Спосіб лікування автоімунного тиреоїдиту

Корисна модель відноситься до медицини а саме до ендокринології та може бути використай при лікуванні автоімунного тиреоїдиту. Відомий спосіб лікування автоімунного тиреоїдиту (И.И.Дедов, Е.А.Трошина, С.С.Антонова, Г.Ф.Александрова, А.В.Зилов. Аутоимунные заболевания щитовидной железы: состояние проблемы //Проблемы эндокринологии, 2002.-Т. 48.- № 2.-С. 16-12.) що включає прийом тиреоідних препаратів ( L- тироксин в добовій дозі від 50 до 200 мкг) в залежності від функції щитоподібної залози (еутиреоз або гіпотиреоз), а також нестероїдні та стероїдні протизапальні препарати (ортофен в добовій дозі від 50 до 75мг; преднізолон в добовій дозі від 10 до 15мг), седативні (новопасіт в добовій дозі 45мл ). Проте відомий спосіб недостатньо ефективний, тому що не гальмує процес руйнування тироцитів продуктами перекісного окислення ліпідів, які утворюються внаслідок активації перекісного окислення ліпідів та зниження системи антиоксидантного захисту. Найбільш близьким до заявлюваної корисної моделі є спосіб комплексного лікування автоімунного тиреоїдиту (И.И.Дедов, Е.А.Трошина, С.С.Антонова, Г.Ф.Александрова, А.В. Зилов. Аутоимунные заболевания щитовидной железы: состояние проблемы // Проблемы эндокринологии, 2002. -Т.48.- №2. -С.16-12.) що включає прийом тиреоїдних препаратів ( L- тироксин в добовій дозі від 50 до 200мкг) в залежності від функції щитоподібної залози (еутиреоз або гіпотиреоз), а також нестероїдні та стероїдні протизапальні препарати (ортофен в добовій дозі від 50 до 75мг; преднізалон в добовій дозі від 10 до 15мг), седативні (новопасіт в добовій дозі 45мл). Проте відомий спосіб недостатньо ефективний, тому що при автоімунному тиреоїдиті внаслідок активації процесів перекісного окислення ліпідів та зниження системи антиоксидантного захисту має місце накопичення токсичних продуктів (вільних радикалів) які руйнують мембрани тироцитів, що супроводжується їх загибеллю. В основу винаходу поставлена задача створення способу з урахуванням особливостей патогенезу захворювання, в результаті чого значно збільшується ефективність лікування. Поставлена задача вирішується тим, що в спосіб (п.1) лікування автоімунного тиреоїдиту, що включає введення хворому препаратів гормонозамісної терапії, нестероїдних та стероїдних протизапальних препаратів, а також седативних засобів, і згідно з винаходом, що додатково хворому призначають препарати антиоксидантної дії до нормалізації показників активності перекісного окислення ліпідів та системи антиоксидантного захисту. Крім того, як препарат антиоксидантної дії використовують тіотриазолін в добовій дозі 30мг на протязі 4 тижнів. Автоімунний тиреоїдит, як правило супроводжується розвитком гіпотиреозу, і тому в комплексне лікування включається гормонозамісна терапія. Ушкодження мембрани тироцитів вільними радикалами супроводжується розвитком запалення, яке вимагає прийом нестероїдних та стероїдних протизапальних препаратів. Тіотриазолін це антиоксидант прямої дії який дозволяє підвищити систему антиоксидантного захисту, що гальмує утворення вільних радикалів. Таким чином зменшення утворення вільних радикалів запобігає руйнуванню та загибелі тироцитів. Нормалізація указанного дефекту в системі антиоксидантного захисту дозволяє значно підвищити ефективність комплексного лікування автоімунного тиреоїдиту. Запропонований спосіб лікування автоімунного тиреоїдиту здійснюється наступним чином: поряд з гормонозамісною терапією (середня добова доза L-тироксину 50 мкг) та застосуванням протизапальних препаратів (добова доза ортофеиу 0,75 мг), седативних засобів (новопасіт в добовій дозі 45мл ) в комплекс лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит включають введення препарату антиоксидантної дії тіотриазоліну в добовій дозі 30мг на протязі 4 тижнів. Приклад. Хвора К., 42 роки, діагноз: автоімунний тиреоїдит. При прибутті скарги на відчуття "комка" в ділянці шиї, слабкість, сонливість, сухість шкіри, порушення пам'яті. За даними ультразвукового дослідження щитоподібна залоза розміщена в типовому місці, контури хвилясті, структура неоднорідна, сумарний об'єм щитоподібної залози 36см3. Рівень вмісту малонового діальдегіду 14,42мкмоль/л, діенових коньюгатів 49,01мкмоль/л, та рівень активності церулоплазміну 305,93мг/л. Після проведеної терапії (L-тироксину 50мкг, ортофену 0,75мг, новопасіту 45мл на добу, тіотриазоліну в добовій дозі 30мг на протязі 4 тижнів) клінічний стан хворої значно покращився: зникли скарги на відчуття "комка" в ділянці шиї, поліпшився сон, покращилось загальне самопочуття. По даним ультразвукового дослідження відмічено зменшення розмірів щитоподібної залози до 20см3, зниження активності процесів вільнорадикального окислення ліпідів: так рівень вмісту малонового діальдегіду став 13,22мкмоль/л, дієнових коньюгатів 31,06мкмоль/л, активність церулоплазміну 400,47мг/л. Цей стан спостерігався протягом 8 місяців. Таким чином, запропонована сукупність терапевтичних засобів дозволяє значно підвищити ефективність лікування цього захворювання.