Спосіб діагностики пухлинного процесу в мозку

Винахід належить до медицини, зокрема онкології, і може бути використаний при вирішенні питань тактики лікування хворих з пухлинним процесом. Відомий спосіб діагностики пухлинного процесу в мозку, який включає проведення біопсійного дослідження з наступним аналізом результатів на основі співставлення їх з особливостями клінічного перебігу захворювання [1]. Недоліком відомого способу є недостатня технологічність клініко-діагностичного дослідження, пов'язаного з необхідністю виконання трепанації черепа або ламінектомії, що характеризується значною травматизацією хворого організму, високим ступенем ризику післяопераційних ускладнень. До недоліків слід також віднести можливий несприятливий вплив наведеного діагностично-лікувального прийому на подальший перебіг хвороби, особливо в тому випадку, коли її лікування хірургічним способом не показане. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом зміни місця отримання об'єкта для морфологічного дослідження, спрямованого на обмеження травматизації тканин під час виконання хірургічних діагностичних маніпуляцій, досягають підвищення технологічності та клінічної ефективності. При вирішенні поставленого завдання було взято до уваги те, що для полісистемного пухлинного процесу характерними є спільні, генетичне детерміновані пускові механізму, що зумовлює типовість гістобіологічних, тобто морфологічних і проліферативних змін на рівні пухлинних утворів незалежно від їхньої локалізації. Виходячи з наведеного, поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі діагностики пухлинного процесу в мозку, який включає проведення біопсійного дослідження з наступним аналізом результатів на основі співставлення їх з особливостями клінічного перебігу захворювання, відповідно до винаходу матеріал на біопсійне дослідження беруть з поверхнево розташованого пухлинного утвору. Конкретно спосіб здійснюють таким чином. У хворого із системним пухлинним процесом, наприклад, нейрофіброматозом, з діагностичною метою з поверхнево розташованого пухлинного вузла беруть тканину на морфологічний – патогістологічний аналіз шляхом інцизійної біопсії. З дотриманням правил асептики і антисептики висікають клаптик тканини з поверхнево розташованої пухлини і здійснюють необхідні етапи патогістологічного дослідження: від фіксації тканини до виготовлення і дослідження мікропрепарату. Результати патогістологічного дослідження клаптика поверхнево розташованої пухлини співставляють з особливостями клінічного перебігу захворювання і додатковими методами обстеження, на основі чого роблять діагностичний висновок. Приклад 1. Хвора Д-ва 35 років, діагноз: Нейрофіброматоз 2-го типу. Множинні пухлини головного мозку Пухлина лівого мосто-мозочкового кута. Множинні пухлини в гемісферах головного мозку. Пухлина палатки мозочка суб-, супратенторіальної локалізації зліва. Пухлини спинного мозку на рівні D3-D4, D11-D12 хребців. Пухлина м'яких тканин в ділянці шиї зліва. Пухлина тильної поверхні правого стегна. Множинні дрібні підшкірні пухлини. Хворіє впродовж 15 років. Перше оперативне втручання було здійснене з приводу пухлини в надключичній ділянці справа. Надалі з невеликими інтервалами були проведені три операції з приводу пухлини правої молочної залози, пухлини в ділянці правої підколінної ямки та підшкірної пухлини в ділянці грудного відділу хребта. Через 10 років оперована з приводу пухлини спинного мозку (невринома) на рівні D11-D12 хребців. Роком пізніше було проведене тотальне видалення пухлини задньої черепної ямки. Ще через два роки оперована вперше на рівні D3-D4 хребців з приводу пухлини спинного мозку. Через рік у зв'язку із помірним наростанням м'язової слабості в нижніх кінцівках проведена магнітно-резонансна томографія (МРТ) спинного мозку. Виявлена пухлина – продовжений ріст оперованої пухлини на рівні D3-D4 хребців. У зв'язку із незначним наростанням слабкості в ногах, продовженням росту пухлини спинного мозку постало питання про доцільність оперативного втручання. З метою уточнення клінічного діагнозу проведене видалення підшкірної пухлини зовнішньої поверхні лівої гомілки. При гістологічному дослідженні поверхнево розташованого пухлинного утвору встановили значний клітинний та ядерний поліморфізм, чисельні щільноклітинні ділянки, вогнищева активація ендотелію судин, мітози (1-3 в одному полі зору) та високий рівень проліферативної активності клітин, а саме 10,87%, що значно перевищувало середні значення показника, тобто для клітин з доброякісним перебігом процесу. Отримані результати свідчили про значну гістологічну та біологічну агресивність пухлини. Хвора була прооперована. Видалена під час операції внутрішньочерепна пухлина була досліджена гістологічно: встановлена відповідність морфофункціональним змінам у поверхнево розташованих пухлинних утворах. Приклад 2. Запропонованим способом проведено діагностичне обстеження семи пацієнтів з нейрофіброматозом. У 5 хворих за результатами патогістологічного дослідження поверхнево розташованих пухлинних утворів оперативне лікування внутрішньочерепних пухлин не проводилось. Контрольне МРТобстеження через рік після патогістологічного дослідження біопсійного матеріалу подальшого росту пухлини (збільшення об'єму) або клінічного погіршання у зазначених хворих не виявило. У двох пацієнтів за результатами біопсійного дослідження і їх співставлення з клінічним перебігом захворювання був зроблений висновок про необхідність видалення внутрішньочерепних пухлин, які й були видалені з позитивними наслідками для хворих. Патогістологічно була встановлена відповідність морфофункціональних змін внутрішньочерепних та поверхнево розташованих пухлин. Таким чином, запропонований спосіб забезпечує ви щий, ніж за способом-прототипом, рівень технологічності та клінічної ефективності, і може бути застосований в онкологічній практиці. Література: 1. Коршунов А.Г., Ши шкина Л.В., Голанок А.В. Пролиферативные маркеры в менингиомах: иммуногистохимическое исследование и анализ прогностической значимости // Арх. пат., 2002. – №1 – С.29-33.