Спосіб лікування хворих на синдром підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи

1. Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи, що включає введення фітозасобів, зокрема холенорму, та імуноактивних 3 тягом 15-40 діб поспіль та комбінованого фітопрепарату холенорму по 20 - 30 крапель 2-3 рази на добу протягом 3-8 тижнів [Деклараційний патент 7 України №65094, МПК А61К35/12, А61К35/78. Спосіб лікування синдрому підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 15.03.2004 p. - Бюл. № 3]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому він обраний як прототип. Але даний спосіб має недоліки, оскільки у частини хворих з вираженим загостренням хронічного запального процесу в ГБС він не забезпечує швидкої ліквідації загострення запального процесу і тому в таких хворих тривалий час зберігаються ознаки порушень клініко-біохімічних показників, зокрема чутливість краю печінки при пальпації, збільшення її розмірів, наявність підвищення концентрації пов'язаного (прямого) білірубіну, гіпертрансфераземії та особливо ознак внутрішньопечінкового холестазу (свербіж шкіри, підвищення активності екскреторних ферментів - лужної фосфатази, ГТТП, холестерину та -ліпопротеїдів). Тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу лікування, скорочення терміну лікування та покращання його результатів шляхом введення як імуноактивного препарату нуклеїнату. Пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій закономірності, яка полягає в тому, що додаткове включення нуклеїнату до комбінованого фітозасобу холенорму сприяє суттєвому прискоренню покращення клінікобіохімічних показників, що стосуються функціонального стану ГБС, в тому числі при наявності у хворих синдрому внутрішньопечінкового холестазу та водночас сприяє ліквідації клінічної симптоматики астенічного регістру, яка характерна для хворих на СПС. Авторами корисної моделі вперше в експериментальних умовах встановлено та потім підтверджено у клініці, що нуклешат як імуноактивний препарат з протизапальною активністю реалізує позитивні фармакологічні ефекти у хворих, у яких є виражений синдром внутрішньопечінкового холестазу, що за даними клінічних досліджень дуже часто зустрічається при наявності СПС на тлі хронічної патологи ГБС. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворому з СПС на тлі хронічної патології ГБС, додатково до комбінованого фітозасобу холенорму призначають імуноактивний препарат нуклеїнат. Нуклеїнат вводять усередину при І стадії синдрому підвищеної стомленості (компенсованій) - по 0,5 г 2 рази на добу протягом 20 - 25 діб поспіль; при II стадії (субкомпенсованій) - по 0,5 г 3 - по 0,5 г 4 рази на добу протягом 25 - 30 діб поспіль та при III стадії (декомпенсованій) - по 0,5 г 4 рази на добу протягом 30 - 40 діб поспіль в залежності від досягнутого ефекту. При необхідності вводити нуклеїнат повторно 2-3 рази на рік з інтервалами 3-4 місяці між курсами в залежності від показників імунограми. 59658 4 При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з наявністю СПС на тлі хронічної патології ГБС - основна (47 осіб) та група зіставлення (43 особи) у віці від 25 до 50 років. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих, стадією перебігу СПС і хронічної патології ГБС та ступенем вираження імунологічних порушень. Хворі основної групи отримували лікування згідно до заявленого способу, тобто холенорм разом з нуклеїнатом, хворі групи зіставлення згідно до відомого способу-прототипу (холенорм та ербісол). При клінічному обстеженні було встановлено, що до початку лікування у хворих обох груп були однотипові скарги та виявлена клінічна симптоматика. Так, обстежені хворі основної групи та групи зіставлення скаржилися на загальну слабкість, нездужання, підвищену стомленість та дратівливість, зниження розумової та фізичної працездатності, помірний головний біль, зниження апетиту, нерідко наявність гіркоти або металевого смаку у роті, тяжкість у правому підребер'ї, в низці випадків також дифузні міалгії та наявність субфебрилітету у вечірній час. При об'єктивному обстеженні було встановлено наявність субіктеричності склер, а в окремих випадках також і шкіри, збільшення печінки, яка виступала на 2-4 см з-під реберного краю, помірне підвищення її щільності, позитивний симптом Кера, обкладеність язика білим, сірим або брудним жовтим нальотом. Нерідко мала місце виражена дихальна аритмія пульсу, стійкий червоний дермографізм, похолодання кінцівок, мармуровість кистей рук, що свідчило про розлади з боку вегетативної нервової системи. Субфебрилітет у межах 37,2-37,6°С відмічався переважно у вечірній час. Нерідко в обстежених хворих мало місце також збільшення і чутливість задніх шийних лімфатичних вузлів. В анамнезі у більшості обстежених відмічена підвищена захворюваність на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - 4 епізоди на рік та більш, а також наявність хронічної запальної патології ЛОР-органів (частіше хронічного тонзиліту - XT або хронічного фарінгіту - ХФ). При проведенні ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини було встановлено наявність гепатомегалії, неравномірної ехогенності печінки (у частини хворих) або підвищення ехощільності паренхіми печінки, потовщення стінки жовчного міхура, нерідко його деформація перетинками або спайками, наявність в порожнині міхура "замазки" (детриту), що свідчить про наявність водночас стеатозу печінки (СП) та хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ). Клінічне обстеження в динаміці лікування дозволило встановити, що у хворих, які лікувалися за допомогою заявленого способу, мало місце прискорення ліквідації патологічної симптоматики та досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання (таблиця 1). 5 59658 6 Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування СПС на тлі хронічної патології ГБС на загальні клінічні показники в обстежених хворих (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): загальної слабкості Нездужання зниження працездатності зниження апетиту підвищеної стомленості підвищеної дратівливості головного болю дифузних міалгій субфебрилітету збільшення задніх шийних лімфатичних вузлів чутливості збільшених лімфатичних вузлів при пальпації Дійсно, з таблиці 1 видно, що під впливом заявленого способу лікування СПС на тлі хронічної патології ГБС, тривалість збереження загальної слабкості скорочується в середньому на 10,1±0,5 дні у хворих основної групи, ніж у хворих групи зіставлення, нездужання на 11,0±0,6 дні, зниження працездатності, як розумової, так і фізичної - також на 11,2±0,5 дні, зниження апетиту - на 9,7±0,7 дні, підвищеної стомленості - на 10,0±0,5 дні, підвищеної дратівливості - на 12,8±0,8 дні, головного болю - на 8,0±0,4 дні, дифузних міалгій - на 10,5±0,3 дні, тривалість збереження субфебрилітету скорочувалася в середньому на 7,0±0,4 дні, чутливості збільшення лімфатичних вузлів шиї при пальпації - на 5,9±0,3 дні. Отже, з високим ступенем вірогідності (Р