Спосіб анестезіологічного забезпечення хворих з масивною крововтратою

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до анестезіології та інтенсивної терапії, та може бути використаний для предопераційного резервування аутокрові у хвори х кардіохірургічного, судинного та загальнохірургічного профілю. Існують різні методики ліквідації кровотечі при операціях на серці та судинах. Шаноян С.А. і співавтори (2003) пропонують використовува ти донорську кров і її компоненти з урахуванням строгого контролю гемотрансфузійних середовищ, дотримання режимів зберігання і транспортування, сучасних інформативних методів імуноферментного аналізуй [1]. Відомим способом, вибраними як прототип, є робота Подоксенова Ю.К. і співавторів, які пропонують за 2-3 дні до передбачуваної операції хворим виконують загальну гіпоксичну пробу, за наслідками якої визначають толерантність організму хворих до гіпоксії І розраховують об'єм заготовлюваної аутокрові. За 1-2 дні до операції здійснюють заготівку аутокрові шляхом однократної ексфузії 5-10% об’єму циркулюючої крові хворого і її консервації. Дана методика дозволяє забрати у кожного хворого оптимально-індивідуальну кількість аутокрові і тим самим підвищити ефективність гемотрансфузійної терапії [2]. Недоліком цих методів є те, що не виключається проведення аллотрансфузії, яка може представляти реальну небезпеку для життя і здоров'я реципієнтів. Традиційна аллотрансфузія крові блокує еритропоез, пригноблює імунітет, не ліквідовує гіпоксію, гемодинамічні і реологічні пошкодження, порушення згортання крові. При збереженні цільної крові змінюється вміст 2-3 ДФГ (дифосфогліцерат) (бере участь в перенесенні кисню в тканини), в умовах анемії порушується відновлення, споживання і доставка кисню тканинами, і не усувається гіпоксія тканини. Також посиленню тканинної гіпоксії сприяє спазм судин мікроциркуляції, який виникає при блокуванні оксиду азоту донорськими еритроцитами. Це все створює умови для розвитку у цих пацієнтів синдрому поліорганних порушень, включаючи дихальний дистресс-синдром, імунодепресію, порушення кровообігу і гнійно-септичні ускладнення. У основу корисної моделі, спосіб анестезіологічного забезпечення хворих з масивною крововтратою, покладено задачу скоротити тривалість перебування в відділенні інтенсивної терапії, зменшити післяопераційні ускладнення, знизити вартість лікування хворих шляхом предопераційного резервування еритроцитів і аутоплазми у хворих кардіохірургічного, судинного та загально хірургічного профілю. Спосіб дає можливість відмовитися від донорської крові, еритромаси, плазми, альбуміну, тим самим уникнути інфекційних та алергічних ускладнень, знизити рівень ендогенної інтоксикації. Разом з цим ефективність анестезіологічного "захисту" і інтенсивного лікування без алло трансфузії посилюються можливостями плазмаферезу, включаючи його імунокорегуючу дію та детоксикаційний ефект. Поставлена задача вирішується тим, що хворому після попереднього обстеження, проводять лікувальний плазмаферез з ексфузією крові і замісною гемодилюцією на фоні медикаментозної стимуляції еритропоезу епрексом, резервацію компонентів аутокрові: відмитих аутоеритроцитів, аутоплазми за 3 доби до операції, за добу до операції і резервацію аутокрові безпосередньо перед наркозом. Наслідком першої ексфузії крові є резервація аутоплазми, другої-резервація аутоплазми та аутоеритроцитів на фоні гемодилюції та медикаментозної стимуляції еритропоезу епрексом, наслідком предопераційного резервування компонентів аутокрові на фоні призначення епрексу є відмова від використання донорської крові та уникнення ускладнень, поліпшення результатів операцій. Спосіб застосовують таким чином: хворому в предопераційному періоді проводять моніторування серцевосудинної системи, дослідження показників центральної гемодинаміки, імунного статусу, показників червоної крові, і при АТ>100/60мм.рт.ст., ЧСС не більш 110/хв., УО 70-100мл, СІ>55%, Нв>90г/л, Нт>24%, загальному білку >60г/л, тромбоцитах >150г/л, ІЛ-20,2, проводять лікувальний плазмаферез з єксфузією крові 710мл/кг і замісною гемодилюцією в дозі 8-10 мл/кг на фоні медикаментозної стимуляції еритропоезу епрексом 10000 ОД п/ш, резервацію компонентів аутокрові: відмитих аутоеритроцитів, аутоплазми за 3 доби до операції, за добу до операції і резервацію аутокрові безпосередньо перед наркозом. Приклад Хворий К., 58р., IX №3320, надійшов у відділення інтенсивної терапії ШВХ ім. В.К. Гусака АМН України 31.03.06 з діагнозом: Атеросклероз аорти, оклюзія обох подвздошних артерій, ішемія обох ніг 2Б-3ст. Майбутня операція - 04.04.06 - двостороннє біфуркаційне аорто-стегневе протезування. За три доби до операції артеріальний тиск складав 160/90мм.рт.ст,, пульс 96уд./хв., при ехокардіографічному обстеженні: ударний об'єм 100мл, фракція вибросу 62%; в аналізі крові: гемоглобін 154г/л, гематокрит 49%, еритроцити 4,8Т/л, загальний білок 74г/л, тромбоцити 185г/л; показники клітинного імунітету: СД3 56,4% (норма 73,1±1,4%), СД4 23,3% (33,4±1,3%), СД8 20,5% (21,3±1,2%), ЦІК 150од. За три доби та за добу до операції проводили ексфузію крові в об'ємі 490мл (маса хворого 70кг*7мл=490мл) протягом 45 хвилин у контейнер "Гемакон 500/300" з гемаконсервантом глюгіциром на фоні медикаментозної стимуляції еритропоезу епрексом 10000 ОД п/ш. Отриману кров "розділяли" на плазму і еритроцити шляхом центрифугування, останні двічі "відмивали" 0,9% розчином натрію хлориду. В першому випадку еритроцити вертали хворому, плазму резервували, а за добу до операції резервували плазму ї еритроцити, поміщали в холодильник при t 4гр.С. Замісну гемодилюцію проводили препаратами гідроксіетилкрахмалу, кристалоїдами у дозі 10мл/кг маси тіла. При повторному обстежені виявлено: артеріальний тиск 140/90мм.рт.ст., п ульс 84/хв., ударний об'єм 85мл, фракція вибросу 62%, гемоглобін 136г/л, еритроцити 3,4Т/л, гематокрит 35%, загальний білок 70г/л, тромбоцити 205г/л, значне зменшення ЦІК - 60од., збільшення СД3 66,8%; СД4 32,6%; СД8 21%. Тривалість операції 2 години 50 хвилин. Крововтрата в першу годину склала 8 мл/кг/годину, проведена трансфузія аутокрові, відмитих аутоеритроцитів і одної дози аутоплазми, на другу годину крововтрата склала 350 мл, надалі кровотеча усунена, додатково введено другу дозу плазми. В післяопераційному періоді стан стабільний, AT 140/90мм.рт.ст., пульс 82/хв., в аналізі крові: гемоглобін 130г/л, еритроцити 3,3Т/л, гематокрит 33%. На 2 добу хворого в стані середньої важкості для подальшого лікування переведено у судинне відділення. Джерела інформації: 1. Шаноян С.А., Шарова Ю.А., Бирюкова Т.В. Основные вопросы современной клинической трансфузиологии. Научный центр сердечно сосудистой хир ургии им. АЛ. Баку лева РАМН, г.Москва. Россия, 2003г. 2. Подоксёнов Ю.К., Свирко Ю.С., Шипулин В.М. Предоперационная заготовка аутокрови у кардиохирургических больных. НИИ кардиологии ТНЦ СО РАМН, г.Томск, Россия, 2004г.