Спосіб лікування хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет

д-о $ МКВА61К31/00 Спосіб лікування хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет. Очікуваний винахід відноситься до медицини, а саме до ендокринології. При цукровому діабеті ураження нирок є головним чинником смерті. По даним різних авторів від ЗО до 50 % хворих на цукровий діабет помирають від ниркової недостатності. Ураження нирок при|цукровому діабеті є специфічною патологією - це діабетична нефропатія, і неспецифічною - це пієлонефрит. Підвищення частоти пієлонефриту при цукровому діабеті пов'язане зі зниженням імунної реактивності організму. Відомий спосіб лікування хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет (Балаболкин М.И. Сахарный диабет.-М., 1994.- 384 с), що включає введення різних комбінацій інсуліну (короткої та пролонгованої дії), або пероральне застосування цукровознижуючих препаратів, а також використання уроантисептию^в (5-НОК, нітроксоліну, невіграмону, фурадоніну або фуразолідону), сечогінних засобів (урегіту, гіпотіазиду та ін.), імуномодулюючих (Т-активіну, сплегіну та ін.), гіполіпідемічних засобів (ліпоєвої кислоти, метіоніну та ін.), антиоксидантів (exтокоферолу, нікотинової кислоти та ін.). Відомий спосіб лікування гострого пієлонефриту (А.Ф.Возианов, В.П.Кузнецов, В.Е.Дрнянская и др. Клинико-иммунологические еффекты лейкинферона припечений больных с острым гнойным пиелонефритом.// Врачебное дело, 1997.- №1,- с.88-92), що включаэ введення поряд уроантисептиками (5-НОК, нітроксоліну та ін.) лейкінферону, як імуномодулюючого засобу. Відомий спосіб лікування інфікованих поранень промежини у породіль з застосуванням препаратів плаценти (О.С.Прокопюк, В.П.Лоскутов, В.В.Лазуренко, О.В.Юркова Лечение инфицированных ран промежности у родильниц с использованием препаратов плаценты.// Медицина сегодня и завтра, 1997,- в.2.- с. 110-111), що включає використання кріоконсервованої фето-плацентарної тканини у вигляді асептичної пов'язки. Найбільш близьким до заявлюваного способу є спосіб комплексного лікування хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет (Балаболкин М.И. Сахарный диабет.-М., 1994.- 384 с.)> що включає введення різних комбінацій інсуліну (короткої та пролонгованої дії), або пероральне застосування цукровознижуючих препаратів, а також використання уроантисептикі^в (5-НОК, нітроксоліну, невіграмону, фурадоніну або фуразолідону), сечогінних засобів (урегіту, гіпотіазиду та ін.), дезагрегантів (актовегіеу, дипірідамолу та ін.), імуномодулюючих (Тактивіну, сплегіну та ін.), гіполіпідемічних засобів (ліпоєвої кислоти, метіоніну та ін.), антиоксидантів (а-токоферолу, нікотинової кмслоти та ін.), та різного роду фізіотерапевтичних процедур на протязі 3-4 тижднів та більше. Проте відомий спосіб недостатньо ефективний, бо цукровий діабет і пієлонефрит це захворювання з хронічним прогресуючим типом перебігу, тобто з частими загостреннями і декомпенсаціями, які призводять до розвитку ускладнень як цукрового діабету, так і пієлонефриту, що потребує частого і тривалого лікування. В основу винаходу поставлена задача створення способу, який не тільки чинить імуномодулюючу дію, а і зменшує потребу в інсуліні, що сприяє стійкій компенсації захворювання та перешкоджує розвитку ускладнень як цукрового діабету, так і пієлонефриту. Поставлена задача вирішується тим, що в спосіб комплексного лікування хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет, що включає крім введення різних комбінацій інсуліну (короткої та пролонгованої дії), або перорального прийому цукровознижуючих засобів, на фоні введення уроантисептиків, згідно винаходу проводиться гетеротопічна трансплантація кріоконсервованої фето-плацентарної тканини. Плацента або дитяче місце є провізорним півфункціональним органом. Вона секретує практично усі гормони, які містяться у людини, понад 40 фетальних імуномодуляторів, є природним депо вітамінів, ферментів, гемопоетинів, інших біологічно-активних речовин, які підвищують стійкість тканин до гіпоксії, стимулюють процеси репарації. Таким чином використання гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої фето-плацентарної тканини при лікуванні хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет дозволяє зменшити потребу в інсуліні (від ЗО до 60 %), значно підвищити рівень імунної резистентності організму, досягти стійкої компенсації захворювання, що перешкоджує розвиткові ускладнень як цукрового діабету, так і пієлонефриту. Запропонований спосіб лікування хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет здійснюється слідуючим чином: поряд з цукрознижуючими препаратами (різні комбінації інсуліну короткої та пролонгованої дії - "Актрапід", "Ленте", "Б-інсулін" в добовій дозі від 20 ОД до 80 ОД, пероральними гіпоглікезиматами - манініл, предіан, сіофор в добовій дозі від 5 мг до 15 мг), уроантисептиками (5-НОК, нітраксоліну, невіграмону, фурадоніну та ін. у середніх терапевтичних дозах) в комплекс лікування включають гетеротопічну трансплантацію кріоконсервованої фето-плацентарної тканини (у ділянці сідниці внутрішньом'язево формується карман розміром до 1 см, у який підшивається доза кріоконсервованої фето-плацентарної тканини). Приклад. Хворий К., 24 роки, діагноз: цукровий діабет, перший тип, важка форма, діабетична нефропатія, хронічний пієлонефрит, артеріальна гіпертензія ХПНО, діабетична ретінопатія. При прибутті 3.08.98р. глікемія натщесерце 16,33 ммоль/л, добова глюкозурія 20 г, сеча за Нечипоренко: лейкоцитів - 5850, еритроцитів - 125, циліндрів - 3, сеча за Зимницьким: кількість сечі в мл. 120,0 - 150,0 - 190,0 - 110,0 - 100,0 - 80,0 - 130,0 - 80,0; питома вага: 1,026 - 1,027 - 1,037 - 1,038 - 1,030 - 1,030 - 1,020 - 1,025. Біохімічні показники крові: креатинін - 57 мкмоль/л, сечовина - 4,2 ммоль/л, залишковий азот - 22 ммоль/л; загальноклінічний аналіз крові: еритроцити - 4,44хЮ12/л, НЬ - 133 г/л, Лейкоцити - 9,0хЮ9/л, базофіли 0%, еозинофіли - 1%, паличкоядерні - 17%, сегментоядерні - 40%, лімфоцити - 38%, моноцити - 4%, ШОЕ - 29 мм/год. Добова доза інсуліну 62 ОД ("Б-інсулін" вранці 38 ОД, ввечері 24 ОД). Хворому проведена гетеротопічна трансплантація фетоплацентарної тканини. В динаміці через тиждень відмічається покращення самопочуття, зменшився біль у поперековій ділянці тіла, зникли спрага, слабкість, нормалізувалась температура тіла (при прибутті 37,5°С-37,3°С), нормалізувалися показники крові та сечі. Глікемія натщесерце 6,6 ммоль/л, глюкозурія зникла. Добова доза інсуліну 28 ОД ("Бінсулін" вранці - 18 ОД, ввечері - 10 ОД). Через 2 міс стан хворого без змін. В аналізі сечі за Нечипоренкоб лейкоцитів - 1750, еритроцитів - 125, циліндрів - 3.Через 6 місяців стан хворого без змін. Приклад: Хворий Ш., 52 роки, діагноз: цукровий діабет, другий тип, вторинно інсулінозалежний, важка форма, діабетична ретінопатія, ангіопатія нижніх кінцівок, діабетична нефропатія, хронічний пієлонефрит ХПН0. При прибутті 2.08.98р. глікемія натщесерце 16,8 ммоль/л, добова глюкозурія 40 г. Добова доза інсуліну 52 ОД ("Б-інсулін" вранці 32 ОД, ввечері 20 ОД). Загальноклінічний аналіз крові: еритроцити - 3,9хЮ12/л, НЬ - 132 г/л, лейкоцити - 7,0хЮ9/л, базофіли - 1%, еозинофіли - 0%, паличкоядерні 15%, сегментоядерні - 45%, лімфоцити - 41%, моноцити - 3%, ШОЕ - 15 мм/год. Біохімічні показники крові: креатинін - 86 мкмоль/л, сечовина 10,6 ммоль/л, залишковий азот - 43 ммоль/л. Аналіз сечі: питома вага ІД35, рН - кисла, мутна, жовтого кольору, білок - 0,26 г/л, цукор - 2%, слиз - слабо-підвищений, лейкоцитів на півполя зору, еритроцитів 2-3 в полі зору; сеча за Нечипоренко: лейкоцитів - 5250, еритроцитів - 750, циліндрів - немає. Хворому проведена гетеротопічна трансплантація фето- плацентарної тканини. В динаміці через тиждень глікемія натщесерце 6,58 ммоль/л, глюкозурія зникла. Добова доза інсуліну 32 ОД ("Б-інсулін" вранці - 22 ОД, ввечері - 10 ОД), покращилося самопочуття, зменшився біль у поперековій ділянці тіла, зникли спрага, слабкість, субфебрилітет, нормалізувалися показники крові та сечі. Через 3 місяці стан хворого без змін. Глікемія натщесерце 4,8 ммоль/л, глюкозурії немає. Добова доза інсуліну 6 ОД ("Б-інсулін" вранці - 6 ОД, ввечері - 0,005г манініла). Напротязі 10 днів знято інсулін, доза цукрознижуючих препаратів значно зменшилася (манініл 0,0025 вранці), Через 6 місяців стан хворого без змін. При лікуванні хронічного пієлонефриту у хворих на цукровий діабет заявленим способом тривалість перебування хворих в стаціонарі змен шується на 3-5 днів, частота загострень патологічного процесу до 1 разу нарік.