Спосіб визначення швидкості загоєння ран

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використаний для визначення швидкості загоєння ран. Для контролю плину ранового процесу і визначення швидкості загоєння ран відомий спосіб цитологічних мазків-відбитків [Фенчин К.М. Заживление ран. - К.: 3доров'я, 1979. - 168 с.]. Він полягає в наступному: на рану до обробки її розчинами антисептиків кладуть покривне скло і притискають на короткий час. Потім скло висушують і забарвлюють. Отриманий препарат досліджують під мікроскопом. Роблять визначення і підрахунок клітинних елементів і, у залежності від переваги тих або інших кліток визначають тип ранової цитограми, по якому судять про плин ранового процесу і швидкість загоєння рани. Основними недоліками цієї методики є тривалість процесу визначення ранової цитограми, а також досить низька інформативність в оцінці швидкості загоєння рани. Найбільш близьким і вибраним як прототип є спосіб Попової для визначення швидкості загоєння рани [Даценко Б.М. Теория и практика местного лечения гнойных ран. - К.: 3доров'я, 1995. - 383 с.]. На початку лікування площа рани була прирівняна до площі кола або еліпсу й обчислювалася за формулами: Площа кола = рR2, де R - радіус кола. Площа еліпса =pab, де a і b - півосі еліпса. Для поверхневих ран індекс Попової обчислюється за формулою: (S - S1) ІНДЕКС = × 100% , S×T Де: S - величина площі рани при попередньому вимірі; S1 - величина площі рани в даний момент; T - число днів між першим і наступним вимірами. Однак істотним недоліком цього способу є те, що враховується тільки зміна площі рани. Використання формули Попової для визначення швидкості загоєння глибоких ран приводить до великої похибки результату і не дає повного уявлення про динаміку зменшення ранового об'єму. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу визначення швидкості загоєння ран, у якому за рахунок зміни досліджуваного показника з'являється можливість обліку зміни динаміки об'єму рани. Поставлена задача вирішується в способі визначення швидкості загоєння рани, шляхом математичного розрахунку, що включає визначення певного інтервалу часу, згідно з винаходом, визначають величину об'єму рани в даний момент і величину об'єму рани через визначений інтервал часу і по формулі розраховують індекс загоєння рани: ( V - V1 ) ІНДЕКС = × 100% , V ×T Де V - величина об'єму рани в даний момент; V1 - величина об'єму рани через визначений часовий інтервал (Т) T - число днів між першим і наступним вимірами. Визначення зміни об'єму рани є більш точним методом визначення швидкості загоєння ран, що дозволяє краще оцінювати динаміку ранового процесу і, отже, більш якісно лікувати рани. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Для зручності розрахунків вважають, що глибокі рани (глибина більш 0,5 см) мають форму півсфери або напівеліпсоїду і їхній об'єм розраховують за формулами: Об'єм півсфери =2/3pr2, де r - радіус кулі. Об'єм напівеліпсоїду =2pabc, де a і b - півосі еліпса, c - висота (глибина рани). Тому була запропонована формула, яка враховує динаміку зменшення об'єму рани: ( V - V1 ) ІНДЕКС = × 100% , V ×T Де: V - величина об'єму рани в даний момент; V1 - величина об'єму рани через визначений часовий інтервал (Т) T - число днів між першим і наступним вимірами. Запропонована формула дозволяє точно оцінити динаміку ранового процесу і, проводити більш якісне місцеве лікування. Приклад. Хвора К., 31 рік. Діагноз: Забито-рвана рана лівого стегна. Форма рани наближено нагадує еліпс. Одна піввісь дорівнює 3 см, друга - 5 см. Отже, початкова площа рани дорівнює 47,1 см 2. Через три доби площа рани дорівнювала 31,4 см 2, індекс Попової дорівнює 11,1%. Однак рана глибока, і отриманий результат не враховує зміну об'єму рани. Тому в даному випадку динаміку ранового процесу доцільно розраховувати за формулою, що враховує зміну об'єму рани. Початковий об'єм рани склав 282,6 см 3, через три доби об'єм рани склав 144,4 см 3. Моди фікований індекс дорівнює 16,3%. Похибка виміру за формулою Попової складає 5,2%. Таким чином, використовуючи запропоновану формулу, можна поліпшити результати лікування ран шляхом точного визначення швидкості плину ранового процесу.