Білок ліпокалін
Номер патенту: 94221
Опубліковано: 26.04.2011
Автори: Йорке-Сміт Мелані, Бошерт Урсула, Пауер Крістін
Формула / Реферат
1. Поліпептид, який:
(і) містить або складається з амінокислотної послідовності, представленої в SEQ ID NO:2; SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:70;
(ii) являє собою фрагмент, що є ліпокаліном або має спільну антигенну детермінанту з одним або декількома поліпептидами (і), або
(ііі) являє собою функціональний еквівалент (і) або (іі).
2. Поліпептид, який є фрагментом за п. 1 (іі), який відрізняється тим, що вказаний поліпептид містить або складається з амінокислот 25-174, амінокислот 26-180, амінокислот 33-166 або амінокислот 41-189 з SEQ ID NO:18, або амінокислот 25-206 з SEQ ID NO:24 і являє собою ліпокалін.
3. Поліпептид, який є функціональним еквівалентом за п. 1 (ііі), який відрізняється тим, що його послідовність гомологічна амінокислотній послідовності, представленій в SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:70, і є ліпокаліном.
4. Поліпептид, який є фрагментом або функціональним еквівалентом за п. 1 або п. 2, і амінокислотна послідовність якого характеризується більше ніж 80 % ідентичністю з амінокислотною послідовністю, представленою в SEQ ID NO:2; SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24 або SEQ ID NO:66, або з її активним фрагментом, переважно, ідентичністю на рівні послідовності більше ніж 85 %, 90 %, 95 %, 98 %, 98,5 %, 99 % або 99,5 %.
5. Поліпептид, який являє собою функціональний еквівалент за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що він має значну структурну гомологію з поліпептидом, який має амінокислотну послідовність, представлену в SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:70.
6. Поліпептид, який являє собою фрагмент за п. 1 або 4 і який має антигенну детермінанту, спільну з поліпептидом за п. 1 частини (і), і який складається з 7 або більше амінокислотних залишків амінокислотної послідовності, представленої в SEQ ID NO:2; SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:70.
7. Поліпептид за пп. 1-6, який відрізняється тим, що вказаний поліпептид містить амінокислотні заміни N92T і/або G114S.
8. Поліпептид за п. 6, який має послідовність, представлену в SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:42, SEQ ID NO:44, SEQ ID NO:46, SEQ ID NO:56, SEQ ID NO:58 або SEQ ID NO:60.
9. Гібридний білок, який містить поліпептид за кожним з попередніх пунктів.
10. Поліпептид за пп. 1-9, який відрізняється тим, що вказаний поліпептид містить гістидинову мітку.
11. Поліпептид за п. 10, який має послідовність, представлену в SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:64, SEQ ID NO:68 або SEQ ID NO:72.
12. Очищена молекула нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид за будь-яким з попередніх пунктів.
13. Очищена молекула нуклеїнової кислоти за п. 12, яка містить або складається з послідовності нуклеїнової кислоти, представленої в SEQ ID NO:1, SEQ ID NO:3, SEQ ID NO:5, SEQ ID NO:7, SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:41, SEQ ID NO:43, SEQ ID NO:45, SEQ ID NO:49, SEQ ID NO:51, SEQ ID NO:53, SEQ ID NO:55, SEQ ID NO:57, SEQ ID NO:59, SEQ ID NO:61, SEQ ID NO:63, SEQ ID NO:65, SEQ ID NO:67, SEQ ID NO:69, SEQ ID NO:71 або SEQ ID NO:72, або являє собою її надлишковий еквівалент або фрагмент.
14. Очищена молекула нуклеїнової кислоти, яка гібридизується з молекулою нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12 або 13 в умовах високої жорсткості.
15. Вектор, який містить молекулу нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14.
16. Клітина-хазяїн, трансформована вектором за п. 15.
17. Ліганд, який являє собою антитіло і який специфічно зв'язується з поліпептидом за будь-яким з пп. 1-11 і, переважно, модулює його активність.
18. Поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, молекула нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14, вектор за п. 15, клітина-хазяїн за п. 16 або ліганд за п. 17 для використання в терапії або в діагностиці захворювання.
19. Спосіб in vitro діагностики захворювання в пацієнта, що включає оцінку рівня експресії природного гена, який кодує поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, або оцінку активності поліпептиду за будь-яким з пп. 1-11 у тканині вказаного пацієнта, і порівняння вказаного рівня експресії або активності з контрольним рівнем, де рівень, який відрізняється від вказаного контрольного рівня, є ознакою наявності захворювання.
20. Спосіб за п. 19, що включає стадії: (а) контактування ліганду за п. 17 з біологічним зразком в умовах, які придатні для утворення комплексу ліганд-поліпептид; і (b) детекції вказаного комплексу.
21. Спосіб за п. 19, що включає стадії:
a) контактування зразка тканини, взятої в пацієнта, з нуклеїновокислотним зондом у жорстких умовах, які сприяють утворенню гібридного комплексу між молекулою нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 і вказаним зондом;
b) контактування контрольного зразка із вказаним зондом в умовах, аналогічних умовам стадії (а); і
детекції присутності гібридних комплексів у вказаних зразках, де детекція рівнів вказаного гібридного комплексу в зразку, узятому в даного пацієнта, які відрізняються від рівнів гібридного комплексу в контрольному зразку, вказує на наявність захворювання.
22. Спосіб за п. 19, що включає:
a) контактування зразка нуклеїнової кислоти тканини, взятої в пацієнта, з нуклеїновокислотним праймером у жорстких умовах, які сприяють утворенню гібридного комплексу між молекулою нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 і вказаним праймером;
b) контактування контрольного зразка із вказаним праймером в умовах, аналогічних умовам стадії (а);
c) ампліфікацію вказаного зразка нуклеїнової кислоти; і
d) детекцію рівня ампліфікованої нуклеїнової кислоти в зразках, узятих у пацієнта, і в контрольних зразках, де детекція рівнів ампліфікованої нуклеїнової кислоти в узятому в пацієнта зразку, які значно відрізняються від рівнів ампліфікованої нуклеїнової кислоти в контрольному зразку, вказує на наявність захворювання.
23. Спосіб за п. 19, що включає:
a) одержання зразка тканин від пацієнта, обстежуваного на наявність захворювання;
b) виділення молекули нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 із вказаного зразка тканини; і
c) установлення діагнозу захворювання даному пацієнтові шляхом детекції присутності мутації в молекулі нуклеїнової кислоти, де вказана мутація асоціюється із вказаним захворюванням, і де присутність такої мутації вказує на наявність захворювання.
24. Спосіб за п. 23, що, крім того, включає ампліфікацію вказаної молекули нуклеїнової кислоти з утворенням ампліфікованого продукту і детекцію присутності або відсутності мутації у вказаному ампліфікованому продукті.
25. Спосіб за будь-яким з пп. 23 або 24, де присутність або відсутність мутації у пацієнта визначають шляхом здійснення контакту вказаної молекули нуклеїнової кислоти з нуклеїновокислотним зондом, що гібридизується із вказаною молекулою нуклеїнової кислоти в жорстких умовах з утворенням гібридної дволанцюжкової молекули, де вказана гібридна дволанцюжкова молекула має негібридизовану частину ланцюга нуклеїновокислотного зонда в будь-якій ділянці, яка відповідає мутації, асоційованій із захворюванням; і детекції присутності або відсутності негібридизованої частини ланцюга вказаного зонда як показника присутності або відсутності асоційованої із захворюванням мутації.
26. Спосіб за будь-яким з пп. 19-25, де вказаними захворюваннями є, але не обмежуються ними: розлад зору (наприклад нічна сліпота), розлади імунної системи (наприклад аутоімунні розлади), запальні стани, запальне захворювання кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хвороба Крона (CD), проктит, клітинно-проліферативні розлади, рак (наприклад рак молочної залози, шкірна Т-клітинна лімфома, плоскоклітинна карцинома і/або базальноклітинна карцинома), мікробні інфекції (наприклад, вірусні, бактеріальні та грибні інфекції), шкірні хвороби (наприклад шкірне захворювання, асоційоване з Th1, таке як псоріаз або гіперкератозний дерматоз; шкірне захворювання, асоційоване з Th2, таке як атопічний дерматит, контактний дерматит, контактна алергія, наприклад, до нікелю або золота, шкірна Т-клітинна лімфома, атопічна екзема, гостра екзема та/або хронічна екзема), репродуктивні розлади (наприклад безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункція нирки, інфаркт міокарда, артрит, розсіяний склероз, кістозно-фіброзна мастопатія, регуляція розвитку нервової системи, діабет типу І, хвороба Хашимото, хвороба Грейвса (тироїдит), ревматоїдний артрит, проліферативний гломерулонефрит і гломерулонефрит із клубочками напівмісяцевої форми, увеїт заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдоз, червоний пітиріаз і/або порокератоз, алергічні розлади, такі як алергічний риніт, астма, червоний плоский лишай, хронічний синусит, синдром Сезарі, променевий кератоз, гепатит С, виразковий коліт, мембранозний гломерулонефрит і/або вірусні інфекції.
27. Фармацевтична композиція, яка містить поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, молекулу нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14, вектор за п. 15, клітину-хазяїна за п. 16 або ліганд за п. 17.
28. Вакцинна композиція, яка містить поліпептид за будь-яким з пп. 1-11 або молекулу нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14.
29. Поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, молекула нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14, вектор за п. 15, клітина-хазяїн за п. 16, ліганд за п. 17 або фармацевтична композиція за п. 27, використовувані для одержання лікарського засобу для лікування певного захворювання, якими є, але не обмежуються ними, наступні захворювання: розлад зору (наприклад нічна сліпота), розлади імунної системи (наприклад аутоімунні розлади), запальні стани, запальне захворювання кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хвороба Крона (CD), проктит, клітинно-проліферативні розлади, рак (наприклад рак молочної залози, шкірна Т-клітинна лімфома, плоскоклітинна карцинома і/або базальноклітинна карцинома), мікробні інфекції (наприклад вірусні, бактеріальні та грибні інфекції), шкірні хвороби (наприклад шкірне захворювання, асоційоване з Th1, таке як псоріаз або гіперкератозний дерматоз; шкірне захворювання, асоційоване з Th2, таке як атопічний дерматит, контактний дерматит, контактна алергія, наприклад, до нікелю або золота, шкірна Т-клітинна лімфома, атопічна екзема, гостра екзема і/або хронічна екзема), репродуктивні розлади (наприклад безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункція нирки, інфаркт міокарда, артрит, розсіяний склероз, кістозно-фіброзна мастопатія, регуляція розвитку нервової системи, діабет типу І, хвороба Хашимото, хвороба Грейвса (тироїдит), ревматоїдний артрит, проліферативний гломерулонефрит і гломерулонефрит із клубочками напівмісяцевої форми, увеїт заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдоз, червоний пітиріаз і/або порокератоз, алергічні розлади, такі як алергічний риніт, астма, червоний плоский лишай, хронічний синусит, синдром Сезарі, променевий кератоз, гепатит С, виразковий коліт, мембранозний гломерулонефрит і/або вірусні інфекції.
30. Спосіб моніторингу терапевтичного лікування захворювання у пацієнта, що включає моніторинг рівня експресії або активності поліпептиду за будь-яким з пп. 1-11 або рівня експресії молекули нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 у тканині вказаного пацієнта, проведений протягом певного періоду часу, де зміна вказаного рівня експресії або активності за певний проміжок часу в порівнянні з контрольним рівнем є показником рецидиву вказаного захворювання.
Текст
1. Поліпептид, який: (і) містить або складається з амінокислотної послідовності, представленої в SEQ ID NO:2; SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:70; (ii) являє собою фрагмент, що є ліпокаліном або має спільну антигенну детермінанту з одним або декількома поліпептидами (і), або (ііі) являє собою функціональний еквівалент (і) або (іі). 2. Поліпептид, який є фрагментом за п. 1 (іі), який відрізняється тим, що вказаний поліпептид містить або складається з амінокислот 25-174, амінокислот 26-180, амінокислот 33-166 або амінокислот 41-189 з SEQ ID NO:18, або амінокислот 25206 з SEQ ID NO:24 і являє собою ліпокалін. 3. Поліпептид, який є функціональним еквівалентом за п. 1 (ііі), який відрізняється тим, що його послідовність гомологічна амінокислотній послідовності, представленій в SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID 2 (19) 1 3 ID NO:32, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:64, SEQ ID NO:68 або SEQ ID NO:72. 12. Очищена молекула нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид за будь-яким з попередніх пунктів. 13. Очищена молекула нуклеїнової кислоти за п. 12, яка містить або складається з послідовності нуклеїнової кислоти, представленої в SEQ ID NO:1, SEQ ID NO:3, SEQ ID NO:5, SEQ ID NO:7, SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:41, SEQ ID NO:43, SEQ ID NO:45, SEQ ID NO:49, SEQ ID NO:51, SEQ ID NO:53, SEQ ID NO:55, SEQ ID NO:57, SEQ ID NO:59, SEQ ID NO:61, SEQ ID NO:63, SEQ ID NO:65, SEQ ID NO:67, SEQ ID NO:69, SEQ ID NO:71 або SEQ ID NO:72, або являє собою її надлишковий еквівалент або фрагмент. 14. Очищена молекула нуклеїнової кислоти, яка гібридизується з молекулою нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12 або 13 в умовах високої жорсткості. 15. Вектор, який містить молекулу нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14. 16. Клітина-хазяїн, трансформована вектором за п. 15. 17. Ліганд, який являє собою антитіло і який специфічно зв'язується з поліпептидом за будь-яким з пп. 1-11 і, переважно, модулює його активність. 18. Поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, молекула нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14, вектор за п. 15, клітина-хазяїн за п. 16 або ліганд за п. 17 для використання в терапії або в діагностиці захворювання. 19. Спосіб in vitro діагностики захворювання в пацієнта, що включає оцінку рівня експресії природного гена, який кодує поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, або оцінку активності поліпептиду за будь-яким з пп. 1-11 у тканині вказаного пацієнта, і порівняння вказаного рівня експресії або активності з контрольним рівнем, де рівень, який відрізняється від вказаного контрольного рівня, є ознакою наявності захворювання. 20. Спосіб за п. 19, що включає стадії: (а) контактування ліганду за п. 17 з біологічним зразком в умовах, які придатні для утворення комплексу ліганд-поліпептид; і (b) детекції вказаного комплексу. 21. Спосіб за п. 19, що включає стадії: a) контактування зразка тканини, взятої в пацієнта, з нуклеїновокислотним зондом у жорстких умовах, які сприяють утворенню гібридного комплексу між молекулою нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 і вказаним зондом; b) контактування контрольного зразка із вказаним зондом в умовах, аналогічних умовам стадії (а); і детекції присутності гібридних комплексів у вказаних зразках, де детекція рівнів вказаного гібридного комплексу в зразку, узятому в даного пацієнта, які відрізняються від рівнів гібридного комплексу в 94221 4 контрольному зразку, вказує на наявність захворювання. 22. Спосіб за п. 19, що включає: a) контактування зразка нуклеїнової кислоти тканини, взятої в пацієнта, з нуклеїновокислотним праймером у жорстких умовах, які сприяють утворенню гібридного комплексу між молекулою нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 і вказаним праймером; b) контактування контрольного зразка із вказаним праймером в умовах, аналогічних умовам стадії (а); c) ампліфікацію вказаного зразка нуклеїнової кислоти; і d) детекцію рівня ампліфікованої нуклеїнової кислоти в зразках, узятих у пацієнта, і в контрольних зразках, де детекція рівнів ампліфікованої нуклеїнової кислоти в узятому в пацієнта зразку, які значно відрізняються від рівнів ампліфікованої нуклеїнової кислоти в контрольному зразку, вказує на наявність захворювання. 23. Спосіб за п. 19, що включає: a) одержання зразка тканин від пацієнта, обстежуваного на наявність захворювання; b) виділення молекули нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 із вказаного зразка тканини; і c) установлення діагнозу захворювання даному пацієнтові шляхом детекції присутності мутації в молекулі нуклеїнової кислоти, де вказана мутація асоціюється із вказаним захворюванням, і де присутність такої мутації вказує на наявність захворювання. 24. Спосіб за п. 23, що, крім того, включає ампліфікацію вказаної молекули нуклеїнової кислоти з утворенням ампліфікованого продукту і детекцію присутності або відсутності мутації у вказаному ампліфікованому продукті. 25. Спосіб за будь-яким з пп. 23 або 24, де присутність або відсутність мутації у пацієнта визначають шляхом здійснення контакту вказаної молекули нуклеїнової кислоти з нуклеїновокислотним зондом, що гібридизується із вказаною молекулою нуклеїнової кислоти в жорстких умовах з утворенням гібридної дволанцюжкової молекули, де вказана гібридна дволанцюжкова молекула має негібридизовану частину ланцюга нуклеїновокислотного зонда в будь-якій ділянці, яка відповідає мутації, асоційованій із захворюванням; і детекції присутності або відсутності негібридизованої частини ланцюга вказаного зонда як показника присутності або відсутності асоційованої із захворюванням мутації. 26. Спосіб за будь-яким з пп. 19-25, де вказаними захворюваннями є, але не обмежуються ними: розлад зору (наприклад нічна сліпота), розлади імунної системи (наприклад аутоімунні розлади), запальні стани, запальне захворювання кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хвороба Крона (CD), проктит, клітинно-проліферативні розлади, рак (наприклад рак молочної залози, шкірна Т-клітинна лімфома, плоскоклітинна карцинома і/або базальноклітинна карцинома), мікробні інфекції (наприклад, вірусні, бактеріальні та грибні інфекції), шкірні хвороби (наприклад шкірне захворювання, асоційоване з Th1, таке як псоріаз або гіперкера 5 94221 6 тозний дерматоз; шкірне захворювання, асоційоване з Th2, таке як атопічний дерматит, контактний дерматит, контактна алергія, наприклад, до нікелю або золота, шкірна Т-клітинна лімфома, атопічна екзема, гостра екзема та/або хронічна екзема), репродуктивні розлади (наприклад безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункція нирки, інфаркт міокарда, артрит, розсіяний склероз, кістозно-фіброзна мастопатія, регуляція розвитку нервової системи, діабет типу І, хвороба Хашимото, хвороба Грейвса (тироїдит), ревматоїдний артрит, проліферативний гломерулонефрит і гломерулонефрит із клубочками напівмісяцевої форми, увеїт заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдоз, червоний пітиріаз і/або порокератоз, алергічні розлади, такі як алергічний риніт, астма, червоний плоский лишай, хронічний синусит, синдром Сезарі, променевий кератоз, гепатит С, виразковий коліт, мембранозний гломерулонефрит і/або вірусні інфекції. 27. Фармацевтична композиція, яка містить поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, молекулу нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14, вектор за п. 15, клітину-хазяїна за п. 16 або ліганд за п. 17. 28. Вакцинна композиція, яка містить поліпептид за будь-яким з пп. 1-11 або молекулу нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14. 29. Поліпептид за будь-яким з пп. 1-11, молекула нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14, вектор за п. 15, клітина-хазяїн за п. 16, ліганд за п. 17 або фармацевтична композиція за п. 27, використовувані для одержання лікарського засобу для лікування певного захворювання, якими є, але не обмежуються ними, наступні захворювання: розлад зору (наприклад нічна сліпота), розлади імунної системи (наприклад аутоімунні розлади), запальні стани, запальне захворювання кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хвороба Крона (CD), проктит, клітинно-проліферативні розлади, рак (наприклад рак молочної залози, шкірна Т-клітинна лімфома, плоскоклітинна карцинома і/або базальноклітинна карцинома), мікробні інфекції (наприклад вірусні, бактеріальні та грибні інфекції), шкірні хвороби (наприклад шкірне захворювання, асоційоване з Th1, таке як псоріаз або гіперкератозний дерматоз; шкірне захворювання, асоційоване з Th2, таке як атопічний дерматит, контактний дерматит, контактна алергія, наприклад, до нікелю або золота, шкірна Т-клітинна лімфома, атопічна екзема, гостра екзема і/або хронічна екзема), репродуктивні розлади (наприклад безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункція нирки, інфаркт міокарда, артрит, розсіяний склероз, кістозно-фіброзна мастопатія, регуляція розвитку нервової системи, діабет типу І, хвороба Хашимото, хвороба Грейвса (тироїдит), ревматоїдний артрит, проліферативний гломерулонефрит і гломерулонефрит із клубочками напівмісяцевої форми, увеїт заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдоз, червоний пітиріаз і/або порокератоз, алергічні розлади, такі як алергічний риніт, астма, червоний плоский лишай, хронічний синусит, синдром Сезарі, променевийкератоз, гепатит С, виразковий коліт, мембранозний гломерулонефрит і/або вірусні інфекції. 30. Спосіб моніторингу терапевтичного лікування захворювання у пацієнта, що включає моніторинг рівня експресії або активності поліпептиду за будьяким з пп. 1-11 або рівня експресії молекули нуклеїнової кислоти за будь-яким з пп. 12-14 у тканині вказаного пацієнта, проведений протягом певного періоду часу, де зміна вказаного рівня експресії або активності за певний проміжок часу в порівнянні з контрольним рівнем є показником рецидиву вказаного захворювання. Даний винахід стосується нового білка (позначеного як INSP181) і його похідних, ідентифікованого в даній заявці як ліпокалін, і застосування цього білка та послідовностей нуклеїнової кислоти, яка містить гени, що кодують вказаний білок, для діагностики, профілактики та лікування захворювань. Всі цитовані в даному описі публікації, патенти та патентні заявки включені в опис за допомогою посилання в повному обсязі. У даний час в галузі розробки лікарських засобів відбуваються фундаментальні зміни у зв'язку із приходом ери функціональної геноміки. Термін "функціональна геноміка" застосовується до способів використання засобів біоінформатики для приписування функцій послідовностям білків, які представляють інтерес для фахівців. Такі засоби стають усе більше необхідними, і це пов'язано з тим, що оснащення науково-дослідних лабораторій, які займаються визначенням функцій послідовностей цих білків, поки не дає можливості швидко обробляти все наростаючий потік даних про послідовності цих білків. Оскільки ефективність і точність методів біоінформатики зростає, то ці методи швидко витісняють стандартні методи біохімічної характеризації. Дійсно, сучасні засоби біоінформатики, використовувані для ідентифікації білків за винаходом, дозволяють одержувати остаточні результати з досить високим ступенем вірогідності. Різні інститути та комерційні організації займаються обробкою даних про послідовності, які надходять безперервно, і на основі отриманих результатів вони приходять до важливих відкриттів. Однак необхідність в ідентифікації та характеризації інших генів і поліпептидів, які кодуються цими генами, з метою їх подальшого дослідження та пошуку нових лікарських засобів, усе ще залишається актуальної. Ліпокаліни являють собою невеликі секретовані білки, які, як вважають, залучаються в транспортування невеликих гідрофобних молекул. Ліпокаліни характеризуються мультидоменною 7 структурою, що включає домен зв'язування ліганду, що у типовому випадку залучається в процес зв'язування малих гідрофобних молекул, і консервативний домен зв'язування з рецептором клітинної поверхні, що у типовому випадку залучається в процес зв'язування можливого рецептора на клітинній поверхні, що може бути загальним більше ніж для одного ліпокаліну, і відкритий кінець складчастої структури, що формує макромолекулярний комплекс, що залучає, можливо, рецептор клітинної поверхні. Незважаючи на велике різноманіття на рівні послідовності, ліпокаліни характеризуються структурною гомологією: один восьмиланцюжковий антипаралельний β-циліндр із приєднаної α-спіраллю чітко формує характерну «складчасту структуру ліпокаліну». Один кінець циліндра відкритий для надходження розчинника та містить сайт зв'язування ліганду. Сукупність чотирьох петель з'єднувальних ланцюгів надає специфічність процесу зв'язування ліганду. Найближче споріднені представники сімейства ліпокалінів відрізняються наявністю трьох характерних мотивів у послідовності. Представники даної групи включають: ретинол-зв'язувальний білок; пурпурин; білок, який зв'язує ретиноєву кислоту; альфа-2-мікроглобін; великий білок сечі; білінзв'язувальний білок; альфа-крустаціанін; білок 14, характерний для вагітності, бета-лактоглобін; нейтрофільний ліпокалін і білок choroid plexus. Ліпокаліни Outlier класифікуються як такі, оскільки вони містять 2 або менше консервативних мотивів послідовності, і вказані білки включають: одорантзв'язувальний білок, білок залози фон Ебнера, пробазин і афродизин. У зв'язку з вищесказаним ідентифікація ліпокалінів надзвичайно важлива у світлі зростаючого розуміння шляхів, які лежать в основі розвитку деяких хворобливих станів і асоційованих з ними хворобливих станів, і для розробки більш ефективних підходів у генній і/або лікарській терапії для лікування вказаних розладів. Даний винахід оснований на виявленні того факту, що білок людини, що називається в даному описі як INSP181, являє собою ліпокалін. Даний винахід оснований на виявленні того факту, що поліпептиди за даним винаходом здійснюють позитивну регуляцію Т-хелперних цитокінів 2 (Th2), більш конкретно, - інтерлейкіну-10 (IL-10), інтерлейкіну-4 (IL-4) і інтерлейкіну-5 (IL-5). Поліпептид INSP181 був досліджений на його здатність впливати на секрецію цитокінів мононуклеарними клітинами периферичної крові людини (МКПК), стимульованими мітогеном - конкаваліном А (СоnА). Було показано, що даний поліпептид стимулює секрецію IL-10, IL-4 і IL-5 з СоnАстимульованих МКПК людини при тестуванні в розведенні 1/10 (46,2мкг у тесті). Не був виявлений ефект на рівні IFN-, TNF-α або IL-2. Крім того, несподівано було виявлено, що поліпептиди за даним винаходом демонструють несподівано обмежену експресію в зразках біопсії шкіри і, особливо, у зразках біопсії шкіри, взятих при псоріазі. Загалом процедура полягала в тому, що праймери, специфічні для INSP181, досліджу 94221 8 вали з використанням набору приблизно з 100 зразків нормальної тканини людини і уражених захворюванням, що представляють первинні клітини та клітинні лінії, а також 44 зразків біопсії ободової кишки та клубової кишки від індивідуумів із запальним захворюванням кишечнику та 39 зразків біопсії, взятих з варіантів клінічного випробування IL-18-зв'язувального білка (IL18BP). Отримані результати показані в таблицях 3 і 4 і проілюстровані графічно на Фіг.12 і 13. Несподівано виявилося, що експресія INSP181 відзначається на низькому рівні тільки в зразках шкіри (0,16% від GAPDH) (таблиця 5, Фіг.12) і в зразках біопсії шкіри від пацієнтів із псоріазом (позитивна відповідь у випадку 19/39 зразків) (таблиця 4, Фіг.13). Результати, отримані з використанням другої пари праймерів, специфічних для екзону 4/6 (прямій праймер в екзоні 4 і зворотний праймер в екзоні 6), підтвердили специфічність ефекту для шкіри. У першому аспекті даний винахід стосується поліпептиду, де вказаний поліпептид: (і) включає амінокислотну послідовність або складається з амінокислотної послідовності, що представлена у вигляді SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO: 14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:70; (іі) являє собою фрагмент, що є ліпокаліном або має спільну антигенну детермінанту з одним або декількома поліпептидами за пунктом (і); або (ііі) являє собою функціональний еквівалент за пунктом (і) або (іі). Переважно, поліпептид за першим аспектом винаходу складається з амінокислотної послідовності або включає амінокислотну послідовність, що представлена у вигляді SEQ ID NO:18 або SEQ ID NO:24, являє собою її фрагмент, який функціонує як ліпокалін, або має спільну антигенну детермінанту з таким поліпептидом; або є функціональним еквівалентом такого поліпептиду. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:2, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 1 INSP181». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:4, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 2 INSP181». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:6, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 3 INSP181». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:8, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 3 INSP181-SV1». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:10, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 4 INSP181-SV1». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:12, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 4 INSP181». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:14, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 5 INSP181». Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:16, називається далі в тексті як «поліпептид екзону 6 INSP181». SEQ ID NO:18 одержують шляхом об'єднання SEQ ID ΝΟΝΟ: 2, 4, 6, 12, 14 і 16. Поліпептид, який 9 має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:18, називається далі в тексті як «поліпептид INSP181». SEQ ID NO:24 одержують шляхом об'єднання SEQ ID ΝΟΝΟ: 2, 4, 8, 10, 14 і 16. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:18, називається далі в тексті як «поліпептид INSP181-SV1». Білок INSP181-SV1 містить 25 амінокислотних вставок у стартовому кодоні 4. Другий клон INSP181-SV1 (І№ЗР181-8У1поліморф) був ідентифікований при дослідженні пула, що містить кДНК, отримані зі слинної залози, надниркової залози, ока та універсальної еталонної матриці РНК Stratagene, що містить кДНК INSP181-SV1. Вказаний клон містить нуклеотидні заміщення А275С і G340A, які призводять до амінокислотних заміщень N92T і G114S. Вказані варіанти розглядаються як прояви поліморфізму у послідовності INSP181. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:36, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф N92T екзону 3 INSP181» і включає амінокислотне заміщення N92T. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:38, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф N92T екзону 3 INSP181-SV1» і включає амінокислотне заміщення N92T. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:40, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф INSP181N92T». SEQ ID NO:40 одержують шляхом об'єднання SEQ ID ΝΟΝΟ: 2, 4, 36, 12, 14 і 16. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:44, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф INSP181-SV1 N92T». SEQ ID NO:44 одержують шляхом об'єднання SEQ ID ΝΟΝΟ: 2, 4, 38, 10, 14 і 16. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:56, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф G114S екзону 3 INSP181-SV1» і включає амінокислотне заміщення G114S. Поліпептид, який має послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:58, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф INSP181-SV1 G114S». SEQ ID NO:58 одержують шляхом об'єднання SEQ ID ΝΟΝΟ: 2, 4, 8, 56, 14 і 16. Не претендуючи на будь-яку теорію, заявники лише припускають, що поліпептид INSP181, поліпептид INSP181-SV1, поліпептид-поліморф INSP181 Ν92Τ, поліпептид-поліморф INSP181-SV1 Ν92Τ і поліпептид-поліморф INSP181-SV1 G114S можуть включати HaN-кінці сигнальний пептид з 20 амінокислот. Екзон 1 у поліпептиді INSP181 і в поліпептиді INSP181-SV1 без цієї передбачуваної сигнальної послідовності показаний у вигляді SEQ ID NO:20 і далі в тексті називається як «зрілий поліпептид екзону 1 INSP181». Послідовність поліпептиду INSP181 без цієї передбачуваної сигнальної послідовності показана у вигляді SEQ ID NO:22 і далі в тексті називається як «зрілий поліпептид INSP181». Послідовність поліпептиду INSP181SV1 без цієї передбачуваної сигнальної послідовності показана у вигляді SEQ ID NO:26 і далі в тек 94221 10 сті називається як «зрілий поліпептид INSP181SV1». Послідовність поліпептиду-поліморфу INSP181 N92T без цієї передбачуваної сигнальної послідовності показана у вигляді SEQ ID NO:42 і далі в тексті називається як «зрілий поліпептидполіморф INSP181 N92T». Послідовність поліпептиду-поліморфу INSP181-SV1-N92T без цієї передбачуваної сигнальної послідовності показана у вигляді SEQ ID NO:46 і далі в тексті називається як «зрілий поліпептид INSP181-SV1-N92T». Послідовність поліпептиду-поліморфу INSP181-SV1G114S без цієї передбачуваної сигнальної послідовності показана у вигляді SEQ ID NO:60 і далі в тексті називається як «зрілий поліпептид INSP181SV1-N92T». Послідовність поліпептиду, показана у вигляді SEQ ID NO:66, називається далі в тексті як «поліпептид домену ліпокаліну INSP181» і включає домен ліпокаліну. Послідовність поліпептиду, показана у вигляді SEQ ID NO:70, називається далі в тексті як «поліпептид домену ліпокаліну INSP181SV1» і включає сплайсинг-варіант домену ліпокаліну. Поліпептиди за першим аспектом даного винаходу можуть додатково містити гістидинову мітку. Така гістидиніва мітка, переважно, є присутньою у С-кінця даного поліпептиду. Переважно, така гістидиніва мітка містить 1-10 гістидинових залишків (наприклад, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 залишків). Більш переважно, вказана гістидиніва мітка містить 6 гістидинових залишків. Відповідно, переважними поліпептидами є такі поліпептиди, які включають послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:68 і/або SEQ ID NO:72. Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:28, називається далі в тексті як «поліпептид INSP181 з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:30, називається далі в тексті як «зрілий поліпептид INSP181 з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:32, називається далі в тексті як «поліпептид INSP181SV1 з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:34, називається далі в тексті як «зрілий поліпептид INSP181-SV1 з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:48, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф INSP181 N92T з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:50, називається далі в тексті як «зрілий поліпептид-поліморф INSP181 N92T з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:52, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф INSP181-SV1 N92T з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:54, називається далі в тексті як «зрілий поліпептидполіморф INSP181-SV1 N92T з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, пред 11 ставлену у вигляді SEQ ID NO:62, називається далі в тексті як «поліпептид-поліморф INSP181SV1 G114S з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:64, називається далі в тексті як «зрілий поліпептид-поліморф INSP181-SV1 G114S з гістидиновою міткою». Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:68, називається далі в тексті як «поліпептид домену ліпокаліну INSP181 з гістидиновою міткою» і включає домен ліпокаліну з гістидиновою міткою. Поліпептид, який має послідовність, представлену у вигляді SEQ ID NO:72, називається далі в тексті як «поліпептид домену ліпокаліну INSP181-SV1 з гістидиновою міткою» і включає сплайсинг-варіант домену ліпокаліну з гістидиновою міткою. Термін «поліпептиди INSP181» у контексті даного опису означає поліпептиди, що включають зрілий поліпептид екзону 1 INSP181, поліпептид INSP181, зрілий поліпептид INSP181, поліпептид INSP181-SV1, зрілий поліпептид INSP181-SV1, поліпептид INSP181 з гістидиновою міткою, зрілий поліпептид INSP181 з гістидиновою міткою, поліпептид INSP181-SV1 з гістидиновою міткою, зрілий поліпептид INSP181-SV1 з гістидиновою міткою, поліпептид-поліморф INSP181 N92T, зрілий поліпептид-поліморф INSP181 N92T, поліпептидполіморф INSP181-SV1-N92T, зрілий поліпептидполіморф INSP181-SV1-N92T, поліпептидполіморф INSP181 N92T з гістидиновою міткою, зрілий поліпептид-поліморф INSP181 N92T з гістидиновою міткою, поліпептид-поліморф INSP181SV1 N92T з гістидиновою міткою, зрілий поліпептид-поліморф INSP181-SV1 N92T з гістидиновою міткою, поліпептид-поліморф INSP181-SV1 G114S з гістидиновою міткою, зрілий поліпептидполіморф INSP181-SV1 G114S з гістидиновою міткою, поліпептид-поліморф INSP181-SV1 G114S, поліпептид домену ліпокаліну INSP181 і поліпептид домену лішжаліну INSP181-SV1 і його варіант із гістидиновою міткою. Поліпептиди, включаючи поліпептиди домену ліпокаліну, які містять і N92T, і G114S поліморфні варіанти, також є аспектами даного винаходу. Поліпептиди INSP181 і INSP181-SV1 містять, як передбачається, однаковий сайт глікозилювання за амінокислотою 92 (Фіг.10), що також є місцем локалізації передбачуваного N92T поліморфізму. Заміщення аспарагіну в положенні 92 буде перешкоджати здійсненню N-глікозилювання. Наявність або відсутність цукрових фрагментів може впливати на функціонування поліпептидів INSP181. Автори винаходу відзначили наявність дисульфідного зв'язку між цистеїновими амінокислотними залишками 90 і 181. Поліпептиди за даним винаходом, в яких вказані цистеїнові залишки зв'язані дисульфідним зв'язком, включаються в галузь даного винаходу. Термін «ліпокалін» стосується молекули, яка містить щонайменше один домен ліпокаліну. Переважно, термін «ліпокалін» стосується молекули, що містить домен ліпокаліну, яка виявляє з показником е-значення, менше ніж 0,1, 0,01, 0,001, 0,0001, 0,0002, 0,00001, 0,000001 або 0,0000001. 94221 12 Переважно, термін «ліпокалін» стосується молекули, яка спарюється із НММ, створеним на основі бази даних Pfam entry, що виявляється з показником е-значення, менше ніж 0,1, 0,01, 0,001, 0,0001, 0,0002, 0,00001, 0,000001 або 0,0000001. Переважно, поліпептид за кожним з вказаних вище аспектів даного винаходу функціонує як ліпокалін. Переважно, домен ліпокаліну кодується ділянкою, що відповідає залишкам 41-189 в амінокислотній послідовності INSP181. Послідовність домену ліпокаліну показана у вигляді SEQ ID NO:66. Інші поліпептиди за даним винаходом включають фрагменти, які важливі для збереження активності ліпокаліну, і поліпептиди, які включають домен ліпокаліну або складаються з домену ліпокаліну, як показано на Фіг.14 (наприклад, амінокислотні залишки 25-174 або амінокислотні залишки 26-180, або амінокислотні залишки 33-166) і на Фіг.11 (наприклад, амінокислотні залишки 41-189), а також фрагмент, який містить цистеїнові залишки, що формують дисульфідний зв'язок (наприклад, амінокислотні залишки 96-187). Інший поліпептид за даним винаходом являє собою домен ліпокаліну, розташований між залишками 25 і 181 в INSP181. У поліпептиді INSP181SV1 домен ліпокаліну розташований між залишками 25 і 206 і включає послідовність, показану у вигляді SEQ ID NO:70. Термін «функція ліпокаліну» використовується в контексті даного опису для позначення поліпептидів, що включають амінокислотну послідовність або структурні особливості, які можуть бути ідентифіковані як консервативні властивості в поліпептидах сімейства білків ліпокалінів, так що взаємодія такого поліпептиду з його біологічним партнером по суті не буде робити шкідливого впливу в порівнянні з функціонуванням повнорозмірного поліпептиду дикого типу. Зокрема, автори відносять до таких властивостей наявність цистеїнових залишків у певних положеннях поліпептиду, що створює можливість утворення дисульфідних зв'язків. Ліпокаліни використовуються як діагностичніі прогностичні маркери при різних хворобливих станах. Плазмовий рівень AGP відслідковують у ході вагітності та при проведенні діагностичної та прогностичної оцінки станів, що включають хіміотерапію раку, дисфункцію нирок, інфаркт міокарду, артрит і розсіяний склероз. Ретинол-зв'язувальний білок (RBP) використовують у клінічній практиці як маркер канальцевої реабсорбції в нирці, і аро D є маркером кістозно-фіброзної мастопатії. Білок залози фон Ебнера також відомий як слізний ліпокалін, слізний преальбумін або VEGP. Аналогічно іншим ліпокалінам VEGP є переносником ретинолу або інших малих гідрофобних сполук. VEGP зв'язує ретинол in vitro і, як вважається, виконує антимікробну функцію в оці частково, оскільки він зв'язує довголанцюжкові жирні кислоти, які інгібують активацію лізоциму (Glasgow, 1995 Arch. Clin. Exp. Ophtalmol. 233: 513-522). Даний білок можуть також інактивувати оболонкові віруси, сприяти розподілу по поверхні ліпідної плівки в оці та/або захищати епітелій. 13 Інший член сімейства ліпокалінів включає білок зв'язування ретиноєвої кислоти в яєчках (ERBP), який гомологічний за просторовою структурою ретинол-зв'язувальному білку в сироватці крові (Newcomer et al. 1990 J. Biol. Chem. 265: 12876-12879). Вважається, що ERBP відіграє важливу роль у дозріванні сперми та проходить через яєчки. Було показано, що ERBP зв'язує великий перелік ретиноїдів, які включають ретинол (вітамін А), ретиналь, ретиніл ацетат, бета-іонон, цисретиноїди, бета-каротин, холестерин, терпеноїди, бета-лоніліденацетат, довголанцюжкові складні ефіри ретинолу та ретиноєвої кислоти (Flower, 1996 Biochem. J 318:1-14) in vivo і/або in vitro. Як було показано, ретиноїди виконують важливу роль у процесах клітинного диференціювання та проліферації, а також у функції зору, у біології розмноження та у секреції слизу. Огляд матеріалів, присвячених ретиноїдам і їх ролі в розвитку захворювань і в підтримці гомеостазу, наведений у роботі Гудмана (Goodman, D., 1984 N. Engl. J. Med. 310: 1023-1031). Синтаза простагландину D2, будучи членом сімейства ліпокалінів, залучається в синтез простагландину D2 у мозку за рахунок каталізу перетворення простагландину Н2 у простагландин D2. Як і інші ліпокаліни, синтаза PD2 є переносником гідрофобних сполук. Синтаза PD2 зв'язує ретинол in vitro і, як передбачається, виконує функцію транспортної молекули для секретованих ретиноїдів, які циркулюють у різних рідинах організму, доставляючи їх до відповідних внутрішньоклітинних переносників. Потрапляючи всередину клітин, ретиноїди зв'язуються з димеризованим рецептором, виконуючи в підсумку свою біологічну роль з регуляції різноманітних процесів, таких як морфогенез, диференціювання та мітогенез (Tanaka et al., 1997, ibid). Інші види активності, асоційовані з членами сімейства ліпокалінів, включають антимікробну активність, транспортування феромонів, активність як модулятори запалення, участь у функції нюху та регуляцію імунної відповіді, а також регуляцію розвитку нервової системи та антибактеріальну активність. Один з ліпокалінів, асоційованих з модуляцією імунної функції, являє собою ліпокалін, асоційований з желатиназою нейтрофілів (NGAL). NGAL локалізований у специфічних гранулах у нейтрофілах, будучи як у вигляді мономерів, так і димерів (Bartsch et al., 1995 FEBS Letters 357: 255-259). NGAL є типовим ліпокаліном за своєю здатністю зв'язувати малі гідрофобні молекули для транспортування їх через гідрофільні рідини. Хоча фізіологічний ліганд для NGAL ще не ідентифікований, було показано, що він зв'язує бактеріальний фактор хемотаксису FMLP, і це вказує на те, що, як передбачається, дана молекула зв'язує ліпофільні запальні медіатори (Bungaard et al., 1994 Biochem. Biophys. Res. Comm. 202: 1468-1475). Даний винахід оснований на відкритті того факту, що описувані у винаході поліпептиди здійснюють позитивну регуляцію Th2, більш конкретно, інтерлейкіну-10 (IL-10), інтерлейкіну-4 (IL-4) і інтерлейкіну-5 (IL-5). Крім того, несподівано було ви 94221 14 явлено, що поліпептиди за даним винаходом демонструють несподівано обмежену експресію в зразках біопсії шкіри та, особливо, у зразках біопсії шкіри, взятих при псоріазі. Імунні захворювання можуть бути розділені на такі, при яких відзначається домінування Τ хелперних клітин 1 (Тh1) або Τ хелперних клітин 2 (Th2). Лікарські засоби можуть впливати на Th1/Th2 баланс, що можна використовувати для модифікації розглянутого аутоімунного захворювання. У контексті даного опису Тh1 захворювання визначається як захворювання, вибране із хвороби Крона, діабету типу І, хвороби Хашимото, хвороби Грейвса (тироїдит), шкірного захворювання Тh1 типу, такого як псоріаз або гіперкератозний дерматоз, ревматоїдного артриту, проліферативного гломерулонефриту та гломерулонефриту із клубочками напівмісяцевої форми, розсіяного склерозу, увеїту заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдозу. Переважно, Тh1 захворювання являє собою псоріаз. Переважно, гіперкератозний дерматоз вибирають із псоріазу, червоного пітиріазу та/або порокератозу. У контексті даного опису Th2 захворювання визначається як захворювання, вибране з алергічних станів, таких як алергічний риніт, астма, шкірного захворювання Th2 типу, такого як плоский червоний лишай, хронічного синуситу, синдрому Сезарі, раку, променевого кератозу, гепатиту С, виразкового коліту, мембранозного гломерулонефриту та/або вірусної інфекції. Переважно, Th2 захворювання вибирають із атопічного дерматиту, контактного дерматиту, контактної алергії, наприклад, до нікелю або золота, шкірної Т-клітинної лімфоми, атопічної екземи, гострої екземи та/або хронічної екземи. Переважно, атопічний дерматит являє собою гострий атопічний дерматит. Переважно, Th2 захворювання являє собою атопічний дерматит. Переважно, рак вибирають зі шкірної Тклітинної лімфоми, плоскоклітинної карциноми та/або базальноклітинної карциноми. Не претендуючи на будь-яку теорію, заявники лише припускають, що поліпептид за даним винаходом, один або як частина білка злиття та/або як фрагмента, може перемикати зсув Т-клітинних цитокінів з Тh1 на Th2. Як такий поліпептид за даним винаходом, один або як частина білка злиття та/або його фрагмента, може використовуватися для лікування Тh1 захворювання. Не претендуючи на будь-яку теорію, заявники лише припускають, що антагоніст, наприклад, антитіло проти поліпептиду за даним винаходом, може перемикати зсув Т-клітинних цитокінів з Th2 на Тh1. Як такий антагоніст, наприклад, антитіло проти поліпептиду за даним винаходом, може використовуватися для лікування Th2 захворювання. Наприклад, посилена Th2 імунна відповідь і утворення цитокінів, таких як IL-4, IL-5 і IL-13, будуть діяти в напрямку індукції алергії та астми (Ngoc et al. 15 Curr Opin Allergy Clin Immunol. 2005 Apr; 5(2): 1616). Як такий антагоніст, наприклад, антитіло проти поліпептиду за даним винаходом, може використовуватися для лікування астми та/або алергії. Крім стратегії спрямованого впливу на клітинні механізми, при лікуванні псоріазу використовують методи терапії, пов'язані з гуморальною імуномодуляцією, здійснюваної за рахунок впливу на наявне в дисбалансі цитокінів домінування цитокінів типу 1 з підвищеним рівнем IL-2, -6, -8, TNF-α або TNF-. Вказана модуляція може бути досягнута шляхом введення екзогенних дефіцитних цитокінів типу 2 із протилежним регулюючим впливом, таких як IL-4, -10 і -11, для відхилення процесу диференціювання від продукції Т-клітинних цитокінів типу І до продукції Т-клітинних цитокінів типу II, що стимулює ендогенне диференціювання лімфоцитів типу І до досягнення нормальної відповіді. Не претендуючи на будь-яку теорію, заявники лише припускають, що поліпептиди за даним винаходом можуть функціонувати в такий спосіб. Лікарські препарати, що модулюють продукцію цитокінів, таких як IL-4 або IL-10, відомі в даній галузі, а введення рекомбінатних цитокінів, таких як IL-4, IL-10 і IL-11, розглядається як спосіб лікування псоріазу (Schleyer et al., J Eur Acad Dermatol Venerol., 2005 Jan; 19(1): 1-20). Наприклад, на початковій фазі випробувань lb з використанням різних доз рекомбінатного IL-4 були отримані вражаючі результати, що вказують на анти-псоріатичний ефект препарату (Schleyer et al.). Двадцять людей з 22 пацієнтів, яким протягом 6 тижнів проводилися щотижня ін'єкції IL-4 у п'ятьох різних дозах, завершили випробування, і в одного пацієнта відзначалися побічні реакції II ступеня. В 18 пацієнтів показник PASI знизився на 6080% протягом 6 тижнів і протягом 6-тижневого періоду спостережень не відрізнявся. Відзначалася залежність від дози поліпшення у хворих із псоріазом, асоційовані зі зниженням інфільтрації шкіри та з нормалізацією структури епідермісу. Такого роду перші результати випробувань дозволяють думати, що описаний підхід шляхом зсуву імунного дисбалансу може бути дуже вдалою стратегією в лікуванні псоріазу, оскільки торкається винятково недавно активованих Τ клітин. У зоні псоріатичних уражень відзначається відносна недостатність експресії шкірного IL-10. Вказаний Th2 цитокін є потужним інгібітором функцій АРС, таких як проліферація Τ клітин. Він також пригнічує продукцію цитокіну типу І, включаючи TNF- або TNF-α, і в цьому зв'язку, виконує необхідну роль у контролі запальних відповідей шкіри. Можна вважати, що системне введення IL-10, як і у випадку інших видів традиційної терапії, такої як лікування з використанням похідних складних ефірів фумарової кислоти, місцевого введення аналогів вітаміну D3 і УЧ-опромінення, які діють, серед інших, за механізмом позитивної регуляції ендогенного IL-10, буде ефективним при лікуванні псоріазу за рахунок відносного відновлення балансу цитокінів. Проведені дослідження показали, що ліпокаліни можуть бути корисні для лікування наступних 94221 16 захворювань: розлад зору (наприклад, нічна сліпота), розладу імунної системи (наприклад, аутоімунні розлади), запальні стани, запальне захворювання кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хвороба Крона (CD), проктит, клітиннопроліферативні розлади, рак (наприклад, рак молочної залози, шкірна Т-клітинна лімфома, плоскоклітинна карцинома та/або базальноклітинна карцинома), мікробні інфекції (наприклад, вірусні, бактеріальні та грибні інфекції), нашкірні хвороби (наприклад, шкірне захворювання, асоційоване з Тh1, таке як псоріаз або гіперкератозний дерматоз; шкірне захворювання, асоційоване з Тh2, таке як атопічний дерматит, контактний дерматит, контактна алергія, наприклад, до нікелю або золота, шкірна Т-клітинна лімфома, атопічна екзема, гостра екзема та/або хронічна екзема), репродуктивні розлади (наприклад, безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункція нирки, інфаркт міокарда, артрит, розсіяний склероз, кістозно-фіброзна мастопатія, регуляція розвитку нервової системи, діабет типу І, хвороба Хашимото, хвороба Грейвса (тироїдит), ревматоїдний артрит, проліферативний і гломерулонефрит із клубочками напівмісяцевої форми, увеїт заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдоз, червоний пітиріаз і/або порокератоз, алергічні розлади, такі як алергічний риніт, астма, червоний плоский лишай, хронічний синусит, синдром Сезарі, променевий кератоз, гепатит С, виразковий коліт, мембранозний гломерулонефрит і/або вірусні інфекції. Вважається, що INSP181 може належати до підродини імунокалінів і що йому властиві всі функціональні властивості імунокалінів, більш конкретно, - властивості глікоделіну (див., наприклад, огляд Logdberg and Wester. Biochim Biophys Acta, 2000 1482 (1-2): 284-97). Члени цього сімейства кодуються генним кластером на ділянці q32-34 хромосоми 9 геному (INSP181) людини на ділянці q34). Глікоделін залучається в процеси запліднення, імуномодуляції та диференціювання. Можуть бути виявлені три основні ізоформи глікоделіну (GdA, GdS і GdF), що надають специфічні функціональні властивості та визначають важливість глікозилювання для прояву біологічної активності членів підродини імунокалінів. У документі WO 02/053701 описуються молекули нуклеїнової кислоти, що кодують ліпокалін, і поліпептиди ліпокаліну (більш конкретно - ген ЕР17 людини), які можуть використовуватися для створення на мишах моделі чоловічого безпліддя, для скринінга розроблювальних лікарських засобів і лікування станів, пов'язаних з безпліддям. У документі DE19807389 описуються моноклональні антитіла проти глікоделіну А, використовувані при лікуванні раку. Переважно, активність поліпептиду за даним винаходом, одного або як частини білка злиття або його фрагмента та/або його антагоніста, може бути підтверджена з використанням щонайменше одного з наступних тестів: a) на моделях раку шкіри, описаних в огляді Одаширо із співавт. (Odashiro et al., Drug Discovery Today: Disease Models 2005; у пресі), або 17 b) на моделях контактного дерматиту або атопічної екземи, описаних в огляді Гутермута із співавт. (Gutermuth et al., Drug Discovery Today: Disease Models 2005; у пресі), або c) на моделях атопічного дерматиту, описаних в огляді Женга та Жу (Zheng and Zhu, Curr Allergy Asthma Rep. 2005 Jul; 5(4):291-7), або d) на моделі мишей D6, описаної в роботі Джемісона із співавт. (Jamieson et al., Nat Immunol. 2005 Apr; 6(4): 403-11), або e) за процедурою кількісного тесту, що дозволяє визначити рівень цитокінової секреції клітинами МКПК, стимульованими Соn А, описаної в прикладі 5. Більш конкретно, активність поліпептиду за даним винаходом, одного або як частини білка злиття або його фрагмента та/або його антагоніста, може бути підтверджена, якщо виявляється модуляція щонайменше одного з наступних цитокінів: IL-4, IL-5 і/або IL-10. Переважно, модуляції піддаються два (наприклад, IL-4 і IL-5; IL-4 і IL-10; або IL-5 і IL-10) або всі три цитокіни. Переважно, поліпептид за даним винаходом, один або як частина білка злиття або його фрагмента, здійснює позитивну регуляцію одного або декількох вказаних вище цитокінів. Переважно, антагоніст, наприклад, антитіло проти поліпептиду за даним винаходом, здійснює негативну регуляцію одного або декількох вказаних вище цитокінів. Активність поліпептидів за даним винаходом, наприклад, INSP181, може бути визначена за кожним з методів, наведених у даному описі або відомих у даній галузі. Поліпептиди за першим аспектом даного винаходу можуть додатково містити гістидинову мітку. Така гістидиніва мітка, переважно, є присутньою у С-кінця даного поліпептиду. Переважно, така гістидиніва мітка містить 1-10 гістидинових залишків (наприклад, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 залишків). Більш переважно, вказана гістидиніва мітка містить 6 гістидинових залишків. "Антигенна детермінанта" за винаходом може являти собою частину поліпептиду за винаходом, що зв'язується з антигензв'язуючим сайтом антитіла або з Т-клітинним рецептором (ТС). Альтернативно, "антигенна детермінанта" може являти собою сайт на поверхні поліпептиду за винаходом, з яким зв'язується одна молекула антитіла. Загалом кажучи, антиген має декілька або множину різних антигенних детермінант і реагує з антитілами, які мають множину різних специфічностей. Таке антитіло, переважно, є імуноспецифічним до поліпептиду за винаходом. Переважно, вказане антитіло є імуноспецифічним до поліпептиду за винаходом, який не складає частину гібридного білка. Переважно, вказане антитіло є імуноспецифічним до INSP181, INSP181-SV або до його фрагмента. Антигенні детермінанти зазвичай складаються з хімічно активних поверхневих груп молекул, таких як бокові ланцюги амінокислот або цукрів, і можуть мати специфічні тривимірні структури, а також певний заряд. Переважно, термін "антигенна детермінанта" означає конкретну хімічну групу на поліпептиді за винаходом, що є антигенною, тобто виробляє специфічну імунна відповідь. 94221 18 У другому своєму аспекті даний винахід стосується очищеної молекули нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид за першим аспектом винаходу. Термін "очищена молекула нуклеїнової кислоти", переважно, означає молекулу нуклеїнової кислоти за винаходом, що (1) відділена щонайменше приблизно від 50% білків, ліпідів, вуглеводів або інших сполук, з якими асоціюється природна повнорозмірна нуклеїнова кислота при її виділенні із клітин-джерел; (2) не зв'язана з усіма полінуклеотидами або з їх частиною, з якими вказана "очищена молекула нуклеїнової кислоти" асоціюється в природі, (3) функціонально приєднана до полінуклеотиду, з яким вона не асоціюється в природі; або (4) не зустрічається в природі як частина більшої полінуклеотидної послідовності. Переважно, виділена молекула нуклеїнової кислоти за винаходом, по суті, не містить кожної(их) іншої(их) домішкової(их) молекули (молекул) нуклеїнової кислоти або інших домішок, які присутні в її природному оточенні та можуть перешкоджати використанню цієї нуклеїнової кислоти для продукування поліпептидів або її терапевтичному, діагностичному або профілактичному застосуванню, або застосуванню з метою дослідження. Переважний варіант винаходу, зокрема, стосується геномних ДНК, які не входять в обсяг даного винаходу. Переважно, геномна ДНК, зокрема, яка має розмір більше ніж 10т.п.н. (тисяч пар нуклеотидів), 50т.п.н., 100т.п.н., 150т.п.н., 200т.п.н., 250т.п.н. або 300т.п.н., не входить в обсяг винаходу. При цьому, переважно, якщо така "очищена молекула нуклеїнової кислоти" складається тільки із кДНК. Переважно, очищена молекула нуклеїнової кислоти складається з або включає послідовність(ті) нуклеїнової кислоти, представлену в SEQ ID NO:1 (кодуючої поліпептид екзону 1 INSP181), SEQ ID NO:3 (кодуючої поліпептид екзону 2 INSP181), SEQ ID NO:5 (кодуючої поліпептид екзону 3 INSP181), SEQ ID NO:7 (кодуючої поліпептид екзону 3 INSP181-SV1), SEQ ID NO:9 (кодуючої поліпептид екзону 4 INSP181-SV1), SEQ ID NO:11 (кодуючої поліпептид екзону 4 INSP181), SEQ ID NO:13 (кодуючої поліпептид екзону 5 INSP181), SEQ ID NO:15 (кодуючої поліпептид екзону 6 INSP181), SEQ ID NO:17 (кодуючої поліпептид INSP181), SEQ ID NO:19 (кодуючої зрілий поліпептид екзону 1 INSP181), SEQ ID NO:21 (кодуючої зрілий поліпептид INSP181), SEQ ID NO:23 (кодуючої поліпептид INSP181-SV1), SEQ ID NO:22 (кодуючої поліпептид INSP181-SV1), SEQ ID NO:27 (кодуючої поліпептид INSP181 з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:29 (кодуючої зрілий поліпептид INSP181-SV1 з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:31 (кодуючої поліпептид INSP181-SV1 з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:33 (кодуючої зрілий поліпептид INSP181-SV1 з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:35 (кодуючої поліпептид-поліморф N92T екзону 3 INSP181), SEQ ID NO:37 (кодуючої поліпептид-поліморф N92T екзону 3 INSP181SV1), SEQ ID NO:39 (кодуючої поліпептидполіморф INSP181-N92T), SEQ ID NO:41 (кодуючої зрілий поліпептид-поліморф INSP181-N92T), SEQ ID NO:43 (кодуючої поліпептид-поліморф INSP181SV1 N92T), SEQ ID NO:45 (кодуючої зрілий поліпе 19 птид-поліморф INSP181-SV1 N92T), SEQ ID NO:47 (кодуючої поліпептид-поліморф INSP181 N92T з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:49 (кодуючої зрілий поліпептид-поліморф INSP181 N92T з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:51 (кодуючої поліпептид-поліморф INSP181-SV1 N92T з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:53 (кодуючої зрілий поліпептид-поліморф INSP181-SV1 N92T з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:55 (кодуючої поліпептидполіморф G114S екзону 4 INSP181-SV1), SEQ ID NO:57 (кодуючої поліпептид-поліморф INSP181SV1 G114S), SEQ ID NO:59 (кодуючої зрілий поліпептид-поліморф INSP181-SV1 G114S), SEQ ID NO:61 (кодуючої поліпептид-поліморф INSP181SV1 G114S з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:63 (кодуючої зрілий поліпептид-поліморф INSP181SV1 G114S з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:65 (альтернативний нуклеотид екзону 2), SEQ ID NO:67 (кодуючої поліпептид домену ліпокаліну INSP181), SEQ ID NO:69 (кодуючої поліпептид домену ліпокаліну INSP181 з гістидиновою міткою), SEQ ID NO:71 (кодуючої поліпептид домену ліпокаліну INSP181-SV1) і/або SEQ ID NO:73 (кодуючої поліпептид домену ліпокаліну INSP181-SV1 з гістидиновою міткою). У своєму третім аспектом даний винахід стосується очищеної молекули нуклеїнової кислоти, яка гібридизується в умовах високої жорсткості з молекулою нуклеїнової кислоти другого аспекту даного винаходу. Умови гібридизації високої жорсткості визначають як умови інкубування протягом ночі при 42°С у розчині, що містить 50% формамід, 5XSSC (150мМ NaCl, 15мМ тринатрійцитрат), 50мМ фосфат натрію (рН7,6), 5х розчин Денхардта, 10% сульфат декстрану та 20 мікрограм/мл денатурованої фрагментованої ДНК сперми лосося, з наступним промиванням фільтрів в 0,1Х SSC приблизно при 65°С. У своєму четвертому аспекті даний винахід стосується вектора, такого як експресуючий вектор, що містить молекулу нуклеїнової кислоти другого або третього аспекту даного винаходу. У своєму п'ятому аспекті даний винахід стосується клітини-хазяїна, трансформованого вектором четвертого аспекту даного винаходу. У своєму шостому аспекті даний винахід стосується ліганду, що специфічно зв'язується з поліпептидом за першим аспектом винаходу і який, переважно, інгібує здатність поліпептиду за першим аспектом винаходу переносити малі гідрофобні молекули. Ліганди для поліпептидів за винаходом можуть мати різні форми, включаючи природні або модифіковані субстрати, ферменти, рецептори, невеликі органічні молекули, такі як невеликі природні або синтетичні органічні молекули розміром до 2000Да, а переважно, 800Да або менше, пептидоміметики, неорганічні молекули, пептиди, поліпептиди, антитіла і їх структурні або функціональні міметики. Такі сполуки можуть бути ідентифіковані з використанням описаних вище методів аналізу та скринінга. У своєму сьомому аспекті даний винахід стосується сполуки, яка є ефективною з погляду зміни 94221 20 експресії природного гена, який кодує поліпептид за першим аспектом винаходу, або з погляду регуляції активності поліпептиду за першим аспектом винаходу. Сполука за сьомим аспектом винаходу може або підвищувати (служити агоністом), або знижувати (служити антагоністом) рівень експресії гена або активності поліпептиду. Важливо відзначити, що ідентифікація функції поліпептидів INSP181 дає можливість розробити способи скринінга, що дозволяють ідентифікувати сполуки, ефективні для лікування та/або діагностики захворювань. Ліганди та сполуки за шостим та сьомим аспектами винаходу можуть бути ідентифіковані з використанням таких способів. Ці способи також є аспектами даного винаходу. Сполуки, ідентифіковані як агоністи поліпептидів за даним винаходом, можуть використовуватися для транспортування малих гідрофобних молекул, in vitro або in vivo. Наприклад, сполукиагоністи можуть використовуватися як компоненти деяких відомих середовищ для культивування клітин, для доставки малих гідрофобних молекул у клітини та для захисту їх від руйнування ферментами, які є присутніми у сироватці крові. Антагоністи (наприклад, антитіла) INSP181, INSP181-SV1, поліморфу INSP181 N92T, поліморфу INSP181-SV1 N92T і/або поліморфу INSP181G114S можуть використовуватися при лікуванні раку, більш конкретно, - раку, що вражає головний мозок, яєчники, яєчко, селезінку, підшлункову залозу, матку, кров і/або легеню. Переважно, антагоністи (наприклад, антитіла) INSP181-SV1, поліморфу INSP181-SV1 N92T або поліморфу INSP181-SV1 G114S (отримані з використанням кДНК слинної залози, надниркової залози та ока) можуть використовуватися при лікуванні раку, зокрема, раку, що вражає слинні залози, надниркової залози і/або око. В іншому своєму аспекті даний винахід стосується застосування гена або поліпептиду INSP181 як мішені для скринінга кандидатів на лікарські засоби-модулятори, а зокрема, лікарських засобівкандидатів, які мають активність, спрямованої проти розладів, асоційованих з ліпокаліном. В іншому своєму аспекті даний винахід стосується способів скринінга сполук на можливість їх застосування для лікування розладів, асоційованих з ліпокаліном, де вказані способи включають виявлення здатності вказаної сполуки зв'язуватися з геном або поліпептидом INSP181, або з їхніми фрагментами. У ще одному своєму аспекті даний винахід стосується способів скринінга сполук на можливість їх застосування для лікування розладів, асоційованих з ліпокаліном, де вказані способи включають аналіз на модуляцію активності гена або поліпептиду INSP181, або їх фрагментів. У своєму восьмому аспекті даний винахід стосується поліпептиду за першим аспектом даного винаходу або до молекули нуклеїнової кислоти за другим або третім аспектом даного винаходу, або вектора за четвертим аспектом даного винаходу, або клітини-хазяїна за п'ятим аспектом даного винаходу, або ліганду за шостим аспектом даного 21 винаходу, або сполуки за сьомим аспектом даного винаходу, які можуть бути використані для лікування або діагностики. Фрагменти сполук за даним винаходом можуть знайти застосування у виробництві лікарського засобу для лікування деяких захворювань, що включають, без обмеження, розлад зору (наприклад, нічну сліпоту), розлади імунної системи (наприклад, аутоімунні розлади), запальні стани, запальне захворювання кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хвороба Крона (CD), проктит, клітиннопроліферативні розлади, рак (наприклад, рак молочної залози, шкірна Т-клітинна лімфома, плоскоклітинна карцинома та/або базальноклітинна карцинома), мікробні інфекції (наприклад, вірусні, бактеріальні та грибкові інфекції), емфізему, шкірні хвороби (наприклад, шкірне захворювання, асоційоване з Тh1, таке як псоріаз або гіперкератозний дерматоз; шкірне захворювання, асоційоване з Th2, таке як атопічний дерматит, контактний дерматит, контактна алергія, наприклад, до нікелю або золота, шкірна Т-клітинна лімфома, атопічна екзема, гостра екзема та/або хронічна екзема), репродуктивні розлади (наприклад, безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункція нирки, інфаркт міокарда, артрит, кістозно-фіброзна мастопатія, регуляція розвитку нервової системи, діабет типу І, хвороба Хашимото, хвороба Грейвса (тироїдит), ревматоїдний артрит, проліферативний гломерулонефрит і гломерулонефрит із клубочками напівмісяцевої форми, увеїт заднього відділу очного яблука, загоєння рани та/або саркоїдоз, червоний пітиріаз і/або порокератоз, алергічні розлади, такі як алергічний риніт, астма, плоский червоний лишай, хронічний синусит, синдром Сезарі, актинічний кератоз, гепатит С, виразковий коліт, мембранозний гломерулонефрит і/або вірусні інфекції. Наведені далі в прикладах аналізи можуть використовуватися для ідентифікації терапевтично активних фрагментів. У своєму дев'ятому аспекті даний винахід стосується способу діагностики захворювань у пацієнта, що включає оцінку рівня експресії природного гена, який кодує поліпептид за першим аспектом винаходу, або оцінку активності поліпептиду за першим аспектом винаходу в тканині вказаного пацієнта та порівняння вказаного рівня експресії або активності з контрольним рівнем, де рівень, який відрізняється від вказаного контрольного рівня, є показником захворювання. Такий спосіб, переважно, здійснюють in vitro. Аналогічні способи можуть бути використані для моніторингу терапевтичного лікування захворювання в пацієнта, де зміна рівня експресії або активності молекули поліпептиду або нуклеїнової кислоти протягом певного періоду часу в порівнянні з контрольним рівнем служить показником рецидиву захворювання. Більш висока експресія ліпокалінів може бути виявлена в пацієнтів зі шкірними захворюваннями, такими як псоріаз, у порівнянні з пацієнтами, які не мають такого захворювання, або в пацієнтів, які піддавалися впливу алергенів. Наприклад, у пацієнтів, які піддавалися впливу нікелю або золота (контактна алергія) визначають значне підвищення 94221 22 рівню желатинази нейтрофілів, асоційованої з ліпокаліном (NGAL) (Moller et al. Contact Dermatitis. 1999 Apr; 40(4):200-4). Позитивна регуляція пептидів/поліпептидів, таких як NGAL, також виявляється при загоєнні рани та може служити поясненням експресії цих пептидів/поліпептидів при псоріазі та загоєнні рани (Sorensen et al. J. Immunol. 2003 Jun 1; 170 (11): 5583-9). Крім того, виражена індукція NGAL в епідермісі спостерігається у випадку багатьох шкірних розладів, які характеризуються розбалансуванням процесу диференціації епітелію, таких як псоріаз, червоний пітиріаз і плоскоклітинна карцинома (Mallbris et al. Exp Dermatol. 2002 Dec; 11(6): 584-91). Так, Маллбріс із співавт. (Mallbris et al.) роблять висновок про те, що NGAL є маркером розбалансування процесу диференціації кератиноцитів у шкірі людини. Таким чином, суперекспресія деяких поліпептидів за даним винаходом може корелювати із прогресуванням захворювання та/або може служити прогностичним показником його плину. Вважається, що деякі тканини ссавців при захворюванні Тh1 типу або при захворюванні Th2 типу містять більш високу кількість копій гена для білка INSP181 і експресують істотно підвищені рівні білка INSP181 і мРНК, що кодує білок INSP181, у порівнянні з відповідним, «стандартним» ссавцем, тобто зі ссавцем того ж виду, але який не має захворювання Th1 типу або захворювання Th2 типу. Підвищені рівні білка INSP181 визначаються в деяких рідинах організму (наприклад, у сироватці крові, плазмі, сечі, синовіальній рідині та спінальній рідині) і/або в шкірі ссавців, які мають захворювання Th1 типу або захворювання Th2 типу, у порівнянні з його рівнем у сироватці/шкірі ссавців того ж виду, але які не мають захворювання Тh1 типу або захворювання Тh2 типу. Таким чином, даний винахід стосується способу, використовуваного при діагностиці захворювання Th1 типу або захворювання Th2 типу, що включає аналіз рівня експресії гена, який кодує білок INSP181, або кількості копій гена в клітинах ссавця, зокрема, у шкірі або в рідині організму, і порівняння рівня експресії даного гена або кількості копій гена зі стандартними значеннями рівня експресії гена або кількості копій гена, де підвищення рівня експресії гена або кількості копій гена в порівнянні зі стандартними значеннями є показником деяких захворювань Th1 типу або захворювань Th2 типу. У тому випадку, коли захворювання Тh1 типу або захворювання Th2 типу вже діагностовано традиційними методами, то даний винахід може використовуватися для цілей прогнозу. Фраза «аналіз рівня експресії гена, що кодує білок INSP181» стосується якісного або кількісного вимірювання або оцінки рівня білка INSP181 або рівня мРНК, що кодує INSP181, у першому біологічному зразку або безпосередньо (наприклад, шляхом визначення або оцінки абсолютного рівня білка або рівня мРНК), або опосередковано (наприклад, шляхом порівняння з рівнем білка або рівнем мРНК у другому біологічному зразку). Фраза «аналіз кількості копій гена, що кодує білок INSP181» стосується якісного або кількісного вимі 23 рювання, або оцінки кількості копій гена, що кодує INSP181, у першому біологічному зразку або безпосередньо (наприклад, шляхом визначення або оцінки абсолютного кількості копій гена), або опосередковано (наприклад, шляхом порівняння з кількістю копій гена, що кодує білок INSP181, у другому біологічному зразку). Переважно, рівень білка INSP181, рівень мРНК або кількість копій гена в першому біологічному зразку вимірюють або оцінюють і порівнюють зі стандартним значенням рівня білка INSP181, рівня мРНК або кількості копій гена, де стандарт відбирають із другого біологічного зразка, отриманого від індивідуума, який не має захворювання Th1 типу або захворювання Th2 типу. Альтернативно, у тому випадку, коли даний спосіб використовують як прогностичний показник, і перший, і другий біологічні зразки можуть бути відібрані від індивідуумів, які мають захворювання Th1 типу або захворювання Th2 типу, і можуть бути виміряні відповідні значення рівнів експресії або кількості копій для визначення прогнозу захворювання. Як відомо в даній галузі, коли відомо стандартне значення рівня білка INSP181, рівня мРНК або кількості копій гена, вказане значення може використовуватися повторно, як стандарт, для порівняння. Термін «біологічний зразок» означає будь-який біологічний зразок, отриманий від індивідуума, з клітинної лінії, культури тканини або іншого джерела, що містить білок INSP181 або відповідну мРНК, переважно, зі шкіри. Способи одержання зразків біопсії із тканини та рідин тіла ссавців відомі в даній галузі. У тому випадку, коли біологічний зразок повинен включати мРНК, зразок біопсії тканини є переважним джерелом. Даний винахід використовується для виявлення захворювання Тh1 типу або захворювання Th2 типу в ссавців. Зокрема, даний винахід використовується при діагностиці або для прогностичної оцінки у ссавців вказаних вище типів Тh1 захворювання або Th2 захворювання. Переважні ссавці включають мавп, бджіл, кішок, собак, корів, свиней, коней, кроликів і людей. Особливо переважними є люди. Один можливий спосіб детекції поліпептидів за першим аспектом винаходу включає стадії: (а) контактування ліганду за шостим аспектом винаходу, такого як антитіло, з біологічним зразком в умовах, які підходять для утворення комплексу ліганд-поліпептид; і (b) детекції вказаного комплексу. Що стосується дев'ятого аспекту винаходу, то в цьому зв'язку слід зазначити, що для детекції аномальних рівнів білка існують різні методи, відомі читачу-фахівцю, такі як методи гібридизації нуклеїнової кислоти з короткими зондами, методи аналізу на точкову мутацію, метод ампліфікації за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) і методи з використанням антитіл. Подібні методи можуть бути використані в короткий або тривалий період часу, що дозволяє проводити моніторинг терапевтичного лікування захворювання у пацієнта. Даний винахід також стосується наборів, які можуть бути використані у вказаних методах діагностики захворювання. 94221 24 У своєму десятому аспекті даний винахід стосується використання поліпептиду за першим аспектом винаходу як ліпокаліну. Поліпептиди за даним винаходом можуть використовуватися для зв'язування невеликих молекул жирних кислот, наприклад, у крові або тканинах, для модуляції їх біологічної функції. Поліпептиди за даним винаходом можуть використовуватися для транспортування ретиноїдів або стероїдів до рецепторів, зокрема, як складова частина терапії при раці молочної залози, емфіземі та захворюваннях шкіри і відіграють важливу роль у репродуктивному процесі. Інші варіанти використання включають модуляцію протизапальних відповідей, активність як мікробного агента, або як підсилювача ферментативної функції, або як самої ферментоподібної молекули. Поліпептиди за даним винаходом можуть використовуватися завдяки своїм протимікробним властивостям. Протимікробна активність може бути вимірювана in vitro з використанням культури клітин або in vivo шляхом введення молекул за даним винаходом в організм тварини відповідної моделі. Аналізи на виявлення протимікробної активності є специфічними для конкретних мікробів і в основному відомі фахівцям у даній галузі. Наприклад, аналіз in vivo на протимікробну активність проводиться шляхом внутрішньочеревинної інокуляції мишам патогенних мікроорганізмів у відповідному бульйонному середовищі. Одразу після інокуляції вводять композицію, яка містить даний поліпептид, і реєструють рівень смертності протягом 7 наступних днів. В основному введення проводять внутрішньовенним, підшкірним, внутрішньочеревинним способом або через рот. Див., наприклад, роботу Musiek et al., Antimicrobial Agents Chemother. 3:40, 1973, в якій міститься обговорення методів аналізу протимікробних агентів in vivo та in vitro. Активність поліпептидів за даним винаходом може бути виміряна з використанням великої кількості методів аналізу, які дозволяють визначити їх здатність зв'язувати малі гідрофобні молекули. Такі методи аналізу включають, без обмеження, методи аналізу, основані на визначенні змін в інтенсивності флуоресценції (Cogan et al., Eur. J. Biochem. 65: 71-78, 1976) і рівноважний діаліз водорозчинних сполук (Hase et al., J. Biochem. 79: 373-380, 1976). Інші варіанти використання молекул за даним винаходом включають використання їх як системи доставки для транспортування та/або стабілізації малих ліпофільних молекул. Наприклад, молекули за даним винаходом можуть використовуватися для мікроінкапсулювання малої ліпофільної молекули, яка утворює активний фармакологічний агент, і в такий спосіб захищають даний агент від впливів екстремальних значень рН у кишці від впливу потужних травних ферментів і наслідків непроникності мембран шлунково-кишкового тракту для активного інгредієнта. Інші переваги інкапсулювання фармакологічного агента включають попередження передчасної активації агента або захист його від агресивного середовища шлунка. 25 Останнім часом стали використовувати складчасту структуру ліпокаліну для створення білків, які мають специфічність для неприродних лігандів. Такі сконструйовані ліпокаліни можуть розглядатися як міметики антитіл і одержали, у цьому зв'язку, назву «антикаліни» (див. огляд у роботі Skerra, Biochim Biophys Acta. 2000 Oct 18; 1482(1-2): 33750). Відповідно, поліпептиди за даним винаходом можуть знайти застосування в синтезі «антикалінів». У своєму одинадцятому аспекті даний винахід стосується фармацевтичної композиції, яка містить поліпептид за першим аспектом винаходу або молекулу нуклеїнової кислоти за другим або третім аспектом винаходу, або вектор за четвертим аспектом винаходу, або клітини-хазяїна за п'ятим аспектом винаходу, або ліганд за шостим аспектом винаходу, або сполуку за сьомим аспектом даного винаходу, у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм. У своєму дванадцятому аспекті даний винахід стосується поліпептиду за першим аспектом винаходу або молекули нуклеїнової кислоти за другим або третім аспектом винаходу, або вектора за четвертим аспектом винаходу, або клітини-хазяїна за п'ятим аспектом винаходу, або ліганду за шостим аспектом винаходу, або сполуки за сьомим аспектом винаходу, які можуть бути використані з метою готування лікарського засобу для діагностики або лікування захворювань, включаючи розладу зору (наприклад, нічну сліпоту), імунні системні розлади (наприклад, аутоімунні розлади), запальну хворобу кишечнику (IBD), виразковий коліт (UC), хворобу Крона (CD), проктит, клітинно-проліферативні розлади, рак (наприклад, рак молочної залози), мікробні інфекції (наприклад, вірусні, бактеріальні та грибкові інфекції), емфізему, захворювання шкіри, репродуктивні розлади (наприклад, безпліддя, зокрема, чоловіче безпліддя), дисфункцію нирки, інфаркт міокарда, артрит, розсіяний склероз, кістозно-фіброзну мастопатію та регуляцію нервової системи. У своєму тринадцятому аспекті даний винахід стосується способу лікування захворювання в пацієнта, який передбачає введення вказаному пацієнту поліпептиду за першим аспектом винаходу, або молекули нуклеїнової кислоти за другим або третім аспектом винаходу, або вектора за четвертим аспектом винаходу, або клітини-хазяїна за п'ятим аспектом винаходу, або ліганду за шостим аспектом винаходу, або сполуки за сьомим аспектом винаходу. Поліпептиди за даним винаходом можуть використовуватися самі по собі як компоненти гібридних білків, таких як гібридний білок Fc, і/або в поєднанні з одним або декількома агентами, які діють як негативні регулятори Th1. Антагоністи, наприклад, антитіло проти поліпептиду за даним винаходом, можуть використовуватися самі по собі або в поєднанні з одним або декількома агентами, які діють як негативні регулятори Th2. Агенти, які діють як негативні регулятори Th1 або Th2, відомі в даній галузі та не обмежуються вказаними нижче агентами. 94221 26 Переважно, агент, який діє як негативний регулятор Th1, вибирають із клітинних імуномодуляторів, гуморальних імуномодуляторів, поліпептиду Т, Mycobacterium vaccae, тазаротену, бексаротену, троглітазону, ліарозолу, рамбазолу, аргініну, оксиду азоту, циклоспорину, метотрексату, аналогів вітаміну D3, ретиноїдів, кортикостероїдів, антраліну, дьогтю, псоралену плюс UVA (PUVA), куркуміну, поліподіуму, лейкотомасу, глюкокортикоїду, такого як предізон і/або засобів, що спричиняють вплив на баланс Th1/Th2 (адаптогени), таких як ізофлавони сої, рослинні стероли, стероліни, пробіотики та/або прегненолон. Переважно, клітинний імуномодулятор вибирають із DAB389IL-2, мікофеноляту мофетилу, VX497, лефлуноміду, ефалізумабу, OKTedr4a, CTLA4-Ig, MEDI 507, LFA3TIP, даклизумабу, базиліксимабу, такролімусу, пімекролімусу та/або сиролімусу. Переважно, гуморальний імуномодулятор вибирають із IL-4, IL-10, IL-11, інфліксимабу, етанерцепту, онерцепту та/або адалімумабу. Переважно, агент, який діє як негативний регулятор Th2, вибирають із антагоністів (наприклад, антитіл) хемокінового рецептора CCR3 або CCR4, антагоністів CXCR4, анти-TARC, інгібіторів молекули адгезії VLA-4, агоністів PPAR-, циклопентенонових простагландинів, тіазолодиндіонів, SB203580, SB239063, RWJ67657, аналогів вітаміну D3, глюкокортикоїдів, мікобактерій, анти-IL-5/IL13/IL-9, розчинного IL-4R, інгібіторів CD80/86, ліганду ICOS, агоніста Toll-подібного рецептора (TLR)9, такого як CpG ДНК, CTLA4-Ig, антисмислових олігонуклеотидів GAT A3, Mycobacterium bacillus Calmette-Guerin (BCG), Mycobacterium vaccae, анти-Ig, агоністів бета рецептора, кортикостероїдів, насіння периллі, кверцетину, лютеоліну, ізофлавонів, глюкокортикоїду, такого як предізон і/або засобів, які гармонізують баланс Th1/Th2 (адаптогенів), таких як ізофлавони сої, рослинні стероли, стероліни, пробіотики та/або прегненолон. У тому випадку, якщо захворювання, при яких у даного пацієнта рівень експресії природного гена, який кодує поліпептид за першим аспектом винаходу, або рівень активності поліпептиду за першим аспектом винаходу нижче, ніж відповідний рівень експресії або активності у здорового пацієнта, то поліпептид, молекула нуклеїнової кислоти, ліганд або сполука, які вводять вказаному пацієнту, повинні мати агоністичні властивості. І навпаки, у випадку, якщо захворювання, при яких у даного пацієнта рівень експресії природного гена, який кодує поліпептид за першим аспектом винаходу, або рівень активності поліпептиду за першим аспектом винаходу вище, ніж відповідний рівень експресії або активності у здорового пацієнта, то поліпептид, молекула нуклеїнової кислоти, ліганд або сполука, які вводять вказаному пацієнту, повинні мати антагоністичні властивості. Прикладами таких антагоністів є молекули антисмислової нуклеїнової кислоти, рибозими та ліганди, такі як антитіла. Поліпептиди INSP181 являють собою ліпокаліни, а тому вони відіграють певну роль у розвитку багатьох патологічних станів. Антагоністи поліпептидів INSP181 складають особливий інтерес, оскі 27 льки вони дозволяють сприятливо впливати на динаміку патологічних станів. У своєму чотирнадцятому аспекті даний винахід стосується трансгенних тварин або тварин, які є дефіцитними за поліпептидом першого аспекту даного винаходу та не є людиною, і які були трансформовані так, що вони експресують більш високі або більш низькі рівні вказаного поліпептиду, або взагалі не експресують такого поліпептиду. Вказані трансгенні тварини є найбільш придатними моделями для дослідження захворювань і можуть бугрі також використані в способах скринінга з метою ідентифікації сполук, які є ефективними для лікування або діагностики даного захворювання. Використовуваний тут термін "функціональний еквівалент" означає молекулу білка або нуклеїнової кислоти, що має функціональні або структурні властивості, в основному, аналогічні властивостям молекули поліпептиду або нуклеїнової кислоти за винаходом. Функціональний еквівалент білка може містити модифікації, якщо такі модифікації необхідні для здійснення конкретної функції. Термін "функціональний еквівалент" включає фрагменти, мутанти, гібриди, варіанти, аналоги або хімічні похідні молекули. Переважно, "функціональним еквівалентом" може бути молекула білка або нуклеїнової кислоти, що має будь-яку одну або декілька функціональних активностей поліпептидів за винаходом. Переважно, "функціональним еквівалентом" може бути молекула білка або нуклеїнової кислоти, що має активність, яка, по суті, аналогічна активності INSP181 або його фрагментів, вимірюваною у відповідному аналізі на біологічну активність або функцію. Переважно, "функціональним еквівалентом" може бути молекула білка або нуклеїнової кислоти, яка має активність, що ідентична активності або перевищує активність INSP181 або його фрагментів, вимірювану у відповідному аналізі на біологічну активність або функцію. Переважно, "функціональним еквівалентом" може бути молекула білка або нуклеїнової кислоти, яка має активність, що становить 50%, 60%, 70%, 80%, 90%, 95%, 98%, 99%, 100% або більше від активності INSP181 або його фрагментів, вимірюваної у відповідному аналізі на біологічну активність або функцію. Переважно, "функціональним еквівалентом" може бути білок або поліпептид, який має in vivo або in vitro активність, що, по суті, аналогічна активності поліпептидів за винаходом. Переважно, "функціональним еквівалентом" може бути білок або поліпептид, здатний взаємодіяти з іншими клітинними або позаклітинними молекулами за механізмом, який, по суті, аналогічний механізму взаємодії відповідної частини поліпептидів за винаходом. Так, наприклад, в імуноаналізі, "функціональний еквівалент" може сприяти зниженню здатності до зв'язування антитіла з відповідним пептидом (тобто пептидом, який має модифіковану амінокислотну послідовність, а тому є "функціональним еквівалентом") поліпептиду за винаходом, або із самим поліпептидом за винаходом, де вказане антитіло виробляється проти відповідного пептиду поліпептиду за винаходом. Еквімолярна 94221 28 концентрація вказаного функціонального еквівалента буде знижувати рівень вищезгаданого зв'язування відповідного пептиду щонайменше приблизно на 5%, переважно, приблизно на 5%-10%, більш переважно, приблизно на 10%-25%, ще більш переважно, приблизно на 25%-30%, і найбільш переважно, приблизно на 40%-50%. Так, наприклад, функціональні еквіваленти можуть бути повністю функціональними, або в них може бути відсутньою одна або декілька активностей. Таким чином, відповідно до даного винаходу, модифікації можуть впливати на функцію, наприклад, на активності поліпептиду, які підтверджують їх ідентифікацію як домену ліпокаліну. Різні стандартні методи та процедури, які можуть застосовуватися для здійсненні винаходу, систематізовані нижче. При цьому слід зазначити, що даний винахід не обмежується описаними конкретними методами, протоколами, клітинними лініями, векторами та реагентами. Слід також зазначити, що використовувана тут термінологія застосовується тільки для опису конкретних варіантів винаходу, і ця термінологія не повинна розглядатися як обмеження обсягу даного винаходу. Обсяг винаходу обмежений тільки прикладеною формулою винаходу. У даному описі використовуються стандартні скорочення, прийняті для позначення нуклеотидів і амінокислот. Якщо це не обговорено особливо, то для здійснення даного винаходу використовуються стандартні методи молекулярної біології та мікробіології, методи рекомбінантних ДНК і методи імунології, які добре відомі фахівцям у даній галузі. Більш повний опис вказаних методів можна знайти в літературі. Так, наприклад, найбільш придатні описи, які можуть бути використані як консультація, наводяться в наступних роботах: Sambrook, Molecular Cloning: A Laboratory Manual, Second Edition (1989), DNA Cloning, Volumes I and II (D. N. Glover ed. 1985); Oligonuclcotide Synthesis (M. J. Gait ed. 1984); Nucleic Acid Hybridization (B. D. Hames & S. J. Higgins eds. 1984); Transcription and Translation (B. D. Hames & S. J. Higgins eds. 1984); Animal Cell Culture (R. I. Freshney ed. 1986); Immobilized Cells and Enzymes (IRL Press, 1986); B. Perbal, A. Practical Guide to Molecular Cloning (1984); the Methods in Enzymology series (Academic Press, Inc.), especially volumes 154 & 155; Gene Transfer Vectors for Mammalian Cells (J. Η. Miller and M. P. Calos eds. 1987, Cold Spring Harbor Laboratory); Immunochemical Methods in Cell and Molecular Biology (Mayer and Walker, eds. 1987, Academic Press, London); Scopes (1987) Protein Purification: Principles and Practice, Second Edition (Springer Verlag, N. Y.); and Handbook of Experimental Immunology, Volumes I-IV (D. M. Weir and С. С. Blackwell eds. 1986). Використовуваний тут термін "поліпептид" включає будь-який пептид або білок, який містить дві або більше амінокислоти, зв'язані одна з одною пептидними зв'язками або модифікованих пептидними зв'язками, тобто пептидними ізостерами. Цей термін стосується як коротких ланцюгів 29 (пептидів або поліпептидів), так і більш довгих ланцюгів (білків). Поліпептид даного винаходу може бути присутнім у формі зрілого білка, або він може бути присутнім у вигляді пре-, про- або препро-білка, який може бути активований шляхом відщіплення пре-, про- або препро-частини цього білка із продукуванням активного зрілого поліпептиду. У таких поліпептидах пре-, про- або препро-послідовність може являти собою лідерну або секреторну послідовність, або вона може являти собою послідовність, використовувану для очищення зрілої поліпептидної послідовності. Поліпептид за першим аспектом винаходу може утворювати частину гібридного білка. Так, наприклад, часто виявляється переважним, щоб даний поліпептид включав одну або декілька додаткових амінокислотних послідовностей, які можуть містити секреторну .або лідерну послідовності, про-послідовності, послідовності, які полегшують очищення, або послідовності, які надають білку більш високу стабільність, наприклад, під час рекомбінантного продукування. Альтернативно або додатково, зрілий поліпептид може бути приєднаний до іншої сполуки, такої як сполука, яка збільшує час напівжиття вказаного поліпептиду (наприклад, поліетиленгліколю). Зокрема, гібридний білок поліпептиду може містити одну або декілька додаткових амінокислотних послідовностей і фрагментів поліпептидів за даним винаходом. Переважно, вказаний фрагмент є доменом ліпокаліну, наприклад, представленим у вигляді SEQ ID NO:66, SEQ ID NO:70 або у вигляді ділянки амінокислот 25-174, амінокислот 26180, амінокислот 33-166 або амінокислот 41-189 в SEQ ID NO: 18 або ділянки амінокислот 25-206 в SEQ ID NO:24. Переважно, поліпептид за даним винаходом, який містить послідовність, що гомологічна щонайменше на 85% поліпептиду INSP181, є гібридним білком. Такі гібридні білки можуть бути отримані шляхом клонування полінуклеотиду, який кодує поліпептид, що містить послідовність, яка гомологічна щонайменше на 85% поліпептиду INSP181, у рамці зчитування з послідовностями, що кодують гетеро логічну білкову послідовність. Використовуваний тут термін «гетерологічний» означає будь-який поліпептид, який відрізняється від поліпептиду INSP181 людини. Приклади гетерологічних послідовностей, які можуть міститися в гібридних білках, на аміно- або карбокси-кінці, включають: позаклітинні домени зв'язаного з мембраною білка, константні ділянки імуноглобуліну (Fc ділянки), домени мультимеризації, домени позаклітинних білків, сигнальні послідовності, експортні послідовності та послідовності, які дозволяють проводити очищення за методом афінної хроматографії. Багато з наведених гетерологічних послідовностей комерційно доступні у вигляді плазмід експресії, оскільки вказані послідовності зазвичай включаються в гібридні білки, для того, щоб одержати додаткові властивості, не порушивши істотно специфічної біологічної активності злитого з ними білка (Terpe K., 2003, Appl Microbiol Biotechnol, 60: 94221 30 523-33). Приклади таких додаткових властивостей включають збільшення напівжиття у фізіологічних рідинах, позаклітинну локалізацію або полегшення процедури очищення за рахунок наявності тяжа з гістидинів, які утворюють так звану «гістидинову мітку» (Gentz et al. 1989, Proc Natl Acad Sci USA, 86: 821-4), або «НА» мітки, епітопу, отриманого з білка гемаглютиніну вірусу грипу (Wilson et al. 1994, Cell, 37: 767-78). При необхідності гетерологічна послідовність може бути вилучена при протеолітичному розщепленні, наприклад, шляхом вбудовування сайту протеолітичнго розщеплення між білком і гетерологічною послідовністю, з наступною обробкою очищеного гібридного білка відповідною протеазою. Вказані властивості особливо важливі у випадку гібридних білків, оскільки полегшують їх одержання та використання при виготовленні фармацевтичних композицій. Так, наприклад, використаний у прикладах білок (зрілий поліпептид INSP181; SEQ ID NO: 22) був очищений за процедурою, що включає приєднання гекса-гістидинового пептиду до карбокси-кінця INSP181. У тому випадку, коли гібридний білок включає ділянку імуноглобуліну, вказаний гібрид може бути отриманий шляхом прямого приєднання компонентів або шляхом їх приєднання за допомогою короткого лінкерного пептиду, довжина якого може становити щонайменше 1-3 амінокислотних залишки або більше, наприклад, 13 амінокислотних залишків. Вказаним лінкером може бути, наприклад, трипептид з послідовністю E-F-M (Glu-Phe-Met) або лінкерна послідовність, що складається з 13 амінокислот і містить послідовність Glu-Phe-Gly-Ala-Gly-Leu-Val-Leu-Gly-Gly-GlnPhe-Met, вбудовану між послідовністю речовин за даним винаходом та послідовністю імуноглобуліну. Отриманий гібридний білок має поліпшені властивості, такі як більш тривалий час його присутності у фізіологічних рідинах (наприклад, збільшений час напівжиття), підвищена питома активність, підвищений рівень експресії або здатність вказаного гібридного білка легко піддаватися очищенню. У переважному варіанті винаходу білок приєднують до константної ділянки молекули Ig. Переважно, такий білок приєднують до ділянок важкого ланцюга, таких як домени СН2 і СН3, наприклад, IgG1 людини. Для одержання гібридних білків за винаходом можуть бути також використані і інші ізоформи Ig, такі як ізоформи IgG2 або IgG4, і ізоформи інших класів Ig, таких як, наприклад, IgM або IgA. Гібридні білки можуть бути мономерними або мультимерними, а також гетеро- або гомомультимерними. В іншому переважному варіанті винаходу функціональне похідне включає щонайменше один фрагмент, приєднаний до однієї або декількох функціональних груп, які представлені у вигляді одного або декількох бокових ланцюгів на амінокислотних залишках. Переважно, вказаним фрагментом є поліетиленовий фрагмент (ПЕГ). ПЕГілювання може бути проведене з використанням відомих методів, таких як методи, опрісані, наприклад, в WO 99/55377. 31 Поліпептиди можуть містити амінокислоти, які відрізняються від 20 амінокислот, що кодуються генами, і які є модифікованими або в результаті природних процесів, таких як посттрансляційний процесинг, або в результаті застосування хімічних методів модифікації, добре відомих фахівцям. Прикладами відомих модифікацій, які можуть бути здійснені в поліпептидах даного винаходу, є глікозилювання, приєднання ліпіду, сульфування, гамма-карбоксилювання, наприклад, залишків глутамінової кислоти, гідроксилювання та ADPрибозилювання. Іншими можливими модифікаціями є ацетилування, ацилювання, амідування, ковалентне приєднання флавіну, ковалентне приєднання молекули гему, ковалентне приєднання нуклеотиду або нуклеотидного похідного, ковалентне приєднання ліпідного похідного, ковалентне приєднання фосфатидилінозиту, перехресне зв'язування, циклізація, утворення дисульфідного зв'язку, деметилювання, утворення ковалентних перехресних зв'язків, утворення цистеїну, утворення піроглутамату, формілування, утворення GPI-якоря, йодування, метилування, міристоїлування, окислювання, протеолітичний процесинг, фосфорилювання, пренілування, рацемізація, селеноїлування, приєднання амінокислот до білків, опосередковуване переносом РІЖ, таке як аргінілування, та убіхітинізація. Модифікації можуть бути присутнім у будь-якій ділянці поліпептиду, включаючи пептидний кістяк, амінокислотні бокові ланцюги та аміно- або карбокси-кінці. Дійсно, блокування аміно- або карбоксикінця в поліпептиді, або одного та іншого, за допомогою ковалентної модифікації є звичайним процесом, що відбувається в природних і синтетичних поліпептидах, і такі модифікації можуть бути присутнім у поліпептидах даного винаходу. Модифікації, які присутні в поліпептиді, у більшості випадків будуть залежати від способу одержання даного поліпептиду. Для поліпептидів, отриманих рекомбінантним методом, природа та ступінь модифікації, по більшій частині, буде визначатися здатністю до посттрансляційної модифікації конкретної клітини-хазяїна та присутністю сигналів модифікації в амінокислотній послідовності розглянутого поліпептиду. Так, наприклад, характер глікозилювання може варіюватися у клітинхазяїв різного типу. Поліпептиди даного винаходу можуть бути отримані будь-яким придатним способом. Такими поліпептидами є виділені природні поліпептиди (наприклад, виділені із клітинної культури), поліпептиди, продуковані рекомбінантним методом (включаючи гібридні білки), синтетичні поліпептиди або поліпептиди, продуковані з використанням комбінації цих методів. Функціонально еквівалентні поліпептиди першого аспекту даного винаходу можуть являти собою поліпептиди, гомологічні поліпептиду INSP181. Два поліпептиди можуть бути визначені використовуваним тут терміном "гомологічні", якщо послідовність одного із цих поліпептидів має досить високий ступінь ідентичності або подібності з послідовністю іншого поліпептиду. Термін "ідентичність" означає, що в будь-якому конкретному 94221 32 положенні послідовностей, які співставляють, ці дві послідовності мають ідентичні амінокислотні залишки. Термін "подібність" означає, що в будьякому конкретному положенні послідовностей, які співставляють, ці дві послідовності мають амінокислотні залишки аналогічного типу. Ступінь ідентичності та подібності може бути легко обчислений (Computational Molecular Biology, Lesk Α. Μ. ed., Oxford University Press, New York, 1988; Biocomputing Informatics and Genome Projects, Smith D. W. ed., Academic Press, New York, 1993; Computer Analysis of Sequence Data, Part 1, Griffin A. M. & Griffin H. G., eds., Humana Press, New Jersey, 1994; Sequence Analysis in Molecular Biology, von Heinje, G. Academic Press, 1987; and Sequence Analysis Primer, Gribskov M. & Devereux J. eds, M. Stockton Press, New York, 1991). Тому гомологічними поліпептидами є природні біологічні варіанти (наприклад, алельні варіанти або варіанти поліпептидів, які утворилися в результаті географічних змін видів, від яких ці поліпептиди походять), і мутанти (такі як мутанти, що містять амінокислотні заміни, інсерції або делеції) поліпептидів INSP181. Такими мутантами можуть бути поліпептиди, в яких один або кілька амінокислотних залишків замінені консервативним або неконсервативним амінокислотним залишком (переважно, консервативним амінокислотним залишком), і такий замінений амінокислотний залишок може бути, а може і не бути, залишком, що кодується генетичним кодом. Зазвичай такі заміни відбуваються між Ala, Val, Leu і llе; між Ser і Thr; між кислотними залишками Asp і Glu; між Asn і Gin; між основними залишками Lys і Arg; або між ароматичними залишками Phe і Туr. Особливо переважними є варіанти, в яких декілька, тобто від 5 до 10, від 1 до 5, від 1 до 3, від 1 до 2 амінокислот або тільки одна амінокислота є заміненими, делетованими або доданими в будь-якій комбінації. Особливо переважними є "мовчазні" заміни, додавання та делеції, які не впливають на властивості та активність вказаного білка. Також переважними є консервативні заміни. Такими мутантами також є поліпептиди, в яких один або декілька амінокислотних залишків мають групу-замісник. Відповідно до даного винаходу, будь-яка заміна повинна бути, переважно, "консервативною" або "припустимою" заміною, що зазвичай визначають як заміну, що вводить амінокислоти, які мають аналогічні хімічні властивості (наприклад, основна позитивно заряджена амінокислота повинна бути замінена іншою основною, позитивно зарядженою амінокислотою), які є достатніми для збереження структури та біологічної функції даної молекули. У літературі описана множина моделей, за допомогою яких може бути здійснений відбір консервативних амінокислотних замін, виходячи зі статистичних і фізико-хімічних досліджень послідовності та/або структури білків (Rogov S. І. і Nekrasov A. N., 2001). Експерименти з конструювання білків показали, що використання специфічних підпослідовностей амінокислот дозволяє продукувати білки з відповідною укладкою та активними білками і 33 класифікувати амінокислотні "синонімічні" заміни, які можуть легко адаптуватися до білкової структури, і які можуть бути використані для детекції функціональних і структурних гомологів і паралогів (Murphy L. R. еt аl., 2000). Групи синонімічних амінокислот і групи більш переважних синонімічних амінокислот представлені в таблиці 1. У поліпептиди за винаходом також можуть бути введені в різних цілях специфічні неконсервативні мутації. Мутації, які знижують афінність CD24-подібного білка, допускають можливість повторного використання цих поліпептидів, а також їх застосування в інших цілях, що потенційно підвищує їх терапевтичну ефективність. (Robinson С. R., 2002). Імуногенні епітопи, фактично присутні в поліпептидах за винаходом, можуть бути використані для розробки вакцин (Stevanovic S., 2002), або вони можуть бути вилучені шляхом модифікації їх послідовності відомими методами відбору мутацій, які підвищують стабільність білка, і їх корекції (van den Burg В. & Eijsink V, 2002; WO 02/05146, WO 00/34317 і WO 98/52976). Переважною альтернативою синонімічним групам для амінокислотних похідних, включених у пептидоміметики, є групи, визначені в таблиці 2. Невичерпний список амінокислотних похідних також включає аміноізомасляну кислоту (Aib), гідроксипролін (Hyp), 1,2,3,4-Тетрагідроізохінолін-3СООН, індолін-2-карбонову кислоту, 4дифторпролін, L-тіазолідин-4-карбонову кислоту, L-гомопролін, 3,4-дегідропролін, 3,4дигідроксифенілаланін, циклогексилгліцин і фенілгліцин. Термін "амінокислотне похідне" означає амінокислоту, яка не входить в 20 кодованих генетичним кодом природних амінокислот, або хімічну молекулу, подібну до такої амінокислоти. Зокрема, таке амінокислотне похідне може містити заміщені або незаміщені молекули, молекули із прямим ланцюгом, молекули з розгалуженим ланцюгом або циклоалкільні молекули, а також може включати один або декілька гетероатомів. Вказані амінокислотні похідні можуть бути отримані de novo, або вони можуть бути взяті з комерційно доступних джерел (Calbiochem-Novabiochem A. G., Switzerland; Bachem, USA). Різні методи включення не-природних амінокислотних похідних у білки з використанням in vitro та in vivo систем трансляції для зондування та/або поліпшення структури та функції білків описані в літературі (Dougherty D. Α., 2000). Методи синтезу та одержання пептид оміметиків, а також непептидоміметиків також добре відомі фахівцям (Golebiowski A. et al., 2001; Hruby V. J. & Balse P. Μ., 2000; Sawyer Т. К. "Structure Based Drug Design", edited by Veerapandian P., Marcel Dekker Inc., pg. 557-663, 1997). Зазвичай вважається, що два поліпептиди, які мають більше ніж 30%-у ідентичність, є функціонально еквівалентними. Переважно, щоб послідовності функціонально еквівалентних поліпептидів за першим аспектом винаходу були більш ніж на 70% або на 80% ідентичні послідовностям поліпептидів INSP181 або їх активних фрагментів. Більше переважними є поліпептиди, що мають ступінь 94221 34 ідентичності більше ніж 85%, 90%, 95%, 98%, 98,5%, 99% або 99,5%, відповідно. Функціонально еквівалентними поліпептидами за першим аспектом винаходу можуть бути також поліпептиди, які були ідентифіковані із застосуванням одного або декількох методів структурного співставлення первинних послідовностей шляхом їх вирівнювання. Так, наприклад, технологія інформаційної обробки потоку геномних даних (Inpharmatica Genome Threader), яка становить один з аспектів способу пошуку, використовуваних для генерування бази даних пошуку Biopendium, може бути застосована (див. WO 01/67507) для ідентифікації поліпептидів з невідомими функціями, у відношенні яких, незважаючи на їх низький ступінь ідентичності у порівнянні з поліпептидами екзону INSP181 або поліпептидом INSP181 (SEQ ID NO:14 і SEQ ID NO:18), висловлюється припущення, що вони являють собою ліпокаліни, де вказане припущення основане на їх значній структурній гомології з поліпептидами екзону INSP181, поліпептидом INSP181, поліпептидом INSP-SV1, (поліпептидом INSP-SV1), зрілим поліпептидом INSP181, зрілим поліпептидом INSP-SV1, поліпептидом-поліморфом INSP181 N92T, зрілим поліпептидом-поліморфом INSP181, поліпептидомполіморфом INSP181-SV1 N92T, зрілим поліпептидом-поліморфом INSP181 N92T, поліпептидомполіморфом INSP181-SV1G114S або зрілим поліпептидом-поліморфом INSP181-SV1G114S. Термін "значна структурна гомологія" означає, що технологія Inpharmatica Genome Threader™ дозволяє передбачити структурну гомологію двох білків з вірогідністю, принаймні, 10%, переважно, принаймні, 20%, 30%, 40%, 50%, 60%, 70%, 80%, 90% і вище. Імовірнісне значення за технологією Inpharmatica Genome Threader™ обчислюють у такий спосіб. Спочатку проводять серію порівнянь у межах технології Inpharmatica Genome Threader™ із використанням тільки послідовностей з відомою структурою. Деякі з порівнянь проводять між білками, у відношенні яких відомо, що вони є близькоспорідненими білками (на основі їх структури). Для цього був використаний інформаційний потік по невральній мережі, який обробили відповідним чином, для того, щоб найкращим способом провести грань між близькоспорідненими та неспорідненими варіантами, використовуючи для цього структурну класифікацію САТН (www.biochem.ucl. ac.uk/bsm/cath). У результаті, дані по невральній мережі були ранжовані за балами від 0 до 1. При цьому, оскільки кількість близькоспоріднених білків і кількість неспоріднених білків була відома, було можливо розподілити результати аналізу невральної мережі по пакетах і емпірично обчислити відсоток коректних результатів. Аналогічно, у випадку пошукової бази даних Biopendium, для будь-якого точного пророкування береться бал, взятий з результатів аналізу невральної мережі, і відсоток довірчості вказує, наскільки успішним було використання Inpharmatica Genome Threader™ для обробки/аналізу досліджуваної серії. Поліпептиди за першим аспектом винаходу також включають фрагменти поліпептидів INSP181 35 і фрагменти функціональних еквівалентів поліпептидів INSP181, за умови, що ці фрагменти є ліпокалінами або мають загальну антигенну детермінанту з поліпептидом INSP181, зрілим поліпептидом INSP181, поліпептидом INSP181SV1, зрілим поліпептидом INSP181-SV1, поліпептидом-поліморфом INSP181 N92T, зрілим поліпептидом-поліморфом INSP181, поліпептидомполіморфом INSP181-SV1 N92T, зрілим поліпептидом-поліморфом INSP181 N92T, поліпептидомполіморфом INSP181-SV1G114S, зрілим поліпептидом-поліморфом INSP181-SV1G114S, доменом ліпокаліну rNSP181 або доменом ліпокаліну INSP181-SV1. Приклади фрагментів, які демонструють активність ліпокалінів, включають такі фрагменти, які містять або складаються з домен (домену) ліпокаліну, що представлений у вигляді SEQ IDNO: 66, або послідовності (послідовностей), як показано на Фіг.12 (тобто амінокислоти на ділянці 25-174, амінокислоти на ділянці 26-180 і/або амінокислоти на ділянці 33-166 повнорозмірних послідовностей INSP181), а також фрагменти (фрагментів), які містять цистеїнові залишки, що утворюють дисульфідні зв'язки (тобто амінокислоти на ділянці 96187 кожної з повнорозмірних послідовностей INSP181). Переважно, дисульфідний зв'язок утворюється між цистеїновими залишками в положеннях амінокислот 90 і 181. Використовуваний тут термін "фрагмент" означає поліпептид, що має амінокислотну послідовність, яка є ідентичною частині, але не всій, амінокислотної послідовності поліпептидів INSP181, або одному з їх функціональних еквівалентів. Ці фрагменти повинні містити, принаймні, η суміжних амінокислот даної послідовності, і залежно від конкретної послідовності, вказане число п, переважно, дорівнює 7 або більше (наприклад, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20 або більше). Невеликі фрагменти можуть утворювати антигенну детермінанту. Довжина фрагментів за даним винаходом становить 1-100 амінокислот, переважно, 5-50, більш переважно, 7-20 амінокислот. Довжина молекул нуклеїнової кислоти за винаходом, становить переважно 10-1000 нуклеотидів, переважно 50-800 нуклеотидів, переважно 100-600 нуклеотидів, переважно 200-550 нуклеотидів, переважно 300-500 нуклеотидів. Довжина поліпептидів за винаходом становить переважно 5-500 амінокислот, переважно 50-400 амінокислот, переважно 100-300 амінокислот, переважно 150-250 амінокислот. Фрагменти повнорозмірних поліпептидів INSP181 можуть складатися з комбінацій 2 або 3, 4, 5... послідовностей суміжних екзонів у послідовностях поліпептидів INSP181, відповідно. Вказані екзони можуть бути об'єднані з іншими зрілими фрагментами за даним винаходом. Такі комбінації включають, наприклад, екзони 1 і 2 і т.д. Вказані фрагменти включаються в обсяг даного винаходу. Фрагменти можуть також складатися з комбінацій різних доменів білка INSP181. Наприклад, фрагмент може складатися з комбінацій різних доменів ліпокаліну INSP181, як було відзначе 94221 36 но вище. Вказані фрагменти можуть бути присутніми у "вільній формі", тобто вони можуть не бути частиною іншого поліпептиду або не бути приєднаними до інших амінокислот або поліпептидів, або вони можуть входити до складу більшого поліпептиду, частину або ділянку якого вони утворюють. Якщо фрагмент даного винаходу входить до складу більшого поліпептиду, то найбільш переважно, щоб такий фрагмент утворював одну неперервну ділянку. Так, наприклад, деякі переважні варіанти даного винаходу стосуються фрагмента, який має пре- і/або про-поліпептидну ділянку, приєднану до аміно-кінця вказаного фрагмента, і/або додаткову ділянку, приєднану до карбоксильного кінця цього фрагмента. Однак до складу одного більшого поліпептиду можуть входити кілька фрагментів. Поліпептиди даного винаходу або їх імуногенні фрагменти (які містить, принаймні, одну антигенну детермінанту) можуть бути використані для генерування лігандів, таких як поліклональні або моноклональні антитіла, які мають імуноспецифічність до таких поліпептидів. Вказані антитіла можуть бути використані для виділення або для ідентифікації клонів, які експресують поліпептиди даного винаходу, або для очищення даних поліпептидів афінною хроматографією. Як зовсім очевидно для будь-якого читача-фахівця, такі антитіла, крім інших застосувань, можуть бути також використані як діагностичні або терапевтичні засоби. Термін "імуноспецифічний" означає, що дані антитіла мають, в основному, більш високу афінність до поліпептидів даного винаходу, ніж до інших споріднених поліпептидів, описаних раніше. Використовуваний тут термін "антитіло" означає інтактні молекули, а також їх фрагменти, такі як Fab, F(ab')2 і Fv, які здатні зв'язуватися з розглянутою антигенною детермінантою. Такі антитіла зв'язуються з поліпептидами першого аспекту даного винаходу. Під поняттям "значно більш висока афінність" автори розуміють помітно більш високу афінність до поліпептиду за винаходом у порівнянні з афінністю інших відомих споріднених поліпептидів, таких як ліпокаліни. При цьому, переважно, щоб афінність стосовно поліпептиду за винаходом щонайменше в 1,5, 2, 5, 10, 100, 103, 104, 105, 106 разів або більше перевищувала афінність у порівнянні з іншими спорідненими поліпептидами, відомими з рівня техніки. При цьому, переважно, щоб афінність стосовно поліпептиду за винаходом значно перевищувала афінність стосовно відомих ліпокалінів. При цьому, переважно, щоб афінність стосовно поліпептиду за винаходом значно перевищувала афінність стосовно природних ліпокалінів. Якщо переважними є поліклональні антитіла, то вибраний ссавець, такий як миша, кролик, коза або кінь, може бути імунізований поліпептидом за першим аспектом винаходу. Поліпептид, використовуваний для імунізації тварини, може бути отриманий методами рекомбінантних ДНК, або він може бути синтезований методом хімічного синтезу. Якщо необхідно, то даний поліпептид може бути 37 кон'югований з білком-носієм. Зазвичай використовуваними носіями, до яких можуть бути хімічно приєднані дані поліпептиди, є альбумін бичачої сироватки, тироглобулін і гемоціанін лімфи равлика. Такий зв'язаний поліпептид може бути потім використаний для імунізації тварини. Сироватку, взяту в імунізованої тварини, збирають і обробляють відомими методами, наприклад, імуноафінною хроматографією. Моноклональні антитіла проти поліпептидів за першим аспектом винаходу можуть бути легко отримані фахівцем у даній галузі. Загальна методика одержання моноклональних антитіл з використанням гібридомної технології добре відома фахівцям (див. наприклад, Kohler G. & Milstein, C. Nature 256:495-497 (1975); Kozbor et al., Immunology Today 4:72(1983); Cole et al., 77-96, Monoclonal Antibodies and Cancer Therapy, Alan R. Liss, Inc. (1985)). Панелі моноклональних антитіл, продукованих проти поліпептидів за першим аспектом винаходу, можуть бути скриновані на різні властивості, тобто на ізотоп, епітоп, афінність і т.п. Моноклональні антитіла є особливо придатними для очищення окремих поліпептидів, проти яких вони спрямовані. Альтернативно, гени, які кодують потрібні моноклональні антитіла, можуть бути виділені з гібридом, наприклад, методами ПЛР, відомими фахівцям, а також вони можуть бути клоновані та експресовані у відповідних векторах. Можуть бути також використані і химерні антитіла, в яких варіабельні ділянки не-людини з'єднані або ліговані з константними ділянками людини (див. наприклад, Liu et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 84, 3439 (1987)). Ці антитіла можуть бути модифіковані так, щоб вони були менш імуногенними для індивідуума, наприклад, шляхом їх "гуманізації" (див., Jones et al., Nature, 321, 522 (1986); Verhoeyen et al., Science, 239, 1534 (1988); Kabat et al., J. Immunol., 147, 1709 (1991); Queen et al, Proc. Natl. Acad. Sci., USA, 86, 10029 (1989); Gorman et al., Proc. Natl. Acad. Sci, USA, 88, 34181 (1991) and Hodgson et al, Bio/Technology, 9, 421 (1991)). Використовуваний тут термін "гуманізоване антитіло" означає молекули антитіла, в яких амінокислоти CDR та інші вибрані амінокислоти у варіабельних доменах важкого та/або легкого ланцюгів донорного антитіла не-людини були замінені еквівалентними амінокислотами антитіла людини. Таким чином, гуманізоване антитіло має близьку подібність із антитілом людини, але, при цьому, воно має здатність зв'язуватися з донорним антитілом. В іншому альтернативному варіанті винаходу таким антитілом може бути "біспецифічне" антитіло, тобто антитіло, яке має два різних антигензв'язуючих домени, кожний з яких має специфічність до різних епітопів. Для відбору генів, які кодують антитіла, що мають здатність зв'язуватися з поліпептидами за винаходом, або з набору ПЛР-ампліфікованих Vгенів лімфоцитів людини, скринованих на здатність виробляти відповідні антитіла, або з бібліотеки "ненавчених" лімфоцитів може бути використана техніка фагового дисплею (McCafferty J. et al. 94221 38 (1990), Nature 348, 552-554; Marks J. et al., (1992) Biotechnology 10, 779-783). Афінність цих антитіл може бути також підвищена шляхом перестановки ланцюгів (Clackson Т. et al. (1991) Nature 352, 624628). Антитіла, генеровані вищеописаними методами, незалежно від того, чи є вони поліклональними або моноклональними, мають і інші цінні властивості, тобто вони можуть бути використані як реагенти в імуноаналізах, радіоімуноаналізах (РІА) або твердофазних імуноферментних аналізах(ELISA). Для використання в цих цілях, антитіла можуть бути позначені аналітично детектованим реагентом, таким як радіоізотоп, флуоресцентна молекула або фермент. Переважними молекулами нуклеїнової кислоти за другим та третім аспектом винаходу є молекули, які кодують поліпептидні послідовності, представлені в SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14 і/або SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:42, SEQ ID NO:44, SEQ ID NO:46, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:56, SEQ ID NO:58, SEQ ID NO:60, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:64, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:68 і функціонально еквівалентні поліпептиди. Ці молекули нуклеїнової кислоти можуть бути використані в способах і з метою, описаною у даній заявці. Молекули нуклеїнової кислоти за винаходом, переважно, містять, принаймні, n суміжних куклеотидів в описаних тут послідовностях, де n, залежно від конкретної послідовності, переважно, дорівнює 10 або більше (наприклад, 12, 14, 15, 18, 20, 25, 30, 35, 40 або більше). Молекулами нуклеїнової кислоти за винаходом також є послідовності, комплементарні послідовностям молекул нуклеїнової кислоти, описаних вище (наприклад, для використання як антисмислові послідовності або як зонди). Молекули нуклеїнової кислоти за винаходом можуть бути присутніми у формі РНК, такої як мРНК, або у формі ДНК, включаючи, наприклад, кДНК, синтетичну ДНК або геномну ДНК. Такі молекули нуклеїнової кислоти можуть бути отримані методами клонування, хімічного синтезу або їх комбінацією. Молекули нуклеїнової кислоти можуть бути отримані, наприклад, методом хімічного синтезу, таким як твердофазний фосфорамідитний хімічний синтез, виділення з геномних або кДНК-бібліотек або виділення з відповідного організму. РНК-молекули можуть бути, в основному, генеровані шляхом in vitro-або in vivo-транскрипції ДНК-послідовностей. Молекули нуклеїнової кислоти можуть бути дволанцюжковими або одноланцюжковими. Одноланцюжковою ДНК може бути кодуючий ланцюг, так само відомий, як смислової ланцюг, або некодуючий ланцюг, яка також називається антисмисловим ланцюгом. Термін "молекула нуклеїнової кислоти" також охоплює аналоги ДНК і РНК, такі як аналоги, які 39 містять модифіковані кістяки та зв'язані з пептидом нуклеїнові кислоти (PNA). Використовуваний тут термін "PNA" означає антисмислову молекулу або антиген, який містить олігонуклеотид, що складається, принаймні, з п'яти нуклеотидів і приєднаний до пептидного кістяка з амінокислотних залишків, які, переважно, закінчуються лізином. Цей кінцевий лізин надає даній композиції розчинність. PNA можуть бути ПЕГільовані для продовження їх часу життя в клітині, де вони переважно зв'язуються з комплементарною одноланцюжковою ДНК і РНК і припиняють елонгацію транскрипта (Nielsen P. E. et al. (1993) Anticancer Drug Des. 8:53-63). Молекула нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид за винаходом, може бути ідентична кодуючій послідовності однієї або декількох описаних тут молекул нуклеїнової кислоти. Ці молекули можуть також мати різкі послідовності, які, внаслідок виродженості генетичного коду, кодують поліпептид, представлений у кожній з послідовностей SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:42, SEQ ID NO:44, SEQ ID NO:46, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:56, SEQ ID NO:58, SEQ ID NO:60, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:64, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:68, і функціонально еквівалентні поліпептиди. Такими молекулами нуклеїнової кислоти можуть бути, але не обмежуються ними, послідовність, яка кодує тільки зрілий поліпептид; послідовність, яка кодує зрілий поліпептид, і додаткові кодуючі послідовності, такі як послідовності, які кодують лідерну або секреторну послідовність, таку як про-, пре- або препро-поліпептидну послідовність; послідовність, яка кодує зрілий поліпептид з вищезгаданими додатковими кодуючими послідовностями, що кодують, або без них, або разом з іншими додатковими послідовностями, включаючи некодуючі 5'- і 3'-послідовності, такі як транскрибовані нетрансльовані послідовності, які відіграють певну роль у транскрипції (включаючи сигнали термінації), у зв'язуванні з рибосомою та у забезпеченні стабільності мРНК. Молекулами нуклеїнової кислоти можуть бути також допоміжні послідовності, які кодують додаткові амінокислоти, такі як амінокислоти, що мають додаткові функціональні властивості. Молекули нуклеїнової кислоти за другим та третім аспектам винаходу можуть також кодувати фрагменти або функціональні еквіваленти поліпептидів і фрагментів за першим аспектом винаходу. Вказана молекула нуклеїнової кислоти може являти собою природний варіант, такий як природний алельний варіант, або така молекула може являти собою варіант, який не зустрічається в природі. Вказані не-природні варіанти молекули нуклеїнової кислоти можуть бути отримані методами мутагенезу, включаючи методи, застосовувані до мо 94221 40 лекул нуклеїнової кислоти, до клітин або до цілих організмів. Серед розглянутих варіантів є варіанти, які відрізняються від вищезгаданих молекул нуклеїнової кислоти тим, що вони мають нуклеотидпі заміни, делеції або інсерції. Такі заміни, делеції або інсерції можуть бути зроблені в одному або декількох нуклеотидах. Вказані варіанти можуть бути модифіковані в кодуючій або в не-кодуючій ділянці, або в тій і іншій ділянці. Альтерації в кодуючих ділянках можуть призводити до консервативних або неконсервативних амінокислотних замін, делецій або інсерцій. Молекули нуклеїнової кислоти за винаходом можуть бути також сконструйовані методами, в основному, відомими фахівцям, включаючи, залежно від цілей застосування, модифікацію клонування, процесинг і/або експресію генного продукту (поліпептиду). Перестановка ДНК шляхом рандомізованої фрагментації та повторної зборки генних фрагментів і синтетичних олігонуклеотидів за допомогою ПЛР являє собою технологію, що може бути використана для конструювання нуклеотидних послідовностей. Сайт-спрямований мутагенез може бути використаний для введення нових рестрикційних сайтів, зміни характеру глікозилювання, зміни переваги кодонів, продукування варіантів сплайсинга, введення мутацій і т.п. Молекули нуклеїнової кислоти, які кодують поліпептид за першим аспектом винаходу, можуть бути ліговані з гетерологічною послідовністю так, щоб отримана комбінована молекула нуклеїнової кислоти кодувала гібридний білок. Такі комбіновані молекули нуклеїнової кислоти входять у другий або третій аспект даного винаходу. Так, наприклад, для скринінга пептидних бібліотек на інгібітори активності вказаного поліпептиду з використанням такої комбінованої молекули нуклеїнової кислоти може виявитися корисним здійснення експресії гібридного білка, який може розпізнаватися комерційно доступним антитілом. Гібридний білок може бути також сконструйований так, щоб він містив сайт розщеплення, локалізований між послідовністю поліпептиду за винаходом та послідовністю гетерологічного білка, і щоб такий поліпептид міг бути відщеплений і виділений із вказаного гетерологічного білка. Молекулами нуклеїнової кислоти за винаходом можуть бути також антисмислові молекули, які є частково комплементарними молекулам нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептиди за винаходом, а тому вони гібридизуються з кодуючими молекулами нуклеїнової кислоти (гібридизація). Відповідно до методів, відомих середньому фахівцю в даній галузі, такі антисмислові молекули, наприклад, олігонуклеотиди, можуть бути сконструйовані так, щоб вони розпізнавали потрібну нуклеїнову кислоту, що кодує поліпептид за винаходом, специфічно зв'язувалися з цією нуклеїновою кислотою та, тим самим, запобігали її транскрипції (див. наприклад, Cohen J. S., Trends in Pharm. Sci., 10, 435 (1989), Okano, J. Neurochem. 56, 560 (1991); O'Connor, J. Neurochem 56, 560 (1991); Lee et al. Nucleic Acids Res 6, 3073 (1979); 41 Cooney et al., Science 241, 456 (1988); Dervan et al., Science 251, 1360 (1991)). Використовуваний тут термін "гібридизація" означає приєднання двох молекул нуклеїнової кислоти одна до одної за допомогою водневих зв'язків. Зазвичай одна молекула може бути фіксована на твердому носії, а інша молекула може перебувати в розчині у вільному стані. Потім ці дві молекули можуть бути піддаю контакту одна з одною в умовах, які сприяють утворенню водневого зв'язку. Факторами, що впливають на утворення таких зв'язків, є: тип і об'єм розчинника; температура реакції; час гібридизації; перемішування; присутність агентів, які блокують неспецифічне зв'язування молекули в рідкій фазі із твердим носієм (реагент Денхардта або BLOTTO); концентрація молекул; використання сполук, які підвищують швидкість асоціації молекул (сульфату декстрану або поліетиленгілколю); і жорсткість умов промивання після гібридизації (Sambiook et al., [див. вище]). Інгібування гібридизації повністю комплементарної молекули з молекулою-мішенню може бути оцінене з використанням гібридизаційного аналізу, відомого фахівцям (Sambrook et al. [див. вище]). У високій мірі гомологічна молекула буде потім конкурувати з повністю гомологічною молекулою за зв'язування з молекулою-мішенню та інгібувати це зв'язування в різних умовах жорсткості, як описано в WahlG. Μ. і S. L. Berger (1987; Methods Enzymol. 152:399-407) і Kimmel A. R. (1987; Methods Enzymol. 152:507-511). Термін "жорсткість" означає умови реакції гібридизації, які сприяють асоціації молекул з більшою подібністю, але не сприяють асоціації молекул, які відрізняються. Умови гібридизації високої жорсткості визначають як умови інкубування протягом ночі при 42°С у розчині, що містить 50% формамід, 5XSSC (150мМ NaCl, 15мМ тринатрійцитрат), 50мМ фосфат натрію (рН7,6), 5х розчин Денхардта, 10% сульфат декстрану та 20 мікрограм/мл денатурованої фрагментованої ДНК сперми лосося, з наступним промиванням фільтрів в 0ДХ SSC приблизно при 65°С. Умови низької жорсткості передбачають реакцію гібридизації, здійснювану при 35°С (Sambrook et al. [див. вище]). Переважними умовами гібридизації є умови гібридизації високої жорсткості. У переважних варіантах цього аспекту даний винахід стосується молекул нуклеїнової кислоти, які, по всій своїй довжині, принаймні, на 70% ідентичні молекулі нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид INSP181 (SEQ ID NO:2, SEQ ID NO:4, SEQ ID NO:6, SEQ ID NO:8, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:42, SEQ ID NO:44, SEQ ID NO:46, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:56, SEQ ID NO:58, SEQ ID NO:60, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:64, SEQ ID NO:66 або SEQ ID NO:68), і молекулам нуклеїнової кислоти, які, в основному, комплементарні вказа 94221 42 ним молекулам нуклеїнової кислоти. Відповідно до цього аспекту даного винаходу, переважно, щоб молекула нуклеїнової кислоти містила ділянку, яка по всій своїй довжині щонайменше на 80% ідентична молекулі нуклеїнової кислоти, яка має послідовність, представлену в SEQ ID NO:3, SEQ ID NO:5, SEQ ID NO:7, SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:41, SEQ ID NO:43, SEQ ID NO:45, SEQ ID NO:47, SEQ ID NO:49, SEQ ID NO:51, SEQ ID NO:53, SEQ ID NO:55, SEQ ID NO:57, SEQ ID NO:59, SEQ ID NO:61, SEQ ID NO:63, SEQ ID NO:65, SEQ ID NO:67 або SEQ ID NO:69, або, щоб молекула нуклеїнової кислоти була комплементарна вказаній молекулі. При цьому особливо переважно, щоб молекули нуклеїнової кислоти, по всій своїй довжині, були щонайменше на 90%, переважно щонайменше на 95%, більш переважно щонайменше на 98%, 98,5%, 99% або більше 99%, ідентичні молекулі нуклеїнової кислоти. Переважними варіантами цього аспекту є молекули нуклеїнової кислоти, які кодують поліпептиди, що мають, в основному, таку ж біологічну функцію або активність, як і поліпептид INSP181, зрілий поліпептид INSP181, поліпептид INSP181-SV1, зрілий поліпептид INSP181-SV1, поліпептид-поліморф INSP181 N92T, зрілий поліпептид-поліморф INSP181, поліпептид-поліморф INSP181-SV1 N92T, зрілий поліпептид-поліморф INSP181 N92T, поліпептидполіморф INSP181-SV1G114S, зрілий поліпептидполіморф INSP181-SV1G114S або поліпептид домену ліпокаліну HSTSP181. Даний винахід стосується способу детекції молекули нуклеїнової кислоти за винаходом, що включає стадії: (а) контактування нуклеїнового зонда за винаходом з біологічним зразком в умовах гібридизації, які сприяють утворенню дуплексів; і (b) детекції кожного з таких утворених дуплексів. Як буде додатково обговорюватися нижче у зв'язку з аналізами, які можуть бути використані відповідно до даного винаходу, молекула нуклеїнової кислоти, описана вище, може бути використана як гібридизаційний зонд для РНК, кДНК або геномної ДНК із метою виділення повнорозмірних кДНК і геномних клонів, які кодують поліпептиди INSP181, і з метою виділення кДНК і геномних клонів гомологічних та ортологічних генів, які мають високу міру подібності з генами, які кодують ці поліпептиди. У цьому зв'язку, поряд з іншими відомими методами, можуть бути використані методи, описані та обговорювані нижче як ілюстрація. Методи секвенування та аналізу ДНК добре відомі та, в основному, доступні фахівцям, і можуть бути реально використані для здійснення багатьох варіантів за винаходом, обговорюваних у даній заявці. У вказаних методах можуть використовуватися ферменти, такі як фрагмент Кленова ДНК-полімерази І, секвеназа (US Biochemical Corp., Cleveland, OH), полімераза Taq (Perkin Elmer), термостабільна 43 полімераза T7 (Amersham, Chicago, IL), або комбінація таких полімераз і коригуючі екзонуклеази, такі як екзонуклеази, присутні в ELONGASE Amplification System, і які постачаються Gibco/BRL (Gaithersburg, MD). Спосіб секвенування може бути, переважно, автоматизований з використанням пристроїв, таких як апарат Hamilton Micro Lab 2200 (Hamilton, Reno, NV), термоямка Peltier Thermal Cycler (PTC200; MJ Research, Watertown, MA), каталізатор АВЇ і ДНК-ссквенаторк 373 і 377 DNA Sequencers (Perkin Elmer). Одним з методів виділення молекули нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид з функцією, еквівалентною функції поліпептидів INSP181, є зондування бібліотеки геномних ДНК або кДНК природним, або штучно сконструйованим зондом відповідно до стандартних процедур, відомих фахівцям (див., наприклад, "Current Protocols in Molecular Biology", Ausubel et al. (eds). Greene Publisching Associates and Wiley Interscience, New York, 1989, 1992). Особливо придатними є зонди, які містять щонайменше 15, переважно щонайменше 30, а більш переважно щонайменше 50 основ, які безперервно ідуть одна за одною, які відповідають або комплементарні послідовностям нуклеїнової кислоти, яка походить від відповідного гена, що кодує (SEQ ID NO:1, SEQ ID NO:3, SEQ ID NO:5, SEQ ID NO:7, SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:41, SEQ ID NO:43, SEQ ID NO:45, SEQ ID NO:47, SEQ ID NO:49, SEQ ID NO:51, SEQ ID NO:53, SEQ ID NO:55, SEQ ID NO:57 SEQ ID NO:59, SEQ ID NO:61, SEQ ID NO:63, SEQ ID NO:65, SEQ ID NO:67 і/або SEQ ID NO:69). Для полегшення ідентифікації такі зонди можуть бути позначені аналітично детектованим реагентом. Придатними реагентами є, але не обмежуються ними, радіоізотопи, флуоресцентні барвники та ферменти, здатні каталізувати утворення детектованого продукту. З використанням цих зондів середній фахівець у даній галузі може самостійно виділити комплементарні копії полінуклеотидів геномної ДНК, кДНК або РНК, які кодують білки, які представляють інтерес, що походять від різних джерел, наприклад, людини, ссавця або інших тварин, і скринувати ці джерела на присутність споріднених послідовностей, наприклад, окремих членів сімейства, типу та/або підтипу. У багатьох випадках виділені кДНКпослідовності будуть неповними, тобто, у цих послідовностях, ділянка, яка кодує поліпептид, буде сильно обрізана, зазвичай у 5'-кінця. Для одержання повнорозмірних кДНК або для подовження коротких кДНК існує кілька методів. Такі послідовності можна подовжити з використанням неповної нуклеотидної послідовності та із застосуванням різних відомих методів детекції вище розташованих послідовностей, таких як промотори та регуляторні елементи. Так, наприклад, одним з методів, що може бути використаний у цьому випадку, є метод швидкої ампліфікації кДНК-кінців (RACE; 94221 44 див., наприклад, Frohman et al., PNAS USA 85, 8998-9002, 1998). Недавно розроблені модифікації цієї технології, проілюстровані Marathon Т. М. (Clontech Laboratories Inc.), значно спростили пошук більш довгих кДНК. Для пошуку невідомої послідовності нуклеїнової кислоти, яка є суміжною з відомим локусом, може бути використаний трохи модифікований метод, який називається "сайтрестрикційною" ПЛР і передбачає використання універсальних праймерів (Sarkar G. (1993) PCR Methods Applic. 2:318-322). Для ампліфікації або для подовження послідовностей з використанням різних праймерів, отриманих на основі відомої галузі, може бути також використана зворотна ПЛР (Triglia Т. et al. (1988) Nucleic Acids Res. 16:8186). Іншим методом, який може бути використаний у цьому випадку, є ПЛР "із захопленням", що являє собою ПЛР-ампліфікацію ДНКфрагментів, суміжних з відомою послідовністю в штучній хромосомній ДНК людини та дріжджів (Lagerstrom Μ. et al., (1991) PCR Methods Applic. 1, 111-119). Іншим методом, що може бути використаний для пошуку невідомих послідовностей, є метод Parker J. D. et al. (1991) Nucleic Acids Res. 19:3055-3060). Крім того, можна використовувати ПЛР, "гніздові" праймери та бібліотеки PromoterFinderTM для "прогулянки" по геномній ДНК (Clontech, Palo Alto, CA). Цей спосіб дозволяє уникнути необхідності скринінга бібліотек і може бути використаний для виявлення ділянок стику інтрон/екзон. При скринінзі на повнорозмірні ДНК переважно використовувати бібліотеки, які були відібрані за розмірами і містять більші кДНК. Переважними також є бібліотеки рандомізованих праймерів, які можуть включати додаткові послідовності, що містять 5'-ділянки генів. Використання бібліотеки рандомізованих праймерів може виявитися особливо переважним у тому випадку, якщо бібліотека oligod(T) не дає повнорозмірної кДНК. Геномні бібліотеки можуть бути використані для подовження послідовності з одержанням 5'-нетранскрибованих регуляторних ділянок. В одному з варіантів здійснення винаходу молекули нуклеїнової кислоти за винаходом можуть бути використані для визначення локалізації в хромосомі. У цьому методі молекула нуклеїнової кислоти може бути націлена на конкретну ділянку, або вона може бути гібридізована з конкретною ділянкою на окремій хромосомі людини. Відповідно до даного винаходу, картування релевантних послідовностей у хромосомах є важливою стадією на підтвердження кореляції цих послідовностей з генноасоційованим захворюванням. Після картування послідовності з визначенням її точної локалізації фізичне положення послідовності на хромосомі може бути співставлене з даними генетичної карти. Ці дані можна знайти, наприклад, у роботі V. McKusick, Mendelian Inheritance in Man (наявної в даний час у бібліотеці Уельського медичного університету Джона Хопкінса) (John Hopkins University Welch Medical Library). Взаємозв'язок між генами, які можуть бути картовані на одній і тій самій ділянці хромосоми, і захворюваннями, асоційованими з ними, потім ідентифікують за допо 45 могою аналізу на зчеплення генів (спільне наслідування фізично суміжних генів). Це дозволяє дослідникам одержати цінну інформацію, що може бути використана для пошуку генів, асоційованих з даним захворюванням, із застосуванням методу позиційного клонування або інших методів виявлення генів. Після попереднього визначення локалізації генів, асоційованих з даним захворюванням або синдромом, шляхом аналізу на зчеплення генів з конкретною ділянкою геному, будь-яке картування послідовностей на даній ділянці може дати інформацію про асоційовані або регуляторні гени, яка може бути використана для наступних досліджень. Молекула нуклеїнової кислоти може бути також використана для детекції розходжень у хромосомній локалізації, обумовлених транслокацією, інверсією та т.п., у нормальних індивідуумів, індивідуумів-носіїв і в індивідуумів, які страждають захворюванням. Молекули нуклеїнової кислоти за винаходом також є цінним матеріалом для визначення локалізації в тканинах. Такі методи дозволяють визначати характер експресії поліпептиду в тканинах шляхом детекції мРНК, яка їх кодує. Такими методами є методи гібридизації in situ і методи ампліфікації нуклеотидів, такі як ПЛР. Результати цих досліджень дозволяють одержати певні відомості щодо нормальних функцій даного поліпептиду в організмі. Крім того, у цих дослідженнях порівняння нормального характеру експресії мРНК з експресією мРНК, кодованої мутантним геном, дозволяє одержати важливу інформацію про ролі мутантних поліпептидів у даному захворюванні. Така аномальна експресія може мати короткочасну, просторову або кількісну природу. Для інгібування ендогенної експресії гена, який кодує поліпептид за винаходом, можуть бути також використані методи "відключення" гена. Одним з методів, що може бути використаний для "відключення" послідовність-специфічного посттрапеляційного гена, є інтерференція РНК (RNAi) (Elbashir S. Μ. et al., Nature 2001, 411, 494-498). Короткі дцРНК-олігонуклеотиди синтезують in vitro і вводять у клітину. Послідовність-специфічне зв'язування цих дцРНК-олігонуклеотидів запускає процес деградації мРНК-мішені, що призводить до зниження рівня або до відміни експресії білкамішені. Ефективність методів "відключення" гена, описаних вище, може бути оцінена шляхом визначення рівня експресії поліпептидів (наприклад, за допомогою Вестерн-блотінга), а на РНК-рівні вона може бути оцінена за допомогою методики, основаної на TaqMan. Вектори за винаходом містять молекули нуклеїнової кислоти та можуть являти собою клонуючі або експресуючі вектори. Клітини-хазяї за винаходом, які можуть бути трансформовані, трансфіковані або трансдуковані векторами за винаходом, можуть являти собою прокаріотичні або еукаріотичні клітини-хазяї. Поліпептиди за винаходом можуть бути отримані в рекомбінантній формі за допомогою експресії молекул нуклеїнової кислоти, які кодують ці поліпептиди, у векторах, які містяться в клітині 94221 46 хазяїні. Такі методи експресії добре відомі фахівцям, і багато з них докладно описані в Sambrook et al. (див. вище) і Fernandez & Hoeffler (1998, eds. "Gene expression systems. Using nature for the art of expression". Academic Press, San Diego, London, Boston, New York, Sydney, Tokyo, Toronto). Для продукування поліпептиду в потрібному хазяїні можуть бути використані, в основному, будь-які системи або будь-які вектори, які підходять для підтримки, ампліфікації або експресії молекул нуклеїнової кислоти. Придатна нуклеотидна послідовність може бути вбудована в експресійну систему кожним з добре відомих і рутинних методів, таких як методи, описані в Sambrook et al. (див. вище). Загалом кодуючий ген, може бути поміщений під контроль регуляторного елемента, такого як промотор, сайт зв'язування з рибосомою (для експресії в бактеріях) і, необов'язково, оператор, так, щоб ДНК-послідовність, яка кодує потрібний поліпептид, транскрибувалася в РНК у трансформованій клітині-хазяїні. Прикладами придатних систем експресії є, наприклад, хромосомна, епісомна та вірусна системи, включаючи, наприклад, вектори, які походять від бактеріальних плазмід, бактеріофагу, транспозонів, дріжджових епісом, інсерційних елементів, дріжджових хромосомних елементів, вірусів, таких як бакуловірус, паповавіруси, такі як SV40, віруси коров'ячої віспи, аденовіруси, віруси віспи домашнього птаха, віруси псевдосказу та ретровіруси або їх комбінації, а також вектори, які походять від плазмідних і бактеріофагових генетичних елементів, включаючи косміди та фагміди. Для доставки більших фрагментів ДНК, ніж ті, які можуть міститися та експресуватися у плазміді, можуть бути також використані штучні хромосоми людини (НАС). Переважними прикладами векторів, які можуть бути використані відповідно до аспектів даного винаходу, що відносяться до INSP181, є вектори pCR4-TOPO-INSP181, pCR4-TOPO-INSP181SV1, pDONR221_INSP181-6HIS, pDONR221_INSP181SVl-HIS, pEAK_INSP181-6HIS, pEAK_INSP181SVl-6HIS, pDEST12.2_INSP1816HIS і pDEST12.2_INSP181SVl-6HIS. Особливо придатними експресійними системами є мікроорганізми, такі як бактерії, трансформовані рекомбінантним бактеріофагом, плазмідними або космідними ДНК-експресуючими векторами; дріжджі, трансформовані векторами для експресії в дріжджах; клітинні системи комах, інфіковані вірусними експресуючими векторами (наприклад, бакуловірусом); клітинні системи рослин, трансформовані вірусними експресуючими векторами (наприклад, вірусом мозаїки кольорової капусти, CaMV; вірусом мозаїки тютюну, TMV) або векторами для експресії в бактеріях (наприклад, плазмідами Ті або pBR322); або клітинні системи тварин. Для продукування поліпептидів за винаходом можуть бути також використані безклітинні системи трансляції. Введення молекул нуклеїнової кислоти, які кодують поліпептид за винаходом, до клітин-хазяїв може бути здійснене методами, описаними в багатьох відомих лабораторних керівництвах, таких як керівництво Davis et al., Basic Methods in Molecular 47 Biology (1986) і Sambrook et al. [див. вище]. Особливо придатними методами є трансфекція з використанням фосфату кальцію; трансфекція, опосередкована DEAE-декстраном; трасфекція; мікроінжекція; трансфекція, опосередкована катіонним ліпідом; електропорація; трансдукція; завантаження шляхом зскрібка; введення методом біобалістики або інфікування (див., Sambrook et al.,1989, [див. вище], Ausubel et al, 1991 [див. вище], Spector, Goldman & Leinwald, 1998). В еукаріотичних клітинах експресійні системи, залежно від цілей їх використання, можуть бути або тимчасовими (наприклад, епісомними), або перманентними (хромосомна інтеграція). Кодуюча молекула нуклеїнової кислоти може включати, а може і не включати послідовність, яка кодує регуляторну послідовність, таку як сигнальний пептид або лідерна послідовність, якщо це необхідно, наприклад, для секреції трансльованого поліпептиду в просвіт ендоплазматичного ретикулума, у периплазматичний простір або у позаклітинний простір. Ці сигнали можуть бути ендогенними відносно поліпептиду, або вони можуть бути гетерологічними. Лідерні послідовності можуть бути вилучені бактеріальним хазяїном при посттрансляційному процесінзі. Крім регуляторних послідовностей може виявитися бажаним введення регуляторних послідовностей, які забезпечують регуляцію експресії поліпептиду залежно від росту клітини-хазяїна. Прикладами регуляторних послідовностей є послідовності, які забезпечують збільшення або зниження рівня експресії гена у відповідь на хімічну або фізичну стимуляцію, включаючи присутність регуляторної сполуки, або у відповідь на різні температурні або метаболічні умови. Регуляторними послідовностями є нетрансльовані ділянки вектора, такі як енхансери, промотори та 5'- і 3'нетрансльовані ділянки. Ці послідовності взаємодіють із клітинними білками хазяїна, у результаті чого здійснюється транскрипція та трансляція. Такі регуляторні послідовності можуть варіюватися за своєю довжиною та специфічністю. Залежно від вибраної векторної системи та вибраного хазяїна можуть бути використані будь-які підходящі транскрипційні та трансляційні елементи, включаючи конститутивні та індуцибельні промотори. Так, наприклад, для клонування в бактеріальних системах можуть бути використані індуцибельні промотори, такі як гібридний промотор lacZ фагміди BlueScript (Stratagene, LaJolla, CA) або плазміди pSportl™ (Gibco BRL) і т. п. У клітинах комах може використовуватися бакуловірусний промотор поліедрину. Промотори або енхансери, які походять від геномів рослинних клітин (наприклад, гена білка теплового шоку, RUBISCO і гена запасних білків) або від вірусів рослин (наприклад, вірусних промоторів або лідерних послідовностей), можуть бути клоновані у вказаний вектор. У клітинних системах ссавців кращими є промотори, які походять від генів ссавців або від вірусів ссавців. Якщо необхідно генерувати клітинну лінію, що містить множину копій даної послідовності, то можуть бути використані вектори на основі SV40 або EBV з відповідним селективним маркером. 94221 48 Експресуючий вектор конструюють так, щоб конкретна кодуючи послідовність нуклеїнової кислоти була присутня у векторі разом з відповідними регуляторними послідовностями, і щоб положення та орієнтація кодуючої послідовності стосовно регуляторних послідовностей дозволяли такій кодуючій послідовності транскрибуватися під "контролем" регуляторних послідовностей, тобто так, щоб РНК-полімераза, яка зв'язується із ДНК-молекулою в регуляторних послідовностей, здійснювала транскрипцію кодуючої послідовності. У деяких випадках може виявитися необхідним модифікувати вказану послідовність так, щоб вона могла приєднуватися до регуляторних послідовностей у відповідній орієнтації, тобто зі збереженням рамки зчитування. Вказані регуляторні послідовності та інші регуляторні послідовності можуть бути ліговані з кодуючою послідовністю нуклеїнової кислоти перед вбудовуванням у вектор. Альтернативно, така кодуючи послідовність може бути клонована безпосередньо в експресуючий вектор, що вже містить регуляторні послідовності та відповідний рестрикційний сайт. Для тривалого високоефективного продукування рекомбінантного поліпептиду кращої є стабільна експресія. Так, наприклад, клітинні лінії, які стабільно експресують потрібний поліпептид, можуть бути трансформовані з використанням експресуючих векторів, які можуть містити вірусні сайти ініціації реплікації та/або ендогенні експресійні елементи та вибраний маркерний ген, який є присутнім на тому ж самому або на окремому векторі. Після введення цього вектора клітини можна залишити на 1-2 дні для росту в збагаченому середовищі, яке потім заміняють селективним середовищем. Селективний маркер необхідний для надання резистентності, використовуваної з метою відбору, і його присутність дозволяє культивувати та виділяти клітини, які успішно експресують введені послідовності. Резистентні клони стабільно трансформованих клітин можуть бути піддані проліферації методами культивування тканини, які придатні для клітин такого типу. Клітинні лінії ссавців, які підходять як хазяї для експресії, добре відомі фахівцям, і такими клітинними лініями є багато іморталізованих клітинних ліній, наявні в Американській колекції типових культур (АТСС), включаючи, але не обмежуючись ними, клітини яєчника китайського хом'ячка (СНО), клітини HeLa, клітини нирок дитинчати хом'ячка (ВНК), клітини нирок мавпи (COS), клітини С127, клітини 3Т3, клітини ВНК, клітини НЕК 293, клітини меланоми Боуеса, клітини гепатоцелюлярної карциноми людини (наприклад, Hep G2) і ряд інших клітинних ліній. У бакуловірусній системі матеріали для одержання експерсійних систем бакуловірус/клітина комахи є комерційно доступними та поставляються в наборах, inter alia, від Invitrogen, San Diego CA (набір "МахВас"). Загалом ці методи відомі фахівцям і докладно описані в Summers & Smith, Texas Agricultural Experiment Station Bulletin №1555 (1987). Клітинами-хазяїнами, які особливо підходять для використання в даній системі, є клітини 49 комах, такі як клітини Drosophila S2 і клітини Spodoptera Sf9. Фахівцям відома множина систем експресії генів у клітинних культурах рослин і в цілих рослинах. Прикладами придатних систем експресії генів у клітинах рослин є системи, описані в патентах США 5693506, 5659122 і 5608143. Інші приклади експресії генів у клітинних культурах рослин описані Zenk, Phytochemistry 30, 3861-3863 (1991). Зокрема, можна використовувати будь-які рослини, з яких можуть бути виділені та культивовані протопласти з наступним продукуванням з них цілих регенерованих рослин, які містять перенесений ген. Зокрема, з культивованих клітин або тканин можуть бути регенеровані всі рослини, включаючи, але не обмежуючись ними, всі основні види цукрового очерету, цукрового буряка, бавовнику, плодових і інших дерев, бобових, а також овочевих рослин. Прикладами особливо переважних бактеріальних клітин-хазяїв є клітини стрептококів, стафілококів, Е. coli, Streptomyces і Bacillus subtilis. Прикладами особливо придатних клітин-хазяїв для експресії в грибах є дріжджові клітини (наприклад, S. cerevisiae) і клітини Aspergillus. Будь-які системи відбору, які можуть бути використані для виділення трансформованих клітинних ліній, відомі фахівцям. Прикладами є гени тиміїнкінази (Wigler Μ. et al. (1977) Cell 11:223-32) і аденін-фосфорибозилтрансферази вірусу простого Гермесу (Lowy I. et al. (1980) Cell 22:817-23), які ± можуть бути використані в tk- або арrt -клітинах, відповідно. Крім того, як основа для відбору можуть бути використані гени резистентності до антиметаболіту, антибіотику або до гербіциду, наприклад, ген дигідрофолат-редуктази (DHFR), який надає резистентність до метотрексату (Wigler Μ. et al. (1980) Proc. Natl. Acad. Sci. 77:3567-70); ген npt, який надає резистентність до аміноглікозидів, неоміцину та до G-418 (Colbere-Garapin F. et al (1981) J. Моl. Biol. 150:1-14), і гени als або pat, які надають резистентність до хлорсульфурон- і фосфінотрицинацетилтрансферази, відповідно. Були описані і інші селективні гени, приклади яких добре відомі фахівцям. Хоча присутність або відсутність експресії маркерного гена дозволяє припустити, що є присутнім також і потрібний ген, однак його присутність і експресія ще мають потребу в підтвердженні. Так, наприклад, якщо відповідна послідовність була вбудована в послідовність маркерного гена, то трансформовані клітини, які містять відповідні послідовності, можуть бути ідентифіковані за відсутності функції маркерного гена. Альтернативно, маркерний ген може перебувати в тандемі з послідовністю, що кодує поліпептид за винаходом, який перебуває під контролем одного промотору. Експресія маркерного гена у відповідь на індукування або відбір зазвичай вказує також на експресію тандемного гена. Альтернативно, клітини-хазяї, які містять послідовність нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид за винаходом, і які експресують вказаний поліпептид, можуть бути ідентифіковані різними 94221 50 методами, відомими фахівцям. Такими методами є, але не обмежуються ними, ДНК-ДНК або ДНКРНК-гібридизація та біоаналізи на присутність білка, наприклад, сортування клітин за інтенсивністю флуоресценції (FACS) або імуноаналізи (такі як твердофазний імуноферментний аналіз [ELISA] і радіоімуноаналіз [РІА]), які передбачають використання мембран, розчинів або чіпів для детекції та/або кількісної оцінки нуклеїнової кислоти або білка (див. Hampton R. et al. (1990) Serological Methods, a Laboratory Manual, APS Press, St Paul, MN) і Maddox D. E. et al., (1983) J. Exp. Med. 158,1211-1216). Існує широкий ряд методів мічення та кон'югування, відомих фахівцям, і ці методи можуть бути використані в різних аналізах на присутність нуклеїнових кислот і амінокислот. Методами, використовуваними з метою продукування мічених зондів для гібридизації або ПЛР-зондів для детекції послідовностей, споріднених до молекул нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептиди за винаходом, є мічення олігонуклеотидами, нік-трансляція, мічення за кінцями або ПЛР-ампліфікація з використанням міченого полінуклеотиду. Альтернативно, послідовності, які кодують поліпептид за винаходом, можуть бути клоновані у вектор для продукування мРНК-зонда. Такі вектори, відомі фахівцям, є комерційно доступними та можуть бути використані для синтезу РНК-зондів in vitro шляхом додавання відповідної РНК-полімерази, такої як Т7, ТЗ або SP6, і мічених нуклеотидів. Ці процедури можуть бути проведені з використанням різних комерційно доступних наборів (Pharmacia & Upjoin (Kalamazoo, MI); Promega (Madison WI) і U. S. Biochemical Corp., Cleveland, OH)). Придатними репортерками молекулами або мітками, які можуть бути використані для полегшення детекції, є радіонукліди, ферменти та флуоресцентні, хемілюмінісцентні або хромогенні агенти, а також субстрати, кофактори, інгібітори, магнітні частинки та т.п. Молекули нуклеїнової кислоти за винаходом можуть бути також використані для генерування трансгенних тварин, а, зокрема, гризунів. Такі трансгенні тварини входять у додатковий аспект за винаходом. Це генерування може бути здійснене шляхом локальної модифікації соматичних клітин або маніпуляцій із зародковими лініями для введення наслідуваних модифікацій. Такі трансгенні тварини можуть бути, зокрема, використані для генерування тварин-моделей з метою пошуку молекул лікарських засобів, які є ефективними як модулятори поліпептидів за винаходом. Поліпептид може бути виділений і очищений з рекомбінантних клітинних культур добре відомими методами, включаючи преципітацію сульфатом амонію або етанолом, екстракцію кислотою, аніонообмінну або катіонообмінну хроматографію, хроматографію на фосфоцелюлозі, гідрофобну хроматографію, афінну хроматографію, хроматографію на гідроксіапатитах і хроматографію на лектині. Для очищення найбільш придатною є високоефективна рідинна хроматографія. У випадку, якщо даний поліпептид був денатурований у процесі виділення і/або очищення, то для відновлення 51 активної конформації може бути використана добре відома техніка рефолдінгу білків. Якщо необхідно, то для полегшення очищення білків можуть бути також використані спеціальні векторні конструкції, отримані шляхом приєднання послідовностей, які кодують поліпептиди за винаходом, до нуклеотидної послідовності, що кодує поліпептидний домен, який полегшує очищення розчинних білків. Прикладами таких доменів, які полегшують очищення білків, є пептиди, що утворюють хелатні комплекси з металами, такі як: гістидин-триптофанові модулі, які дозволяють проводити очищення на іммобілізованих металах; домени білка А, які дозволяють проводити очищення на іммобілізованому імуноглобуліні; і домен, використовуваний у системі подовження/очищення FLAGS (Immunex Corp., Seattle, WA). Для полегшення очищення між доменом для очищення та поліпептидом за винаходом можуть бути включені розщеплювальні лінкерні послідовності, такі як послідовності, специфічні до фактора ХА або ентерокінази (Invitrogen, San Diego, CA). Один з таких експресуючих векторів забезпечує експресію гібридного білка, який містить поліпептид за винаходом, приєднаний до декількох гістидинових залишків, за якими ідуть тіоредоксин або рестрикційний сайт ентерокінази. Гістидинові залишки полегшують проведення очищення за допомогою ІМАС (афінної хроматографії на іммобілізованому іоні металу, описаної Porath J. et al. (1992), Prot. Exp. Purif. 3:263-281), тоді як тіоредоксин або рестрикційний сайт ентерокінази дозволяють виділяти поліпептид з гібридного білка. Обговорення векторів, які містять гібридні білки, можна знайти в Kroll D. J. et al. (1993; DNA CellBiol. 12:441-453). Якщо експресований поліпептид використовується в аналітичному скринінзі, то зазвичай переважно, щоб він був продукований на поверхні клітини-хазяїна, в якій він експресується. У цьому випадку клітини-хазяї можуть бути зібрані до їх використання в скринінг-аналізі, наприклад, таким методом, як сортування клітин з порушенням флуоресценції (FACS) або імуноафінним методом. Якщо поліпептид секретується в середовище, то таке середовище може бути відновлене для виділення та очищення експресованого поліпептиду. Якщо поліпептид продукується всередині клітини, те, перед виділенням поліпептиду, ці клітини повинні бути спочатку піддані лізису. Як вказувалося вище, даний винахід також стосується нових мішеней і способів скринінга на лікарські засоби-кандидати або інші потрібні речовини. Такі методи скринінга включають аналізи на зв'язування та/або функціональні аналізи та можуть бути здійснені in vitro, у клітинних системах і in vivo в організмі тварини. У цьому зв'язку конкретною метою даного винаходу є застосування поліпептиду INSP181 як мішені для скринінга на лікарські засобикандидати, які можуть бути використані для лікування або профілактики розладів, асоційованих з ліпокаліном. Іншою метою даного винаходу є розробка способів відбору біологічно активних сполук, де вказані способи включають контактування сполуки 94221 52 кандидата з геном або поліпептидом INSP181 і відбір сполук, які зв'язуються із вказаним геном або поліпептидом. Іншою метою даного винаходу є розробка способів відбору біологічно активних сполук, де вказані способи включають контактування сполукикандидата з рекомбінантною клітиною-хазяїном, що експресує поліпептид INSP181, і відбір сполук, які зв'язуються із вказаним поліпептидом INSP181 на поверхні вказаних клітин, і/або які модулюють активність поліпептиду INSP181. Термін "біологічно активна сполука" означає будь-яку сполуку, що має біологічну активність у індивідуума, переважно, терапевтичну активність; більш переважно, сполуку, яка має активність ліпокаліну, а ще більш переважно, сполуку, яка може бути використана для лікування INSP181асоційованих розладів або як засіб для розробки лікарських препаратів, призначених для лікування розладів, асоційованих з ліпокаліном. "Біологічно активною сполукою", переважно, є сполука, яка модулює активність INSP181. Вищеописані способи можуть бути здійснені in vitro із застосуванням різних пристроїв і різних умов, включаючи використання іммобілізованих реагентів, і ці способи можуть також включати додаткову стадію аналізу активності вибраних сполук у моделі, такій як тварина-модель із розладом, асоційованим з ліпокаліном. Переважними сполуками, які вибираються, є агоністи INSP181, тобто сполуки, які можуть зв'язуватися з INSP181 та імітувати активність його ендогенного ліганду. Іншою метою даного винаходу є розробка способу відбору біологічно активних сполук, де вказаний спосіб включає контактування in vitro тестованої сполуки з поліпептидом INSP181 за винаходом та визначення здатності вказаної тестованої сполуки модулювати активність вказаного поліпептиду INSP181. Іншою метою даного винаходу є розробка способу відбору біологічно активних сполук, де вказаний спосіб включає контактування in vitro тестованої сполуки з геном INSP181 за винаходом та визначення здатності вказаної тестованої сполуки модулювати експресію вказаного гена INSP181, а переважно, стимулювати його експресію. В іншому своєму варіанті даний винахід стосується способу скринінга, відбору або ідентифікації активних сполук, і, зокрема, сполук, які мають активність, спрямовану на пригнічення розсіяного склерозу або асоційованих з ним розладів, де вказаний спосіб включає контактування тестованої сполуки з рекомбінантною клітиною-хазяїном, яка містить репортерну конструкцію, де вказана конструкція містить репортерний ген, який перебуває під контролем промотору гена INSP181, і відбір тестованих сполук, які модулюють (наприклад, які стимулюють або знижують, а переважно, які стимулюють) експресію вказаного репортерного гена. Поліпептид за винаходом може бути використаний для скринінга бібліотек сполук у кожному з відомих методів, застосовуваних для пошуку лікарських засобів. Такі сполуки можуть стимулювати (служити агоністами) або інгібувати (служити 53 антагоністами) експресію гена або активність поліпептиду за винаходом, а тому вони становлять додатковий аспект даного винаходу. Переважними сполуками є сполуки, здатні впливати на експресію природного гена, який кодує поліпептид за першим аспектом винаходу, або регулювати активність поліпептиду за першим аспектом винаходу. Сполуки-агоністи або сполуки-анатагоністи можуть бути виділені, наприклад, із клітин, безклітинних препаратів, хімічних бібліотек або сумішей природних продуктів. Такими агоністами або антагоністами можуть бути природні або модифіковані субстрати, ліганди, ферменти, рецептори, або структурні або функціональні міметики. Придатний опис таких методів скринінга можна знайти в роботі Coligan et al, Current Protocols in Immunology l(2):Chapter5(1991). Зв'язування з геном або з поліпептидоммішенню служить показником здатності вказаної сполуки модулювати активність вказаної мішені та, тим самим, впливати на шлях, що призводить до розвитку в індивідуума розладу, асоційованого з ліпокаліном. Детекція зв'язування може бути здійснена різними методами, такими як мічення сполуки-кандидата, аналіз на конкурентне зв'язування з відомим міченим лігандом і т.п. Для проведення аналізів на зв'язування in vitro вказані поліпептиди можуть бути використані, в основному, у чистій формі, у вигляді суспензії, у формі, іммобілізованій на носії, або у формі, експресованій у мембрані (у формі інтактної клітини, мембранного препарату, ліпосоми та т.п.). Модуляція активності включає, але не обмежується ними, стимуляцію поверхневої експресії рецептора INSP181, модуляцію мультимеризації вказаного рецептора (наприклад, утворення мультимерних комплексів з іншими субодиницями) і т.п. Клітинами, використовуваними в таких аналізах, можуть бути будь-які рекомбінантні клітини (тобто будь-які клітини, які містять рекомбінантну нуклеїнову кислоту, що кодує поліпептид INSP181), або будь-які клітини, що експресують ендогенний поліпептид INSP181. Прикладами таких клітин є, але не обмежуються ними, прокаріотичні клітини (такі як бактерії) і еукаріотичні клітини (такі як клітини дріжджів, клітини ссавців, клітини комах, клітини рослин і т.п.). Конкретними прикладами є клітини Е. coli, Pichia pastoris, Hansenula polymorpha, Shizosacccharomyces pombe, дріжджові клітини Kluyveromyces або Saccharomyces, клітинні лінії ссавців (наприклад, клітини Vero, клітини СНО, клітини 3Т3, клітини COS і т.п.), а також первинні та стабілізовані клітинні культури ссавців (наприклад, культури фібробластів, ембріональних клітин, епітеліальних клітин, нервових клітин, адипоцитів і т.п.). Сполуки, які можуть розглядатися як найбільш імовірні кандидати на хороші антагоністи, являють собою молекули, які зв'язуються з поліпептидом за винаходом, але не індукують будь-які біологічні ефекти поліпептиду після зв'язування з ним. Потенційними антагоністами є невеликі органічні молекули, пептиди, поліпептиди та антитіла, які зв'язуються з поліпептидом за винаходом та, тим самим, інгібують або пригнічують його активність. Таким 94221 54 чином, зв'язування поліпептиду з нормальними зв'язуваними клітинними молекулами може бути піддане інгібуванню, що буде призводити до пригнічення нормальної біологічної активності такого поліпептиду. Поліпептид за винаходом, що використовується в такому методі скринінга, може перебувати в розчині у вільному стані, може бути іммобілізований на твердому носії або може бути присутнім на клітинній поверхні, або він може бути локалізований всередині клітини. Загалом кажучи, у таких процедурах скринінга можуть бути використані відповідні клітини або клітинні мембрани, які експресують поліпептид, що контактує з тестованою сполукою, що призводить до зв'язування, або до стимуляції або інгібування функціональної відповіді. Потім, функціональна відповідь клітин, контактованих з тестованою сполукою, порівнюють із відповіддю контрольних клітин, які не контактували з тестованою сполукою. Такий аналіз, проведений за допомогою придатної системи детекції, дозволяє визначити, чи може тестована сполука давати сигнал, генерований активацією вказаного поліпептиду. Інгібітори активації зазвичай аналізують у присутності відомого агоніста та оцінюють вплив цього агоніста на активацію в присутності тестованої сполуки. Переважний спосіб ідентифікації сполуки, що є агоністом або антагоністом поліпептиду за винаходом включає: (а) контактування клітини, що експресує (необов'язково на своїй поверхні) поліпептид за першим аспектом винаходу, де вказаний поліпептид асоційований з другим компонент, здатним давати детектований сигнал у відповідь на зв'язування сполуки з вказаним поліпептидом, де вказану сполуку скринують в умовах, які стимулюють зв'язування з вказаним поліпептидом; (b) визначення події зв'язування вказаної сполуки із вказаним поліпептидом, або його активації або інгібування шляхом вимірювання рівня сигналу, генерованого в результаті взаємодії вказаної сполуки із вказаним поліпептидом. Методи генерування детектованих сигналів в аналізах описаного тут типу добре відомі фахівцям. Конкретним прикладом є спільне введення конструкції, яка експресує поліпептид за винаходом або його фрагмент, такий як LBD, присутній у вигляді гібриду з ДНК-зв'язувальним доменом GAL4, у клітину разом з репортерною плазмідою, такою як, наприклад, pFR-Luc (Stratagene Europe, Amsterdam, The Netherlands). Ця конкретна плазмі да містить синтетичний промотор з п'ятьма тандємними повторами GАL4-зв'язувальних сайтів, які регулюють експресію гена люциферази. При введенні потенційного ліганду в клітини він буде зв'язуватися з гібридом "GАL4-поліпептид" та індукувати транскрипцію гена люциферази. Моніторинг рівня експресії гена люциферази може бути проведений шляхом детекції його активності на пристрої для зчитування інтенсивності люмінесценції (див. наприклад, Lehman et al., JBC 270, 12953, 1995; Pawar et al, JBC, 277, 39243, 2002). 55 Ще більш переважний спосіб ідентифікації агоніста або антагоніста поліпептиду за винаходом включає: (a) контактування міченої або неміченої сполуки з поліпептидом, іммобілізованим на будь-якому твердому носії (наприклад, на сферах, пластинах, матричному носії, чипі) і детекцію вказаної сполуки шляхом визначення присутності мітки або самої сполуки; (b) контактування клітини, яка експресує на своїй поверхні поліпептид, шляхом її штучного заякорювання на клітинній мембрані, або шляхом конструювання химерного рецептора, асоційованого із другим компонентом, здатним давати детектований сигнал у відповідь на зв'язування сполуки із вказаним поліпептидом, де вказану сполуку скрикують в умовах, що стимулюють зв'язування із вказаним поліпептидом; і (c) визначення події зв'язування вказаної сполуки із вказаним поліпептидом, або його активації або інгібування шляхом порівняння рівня сигналу, генерованого в результаті взаємодії вказаної сполуки із вказаним поліпептидом, з рівнем сигналу, який виробляється під час відсутності даної сполуки. Так, наприклад, може бути застосований такий спосіб, як FRET-детекції ліганду, зв'язаного з поліпептидом у присутності пептидних ко-активаторів (Norris et al., Science 285, 744, 1999). Інший переважний спосіб ідентифікації агоніста або антагоніста поліпептиду за винаходом включає: (a) контактування клітини, яка експресує (необов'язково на своїй поверхні) поліпептид, асоційований із другим компонентом, здатним давати детектований сигнал у відповідь на зв'язування сполуки із вказаним поліпептидом, де вказану сполуку скринують в умовах, які стимулюють зв'язування із вказаним поліпептидом; і (b) визначення події зв'язування вказаної сполуки із вказаним поліпептидом, або його активації або інгібування шляхом порівняння рівня сигналу, генерованого в результаті взаємодії вказаної сполуки із вказаним поліпептидом, з рівнем сигналу, що виробляється під час відсутності даної сполуки. В інших переважних варіантах винаходу загальні методи, описані вище, можуть, крім того, включати здійснення ідентифікації агоніста або антагоніста в присутності міченого або неміченого ліганду для поліпептиду. В іншому варіанті винаходу спосіб ідентифікації агоніста або антагоніста поліпептиду за винаходом включає: визначення факту інгібування зв'язування ліганду із клітинами, які експресують поліпептид за винаходом (і які, але необов'язково, містять на своїй поверхні поліпептид за винаходом), або із клітинними мембранами, які містять такий поліпептид, у присутності сполуки-кандидата в умовах, які стимулюють зв'язування із вказаним поліпептидом, і визначення кількості ліганду, зв'язаного із вказаним поліпептидом. Вважається, що сполуки, яка сприяє зниженню рівня зв'язування з лігандом, 94221 56 є агоністом або антагоністом. При цьому, переважно, щоб вказаний ліганд був міченим. Більш конкретно, спосіб скринінга на сполуку, яка є агоністом або антагоністом поліпептиду, включає стадії: (а) інкубування міченого ліганду із цілою клітиною, що експресує на своїй поверхні поліпептид за винаходом, або із клітинною мембраною, яка містить поліпептид за винаходом; (b) вимірювання кількості міченого ліганду, зв'язаного із цілою клітиною або із клітинною мембраною; (c) додавання сполуки-кандидата до суміші міченого ліганду та цілої клітини або клітинної мембрани стадії (а) і доведення цієї суміші до стану рівноваги; (d) вимірювання кількості міченого ліганду, зв'язаного із цілою клітиною або із клітинною мембраною, після проведення стадії (с); і (e) порівняння розходження в кількостях зв'язаного міченого ліганду стадій (b) і (d), де сполука, яка викликає зниження рівня зв'язування на стадії (d), вважається агоністом або антагоністом. Аналогічним чином, даний винахід стосується способу скринінга на сполуку, яка є агоністом або антагоністом поліпептиду, що включає стадії: (a) інкубування міченого ліганду з поліпептидом за винаходом, іммобілізованим на будь-якому твердому носії або на клітинній поверхні, або із клітинною мембраною, що містить поліпептид за винаходом; (b) вимірювання кількості міченого ліганду, зв'язаного з поліпептидом за винаходом, іммобілізованим на будь-якому твердому носії, або із цілою клітиною або із клітинною мембраною; (c) додавання сполуки-кандидата до суміші міченого ліганду та поліпептиду, іммобілізованого на твердому носії, цілої клітини або клітинної мембрани стадії (а) і доведення цієї суміші до стану рівноваги; (d) вимірювання кількості міченого ліганду, зв'язаного з іммобілізованим поліпептидом, із цілою клітиною або з клітинною мембраною, після проведення стадії (с); і (e) порівняння розходження в кількостях зв'язаного міченого ліганду стадій (b) і (d), де сполука, яка викликає зниження рівня зв'язування на стадії (d), вважається агоністом або антагоністом. Було виявлено, що поліпептиди INSP181 можуть також модулювати велику кількість фізіологічних і патологічних процесів, залежним від дози чином у вищеописаних аналізах. Таким чином, термін "функціональні еквіваленти" поліпептидів за даним винаходом включає поліпептиди, які мають кожний із вказаних дозозалежних модулюючих активностей у вищеописаних аналізах. Хоча ступінь дозозалежної активності необов'язково повинна бути ідентична активності поліпептидів за даним винаходом, однак, переважно, щоб вказані "функціональні еквіваленти" мали, по суті, аналогічну дозозалежну активність, вимірювану в даному аналізі, у порівнянні з активністю поліпептидів за даним винаходом. У деяких описані вище варіантах даного винаходу можуть бути використані прості аналізи на 57 зв'язування, в яких адгезію тестованої сполуки до поверхні, яка несе даний поліпептид, детектують за допомогою мітки, безпосередньо або опосередковано асоційованої з тестованою сполукою, або аналізу на конкуренцію з міченою сполукоюконкурентом. В іншому варіанті здійснення винаходу можуть бути використані конкурентні аналізи на скринінг лікарських засобів, в яких нейтралізуючі антитіла, здатні зв'язуватися з даним поліпептидом, специфічно конкурують за зв'язування з тестованою сполукою. Таким чином, вказані антитіла можуть бути використані для детекції на присутність будь-якої тестованої сполуки, яка має специфічну афінність зв'язування із вказаним поліпептидом. Можуть бути також розроблені аналізи для детекції впливу доданих тестованих сполук на продукування мРНК, що кодує вказаний поліпептид, у клітинах. Так, наприклад, може бути розроблений такий аналіз ELISA, що дозволяє вимірювати секретування або клітинно-аосційовані рівні поліпептиду з використанням моноклональних або поліклональних антитіл стандартними методами, відомими фахівцям, і такий аналіз може бути використаний для пошуку сполук, які можуть інгібувати або підсилювати продукування поліпептиду з відповідним чином модифікованих клітин або тканин. Потім може бути визначений рівень утворення зв'язувальних комплексів між поліпептидом і тестованою сполукою. Можуть бути також розроблені інші методи 7 для детекції ефект} досліджуваних сполук, які додаються, на продукцію мРНК, що кодує даний поліпептид у клітині. Наприклад, за допомогою відомих стандартних процедур можна в такий спосіб адаптувати методику проведення імуноферментного аналізу ELISA, що дозволить визначати рівні секретованого або асоційованого із клітиною поліпептиду з використанням моноклональних або поліклональних антитіл, що, у свою чергу, можна буде використовувати для пошуку сполук, здатних інгібувати або підсилювати продукцію поліпептиду на основі відповідним чином оброблених клітин або тканин. Далі може бути проведена оцінка утворення зв'язаних комплексів між поліпептидом і досліджуваною сполукою. Методи аналізу, охоплювані термінами, які використовуються в даному винаході, включають також такі методи, які задіюють використання генів і поліпептидів за даним винаходом в тестах на суперпродукцію або аблацію. Такі тести задіюють маніпуляцію рівнями вказаних генів/поліпептидів у клітинах і оцінку впливу такої маніпуляції на фізіологію задіяних при цьому клітин. Наприклад, такого роду експерименти дозволяють виявити деталі сигнальних і метаболічних шляхів, в яких беруть участь конкретні гени/поліпептиди, одержати інформацію, яка стосується природи поліпептидів, з якими взаємодіють досліджувані поліпептиди, і виявити можливі способи впливу на регуляцію споріднених генів і білків. Інший метод, що може бути використаний для скринінга лікарських засобів, дозволяє здійснювати високоефективний скринінг сполук, які мають придатну афінність зв'язування з поліпептидом, 94221 58 що представляє інтерес, (див. Міжнародну патентну заявку WO 84/03564). У цьому методі велику кількість різних невеликих тестованих сполук синтезують на твердому субстраті, що потім може бути підданий реакції з поліпептидом за винаходом та промиванню. Одним зі способів іммобілізації поліпептиду є використання не-нейтралізуючих антитіл. Зв'язаний поліпептид може бути потім детектований методами, добре відомими фахівцям. Очищений поліпептид також може бути безпосередньо нанесений на планшети для наступного використання у вищезгаданих способах скринінга на лікарські засоби. Поліпептиди за винаходом можуть бути використані для ідентифікації мембранозв'язаних або розчинних рецепторів за допомогою стандартної техніки зв'язування з рецептором, відомої фахівцям, такої як аналізи на зв'язування та перехресне зв'язування з лігандом, в яких даний поліпептид мітять радіоактивним ізотопом, хімічно модифікують або приєднують до пептидної послідовності, що полегшує його детекцію або очищення, і інкубують із джерелом передбачуваного рецептора (наприклад, з композицією клітин, клітинними мембранами, клітинними супернатантами, тканинними екстрактами або з фізіологічними рідинами). Ефективність зв'язування може бути визначена біофізичними методами, такими як поверхневий плазмовий резонанс і спектроскопія. Аналізи на зв'язування можуть бути використані для очищення та клонування рецептора, але вони можуть бути також використані для ідентифікації агоністів і антагоністів вказаного поліпептиду, які конкурують із вказаним поліпептидом за зв'язування з рецептором. Стандартні методи проведення скринінганалізів добре відомі фахівцям. В іншому своєму варіанті даний винахід стосується застосування поліпептиду INSP181 або його фрагмента, де вказаним фрагментом, переважно, є фрагмент, специфічний до гена INSP181, з метою виділення або генерування агоніста або стимулятора поліпептиду INSP181 для лікування імуноасоційованого розладу, де вказаний агоніст або стимулятор вибраний із групи, яка складається з: 1. специфічного антитіла або його фрагмента, включаючи: a) химерне, b) гуманізоване або c) повністю антитіло людини, а також 2. біспецифічного або мультиспецифічного антитіла, 3. одноланцюжкового антитіла (наприклад, scFv) або 4. однодоменного антитіла, або 5. пептидо- або не-пептидоміметика, що походить від вказаних антитіл, або 6. антитіло-міметика, такого як (а) антикалін або (b) зв'язувальна молекула на основі фібронектину (наприклад, тринектин або аднектин). Одержання пептидо- або не-пептидоміметиків з антитіл відомо фахівцям (Saragovi et al., 1991 & Saragovi et al., 1992). Антикаліни також відомі фахівцям (Vogt et al., 2004). Зв'язувальні молекули на основі фібронек 59 тину описані в патенті США №6818418 і в WO 2004029224. Крім того, тестованими сполуками можуть бути сполуки різного походження, природи та складу, такі як будь-які невеликі молекули, нуклеїнові кислоти, ліпіди, пептиди, поліпептиди, включаючи антитіла, такі як химерне, гуманізоване або повністю антитіло людини або його фрагмент, пептидоабо не-пептидоміметики, які походять від них, а також біспецифічні або мультиспецифічні антитіла, одноланцюжкові антитіла (наприклад, scFv), однодоменні антитіла, антитіла-міметики, такі як антикалін або зв'язувальна молекула на основі фібронектину (наприклад, тринектин або аднектин) і т.п., в ізольованій формі або у вигляді їх суміші або комбінацій. Даний винахід також стосується набору для скринінга, використовуваного в методах ідентифікації агоністів, антагоністів, лігандів, рецепторів, субстратів і ферментів, описаних вище. Даний винахід також стосується агоністів, антагоністів, лігандів, рецепторів, субстратів, ферментів і інших сполук, які модулюють активність або антигенність поліпептиду за винаходом відповідно до описаних вище механізмів. Як вказувалося вище, передбачається, що різні молекули за винаходом (тобто поліпептиди за першим аспектом даного винаходу, молекула нуклеїнової кислоти за другим або третім аспектом даного винаходу, вектор за четвертим аспектом даного винаходу, клітина-хазяїн за п'ятим аспектом даного винаходу, ліганд за шостим аспектом даного винаходу, і сполука за сьомим аспектом даного винаходу) можуть бути використані для лікування або діагностики захворювань. Для оцінки ефективності вказаних молекул за винаходом для лікування або діагностики захворювання можуть бути проведені один або декілька з описаних нижче аналізів. Слід зазначити, що хоча деякі з нижченаведених аналізів описані для тестованих сполук, що є білком/поліпептидом, однак фахівець у даній галузі може легко модифікувати ці аналізи для їх застосування до інших молекул за винаходом, які також можуть бути використані як "тестовані сполуки". Даний винахід також стосується фармацевтичних композицій, які містять поліпептид, нуклеїнову кислоту, ліганд або сполуку за винаходом в комбінації з придатним фармацевтичним носієм. Ці композиції можуть бути використані як терапевтичні або діагностичні реагенти, як вакцини або як інші імуногенні композиції, докладно описані нижче. Відповідно до використовуваної тут термінології, композиція, яка містить поліпептид, нуклеїнову кислоту, ліганд або сполуку [X], вважається "в основному, такою, що не містить" домішок [тут, Y], якщо, принаймні, 85 мас. % від усієї кількості X+Y у даній композиції становить X. Переважно, X становить, принаймні, як передбачається, 90%, а більш переважно, принаймні, як передбачається, 95%, 98%, 98,5% або навіть 99% мас. за загальною масою X+Y у даній композиції. Переважно, фармацевтичні композиції повинні містити терапевтично ефективну кількість поліпеп 94221 60 тиду, молекули нуклеїнової кислоти, ліганду або сполуки за винаходом. Використовуваний тут термін "терапевтично ефективна кількість" означає кількість терапевтичного агента, необхідного для лікування, послаблення або попередження розглянутого захворювання або стану, або для досягнення детектованого терапевтичного або профілактичного ефекту. Для кожної сполуки терапевтично ефективна доза може бути спочатку оцінена або в аналізі клітинної культури, наприклад, пухлинних клітин, або на тваринах-моделях, зазвичай на мишах, кроликах, собаках або свинях. З використанням тварини-моделі може бути також визначений відповідний інтервал концентрацій і їх спосіб введення. Отримана інформація може бути потім використана для визначення придатних доз і способів їх введення людині. Точна ефективна кількість сполуки для введення індивідууму буде залежати від тяжкості патологічного стану, загального стану здоров'я індивідуума, його віку, ваги, статі та режиму харчування, від часу та частоти введення лікарського засобу, від комбінації(й) лікарських засобів, а також від реактивної чутливості та толерантності/сприйнятливості даного індивідуума до проведеної терапії. Така кількість може бути визначена шляхом рутинного експериментування та може бути встановлена лікарем-клініцистом. Загалом ефективна доза може становити від 0,01мг/кг до 50мг/кг, а переважно, від 0,05мг/кг до 10мг/кг. Композиції можуть бути введені пацієнтові або окремо, або в комбінації з іншими агентами, лікарськими засобами або гормонами. Фармацевтична композиція може також містити фармацевтично прийнятний носій, що підходить для введення терапевтичного агента. Такими носіями є антитіла та інші поліпептиди, гени та інші терапевтичні агенти, такі як ліпосоми, за умови, що даний носій сам по собі не індукує виробіток антитіл, що роблять негативний вплив на індивідуума, якому вводять вказану композицію, і не є надмірно токсичним. Придатними носіями можуть бути великі макромолекули з уповільненим метаболізмом, такі як білки, полісахариди, полімолочні кислоти, полігліколеві кислоти, полімерні амінокислоти, співполімери амінокислот і неактивні вірусні частинки. Використовуваними тут фармацевтично прийнятними солями можуть бути, наприклад, солі мінеральних кислот, такі як гідрохлориди, гідроброміди, фосфати, сульфати та т.п., і солі органічних кислот, такі як ацетати, пропіонати, малонати, бензоати та т.п. Докладне обговорення фармацевтично прийнятних носіїв можна знайти в Remington's Pharmaceutical Sciences (Mack Pub. Co., N. J. 1991). Фармацевтично прийнятні носії в терапевтичних композиціях можуть, крім того, містити рідини, такі як вода, фізіологічний розчин, гліцерин і етанол. Крім того, у вказаних композиціях можуть бути присутнім і допоміжними речовинами, такі як змочувальні або емульгувальні агенти, рНзабуферювальні речовини та т.п. За допомогою таких носіїв можуть бути отримані фармацевтичні композиції у вигляді таблеток, пігулок, драже, кап
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюLipocalin protein
Автори англійськоюYorke-Smith Melanie, Power Christine, Boschert Ursula
Назва патенту російськоюБелок липокалин
Автори російськоюЙорке-Смит Мелани, Пауэр Кристин, Бошерт Урсула
МПК / Мітки
МПК: C07K 14/47
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/92-94221-bilok-lipokalin.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Білок ліпокалін</a>
Новий поверхневий білок haemophilus influenzae (білок е; ре)
Номер патенту: 92782
Опубліковано: 10.12.2010
Автори: Рієсбекк Крістіан, Форсгрен Арне
МПК: C07K 14/285, A61K 39/012, C07K 16/12
Мітки: ре, поверхневий, новий, білок, influenzae, haemophilus
Формула / Реферат:
1. Композиція вакцини, що містить поверхневий білок, який може бути виявлений у Наетоphilus influenzae, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 1, або його фрагмент, де вказаний фрагмент містить амінокислотну послідовність, що має щонайменше 15 послідовних амінокислот з амінокислотної послідовності SEQ ID NO:1, вказаний фрагмент (при необхідності в поєднанні з носієм) здатний індукувати імунну...
Рекомбінантний, очищений, модифікований генно-інженерно білок, продуктований бактеріями e.coli, імітуючий білок оболонки trepanema pallidum
Номер патенту: 14746
Опубліковано: 04.02.1997
Автори: Мартиненко Дмитро Леонідович, Чумак Ростислав Максимович, Міхайлова Татьяна Гавріловна, Чєрєпанов Пьотр Алєксєєвіч
МПК: C07K 14/20, C12N 15/31
Мітки: очищений, e.coli, імітуючий, оболонки, продуктований, бактеріями, білок, pallidum, рекомбінантний, trepanema, модифікований, генно-інженерно
Формула / Реферат:
Рекомбінантний, очищений, модифікований генно-інженерно білок, продукований бактеріями Е.соlі, імітуючий білок оболонки Trepanema pallidum, який має основні імунодомінантні епітопи, притаманні нативному білку, має молекулярну масу 106 кД, містить в собі 883 амінокислотних залишків і відповідає загальній формулі N-бетa-Gal-pTr-COOH.
Послідовність днк, що кодує rip-асоційований білок (rap-2), компетентний до реплікації експресуючий вектор, трансформована клітина-хазяїн, білок rap-2, спосіб його отримання, антитіло, фармацевтична композиція
Номер патенту: 76081
Опубліковано: 17.07.2006
Автори: Хорвіц Маршалл С., Лі Йонган, Ковалєнко Андрєй, Уоллах Девід
МПК: G01N 33/50, C12N 15/12, C07K 14/47, C07K 16/18, A61K 38/17, C12N 15/10
Мітки: експресуючий, фармацевтична, спосіб, днк, послідовність, компетентний, білок, клітина-хазяїн, кодує, антитіло, rap-2, реплікації, композиція, rip-асоційований, вектор, отримання, трансформована
Формула / Реферат:
1. Послідовність ДНК, що кодує RIP-асоційований білок (RAP-2), його ізоформи, фрагменти або аналоги, яка включає послідовність, що показана на фіг. 1, причому згадані білок RAP-2, його ізоформи, фрагменти або аналоги здатні зв'язуватися з білком RIP або здатні модулювати або опосередковувати внутрішньоклітинну активність RIP.2. Послідовність ДНК за п. 1, що включає послідовність, показану на фіг. 2.3. Послідовність ДНК за п. 2,...
Дезоксирибонуклеїнова кислота, яка кодує білок глутатіон-s-трансферазу, білок
Номер патенту: 51642
Опубліковано: 16.12.2002
Автори: Райф Ханс-Йорг, Манн Карльхайнц, Хайн Рюдігер, Райнемер Петер, Бізелер Барбара, Томцік Юрген
МПК: A01H 5/00, C12N 9/10, C12N 15/82, C12N 15/54, C12N 1/21
Мітки: дезоксирибонуклеїнова, глутатіон-s-трансферазу, кодує, яка, кислота, білок
Формула / Реферат:
1. ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота), яка кодує білок глутатіон-S-трансферазу IIIс (GSTIIIc) з послідовністю:.2. ДНК згідно з п. 1, яка відрізняється тим, що має послідовність3. ДНК згідно з п. 1, яка відрізняється тим, що має послідовність ДНК GSTIIIc, яка міститься у векторній плазміді рЕТЗа- GSTIIIc.4. ДНК згідно з будь яким з пп. 1-3, яка відрізняється тим, що існує у формі дволанцюгової...
Рекомбінантний, очищений, модифікований генно-інженерно білок, продукований бактеріями е.coli, імітуючий білок оболонки вірусу імунодефіциту людини першого типу (env biл-1)
Номер патенту: 14845
Опубліковано: 18.02.1997
Автори: Міхайлова Татьяна Гавріловна, Чєрєпанов Пьотр Алєксєєвіч, Мартиненко Дмитро Леонідович, Чумак Ростислав Максимович
МПК: C12N 15/49, C07K 14/155
Мітки: бактеріями, рекомбінантний, продукований, e.coli, першого, імунодефіциту, очищений, оболонки, білок, генно-інженерно, модифікований, людини, biл-1, типу, імітуючий, вірусу
Формула / Реферат:
Рекомбінаитний, очищений, модифікований генно-інженерно білок, продукований бактеріями Е.соlі, імітуючий білок оболонки вірусу імунодефіциту людини першого типу (Env ВІЛ-1), містить в собі 531 амінокислотний залишок і відповідає загальній формулі N-бета-Gal-pl20-р41-СООН.