Спосіб прогнозування діабетичної нефропатії у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет

МП К6 А61В 10/00 G01 N33/48 СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ ДІАБЕТИЧНОЇ НЕФРОПАТІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ. Винахід стосується медицини, а саме ендокринології, і може бути використаний для виявлення осіб з підвищеним ризиком раннього формування діабетичної нефропатії серед хворих на цукровий діабет. Класичними клінічними орієнтирами діабетичної нефропатії вважаються стійка протеїнурія, до якої в подальшому приєднується мікрогематурія та циліндрурія, гіпостенурія, артеріальна гіпертензія, набряки, гіпохромна анемія та гіпопротеїнемія. Наявність вказаних симптомів свідчить про необоротність структурних змін ниркової тканини. У зв'язку з цим визначаючого значення в останній час набувають питання ранньої діагностики діабетичного ураження нирок. Одним з найбільш простих та інформативних методів діагностики ранніх стадій діабетичної нефропатії вважається дослідження клубочкової фільтрації (КФ). В клінічній практиці найбільшого визнанання одержало визначення КФ за ендогенним креатиніном (одногодинна креатинінова проба, обчислення середньої величини фільтрації за добу, вивчення КФ з урахуванням ЇЇ добового ритму). Відомо, що на початкових стадіях діабетичної нефропатії, ще до появи протеїнурії, клубочкова фільтрація збільшується, але добовий ритм її зберігається. Прогресування процесу приводить до зниження рівня клубочкової фільтрації, спочатку монотонного характеру, а потім - з інверсією добового ритму, при цьому реакція на водне навантаження порушується. Поява стійкої протеїнурії супроводжується поступовим зниженням показника клубочкової фільтрації (Аналог: А.С. Ефимов. Диабетические ангио 2 патии, М.: Медицина, 1989, С. 184-187). Однак, цей спосіб має ряд недоліків, пов'язаних переважно з тим, що дослідження фільтраційної функції нирок виявляє патологічні зміни, які свідчать про вже існуючі порушення ниркової гемодинаміки, але не дають змоги передбачити характер подальшого перебігу діагностованих ренальних дисфункцій. До ранніх ознак діабетичного ураження нирок відносять зміни екскреції білків з сечею - порушення селективності протеїнурії, що визначається як мікроальбумінурія (МАУ) [11,12]. В процесі багаторічного проспективного спостереження дослідниками зроблений висновок про роль мікроальбумінурії як одного з найважливіших маркерів діабетичної нефропатії, а також її початкової стадії (Аналог: Шестакова М.В. Диабетическая нефропатия: механизмы развития и прогрессирования, лечение и профилактика: Автореф. дис... д-ра мед.наук, М.,1995, 32 с). Доказано, що середньорічне збільшення екскреції альбуміну становило 8% до появи мікроальбумінурії та 50% - після її появи, а швидкість щорічного зростання екскреції альбуміну з сечею прямо пов'язана з рівнем глікозильованого гемоглобіну та наявністю артеріальної гіпертензії. На протязі 10 років у 80% хворих з мікроальбумінурією була діагностована діабетична нефропатія (Аналог: Progressive decline in renal function in diabetic patients with and without albuminuria, Tsalamandris C, Allen T. J., Gilbert R. E. et al, Diabetes, 1994, 43, № 5, P. 649-655). Використання вищевказаних методів ранньої діагностики дозволяє виявити латентні стадії діабетичного ураження нирок, однак діагноз діабетичної нефропатії на доклінічній стадії потребує неодноразового проведення комплексного клініко-лабораторного обстеження всіх хворих з використанням численних діагностичних методів, що не завжди практично може бути здійснено. У зв'язку з цим виникає необхідність виділення груп хворих з підвищеним ризиком раннього формування діабетичної нефропатії з подальшим моніторингом у них функції нирок. Дослідниками здійснюються спроби прогнозування діабетичного ураження нирок. Зокрема, запропоновано спосіб прогнозування ангіонефропатії у з дітей, хворих на цукровий діабет, шляхом обчислення співвідношення рівня білка в сечі до рівня фібронектіну крові (Аналог: А.С. № 1214092, СССР, МКИ G01N 33/48, Способ прогнозирования развития ангионефропатии при сахарном диабете у детей, В.А. Попова, В.К. Подгородниченко. опубл. 15.08.89., бюл.№30], однак, цей метод також виявляє хворих з існуючими початковими проявами діабетичної нефропатії. Сучасні досягнення імуногенетики дозволяють проводити пошук генетичних маркерів схильності до тих чи інших захворювань. У генезі діабетичної нефропатії, як одного з проявів загальної мікроангіопатії на тлі цукрового діабету, важливе значення мають, поряд с метаболічними порушеннями, певні генетичні фактори [8]. Відомо, що наявність протеінурії у батьків підвищує ризик розвитку діабетичної нефропатії у хворогоу 3 рази. Крім того, генетично зумовленими є поліморфізм гену ангіотензинперетворюючого ферменту, кількість нефронів у нирці, здатність судин до певної реакції на вазоактивні гормони, функція тромбоцитів та ендотелію [6,7]. Найбільш близьким за технічною сутністю до того, що заявляється, є дослідження діабетичної нефропатії з урахуванням різновидів перебігу цього ускладнення та цукрового діабету взагалі в залежності від наявності певних HLA-антигенів. При цьому доказана негативна роль антигену DR3 у ранньому формуванні діабетичної нефропатії (Прототип: "Клиникоморфологические и гормонально-метаболические аспекты патогенеза, диагностики и лечения ранних форм диабетической нефроангиопатии", автореферат диссертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, І.А. Абугова, Москва, 1990). Однак, цей спосіб має ряд недоліків: дослідження не проводилось у дітей та підлітків та не врахована роль окремих HLA-гаплотипів у формуванні діабетичної нефропатії. Задачею гаданого винаходу є створення такого методу прогнозування діабетичної нефропатії у дітей та підлітків, який би дозволив виділяти групи хворих з підвищеним ризиком раннього формування цього ускладнення 4 з метою проведення у них моніторингу ранніх ознак діабетичної нефропатії та, по-необхідности, своєчасного призначення протективної терапії. В останні роки все більшу увагу дослідників привертає головний комплекс генів гістосумісності (HLA), що локалізується на короткому плечі 6-ї хромосоми, та тісно пов'язаний з функцією імунної системи людини, зокрема, з активацією аутоімунних процесів в організмі. Виявлений вірогідний зв'язок між певними генами HLA та рядом хвороб, в тому числі хронічними захворюваннями нирок та цукровим діабетом, у патогенезі яких аутоімунні процеси грають значну роль [2,4,5,7]. В окремих дослідженнях встановлена підвищена частота антигенів HLA-DR2, HLADR5, HLA-DR7 у хворих на тяжкі форми хронічних нефритів [3]. Відомості про зв'язок антигенів системи HLA з цукровим діабетом та з хронічною нирковою патологією, роль імунологічних зрушень як в патогенезі цукрового діабету та його ускладнень, так і хронічних захворювань нирок, виявлені особливості структури ниркової тканини (кількість клубочків, чутливість стінок канальців до гормонального та біохімічного впливу) дозволяють припустити існування спадкової схильності до розвитку ураження нирок у певних груп хворих на цукровий діабет, що відрізняються як за властивостями ниркових структур, так і за характером імунологічної реактивності организму взагалі. Тому завдання гаданого винаходу вирішується шляхом визначення антигенів II класу системи HLA у хворих на цукровий діабет. Спосіб прогнозування діабетичної нефропатії, що пропонується, відрізняється від прототипа тим, що в результаті імуногенетичного дослідження хворого виділяють HLA-антигени (DR2, DR5, DR7). а також гаплотипи (DR5DR7 та DR2DR5), що є маркерами підвищеного ризику раннього формування діабетичної нефропатії у дітей та підлітків. Спосіб прогнозування діабетичної нефропатії здійснюється шляхом визначення антигенів II класу системи HLA у хворих на цукровий діабет, починаючи з перших років хвороби. 5 Для дослідження антигенів HLA-DR локусу використовують пролонгований варіант мікролімфоцитотоксичної проби за В-популяціею лімфоцитів. Виділення лімфоцитів, збагачених В-популяцією, проводиться на колонках, заповнених нейлоновою ватою. Типування здійснюють з використанням сироваток тестпанелей Санкт-Петербурзького НДІ переливання крові (за класом DR). Результати імуногенетичного дослідження дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет, свідчать про те, що несприятливими для формування діабетичної нефропатії у дітей та підлітків є антигени DR5. DR7, що зустрічаються досить часто, а також антигени DR2, DR52, DQ1, що виявляються з меншою частотою. Рівень мікроальбумінурії у хворих, у яких виявлені вказані антигени, значно вищий та діагностується вона на тлі меньшої тривалості захворювання, ніж у досліджених з DR1, DR3, DR4, DR6 (таблиця 1). Перебіг цукрового діабету у хворих з DR3DR4 відрізняється більшою лабільністю, частими випадками кетозу, можливо, у зв'язку з більш раннім початком хвороби. Однак, середня величина мікроальбумінурії (118,6140,0 мг/л), а також її частота в цій групі (38,3110,8%) поряд з показниками хворих з гаплотипом DR3DR7 (125,2135,2 мг/л та 33,3112,1% відповідно) виявились більш низькими порівняно з відповідними показниками в групах дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет, що мали у генотипі DR5DR7 (270,7145,7 мг/л, р