хвилин за 2-3 хвилини до ВН. Спортсмен виконує двофазні вправи у фіксованих позах, перша фаза яких полягає в ступінчастому розтягуванні паравертебральних м'язів в подовжньому напрямі, а друга в ритмічній ротації голови, верхньої половини тулуба на максимумі подовжньої тракції управо і вліво в ритмі 60 разів/хв, що забезпечує активне розтягування м'язів-ротаторів і розгиначів хребетного стовпа, і призводить до зниження тонусу м'язів шийно-грудного відділу хребта в умовах вестибулярних навантажень у спортсменів. У таблиці 1 приведений зразковий комплекс активної тракційно-ротаційної міорелаксації для зниження м'язового тонусу шийно-грудного відділу хребта при вестибулярних навантаженнях у спортсменів. Всі випробовувані за даними оцінки вегетативного тонусу були розподілені на три групи: ваготоників (44 %), нормотоників (28 %) і симпатотоників (27 %). Для оцінки вегетативного тонусу розраховували вегетативний індекс Кердо по формулі: ВІ=((1-ДАД)/ЧСС)х100, де ВІ - вегетативний індекс. ДАД - діастолічний артеріальний тиск ЧСС - число серцевих скорочень в 1 хвилину 1 UA 71091 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Значення >+5 свідчили про переважання симпатичних впливів ВНС (симпатикотонія), значення < -5 - про переважання парасимпатичних впливів (ваготонія), значення від -5 до +5 про вегетативну рівновагу (нормотонія). Ефекти впливу вестибулярного навантаження на рівень тонусу паравертебральних м'язів шийно-грудного відділу, а також їх нівеляції при дії активної тракційно-ротаційної міорелаксації виражали у відносних одиницях (відсотках) відносно до початкового рівня. Результати обстежень піддавали статистичній обробці, використовуючи пакет програм "STATISTICA 6". Для попарних порівнянь застосовували непараметричний W-критерій Вілкоксона. Статистично значущими вважали відмінності при р