Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомленості, сполученим з хронічною патологією гепатобіліарної системи

1. Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомленості (СПС), сполученим з хроніч 3 Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС, сполучений з хронічною патологією ГБС, що передбачає введення хворим ербісолу по 2 мл 1-2 рази на добу внутрішньо-м'язово протягом 15-40 діб поспіль і комплексного фітопрепарату холенорму по 20-30 крапель 2-3 рази на добу протягом 3-8 тижнів (Деклараційний патент України на винахід № 65094 А. -МПК7 А61К 35/12, А61К 35/78. - Спосіб лікування синдрому підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 15.03.2004 p. - Бюл. № 3). Але даний спосіб має недоліки, оскільки в частини хворих з вираженим загостренням запального процесу в ГБС він не забезпечує швидкої ліквідації запального процесу й тому тривалий час зберігаються порушення клініко-біохімічних показників, зокрема чутливість краю печінки при пальпації, збільшення її розмірів, наявність підвищення концентрації пов'язаного (прямого) білірубіну в крові, гіпертрансфераземії й особливо ознак внутрішньо-печінкового холестазу (свербіж шкіри, підвищення активності екскреторних ферментів - лужної фосфатази, гамаглутамілтранспептидази, а також вмісту в сироватці крові холестерину й ліпопротеїдів). Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС, сполучений з хронічною патологією ГБС, шляхом введення ербісолу й комплексного фітопрепарату холенорму в середньотерапевтичних дозах і додатково - гепатопроте-ктора антраля всередину по 0,25 г 3 рази на добу протягом 15 діб поспіль при І стадії СПС (компенсованій), 3-4 рази на добу протягом 15-20 діб при II стадії (субкомпенсованій) і 4 рази на добу протягом 20 діб при III стадії (декомпенсованій) (Патент України на корисну модель № 17767. - МПК7 А61К 35/12, А61К 35/78. - Спосіб лікування синдрому підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 16.10.2006 p. - Бюл. № 10). Однак при використанні й даного способу в деяких хворих із СПС і загостренням запального процесу в ГБС ще затягується ліквідація останнього, а тому й зберігаються порушення окремих клініко-біохімічних показників. У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування хворих із СПС, сполучений з хронічною патологією ГБС, який включає крім ербісолу, холенорму й антралю додаткове введення їм гепатозахисного препарату ліволіну форте (Патент України на корисну модель № 33211. - МПК (2006) А61К 35/12, А61К 36/00. - Спосіб лікування хворих на синдром підвищеної стомленості на тлі хронічної патології гепатобіліарної системи. - Опубл. 10.06.2008 р. - Бюл. №11). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості найближчого аналога. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що в окремих хворих із СПС, зокрема з вираженим загостренням запального процесу в ГБС, все ж таки ще зберігаються зсуви імунологічних показників і концентрації так званих «середніх молекул» (CM). Задачею корисної моделі було вдосконалення існуючого способу лікування хворих із СПС, сполученим з хронічною патологією ГБС, скорочення 49062 4 терміну й покращання його результатів шляхом додаткового введення сучасного фітопрепарату авеолу. Авеол (Aveol) - це спиртова настоянка трави вівса посівного (Hb. Avenaea sativa L.) у співвідношенні 1:5. Авеол відноситься до фармакологічної групи тонізуючих засобів. Код АТС А13А. Дія препарату обумовлена властивостями компонентів, які входять до складу трави вівса посівного: з наявністю індольного алкалоїду авеніну пов'язана седативна дія настоянки, три терпенові сапоніни обумовлюють стимулювальний, антидепресивний і адаптогенний ефект, сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності, стимуляції неспецифічного імунітету. Стерини й сапоніни, за рахунок структурної подібності до холестерину, мають здатність впливати на його обмін в організмі, що реалізується проти склеротичним ефектом. Основний клітинний механізм дії вівса полягає в покращанні енергозабезпечення тканин і клітин, підвищенні їх функціональної активності мембраностабілізуюючими й антиоксидантними властивостями. До того ж, трава вівса посівного органічні кислоти - щавелеву, малонову, ерукову, а також кумарин, скополетин, вітаміни А, Е, В1, В2. У той же час при СПС даний препарат раніше не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною. Авеол зареєстрований в Україні в якості лікарського препарату (реєстраційне посвідчення № UA/9746/01/01) й дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України № 398 від 04.06.09). Дана пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій нами закономірності, яка полягає в тому, що додаткове включення авеолу до комбінації ербісолу, холенорму, антралю й ліволіну сприяє суттєвому прискоренню покращання клініко-біохімічних показників, що стосуються функціонального стану ГБС, у тому числі при наявності у хворих внутрішньо-печінкового холестазу й водночас сприяє ліквідації клінічної симптоматики астенічного регістру, яка характерна для хворих на СПС. Авторами корисної моделі вперше в експериментальних умовах встановлено й потім підтверджено в клініці, що авеол як гепатопротектор та антиоксидант, який до того ж стимулює неспецифічний імунітет, реалізує позитивні фармакологічні ефекти у хворих, в яких є виражений синдром внутрішньо-печінкового холестазу, що за даними авторів дуже часто зустрічається при наявності СПС, сполученого з хронічною патологією ГБС. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворому з наявністю СПС, сполученим з хронічною патологією ГБС, додатково до ербісолу, холенорму, антралю й ліволіну призначають авеол. Авеол вводять усередину за ЗО хвилин до їди при І стадії СПС (компенсованій) - по 15-20 крапель 2 рази на добу протягом 3-4 тижнів, при II стадії СПС (субкомпенсованій) - по 15-20 крапель 3 рази на добу протягом 4-5 тижнів і при III стадії СПС (декомпенсованій) - по 20-25 крапель 3 рази на добу протягом 5-6 тижнів поспіль. При розробці заявленого способу нами було обстежено дві групи хворих з наявністю СПС, спо 5 лученим з хронічною патологією ГБС - основна (84 особи) і група зіставлення (75 осіб) у віці від 24 до 55 років. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю перебігу СПС і хронічної патології ГБС, а також вираженням імунологічних порушень. Хворі основної групи отримували лікування згідно до заявленого способу, тобто ербісол, холенорм, антраль, ліволін і додатково - авеол, у той час як хворі групи зіставлення - згідно до відомого способу-найближчого аналога (лише ербісол, холенорм, антраль і ліволін). При клінічному обстеженні було встановлено, що до початку лікування у хворих обох груп були однотипові скарги на стан здоров'я й виявлена однакова клінічна симптоматика. Так, обстежені хворі як в основній групі, так і групи зіставлення скаржилися на загальну слабість, нездужання, підвищену стомленість і дратівливість, зниження розумової й фізичної працездатності, помірний головний біль, зниження апетиту, нерідко наявність гіркоти або металевого смаку в роті, тяжкість у правому підребер'ї, у низці випадків також відмічалися дифузні міалгії й наявність субфебрилітету у вечірній час. При об'єктивному обстеженні була встановлена наявність субіктеричності склер, а в окремих випадках також і шкіри, збільшення печінки, яка виступала на 2-4 см з-під реберного краю, помірне підвищення її щільності, позитивний симптом Кера, обкладеність язика білим, сірим або брудним жовтим нальотом. Нерідко мала місце виражена дихальна аритмія пульсу, стійкий червоний дермографізм, похолодання кінцівок, мармуровість кистей рук, що свідчило про розлади з боку вегетативної нервової системи. Субфебрилітет у межах 37,2-37,6 С відмічався переважно у вечірній 49062 6 час. Нерідко в обстежених хворих мало місце також збільшення й чутливість задніх шийних лімфатичних вузлів. В анамнезі в більшості обстежених відмічена підвищена захворюваність на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - 4 й більше епізоди на рік, а також наявність хронічної запальної патології (частіше хронічного тонзиліту чи хронічного бронхіту). При проведенні ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини була встановлена наявність гепатомегалії, неравномірної ехогенності печінки (у частини хворих), або підвищення ехощільності паренхіми печінки, потовщення стінки жовчного міхура, нерідко його деформація перетинками або спайками, наявність у порожнині міхура "замазки" (детриту), що свідчить про наявність одночасно хронічного гепатиту й хронічного некалькульозного холециститу. Проведення клінічного обстеження в динаміці при лікуванні хворих із СПС, сполученим з хронічною патологією ГБС дозволило встановити, що ефективність лікування суттєво залежало від того способу, яким воно проводилося. При цьому у хворих, які лікувалися за допомогою заявленого способу, мало місце чітко виражене прискорення ліквідації патологічної симптоматики й досягнення внаслідок цього стійкої клінічної ремісії захворювання. При аналізі впливу заявленого й відомого (найближчого аналога) способів лікування хворих із СПС при наявності фонової хронічної патології ГБС у вигляді хронічного неспецифічного реактивного гепатиту або стеатозу печінки були виявлені конкретні особливості, які свідчать про наявність суттєвих переваг заявленого способу в порівнянні з відомим способом-найближчим аналогом, як це видно з таблиці 1. Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування хворих із СПС, сполученим з хронічною патологією ГБС на загальні клінічні показники (М±m) Групи обстежених Клінічні показники Р основна (n =75) зіставлення (n=84) Тривалість збереження (діб): загальної слаб7,5±0,5 10,8±0,8