Автономна фотоелектрична станція

Реферат: Винахід належить до енергетики, проектування великомасштабних фотовольтаїчних електростанцій. Автономна фотоелектрична станція містить опору у вигляді багатоярусної башти, розділеної на окремі яруси, траверси у вигляді радіальної системи ферм, кільцеві шини, обичайки з тонколистового матеріалу з високою теплопровідністю, причому обичайки кожного ярусу мають випрямлені шляхом узгодження кутів зенітного нахилу між верхнім і нижнім краєм поверхні, панелі на зовнішній поверхні кожної обичайки, профільовані лопаті, що мають форму жолобів, причому орієнтація лопатей на кожному ярусі протилежна орієнтації на сусідніх ярусах, між фундаментом колони і нижнім краєм обичайки першого ярусу виконаний зазор для підсмоктування повітря, в об'ємі верхнього ярусу вертикально встановлено репелерне вітроколесо, закріплене на колоні. Технічний результат: забезпечення ефективної роботи фотоелектричної станції за рахунок розміщення сонячних панелей на опорах, що обертаються, створення умов для оптимального світлоприймання та для рівномірної завантаженості фотоелементів, самоочищення активного шару панелей, стабілізації температури в оптимальному діапазоні за рахунок багатофакторної системи охолоджування. UA 107414 C2 (12) UA 107414 C2 UA 107414 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до енергетики, а саме - до проблематики, пов'язаної з експлуатацією фотоелектричних джерел електроенергії, і може бути використано при проектуванні великомасштабних фотовольтаїчних електростанцій. Вибір оптимальної орієнтації сонячних панелей є одним з найважливіших питань при практичному використанні сонячних установок будь-якого типу. Але проблема оптимального розміщення панелей на поверхні землі лімітується декількома однаково важливими параметрами. 1. Розміром відчуження земельних площ; 2. Коефіцієнтом вітрильності панелей. 3. Діапазоном оптимального температурного режиму. 4. Широтним діапазоном кутів падіння проміння на поверхню. 5. Величиною ефективної площі сонячних панелей. 6. Ступенем можливого забруднення фоточутливої поверхні панелей. Всі ці проблеми допускають безліч роздільних рішень, які відображені в патентній літературі. Так, відомий пристрій для перетворення сонячного випромінювання в електричну енергію за ЕР 1313151, H01L 31/042/ Device for converting solar radiation into elektric pover / Mattiuzzo Gilberto (IT).-21.05.2003, що містить вертикально встановлений на землі стовп на розпірках з можливістю повороту, в торцевій частині якого встановлена жорстко закріплена металева конструкція, переважно прямокутної форми, площина якої співпадає з площиною землі. На вказаній опорі розміщено безліч фотоелектричних модулів, електрично зв'язаних між собою, в загальному випадку - довільно орієнтованих на сонце. Для оптимізації поточного положення модулів щодо сонця стовп повертаються навкруги вертикальної осі за складною програмою. Для цього використовується поворотний пристрій. До недоліків пристрою слід віднести надмірно високу сумарну вітрильність масиву модулів, унаслідок чого довжина стовпа лімітована моментом навантаження, що прогресивно росте та який може порушувати рухливість поворотного пристрою. Крім того, виникають серйозні конструктивні перешкоди для нарощування потужності окремої установки. Відома також автономна фотоелектрична установка за заявкою Німеччини № 19637633 МПК F21S 7/04, Н01В 37/02, заявл. 16.09.1996, опубл. 26.03.1998, яка містить металеву опору консольного типу, на консолях якої під певним кутом відносно до поверхні опори і консолей встановлені фотоелектричні модулі. Управління положенням модулів і регулювання режимом роботи здійснюється програмованим мікрокалькулятором шляхом обробки сигналів від датчиків температури кожного модуля. До недоліків установки слід віднести складність системи орієнтації, що перевершує поріг надійного узгодження всіх рухомих елементів та обмежує нарощування потужності. А також те, що частка споживаної на орієнтацію енергії достатньо висока. Найближчим до винаходу технічним рішенням, прийнятим за найближчий аналог, є автономна фотоелектрична установка за пат. України № 80770, МПК (2006), F24J 2/02, H01L 31/042, H02N 6/00, автори Дзензерський В.О., Плаксін С.В., Погорелая Л.М., Соколовський І.І., Тарасов С.В., Шкіль Ю.В., патентовласник ІТСТ НАНУ "Трансмаг" і "ВЕСТА-Дніпро", заявка № а200600074, заявл. 03.01.2006, опубл. 25.10,2007, Б.л. №17), яка містить опору і розміщені на ній фотоелектричні модулі. Опора виконана порожнистою із складною бічною поверхнею і змінним по висоті поперечним перерізом. Бічна поверхня з топологічної точки зору є узгодження усіченого конуса з увігнутою поверхнею і циліндрової поверхні. Співвідношення висотних перерізів змінюється відповідно до формули і залежно від широти місця експлуатації. Криволінійні площини опори дають можливість забезпечити пряме (нормальне до площини панелі) падіння потоку сонячного випромінювання для тієї частини панелей, які в дану годину дня знаходяться в секторі максимальної освітленості. До недоліків прототипу слід віднести нерівномірну завантаженість фотоперетворюючих панелей, перегрівання частини панелей під час видачі максимальної потужності унаслідок малої інтенсивності теплообміну. В основу запропонованого технічного рішення поставлена задача забезпечення ефективної роботи фотоелектричної станції за рахунок розміщення сонячних панелей на опорах, що обертаються, створення умов для оптимального світлоприйому та для рівномірної завантаженості фотоелементів, самоочищення активного шару панелей, стабілізації температури в оптимальному діапазоні за рахунок багатофакторної системи охолоджування. Поставлена задача вирішується тим, що опора для розміщення і орієнтації сонячних батарей виконана у вигляді багатоярусної башти, розділеної на окремі пояси шляхом горизонтального розсічення з можливістю незалежного обертання кожного ярусу навколо центральної колони, всі яруси мають однотипний опорний каркас, встановлений на колоні 1 UA 107414 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 башти за допомогою підшипникового вузла і виконаний у вигляді колісної форми силової конструкції, що містить траверси у вигляді радіальної системи ферм, які підтримують кільцеві шини, на які із зовнішньої сторони навішена обичайка, виконана з тонколистового матеріалу з високою теплопровідністю, обичайки кожного ярусу мають випрямлені шляхом узгодження кутів нахилу між верхнім і нижнім краєм поверхні, панелі встановлені на зовнішній поверхні кожної обичайки паралельними рядами по широтних лініях одноманітно з вертикальними пропусками між ними, на яких встановлені профільовані лопаті, що мають форму жолобів, лопаті встановлені по всій висоті кожного ярусу у вигляді кругових рядів і орієнтовані увігнутою площиною в одну сторону, причому орієнтація лопатей на кожному ярусі протилежна орієнтації на сусідніх ярусах, між фундаментом колони і нижнім краєм обичайки першого ярусу виконаний зазор для підсмоктування повітря, в зазорі на нижньому кільці шини встановлені опорно-рухові вузли, колеса яких спираються на кільцеву рейку, заглиблену у фундамент, верхній плоский майданчик башти відсутній і в об'ємі верхнього ярусу вертикально встановлено репелерне вітроколесо, закріплене на колоні. Розкриємо суть технічного рішення, що патентується. В практичній сонячній енергетиці переважають плоскі опори, тобто, спосіб розміщення панелей в одній площині. Для підвищення ефективності роботи панелей використовуються навігаційні пристрої (трекери). Стаціонарне розміщення панелей на нерухомих плоских і на об'ємних топологічно оптимізованих опорах забезпечує високу надійність роботи, але не гарантує їх оптимальної завантаженості. При цьому перебої в роботі обумовлені не тільки виключно метеоумовами, а і денною динамікою світлового потоку, пов'язаною з функцією дрейфу координат джерела світлової енергії. В ефективну роботу при розміщенні панелей на об'ємній опорі (як в прототипі) послідовно включаються окремі сектори панелей. Одночасно працюють тільки 50 % модулів. З них 25 % - в режимі заниженого світлоприйому (малий кут падіння випромінювання). З північної сторони світлоприйом взагалі неефективний. В пристрої, що патентується, розклад такий же, але ротація модулів під потоком дає нові корисні ефекти. При нерухомій обтічній опорі топологічно складного типу (як в прототипі) режим оптимального прийому променевої енергії (світлоприйому) досягається тільки для частини модулів. Цей усереднений сектор складає 25 % поверхні. Добовий рух потоку по поверхні опори завдяки азимутальному руху сонця зміщує цю 25-процентну зону, залучаючи послідовно до активної роботи все нові сектори панелей. Проте, при такій комплектації утворюється мертва зона з північної сторони, в якій оптимальний режим не наступає ніколи. На Україні ця зона менше влітку і досить велика (до 40 %) в зимову пору року. Фактично, на баштовій опорі в прототипі встановлюється надмірна кількість панелей. Тому що частина з них постійно знаходиться в мертвій зоні, і не можуть бути виставлені під прямі потоки, а поглинають тільки розсіяне світло. В пристрої що патентується, час роботи панелей вирівнюється через постійне обертання несучої конструкції. Це усереднює час отримання прямої енергії для усіх панелей, унаслідок чого процес їх деградації йде рівномірно. Крім того, усереднюється і вирівнюється температура панелей. Об'єм сонячної енергії, що утилізується панелями, залежить від кута падіння проміння на поверхню, оскільки при цьому міняється коефіцієнт віддзеркалення. Проте, цей параметр має практично вигідний "люфт", оскільки для скляного покриття кремнієвих пластин при відхиленні кута падіння від нормалі до його поверхні до 30° коефіцієнт віддзеркалення практично не змінюється і становить трохи менше 5 %. Далі зростання віддзеркалення стає помітним, і до 60° доля відбитого випромінювання збільшується удвічі - майже до 10 %. При куті падіння 70° відбивається біля 20 % випромінювання, а при 80° - 40 %. Для більшості інших речовин залежність ступеня віддзеркалення від кута падіння має приблизно той же перебіг. Ще важливіша, так звана, ефективна площа панелі, тобто перетин потоку випромінювання, що перекривається нею. Вона дорівнює реальній площі панелі, помноженій на синус кута між її площиною і напрямом потоку. Тому, якщо панель перпендикулярна потоку, її ефективна площа рівна її реальній площі, якщо потік відхилився від перпендикуляра на 60° - половині реальної площі, а якщо потік паралель панелі, її ефективна площа дорівнює нулю. Суттєве відхилення потоку від перпендикуляра до панелі не тільки збільшує віддзеркалення, але знижує її ефективну площу, що дуже помітно знижує вироблення енергії. Проте ефективна площа панелі при відхиленні від перпендикуляра на 25° також залишається достатньо великою - не менше 90 % від її реальної площі. Таким чином, для цих чинників існує достатньо великий кутовий запас (25-30), по показнику точності орієнтації. 2 UA 107414 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Урахування цих фактів дає обґрунтований мотив і технічну можливість для відмовлення від дорогих, складних і уразливих в експлуатації двокоординатних навігаційних систем для зміни орієнтації панелей по азимутному і широтному ходу сонця. В пристрої, що патентується, складні навігаційні переміщення панелей по декількох координатах замінені елементарним круговим рухом опори, на якій змонтований увесь масив панелей. І отже опора, запропонована в прототипі, є однокоординатною системою орієнтування, яка поєднує в собі механічну надійність повністю нерухомих опор з тактичною маневреністю трекерних навігаційних вузлів. Таким чином, в технічному рішенні, що патентується, компенсується головний недолік прототипу, а саме - використання протягом дня для роботи тільки частини масиву панелей. Тривалість перебування під прямим світловим потоком в прототипі неоднаково: від нуля в північному секторі до 3 годин в решті секторів. При такому розподілі енергії частина панелей не працює зовсім, а частина відчуває функціональні перевантаження. І відповідно в нерівні умови ставляться світлочутливі шари панелей і їх ресурс знижується неоднаково. А великий розкид в терміні служби створює проблеми з регулярністю заміни фотоелементів. Наявність лопатей не заважає роботі панелей, оскільки при виведенні панелей на сонці, в зоні оптимального світлоприйому вони не дають тіні, яка б виходила за площу опорного зазору, а коли обертання змінить їх відносну орієнтацію і з'явиться тінь, що росте, то панелі вже виходять в зону непродуктивного рівня освітлення. Нерухомість панелей в прототипі ставить фотоперетворюючі шари працюючих в даний відрізок часу елементів в ситуацію безперервного поглинання енергії. А оскільки сонячні батареї перетворюють енергію вибірково - для робочого збудження атомів потрібні певні енергії фотонів (частоти випромінювання), тому в одних смугах частот перетворення йде дуже ефективно, а інші частотні діапазони для них малопродуктивні. Крім того, енергія уловлених ними фотонів використовується квантово - її "надлишки", що перевищують пороговий рівень, йдуть на нагрів матеріалу фотоперетворювача, що погіршує технічні характеристики активного шару. Напівпровідникові матеріали, з яких виготовляються фотоперетворювачі, чутливі до високої температури. З підвищенням температури ефективність роботи сонячних батарей, як і майже всіх інших напівпровідникових приладів, знижується. Так, найпоширеніші кремнієві фотоелементи мають межу працездатності в районі 70 °C. До того ж підвищена температура прискорює деградацію фотоелементів. Тому сонячна батарея навіть не дуже великих розмірів може потребувати спеціальну систему охолоджування. У найближчому аналогу панелі охолоджуються природним шляхом (за рахунок теплового випромінювання і вітрового обдуву). Але вітер не є гарантованим параметром повітряного океану. Основні фактори охолоджування, що використовуються в станції, яка патентується, більш різноманітні. 1. Вітровий обдув з боку світлочутливого покриття, посилений круговим рухом опори; 2. Регулярне відведення панелей в тінь; 3. Обдув струменями трубної тяги із зворотного боку опори. Ефективність комплексного способу охолоджування істотно вище з наступних причин. По-перше, в станції, що патентується, обертання ярусів опори виставляє на вітер всі панелі по черзі. По-друге, регулярне відведення панелей в затінену область, дає можливість поставити їх в умови збільшеного перепаду температур між ними та середовищем, що підвищує інтенсивність тепловіддачі. По-третє, конвективний обдув опори з внутрішньої сторони збільшує інтенсивність охолоджування. Для рекуперації частини теплової енергії, яка відводиться від панелей на оболонку башти, а потім засвоюється повітрям, що наповнює її об'єм, башту можна примусити функціонувати в режимі витяжної труби. Для цього використовується помітний перепад тиску між основою і вершиною. Якщо в основі башти виконати повітрозабірні отвори, то при нагріві внутрішньої повітряної маси, збудиться вертикальний потік з викидом через великий верхній отвір і підсосом повітря знизу. Енергію цього потоку можна направити на вбудовану у верхівку труби повітряну турбіну. Вироблена нею енергія може додаватися до основної. Навіть малопомітний шар бруду на поверхні фотоелементів або захисного скла може поглинути істотну частину сонячного світла і помітно понизити вироблення енергії. В запорошеному місті це призводить до необхідності частого очищення поверхні сонячних батарей, особливо встановлених горизонтально або з невеликим нахилом. Безумовно, така ж процедура необхідна і після кожного снігопаду. Проте оддалік міст, промислових зон, 3 UA 107414 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 популярних доріг і інших активних джерел пилу при куті нахилу 45° і більші дощі цілком здатні змивати природне запилення з поверхні панелей, "автоматично" підтримуючи їх в достатньо чистому стані. Та і сніг на такому ухилі, до того ж повернутому на південь, навіть у вельми морозні дні звичайно довго не затримується. Отже оддалік джерел атмосферних забруднень панелі сонячних батарей можуть протягом років успішно працювати без гігієнічного обслуговування. Розміщення панелей на похилих площинах башти прототипу створює умови автоочищення. В станції, що патентується, ефект самоочищення посилюється за рахунок обертання опори, оскільки всі панелі кожного ярусу по черзі входять в сектор сильного обдуву або дощового накату. Зміна вітрового румбу також сприяє зносу пилу або снігу. Баштова опора прототипу значно знижує проблему вітрильності панельного масиву. Поперше, вона сама має обтічну форму, внаслідок чого вітер чинить незрівнянно менший тиск на весь пристрій. По-друге, панелі кріпляться до площини опори без повітряного зазору, внаслідок чого пасивна площина панелі зливається з площиною опори і не бере участі в аеродинамічній взаємодії. В пристрої, що патентується, ця проблема перекладена на більш продуктивний рівень. Поперше, панелі більш щільно прилягають до площини опори, оскільки ці площини випрямлені у висотному напрямі. По-друге, робота лопатевих систем переводить створювану підвищену силу опору в корисну роботу по обертанню ярусів. Таким шляхом частина небажаного навантаження використовується продуктивним чином. Перелічимо узагальнені переваги установки, що патентується: 1. Для повороту опори використовується енергія вітру. 3. Середня температура активного шару панелей нижче, ніж у прототипі. 4. Спосіб охолодження дозволяє встановлювати модулі безпосередньо на площині опори (без повітряного зазору з боку опори для обдуву), що усуває небезпеку зриву панелі, яка має високу вітрильність, поривами вітру. 5. Принцип надмірності в даній схемі світлоприйому дає можливість поглинати для перетворення всю світлову енергію, що досягає поверхні панелей. Хоча при цьому всі панелі працюють оддалік максимального навантаження. Комплексний режим експлуатації, що суміщає роботу з холостим проходом, зменшує темп деградації активного шару, і подовжує термін служби станції. Цей прийом робить установку рентабельною. Таким чином, укріплюючи слабкий компонент ми пов'язуємо продуктивність з технологічними особливостями утилізації наявного енергетичного ресурсу. І таким чином при співвідношенні темпу його роботи з добовим циклом, виявляється, що основна функція пристрою зростає, не дивлячись на ослаблення деяких другорядних функцій. Проведений аналіз показує, що сукупність відмінних ознак наближає технічні показники станції, що патентується, до відповідності прогнозованим тенденціям. За відомостями, що є у авторів, запропонована сукупність відмінних ознак, яка характеризує суть винаходу, не відома в даному розділі техніки. Запропоноване технічне рішення може бути використано при проектуванні переважно фотоелектричних станцій. Схема пристрою, що патентується, пояснюється кресленнями, де на фіг. 1 приведена загальна схема розміщення фотоелектричних панелей на ярусах башти, на фіг. 2 представлений подовжній розріз башти, а на фіг. 3 - її поперечний переріз. Автономна фотоелектрична станція (фіг. 1, фіг. 2 та фіг. 3) містить опору для розміщення і орієнтації сонячних батарей, яка виконана у вигляді об'ємної башти 1, розділеної на окремі яруси з можливістю їх незалежного обертання навкруги центральної колони 2. Кожний ярус має силовий каркас, встановлений на центральній колоні 2 опори за допомогою підшипникового вузла 3 і має колісної форми силові конструкції, що містять траверси 4, виконані у вигляді ферм і кільцевих шин 5. На шини із зовнішньої сторони навішена обичайка 6, яка виконана з тонколистового матеріалу з високою теплопровідністю. Обичайки кожного ярусу мають зенітний нахил, обчислений по формулі прототипу, але поверхня у вертикальному напрямку випрямлена шляхом узгодження кутів нахилу між верхнім і нижнім краєм поверхні. Панелі 7 встановлені на зовнішній поверхні кожної обичайки паралельними рядами з вертикальними зазорами між ними для установки вітроприймальних лопатей 8. Всі панелі 7 встановлені рядами по широтних лініях поверхні і одноманітно. На вертикальних зазорах між сусідніми панелями встановлені профільовані лопаті 8, що мають форму жолобів. Лопаті встановлені по всій довжині ярусів і орієнтовані на кожному ярусі однаково (увігнутою площиною в одну сторону) і є круговими рядами. Орієнтація лопатей 8 на кожному ярусі протилежна орієнтації на сусідніх ярусах, що врівноважує крутильні моменти, оскільки яруси мають спільну вісь обертання (силову колону 2). 4 UA 107414 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Повітряні зазори між кромками обичайок сусідніх ярусів  мінімальні, і можуть виконуватися навіть з безконтактним нахльостуванням. Аеродинамічний опір цих щілин великий, тому підсмоктування зовнішнього повітря через них в об'єм башти 1 незначний і не порушує режиму трубної тяги з підсмоктуванням через великий нижній кільцевий отвір . Наймасивніший нижній ярус башти 1 оснащений колісними опорно-руховими вузлами 9, встановленими в кільцевому отворі  між фундаментом 10 колони 2 і нижнім краєм обичайки першого ярусу. Колеса спираються на кільцеву рейку 11, укладену в фундамент. Можлива модифікація башти, в якій декілька нижніх ярусів одержують додаткову опорну силу. Для цього уздовж кромок обичайок по кругу укладають доріжки з постійних магнітів (не показані), орієнтованих стрічно однойменними полюсами. Додаткова сила відштовхування покращує розподіл сил навантаження на несучі конструкції. Верхній плоский майданчик башти відсутній і опора виконана відкритою - має отвір 12 у верхній частині для створення тягового потоку. Регулювання тиску тяги здійснюється за допомогою вітроколеса 13, встановленого у вихідному зрізі башти 1. Описана установка працює наступним чином. Обертання ярусів башти 1 здійснюється за рахунок перетворення швидкісного тиску вітрового потоку, який показаний широкою стрілкою на фіг. 3. В даній схемі вітроприйому використовується принцип Савоніуса, при якому рушійна сила, що створює момент крутильного імпульсу, утворюється унаслідок різниці тиску на протилежні (відносно осі повороту) лопатеві 8 масиви. Обертання ярусів збуджується при поривах вітру без додаткового розкручування, оскільки установки Савоніуса мають можливість самозапуску. Частина ярусів обертається за годинниковою стрілкою, а частина - проти. При цьому сусідні яруси обертаються в різні боки. Крутильний момент створюється в даній схемі вітроприйому незалежно від вітрового румба. Енергія крутильного моменту не використовується для виробництва енергії. Вона тільки забезпечує обертання ярусів. Така динамічна схема створює умови для періодичної зміни режиму освітлення кожної панелі 7. Проходячи повний круг (фіг. 3) кожна панель 7 потрапляє послідовно в сектор  прямого максимального світлового потоку (показаний тонкими стрілками), потім в сектор поступово спадної освітленості  або  (в залежності від напрямку обертання), і потім - в сектор  розсіяного світлового потоку. При проході секторів максимальної і спадної освітленості панель нагрівається, а потім, в секторі розсіяного світла віддає тепло випромінюванням. Сектор охолодження, як і всі сектори, дрейфує при добовому русі сонця, але цей факт в даній схемі не має такого важливого значення, як для нерухомої схеми кріплення панелей. Вітровий потік будь-якого напряму працює на охолодження всіх панелей незалежно від місця їх розташовує на площинах ярусів, через постійний рух останніх. У разі відсутності вітру станція переходить в режим роботи прототипу. Тобто, в режим локального (а не розподіленого) опромінювання панелей 7. Тоді панелі максимально освітленого сектора  можуть перегріватися. Але в цьому випадку ситуація зм'якшується запуском конвекційного механізму. Тепловіддача в порожнину опори стає інтенсивнішою, що стимулює тягу і збільшує підсос зовнішнього повітря через отвори  в основі башти 1. Вентиляція внутрішнього об'єму, що посилилася, сприятиме пониженню перегріву і стабілізації його на безпечному рівні. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 45 50 55 60 Автономна фотоелектрична станція, що містить порожнисту опору для орієнтації сонячних батарей, яка є узгодженням зрізаного конуса та циліндра, і виконану із змінним по висоті поперечним перерізом, а також розміщені на ній фотоелектричні модулі, яка відрізняється тим, що опора для розміщення і орієнтації сонячних батарей виконана у вигляді багатоярусної башти, розділеної на окремі яруси шляхом горизонтального розсічення з можливістю їх незалежного обертання навколо центральної колони, всі яруси мають однотипний опорний каркас, встановлений на колоні башти за допомогою підшипникового вузла і виконаний у вигляді колісної форми силової конструкції, що містить траверси у вигляді радіальної системи ферм, які підтримують кільцеві шини, на котрі із зовнішнього боку навішена обичайка, виконана з тонколистового матеріалу з високою теплопровідністю, обичайки кожного ярусу мають випрямлені шляхом узгодження кутів зенітного нахилу між верхнім і нижнім краєм поверхні, панелі встановлені на зовнішній поверхні кожної обичайки паралельними рядами по широтних лініях одноманітно з вертикальними зазорами між ними, на яких встановлені профільовані лопаті, що мають форму жолобів, лопаті встановлені по всій висоті кожного ярусу у вигляді кругових рядів і орієнтовані увігнутою площиною в одну сторону, причому орієнтація лопатей на кожному ярусі протилежна орієнтації на сусідніх ярусах, між фундаментом колони і нижнім 5 UA 107414 C2 краєм обичайки першого ярусу виконаний зазор для підсмоктування повітря, в зазорі на нижньому кільці шини встановлені опорно-рухові вузли, колеса яких спираються на кільцеву рейку, заглиблену у фундамент, верхній плоский майданчик башти відсутній і в об'ємі верхнього ярусу вертикально встановлено репелерне вітроколесо, закріплене на колоні. 6 UA 107414 C2 7 UA 107414 C2 Комп’ютерна верстка С. Чулій Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8