Спосіб отримання преципітуючих властивостей імуноглобулінів g, специфічних до будь-яких агентів

Корисна модель відноситься до біології, медицини та ветеринарії, а саме до лабораторної діагностики, може бути використана для широкого спектру серологічних реакцій. Одним із головних завдань імунної системи організму є захист його від інфекційних агентів. Важливу роль у цьому грають антитіла, що беруть участь у нейтралізації й видаленні з організму патогенних мікроорганізмів, а також різних речовин ідентифікуємих імунною системою як чужорідні антигени. Функцію антитіл в організмі виконують імуноглобуліни, синтезовані плазматичними лімфоїдними клітками. У людини імуноглобуліни (Ig) представлені 5 класами (G, М, A, D й Е). При первинному контакті імунокомпетентних кліток зі збудниками захворювань, а також антигенами відбувається ініціація синтезу специфічних Ig M. Потім перемикаються на синтез Ig класу G і інших класів. Всі Ig мають однакову структуру молекули, що складає з 2 ідентичних легких і 2 ідентичних важких ланцюгів. Структурно в молекулі виділяють 2 фрагменти: Fab й Fc, що визначають різні функції Ig. Fc-фрагмент не володіє антигензв'язуючими властивостями, але він визначає властивості, специфічні для різних класів Ig. IgG-антитiла, на частку яких доводиться основна частина антитіл, мають високу спорідненість до антигену, виконують ефекторні й регуляторні функції, забезпечуючи захист організму від мікроорганізмів й їхніх токсинів. Вони проходять фази дозрівання афінітету, мають високу спорідненість до Fc-рецепторів всіх типів. Імуноглобуліни класу G володіють сильною нейтралізуюча дією на токсини й віруси, а також здатні до преципітації підсилюючи фагоцитоз. [И.А. Болотников й ін., 1989]. Преципітація (від лат. praecipitatio - падіння вниз), серологічна реакція, що дозволяє визначити зміст антитіл у сироватці крові хворих або імунізованих тварин. При використанні стандартних преципітуючих сироваток преципітація застосовується для аналізу концентрації й природи розчинних антигенів, якими можуть бути чужорідні білки, рослинного, або мікробного походження, деякі полісахариди й ін. На сьогодні існують декілька способів отримання преципітуючих сироваток та посилення преципітуючих властивостей імуноглобулінів. Відомий спосіб посилення преципітуючих властивостей імуноглобулінів, це підбор оптимальних концентрацій імуноглобулінів, антигенів та умов протікання реакції (температура, час інкубації, состав розчинів, тощо.). В основі стандартної реакції преципітації лежить осадження з колоїдного розчину певного комплексу антигену під впливом специфічних антитіл - преципітинів імунної сироватки в присутності електроліту (0,85-1,0% ний розчин хлориду натрію), при температурі 37°С. При контакті в оптимальних співвідношеннях антитіл з антигеном, специфічність яких обумовлена детермінантними хімічними групами, відбувається утворення комплексу антиген - антитіло. Це супроводжується помутнінням рідини, а потім випаданням осаду (флокуляція). Якщо антиген обережно нашарувати в пробірці на сироватку крові, що містить відповідні антитіла, то на границі зіткнення двох рідин протягом перших 2-5хв. утвориться преципітат у вигляді мутного кільця (реакція кольцепреципітації) ["Посібник з ветеринарної вірусології", під ред. В.Н. Сюріна, М., 1966; Гауровіц Ф., Імунохімія і біосинтез антитіл, пер. з англ., М., 1969]. Існує спосіб отримання преципітуючих сироваток, шляхом оптимально підібраної схеми імунізації тварин. Встановлено, що преципітини найбільш високого титру з’являються в крові при повторному введенні тварині чужорідного білка після того, як зникли антитіла після першого введення. Цей метод в імунології одержав визначення феномена віддаленої ревакцинації [Райський М.І., 1911]. В основу корисної моделі поставлено задачу розробку способу отримання преципітуючої сироватки шляхом посилення преципітуючих властивостей імуноглобулінів G, специфічних до будь-яких агентів, за рахунок специфічного зв'язування Fc-фрагментів імуноглобулінів класу G та утворення з імуноглобулінів G полімерних ланцюгів, що специфічно взаємодіють з антигеном чи антигенами. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, згідно з корисною моделлю здійснюється обробка непреципітуючої імунної сироватки речовинами хімічного або біологічного походження, що специфічно взаємодіють з Fc-фрагментами імуноглобулінів G та виконують роль скріпних мостиків між Fc-фрагментами імуноглобулінів G та утворюють полімерні ланцюги з вільними Fab фрагментами, які специфічні до будь-яких антигенів. Результатом такої взаємодії - є специфічна преципітація, яка реєструється візуально або за допомогою апаратурного зрівняння зразків, що містять і не містять антиген, по з’явленню у розчині специфічної смуги преципітації або преципітуючих комплексів антигену з полімерними імуноглобулінами. Згідно з корисною моделлю речовина хімічного або біологічного походження, для специфічного зв'язування Fc-фрагментів імуноглобулінів G та середовище в якому проводиться реакція, повинні бути нейтральними до біологічних сполук і не денатурировати білок. Концентрація речовин, не повинна визивати преципітацію утворених полімерних імуноглобулінів без специфічного антигену.