Полімерні прошарки, що зменшують проникнення звуку, та багатошарова скляна панель, що містить полімерний прошарок

1. Полімерний прошарок, що містить: перше полімерне покриття, яке містить пластифікований полівінілбутираль; друге полімерне покриття, яке містить пластифікований полівінілбутираль, де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного першого полімерного покриття, де зазначене друге полімерне покриття має залишковий вміст гідроксилу у мас. відсотку, який щонайменше на 2% менше залишкового вмісту гідроксилу у мас. відсотку зазначеного першого полімерного покриття, де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття розташовані в безпосередньому контакті один з одним, і де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття кожне мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 5 мол. відсотків; та третє полімерне покриття, розташоване в безпосередньому контакті із зазначеним другим полімерним покриттям, де зазначене третє полімерне покриття містить пластифікований полівінілбутираль, і де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного третього полімерного покриття. 2 (19) 1 3 перше полімерне покриття, яке містить пластифікований полівінілбутираль, що має залишковий вміст гідроксилу менше, ніж 25мас. відсотків; друге полімерне покриття, яке містить пластифікований полівінілбутираль, що має залишковий вміст гідроксилу менше, ніж 23мас. відсотки, де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного першого полімерного покриття, де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття розташовані в безпосередньому контакті один з одним, де зазначене перше полімерне покриття містить щонайменше на 2мас. відсотка більше залишкового вмісту гідроксилу, ніж зазначене друге полімерне покриття, і де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття кожне мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 5 мол. відсотків, та третє полімерне покриття, розташоване в безпосередньому контакті із зазначеним другим полімерним покриттям, де зазначене третє полімерне покриття містить пластифікований полівінілбутираль, і де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного третього полімерного покриття. 11. Полімерний прошарок за п.10, де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття щонайменше на 15 частин в розрахунку на сто частин більша, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного першого полімерного покриття. 12. Полімерний прошарок за п.10, де міцність на розрив при напрузі зазначеного першого полімерного покриття більше, ніж 165 кілограмів на квадратний сантиметр, а міцність на розрив при напрузі зазначеного другого полімерного покриття менше, ніж 150 кілограмів на квадратний сантиметр. 13. Полімерний прошарок за п.10, де міцність на розрив при напрузі зазначеного першого полімерного покриття більше, ніж 180 кілограмів на квадратний сантиметр, а міцність на розрив при напрузі зазначеного другого полімерного покриття менше, ніж 165 кілограмів на квадратний сантиметр. 14. Полімерний прошарок за п.10, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу щонайменше на 4% нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного покриття. 15. Полімерний прошарок за п.10, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу щонайменше на 8 % нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного покриття. 87902 4 16. Полімерний прошарок за п.10, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу щонайменше на 17 % нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного покриття. 17. Полімерний прошарок за п.10, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу менше, ніж 17,0%, а зазначене перше полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу менше, ніж 20%. 18. Сумісно екструдований полімерний прошарок, що містить: перший шар, який містить пластифікований полівінілбутираль; другий шар, який містить пластифікований полівінілбутираль, де кількість пластифікатору у зазначеному другому шарі є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному першому шарі, де зазначений другий шар має залишковий вміст гідроксилу у мас. відсотку, який щонайменше на 2% менше залишкового вмісту гідроксилу у мас. відсотку зазначеного першого шару, де зазначений перший шар та зазначений другий шар розташовані в безпосередньому контакті один з одним, і де зазначений перший шар та зазначений другий шар кожний мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 5мол. відсотків; та третій полімерний шар, розташований в безпосередньому контакті із зазначеним другим полімерним шаром, де зазначений третій полімерний шар містить пластифікований полівінілбутираль, і де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного шару є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного третього полімерного шару. 19. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.18, де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного шару щонайменше на 15 частин в розрахунку на сто частин більша, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного першого полімерного шару. 20. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.18, де міцність на розрив при напрузі зазначеного першого полімерного шару більше, ніж 165 кілограмів на квадратний сантиметр, а міцність на розрив при напрузі зазначеного другого полімерного шару менше, ніж 150 кілограмів на квадратний сантиметр. 21. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.18, де міцність на розрив при напрузі зазначеного першого полімерного шару більше, ніж 180 кілограмів на квадратний сантиметр, а міцність на розрив при напрузі зазначеного другого полімерного шару менше, ніж 165 кілограмів на квадратний сантиметр. 22. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.21, де зазначений другий полімерний шар має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу що 5 87902 6 найменше на 4 % нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного шару. 23. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.19, де зазначений другий полімерний шар має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу щонайменше на 8% нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного шару. 24. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.18, де зазначений другий полімерний шар має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу менше, ніж 17,0%, а зазначений перший полімерний шар має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу менше, ніж 20%. 25. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.18, де зазначений перший полімерний шар та зазначений другий полімерний шар кожний мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 3 мол. відсотки. 26. Сумісно екструдований полімерний прошарок за п.18, де зазначений перший полімерний шар та зазначений другий полімерний шар кожний мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 1мол. відсоток. 27. Багатошарова скляна панель, що містить два шари скла, між якими розміщений полімерний прошарок, де зазначений полімерний прошарок містить: перше полімерне покриття, яке містить пластифікований полівінілбутираль; друге полімерне покриття, яке містить пластифікований полівінілбутираль, де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного першого полімерного покриття, де зазначене друге полімерне покриття має залишковий вміст гідроксилу у мас. відсотку, який щонайменше на 2% менше залишкового вмісту гідроксилу у мас. відсотку зазначеного першого полімерного покриття, де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття безпосередньо контактують один з одним, і де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття кожне мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 5 мол. відсотків; та третє полімерне покриття, розташоване в безпосередньому контакті із зазначеним другим полімерним покриттям, де зазначене третє полімерне покриття містить пластифікований полівінілбутираль, і де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття є щонайменше на 10 частин в розрахунку на сто частин більшою, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного третього полімерного покриття. 28. Скляна панель за п.27, де кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного другого полімерного покриття щонайменше на 15 частин в розрахунку на сто частин більша, ніж кількість пластифікатору у зазначеному пластифікованому полівінілбутиралі зазначеного першого полімерного покриття. 29. Скляна панель за п.27, де міцність на розрив при напрузі зазначеного першого полімерного покриття більше, ніж 165 кілограмів на квадратний сантиметр, а міцність на розрив при напрузі зазначеного другого полімерного покриття менше, ніж 150 кілограмів на квадратний сантиметр. 30. Скляна панель за п.27, де міцність на розрив при напрузі зазначеного першого полімерного покриття більше, ніж 180 кілограмів на квадратний сантиметр, а міцність на розрив при напрузі зазначеного другого полімерного покриття менше, ніж 165 кілограмів на квадратний сантиметр. 31. Скляна панель за п.27, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу щонайменше на 4 % нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного покриття. 32. Скляна панель за п.27, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу щонайменше на 8% нижче, ніж мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу зазначеного першого полімерного покриття. 33. Скляна панель за п.27, де зазначене друге полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу менше, ніж 17,0%, а зазначене перше полімерне покриття має мас. відсоток залишкового вмісту гідроксилу менше, ніж 20%. 34. Скляна панель за п.27, що містить третє полімерне покриття, розташоване в контакті із зазначеним другим полімерним покриттям, де зазначене третє полімерне покриття має такі самі властивості, що і зазначене перше полімерне покриття. 35. Скляна панель за п.27, де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття кожне мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 3 мол. відсотки. 36. Скляна панель за п.27, де зазначене перше полімерне покриття та зазначене друге полімерне покриття кожне мають залишковий вміст ацетату менше, ніж 1 мол. відсоток. Даний винахід належить до галузі полімерних прошарків і багатошарових скляних панелей, що містять полімерні прошарки, і, більш конкретно, даний винахід належить до галузі полімерних прошарків, що містять багатошарові термопластичні покриття. Полі(вінілбутираль) (PVB) звичайно використовується у виготовленні полімерних покриттів, які можуть бути використані як прошарки у шаруватих 7 матеріалах, що пропускають світло, таких як небитке скло або полімерні шаруваті матеріали. Небитке скло часто відноситься до прозорого шаруватого матеріалу, що включає полі(вінілбутиральне) покриття, чи прошарок, розміщений між двома покриттями скла. Небитке скло часто використовується для забезпечення прозорої перешкоди в архітектурних або автомобільних прорізах. Його головна функція полягає у поглинанні енергії, такої яка спричинена ударом якогось об'єкту, щоб не дозволити проникнути через отвір або розкидання осколків скла, таким чином зменшуючи збитки або ушкодження предметів чи людей усередині огородженої ділянки. Небитке скло також може бути застосовано для забезпечення інших корисних ефектів, таких як зменшення проникнення ультрафіолетового (UV) та/або інфрачервоного (IR) світла, та/або поліпшення зовнішнього виду та естетичної привабливості віконних прорізів. Термопластичний полімер, введений в небитке скло, може містити одинарний шар термопластичного полімеру, такий як полі(вінілбутираль), що має одну або більше фізичних властивостей, модифікованих для зниження відсотку проникнення звуку крізь скло. Звичайні спроби послаблення проникнення звуку включають застосування термопластичних полімерів з низькими температурами скловання. Інші спроби включають застосування двох суміжних шарів термопластичного полімеру, причому шари мають не схожі властивості (див., наприклад, патенти США №№5340654 і 5190826, і заявку на патент США №2003/0139520А1). Додаткові поліпшені композиції і способи необхідні для посилення властивостей утримання звуку багатошарових скляних панелей, і особливо, багатошарових скляних панелей, що містять полі(вінілбутиральні) шари, що дозволяє легку обробку та відсутність негативного впливу на оптичні якості. Даний винахід забезпечує багатошарові прошарки, що можна використовувати в типових застосуваннях багатошарової скляної панелі для зниження проникнення звуку крізь панель. Даний ефект досягається підтримуванням різниці у концентрації пластифікатору в двох або більше полімерних покриттях, що скомбіновані у одинарний багатошаровий прошарок. За даним винаходом відкрили, що задовільні властивості звукопоглинання можуть передаватися багатошаровим скляним панелям шляхом включення багатошарового прошарку в панелі, де прошарок містить два полімерних покриття, що мають різні концентрації пластифікатору. Формуляцією полімерних покриттів для стабільного вмісту різних концентрацій пластифікатору, як детально описано у даному описі, виявили, що проникнення звуку крізь багатошарові скляні панелі можна знизити, наприклад, більш, ніж на 2 децибели за частотою або частотною областю інтересу. Крім того, так як варіанти здійснення, що мають три шари полімерного покриття, можуть бути сформульованими для легкої обробки та застосування як безпосередньої заміни традиційних прошарків у традиційних процесах, прошарки за 87902 8 даним винаходом будуть придатними у багатьох застосуваннях, не вимагаючи жодної модифікації до способу виготовлення, що застосовуються. Наприклад, застосування у якості автомобільного вітрового скла може включати використання традиційного полімерного прошарку, яке можна замінити прошарком за даним винаходом, не змінюючи процес шарування, що застосовується для формування кінцевого вітрового скла. Як застосовується у даному описі, "прошарок" являє собою будь-яку термопластичну конструкцію, що можна застосовувати у багатошаровому склі, такому як небитке скло у вітровому склі та архітектурних прорізах, та "багатошаровий" прошарок являє собою будь-який прошарок, що сформований комбінуванням, звичайно процесами шарування, двох або більше окремих шарів в одинарному прошарку. У різних варіантах здійснення даного винаходу багатошаровий прошарок містить два полімерних покриття, розміщених у контакті один з одним, де кожне полімерне покриття містить термопластичний полімер, як детально описано тут. Термопластичний полімер може бути таким самим або відрізнятися у кожному покритті. У даних варіантах здійснення ефект поглинання звуку, забезпечений для прошарку виготовленням кожного полімерного покриття з різним вмістом пластифікатору, а потім шаруванням двох шарів разом для формування одинарного багатошарового прошарку. Композиція полімерних покриттів є такою, що чиста міграція пластифікатору з одного полімерного покриття до іншого є незначною або нульовою, таким чином підтримуючи пластифікаторний диференціал. Як застосовується у даному описі, "вміст пластифікатору" може вимірюватись як частини на сто частин смоли (phr) за вагою на загальну вагу. Наприклад, якщо 30 грам пластифікатору додали до 100 грамів полімерної смоли, тоді вміст пластифікатору отриманого пластифікованого полімеру буде складати 30 phr. Як застосовується у всьому описі, коли заданий вміст пластифікатору полімерного покриття, вміст пластифікатору такого окремого покриття досліджували з посиланням на phr пластифікатору у розплаві, що застосовувався для утворення такого окремого покриття. Для покриттів з невідомим вмістом пластифікатору вміст пластифікатору досліджувався шляхом вологого хімічного способу, у якому відповідний розчинник або суміш розчинників застосовували для екстракції пластифікатору з покриття. Знаючи вагу зразка покриття і вагу екстрагованого покриття, можна розрахувати вміст пластифікатору у phr. У випадку прошарку двох полімерних покриттів одне полімерне покриття можна фізично відокремити від іншого до вимірювання вмісту пластифікатору у кожному з полімерних покриттів. У різних варіантах здійснення даного винаходу вміст пластифікатору двох полімерних покриттів відрізняється, щонайменш, на 8 phr, 10 phr, 12 phr, 15 phr, 18 phr, 20 phr або 25 phr. Кожне покриття може мати, наприклад, від 30 до 100 phr, від 40 до 90 phr або від 50 до 80 phr. 9 У різних варіантах здійснення даного винаходу залишкові вмісти гідроксилу компонентів термопластичного полімеру полімерних покриттів відрізняється, що дозволяє виготовлення покриттів зі стабільними пластифікатор ними відмінностями. Як застосовується у даному описі, залишковий вміст гідроксилу (як вміст вінільного гідроксилу або вміст полівінілового спирту) (PVOH)) означає кількість гідроксильних груп, що залишаються як бокові групи на полімерних ланцюгах після повної обробки. Наприклад, полі(вінілбутираль) може виготовлятися гідролізуванням полі(вінілацетату) до полівінілового спирту) з наступною реакцією полівінілового спирту) з бутиральдегідом для утворення полі(вінілбутиралю). У процесі гідролізування полі(вініл айцетату) звичайно не всі ацетатні бокові групи перетворюються на гідроксильні групи. Крім того, реакція з бутиральдегідом звичайно не буде давати гідроксильні групи з усіх ацетатних груп.Отже, у будь-якому кінцевому полі(вінілбутиралі) звичайно будуть залишкові ацетатні групи (такі як вініл ацетатні групи) і залишкові гідроксильні групи (як вініл гідроксильні групи) як бокові групи полімерного ланцюгу. Як застосовується у даному винаході, залишковий вміст гідроксилу вимірювався як ваговий відсоток за ASTM 1396. У різних варіантах здійснення даного винаходу залишковий вміст гідроксилу двох суміжних полімерних покриттів може відрізнятись, щонайменш, на 1,8%, 2,0%, 2,2%, 2,5%, 3,0%, 4,0%, 5,0%, 7,5% або, щонайменш, на 10%. Ця різниця розрахована відніманням залишкового вмісту гідроксилу покриття з нижчим залишковим вмістом гідроксилу від залишкового вмісту гідроксилу покриття з більшим залишковим вмістом гідроксилу. Наприклад, якщо перше полімерне покриття має залишковий вміст гідроксилу 20 вагових відсотків, а друге полімерне покриття має залишковий вміст гідроксилу 17 вагових відсотків, тоді залишковий вміст гідроксилу двох покриттів відрізняється на 3 вагових відсотки. Для заданого типу пластифікатору взаємозамінність такого пластифікатору в полі(вінілбутиралі) у значній мірі визначається вмістом гідроксилу. Звичайно, полі(вінілбутираль) з більшим залишковим вмістом гідроксилу призводитиме до зниженої взаємозамінності пластифікатору або місткості. Так само полі(вінілбутираль) з нижчим залишковим вмістом гідроксилу призводитиме до зниженої взаємозамінності пластифікатору або місткості. Ці властивості можуть застосовуватися для вибору вмісту гідроксилу кожного полі(вінілбутирального) полімеру і формулювати кожне з полімерних покриттів, щоб дозволити заповнення належного пластифікатору, і щоб стабільно підтримувати різницю у вмісті пластифікатору між полімерними покриттями. Як відомо з попереднього рівня техніки, залишковий вміст гідроксилу можна регулювати часами реакції, що регулюють, концентраціями діючої речовини та іншими змінами у технологічному процесі. У різних варіантах здійснення залишковий вміст гідроксилу двох покриттів є наступним: перше покриття менше ніж 25%, а друге покриття ме 87902 10 нше ніж 23%; перше покриття менше ніж 23%, а друге покриття менше ніж 21%; перше покриття менше ніж 21%, а друге покриття менше ніж 19%; перше покриття менше ніж 20%, а друге покриття менше ніж 17%; перше покриття менше ніж 18%, а друге покриття менше ніж 15%; перше покриття менше ніж 15%, а друге покриття менше ніж 12%. У будь-якому з даних варіантів здійснення будь-які з значень, що наведені у попередньому параграфі, можуть застосовуватись для різниці у вмісті гідроксилу між двома шарами. Як застосовується у даному описі, міцність на розрив при напрузі або міцність на розрив полімерного покриття визначена і виміряна за способом, описаним у JIS K6771. У різних варіантах здійснення даного винаходу два полімерні покриття мають наступну міцність на розрив при напрузі, де перше полімерне покриття у наступному переліку являє собою полімерне покриття з нижчим вмістом пластифікатору: перше полімерне покриття більше, ніж 135 кілограм на квадратний сантиметр, а друге полімерне покриття менше ніж 120 кілограм на квадратний сантиметр; перше полімерне покриття більше, ніж 150 кілограм на квадратний сантиметр, а друге полімерне покриття менше ніж 135 кілограм на квадратний сантиметр; перше полімерне покриття більше, ніж 165 кілограм на квадратний сантиметр, а друге полімерне покриття менше ніж 150 кілограм на квадратний сантиметр; або перше полімерне покриття більше, ніж 180 кілограм на квадратний сантиметр, а друге полімерне покриття менше ніж 165 кілограм на квадратний сантиметр; або взагалі обидва полімерних покриття відрізняються за міцністю на розрив при напрузі, щонайменш, на 15 кілограм на квадратний сантиметр. Як застосовується у даному описі традиційне шарувате скло сформоване шляхом шарування традиційного прошарку, що зараз звичайно застосовується для комерційного шаруватого скла, де традиційний прошарок має міцність на розрив при напрузі 200 кілограм на квадратний сантиметр або вищу. Для цілей даного винаходу традиційне шарувате скло означає "еталонну шарувату панель" або "еталонну панель". Покращення у звукоізоляції, як застосовується у характеристиці скляних шаруватих матеріалів, що містять прошарки за даним винаходом, визначають по відношенню еталонну шаровану панель, як описано у попередньому параграфі. У звичайних шаруватих матеріалах з двома зовнішніми шарами скла "комбінована товщина скла" являє собою суму товщини двох шарів скла; у більш складних шаруватих матеріалах з трьома або більше шарами скла комбінована товщина скла буде сумою трьох або більше шарів скла. Для цілей даного винаходу "сполучена частота" означає частоту, при якій панель проявляє падіння при зниженні проникнення звуку через "сполучений ефект". Сполучена частота еталонної панелі звичайно знаходиться у діапазоні від 2000 до 6000 Герц, і її можна емпірично визначити з монолітного покриття скла, що має товщину, рівну комбінованій товщині скла в еталонній панелі за алгоритмом: 11 15000 Fc= d де "d" являє собою загальну товщину скла у міліметрах, а "fс" виражено у Герцах. Для цілей даного винаходу покращення у акустичних показниках можуть вимірюватися підвищенням у втраті проникнення звуку при сполученій частоті (еталонній частоті) еталонної панелі. "Втрату проникнення звуку" визначали для шаруватого матеріалу данного винаходу або традиційної еталонної панелі заданих вимірювань з ASTM E90 (95) при заданій температурі 20°С. У різних варіантах здійснення даного винаходу багатошарові прошарки за даним винаходом, коли шаровані між двома листами покриття скла, знижують проникнення звуку через шаровану скляну панель, щонайменш, на 2 децибела (dB) відносно порівнювальної еталонної панелі, що має одинарний традиційний прошарок з порівнювальною товщиною багатошарового прошарку за даним винаходом. У різних варіантах здійснення даного винаходу прошарки за даним винаходом, коли шаровані між двома листами покриття скла, покращують втрату проникнення звуку, щонайменш, на 2 dB, більш переважно на 4 dB та ще більш переважно на 6 dB або вище, наприклад, на 8 dB або вище при еталонній частоті, відносно порівнювальної еталонної панелі. Спроби з відомого рівня техніки створення прошарків, що містить суміжні полімерні покриття, що, як вважалось, знижують проникнення звуку через багатошарову скляну панель, при різних композиційних пермутаціях між цими покриттями. Приклади включають патент США №5190826, що повідомляє про застосування ацеталів різної довжини вуглецевого ланцюгу, заявку на патент Японії №3124441 А та заявку на патент США №2003/0139520 А1, які повідомляють про застосування ступеню полімеризації, що відрізняється. Два інших патентних документа, патент Японії №3377848 та патент США №5340654, повідомляють про застосування залишкових рівнів ацетату, щонайменш, 5моль % у одному або двох суміжних покриттях у якості композиційної різниці. У різних варіантах здійснення даного винаходу, явно відмінних від підходів, що застосовуються в цих патентних документах, два суміжні полімерні покриття за даним винаходом мають різний вміст пластифікатору, як описано вище, і кожний додатково має залишковий вміст ацетату менше ніж 5моль %, менше ніж 4моль %, менше ніж 3моль %, менше ніж 2моль % або менше ніж 1моль %. Ці залишкові концентрації ацетату можна комбінувати з залишковими вмістами гідроксилу, приведеними вище, у будь-якій комбінації для формування двохполімерних покриттів за даним винаходом, що мають описані відмінності у вмісті пластифікатору і залишковий вміст гідроксилу, маючи вміст ацетатного залишку від невеликого до повної відсутності. Додаткові варіанти здійснення багатошарових прошарків за даним винаходом включають прошарки, що мають більше, ніж два полімерні покриття, де одно або більше додаткових полімерних покриттів мають залишковий вміст ацетату менше 87902 12 ніж 5моль %, менше ніж 4моль %, менше ніж 3моль %, менше ніж 2моль % або менше ніж 1моль %. Додаткові варіанти здійснення даного винаходу включають будь-які з вищезгаданих варіантів здійснення, що містять, крім того, третє полімерне покриття, розміщене у контакті з полімерним покриттям, що має вищий вміст пластифікатору. Добавка цього шару третього полімерного покриття дає трьохшарову конструкцію, що має наступну структуру: перше полімерне покриття з відносно низьким вмістом пластифікатору//друге полімерне покриття з відносно високим вмістом пластифікатору//третє полімерне покриття. Це третє полімерне покриття може мати таку саму композицію, як і перше полімерне покриття, або вона може відрізнятися. У різних варіантах здійснення третє полімерне покриття має таку саму композицію, як і перше полімерне покриття, що забезпечує трьохшаровий шарований прошарок, що має відносно важке для оброблення полімерне покриття, шароване між двома відносно легкими для обробки покриттями, що дає багатошаровий прошарок, що є відносно легким для обробки і може бути включений безпосередньо у існуючі процеси, які попередньо застосовують одинарне полімерне покриття, що має композицію зовнішніх двох полімерних покриттів прошарку даного винаходу, або композицію, що призводить до подібних характеристик обробки (наприклад, тенденція злипання). У інших варіантах здійснення, що застосовують три полімерні покриття у одинарному прошарку, третє полімерне покриття має композицію, відмінну від першого полімерного покриття, а різниці у композиції між третім полімерним покриттям і другим полімерним покриттям можуть бути будьякими з відмінностей, що приведені вище, для різниць між першим полімерним покриттям і другим полімерним покриттям. Наприклад, за одним ілюстративним варіантом здійснення перше полімерне покриття з залишковим вмістом гідроксилу 20%//друге полімерне покриття з залишковим вмістом гідроксилу 16%//третє полімерне покриття з залишковим вмістом гідроксилу 18%. Буде відмічено, що у даному прикладі третє полімерне покриття відрізняється від другого полімерного покриття щонайменш тим, що має залишковий вміст гідроксилу, який на 2% більше, ніж вміст гідроксилу у другому полімерному покритті. Звичайно, будь-які з інших відмінностей, відмічені в даному описі, можуть окремо або в комбінації відрізнити третій полімерний шар від другого полімерного шару. На додаток до трьохшарових варіантів здійснення, описаних тут, додаткові варіанти здійсненні включають прошарки, що мають більше, ніж три шари, в яких можна застосовувати додаткові покриття з низьким залишковим гідроксилом, наприклад, ітерації полімерних покриттів, що мають змінні вмісти пластифікатору із змінним вмістом гідроксилу та необов'язково низький або незначний залишковий вміст ацетату. Прошарки, сформовані таким способом, можуть мати, наприклад, 4, 5, 6 або до 10 окремих шарів. 13 Інші традиційні шари, що відомі в даній галузі, можна включити в прошарки за даним винаходом. Наприклад, полімерні плівки (описані детально у іншому місці опису), такі як поліефіри, як полі(етилен терефталат), що має металізований шар, масу, що відбиває інфрачервоне випромінювання, або інший продуктивний шар, розташований після нього, можна включити між будь-якими двома шарами полімерних покриттів даного винаходу. Наприклад, у двошаровому варіанті здійснення прошарок може бути виготовлений наступним чином: полімерне покриття з відносно високим вмістом пластифікатору//поліефірна плівка, що має продуктивний шар//полімерне покриття з відносно низьким вмістом пластифікатору. Взагалі, додаткові шари термопластику, такі як полі(вінілбутираль), поліефірні плівки, ґрунтові шари і шари з твердим покриттям можуть бути додані до багатошарових прошарків за даним винаходом згідно з бажаним результатом і конкретним застосуванням. У різних варіантах здійснення даного винаходу такий самий ефект зниження звуку, що характеризує прошарок двохполімерного покриття, який має різний вміст пластифікатору, досягається у одинарному полімерному покритті шляхом застосування процесу сумісного екструдування. Як відомо в даній галузі, сумісну екструзію можна застосовувати для утворення одинарного полімерного покриття, що має області у межах покриття, причому кожна область приблизно має таку форму, яу мав би окремий шар, якщо застосовували багатошарові покриття. Для кожного варіанту здійснення прошарку за даним винаходом, у якому два або більше окремих полімерних покриттів розміщені у контакті один з одним і послідовно шаровані в одинарний прошарок, також існує варіант здійснення даного винаходу, де сумісно екструдоване полімерне покриття має дві або більше окремих областей, що відповідають окремим шарам у шарованому прошарку даного винаходу. Крім того, для кожної з багатошарових скляних панелей способи утворення прошарків та способи утворення складних багатошарових скляних панелей за даним винаходом, у яких окремі полімерні покриття шаровані разом, є також аналогічним варіантом здійсненням, що застосовує сумісно екструдоване полімерне покриття замість багатошарового прошарку. На додаток до прошарків за даним винаходом забезпечуються способи зниження рівня звуку крізь отвір, що включають етап розміщення у отворі багатошарової скляної панелі, яка містить будь-який з прошарків за даним винаходом. Даний винахід також включає способи виготовлення прошарку, що включає етапи формування першого полімерного покриття і другого полімерного покриття, де двохполімерні покриття мають різні композиції, як описано тут, та шарування двохполімерних покриттів разом для формування прошарку. Даний винахід також включає способи виготовлення прошарку, що включає етапи формування першого полімерного покриття, другого полімерного покриття і третього полімерного покриття, де трьохполімерні покриття мають композиції за три 87902 14 шаровими варіантами здійснення, як описано тут, та шарування трьохполімерних покриттів разом для формування прошарку. Даний винахід також включає способи виготовлення багатошарового листового скла, що включають шарування будь-якого з прошарків за даним винаходом між двома жорсткими прозорими панелями, відомими даній галузі, наприклад, скло або акрилові шари. Даний винахід також включає багатошарові скляні панелі, такі як вітрові стекла та архітектурні вікна, що містять багатошаровий прошарок за даним винаходом. Даний винахід також включає багатошарові скляні панелі, такі як вітрове скло і архітектурні вікна, що містять багатошаровий прошарок за даним винаходом. Також включає багатошарові листові панелі, що включають пластики, такі як акрили, або інші відповідні матеріали замість скляних панелей. Полімерна плівка Як використовується у даному описі, "полімерна плівка" означає відносно тонкий та жорсткий полімерний шар, який виконує функції зміцнення шару. Полімерні плівки відрізняються від полімерних покриттів, які використовуються в даному винаході, тим, що полімерні плівки самостійно не забезпечують необхідну стійкість до проникнення та властивості, що зберігають скло, для багатошарової склоподібної структури, але краще забезпечує вдосконалення, такі як характер поглинання або відбиття інфрачервоних промінів. Полі(етилен терефталат) найбільш часто використовується як полімерна плівка. У різних варіантах здійснення шар полімерної плівки має товщину від 0,013мм до 0,20мм, переважно від 0,025мм до 0,1мм або від 0,04 до 0,06мм. Шар полімерної плівки може необов'язково мати оброблену поверхню або покритим для забезпечення однієї або більше властивостей, таких як адгезія або відбиття інфрачервоного випромінювання. Ці функціональні виконані шари включають, наприклад, багатошарову масу для відбиття інфрачервоного сонячного випромінювання і проникнення видимого світла при піддаванні сонячному світлу. Ця багатошарова маса відома в даній галузі (див, наприклад, WO 88/01230 та патент США №4799745) і може містити, наприклад, один або більше металевих шарів з ангстремною товщиною і один або більше (наприклад, два) послідовно розташованих оптично взаємодіючих діелектричних шарів. Як також відомо, див., наприклад, патенти США №№4017661 і 4786783, металевий шар(и) може необов'язково бути електрично стійким до нагрівання для запобігання зледеніння або запотівання будь-яких зв'язаних шарів скла. Додатковий тип полімерної плівки, що може застосовуватись у даному винаході, який описаний у патенті США № 6797396, містить велику кількість неметалевих шарів, чія функція полягає у відбитті інфрачервоного випромінювання без створення перешкоди, яка може бути спричиненою металевими шарами. 15 Шар полімерної плівки у деяких варіантах здійснення є оптично прозорим (тобто об'єкти, розміщені поряд на одній стороні шару, можуть бути помічені спостерігачем, який продивляється через шар з іншого боку), та звичайно має більший, в деяких варіантах здійснення значно більший, модуль пружності на розтягнення незалежно від композиції, ніж у будь-якого суміжного полімерного покриття. У різних варіантах здійснення шар полімерної плівки містить термопластичний матеріал. Серед термопластичних матеріалів, що мають придатні властивості, є нейлони, поліуретани, акрили, полікарбонати, поліолефіни, такі як поліпропілен, ацетати целюлози і триацетати, вінілхлоридніполімери і сополімери та подібне. У різних варіантах здійснення шар полімерної плівки містить матеріали, такі як повторно протягнуті термопластичні плівки, які мають відмічені властивості, що включають поліефіри, наприклад, полі(етилен терефталат) і полі(етилентерефталат)гліколь (PETG). У різних варіантах здійснення застосовувався полі(етилен терефталат), та у різних варіантах здійснення поліетилентерефталат може бути витягнутий по двом напрямкам для покращення міцності, та може бути термостабілізованим для забезпечення низьких усадочних характеристик, коли піддається підвищеним температурам (наприклад, усадка менш ніж на 2% по обом напрямках через 30 хвилин при 150°С). Різні методики покриття і методики обробки поверхні полі(етилен терефталатної) плівки, що можуть застосовуватись у даному винаході, розкриті в опублікованій заявці на європейський патент №0157030. Полімерні плівки за даним винаходом можуть також включати тверду оболонку і/або і протитуманний шар, що є відомим в даній галузі. Полімерне покриття Як застосовується в даному описі, "полімерне покриття" означає будь-яку термопластичну полімерну композицію, утворену будь-яким придатним способом в формі тонкого шару, який застосовується окремо або в масах з більш ніж одним шаром, для використання у якості прошарку, що забезпечує адекватну стійкість до проникнення і властивості захисту скла шаруватих листових панелей. Пластифікований полі(вінілбутираль) найбільш часто застосовується для формування полімерних покриттів. Полімерне покриття може містити будь-який придатний полімер, а у переважному варіанті здійснення полімерне покриття містить полі(вінілбутираль). У будь-яких варіантах здійснення даного винаходу міститься полі(вінілбутираль) як полімерний компонент полімерного покриття, включений, та включає інший варіант здійснення винаходу, у якому полімерний компонент складається або головним чином складається з полі(вінілбутиралю). У цих варіантах здійснення будь-які зміни у добавках, що розкриті у даному описі, можуть застосовуватись з полімерним покриттям, який має полімер, що складається або головним чином складається з полі(вінілбутиралю). 87902 16 У одному варіанті здійснення полімерне покриття містить полімер, оснований на частково ацетильованому полівініловому спирті) (спиртах). У іншому варіанті здійснення полімерне покриття містить полімер, вибраний з групи, що складається з полі(вінілбутиралю), поліуретану, полівінілхлориду, полі(етиленвінілацетату), їх комбінацій і подібного. У інших варіантах здійснення полімерне покриття містить пластифікований полі(вінілбутираль). У додаткових варіантах здійснення полімерне покриття містить полі(вінілбутираль) і один або більше інших полімерів. Інші полімери, що мають властивість пластифікатору, також можуть застосовуватись. У будь-якому з цих розділів, у яких переважні діапазони, значення і/або способи приведені специфічно для полі(вінілбутиралю), (наприклад, і без обмеження, для пластифікаторів, відсоткового складу компоненту, товщин і добавок, що посилюють характеристики), такі діапазони також застосовуються, де це можливо, для інших полімерів і сумішей полімерів, розкритих у даному описі, що застосовуються як компоненти у полімерних покриттях. Для варіантів здійснення, що включають полі(вінілбутираль), полі(вінілбутираль) може бути виготовлений відомими процесами ацеталізації, які включають реагування полівінілового спирту) з бутеральдегідом у присутності кислотного каталізатору з наступною нейтралізацією каталізатору, розділенням, стабілізацією і сушінням смоли, з розумінням, що у різних варіантах здійснення залишковий вміст гідроксилу буде регулюватися, як описано в даному описі. У різних варіантах здійснення полімерне покриття містить полі(вінілбутираль), що має молекулярну масу щонайменш 30,000, 40,000, 50,000, 55,000, 60,000, 65,000, 70,000, 120,000, 250,000 або, щонайменш, 350,000 грам на моль (г/моль або Дальтонів). Невеликі кількості диальдегіду або триальдегіду можна також додати у ході етапу ацеталізації для збільшення молекулярної маси до більше, ніж 350 Дальтонів (див., наприклад, патенти США №№4874814; 4814529; 4654179). Як застосовувалось у даному описі, вираз "молекулярна маса" означає середню молекулярну вагу. Якщо додаткові, традиційні полімерні покриття застосовуються на додаток до будь-яких варіантів здійснення, описаних вище, як такі, що мають різний вміст пластифікатору, такі додаткові, традиційні полімерні покриття можуть включати від 20 до 60, від 25 до 60, від 20 до 80 або від 10 до 70 частин пластифікатору на сто частин смоли (phr). Звичайно, інші кількості можуть застосовуватись відповідно конкретному застосуванню. У деяких варіантах здійснення пластифікатор має вуглеводневий сегмент менше ніж 20, менше ніж 15, менше ніж 12 або менше ніж 10 атомів вуглецю. Будь-які придатні пластифікатори можуть додаватися до полімерних смол даного винаходу для формування полімерних покриттів. Пластифікатори, що застосовуються у полімерних покриттях даного винаходу, можуть включати серед інших складні ефіри багатоосновної кислоти або 17 багатоатомні спирти. Придатні пластифікатори включають, наприклад, триетиленгліколь ди-(2етилбутират), триетиленгліколь ди-(2етилгексаноат), триетиленгліколь дигептаноат, тетраетиленгліколь дигептаноат, дигексил адипат, діоктил адипат, гексил циклогексиладипат, суміші гептил і ноніл адипатів, діізононіл адипат, гептилноніл адипат, дибутил себацат, полімерні пластифікатори, такі як масло-модифіковані себацинові алкіли і суміші фосфатів і адипатів, такі, що розкриті у патенті США №3841890 і адипатів, таких, що розкриті у патенті США №4144217, та суміші і комбінації вищеописаного. Інші пластифікатори, що можуть застосовуватись, являють собою змішані адипати, створені з алкілових спиртів від С4 до С9 і циклоспиртів від С4 до С10, як розкрито у патенті США №5013779, і складних ефірів адипатів від С6 до С8, таких як гексил адипат. У різних варіантах здійснення пластифікатор являє собою триетиленгліколь ди-2-етилгексаноат. Агенти, що регулюють адгезію (АСА), можуть також бути включені у полімерні покриття за даним винаходом для надання бажаної адгезивності. Ці агенти можуть бути включені у зовнішні покриття у варіанті здійснення трьохполімерних покриттів, наприклад. Можуть застосовуватись будь-які з АСА, розкриті у патенті США №5728472. Додатково, залишковий ацетат натрію і/або ацетат калію може бути відрегульований зміною кількості асоційованого гідроксиду, що застосовувався у кислотній нейтралізації. У різних варіантах здійснення полімерні покриття за даним винаходом містять, на додаток до ацетату натрію, біс(2-етилбутират) магнію (хімічний реферативний номер 79992-76-0). Сіль магнію може бути включеною у кількість, ефективну для регулювання адгезії полімерного покриття до скла. Добавки можуть бути включеними у полімерне покриття для збільшення його ефективності у кінцевому продукті. Такі добавки включають, але не обмежуються, пластифікатори, барвники, пігменти, стабілізатори (наприклад, ультрафіолетові стабілізатори), антиоксиданти, антиадгезиви, інші абсорбенти інфрачервоного випромінювання, агенти, що перешкоджають злипанню, комбінації вищезазначених добавок, і т. п., які відомі в даній галузі. Агенти, що селективно поглинають світло у видимій області або близько інфрачервоної області спектра, можуть додаватися до будь-яких відповідних полімерних покриттів. Агенти, що можуть застосовуватись, включають барвники і пігменти, такі як оксид індію і олова, оксид сурми і олова або гексаборид лантану (LaB6). Будь-який придатний спосіб може застосовуватися для утворення полімерних покриттів і багатошарових прошарків за даним винаходом. Деталі придатних процесів створення полі(вінілбутиралю) відомі спеціалістам даної галузі (див., наприклад, патенти США 2282057 і 2282026). У одному варіанті здійснення може застосовуватися спосіб розчинника, описаний у Vinyl Acetal Polymers, в Encyclopedia of Polymer Science & Technology, 3rd edition, Volume 8, pages 381-399, B.E. Wade (2003). У іншому варіанті здійснення може застосовуватись вологий спосіб, що описаний у даному описі. 87902 18 Полі(вінілбутираль) є комерційно доступним у різних формах від, наприклад, Solutia Inc., Сант Луїс, Міссурі, як смола Butvar™. Як використовується в даному описі "смола" означає полімерний (наприклад, полі(вінілбутиральний)) компонент, який видаляється з суміші, яка утворюється внаслідок кислотного каталізу і подальшої нейтралізації полімерних попередників. Смола взагалі буде мати інші компоненти на додаток до полімеру, наприклад полі(вінілбутиралю), такі як ацетати, солі і спирти. Як застосовується у даному винаході, "розплав" означає суміш смоли з пластифікатором та необов'язково іншими добавками. Один зразковий спосіб формування полі(вінілбутирального) шару включає екструдовання розплавлений полі(вінілбутираль), що містить смолу, пластифікатор і добавки, і потім проштовхуванням розплаву крізь щілинну головку для екструзії листів (наприклад головку, що має отвір, який значно більше у одному вимірі, ніж у перпендикулярному вимірі). Інший зразковий спосіб формування шару полі(вінілбутиралю) включає лиття розплаву з голівки на ролер, затвердіння смоли і послідовне видалення затверділої смоли як покриття. У іншому варіанті здійснення текстура поверхні або з обох сторін шару може регулюватися підгонкою поверхонь отвору голівки, або забезпеченням текстури на поверхні ролеру. Інші методики регулювання текстури шару включають варіювання параметрів матеріалів (наприклад, вміст води у смолі і/або пластифікатору, температура розплаву, розподілення молекулярної маси полі(вінілбутиралю) або комбінації параметрів, представлених вище). Більш того, шар може бути сконфігурований для включення розташованих з інтервалом виступів, які визначають тимчасову нерівність поверхні для полегшення девентиляції шару протягом процесу шарування, після якого підвищені температури та тиск процесу шарування змушують виступи плавитися в шар, що тим самим утворює гладку поверхню. Виготовлення багатошарового прошарку можна виконати, застосовуючи відомі у галузі методики, такі як незалежне утворення трьох шарів полімерного покриття, і потім шарування трьох покриттів разом при відповідних умовах, таких як тиск та нагрівання для отримання одинарного багатошарового прошарку. Полімерні покриття за даним винаходом, що містять області, які мають різний вміст пластифікатору, можуть утворюватись будь-яким способом, відомим у даній галузі. У звичайному способі два або більше розплавів, що містять полімерну смолу, пластифікатор і будь-які бажані добавки, можуть бути незалежно сформовані та сумісно екструдовані для утворення одинарного полімерного покриття, що має області, які відповідають кожному розплаву, що застосовувався. Наприклад, перший розплав з визначеним вмістом пластифікатору і другий розплав, що має вміст пластифікатору, який на 20 phr менше, ніж вміст пластифікатору у першому розплаві, можна сумісно екструдувати для утворення полімерного покриття, що має першу область і другу область, кожна приближується 19 87902 до форми окремого покриття, де друга область має вміст пластифікатору, що стабільно на 20 phr менше, ніж вміст пластифікатору у першому розплаві. У різних варіантах здійснення прошарки за даним винаходом можуть мати загальну товщину 0,1-2,5 міліметра, 0,2-2,0 міліметра, 0,25-1,75 міліметра і 0,3-1,5 міліметра (мм). Окремі полімерні покриття багатошарового прошарку можуть мати, наприклад, приблизно однакову товщину, що, коли додані разом, призводять до діапазонів загальної товщини, приведених вище. Звичайно, у інших варіантах здійснення товщина шарів може відрізнятись, але повинна додаватись до загальної товщини, що приведена вище. Параметри полімерного покриття, що описані вище, так само застосовуються до будь-якого шару у багатошаровій конструкції даного винаходу, що є шаром полі(вінілбутирального) типу. Наступні параграфи описують різні методики, що можуть застосовуватись для покращення і/або вимірювання характеристик полімерного покриття. Прозорість полімерного покриття, а особливо полі(вініл бутирального) шару, можна визначати вимірюванням показника мутності, що являє собою кількість світла, розсіяного за межі напряму падаючого променю при проходженні крізь шар. Відсоток мутності можна визначати за наступною методикою. Прилад для визначення рівня мутності моделі D25, який є доступним від Hunter Associates (Рестон, Вірджинія), може бути використаний відповідно до вимог ASTM (Американське товариство по випробовуванню матеріалів) D100361 (перевипробуваний у 1977) - процедура А, з використанням джерела світла С, під кутом спостереження 2 градуси. В різних варіантах здійснення даного винаходу відсоток мутності складає менше ніж 5%, менше ніж 3% і менше ніж 1%. Оптичну прозорість можна виміряти за допомогою спектрофотометра ультрафіолетової та видимої області спектру та ближньої інфрачервоної області спектру, такого як Ламбда 900, виготовленого Perkin Elmer Corporation, за методами 20 описаними в міжнародному стандарті Міжнародної організації по стандартизації (ISO) 9050:1990. В різних варіантах здійснення прозорість полімерного покриття даного винаходу складає, щонайменш, 60%, щонайменш, 70% або, щонайменш, 80%. Пуммель адгезії можна визначити наступною методикою, де "пуммель" означає кількісний показник адгезії полімерного покриття до скла, для визначення пуммелю застосовують наступну методику. Зразки двохшарового скляного шаруватого матеріалу виготовили при стандартних автоклавних умовах для шаруватих матеріалів. Шаруваті матеріали охолодили до близько -18°С (0°F) та вручну розбили молотком, щоб роздробити скло. Потім видалили усе розбите скло, що не прилипло до полі(вініл бутирального) шару, а кількість скла, що залишилося на полі(вініл бутиральному) шарі візуально порівняли з набором стандартів. Стандарти відповідають шкалі, де міняється ступінь скла, яке залишилося на полі(вініл бутиральному) шарі. Зокрема, пуммельний стандарт дорівнює нулю, коли ніякого скла не залишилося на полі(вініл бутиральному) шарі. При пуммельному стандарті 10 на полі(вініл бутиральному) шарі залишається 100% скал. Полі(вініл бутиральні) шври даного винаходу можуть мати, наприклад, значення пуммелю від 3 до 10. Міцність на розрив при напрузі може визначатись для полімерного покриття згідно з процедурою, описаною у JIS K6771. Приклади Полі(вінілбутиральні) покриття, що мають відмічений залишковий вміст гідроксилу, сформульованого зі змінною кількістю 3GEH (триетиленгліколь ди-(2-етилгексаноат)), і товщини його покриття представлені у Таблиці 1. Ці покриття або застосовуються для конструкції прошарків за даним винаходом, або застосовуються як традиційний прошарок для створення еталонних панелей. У всіх покриттях вмісти залишкового ацетату незначні та складають менше, ніж 1мол. %. Таблиця 1 Полі(вінілбутиральні) покриття №PVB покриття 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Полі(вініл бутиральне) покриття PVB-1 PVB-2 PVB-3 PVB-4 PVB-5 PVB-6 PVB-7 PVB-8 PVB-9 PVB-10 PVB-11 Вміст залишкового гідроксилу (%) 18,5 18,5 18,5 18,5 18,5 18,5 15,7 15,9 13,5 11,8 11,8 Вміст 3GEH (phr) 38 38 35 38 38 22 52 51 73,7 72,9 72,9 Товщина покриття (мм) 30 45 13 13 15 ЗО 15 20 9 9 6 Традиційні прошарки і приклади прошарків за даним винаходом представлені у Таблиці 2. 21 87902 22 Таблиця 2 Конструкція прошарку Вміст 3GEH, як сфоРізниця у із рмульовано у склавмісті ОH № про-шарку покриттями складними дне покриття між 1 і 2 покриттям Покриття Покриття 1 2 3 1 2 3 1 (традиційний) PVB1 38 2 (традиційний) PVB2 38 3 (традиційний) PVB1 PVB6 0 38 22 4 PVB5 PVB7 PVB5 2,8 38 52 38 5 PVB5 PVB8 2,7 38 51 38 6 PVB4 PVB9 PVB4 5 38 73,7 38 7 PVB4 PVB10 PVB4 6,7 38 75 38 8 PVB3 PVB 10 PVB3 6,7 35 72,9 35 9 PVB3 PVB11 PVB3 6,7 35 72,9 35 Виміряний вміст Виміряна 3GEH у кожному різниця у покритті вмісті 3GEH через 4 тижні (phr)* між 1 і 2 покриттям Покриття (phr) 1 2 3 38 38 30 38,2 38 37,8 37,8 35,1 35,0 30 51,8 51 73,2 75,6 72,7 73,0 38,2 38 37,8 37,8 35,1 35,0 0 13,6 13 35,4 37,6 37,8 36,0 *Прошарки зберігаються або при низький температурі, звичайно 10°С, або при кімнатній температурі, звичайно від 20 до 23°С. Традиційне шароване скло, тобто, еталонні панелі, і приклади шарованого скла складаються з прошарків, що відмічає іх покращення у акустичних параметрах відносно еталонних панелей, показаних у Таблиці 3. Таблиця 3 Конструкція прошарку № шарованого матеріалу Покриття 1 Покриття 2 Покриття 3 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 PVB1 PVB5 PVB5 PVB4 PVB4 PVB3 PVB3 PVB1 PVB1 PVB2 PVB6 PVB7 PVB8 PVB9 PVB10 PVB10 PVB11 PVB5 PVB4 PVB4 PVB3 PVB3 Комбінована STL при етатовщина скла лонній часто(мм)* ті 4,2 4,6 4,2 4,6 4,6 4,2 4,2 4,6 4,2 4,2 31 32 31 32 37 38 39 41 41 39 Покращення STL при еталонній частоті (dB)** 0 0 0 0 5 7 8 9 10 8 *Скляні шаровані матеріали містять два листи симетричного скляного покриття, тобто, кожне з покриттів скла мають однакову товщину **STL = Втрата проникнення звуку Завдяки даному винаходу стає можливим забезпечити багатошарові прошарки, що знижують проникнення звуку і що легко обробляються і швидко об'єднуються у багатошарові конструкції, такі як шаровані скляні панелі для вітрового скла і архітектурних вікон. Оскільки даний винахід описаний з посиланням на зразкові варіанти здійснення, фахівцю в даній галузі буде зрозуміло, що можуть бути зроблені різні зміни, та еквіваленти, що замінять елементи даного винаходу, без порушення об'єму та суті даного винаходу. Крім того, багато модифікацій може бути зроблено для пристосування даного винаходу до окремої ситуації або матеріалу, без виходу за його межи. Тому припускають, що даний винахід не обмежується окремими варіантами здійснення, розкритими як найкращій спосіб виконання даного винаходу, але даний винахід буде включати усі варіанти здійснення, що знаходяться в об'ємі формули винаходу, що додається. Також буде зрозуміло, що будь-яку з меж, значень або характеристик, даних для будь-якого окремого компоненту даного винаходу, можуть використовуватися взаємозамінно з будь-якими межами, значеннями або характеристиками, даними для будь-яких інших компонентів даного ви 23 87902 находу, де сумісно, для формування варіанта здійснення, при якому визначають значення для кожного з компонентів, що наведені в даному описі. Наприклад, полімерне покриття може бути сформоване, включаючи клиноподібні форми у будь-якій з меж, даних на додаток до будь-яких меж, приведених для пластифікатора, де потрібно, для здійснення багатьох перестановок, які знаходяться у межах даного винаходу, але були б громіздкими при переліку. Будь-які посилання на фігуру, наведені в рефераті або будь-якому пункті формули винаходу, Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 24 служать тільки для ілюстрації, і не повинні розглядатися, як такі, що обмежують заявлений винахід будь-яким окремим варіантом здійснення, що показаний на фігурі. Фігури накреслені не за масштабом, якщо інше не зазначено. Кожне посилання, включаючи статті журналів, патенти, заявки на патенти та книги, згадані в даному описі, включені шляхом посилань в усій їх повноті. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601