Спосіб панкреатодуоденальної резекції

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використана для лікування хворих з пухлинами біліопанкреатодуоденальної ділянки. Найближчим аналогом є спосіб панкреатодуоденальної резекції, що включає видалення панкреатодуоденального комплексу зі збереженням воротаря і початкового відділу дванадцятипалої кишки та відновленням пасажу їжі з формуванням тонкокишкової вставки на брижі з почерговим виконанням панкреатодигестивного, біліодигестивного та проксимального дуоденоентероанастомозу. При цьому дистальний кінець вставки анастомозують з куксою нижньогоризонтального відділу дванадцятипалої кишки [Копчак В.М., Тодуров І.М., Хомяк І.В., Копчак К.В., Дувалко О.В. Спосіб панкреатодуоденальної резекції // Патент на винахід №65868 А. Бюл. № 4-2004]. Недоліком аналогу є велика кількість післяопераційних ускладнень у ви гляді диспепсії внаслідок порушення поетапності обробки їжі шлунковим соком, ферментами, жовчю, зміна архітектоніки біліодигестивного тракту. Задачею корисної моделі є розробка такого способу панкреатодуоденальної резекції, який за рахунок фізіологічної послідовності формування анастомозів реконструктивного етапу знизив б частоту післяопераційних ускладнень у вигляді диспепсії та можливих її наслідків. Поставлена задача вирішується тим, що в способі панкреатодуоденальної резекції, що включає видалення панкреатодуоденального комплексу зі збереженням воротаря з початковим, нижньогоризонтальним відділом дванадцятипалої кишки із відновленням безперервності шлунковокишкового тракту з формуванням тонкокишкової вставки на брижі, дистальний кінець якої анастомозують з куксою нижньогоризонтального відділу дванадцятипалої кишки, згідно корисної моделі, на проксимальному кінці тонкокишкової вставки почергово формують дуоденоєюноанастомоз, гепатикоєюноанастомоз, панкреатоєюноанастомоз. Зміна послідовності формування анастомозів, тобто спочатку дуоденоєюноанастомозу, гепатикоєюноанастомозу, а потім панкреатоєюноанастомозу, дозволяє знизити частоту післяопераційних ускладнень, так як при цьому процес травлення наближається до найбільш фізіологічного. Спосіб виконують наступним чином. Після лапаротомії, мобілізують панкреатодуоденальний комплекс, видаляють його в межах: на 2см від воротаря та вище нижнього горизонтального відділу, головка підшлункової залози, холедох, мобілізують ділянку тонкої кишки. Спочатку формують дуоденоєюноанастомоз кінець-в-кінець, потім холедохоєюноанастомоз кінець-в-бік, панкреатоєюноанастомоз кінець-в-бік, а потім єюнодуоденоанастомоз кінець-в-кінець з дистальним кінцем дванадцятипалої кишки. Зашивають лапаротомну рану, дренують черевну порожнину. Приклад: Хворий К., 48 років, історія хвороби №2324, 2003 рік, поступив у відділ хірургії підшлункової залози та реконструктивної хірургії жовчовивідних протоків ІхіТ АМНУ з діагнозом рак дистального відділу холедоха. Хворий обстежений (клінічно, лабораторне, УЗД, ЕРПХГ), встановлений діагноз рак дистального відділу холедоха, T3N0M0, механічна жовтяниця. 13.05.2003р. виконано оперативне втручання. Верхня серединна лапаротомія. При ревізії виявлено пухлину дистального відділу холедоха 2,0х2,5см з проростанням в головку підшлункової залози, метастазів не виявлено. Мобілізували панкреатодуоденальний комплекс, видалили його зі збереженням воротаря, 2см проксимального і нижнього горизонтального відділу дванадцятипалої кишки. Ізолювали петлю тонкої кишки. Реконструктивний етап: поступово сформували дуоденоєюноанастомоз кінець-в-кінець, холедохоєюноанастомоз кінець-в-бік, панкреатоєюноанастомоз кінець-в-бік, єюнодуоденоанастомоз кінець-вкінець з дистальним кінцем дванадцятипалої кишки. Дренували черевну порожнину, ушили лапаротомну рану. Післяопераційний період без особливостей. Виписаний на 14 добу після операції в задовільному стані. За запропонованим способом прооперовано 2 хворих, в яких в післяопераційному періоді практично не відмічалось ускладнень у вигляді розладів шлунково-кишкового тракту. У 2 хворих, прооперованих за найближчим способом-аналогом, в післяопераційному періоді спостерігали диспепсичні прояви. Таким чином, порівняння з найближчим способом показало, що запропонований спосіб дозволяє знизити частоту післяопераційних ускладнень у вигляді диспепсії та можливих її наслідків.