Спосіб діагностики кишкової непрохідності

Спосіб відноситься до медицини, а саме діагностики захворювань внутрішніх органів. Паралітична кишкова непрохідність різного генезу є захворюванням, яке зустрічається досить часто та може привести до смерті пацієнта. Результати лікування паралітичної кишкової непрохідності прямо залежать від швидкості надання кваліфікованої медичної допомоги, що, в свою чергу, залежить від своєчасної діагностики цього захворювання. Відомий [1] спосіб діагностики, який полягає у рентгенологічному досліджені кишок (пошук чаш Клойбера) та пасажу рентгеноконтрастної речовини (сульфіду барію, препаратів йоду, ін.). Відомий також спосіб електрофізіологічної діагностики паралітичної кишкової непрохідності, який полягає у запису електричних потенціалів, які генерують м'язи кишковика в процесі пересування хімусу. Недоліком цих способів є те, що вони потребують складної медичної апаратури та спеціально підготовлених спеціалістів (2). Відомий також спосіб аускультації, який полягає у вислуховуванні звуків, що утворюються при життєдіяльності людини та який застосовується, наприклад, при діагностиці захворювань серця та легень, тощо [2]. В основу корисної моделі покладена задача по вдосконаленню та спрощенню діагностики паралітичної кишкової непрохідності шляхом підраховування кількості перистальтичних шумів за визначений відрізок часу у хворого, з наступним порівнянням з кількістю їх у нормі. Спосіб полягає у аускультації (фонендоскопом чи стетоскопом) черевної порожнини на протязі 10 хвилин. Фонендоскоп розташовується у області пупка. Фіксується кожна перистальтична хвиля, яка проявляє себе плюскотом, який триває декілька секунд. Частота кишкових шумів вивчена у практично здорових людей та у 3 груп хворих - з післяопераційною непрохідністю у 1 добу після хірургічних втручань на органах черевної порожнини [1], у хворих, які страждають хронічними запорами [2] до та після прийому проносного (30мл 25% розчину магнезії перорально). У кожну групу входило по 15 чол. Частота перистальтичних шумів за 10 хвилин при аускультації черевної порожнини здорових людей була 36±4, у прооперованих хворих у 1 добу після хірургічного втручання - 4±2, у осіб з запорами 16±7 до прийняття магнезії та 42±8 після прийняття магнезії. Таким чином можна вважати доказаним зв'язок кишкової перистальтики з пересуванням хімусу по кишковику. Приклад 1. Хворий С. 48 p., поступив зі скаргами на різкій біль у правій частини черева, нудоту, блювання. Загострення біля 40 годин.. На рентгеноскопії - чаш Клойбера нема, роздуті петлі кишковика. При пальцьовому досліджені прямої кишки - незначна кількість твердого калу. При аускультації черевної порожнини 8 шумів за 10 хвилин. Діагностовано паралітична кишкова непрохідність. Хворому введено в/в церукал, прозерин в/м, зроблені клізми. Відійшли гази, велика кількість калу. Стан хворого нормалізувався. Після проведення клінічного випробування запропонованого способу встановлено, що заявлений спосіб можу бути широко використаний в медичній практиці. Спосіб, що пропонується забезпечує досягнення позитивного результату та не потребує складного обладнання та може бути використаний навіть у домашніх умовах. Список літератури, що була прийнята до уваги при розробці матеріалів даної заявки 1. Клиническая хирургия / Под ред. Л.В. Усенко, Я.С. Березницкого // Київ. - Здоров'я. - 1999. - 496 с. 2. Чухриенко Д.П., Белый И.С., Бондаренко В.А. Спаечная болезнь // Киев: Здоровья, 1972. - 256 с.