Спосіб визначення стабільності бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах

Реферат: Спосіб визначення стабільності бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах за допомогою спектрофотометрії. Стабільність бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах визначають після інкубації проб при температурі 37 °C впродовж 60 хвилин, при рН досліджуваних проб 55,5, в 1 см кварцових кюветах відносно розчину натрію хлориду 0,9 %, в діапазоні ультрафіолетової спектральної області поглинання бупівакаїну гідрохлориду 220-272 нм. UA 95278 U (12) UA 95278 U UA 95278 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до фармацевтичної хімії та анестезіології, і може бути використана для визначення стабільності бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах. Проблема стабільного і тривалого знеболювання при роботі з місцевими анестетиками є актуальною задачею практичної медицини. Незважаючи на стрімкий розвиток анестезіологічних технік, часто доводиться звертатися до граничних доз місцевих анестетиків для одержання більш сильного і тривалого нервового блоку. Часто має місце неадекватне знеболювання в післяопераційному періоді, у тому числі за допомогою місцевих анестетиків, що потенціює запальну реакцію та приводить до дискомфорту пацієнта і збільшенню тривалості госпіталізації. Постає необхідність модифікації або оптимізації терапевтичної дії лікарського засобу. Відомо, що терапевтична дія лікарського засобу може бути оптимізована за рахунок синергізму механізму дій складових, наслідком чого може бути зменшення терапевтичних доз засобу або зменшення побічних ефектів препарату або потенціювання специфічного ефекту лікарського засобу [Доклінічні дослідження лікарських засобів. Методичні рекомендації / за ред. О.В. Стефанова. - Київ, 2001. - С. 315-318]. Найбільш ефективним методом оптимізації дії лікарських засобів на сьогоднішній день є метод використання ліпідних середовищ. Так, наприклад, відомий метод модифікації бупівакаїну гідрохлориду різними ліпосомальними фракціями для забезпечення більш ефективного місцевого блоку і більш тривалого вивільнення препарату [DRV Liposomal Bupivacaine: preparation, characterization and in vivo evaluation in mice / G.J. Grant, Y.Barenholz, B. Piskoun, M. Bansinath et al. // Pharmaceutical Research. - 2001. - Vol. 18, № 3; Prolonged analgesia with liposomal bupivacaine in a mouse model / G.J. Grant, K. Vormoulen, I. Langerman et al. // Reg. Anesth. 1994. - Vol. 19. - P. 264-269; Liposomal bupivacaine. Extended duration nerve blockade using large unilamellar vesicles that exhibit a proton gradient. / J.J. Mowat, M.J. Моk, В.А. MacLood et al. // Anesthesiology. - 1996. - Vol. 85. - P. 635-643]. Модифікація чи оптимізація ліків обумовила проблему оцінки якості терапевтичної дії таких з'єднань. Констатацією якісних змін з'єднання та його складових можуть бути зміна кольору, випад осаду, набуття засобом стороннього запаху тощо. Констатацією терапевтичних змін з'єднання можуть бути потенціювання специфічного ефекту лікарського засобу, більш тривале вивільнення препарату, його стабільність тощо. При цьому основним критерієм якості лікарських засобів та їх з'єднань є оцінка стабільності. На сучасному етапі як ефективні методи оцінки стабільності ліків та їх з'єднань використовують спектрофотометрію, хроматографію, полярографію. [Блинникова А.А. Спектрофотометрия и фотоэлектроколориметрия в анализе лекарственных средств. - Томск: СибГИУ, 2005. - 96 с]. Даний спосіб визначення стабільності лікарських засобів та їх з'єднань є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу розробки способу визначення стабільності з'єднань бупівакаїну гідрохлориду з ліпідними середовищами. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі визначення стабільності лікарського з'єднання за допомогою спектрофотометрії, згідно з корисною моделлю, стабільність бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах визначають після інкубації проб при температурі 37 °C впродовж 60 хвилин, при рН досліджуваних проб 55,5, в 1 см кварцових кюветах відносно розчину натрію хлориду 0,9 %, в діапазоні ультрафіолетової спектральної області поглинання бупівакаїну гідрохлориду 220-272 нм. Технічний ефект корисної моделі, а саме розробка способу визначення стабільності з'єднань бупівакаїну гідрохлориду з ліпідними середовищами, обумовлений синергізмом етапів способу, засобів, які при цьому використані, та умов їхнього застосування. Спосіб виконують наступним чином: стабільність бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах визначають після інкубації проб при температурі 37 °C впродовж 60 хвилин, при рН досліджуваних проб 5-5,5, в 1 см кварцових кюветах відносно розчину натрію хлориду 0,9 %, в діапазоні ультрафіолетової спектральної області поглинання бупівакаїну гідрохлориду 220272 нм. Теоретичною передумовою способу послугував той факт, що, згідно з наявними даними літератури, одне з найбільш важливих завдань фармацевтичної хімії - це розробка й удосконалювання методів оцінки якості лікарських засобів. Для оцінки стабільності лікарських речовин використовують різні фізичні, фізико-хімічні, хімічні методи аналізу або їхнє сполучення. Спектрофотометрія - оптичний метод дослідження газоподібних, рідких і твердих речовин, заснований на визначенні інтенсивності поглинання світла речовиною (абсорбційна спектрофотометрія) або інтенсивності випромінювання світла (емісійна спектрофотометрія) 1 UA 95278 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 залежно від довжини хвилі. Одержувані при цьому (за допомогою спеціальних приладів спектрофотометрів) абсорбційні й емісійні спектри є характерними для кожного даної речовини. Крім того, відомо, що найвищу пролонговану стабільність різні анестетики виявляють у фосфоліпідних дегідратаційно-регідратаційних системах, наприклад ліпосомах. За хімічним складом ліпосоми подібні з природними мембранами клітин, тому є біосумісними. Ефективність способу доведена експериментально. Як зразок використовувався Bupivacaine-ZN (C18H28N2O) в розведенні 5 мг/мл. У 1 мл розчину міститься: бупівакаїн гідрохлорид 5 мг, натрію хлорид, розчин хлористоводневої кислоти або гідроксиду натрію, вода для ін'єкцій. Були приготовлені стандартні проби бупівакаїну гідрохлориду в наступних розведеннях фізіологічним розчином: 0,25, 0,5 і 1,0 мг/мл. Оптичні спектри приготовлених проб реєстрували на спектрофотометрі СФ-46 у UV-Vis діапазоні від 200 до 320 нм у динаміці через 2,5; 5; 24; 72 години та тиждень. Виміри проведені в 1 см кварцових кюветах відносно розчину натрію хлориду 0,9 % (ЮРіЯ ФАРМ). Як ліпідні середовища для стабілізації бупівакаїну гідрохлориду були використані ліпін (Lipinum ЗAT "БІОЛІК"), ліпофундин МСТ/ЛСТ 10 % (B/BRAUN, Німеччина), гелофузин (B/BRAUN, Німеччина, Швейцарія). Усі препарати сертифіковані і затверджені в Україні. Оптичні спектри поглинання бупівакаїну в ліпідних середовищах реєстрували після інкубації при температурі 37 °C протягом 60 хвилин. На рН-метрі-340 виміряли показники рН досліджуваних проб. На фіг. 1-5 представлені оптичні спектри поглинання бупівакаїну гідрохлориду (залежність довжини хвилі λ, нм від концентрації С, мг/мл) у різних розведеннях фізіологічним розчином: 0,25; 0,5; 1,0 мг/мл через 2,5 години, 5 годин; 24 години; 72 години та тиждень, відповідно. Як видно з фіг. 1-5 усі спектри мають однаковий профіль з незначним розходженням у рівні інтегрального поглинання. У кожному зі спектрів спостерігалося по три смуги поглинання: одна широка смуга з максимумом при 223 нм, друга - більш плавна при 262 нм і третя - менш виражена при 271 нм. Усі три максимуми розташовані в УФ-області. Отримані результати узгоджуються з наявними даними в роботі [Hsiu-Ying Yu, Pin Sun, Wen-Yuong Hou Prolonged local anesthetic of bupivacaine liposomes in rats // Int. Journ. Of Pharmaceutics 176 (1998) 133-136.], у якій максимум оптичного поглинання бупівакаїну гідрохлориду у водяному розчині, виміряний на спектрофотометрі (Hitachi U2000), склав 220 нм. Оптичне поглинання розчину в кюветі з товщиною шару 1 см при максимумі 223 нм складав не менш 0,53 і не більш 0,58, а при максимумі 271 нм - не менш 0,43 і не більш 0,48. У типових спектрах поглинання бупівакаїну гідрохлориду спостерігалася чітка залежність від вибраної концентрації: найвищі значення мав розчин з концентрацією 1 мг/мл, а найменші зразок з концентрацією 0,25 мг/мл. Були проведені виміри й в інших областях спектра: синій (450 нм), зелений (520 нм), жовтий (590 нм) і червоний (670 нм), досліджуваний препарат у цих областях взагалі не мав ніяких піків, що свідчить про те, що відповідальним за поглинання в УФобласті міг бути тільки присутній у розчині бупівакаїн гідрохлорид. На фіг. 6 представлені оптичні спектри вихідних ліпідних середовищ. Виміри проведені в діапазоні 200-450 нм відносно фізіологічного розчину, що не мав ніяких максимумів поглинання в даному спектральному діапазоні. Проведене порівняння показало, що максимуми спектрів ліпофундину і гелофузину практично збігаються за формою і характером з максимумом в області 237 нм. Оптичний спектр ліпіну має більш плавний характер зі слабко вираженим максимумом в області 210 нм. На фіг. 7 і 8 приведені оптичні спектри досліджуваних ліпідних середовищ з бупівакаїном у динаміці через 60 хвилин і 5 діб. Поясненням близькості спектрів, що спостерігається, очевидно, є той факт, що основний внесок у досліджувані комплекси вносять не ліпідні середовища, а безпосередньо бупівакаїн гідрохлорид, що має оптичний максимум в УФ-області. Настільки близький просторовий характер оптичних спектрів підтверджує пролонговану стабільність анестетика - бупівакаїну гідрохлориду. Помилка проведених вимірів складала ± 10 %. Вимір рН досліджуваних розчинів складав ~ 5-5,5. Таким чином, запропонована спектрофотометрична методика дослідження стабільності з'єднання бупівакаїну гідрохлориду з ліпідним середовищем у різних розведеннях є перспективною. Встановлена ультрафіолетова спектральна область поглинання бупівакаїну гідрохлориду. Найбільш виражені максимуми поглинання лежать у діапазоні 220-272 нм. Показано, що з'єднання амідного анестетика бупівакаїну гідрохлориду з різними ліпідними середовищами (ліпін, ліпофундин і гелофузин) є стабільними у динаміці дослідження на підставі даних спектрофотометрії. На основі аналізу оптичних спектрів досліджуваних ліпідних 2 UA 95278 U середовищ у сполученні з бупівакаїном встановлено найбільш значиме в перспективі використання з'єднання - бупівакаїну гідрохлориду і ліпофундину. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб визначення стабільності бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах за допомогою спектрофотометрії, який відрізняється тим, що стабільність бупівакаїну гідрохлориду в ліпідних середовищах визначають після інкубації проб при температурі 37 °C впродовж 60 хвилин, при рН досліджуваних проб 5-5,5, в 1 см кварцових кюветах відносно розчину натрію хлориду 0,9 %, в діапазоні ультрафіолетової спектральної області поглинання бупівакаїну гідрохлориду 220-272 нм. 3 UA 95278 U 4 UA 95278 U 5 UA 95278 U 6 UA 95278 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7