Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомленості, поєднаним з хронічною патологією гепатобіліарної системи

1. Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомленості (СПС), поєднаним з хронічною патологією гепатобіліарної системи, що включає введення ербісолу, холенорму, антралю й ліволіну, який відрізняється тим, що додатково 3 логією ГБС, досить тривалий час зберігаються як клінічні, так і біохімічні зсуви, що свідчить про наявність патологічного процесу в паренхімі печінки. Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС, поєднаний з хронічною патологією ГБС, що передбачає введення хворим ербісолу по 2 мл 1-2 рази на добу внутрішньом'язово протягом 15-40 діб поспіль і комплексного фітопрепарату холенорму по 20-30 крапель 2-3 рази на добу протягом 3-8 тижнів [Деклараційний патент України на 7 винахід № 65094 А. - МПК А61К 35/12, А61К 35/78. - Спосіб лікування синдрому підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 15.03.2004 p. - Бюл. № 3]. Але даний спосіб має недоліки, оскільки в частини хворих з вираженим загостренням запального процесу в ГБС він не забезпечує швидкої ліквідації запального процесу й тому тривалий час зберігаються порушення клініко-біохімічних показників, зокрема чутливість краю печінки при пальпації, збільшення її розмірів, наявність підвищення концентрації пов'язаного (прямого) білірубіну в крові, гіпертрансфераземії й особливо ознак внутрішньо-печінкового холестазу (свербіж шкіри, підвищення активності екскреторних ферментів - лужної фосфатази, гамаглутамілтранспептидази, а також вмісту в сироватці крові холестерину й  ліпопротеїдів). Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС, поєднаний з хронічною патологією ГБС, шляхом введення ербісолу й комплексного фітопрепарату холенорму в середньотерапевтичних дозах і додатково - гепатопротектора антраля всередину по 0,25 г 3 рази на добу протягом 15 діб поспіль при І стадії СПС (компенсованій), 3-4 рази на добу протягом 15-20 діб при II стадії (субком-пенсованій) і 4 рази на добу протягом 20 діб при III стадії (декомпенсованій) [Патент 7 України на корисну модель № 17767. - МПК А61К 35/12, А61К 35/78. - Спосіб лікування синдрому підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 16.10.2006 p. Бюл. № 10]. Однак при використанні даного способу в деяких хворих із СПС і загостренням запального процесу в ГБС ще затягується ліквідація останнього, а тому й зберігаються порушення окремих клініко-біохімічних показників. У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування хворих із СПС, поєднаний з хронічною патологією ГБС, який включає крім ербісолу, холенорму й антралю додаткове введення їм гепатозахисного препарату ліволіну форте [Патент України на корисну модель № 33211. - МПК (2006) А61К 35/12, А61К 36/00. - Спосіб лікування хворих на синдром підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 10.06.2008 p. - Бюл. № 11]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний як прототип. До недоліків прототипу відноситься те, що в окремих хворих із СПС, зокрема з вираженим загостренням запального процесу в ГБС, все ж таки ще зберігаються зсуви імунологічних показників і концентрації так званих «середніх молекул» (CM). 59177 4 Задачею корисної моделі було вдосконалення існуючого способу лікування хворих із СПС, поєднаним з хронічною патологією ГБС, скорочення терміну й покращання його результатів шляхом додаткового введення імуноактивного препарату циклоферону. Циклоферон (Cycloferonum) - метилглюкамінова сіль карбоксиметилена-кридона; є синтетичним аналогом природного алкалоїда. Спектр і механізм дії препарата - антивірусний, імуномодулюючий, протизапальний. Циклоферон ефективний відносно вірусів гепатитів, кліщового енцефаліту, герпесу, цитомегаловірусу та ін. Встановлені радіозахисний і протизапальний ефекти циклоферону. Іммуномодулююча дія циклоферону виражається в корекції імунного статусу організму при імунодефіцитних станах різного походження, а також аутоімуних захворюваннях. Залежно від типу інфекції має місце переважання активізації тієї або іншої ланки імунітету. Дана пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій нами закономірності, яка полягає в тому, що додаткове включення циклоферону до комбінації ербісолу, холенорму, антралю й ліволіну сприяє суттєвому прискоренню покращання клініко-біохімічних показників, що стосуються функціонального стану ГБС, у тому числі при наявності у хворих внутрішньо-печінкового холестазу й водночас сприяє ліквідації клінічної симптоматики астенічного регістру, яка характерна для хворих на СПС. Авторами корисної моделі вперше в експериментальних умовах встановлено й потім підтверджено в клініці, що циклоферон виявляє собою гепатопротектор та антиоксидант, який до того ж стимулює неспецифічний імунітет, реалізує позитивні фармакологічні ефекти у хворих, в яких є виражений синдром внутрішньопечінкового холестазу, що за даними авторів дуже часто зустрічається при наявності СПС, поєднаного з хронічною патологією ГБС. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворому з наявністю СПС, поєднаним з хронічною патологією ГБС, додатково до ербісолу, холенорму, антралю й ліволіну призначають циклоферон, котрий вводять внутрішньом'язово у вигляді 12,5% розчину по 2 мл; при І стадії СПС (компенсованій) циклоферон вводять 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, при II стадії СПС (субкомпенсованій) циклоферон вводять спочатку 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, потім ще здійснюють 5 ін'єкцій препарату через день (усього 10 ін'єкцій на курс лікування); при III стадії СПС (декомпенсованій) циклоферон вводять 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, потім ще здійснюють 10 ін'єкцій препарату через день (усього 15 ін'єкцій на курс лікування). При розробці заявленого способу нами було обстежено дві групи хворих з наявністю СПС, поєднаним з хронічною патологією ГБС - основна (55 особи) і група зіставлення (54 осіб) у віці від 24 до 55 років. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю перебігу СПС і хронічної патології ГБС, а також вираженням імунологічних порушень. Хворі основної групи отримували лікування згідно до заявленого способу, тобто ербісол, хо 5 59177 ленорм, антраль, ліволін і додатково - циклоферон, у той час як хворі групи зіставлення - згідно до відомого способу-прототипу (лише ербісол, холенорм, антраль і ліволін). При клінічному обстеженні було встановлено, що до початку лікування у хворих обох груп були однотипові скарги на стан здоров'я й виявлена однакова клінічна симптоматика. Так, обстежені хворі як в основній групі, так і групи зіставлення скаржилися на загальну слабість, нездужання, підвищену стомленість і дратівливість, зниження розумової й фізичної працездатності, помірний головний біль, зниження апетиту, нерідко наявність гіркоти або металевого смаку в роті, тяжкість у правому підребер'ї, у низці випадків також відмічалися дифузні міалгії й наявність субфебрилітету у вечірній час. При об'єктивному обстеженні була встановлена наявність субіктеричності склер, а в окремих випадках також і шкіри, збільшення печінки, яка виступала на 2-4 см з-під реберного краю, помірне підвищення її щільності, позитивний симптом Кера, обкладеність язика білим, сірим або брудним жовтим нальотом. Нерідко мала місце виражена дихальна аритмія пульсу, стійкий червоний дермографізм, похолодання кінцівок, мармуровість кистей рук, що свідчило про розлади з боку 6 вегетативної нервової системи. Субфебрилітет у межах 37,2-37,6С відмічався переважно у вечірній час. Нерідко в обстежених хворих мало місце також збільшення й чутливість задніх шийних лімфатичних вузлів. В анамнезі в більшості обстежених відмічена підвищена захворюваність на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - 4 й більше епізоди на рік, а також наявність хронічної запальної патології (частіше хронічного тонзиліту чи хронічного бронхіту). При проведенні ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини була встановлена наявність гепатомегалії, неравномірної ехогенності печінки (у частини хворих), або підвищення ехощільності паренхіми печінки, потовщення стінки жовчного міхура, нерідко його деформація перетинками або спайками, наявність у порожнині міхура "замазки" (детриту), що свідчить про наявність одночасно хронічного гепатиту й хронічного некалькульозного холециститу. Проведення клінічного обстеження в динаміці при лікуванні хворих із СПС, поєднаним з хронічною патологією ГБС дозволило встановити, що ефективність лікування суттєво залежало від того способу, яким воно проводилося (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування хворих із СПС, поєднаним з хронічною патологією ГБС на загальні клінічні показники (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): загальної слабкості Нездужання зниження працездатності зниження апетиту підвищеної стомленості підвищеної дратівливості головного болю дифузних міалгій субфебрилітету збільшення задніх шийних лімфатичних вузлів чутливості збільшених лімфатичних вузлів при пальпації Групи обстежених основна (n =55) зіставлення (n=54) Р 7,4±0,5 6,3±0,3 7,9±0,5 7,2±0,4 6,9±0,5 9,1±0,6 4,5±0,3 6,9±0,4 3,5±0,2 4,7±0,3 10,7±0,7 9,7±0,6 11,4±0,8 10,4±0,5 10,3±0,6 12,7± 0,9 8,0±0,5 10,6±0,7 7,1±0,4 8,1±0,5