Спосіб лікування пацієнтів з коморбідністю гіпертонічної хвороби і цукрового діабету 2 типу

Реферат: Спосіб лікування пацієнтів з коморбідністю гіпертонічної хвороби і цукрового діабету 2 типу здійснюють шляхом призначення антигіпертеизивної терапії пацієнтам з урахуванням генетичного поліморфізму генів. Визначають поліморфізми генів ангіотензину II типу 1 (AGTR1), пероксисомальних проліфератор-активуючих рецепторів-2 (PPAR-2), субстрату інсулінового рецептора 1 типу (IRS-1) і транскрипційного фактору-7 (TCF7L2), при 1-2 перехрестах несприятливих генетичних поліморфізмів та наявності А/А генотипу гена AGTR1 призначають ІАПФ раміприл у комбінації з індапамідом або АРА II телмісартан у комбінації з індапамідом (при недостатньому зниженні AT додають лерканідипін), метформін, гліклазид, аторвастатин, ацетилсаліцилову кислоту, при 1-2 перехрестах несприятливих генетичних поліморфізмів та наявності А/С і С/С генотипів гена AGTR1 призначають телмісартан у комбінації з індапамідом (при недостатньому зниженні AT додають лерканідипін), метформін, гліклазид, аторвастатин, ацетилсаліцилову кислоту; при 3-4 перехрестах несприятливих генетичних поліморфізмів (А/С і С/С генотипах гена AGTR1, Pro/Pro генотипі PPAR2, Arg/Arg і Gly/Arg генотипах гема IRS-1, ТУТ і С/Т генотипах гена TCF7L2) призначають телмісартан з індапамідом, метформін, гліклазид, аторвастатии, ацетилсаліцилову кислоту, а-ліпоєву кислоту, мельдоній (альтернативна комбінація: раміприл з індапамідом, метформін, гліклазид, аторвастатин, ацетилсаліцилова кислота, -ліпоєва кислота, мельдоній). UA 111596 U (12) UA 111596 U UA 111596 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини і може бути використана у терапії, кардіології, ендокринології для диференційованого лікування при гіпертонічній хворобі та супутньому цукровому діабеті 2 типу. Проблема коморбідності є однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини. Наявність у пацієнтів гіпертонічної хвороби (ГХ) і цукрового діабету 2 типу (ЦД 2т) - одних з найбільш розповсюджених у світі неінфекційних хвороб - пов'язане з більш раннім розвитком ураження органів-мішеней і наступними серцево-судинними катастрофами [Дедов И.И. Сахарный диабет и артериальная гипертензия / И.И.Дедов, М.В.Шестакова. - М.: Мед. информ. агентство, 2006. - С. 74-75]. ГХ і ЦД 2т мають багато спільних патогенетичних механізмів, які впливають на розвиток і перебіг коморбідності. На думку багатьох дослідників, найбільш значущими серед предикторів ГХ і ЦД 2т є саме спадкові фактори ризику [Дзяк Г. В. Генотипические «ансамбли» полиморфных маркеров генов ренин-ангиотензивной системы у больных с гипертонической болезнью / Г. В. Дзяк, Т. В. Колесник // Укр. кардіол. журн. - 2008. № 2. - С. 37-43;]. Наявність у хворих ГХ і супутнього ЦД 2т потребує призначення ефективної комплексної антигіпертензивної, цукрознижуючої та гіполіпідемічної терапії. На сучасному етапі терапія пацієнтам з ГХ і ЦД 2т призначається на підставі клінічних протоколів - рекомендацій Європейського товариства кардіологів 2013 р. з лікування ГХ [2013 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension / G. Mancia, R. Fagard, K. Narkiewicz [et al.] // J. Hypertension. - 2013. - Vol. 31, N 7. - P. 1281-1357] та Наказу МОЗ України №1118 від 21.12.2012 [Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Цукровий діабет 2 типу» : Наказ Міністерства охорони здоров'я від 21.12.2012 №1118. - 118 с]. Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів 2013р., першочерговими препаратами вибору у пацієнтів з ГХ і ЦД 2т є ІАПФ або АРА II, які, окрім антигіпертензивної, мають також кардіо- та ренопротекторну дію [2013 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension / G. Mancia, R. Fagard, K. Narkiewicz [et al.] // J. Hypertension. - 2013. - Vol. 31, N 7. - P. 1281-1357]. Відповідно до Наказу МОЗ України №1118 від 21.12.2012 p., пріоритет серед цукрознижуючих препаратів мають засоби з мінімальним ризиком гіпоглікемії, у першу чергу метформін. Щодо комбінованої терапії цукрознижуючими препаратами, найчастіше застосовується поєднання метформіну та препарату сульфонілсечовини [Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Цукровий діабет 2 типу» : Наказ Міністерства охорони здоров'я від 21.12.2012 №1118. - 118 с]. Дані проведених досліджень свідчать про важливість корекції ліпідного профілю у пацієнтів з ГХ і ЦД 2т. Позитивні плейотропні ефекти статинів, поряд з їх гіполіпідемічною дією, відіграють важливу роль у поліпшенні функціонального стану ендотелію, зниженні активності запалення і ремоделювання судинної стінки [Cardiovascular benefits and diabetes risks of statin therapy in primary prevention: an analysis from the JUPITER trial / P. M. Ridker, A. Pradhan, J. G. MacFadyen [et al.] // Lancet. - 2012. - Vol. 380. - P. 565-571]. Оскільки пацієнти з ЦД 2т маютьвисокий рівень розвитку серцево-судинного ризику, велика роль у їхньому лікуванні належить адекватній антитромбоцитарній терапії, і саме призначення ацетилсаліцилової кислоти показане хворим на ЦД 2т [Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Цукровий діабет 2 типу» : Наказ Міністерства охорони здоров'я від 21.12.2012 №1118. - 118 с]. Одним із напрямів патогенетичної терапії пацієнтів з коморбідністю ГХ і ЦД 2т є застосування у комплексному лікуванні препаратів, що коригують порушення внутрішньоклітинного метаболізму, зокрема парціальних інгібіторів окислення жирних кислот (ЖК). Таким сучасним коректором метаболізму з подвійним механізмом дії є, зокрема, мельдоній, який, з одного боку, зменшує пошкодження клітинних мембран, а з іншого нормалізує судинний тонус та знижує агрегацію тромбоцитів [Цитопротекторные и гемодинамические эффекты Милдроната GX у больных ИБС на фоне полиморбидности / Г. И. Кочуев, М. Н. Кочуева, А. Н. Корж [и др.] // Новости медицины и фармации. -2013.-№6(450). -С. 3-6]. Іншим препаратом з доведеним впливом на окислювальний стрес, є -ліпоєва кислота (ЛК), механізм дії якої пов'язаний з впливом на біоенергетичні реакції в мітохондріях за рахунок блокування активних форм кисню і скорочення кількості окислених форм інших антиоксидантів [Alpha-lipoic acid improves vascular endothelial function in patients with type 2 diabetes: a placebocontrolled randomized trial / B. B. Heinisch, M. Francesconi, F. Mittermayer [et al.] // Eur. J. Clin. Invest. - 2010. - Vol. 40. - P. 148-154]. Крім того, а-ЛК є подвійним агоністом рецепторів PPAR і PPAR та здатна активувати гени-мішені зазначених рецепторів; вона впливає на ліпідний профіль, підвищує чутливість тканин до інсуліну, збільшує рівень адипонектину [-Lipoic acid is a 1 UA 111596 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 weak dual PPAR/ agonist an ester derivative with increased PPAR/ efficacy and antioxidant activity / A. Harrihar, I. Christopher, R. Jaya [et al.] // The Journal- of Applied Research. - 2005. - Vol. 5, N 4. - P. 510-523]. Існують дані про те, що ефективність призначеного лікування пацієнтів з ГХ і ЦД 2т залежить, зокрема, від поліморфізму генів [Влияние генетических полиморфизмов на эффективность лозартана у больных эссенциальной артериальной гипертензией / О.В.Шевченко, О.В.Решетько, А.Р.Киселев [и др.] // Бюллетень медицинских Интернетконференций. - 2012. - Т. 2, № 8. - С. 598-600; Целуйко В. И. Влияние I/D полиморфизма гена АПФ на антигипертензивную эффективность ингибиторов АПФ и сартанов у больных с артериальной гипертензией / В.И.Целуйко, О.В.Пелецкая // Серце і судини. -2008. - № 4. - С. 4753]. При цьому роботи у зазначеному напрямку досить суперечливі, та наведені в них асоціації генетичних поліморфізмів з ефективністю терапії істотно відрізняються у різних популяціях. Враховуючи роль генетичних порушень у формуванні та прогресуванні коморбідності, важливим є розробка диференційованого лікування пацієнтів з ГХ і супутнім ЦД 2т з урахуванням різних патогенетичних ланок і, у тому числі, генетичного поліморфізму. Відомий «Спосіб лікування гіпертонічної хвороби у хворих з ожирінням на фоні цукрового діабету 2 типу» [Патент №75195, UA], у якому антигіпертензивна терапія пацієнтам призначається з урахуванням генетичного поліморфізму генів PPARG і АСЕ. У даному способі при наявності у пацієнтів гомозиготного генотипу Pro гена PPARG чи алелі І гена АСЕ призначається комбінація блокатора рецепторів ангіотензину II та нетіазидного діуретика, а носіям Ala-алелі гена PPARG у сполученні з D-алеллю гена АСЕ генотипу xAla/xD додатково призначають блокатор кальцієвих каналів. Зазначений спосіб лікування вибраний як спосіб-прототип, оскільки він є найбільш близькими за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим. Основним недоліком способу-прототипу є те, що у зазначеному способі генетичний поліморфізм оцінюється лише з позицій необхідності додаткового призначення блокатора кальцієвих каналів до комбінації блокатора рецепторів ангіотензину II та нетіазидного діуретика, тоді як вплив поліморфізму на ефективність призначення основних класів антигіпертензивних препаратів (ІАПФ і сартанів) залишається не з'ясованим. Крім цього, оцінка лише двох поліморфних маркерів (генів PPARG і АСЕ) не дає уявлення про цілу низку патологічних процесів, на які впливають поліморфізми інших генів, асоційованих з розвитком і прогресуванням ГХ і ЦД 2т. Враховуючи недоліки способу-прототипу, важливим є пошук алгоритмів диференційованого лікування пацієнтів з коморбідністю ГХ і ЦД 2т з урахуванням генетичних поліморфізмів. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб лікування пацієнтів з коморбідністю гіпертонічної хвороби і цукрового діабету 2 типу, в якому за рахунок урахування генетичних поліморфізмів ГХ і ЦД 2т , досягається вплив препаратів на ремоделювання серця і судин, фактори імунного запалення, серцеву недостатність (СН). Поставлена задача вирішується в способі лікування пацієнтів з коморбідністю гіпертонічної хвороби і цукрового діабету 2 типу, який здійснюють шляхом призначення антигіпертензивної терапії пацієнтам з урахуванням генетичного поліморфізму генів, згідно з корисною моделлю, визначають поліморфізми генів ангіотензину II типу 1 (AGTR1), пероксисомальних проліфератор-активуючих рецепторів-2 (PPAR2), субстрату інсулінового рецептора 1 типу (IRS-1) І транскрипційного фактора-7 (TCF7L2), при 1-2 перехрестах несприятливих генетичних поліморфізмів та наявності А/А генотипу гена AGTR1 призначають ІАПФ раміприл у комбінації з індапамідом або АРА II телмісартан у комбінації з індапамідом (при недостатньому зниженні AT додають лерканідипін), метформін, гліклазид, аторвастлтин, ацетилсаліцилову кислоту, при 1-2 перехрестах несприятливих генетичних поліморфізмів та наявності А/С і С/С генотипів гена AGTR1 призначають телмісартан у комбінації з індапамідом (при недостатньому зниженні AT додають лерканідипін), метформін, гліклазид, аторвастатин, ацетилсаліцилову кислоту; при 3-4 перехрестах несприятливих генетичних поліморфізмів (А/С і С/С генотипах гена AGTR1, Pro/Pro генотипі PPAR2, Arg/Arg і Gly/Arg генотипах гена IRS-1, ТУТ і С/Т генотипах гена TCF7L2) призначають телмісартан з індапамідом, метформін, гліклазид, аторвастатин, ацетилсаліцилову кислоту, а-ліпоєву кислоту, мельдоній (альтернативна комбінація: раміприл з індапамідом, метформін, гліклазид, аторвастатин, ацетилсаліцилова кислота, -ліпоєва кислота, мельдоній). Технічний ефект способу, що заявляється, а саме удосконалення комплексної терапії пацієнтів з коморбідністю ГХ і ЦД 2т, обумовлений специфічністю вибраних критеріїв індивідуалізації лікування - поліморфних маркерів генів AGTR1, PPAR2, IRS-1 і TCF7L2. Генкандидат AGTR1 вибрано тому, що саме з порушенням функціонування РААС в першу чергу 2 UA 111596 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пов'язують патогенез АГ. У ряді робіт встановлено, що поліморфізм AGTR1 може призводити до змін у регуляції судинного тонусу і проліферації елементів судинної стінки [Генотип рецептора до ангіотензину II 1-го типу як фактор впливу на структуру та функцію міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу різноі тяжкості / В.М.Жебель, О.Л.Старжинська, Ю.О.Гефтер [та ін.] // Артериальная гипертензия. - 2009. - № 1. -- С 24-29]. PPAR представляють собою транскрипційні фактори, які управляють активністю багатьох генів, регулюють розвиток і диференціювання жирової тканини, ліпідний та вуглеводний обміни; PPARy? представлені майже виключно у жировій тканині [Insulin resistance and metabolic derangements in obese mice are ameliorated by a novel peroxisome proliferator-activated receptor y-sparing thiazolidinedione /• Z. Chen, P. A. Vigueira, K. T. Chambers [et al.] //J. Biol. Chem. - 2012. - Vol. 287, N 28. P. 2353723548]. Встановлено, що генетичний поліморфізм PPARy2 відрізнявся в окремих популяціях, а дані щодо його впливу на розвиток IP були досить суперечливими. Дослідження поліморфізму гена IRS-1 обумовлено тим, що більшість біологічних ефектів інсуліну опосередковується через перші два варіанти субстрату інсулінового рецептора, тому генетичні дефекти на зазначеному рівні призводять до формування IP за рахунок рецепторного рівня порушень [Майоров А. 10. Инсулинорезистентность в патогенезе сахарного диабета 2 типа / А. Ю. Майоров // Сахарный диабет. - 2011. - № 1. - С. 35-43]. Одним з найбільш значущих генів, який відповідає за формування дисфункції -клітин підшлункової залози, є TCF7L2, шляхом впливу на кодування ядерного рецептору -катеніна, що бере участь в активації Wnt-сигнального шляху, відповідального за диференціювання і розвиток клітин [Florez J. С. The new type 2 diabetes gene TCF7L2 / J. С Florez // Curr. Opin. Clin. Nutr. Metab. Care. - 2007. - Vol. 10 (4). - P. 391-396]. У багатьох популяціях поліморфні маркери гена TCF7L2 показали найбільший зв'язок з розвитком ЦД 2т [The type 2 diabetes-associated variant in TCF7L2 is associated with latent autoimmune diabetes in adult Europeans and the gene effect is modified by obesity: a meta-analysis and an individual study / K. Lukacs, N. Hosszufalusi, E. Dinya [et al.] // Diabetologia. -2012. - Vol. 55 (3). - P. 689-693]. Спосіб виконують наступним чином: Хворим з ГХ II стадії, 2 ступеня і супутнім ЦД 2т, середньої тяжкості, субкомпенсованим додатково до загальноклінічного дослідження молекулярно-генетичним методом оцінюють наступні генетичні поліморфізми: Рго12А1а PPARy2, A1166C гена AGTR1, rs 1801278 гена IRS-1, rs7903146 гена TCF7L2. Матеріалом для дослідження є зразки венозної крові з ліктьової вени, які після забору розміщують в пробірках з консервантом ЕДТА. Геномна ДНК виділяють методом фенол-хлороформної екстракції з подальшою ампліфікацію у 25 мкл реакційної суміші при проведенні полімеразної ланцюгової реакції. Продукти ампліфікації розщеплюють рестриктазами. При поліморфному маркері Рго12А1а PPARy2 використовують рестриктазу Bst FN1, при поліморфному маркері А1166С гена AGTR1 - рестриктазу BstDEI. Рестриктази Alul і SibEnzyme застосовують при поліморфізмі IRS-1 гена rs 1801278 та поліморфізмі rs7903146 гена TCF7L2 відповідно. Продукти гідролізу після ампліфікації розділяють у поліакриаламідному і агарозному гелях та візуалізують під ультрафіолетом. Ідентифікують наступні варіанти генотипів: за поліморфізмом Prol2Ala P.PAR2 - Pro/Pro, Pro/Ala і Ala/Ala; за поліморфізмом Al 166C гена AGTR1 - A/A, А/С і С/С; за поліморфізмом rs7903146 гена TCF7L2 С/С, С/Т і Т/Т та за поліморфізмом rs 1801278 гена IRS-1 -Arg/Arg, Gly/Arg i Gly/Gly генотипи. На підставі даних молекулярно-генетичних методів встановлюють асоціації певних генетичних поліморфізмів з розвитком коморбідності ГХ і ЦД 2т. Асоціацію генетичного маркера із захворюванням встановлюють при достовірній різниці у частоті розповсюдженості певного алеля або парного набору алелей (генотипу) цього маркера між хворими і здоровими людьми однієї популяції. Після проведення зазначеного обстеження пацієнти з коморбідністю ГХ і ЦД 2т отримують комбінацію метформіну і гліклазиду, аторвастатин і ацетилсаліцилову кислоту. Як антигіпертензивну терапію пацієнтам призначають комбінацію ІАПФ (раміприлу) і тіазидоподібного діуретика (індапаміду), або комбінацію АРА II (телмісартану) та індапаміду. Пацієнти з 3-4 перехрестами несприятливих генетичних поліморфізмів додатково до базисної комплексної терапії отримують комбінацію -ЛК і мельдонію. Ефективність лікування оцінюється через 6 місяців після призначення того чи іншого варіанта терапії. Ефективність способу пояснює приклад: Обстежено 320 пацієнтів з ГХ II стадії, 2 ступеня у сполученні з ЦД 2т середньої важкості, субкомпенсованим у віці 45-60 років. На етапі першочергового обстеження пацієнтів з ГХ і супутнім ЦД 2т виділені несприятливі генетичні поліморфізми, які асоціюються з розвитком зазначеної коморбідності: А/С і С/С генотипи гена AGTR1, Pro/Pro генотип PPAR2, Arg/Arg і Gly/Arg генотипи гена IRS-1, Т/Т і С/Т генотипи гена TCF7L2. Зокрема, було встановлено, що для генотипів А/С і С/С. поліморфного 3 UA 111596 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 маркера А1166С гена AGTR1 характерні достовірно вищі рівні AT, більш виражені порушення структурно-функціональних показників серця і судин, ніж для А/А генотипу. Наявність у пацієнтів Pro/Pro генотипу PPAR2 за поліморфізмом Рго12А1а асоціювалася з більш вираженими гемодинамічними і метаболічними порушеннями, ніж при генотипі Рго12А1а/А1а12А1а, що проявлялося достовірно вищими рівнями загального ХС, вищими значеннями товщини інтимамедії (ТІМ) і швидкості пальсової хвилі у сонній артерії (ШПХ СА), вищим індексом НОМА (HOMA-IR) при достовірно нижчих ступенях ендотелій-залежної вазодилятації (ЕЗВД) і рівнях ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ). Генотипи Arg/Arg і Gly/Arg поліморфного маркера rs1801278 гена IRS-1 пов'язані з підвищенням рівнів атерогенних ліпопротеїдів і більш вираженою IP. Пацієнти з генотипом Т/Т і С/Т поліморфного маркера rs7903146 гена TCF7L2 мали більш виражені порушення вуглеводного і ліпідного спектрів, ніж пацієнти з генотипом С/С. Оскільки у дослідженні було доведено, що пацієнти із зазначеними несприятливими генетичними поліморфізмами мали більш виражені порушення антропометричних, ехокардіографічних і біохімічних показників, ніж хворі з іншими генотипами генів AGTR1, PPAR2, IRS-1 і TCF7L2, медикаментозна терапія пацієнтам з ГХ і супутнім ЦД 2т призначалася з урахуванням генетичного поліморфізму. Лікування пацієнтів починалося з дієтотерапії, спрямованої на зниження AT до цільових рівнів, нормалізацію глікозильованого гемоглобіну (НbАІс) і глюкози крові, корекцію маси тіла, зниження рівнів тригліцеридів та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів 2013 р., як антигіпертензивні препарати пацієнти отримували ІАПФ або АРА П. Серед інших ІАПФ як антигіпертензивний препарат був вибраний раміприл препарат з доведеними органопротективними властивостями, тривалою дією і подвійним шляхом виведення. Як альтернативи ІАПФ серед всіх сартанів був вибраний телмісартан - препарат з доведеною кардіо- і ренопротекторною дією, який також є помірним агоністом PPAR. ІАПФ раміприл і АРА ІГ телмісартан застосовувалися у режимі титрування з урахуванням переносимості препаратів та досягненням цільових рівнів AT. Оскільки всі пацієнти з коморбідністю мали ГХ 2 ступеня, хворі отримували комбінацію ІАПФ з індапамідом або АРА II з індапамідом. Тіазидоподібний діуретик індапамід як компонент комбінованої терапії був вибраний з урахуванням його метаболічної нейтральності. Пацієнтам, у яких призначення комбінації ІАПФ з індапамідом або АРА II з індапамідом не призводило до досягнення цільових рівнів AT, додатково був призначений антагоніст кальцію лерканідипін. Вибір препарату із групи антагоністів кальцію був обумовлений тим, що зазначена група не здійснює негативного впливу на вуглеводний і ліпідний обмін, що є особливо важливим в умовах коморбідності. Серед інших препаратів даної групи вибір саме лерканідипіну пояснювався тим, що при його застосуванні рідше спостерігаються периферичні набряки (порівняно з амлодипіном), а також тим, що за літературними даними на тлі його застосування у пацієнтів з ЦД 2т має місце невелике за абсолютним значенням, але достовірне зниження глюкози крові натще і НbА1 с. Як цукрознижуюча терапія, згідно з Наказом МОЗ України №1118 від 21.12.2012, всі пацієнти отримували комбінацію метформіну і гліклазиду. З урахуванням важливості корекції ліпідного профілю та адекватної антиагрегантної терапії, всі пацієнти з ГХ і ЦД 2т отримували аторвастатин і ацетилсаліцилову кислоту. Першочерговий розподіл пацієнтів на групи лікування відбувався в залежності від кількості у них несприятливих варіантів генетичного поліморфізму. Були виділені групи лікування з 1-2 (151 пацієнт) та з 3-4 (169 пацієнтів) перехрестами несприятливих генетичних поліморфізмів (рис. 1). Група з 1-2 перехрестами несприятливих генетичних поліморфізмів була поділена на підгрупи в залежності від генотипу AGTR1: до першої підгрупи увійшли 97 пацієнтів з А/А генотипом AGTR1, а до другої підгрупи – 54 пацієнти з А/С+С/С генотипом AGTR1. В обох підгрупах були представлені 2 варіанти терапії в залежності від антигіпертензивного препарату: ІАПФ раміприл (5-10 мг/доб.) у комбінації з індапамідом (2,5 мг/доб) у комплексній терапії (у 48 пацієнтів першої підгрупи і 27 пацієнтів другої підгрупи) та АРА II телмісартан (40-80 мг/доб.) у комбінації з індапамідом (2,5 мг/доб.) (у 49 пацієнтів першої підгрупи і 27 пацієнтів другої підгрупи). У межах групи з 3-4 перехрестами несприятливих генетичних поліморфізмів виділені підгрупи в залежності від вибору антигіпертензивного препарату (ІАПФ або сартану). Кожна із зазначених підгруп була додатково поділена на 4 групи: пацієнти, які отримували базисну терапію; хворі, які додатково отримували мельдоній; пацієнти, які додатково отримували а-ЛК; хворі, які додатково отримували комбінацію мельдонію і -ЛК). Додавання до комплексної базисної терапії зазначених препаратів було обумовлено тим, що пацієнти з 3-4 перехрестами несприятливих генотипів мали виражені антропометричні і гемодинамічні відхилення, порушення функції ендотелію, дисбаланс адипокінів і прозапальних цитокінів. Тому виникла 4 UA 111596 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 необхідність оцінити яким чином препарати, що мають впливати на зазначені порушення, діють у складі комплексного лікування ГХ і супутнього ЦД 2т. Оцінка динаміки показників пацієнтів з 1-2 перехрестами несприятливих генетичних поліморфізмів показала, що при наявності А/А генотипу AGTR1 відзначалося достовірне (р