Спосіб діагностики морфотипу шлунка людини

Спосіб діагностики морфотипу шлунка відноситься до антропології та медицини, зокрема клінічної анатомії та гастроентерології, а також до клініко-інструментальних діагностичних те хнологій. Морфологічний тип шлунка людини - узагальнене поняття, яке відображає просторово-координатну характеристику шлунка та залежить від його форми, координатного положення відносно осі тулуба людини та деяких інших органо- та соматометричних показників [Шапаренко П.П., Гумінський Ю.Й. Закономірності соматовісцеральних пропорцій організму людини в нормі //Актуальні питання морфології. - Наукові праці III Національного конгресу АГЕТ України. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. -С.343-344], індивідуальні поєднання яких визначають клініко-анатомічну мінливість органа [Хирургическая анатомия живота /Под ред. А.Н.Максименкова. Л. Медицина, 1972. -с.236-279]; налічується близько двадцяти таксономічних варіантів морфотипу шлунка, у тому числі - найбільш частим анатомічним варіантом є вертикальне положення шлунка та його гачкоподібна форма [Маргорин Е.М. Методические основы учения В.Н. Шевкуненко //Вест.хир ургии. -1977. -№9. -С.131-133]. Основними методами визначення морфотипу шлунка є рентгенологічне його дослідження у поєднанні з пероральним введенням контрастних засобів. Найбільш інформативними критерієми для діагностики морфотипу шлунка людини є органометричні показники: його форма та положення, яке визначають шляхом виміру кута відхилення продовжньої осі шлунка від вертикальної осі тулуба [Автандилов Г.Г. Медицинская морфометрия. М.: Медицина, 1990. -383с.], а також соматометричні показники: соматотип людини, зріст, маса тіла та деякі інші [Индивидуальная анатомическая изменчивость органов, систем и формы тела человека /Под ред. Д.Б. Бекова. К.:3доровье, 1988. -224с.]. Відомий, також, спосіб діагностики морфотипу шлунка людини, який включає визначення на рентгенограмі його форми та положення шляхом виміру кута відхилення продовжньої осі шлунка від вертикальної осі тулуба та формування діагностичного висновку з урахуванням фотивної форми шлунка (гачкоподібна, ретортоподібна, конусоподібна, рогоподібна) і його положення (вертикальне, горизонтальне, косе) [Максимович А.А. Типы положения желудка //Труды XV съезда Российских хирургов. Ленинград, 1923. -С.55-57]. Цей спосіб дозволяє діагностувати морфотип шлунка людини за двома органометричними критеріями. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті та результату, який може бути досягнуто, тому його обрано за прототип. В основу винаходу покладено задачу підвищення точності діагностики морфотипу шлунка людини. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі діагностики морфотипу шлунка, який включає визначення на рентгенограмі його форми та положення шляхом виміру кута відхилення o продовжньої осі шлунка від вертикальної осі тулуба - y , додатково вимірюють кут між продовжньою віссю o стравоходу та продовжньою віссю шлунка ( q ), після чого роблять висновок щодо морфотипу шлунка; у o o o випадках, коли y ³ 90 £ q діагностують наявність горизонтальної тупокутної форми шлунка, у випадках, коли o q o y діагностують наявність вертикальної гострокутної форми, при інших значеннях діагностують наявність проміжного клініко-анатомічного варіанту морфотипу шлунка. Підвищення точності діагностики морфотипу шлунка досягають тим, що комплексно враховують не тільки форму та положення шлунка, але і кут переходу страво ходу до шлунка, при цьому вказані ознаки дозволяють індивідуалізувати комплексний діагностичний висновок стосовно морфотипу шлунка. Останнє відіграє визначальну роль у клінічній діагностиці анатомічної мінливості органа в нормі та у випадках захворювань шлунково-кишкового тракту. Тобто, винахід дозволяє комплексно враховувати індивідуальну анатомічну мінливість, забезпечуючи вичерпний таксономічно-діагностичний підхід. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад при проведенні рентгенологічного обстеження шлунково-кишкового тракту з пероральним контрастуванням шлунка, простими, легко здійснюваними засобами, визначають форму шлунка (гачкоподібна, реторта, пісковик, рогоподібна, конусоподібна), його положення шляхом виміру кута відхилення продовжньої осі шлунка від вертикальної осі o o тулуба - y та вимірюють кут між стравоходом і шлунком - q , після чого роблять висновок щодо морфотипу o o o шлунка; і у випадках, коли y ³ 90 £ q діагностують наявність горизонтальної тупокутної форми шлунка, у разі o значень q y діагностують наявність вертикальної гострокутної форми, у межах вказаних значень діагностують наявність проміжних варіантів морфотипу шлунка. Приклад, який ілюструє спосіб. Сергій К., 27p., історія хвороби №3012. Для контрастування шлунка, безпосередньо перед проведенням рентгенографії пацієнт перорально прийняв 200мл рентгенконтрастної (барієвої) суміші, після чого, у вертикальному положенні тіла проведено рентгенографію верхніх відділів o o шлунково-кишкового тракту: кут відхилення продовжньої осі шлунка від вертикальної осі тулуба - y =95°; кут між продовжньою віссю стравоходу та продовжньою віссю шлунка становить q o =100°; форма шлунка o o o ретортоподібна. Оскільки, у конкретного пацієнта виміри знаходяться у межах y ³ 90 £ q , то можна зробити діагностичний висновок, згідно з яким має місце морфотип шлунка у вигляді горизонтальної тупокутної реторти.