Пристрій для моделювання будови атомного ядра з позиції гіпотези “електро-магнітно-гравітаційної тріади полів” (пристрій, що відображає нову “міцелярну” модель будови атомного ядра) за о.о.нахабою

Пристрій для моделювання будови атомного ядра з позиції гіпотези "електро-магнітногравітаційної тріади полів" (пристрій, що відображує нову "міцелярну" модель будови атомного ядра), що являє собою серію виготовлених із мідного дроту гіпотетичних моделей будови складових елементарних часток та гіпотетичну модель будови атомного ядра, який відрізняється тим, що даний пристрій, що зображений на фіг.6, складається із однакових за будовою конструктивних елементів 4, що моделюють нуклони, кожен конструктивний елемент складається із таких компонентів: спіраль із мідного дроту конічної форми 1 (що моделює електричну складову елементарних часток), крізь центральну частину даної спіралі про U 2 (19) 1 3 43300 4 33], котра фактично і є макромоделлю будови дньо побачити у мікроскоп будову окремих елемеатомного ядру (але ядру, що складається лише з нтарних часток неможливо. протонів), при цьому конічні обмотки, що входять Яка саме форма, розміри та структура електдо складу радіальної електромагнітосфери є макрона, протона, нейтрона? Який саме матеріальний ромоделлю протонів, що входять до складу атомсубстрат електричних, магнітних, гравітаційних та ного ядра (із тією лише різницею, що обмотки магядерних взаємодій? нітосфери - багатошарові, а електрична складова Ані сучасна фізика, ані сучасна математика у протонів одношарова як у соленоїда). Згідно гіпоізольованому від інших наук стані не здатні відпотетичних моделей, що розглянуті у даній заявці, вісти на ці питання. Ось чому на протязі сторіччя радіальна електромагнітосфера може стати персотні талановитих фізиків та математиків так і не шим у фізиці пристроєм для отримання керованозмогли цього зробити. Для аналізу цих проблем го надщільного штучного гравітаційного поля. необхідний інтелект вченого, здатний одночасно Найбільш близьким аналогом запропонованої використовувати можливості усіх суміжних із фізимоделі є Резерфордівська модель будови атомнокою наук та вільно володіючий філософією, тільки го ядра. Ця модель відображує розташування протакий підхід допоможе правильно добудувати логітонів та нейтронів у маленькому тяжкому ядрі, і чні зв'язки між усіма суміжними розділами науки, електронів, що обертаються навколо цього ядра. котрі описують різні аспекти вивчаємого питання Але ця модель жодним чином не відображує ані [34]. будову нуклонів, ані схему їх розташування у ядрі, Серед вчених минулого лише одиниці відповіані природу ядерних сил. Тому ця модель є неповдають таким вимогам, це Нільс Бор, Майкл Фараною і потребує значного вдосконалення та уточдей, Джеймс Максвелл, Ісак Ньютон, Ернест Резенення. Переосмислення на новому рівні деяких рфорд, Андре Ампер, П'єр Кюрі та дуже небагато розділів фізики та постановка певних експерименінших. Я перерахував саме цих вчених, бо вони тів, дозволили сформувати гіпотезу будови „елеккраще ніж інші вміли працювати на стиках різних тромагнітно-гравітаційної тріади полів" (описану розділів науки, що призводило до відкриття нових мною у іншій заявці), котра дозволила пізнати ядневідомих раніше розділів фізики, що знаходились ро на більш глибинному рівні організації матерії, а на цих стиках. Якщо ці вчені володіли би сучасною саме на рівні окремих енергетичних складових інформацією з фізики, вони за кілька місяців віделементарних часток і, як слідство сформулювати повіли би на усі ці питання. З 13 років я ретельно принципово нову, поки ще гіпотетичну, модель познайомився із їх біографіями, їх психологією і будови атомного ядра, матеріальним втіленням найголовніше із методологією їх мислення на котрої є пристрій, що описується у даній заявці. шляху здійснення винаходів та відкриттів, що вони Далі, у зв'язку із складністю теоретичного асробили. Але мені знадобилось понад 15 років, щопекту даної розробки, введенню нових експеримеби на папері та на моделях, використовуючи пракнтальних даних, що привели до перегляду деяких тично усі відомі мені сучасні знання із фізики, хімії, вже існуючих моделей фізичних процесів та явищ, біології, філософії [34], психології, медицини, істодля більшої ясності, до формування задачі винарії розвитку різних розділів науки із значними пеходу, я навожу коротке теоретичне обґрунтування ревантаженнями свого звичайного середньостатиданої розробки (с.3-14 опису даної заявки), окремі стичного інтелекту сформувати лише неточні аспекти та фрагменти котрого вже апробовані та гіпотетичні відповіді, котрі хоч і частково підтверопубліковані у матеріалах кількох конференцій з дженні експериментально, але потребують рететеоретичної та ядерної фізики, а саме Nucleusльної перевірки та обов'язкового математичного 2008 секція пристроїв ядерно-фізичного експерианалізу, та насамперед перевірки на патентну номенту (Москва, Росія), конференція Ломоносоввизну. 2008 секція теоретичної фізики (Москва, Росія), Для відповіді на ці питання, я пропоную ввести конференція по сучасній космічній техніці секція у сучасну фізику принципи структурноперспективних рухових та енергетичних установок функціонального взаємозв'язку, котрі успішно ви(м.Корольов, Росія). користовуються у медицині, біології, філософії, ...У зв'язку із тим, що у сучасній фізиці повнісколи необхідно описати те, що безпосередньо потю відсутні знання про геометрію та будову елебачити неможливо, або досить складно. ментарних часток на рівні їх складових, сучасна Для більш детального пізнання будови єдиномодель будови атомного ядра не точна, а у зв'язку го поля, я пропоную використати загальнофілоіз тим, що невідома геометрія та будова електричсофський принцип нерозривного взаємозв'язку ного, магнітного та гравітаційного полів - ми і на будови та функції будь-якого об'єкту дослідження, сьогоднішній день практично нічого не знаємо про що находить відображення у запропонованих „єдине поле" і не знаємо, як отримати третій коммною принципах логічного взаємозв'язку об'єктів понент „єдиного поля" - штучне гравітаційне поле. мікросвіту із об'єктами макросвіту: Ключем до розуміння будови „єдиного поля" є са1. Будова і функція будь якого об'єкту досліма елементарна частка, котра має спільну із „єдидження нерозривно пов'язані між собою, тобто ним полем" будову і складається із тих же компобудова будь-якого об'єкту дослідження повністю нентів, але елементарна частка настільки мала, визначає його функцію (властивості), специфічну що навіть найкращі сучасні мікроскопи не дозвотільки для цієї будови. Це дозволяє знаючи будову ляють її побачити, бо частки (електрони), що викооб'єкту дослідження точно визначити його функцію ристовують при роботі цих мікроскопів набагато та навпаки знаючи певні його прояви (функцію) більше окремих складових вивчаємих елементарточно визначити його будову. них часток. Тому на сьогоднішній день безпосере 5 43300 6 2. Якщо об'єкт дослідження у макросвіті має А так, як при розпаді нейтрону виділяється спільну будову із аналогічним об'єктом у мікросвіті, протон і електрон, можна припустити, що один із то функції цих об'єктів ідентичні. фрагментів нейтрону має форму протону, а саме у 3. Якщо об'єкт дослідження у макросвіті має складі нейтрона є точно така же структура конічної спільну функцію із аналогічним об'єктом у мікроформи, що можливо і є структурною подібністю світі, то будови цих об'єктів ідентичні. усіх нуклонів. Таким чином і протони і теоретично Згідно цим принципам можна кожному об'єкту нейтрони мають однакові стикувальні фрагменти дослідження у мікро- та нано- світі знайти відпові(див.Фіг.2). дну модель у макросвіті, за допомогою котрої і На Фіг.2 схематично зображені гіпотетичні моможливо визначити структуру мікро- та нано- об'делі будови електричної складової нуклонів (проєктів. тону та нейтрону), та реакція розпаду нейтрону на Багато об'єктів дослідження у мікросвіті мають протон та електрон, де: свої точні аналоги у макросвіті. Так аналогом еле1 - гіпотетична модель будови електричної ментарної частки у макросвіті гіпотетично є єдине складової протону (показано червоним кольором); поле, котре складається із трьох компонентів: еле2 - гіпотетична модель будови електричної ктричного поля, магнітного поля та гравітаційного складової нейтрону; поля, котрі повністю аналогічні електричній, магні3 - гіпотетична модель будови електричної тній та гравітаційній складовим елементарної часскладової електрону (показано синім кольором). тки. Для визначення взаєморозташування нуклонів Проаналізувавши основні властивості елемену ядрі, я пропоную схематично зобразити силові тарних часток (електрону, протону та нейтрону), лінії магнітного та гравітаційного поля у ядрі можна виділити 3 основні складові елементарних (див.Фіг.3). Відносно сучасним уявленням відносно часток: електрична (визначає електричний заряд), ядра та електронної оболонки гравітаційні силові магнітна (визначає магнітний момент), та гравіталінії 2 направленні з периферії до центру ядру, а ційна (визначає масу частки, її переміщення у помагнітні силові лінії формують так звані s-, p-, d-, fступальному напрямі). орбіталі. Для визначення геометрії електричної складоНа Фіг. 3 схематично зображені силові лінії мавої елементарних часток, я пропоную у якості макгнітного та гравітаційного полів у атомному ядрі, ромоделі використовувати високовольтне електде: ростатичне поле „+" та „-" знаку. 1 - загальновідома модель магнітних силових Так як електричні властивості електрону іденліній нуклонів у ядрі (показано синіми пунктирними тичні властивостям негативного електростатичнолініями); го поля, а електричні властивості протонів іденти2 - загальновідома модель гравітаційних силочні властивостям позитивного електростатичного вих ліній нуклонів у ядрі (показано зеленими безполя, можна припустити, що їх геометрія також перервними стрілками, котрі вказують напрямок дії ідентична. гравітаційного поля). Але як побачити невидиме електростатичне Виходячи із правила буравчика, можна припуполе? Точно так, як ми бачимо нитку накалювання стити на цій схемі розташування електричної палаючої у темряві електричної лампи. У момент складової нуклонів, що на Фіг.4 схематично зопереміщення вільних носіїв заряду під дією електбражена червоним кольором. ричного поля відбуваються їх множинні зіткнення На Фіг. 4 схематично зображений поперечний із іншими частками та виділення фотонів, котрі і розтин гіпотетичної моделі будови атомного ядра, засвічують область простору, у котрій відбуваєтьде: ся переміщення елементарних часток, та відбува1 - схематичне зображення електричної склається так звана візуалізація електричного поля. дової нуклона (протона) (зображені червоним коНа Фіг.1 зображена фотографія експерименту льором структури конічної форми); по візуалізації позитивного електростатичного по2 - схематичне зображення магнітної складоля. Між двома електродами (один позитивний, вої нуклона (протона) (зображені синім кольором другий негативний) створюється постійне електромагнітні силові лінії нуклонів, що формують орбістатичне поле (U=300 кВ). Коли електроди знахоталі електронної оболонки); дяться на відстані 50 см один від одного ми нічого 3 - схематичне зображення гравітаційної склане бачимо. Поступово зближуючи електроди один дової нуклона (протона) (зображені зеленим кодо одного на відстань 10-8 см, на позитивно заряльором силові лінії гравітаційного поля нуклонів, дженому електроді відмічається синє світіння коніщо направленні з периферії до центру, концентчної форми (тобто відбувається тліючий розряд). руються у центрі ядра та формують ядерні сили). На відстані менш ніж 5 см відбувається електричВраховуючи, що і магнітні і гравітаційні силові ний пробій (розряд) і світіння конічної форми лінії проходять у центрі електричної складової трансформується в узький циліндричний канал, по нуклонів, можна припустити, що і магнітна і гравікотрому переміщуються іони (тобто відбувається таційна складові елементарних часток мають спідуговий розряд). льне походження, і що при певних умовах можлиОскільки властивості позитивного електростава трансформація магнітної складової (магнітного тичного поля ідентичні властивостям протона, мополя) у гравітаційну складову (гравітаційне поле) і жна припустити, що геометрія протона ідентична навпаки (див.Фіг.5). геометрії позитивного електростатичного поля. На Фіг.5 схематично зображений конструктивТаким чином електрична складова протона предний елемент пристрою для моделювання будови ставляє собою структуру конічної форми. атомного ядра з позиції гіпотези „електро-магнітно 7 43300 8 гравітаційної тріади полів" (пристрою, що відобра2. Електричне поле може формувати магнітне жує нову „міцелярну" модель будови атомного поле і навпаки за класичними законами електроядра). На даній ілюстрації цей конструктивний магнетизму. елемент пристрою (описаного у даній заявці) мо3. При розмиканні магнітних силових ліній магделює нуклони атомного ядра, де: нітне поле може трансформуватись у гравітаційне 1 - конічна спіраль із мідного дроту (схематичі навпаки при відновленні замкненості силових но показана червоним кольором), моделює електліній, гравітаційне поле трансформується у магнітричну складову (електричне поле) елементарних не. часток; 4. При формуванні лише магнітного поля, еле2 - кільця із мідного дроту (схематично показактричне і магнітне поле існують одночасно у вині синім кольором), моделюють силові лінії магнітгляді єдиного електро-магнітного поля, а при форної складової елементарних часток; муванні третього (гравітаційного поля) електричне, 3 - прямолінійні фрагменти мідного дроту магнітне та гравітаційне поле існують одночасно у (схематично показані зеленим кольором), модевигляді так званої „електро-магнітно-гравітаційної люють силові лінії гравітаційної складової елементріади полів", іменуємої класиками, як модель тарних часток. єдиного поля. Таким чином, виводиться нова гіпотетична Також даний пристрій дозволяє вивести нову модель будови елементарної частки, що формугіпотетичну „міцелярну" модель будови атомного люється наступним чином: ядра, з позиції гіпотези „електро-магнітно1. Електрони, протони та нейтрони складаютьгравітаційної тріади полів", що формулюється нася із трьох складових, що є трьома різними за геоступним чином: метрією та функцією формами існування енергії, а 1. Усі нуклони мають однакові стикувальні саме електрична складова (визначає електричний фрагменти конічної форми, контактують один із заряд електрона та протона, у нейтрона вона таодним боковими поверхнями цих конусів, формуя кож є, але його електричний заряд нейтралізовано полу у центрі сферу, так звану „міцелу" (див.Фіг. наявністю у його складі одного протону та одного 6); електрону), магнітна складова (визначає магнітні 2. Кожний нуклон складається із трьох складовластивості електрону та протону, у нейтрону вона вих: електричної складової (визначає заряд протакож є, але нейтралізована), та гравітаційна тонів, у нейтронів вона також є, але його електрискладова (визначає масу часток, та для нуклонів чний заряд нейтралізовано наявністю у їх складі силу ядерних взаємодій та енергію зв'язку нуклоодного протону та одного електрону, також ця нів у атомному ядрі); складова визначає розміри конічного стикувально2. Електрична складова елементарних часток го фрагменту нуклонів), магнітної складової (вимає конічну форму, та породжує магнітну складозначає магнітні властивості протонів, у нейтронів ву, із котрою вона пов'язана згідно правила бураввона також є, але нейтралізована, також ця склачика та інших класичних законів електромагнетиздова визначає здатність нуклонів формувати орбіму; талі електронної оболонки атомів), та гравітаційної 3. Магнітна і гравітаційна складові мають спіскладової (визначає масу нуклонів, силу ядерних льне походження, а саме із електричної складової, взаємодій та енергію зв'язку нуклонів у атомному при розмиканні магнітних силових ліній магнітна ядрі); складова трансформується у гравітаційну складо3. При розімкненні (розриві) магнітних силових ву (що призводить до посилення гравітаційних та ліній (див.Фіг. 7) частина магнітного поля 2 нуклоядерних взаємодій), та навпаки при замиканні гранів трансформується у гравітаційне поле 3 (при вітаційних силових ліній у магнітні, гравітаційна цьому енергія зв'язку нуклонів 1 у такому ядрі збіскладова трансформується у магнітну (що призвольшується), і навпаки при замиканні гравітаційних дить до ослаблення гравітаційних та ядерних взасилових ліній - частина гравітаційного поля 3 нукємодій). лонів трансформується у магнітне поле 2 (при У макросвіті даний пристрій дозволяє вивести цьому енергія зв'язку нуклонів у такому ядрі зменнову гіпотетичну модель будови „електрошується); магнітно-гравітаційної тріади полів" (що у літера4. Існує певна відстань між нуклонами 1 і певтурі згадується, як модель „єдиного поля"), і що не взаіморозташування нуклонів у ядрі (див.Фіг. 8), формулюється наступним чином: при котрому максимальна кількість магнітних си1. У макросвіті існує три взаємозв'язані форми лових ліній 2 нуклонів трансформована у гравітаіснування енергії: електричне поле, магнітне поле ційні силові лінії 3 (гравітаційне поле) цих нуклонів. та гравітаційне поле, що мають спільну будову У даному випадку енергія зв'язку у ядрі буде мак(складаються із енергії), але відрізняються за геосимальною (наприклад у ядрах Fe). Збільшення метрією силових ліній та фізичними властивостяміжнуклонної відстані (див.Фіг. 9) призводить до ми. При цьому якісним проявом електричного поля замикання частини гравітаційних силових ліній є можливість формувати електрорушійну силу та нуклонів та їх трансформації у магнітні силові лінії, переносити носії зарядів специфічно за їх знаком що у свою чергу зменшує енергію зв'язку у ядрі. І заряду, якісним проявом магнітного поля є формунавпаки зменшення міжнуклонної відстані посилює вання сили Лоренца, та якісним проявом гравітаКулонівське відштовхнення нуклонів, що також ційного поля є поступальне прямолінійне зміщення зменшує енергію зв'язку у ядрі; центру ваги фізичних тіл, що як слідство викликає 5. При малій кількості нуклонів у ядрі (див.Фіг. їх прямолінійний поступальний рух у напрямку дії 10), між боковими (латеральними) частинами стивектору гравітаційних силових ліній. кувальних фрагментів нуклонів 1 - більші відстані, 9 43300 10 що дозволяє більшої кількості гравітаційних силощо представленні у даній заявці. З позиції даних вих ліній 3 трансформуватися у магнітні силові гіпотез, радіальна магнітосфера може стати оснолінії 2, що обумовлює зменшення енергії зв'язку у вою для створення якісних гравітаційних контейлегких (малих) ядрах; нерів для будь-якої плазми та антиматерії, осно6. При великій кількості нуклонів у ядрі вою для створення надпотужних, (див.Фіг. 11) збільшується відстань між передніми високошвидкісних, компактних екологічно чистих (фронтальними) поверхнями стикувальних фраггравітаційних двигунів (максимальна швидкість ментів нуклонів 1, що призводе до зменшення котрих теоретично може бути близькою до швидпроцесу трансформації магнітних силових ліній 2 у кості світла) та якісних гравітаційних захисних екгравітаційні 3, що у свою чергу знижує енергію ранів для майбутніх транспортних засобів (бо зазв'язку у важких (великих) ядрах. хисний екран із надщільного гравітаційного поля Як це не дивно, саме ця гіпотетична модель буде відштовхувати від корпусу даного транспортбудови атомного ядра лягла у основу створення ного засобу практично любі форми матерії (воду, радіальної електромагнітосфери, котру я розробив повітря, високотемпературну плазму соняшної у 2003 році (далі буде згадуватись, як РЕМС), приатмосфери, агресивні компоненти атмосфери інстрою що вже кілька років тому запатентований у ших планет, космічне сміття), та забезпечить дев'яти різних охоронних документах [24-33]. Фактранспортний засіб „ідеальною" термоізоляцією. тично радіальна електромагнітосфера окрім її осСаме радіальна електромагнітосфера у хірургії новного прикладного використання є макромоделмайбутнього може стати основою для створення лю будови атомного ядра (але ядра, що пристрою для гравітаційного розведення та звескладається із одних протонів), при цьому конічні дення (з'єднання) тканин хірургічної рани (гравітаобмотки, що входять до складу даного пристрою є ційного скалпелю), що за допомогою штучного макромоделлю протонів, що входять до складу гравітаційного поля великої щільності при розвеатомного ядра (із тією лише різницею, що обмотки денні країв рани зменшує міжмолекулярні зв'язки магнітосфери - багатошарові, а електрична скламіж окремими клітинами (не ушкоджуючи ці клітидова протонів одношарова як у соленоїда). Не ни), та навпаки при зведенні країв рани посилює виключно, що високотемпературна плазма, утриміжмолекулярні взаємодії між клітинами двох країв мується у реакторному відсіку РЕМС не тільки під рани (виконуючи високоякісне безшовне так зване дією сили Лоренца, а також під дією штучного гра„гравітаційне зварювання" будь яких тканин оперувітаційного поля, що може виникнути у РЕМС при ємого хворого). досягненні певного критичного рівня щільності Звичайно усі ці гіпотези необхідно ретельно магнітного потоку у надпровідних обмотках РЕМС, перевірити, як сучасними фізиками, так і сучаснирозімкненні частини магнітних силових ліній, їх ми математиками, провести множинні їх апробації трансформації у прямолінійні незамкнуті гравітана різних конференціях та конгресах по фізиці та ційні силові лінії штучного гравітаційного поля. При математиці. цьому вектор гравітаційних силових ліній залежить Для експериментальної експертизи даних гіповід полярності магнітного поля із котрого вони тез необхідно зробити лише одне - побудувати отримані. Якщо північні полюси конічних обмоток повноцінну діючу радіальну електромагнітосферу направленні до центру реакторного відсіку радіна надпровідних обмотках та перевірити її в усіх альної електромагнітосфери - при отриманні штуможливих режимах роботи. У 2003 році мною осочного гравітаційного поля гравітаційні силові лінії бисто та власноруч сконструйовані та побудовані будуть направленні з периферії РЕМС до центру її її малоамперні аналоги (перший аналог на 525 реакторного відсіку (що забезпечить краще утриампер, тобто по 1,5 ампера на кожну одну із 350 мання високотемпературної плазми, кращу термоконічних обмоток, другий аналог на 6 ампер, тобто ізоляцію плазми від стінок реакторного відсіку, та по 0,25 ампера на кожну одну із 24 мініобмоток зміцнить РЕМС навіть при протіканні у її реактор(див. Фіг. 12-17). Нажаль у даних аналогах я не ному відсіку ядерних та термоядерних реакцій. І отримав штучне гравітаційне поле достатньої понавпаки при направленні до центру південних потужності, щоби його якось зареєструвати. І це не люсів конічних обмоток магнітосфери при досягдивно, бо кількісне співвідношення електричної та ненні критичної щільності магнітного потоку частигравітаційної складових у мікросвіті така, що прона магнітних силових ліній трансформується у тон, маючи заряд 1,64 х 10-19 Кл, має масу лише гравітаційні силові лінії, що направленні із центру 1,64 х 10-27 кг, тобто кількісне співвідношення елереакторного відсіку до периферії РЕМС, що може ктричної та гравітаційної енергетичних складових у призвести до вибуху РЕМС під час утримання у її мікросвіті - 100000000:1. Навіть якщо кількісно пореакторному відсіку навіть не дуже високотемперівнювати електричну складову протону із його ратурної плазми. Це обов'язково треба враховуваядерними силами, котрі у 100000 разів більше, ми ти перед поданням на надпровідні обмотки РЕМС маємо співвідношення 1000:1. Якщо такі же співвеликої сили струму, та особливо при утриманні у відношення існують і у макросвіті, то для отриманїї реакторному відсіку високотемпературної плазня на периферії радіальної електромагнітосфери ми. штучного гравітаційного поля еквівалентного такоАле незважаючи на усе це, радіальна електвому у 1 грамі будь-якої речовини - необхідно, щоромагнітосфера може стати найпершим у фізиці би по виткам кожної із її обмоток протікав заряд у пристроєм, за допомогою котрого буде отримано 100000 Кл. Цілком зрозуміло одне - для отримання кероване штучне гравітаційне поле великої та штучного керованого гравітаційного поля достатнадвеликої щільності, та основним пристроєм за ньої потужності - необхідно збільшити силу струму допомогою котрого можна перевірити усі гіпотези, у обмотках радіальної електромагнітосфери у ти 11 43300 12 сячі разів. При використанні надпровідників, та На Фіг.3 схематично зображені силові лінії макріогенної техніки, можна на такі же за розмірами гнітного та гравітаційного полів у атомному ядрі, та кількістю витків обмотки подавати тисячі, десятде: ки тисяч та навіть сотні тисяч ампер, тоді радіаль1 - загальновідома модель магнітних силових на електромагнітосфера і розкриє усі свої істинні ліній нуклонів у ядрі (показано синіми пунктирними можливості. Але перш ніж розпочати цей складний лініями); процес, необхідно ретельно перевірити ці гіпотези 2 - загальновідома модель гравітаційних силона патентну новизну... вих ліній нуклонів у ядрі (показано зеленими безЗадачею запропонованого винаходу є розробперервними стрілками, котрі вказують напрямок дії ка пристрою для моделювання будови атомного гравітаційного поля). ядра з позиції гіпотези „електро-магнітноНа Фіг.4 схематично зображений поперечний гравітаційної тріади полів" (що відображує нову розтин гіпотетичної моделі будови атомного ядра, „міцелярну" модель будови атомного ядра). де: Поставлена задача вирішується тим, що да1 - схематичне зображення електричної скланий пристрій, що зображений на Фіг.6 складається дової нуклона (протона) (зображені червоним коіз однакових за будовою конструктивних елементів льором структури конічної форми); 4, що моделюють нуклони, кожен конструктивний 2 - схематичне зображення магнітної складоелемент складається із таких компонентів: спіраль вої нуклона (протона) (зображені синім кольором із мідного дроту конічної форми 1 (що моделює магнітні силові лінії нуклонів, що формують орбіелектричну складову елементарних часток), крізь талі електронної оболонки); центральну частину даної спіралі проходять за3 - схематичне зображення гравітаційної скламкнені у кільця інші фрагменти мідного дроту 2 дової нуклона (протона) (зображені зеленим ко(що моделюють силові лінії магнітної складової льором силові лінії гравітаційного поля нуклонів, елементарних часток), також крізь конічну спіраль що направленні з периферії до центру, концент1 проходять прямі фрагменти мідного дроту 3, що руються у центрі ядра та формують ядерні сили). входять у широку основу її конусу, та концентруюНа Фіг.5 схематично зображений конструктивчись у один пучок, виходять через вузьку верхівку ний елемент пристрою для моделювання будови даного конусу (моделюють силові лінії гравітаційатомного ядра з позиції гіпотези „електро-магнітноної складової елементарних часток), таким чином гравітаційної тріади полів" (пристрою, що відобрауся конструкція вищезазначеного конструктивного жує нову „міцелярну" модель будови атомного елементу 4 є більш точною моделлю будови елеядра). На даній ілюстрації цей конструктивний ментарних часток, в залежності від кількості нукелемент пристрою (описаного у даній заявці) молонів у моделюємому ядрі - у пристрої присутня делює нуклони атомного ядра, де: необхідна кількість вищезазначених конструктив1 - конічна спіраль із мідного дроту (схематичних елементів 4 (що моделюють нуклони), при но показана червоним кольором), моделює електцьому вони розташовуються у моделюємому ядрі ричну складову (електричне поле) елементарних таким чином, що верхівки конусів моделюємих часток; протонів та конічних стикувальних фрагментів 2 - кільця із мідного дроту (схематично показанейтронів (тобто вузька частина конічної спіралі 1) ні синім кольором), моделюють силові лінії магнітнаправлені до центру моделюємого ядру. ної складової елементарних часток; Така конструкція пристрою відображує наступ3 - прямолінійні фрагменти мідного дроту ний принцип - при зближенні нуклонів на певну (схематично показані зеленим кольором), модевідстань, магнітні силові лінії нуклонів розмикалюють силові лінії гравітаційної складової елеменються, трансформуються у гравітаційні силові лінії, тарних часток. що направлені з периферії до центру ядра, та конНа Фіг.6 схематично зображений пристрій для центруючись у центрі ядра гравітаційне поле нукмоделювання будови атомного ядра з позиції гіполонів формує у центрі ядра ядерні сили, а на петези „електро-магнітно-гравітаційної тріади полів" риферії ядра формує слабкі (у 100000 разів менші) (пристрій, що відображує нову „міцелярну" модель сили звичайного ньютонівського притяжіння. будови атомного ядра), де: На Фіг.1 зображена фотографія експерименту 1 - конічні спіралі із мідного дроту - частини по візуалізації позитивного електростатичного поконструктивних елементів пристрою - моделюють ля, де: електричні складові (електричне поле) нуклонів 1 - позитивнозаряджений електрод; (схематично показані червоним кольором); 2 - негативнозаряджений електрод; 2 - кільця із мідного дроту - частини конструк3 - візуалізоване позитивне електростатичне тивних елементів пристрою - моделюють магнітні поле. складові (магнітне поле) нуклонів (схематично поНа Фіг.2 схематично зображені гіпотетичні моказані синім кольором); делі будови електричної складової нуклонів (про3 - прямолінійні фрагменти мідного дроту - чатону та нейтрону), та реакція розпаду нейтрону на стини конструктивних елементів пристрою - модепротон та електрон, де: люють гравітаційні складові (гравітаційне поле) 1 - гіпотетична модель будови електричної нуклонів (схематично показані зеленим кольором); складової протону (показано червоним кольором); 4 - конструктивні елементи пристрою, що мо2 - гіпотетична модель будови електричної делюють нуклони атомного ядра. складової нейтрону; На Фіг.7 схематично зображена можливість 3 - гіпотетична модель будови електричної трансформації частини магнітних силових ліній складової електрону (показано синім кольором). нуклонів у гравітаційні силові лінії, та навпаки, де: 13 43300 14 1 - схематичне зображення електричної скла4 - збільшена відстань між боковими поверхдової нуклонів (зображені червоним кольором нями стикувальних фрагментів нуклонів (у легких структури конічної форми); ядрах). 2 - схематичне зображення магнітної складоНа Фіг.11 схематично зображений принцип вої нуклонів (зображені синім кольором магнітні зменшення процесу трансформації магнітних сисилові лінії нуклонів); лових ліній нуклонів у гравітаційні силові лінії при 3 - схематичне зображення гравітаційної склазбільшенні відстані між передніми (фронтальними) дової нуклонів (зображені зеленим кольором сичастинами нуклонів у великих (важких) ядрах (полові лінії гравітаційного поля нуклонів, що направрядковий номер у таблиці Менделєєва 70-104), де: ленні з периферії до центру); 1 - схематичне зображення електричної скла4 - відстань між боковими поверхнями конічних дової нуклонів (зображені червоним кольором стикувальних фрагментів нуклонів. структури конічної форми); На Фіг.8 схематично зображений принцип мак2 - схематичне зображення магнітної складосимальної трансформації магнітних силових ліній вої нуклонів (зображені синім кольором магнітні нуклонів у гравітаційні силові лінії при оптимальній силові лінії нуклонів); міжнуклонної відстані, де: 3 - схематичне зображення гравітаційної скла1 - схематичне зображення електричної складової нуклонів (зображені зеленим кольором сидової нуклонів (зображені червоним кольором лові лінії гравітаційного поля нуклонів, що направструктури конічної форми); ленні з периферії до центру); 2 - схематичне зображення магнітної складо4 - збільшена відстань між передніми поверхвої нуклонів (зображені синім кольором магнітні нями стикувальних фрагментів нуклонів (у важких силові лінії нуклонів); ядрах); 3 - схематичне зображення гравітаційної скла5 - нуклони моделюємого ядру. дової нуклонів (зображені зеленим кольором сиНа Фіг.12 зображен центральне кільце із еквалові лінії гравітаційного поля нуклонів, що направторіальних обмоток РЕМС (горизонтальний розтин ленні з периферії до центру); радіальної електромагнітосфери) [24-33]. 4 - відстань між боковими поверхнями конічних На Фіг.13 зображений вид радіальної електростикувальних фрагментів нуклонів. магнітосфери з боку її полярної обмотки [24-33]. На Фіг.9 схематично зображений принцип змеНа Фіг.14 зображена радіальна електромагніншення процесу трансформації магнітних силових тосфера (вид зверху) [24-33]. ліній нуклонів у гравітаційні силові лінії при збільНа Фіг.15 зображений отвір, що веде до реакшенні відстані між боковими та передніми поверхторного відсіку радіальної електромагнітосфери нями конічних стикувальних фрагментів нуклонів, крізь центральний канал її полярної обмотки [24де: 33]. 1 - схематичне зображення електричної склаНа Фіг.16 зображена конічна мініобмотка недової нуклонів (зображені червоним кольором великої за розмірами радіальної електромагнітосструктури конічної форми); фери (обмотка на 1500 витків, виконана з лакеро2 - схематичне зображення магнітної складованого мідного дроту 0,03 мм у діаметрі) [24-33]. вої нуклонів (зображені синім кольором магнітні На Фіг.17 зображена невелика за розмірами силові лінії нуклонів); радіальна електромагнітосфера, зібрана з 24 коні3 - схематичне зображення гравітаційної склачних мініобмоток (кожна мініобмотка на 1500 витдової нуклонів (зображені зеленим кольором сиків, виконана з лакерованого мідного дроту 0,03 лові лінії гравітаційного поля нуклонів, що направмм у діаметрі) [24-33]. ленні з периферії до центру); Пристрій для моделювання будови атомного 4 - збільшена міжнуклонна відстань між бокоядра з позиції гіпотези „електро-магнітновими та передніми поверхнями конічних стикувагравітаційної тріади полів" (пристрій, що відобральних фрагментів нуклонів. жує нову „міцелярну" модель будови атомного На Фіг.10 схематично зображений принцип ядра) (див.Фіг.6) складається із конструктивних зменшення процесу трансформації магнітних сиелементів, кожен з котрих складається із конічної лових ліній нуклонів у гравітаційні силові лінії при спіралі 1, виконаної із мідного дроту довжиною 20 збільшенні відстані між боковими поверхнями стисм, кілець 2, виконаних із мідного дроту довжиною кувальних фрагментів нуклонів у малих (легких) 20 см, та прямолінійних фрагментів 3 мідного дроядрах (порядковий номер у таблиці Менделєєва 1ту довжиною 10 см. Усі ці компоненти зв'язані між 20), де: собою за допомогою олов'яної пайки, таким чином, 1 - схематичне зображення електричної склащо і кільця 2 і прямолінійні фрагменти З мідного дової нуклонів (зображені червоним кольором дроту проходять крізь центральну ось конічної структури конічної форми); спіралі 1. У свою чергу усі готові конструктивні 2 - схематичне зображення магнітної складоелементи 4 пристрою, що моделюють нуклони, вої нуклонів (зображені синім кольором магнітні також зв'язані між собою за допомогою олов'яної силові лінії нуклонів); пайки таким чином, що вузькі частини конічних 3 - схематичне зображення гравітаційної скласпіралей усіх конструктивних елементів направледової нуклонів (зображені зеленим кольором сині до центру моделюємого ядра. лові лінії гравітаційного поля нуклонів, що направДаний пристрій (див.Фіг.6) функціонує наступленні з периферії до центру); ним чином. Конструктивні елементи 4 пристрою моделюють нуклони атомного ядра. Спіраль із мідного дроту конічної форми 1 моделює електри 15 43300 16 чну складову елементарних часток, замкнені у - можливість більш точного моделювання букільця інші фрагменти мідного дроту 2, що проходови атомного ядра, та більш точного пояснення дять крізь центральну частину конічної спіралі 1 усіх видів взаємодії у ядрі; моделюють силові лінії магнітної складової еле- можливість повного теоретичного обґрунтументарних часток, а прямі фрагменти мідного дровання будови та принципів роботи радіальної елету 3, що також проходять крізь конічну спіраль 1 ктромагнітосфери [24-33] (створеного та запатен(що входять у широку основу її конусу, та конценттованого раніше мною пристрою), котра згідно руючись у один пучок, виходять через вузьку верданого винаходуфактично і є макромоделлю бухівку даного конусу) - моделюють силові лінії градови атомного ядру (але ядру, що складається вітаційної складової елементарних часток. Таким лише з протонів), при цьому конічні обмотки, що чином уся конструкція кожного конструктивного входять до складу радіальної електромагнітосфеелементу 4 більш точно моделює будову елеменри є макромоделлю протонів, що входять до склатарних часток, згідно котрої електричне поле нукду атомного ядра (із тією лише різницею, що облонів породжує магнітне поле нуклонів, а частина мотки радіальної магнітосфери - багатошарові, а магнітного поля нуклонів (при розімкненні магнітелектрична складова протонів одношарова як у них силових ліній) трансформується у гравітаційне соленоїда), при цьому радіальна електромагнітополе нуклонів. В залежності від кількості нуклонів у сфера може стати першим у фізиці пристроєм для моделюємому ядрі використовують необхідну кіотримання керованого надщільного штучного гралькість вищезазначених конструктивних елементів вітаційного поля; 4 (що моделюють нуклони), при цьому вони роз- можливість пізнання матеріального світу на ташовуються у моделюємому ядрі таким чином, ще більш глибинному рівні організації матерії (на що верхівки конусів моделюємих протонів та конірівні енергетичних складових елементарних часчних стикувальних фрагментів нейтронів (тобто ток). вузька частина конічної спіралі 1) направлені до Література: центру моделюємого ядру, що відображує наступ1. Огава Сюдзо. Составные модели элеменний принцип - при зближенні на певну відстань тарных частиц. М.,Мир, 1983. магнітні силові лінії нуклонів розмикаються, 2. Фелд Б. Модели элементарных частиц. Под трансформуються у гравітаційні силові лінії, що ред. А.И. Алиханяна. М.,Мир, 1971. направлені з периферії до центру ядра, та концен3. Вильсон Р. Нуклон-нуклонные взаимодейструючись у центрі ядра гравітаційне поле нуклонів твия. Под ред. В.П.Джелепова. М.Мир, 1965. формує у центрі ядра ядерні сили, а на периферії 4. Дрел С. Электромагнитная структура нуклоядра формує слабкі (у 100000 разів менші) сили нов. Пер с англ.П.С.Исаева. М.Изд. ин.лит, 1962. звичайного ньютонівського притяжіння. 5. Вильдермут К., Тан Я. Единая теория ядра. Пристрій використовується наступним чином. М.,Мир, 1980. Моделюючи електричну, магнітну та гравітаційну 6. Зисман Г.А. Строение атомного ядра. Л., складові елементарних часток, даний пристрій 1956. використовується для створення наглядної триви7. Гайзенберг В. Теория атомного ядра. М. мірної моделі будови „електро-магнітноИзд.ин.лит., 1953. гравітаційної тріади полів" (іменуєму класиками, як 8. К теории оболочечной структуры ядер. Ки„модель будови єдиного поля"), нової моделі буев, 1971. дови елементарних часток, та нової „міцелярної" 9. Айзенберг И. Микроскопическая теория ядмоделі будови атомного ядра. Також даний прира. М., Атомиздат, 1976. стрій дозволяє більш глибоко описати принципи 10. Бор Oгe. Структура атомного ядра. Пер с роботи радіальної електромагнітосфери [24-33] англ. Под ред. Л.А.Слива. М.,Мир, 1980. (створеного та запатентованого раніше мною при11. Немировский П. Теория полупрозрачного строю), котра згідно даного винаходу фактично і є ядра с размытым краем. М., 1955. макромоделлю будови атомного ядру (але ядру, 12. Федянин В.К. Электромагнитная структура що складається лише з протонів), при цьому коніядер и нуклонов. М., Высшая школа, 1967. чні обмотки, що входять до складу радіальної еле13. Френкель Я.И. Принципы теории атомных ктромагнітосфери є макромоделлю протонів, що ядер. М.Л., 1955. входять до складу атомного ядра (із тією лише 14. Айзенберг И., Грайнер В. Модели ядер. різницею, що обмотки радіальної магнітосфери Коллективные и одночастичные явления. багатошарові, а електрична складова протонів М.Атомиздат, 1975. одношарова як у соленоїда). У свою чергу раді15. Браун Джери. Единая теория ядерных моальна електромагнітосфера може стати першим у делей и сил. М.Атомиздат, 1970. фізиці пристроєм для отримання надщільного 17. Бунин В.А. Аппаратура для получения, штучного гравітаційного поля. удержания и нагрева плазмы. М.,1966. В порівнянні з прототипом, запропонований 18. Бишоп, Амаса С. Проект Шервуд. Програпристрій має ряд переваг: мма США по управляемому термоядерному син- можливість більш точного моделювання бутезу. Под ред. ак. Л.А.Арцимовича. М., Атомиздат, дови елементарних часток із визначенням будови 1960. їх гравітаційної складової; 19. Киловатая Т.Г. Управление формой плаз- можливість більш точного моделювання бумы в токамаке. Харьковский физико-технический дови „єдиного поля" із визначенням будови гравіинститут АН УССР ЦНИИ Атоминформ, 1989. таційного поля; 21. Ландсберг Г.С. Учебник по физике. М., «Наука», 1970. 17 43300 18 22. Мякишев Г.А. Элементарные частицы. М., 29. Нахаба О.О. Пристрій для перетворення «Просвещение», 1977. енергії згустку плазми сферичної форми у механі23. В.Л.Гинзбург, Е.А.Андрюшин. Сверхпровочний імпульс корпусу двигуна. Патент України на димость. корисну модель №23743. Міністерство науки і 24. Нахаба О.О. Пристрій для утримання висоосвіти України. Держ.департамент інтелектуальної котемпературної плазми у згустку сферичної форвласності. Бюл. №8, 2007 р. ми та її керованої емісії у строго детермінованому 30. Нахаба О.О. Пристрій для використання напрямі. Патент України на корисну модель розсіяного пучка високотемпературної плазми для №17149. Міністерство науки і освіти України. захисту об'єктів від механічного зіткнення із іншиДерж.департамент інтелектуальної власності. ми об'єктами та іншими видами матерії. Патент Бюл.№9, 2006 р. України на корисну модель №23394. Міністерство 25. Нахаба О.О. Пристрій для утримання висонауки і освіти України. Держ.департамент інтелеккотемпературної плазми у згустку сферичної фортуальної власності. Бюл. №7, 2007 р. ми та її керованої емісії у строго детермінованому 31. Нахаба О.О. Пристрій для перетворення напрямі. Патент України на винахід №82551. Мініенергії швидкої ланцюгової ядерної реакції у користерство науки і освіти України. Держ.департамент сні види енергії. Патент України на корисну моінтелектуальної власності. Бюл. №8, 2008р. дель №31712. Міністерство науки і освіти України. 26. Нахаба А.А. Устройство для удержания Держ.департамент інтелектуальної власності. высокотемпературной плазмы в сгустке сферичесБюл. №8, 2008 р. кой формы и его управляемой эмиссии в строго 32. Нахаба О.О. Пристрій для використання определенном направлении. Патент Российской розсіяного пучка високотемпературної плазми для федерации на полезную модель №79228. Федезахисту об'єктів від механічного зіткнення із інширальная служба по интеллектуальной собственноми об'єктами та іншими видами матерії. Патент сти, патентам и товарным знакам. Федеральный України на винахід (№ заявки а 2006 13329, є поинститут промышленной собственности. Бюл. зитивне рішення про видачу патенту на вина№35, 20.12.2008г. хід(№16237/1 від 05.12.08) і проведена проплата 27. Нахаба О.О. Пристрій для утримання висоза публікацію). Міністерство науки і освіти України. котемпературної плазми у згустку сферичної форДерж. департамент інтелектуальної власності. ми та її керованої емісії. Патент України на корис33. Нахаба О.О. Пристрій для отримання, ну модель №16104. Міністерство науки і освіти утримання та використання антипротонної плазми. України. Держдепартамент інтелектуальної власПатент України на корисну модель №35724. Мінісності. Бюл. №7, 17.07.2006р. терство науки і освіти України. Держ.департамент 28. Нахаба О.О. Пристрій для перетворення інтелектуальної власності. Бюл. №19, 2008р. енергії згустку плазми сферичної форми у елект34. Нахаба О.О. Пристрій для уніфікованої оброенергію. Патент України на корисну модель робки інформації, відображеної у вигляді тривимі№22116. Міністерство науки і освіти України. рної асоціативно-логічної структури. Патент УкраїДерждепартамент інтелектуальної власності. Бюл. ни на корисну модель № 35725. Міністерство №4, 2007 р. науки і освіти України. Держ.департамент інтелектуальної власності. Бюл. №19, 2008р. 19 43300 20 21 43300 22 23 Комп’ютерна верстка В. Мацело 43300 Підписне 24 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601