Спосіб визначення мікробних, грибкових і паразитичних організмів у крові

Винахід відноситься до медицини, а саме до лабораторної діагностики, і може бути використаний для визначення деяких видів інфекції й інвазії в організмі хворого. Відомий спосіб визначення мікроорганізмів, грибів, токсоплазм, амеб, гельмінтів у крові, який узято нами в якості прототипу: забарвлення мазків периферійної крові водним розчином Романовського-Гімзи на протязі 30-40 хвилин (1-5). - Прототип має недоліки: - Довготривале забарвлення мазків крові у водному розчині Романовського-Гімзи. - Великі об'єкти інфекційно-паразитарного комплексу (личинки гельмінтів, кутикули, спори грибків, шматки цист токсоплазм і. т.д.) в капілярній крові, взятій з пальця, не виявляються; - Погано профарбовуються й ідентифікуються об'єкти інфекційно-паразитарного комплексу; В основу винаходу покладено задачу вдосконалення способу визначення деяких мікроорганізмів і паразитів, в якому забезпечується підвищення точності й скорочення часу діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення мікробних, грибкових і паразитичних організмів у крові, який включає забір крові з наступним забарвленням мазків крові концентрованим розчином Романовського-Гімзи, згідно винаходу, для фарбування мазків крові використовують концентрований розчин Романовського-Гімзи, відтитрований безпосередньо перед забарвленням 96% етиловим спиртом, при цьому забір крові здійснюється безпосередньо з вени. Спосіб здійснюється наступним чином: Для приготування мазків забір крові здійснюють із ліктьової вени в обсязі 0,1-0,2см 3. На ретельно вимите й знежирене предметне скло недалеко від краю наносять краплю крові. Мазок роблять шліфованим склом, розташувавши його під кутом 45 градусів спереду краплі, проводять скло вперед, не відриваючи від предметного скла раніше ніж скінчиться вся крапля. Вірно зроблений мазок має жовтуватий колір (тонкий), не досягає країв скла і закінчується у вигляді сліду (вусів). Приготовані мазки висушують у повітрі, фіксують їх 96% етиловим спиртом. Забарвлення мазків крові здійснюють концентрованим розчином фарби Романовського-Гімзи, виготовленої за стандартним прописом: 3,8 г сухої фарби Романовського розчиняють у 250 мл 96% етилового спирту. Після 3-5 денного розчинення фарби до неї добавляють 250 мл чистого гліцерину і відтитровують спиртом на протязі 1 хвилини. Мікроскопування мазків проводять у яскравому потоці галогеновоі лампи, що дозволяє виявляти великі об'єкти інфекційно-паразитарного комплексу, які зображені на фігурах 1-24 (ув. 90 х10). На фіг. 1 зображені стрептококи у крові. На фіг.2 - диплококи у крові. На фіг.З - епідермофіт у крові. На фіг.4 - хламідоспора грибка у крові. На фіг.5 - сумка аскоміцета у крові. На фіг.6 - відривки міцелію грибка у крові. На фіг.7 - зігоспора грибка у крові. На фіг.8 - спора дерматофіта у крові. На фіг.9 - розмноження почкуванням дріжджового грибка у крові. На фіг.10 - веретено дерматофіта у крові. На фіг.11 - міцелій грибка кандіда у крові. На фіг.12, 13 - епідермофіти у крові. На фіг.14, 15 -амеби у крові. На фіг.16, 17 - грегаріни у крові. На фіг.18-21 - токсоплазми у крові. На фіг.22-24 - філярієподібна личинка гельмінта у крові. Переваги: 1. Швидкість забарвлення мазків крові концентрованою фарбою Романовського-Гімзи на протязі 1-2хв., у порівнянні із забарвленням водним розчином фарби Романовського-Гімзи на протязі 25-40хв. 2. В венозній крові порівняно з капілярною виявляють більші об'єкти інфекційно-паразитарного комплексу: спори грибів, токсоплазми, амеби, рідше - яйця й личинки деяких гельмінтів, мікроби, інші найпростіші, кристали. 3. Завдяки мікроскопуванню мазків крові у яскравому потоці галогенової лампи, вдається диференціювати вид клітин крові та паразитичних організмів, визначати особливості структури ядер та цитоплазми клітин і знаходити у них різні патологічні включення. 4. Швидке отримання результатів дослідження завдяки використанню концентрованого розчину Романовського-Гімзи. Джерела інформації, взяті до відома: 1. Ашмарин И.И. Практическая медицинская микробиология. -Ташкент: Медицина УзССР, 1966. -323с. 2. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования / под ред. М.О. Биргера. М., 1982. -464с. 3. Лабораторные методы исследования патогенных простейших / под ред. Д.Н.Засухина, М., 1957. - 264с. 4. Козловская Л.В., Мартынова М.А. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования (с элементами программирования) / под ред. Е.М. Тареева, А.В. Сумаркова, М., 1975 -352с. 5. Справочник по клиническим лабораторным методам исследования / под ред. Е.А. Кост. М., 1975. –384с.