Спосіб лікування хворих з хронічною патологією гепатобіліарної системи на тлі синдрому підвищеної стомленості

Реферат: Спосіб лікування хворих з хронічною патологією гепатобіліарної системи на тлі синдрому підвищеної стомленості включає введення гепатозахисних препаратів, циклоферону, гепатозахисного препарату урсолізину та фітозасобу з артишоку Гепар-ПОС. UA 74770 U (12) UA 74770 U UA 74770 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до клінічної імунології й гепатології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значним розповсюдженням серед мешканців України й інших країн СНД, особливо тих, які постійно перебувають у великих промислових регіонах, у тому числі в Донбасі, в яких довкілля суттєво забруднено хімічними шкідливими речовинами (ксенобіотиками), хронічної патології печінки й жовчовивідних шляхів у вигляді хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ), стеатогепатиту або стеатозу печінки (СП), які нерідко перебігають на тлі синдрому підвищеної стомленості (СПС). Тому вельми актуальною є розробка раціональних способів лікування даної сполученої (коморбідної) патології. Існує спосіб лікування хворих з хронічною патологією гепатобіліарної системи (ГБС) на тлі СПС шляхом введення таким пацієнтам препаратів гепатозахисної дії, наприклад, силібору, есенціале, карсилу й одночасно рослинних препаратів адаптогенної дії - екстракту елеутерококу або настоянки женьшеню (Фролов В.М. Терапевтическая тактика при синдроме повышенной утомляемости на фоне хронических заболеваний гепатобилиарной системы // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: зб. наук, праць. - Київ-Луганськ, 1998. Вип. 2. - С. 182-186). Але при використанні цього способу спостерігається досить тривалий час збереження клінічної симптоматики й імунологічних порушень, що характерні для СПС, крім того, має місце наявність зсувів з боку біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки, тобто патологічний процес у таких випадках має тенденцію до подальшого прогресування. Відомий також спосіб лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС, який включає введення як препарату гепатозахисної дії ербісолу по 2 мл 1-2 рази на добу внутрішньом'язово протягом 20-30 діб поспіль і водночас рослинних препаратів адаптогенної дії (екстракту елеутерококу колючого, настоянки з кореня женьшеню або інших) у 7 середньотерапевтичних дозах протягом того ж часу (Патент України № 59818 А. МПК А61K 35/54, А61K 33/18, 61K 45/00. Опубл. 15.09.2002, Бюл. № 9). Однак при використанні даного способу в частини хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС, досить тривалий час зберігаються як клінічні, так і біохімічні зсуви, що свідчить про наявність активного патологічного процесу в паренхімі печінки. Тому був запропонований спосіб лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС, що передбачає введення пацієнтам ербісолу по 2 мл 1-2 рази на добу внутрішньом'язово протягом 15-40 діб поспіль і комплексного фітопрепарату холенорму по 20-30 крапель 2-3 рази 7 на добу протягом 3-8 тижнів (Патент України № 65094 А. МПК А61K 35/54 (2006.01), А61K 36/254 (2006.01), А61K 36/258 (2006.01), А61K 36/00 (2006.01), А61K 9/08 (2006.01), А61Р 1/16 (2006.01), А61Р 37/02 (2006.01). Опубл. 15.03.2004, Бюл. № 3). Але цей спосіб також має недоліки, оскільки в частини хворих з вираженим загостренням запального процесу в ГБС він не забезпечує швидкої ліквідації запального процесу й тому тривалий час зберігаються порушення клініко-біохімічних показників, зокрема чутливість краю печінки при пальпації, збільшення її розмірів, наявність підвищення концентрації зв'язаного (прямого) білірубіну в крові, гіпертрансфераземії й особливо ознак внутрішньопечінкового холестазу (свербіж шкіри, підвищення активності екскреторних ферментів - лужної фосфатази, гамма-глутамілтранспептидази, а також вмісту в сироватці крові холестерину й -ліпопротеїдів). У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС шляхом введення ербісолу й комплексного фітопрепарату холенорму в середньотерапевтичних дозах і додатково - гепатопротектора антралю всередину по 0,25 г 3 рази на добу протягом 15 діб поспіль при І стадії СПС (компенсованій), 3-4 рази на добу протягом 15-20 діб при II стадії (субкомпенсованій) і 4 рази на добу протягом 20 діб при III стадії 7 (декомпенсованій) (Патент України на корисну модель № 17767. МПК А61K 35/12 (2006.01), А61Р 1/16 (2006.01). Опубл. 16.10.2006, Бюл. № 10). Однак при використанні даного способу в деяких хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС ще затримується ліквідація запального процесу в ГБС, а тому й зберігаються порушення окремих клініко-біохімічних показників. Тому був запропонований спосіб лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС, який включає крім ербісолу, холенорму й антралю додаткове введення пацієнтам гепатозахисного препарату ліволіну форте (Патент України на корисну модель № 33211. МПК А61K 35/12 (2006.01), А61K 36/00 (2006.01). Опубл. 10.06.2008, Бюл. № 11). Але при використанні й цього способу в низці хворих, зокрема з вираженим загостренням запального процесу в ГБС на тлі СПС, ще зберігаються зсуви імунологічних показників і концентрації так званих "середніх молекул" (CM). 1 UA 74770 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС, що передбачає застосування ербісолу, холенорму, антралю й ліволіну форте та додаткове введення імуноактивного препарату циклоферону (Патент України на корисну модель № 59177. МПК А61K 35/12 (2006.01), А61K 36/00 (2006.01), А61K 31/00 (2006.01). Опубл. 10.05.2011, Бюл. № 9). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що в окремих хворих з вираженим загостренням запального процесу в ГБС на тлі СПС, все ж таки ще зберігаються зсуви деяких імунологічних показників і підвищення концентрації CM, що свідчить про наявність синдрому ендогенної "метаболічної" інтоксикації. Задачею корисної моделі є вдосконалення існуючого способу лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС, скорочення терміну й покращання його результатів. Поставлена задача вирішується шляхом введення пацієнтам з хронічною патологією ГБС на тлі СПС як гепатозахисного препарату урсолізину, з урахуванням його ефективності у хворих зі схильністю до розвитку холестатичного компонента, що встановлено методами доказової медицини (див.: Надинская М.Ю. Исследование применения урсодезоксихолевой кислоты в гепатологии с позиции медицины, основанной на научных доказательствах / М.Ю. Надинская // Consilium medicum. - 2003. - № 6. - С. 71-78), а також додаткового введення фітозасобу з артишоку з гепатопротекторною активністю Гепар-ПОС. Урсолізин зареєстрований в Україні (реєстраційне посвідчення №UА/8078/01/01) і дозволений до клінічного використання як лікарський препарат Наказом МОЗ України № 162. Урсолізин містить у своєму складі як діючий компонент урсодезоксихолеву кислоту (УДХК) третинну нетоксичну жовчну кислоту, що має гепатопротекторний, холекінетичний, літолітичний, гіпохолестеринемічний та антиоксидантний ефекти. Виявлено також, що препарати з УДХК позитивно впливають на біохімічні параметри оксидативного стресу, зменшують активність ліпопероксидації й покращують ліпідний спектр крові. Підкреслюється, що урсолізин добре переноситься хворими й не викликає ніяких побічних ефектів, у тому числі алергічних. Гепар-ПОС - це засіб, що застосовується при біліарній патології. Діючою речовиною препарату є рослинна сировина - сухий екстракт з листя артишоку посівного (Cynara Scolymus, родина Asteraceae). Гепар-ПОС зареєстрований в Україні як лікарський препарат (реєстраційне посвідчення № UA/8975/01/01) і дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України № 572 від 07.10.2008 p.). Основним фармакологічним ефектом екстракту артишоку є холеретичний ефект, тобто стимулювання секреції води, електролітів, жовчних кислот, холестерину, лецитину й жовчних пігментів. Крім того, внаслідок впливу на метаболізм холестерину, препарат знижує сироваткові концентрації тригліцеридів і холестерину. Авторами корисної моделі встановлено, що Гепар-ПОС має суттєві переваги стосовно інших препаратів з артишоку, оскільки кількість сухого екстракту, який міститься в одній капсулі, досягає 400 мг, що суттєво більше, ніж в інших препаратів, причому діюча речовина препарату Гепар-ПОС зберігає всі основні фармакологічні властивості вихідної рослинної сировини. Дана пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій нами закономірності, яка полягає в тому, що використання гепатозахисного препарату урсолізину та фітозасобу з артишоку колючого Гепар-ПОС сприяє суттєвому прискоренню покращання клініко-біохімічних показників, що стосуються функціонального стану ГБС, у тому числі при наявності у хворих внутрішньопечінкового холестазу й водночас сприяє ліквідації клінічної симптоматики астенічного регістру, яка характерна для хворих на СПС. Авторами корисної моделі вперше в експериментальних умовах встановлено й потім підтверджено в клініці, що сумісне введення урсолізину та фітозасобу Гепар-ПОС чинить чітко виражену гепатопротекторну та антиоксидантну дію і реалізує позитивні фармакологічні ефекти у хворих, в яких є виражений синдром внутрішньопечінкового холестазу, що за даними авторів дуже часто зустрічається при хронічній патології ГБС на тлі СПС. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворому з хронічною патологією ГБС на тлі СПС призначають урсолізин, котрий вводять по 300 мг (1 таблетці) 2-3 рази на день протягом 20-30 діб поспіль та фітозасіб з артишоку Гепар-ПОС усередину по 1 капсулі 2-3 рази на добу безпосередньо після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС - основна (66 осіб) і група зіставлення (62 особи) у віці від 24 до 55 років. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю перебігу хронічної патології ГБС і СПС, а також вираженням імунологічних порушень. 2 UA 74770 U 5 10 15 20 25 Хворі основної групи отримували лікування відповідно до заявленого способу, тобто урсолізин і фітозасіб з артишоку Гепар-ПОС, у той час як пацієнти групи зіставлення відповідно до існуючого способу найближчого аналога. При клінічному обстеженні було встановлено, що до початку лікування у хворих обох груп були однотипні скарги на стан здоров'я й виявлена однакова клінічна симптоматика. Так, обстежені хворі як в основній групі, так і в групі зіставлення скаржилися на загальну слабкість, нездужання, підвищену стомленість і дратівливість, зниження розумової й фізичної працездатності, помірний головний біль, зниження апетиту, нерідко наявність гіркоти або металевого присмаку в роті, тяжкість у правому підребер'ї, у низці випадків також відмічалися дифузні міалгії й наявність субфебрилітету у вечірній час. При об'єктивному обстеженні була встановлена наявність субіктеричності склер, а в окремих випадках також і шкіри, збільшення печінки, яка виступала на 2-4 см з-під реберного краю, помірне підвищення її щільності, позитивний симптом Кера, обкладеність язика білим, сірим або брудним жовтим нальотом. Нерідко мала місце виражена дихальна аритмія пульсу, стійкий червоний дермографізм, похолодання кінцівок, мармуровість кистей рук, що свідчило про розлади з боку вегетативної нервової системи. Субфебрилітет у межах 37,2-37,6 С відмічався переважно у вечірній час. Нерідко в обстежених хворих мало місце також збільшення й чутливість задньошийних лімфатичних вузлів. В анамнезі в більшості обстежених відмічена підвищена захворюваність на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - 4 й більше епізоди на рік, а також наявність хронічної запальної патології (частіше хронічного тонзиліту чи хронічного бронхіту). При проведенні ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини була встановлена наявність гепатомегалії, неравномірної ехогенності печінки (у частини хворих) або підвищення ехощільності паренхіми печінки, потовщення стінки жовчного міхура, нерідко його деформація перетинками або спайками, наявність у порожнині міхура "замазки" (детриту), що свідчить про наявність одночасно хронічного гепатиту й хронічного некалькульозного холециститу. Проведення клінічного обстеження в динаміці при лікуванні хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС дозволило встановити, що ефективність лікування суттєво залежала від того способу, яким воно проводилося (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування хворих з хронічною патологією ГБС на тлі СПС на загальні клінічні показники (М±m) Клінічні Спосіб лікування відомий заявлений (n=66) (n=62) показники Тривалість збереження (діб): загальної слабкості нездужання зниження працездатності зниження апетиту підвищеної стомленості підвищеної дратівливості головного болю дифузних міалгій субфебрилітету збільшення задньошийних лімфатичних вузлів чутливості збільшених лімфатичних вузлів при пальпації 6,3±0,3 5,2±0,2 6,7±0,4 6,1±0,3 5,8±0,3 7,9±0,5 3,5±0,2 5,8±0,3 3,0±0,1 3,7±0,2 3,8±0,2 9,1±0,6 8,1±0,5 9,7±0,7 8,8±0,5 8,7±0,5 11,0±0,8 6,5±0,4 9,0±0,6 6,1±0,3 6,6±0,4 6,6±0,4 р