Спосіб діагностики субклінічної серцевої недостатності у дітей із патологією міокарда

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до кардіології дитячого віку, і може бути використаний для неінвазивної діагностики субклінічної стадії серцевої недостатності в дітей і підлітків із патологією міокарда. Відомий спосіб діагностики серцевої недостатності, який ґрунтується на визначенні функціональної здатності міокарда за даними рентгенографії, ЕКГ, холтеровського моніторування, стрес-ехокардіографії з добутаміном, велоергометрією, коронарографією. [Аналог: Н.Р. Палеев, В.П. Пронина «Неинвазивное определение тяжести сердечной недостаточности у больных миокардитом, миокардитическим кардиосклерозом и дилатационной кардиомиопатией» - Кардіологія - 1999 - №6 - С.39-44], але цей спосіб трудомісткий і матеріаломісткий. Відомий також спосіб оцінки початкової стадії серцевої недостатності в хворих із ішемічною хворобою серця за допомогою діагностичних індексів, які розраховуються з використанням факторів, що впливають на скоротливість міокарда та показників 6-хвилинного тредміл-тесту, різниці між існуючими та контрольними показниками частоти серцевих скорочень. [Аналог: Патент RU №2223030 С2, А61В5/02, «Способ оценки начальных стадий тяжести сердечной недостаточности», опубл. 2004.02.10]. Цей спосіб також потребує довготривалого дослідження та великої кількості розрахунків, щоб оцінити стадію серцевої недостатності. Найбільш близьким за технічною суттю способу, що заявляється, є спосіб діагностики прихованої серцевої недостатності шляхом використання фізіологічних методів, які враховують частоту серцевих скорочень і хвилинний об'єм серця до та після фізичного навантаження. При зниженні показників хвилинного об'єму на тлі збільшення частоти серцевих скорочень діагностується прихована серцева недостатність [Прототип: Патент RU №2004113713 A, A61B5/02, Способ диагностики скрытой сердечной недостаточности, опубл. 2005.10.27]. Проте в даній корисній моделі стан систем регуляції не враховується. Разом із тим, у дітей і підлітків при зниженні ударного об'єму серця відбувається активація симпато-адреналової системи, і збільшення частоти серцевих скорочень є адекватною реакцією систем регуляції на зниження насосної функції міокарда. Задачею корисної моделі, що заявляється, є створення такого способу ранньої діагностики начальних субклінічних ознак серцевої недостатності, при якому б ураховувалися показники насосної й скорочувальної здатності міокарда та стан систем регуляції, а саме - симпато-адреналової. Дана задача може бути вирішена шляхом використання фізіологічного методу - е хокардіографії та лабораторно-біохімічного методу. Суть способу складається в тому, що у хворого досліджують фракцію викиду та ударний об'єм (ФВ) і (УО) (за даними ехокардіографії), а також добову екскрецію катехоламінів із сечею (адреналін, норадреналін). Потім проводять пробу з фізичним навантаженням (20 присідань за 30 секунд). Після проби знову визначають показники ФВ і УО. При зниженні показників ФВ і УО після фізичного навантаження навіть на 1-2% та при зниженні рівня катехоламінів у сечі: для адреналіну нижче 18,0нмоль/добу, для норадреналіну - нижче 80нмоль/добу діагностують субклінічну стадію серцевої недостатності. Приклад 1. Хвора Б., 16 років, надійшла у відділення зі скаргами на періодичний біль у ділянці серця, серцебиття на фоні помірного фізичного навантаження, швидку втомлюваність. Ці скарги заявилися на фоні ГРВІ з тривалою субфебрильною лихоманкою. Ранній анамнез не обтяжений. При обстеженні: Виражена блідість шкіри обличчя, шкіра кінцівок мармурова. Аускультативно: тони серця приглушені, аритмічні, вислуховується протяжний систолічний шум на верхівці та в V т. ЕКГ: ЧСС=72 удари за хвилину, одиничні суправентрикулярні екстрасистоли, неповна блокада правої ніжки пучка Гіса, порушення процесів реполяризації міокарду. Діагноз: неревматичний міокардит з порушенням ритму. На ЕХО-КГ у спокої ФВ=56,6%, УО=54,3мл. Після проби з фізичним навантаженням ФВ=51,4% (зменшилася на 9,18%), УО=52,3% (зменшився на 3,55%), ЧСС=113 удари за хвилину (збільшилася на 57,0%). Рівень добової екскреції норадреналіну становив 70,8нмоль/добу. Т.ч., у хворої відмічалася неадекватна відповідь міокарда на фізичне навантаження із низькими показниками симпатоадреналової системи регуляції. Діагностовано систолічну дисфункцію міокарда, що є субклінічним етапом формування серцевої недостатності. Приклад 2. Хворий Н., 16 років, спортсмен-баскетболист. Надійшов у відділення зі скаргами на біль у ділянці серця, втомлюваність після звичайного фізичного навантаження. Об'єктивно: тони серця приглушені, брадикардія. На ЕКГ: ЧСС 54уд. в хв., в ортопробі приріст ЧСС адекватний (78уд.в хв.), неповна блокада правої ніжки пучка Гіса, порушення процесів реполяризації міокарду, в верхівково-перетиночній ділянці - за типом гіпоксії. Діагноз: Кардіоміопатія фізичного напруження. На ЕХОКГ у спокої: ФВ=79,6%, УО=87,3мл, ЧСС=68 удари за хвилину. Після проби з фізичним навантаженням ФВ=69,6% (зменшилася на 12,56%), УО=55,3% (зменшився на 36,65%), ЧСС=59 удари за хвилину (зменшилася на 13,24%). Рівень екскреції адреналіну становив 8,5нмоль/добу, норадреналіну - 34,8нмоль/добу. У хворого спостерігається напружена серцева діяльність у стані спокою (надмірно високі показники скорочувальної та насосної функції серця), дезадаптивний тип відповіді міокарда на пробу з фізичним навантаженням на тлі зниження добової екскреції катехоламінів. Це свідчить про систолічну дисфункцію міокарда та неадекватність змін симпато-адреналової системи регуляції.