Спосіб лікування хворих зі стеатозом печінки, поєднаним з хронічним безкам’яним холециститом

Реферат: Спосіб лікування хворих зі стеатозом печінки, поєднаним з хронічним безкам'яним холециститом включає введення препаратів есенціальних фосфоліпідів, альфа-ліпону та гепатозахисного препарату урсолізин. UA 74769 U (12) UA 74769 U UA 74769 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб і гепатології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з поширеною захворюваністю на хронічну патологію гепатобіліарної системи, поперед усього на стеатоз печінки (СП), який, до того ж, як правило, поєднується з хронічним безкам'яним холециститом (ХБХ). СП може бути самостійною патологією, але може також розглядатися як передстадія неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ), так званий "перший поштовх" до його розвитку. Було встановлено, в патогенезі СП і подальшому його прогресуванні в НАСГ суттєву роль має активація процесів ліпопероксидації, що відповідає концепції "другого поштовху", причому тригером процесу може бути наявність хронічних супутніх захворювань, зокрема ХБХ. Це дозволяє вважати важливими раціональні підходи до лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, у тому числі тих, що спрямовані на нормалізацію процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) з метою призупинення подальшого прогресування СП. Існує спосіб лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, який включає призначення хворим раціональної дієти, полівітамінів і гепатопротекторних препаратів рослинного походження сілібору, карсилу й інших, які містять у своєму складі як діючу речовину силімарин або силібінін (Ильин В.Ф. Болезни печени. Рациональные методы лечения. - СПб.: Невский проспект; Вектор, 2007. - 128 с). Цей спосіб часто використовують при лікуванні хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, однак при використанні його в низки пацієнтів не відбувається покращання так званих функціональних проб печінки. Тому даний спосіб потребує подальшого удосконалення. Відомий також спосіб лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, шляхом додаткового введення пацієнтам з діагнозом СП, сполученим з ХБХ, препаратів антиоксидантної дії, зокрема токоферолу ацетату (Закревский О.Г. Современные терапевтические подходы к лечению невирусных заболеваний печени // Лечащий врач.-2008. - № 4. - С. 26-28). Цей спосіб лікування більш ефективний, ніж попередній, та обумовлює досягнення стійкої й тривалої ремісії СП, поєднаного з ХБХ, у 65-70 % хворих. Але в 30-35 % пацієнтів, переважно з частими загостреннями патологічного процесу в печінці, використання даного способу лікування також недостатньо ефективне. Тому був запропонований спосіб лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, що передбачає призначення пацієнтам сучасних гепатопротекторних препаратів, до складу яких входять есенціальні фосфоліпіди (ЕФЛ), а саме ліволін форте (Дегтярьова І.І., Козачок М.М., Куц Т.В. Ефективність застосування ліволіну форте при хронічних дифузних захворюваннях печінки // Сучасна гастроентерологія. - 2004. - № 5 (19). - С. 74-80). Однак при використовуванні цього способу в частини хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, не відмічається нормалізації біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки. Крім того, в обстежених пацієнтів не відбувається нормалізації рівня в сироватці крові продуктів ПОЛ. У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, який включає додаткове введення таким пацієнтам метаболічно активного препарату альфа-ліпону (Патент України № 59176. МПК (2006.01) A61K 31/223. Опубл. 10.05.2011, Бюл. № 9). Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога належить те, що при використовуванні й даного способу в деяких хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, не відмічається нормалізації біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки й ще мають місце зсуви рівня в сироватці крові ПОЛ. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності існуючого способу лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії цієї коморбідної патології й нормалізації показників, що відображають стан процесів ПОЛ. Поставлена задача вирішується шляхом додаткового введення хворим зі СП, поєднаним з ХБХ, гепатозахисного препарату урсолізину. Урсолізин зареєстрований в Україні (реєстраційне посвідчення № UA/8078/01/01) і дозволений до клінічного використання як лікарський препарат Наказом МОЗ України № 162. Урсолізин містить у своєму складі як діючий компонент урсодезоксихолеву кислоту (УДХК) третинну нетоксичну жовчну кислоту, що має гепатопротекторний, холекінетичний, літолітичний, гіпохолестеринемічний та антиоксидантний ефекти. Виявлено також, що препарати з УДХК позитивно впливають на біохімічні параметри оксидативного стресу, зменшують активність ліпопероксидації й покращують ліпідний спектр крові. Підкреслюється, що урсолізин добре переноситься хворими й не викликає ніяких побічних ефектів, у тому числі алергічних. Наша пропозиція базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення хворим зі СП, поєднаним з 1 UA 74769 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ХБХ, гепатозахисного препарату урсолізину разом з ліволіном форте й альфа-ліпоном у патогенетичному плані забезпечує відновлення метаболічного гомеостазу, зокрема сприяє нормалізації процесів ПОЛ, а в клінічному відношенні - досягненню стійкої й тривалої ремісії СП, поєднаного з ХБХ, і, таким чином, обумовлює вирішення задачі корисної моделі. Крім того, введення урсолізину не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому урсолізин може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою корекції активності ПОЛ у хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, урсолізин не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим зі СП, поєднаним з ХБХ, поряд з ліволіном форте й альфа-ліпоном у середньотерапевтичних дозах, додатково вводять як гепатозахисний препарат урсолізин усередину по 300 мг (1 таблетці) 2-3 рази на день протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення урсолізину, ліволіну форте й альфаліпону є зменшення вмісту в сироватці крові концентрації продуктів ПОЛ дієнових кон'югат (ДК) і малонового діальдегіду (МДА), а також показника перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), що свідчить про відновлення метаболічного гомеостазу. Саме додаткове введення як гепатозахисного препарату урсолізину сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам показників ПОЛ, а в клінічному відношенні - досягненню стійкої й тривалої ремісії СП, поєднаного з ХБХ. Вищевказані дози й курси введення урсолізину хворим зі СП, поєднаним з ХБХ, були підібрані нами дослідним шляхом. Саме при такій кратності введення урсолізину забезпечується максимальне зниження концентрації продуктів ПОЛ у сироватці крові. Отже новими є як сама комбінація препаратів, яка нами вперше використовується в лікуванні хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, так і схема їхнього застосування при даній коморбідній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, які підлягали лікуванню в зв'язку з наявністю порушень з боку метаболічного гомеостазу: основна (69 осіб), якій проводили терапію за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (66 осіб), якій проводили лікування відповідно до найближчого аналога. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією СП і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці й жовчному міхурі (ЖМ). Введення ліволіну форте, альфа-ліпону й урсолізину починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізоду загострення СП і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в спеціалізованому гастроентерологічному стаціонарі. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах хворих зі СП, поєднаним з ХБХ. До початку проведення лікування хворих зі СП, поєднаним з ХБХ, в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала ліволін форте, альфа-ліпон та урсолізин відповідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій лікування здійснювалася стосовно до найближчого аналога, була однотипова клінічна симптоматика хвороби, що характеризувалася наявністю тяжкості в правому підребер'ї, гіркоти або металевого присмаку в роті; у зв'язку з наявністю супутнього ХБХ хворі погано переносили жирну або гостру їжу. У частини пацієнтів відмічалися також такі суб'єктивні симптоми як загальна слабкість, нездужання, підвищена дратівливість, емоційна нестабільність, зниження працездатності й інші прояви помірно вираженого астенічного або астеноневротичного регістрів. При об'єктивному дослідженні виявлялася наявність позитивних симптомів Кера й Мерфі, помірне збільшення розмірів печінки (у межах 2-5 см), субіктеричність або блакитний відтінок склер (ознака Високовича). У частини хворих відмічалася чутливість печінкового краю при пальпації. За даними сонографічного дослідження органів черевної порожнини закономірним було помірне збільшення розмірів печінки, підвищення або нерівномірність її лунощільності; при наявності ХБХ - деформація ЖМ спайками або перетинками, потовщення й двоконтурність його стінки, наявність у порожнині ЖМ концентрованої жовчі (детриту) і нерідко зниження його скорочувальної (моторної) реакції на введення пробного сніданку (жовтки двох курячих яєць). При вивчені функціональних проб печінки було встановлено, що в обох групах обстежених (основній та зіставлення) до початку лікування відмічалися ідентичні зсуви з боку біохімічних показників, більш значні при поєднанні водночас загострення як СП, так і ХБХ. Дійсно, у таких хворих мало місце вірогідне підвищення вмісту загального білірубіну в крові (у середньому в 1,47 разу стосовно норми; Р