Спосіб діагностики первинного туберкульозу у дорослих

Винахід відноситься до медицини, а саме до клінічної діагностики, і може бути використаний у клініці фтизіатрії і пульмонології для ранньої діагностики первинного туберкульозу. Є відомий спосіб діагностики туберкульозу [1], який полягає у тому, що проводять імунологічні дослідження у присутності туберкуліну. С тавлять реакцію бластної трансформації у присутності туберкуліну у дозі 5-10 мкг/мл і при збільшенні кількості бластних лімфоцитів на 25% і більше діагностують туберкульоз. Недоліком способу є те, що він не дозволяє здійснити диференціальну діагностику первинного та вторинного туберкульозу у зв'язку низької його інформативності. В основі винаходу поставлена задача удосконалення способу діагностики первинного туберкульозу у дорослих, у якому проводять тестування активного спонтанного розеткоутворення (Еа-РУК) без туберкуліну і з різними дозами туберкуліну, забезпечує визначення рівня прихованої гіперсенсибілізації лімфоцитів до туберкуліну на фоні зниження шкірної туберкулінової чутливості, яке відмічається як серед дитячого так і дорослого населення, за рахунок цього і здійснюється можливість проведення ранньої діагностики первинного туберкульозу у дорослих та підвищення достеменності його діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб діагностики первинного туберкульозу у дорослих, що включає проведення імунологічного тесту з використанням лімфоцитів крові у присутності туберкуліну, згідно винаходу лімфоцити попередньо інкубують з туберкуліном у дозі 8 мкг/мл та 100 мкг/мл, проводять реакцію активного спонтанного розеткоутворення (Еа-РУК) І при збільшенні кількості розеткоутворюючих клітин на 25% і більше з 8 мкг/мл туберкуліну і її зменшенні на 25%І більше зі 100 мкг/мл туберкуліну у порівнянні з контролем (без туберкуліну) діагностують первинний туберкульоз у дорослих. Винахідницький рівень полягає у неочевидності можливості установлення прихованої гіперсенсібілізації лімфоцитів до туберкуліну і індивідуальної туберкулінової чутливості хворого на активний туберкульоз первинного генезу, яка не завжди співпадає з Інтенсивністю шкірної туберкулінової чутливості (реакції Манту з 2 ТО). Необхідність використання у клітинних реакціях двох доз туберкуліну (8 мкг/мл та 100 мкг/мл) грунтується на тому, що застосування одної мінімальної (8 мкг/мл) або стандартної (40 мкг/мл) доз туберкуліну не дає можливості провести диференціальну діагностику первинного та вторинного туберкульозу. Спосіб здійснюється наступним чином: В основу положена реакція спонтанного розеткоутворення (Ε-РУК) по методиці М. Jondal і співавт. (1972). До суспензії мононуклеарів додають різні концентрації туберкуліну. Клітини інкубують протягом ЗО хв. при температурі 37°С, потім додають еритроцити барана. Суміш центрифугують 5 хв. при 1000 об./хв. Клітинну суспензію ресуспензують і роблять мазки, які фарбують по Попенгейму. У мазках рахують кількість розеткоутворюючи х клітин у контролі (без туберкуліну) і у 2-х досліджуємих пробах після інкубації з туберкуліном (дослід). Якщо кількість активних спонтанних розеткоутворюючих клітин збільшується на 25% і більше на туберкулін, розцінюється як стимулюючий ефект туберкуліну, а при зменшенні її на 25% і більше у порівнянні з контролем - пригнічуючим. Використання двох доз туберкуліну дозволяє провести диференціальну діагностику первинного та вторинного туберкульозу. Приклад 1. Хворий К., 19 років, поступив на стаціонарне лікування у ЛОФПЦ з діагнозом: Інфільтративний туберкульоз нижньої частки правої легені у фазі розпаду та обсіву, Б К (+). Вихідний рівень реакції активного спонтанного розеткоутворення (Еа-РУК) становив 17,0%. Проведення реакції Еа-РУК після попередньої інкубації лімфоцитів крові з 8 мкг/мл туберкуліну привело до достовірного збільшення кількості Еа-РУК і становило 24,0%, т.б. Еа-РУК збільшилось на 41,2% у порівнянні з вихідним рівнем Еа-РУК без туберкуліну, а зі 100 мкг/мл туберкуліну відмічено зменшення кількості Еа-РУК до 11,0%. т.б. констатовано пригнічуючий ефект туберкуліну на 35,3% у порівнянні з вихідним рівнем Еа-РУК. Отже, проведені дослідження свідчать про наявність у хворого Інфільтративного туберкульозу первинного генезу. Первинність специфічного процесу підтверджується появою у хворого вперше позитивної туберкулінової проби Манту з 2 ТО (туберкулінового віража) на фоні якої розвинувся первинний туберкульоз. Приклад 2. Хворий Я., 22 роки, поступив на стаціонарне лікування у ЛОФПЦ з діагнозом: Вогнищевий туберкульоз верхньої частки лівої легені у фазі Інфільтрації, БК(-). Вихідний рівень реакції активного спонтанного розеткоутворення без туберкуліну (Еа-РУК) становив 31,0%. Проведення реакції Еа-РУК після попередньої Інкубації лімфоцитів крові з 8 мкг/мл туберкуліну привело до незначного зменшення кількості Еа-РУК І становила 27,0%, а зі 100 мкг/мл туберкуліну констатовано її збільшення до 45,0%. Отже лише при Інкубації лімфоцитів зі 100 мкг/мл туберкуліну відмічено достовірна стимуляція реакції активного спонтанного розеткоутворення (Еа-РУК) у порівнянні з контролем (без туберкуліну). Враховуючи дані проведених досліджень, треба думати, що у цього хворого розвинувся вогнищевий туберкульоз легень вторинного генезу. Правильність діагнозу підтверджується наявністю кальцинатів у внутрішньогрудих лімфатичних вузлах, які визначаються при рентгенотоморгафічному обстеженні хворого. Всього нами було обстежено 59 хворих на активний туберкульоз первинного та вторинного генезу. Перевагою запропонованого способу є те, що він дає можливість провести диференціальну діагностику первинного та вторинного туберкульозу і діагностувати первинний туберкульоз у дорослих, коли неможливо визначити час виникнення туберкулінового віража (первинної інфікованності). Інформативність цього способу становить 77,8%.