Спосіб отримання препарату для інфузійної терапії

Реферат: Спосіб отримання препарату для інфузійної терапії включає отримання розчину препарату шляхом розчинення в нагрітій апірогенній дистильованій воді твердих компонентів препарату для інфузійної терапії, перемішування отриманого розчину препарату, охолодження розчину препарату, фільтрування розчину препарату через фільтр, фасування розчину препарату в місткості і стерилізація ємностей з розчином препарату. При цьому як тверді компоненти використовують хлорид натрію, хлорид калію, хлорид кальцію, хлорид магнію, лактат натрію і багатоатомний спирт, причому як багатоатомний спирт використовують сорбітол або ксилітол. Як фільтр використовують мембранний фільтр марки Durapore або мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. UA 83655 U (54) СПОСІБ ОТРИМАННЯ ПРЕПАРАТУ ДЛЯ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ UA 83655 U UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області фармацевтики, а саме до способів отримання такого виду препаратів, як препарати для інфузійної терапії. Препарати для інфузійної терапії застосовуються в медицині при крововтратах, причиною яких можуть бути поранення, травми і хірургічні операції, а також у разі потреби застосування методів лікування, пов'язаних з регулюванням об'єму крові, складу крові і інших характеристик крові. Препарати для інфузійної терапії мають таку препаративну форму як інфузійні розчини. По своїй лікувальній дії препарати для інфузійної терапії умовно ділять на наступні групи: - гемодинамічні препарати (інші назви, що зустрічаються в літературі, - протишокові, волемічні), виконують роль замінників плазми, і відновлюють об'єм, гемодинаміку і мікроциркуляцію циркулюючої рідини при крововтраті і шоку; - дезінтоксикаційні препарати, використовують при інтоксикаціях різної етіології; - препарати для регуляції водно-сольового і кислотно-лужного балансу крові, застосовують для заповнення крововтрати для стабілізації об'єму циркулюючої плазми, поліпшення властивостей реологій крові, нормалізації іонного складу і рН крові; - препарати для парентерального харчування; - препарати комплексної дії, які можуть застосовуватися і як гемодинамічні препарати, і як дезінтоксикаційні препарати, і як препарати для регуляції водно-сольового і кислотно-лужного балансу крові. Відомий препарат для інфузійної терапії (див. патент РФ RU 2262340 С1, опубл. 20.10.2005), який отримують способом, що включає такі дії як отримання розчину препарату шляхом розчинення в нагрітій до температури 40-70 °C апірогенній дистильованій воді твердих компонентів препарату для інфузійної терапії - солі натрію і колоїдної речовини полімерної природи, перемішування отриманого розчину препарату впродовж 30-60 хв., температурна обробка розчину препарату шляхом нагрівання отриманого розчину до температури 90-100 °C і витримки при цій температурі впродовж 15-30 хв., охолодження розчину препарату, фільтрування розчину препарату послідовно через мікрофільтр з діаметром пора 0,8 мкм і/або 0,45 мкм і стерилізуючий фільтр з діаметром пора 0,22 мкм, фасування розчину препарату в ємності і стерилізація ємностей з розчином препарату. Недоліком цього способу є те, що отримуваний за описаним способом препарат для інфузійної терапії із-за своїх фізико-хімічних характеристик, зокрема, іонного складу, не задовольняє потребу організму в таких життєво необхідних іонах як іони калію, кальцію, магнію. Тому описаний препарат для інфузійної терапії не може нормалізувати гемодинаміку і мікроциркуляцію циркулюючої рідини в кровоносній системі, і може застосовуватися тільки впродовж дуже короткого періоду часу у разі екстреної необхідності заповнення об'єму крові і стабілізації стану організму - після застосування описаного препарату для інфузійної терапії через короткий період часу потрібне введення вже іншого препарату, здатного повноцінно нормалізувати гемодинаміку і мікроциркуляцію циркулюючої рідини в кровоносній системі. Однією з проблем отримання препаратів для інфузійної терапії є наявність в цих препаратах так званих бактерійних ендотоксинів. Бактерійні ендотоксини - це структурні компоненти певних бактерій, які вивільняються при розпаді бактерійних клітин. Самі по собі бактерійні ендотоксини не є токсичними речовинами, проте їх попадання в організм активує імунну систему, внаслідок чого йде процес активації моноцитів і макрофагів - що призводить до вивільнення цілого ряду протизапальних медіаторів, таких як чинник некрозу пухлини, інтерлейкіни і інших агентів, і появи ланцюжка каскадних протизапальних реакцій. Виникнення каскадних протизапальних реакцій супроводжується підвищенням температури і лихоманкою, що у разі сильної реакції організму може привести навіть до так званого ендотоксичного шоку з можливістю летального наслідку. Тому нормативні документи визначають максимально допустиме значення вмісту бактерійних ендотоксинів в 0,19 МО/мл розчину. Нагрівання розчину препарату, фільтрування розчину препарату через стерилізуючий фільтр і стерилізація ємностей з розчином препарату дозволяє зменшити до необхідної норми вміст бактерійних клітин, проте не зменшує кількість бактерійних ендотоксинів. Тому недоліком описаного способу отримання препарату для інфузійної терапії є високий вміст бактерійних ендотоксинів в отримуваному препараті для інфузійної терапії. Крім того, недоліком описаного способу отримання препарату для інфузійної терапії є також те, що він вимагає велику кількість дій, є енерговитратним і витратним за часом. Такі дії в способі як розчинення твердих компонентів препарату для інфузійної терапії в нагрітій до температури 40-70 °C апірогенній дистильованій воді, перемішування отриманого розчину препарату протягом часу до 60 хв., температурна обробка розчину препарату шляхом нагрівання розчину препарату до температури 90-100 °C і витримки при цій температурі впродовж 15-30 хв., фільтрування розчину препарату послідовно через мікрофільтри з 1 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 діаметром пір 0,8 мкм і/або 0,45 мкм, призводять до підвищених витрат енергії на нагрівання розчинів і підвищеної витрати часу на отримання готового продукту. Вказані раніше дії потрібні в описаному способі через те, що один з твердих компонентів препарату для інфузійної терапії є колоїдною речовиною полімерної природи (як такий, наприклад, можуть бути використані такі речовини як декстран, крохмаль, модифікований крохмаль, желатин, а також їх суміші). Для розчинення колоїдної речовини полімерної природи потрібна підвищена температура розчинів, для отримання однорідного розчину колоїдної речовини полімерної природи, що не містить грудок і часток, потрібне інтенсивне тривале перемішування розчинів при підвищеній температурі і фільтрування розчинів. Крім того, колоїдні речовини полімерної природи можуть містити значну кількість бактерійних клітин, тому виникає необхідність у фільтруванні розчину препарату через стерилізуючий фільтр. Задачею корисної моделі є удосконалення способу отримання препарату для інфузійної терапії шляхом зміни дій способу отримання препарату для інфузійної терапії. Поставлена задача вирішується способом отримання препарату для інфузійної терапії, який включає такі дії як отримання розчину препарату шляхом розчинення в нагрітій до температури 30-50 °C апірогенній дистильованій воді твердих компонентів препарату для інфузійної терапії, як тверді компоненти препарату для інфузійної терапії використовують хлорид натрію, хлорид калію, хлорид кальцію, хлорид магнію, лактат натрію і багатоатомний спирт, як багатоатомний спирт використовують сорбітол або ксилітол, при наступному співвідношенні компонентів у мас. % багатоатомний спирт 5,0-7,0 лактат натрію 1,6-2,2 хлорид натрію 0,5-0,7 хлорид калію 0,025-0,035 хлорид кальцію 0,007-0,013 хлорид магнію 0,017-0,023 апірогенна дистильована вода решта перемішування отриманого розчину протягом 20-30 хвилин, охолодження розчину препарату, фільтрування розчину препарату через фільтр, причому як фільтр використовують мембранний фільтр марки Durapore або мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS, фасування розчину препарату в ємності і стерилізація ємностей з розчином препарату. Сорбітол - шестиатомний спирт з формулою С6Н14О6, має вигляд білого кристалічного порошку з солодким смаком. Сорбітол є джерелом енергії з незалежним від інсуліну метаболізмом - він метаболізується до фруктози - що не призводить до підвищення концентрації глюкози в крові. Наявність сорбітолу в крові сприяє нормалізації вуглеводного і енергетичного обміну, стимулює окислення жирних кислот по некетогенному шляху метаболізму і сприяє легшому використанню кетонних тіл в циклі Кребса, що сприятливо відбивається на поліпшенні функціонального стану гепатоцитів, в яких поновлюється депо глікогену, посилює моторику кишечника за рахунок прямого впливу на нервово-рецепторний апарат кишкової стінки і посилення синтезу і секреції віллікініну, холецистокініну і вітамінів групи В. Ксилітол - п'ятиатомний спирт з формулою СН2ОН(СНОН)3СН2ОН, має вигляд безбарвних кристалів з солодким смаком. Ксилітол, як і сорбітол, є джерелом енергії, і належить до проміжних продуктів вуглеводного обміну у людей і тварин. Кінцевим продуктом окислення ксилітолу є вуглекислий газ, який виділяється, в основному, з повітрям, що видихається. Лактат натрію сприяє корекції кислотно-лужного балансу плазми крові, а також бере участь в реакціях вуглеводно-енергетичного обміну, поновлює і стимулює функції клітин ретикулоендотеліальної системи, печінки і нирок. Наявність у складі препарату для інфузійної терапії таких солей як хлорид натрію, хлорид калію, хлорид кальцію і хлорид магнію являється джерелом таких життєво необхідних іонів як іони натрію, калію, кальцію і магнію, і сприяє нормалізації водно-сольового і кислотно-лужного балансу крові. Вміст хлориду натрію, хлориду калію, хлориду кальцію і хлориду магнію у вказаних концентраціях дозволило отримати препарат, який також збалансований за вмістом хлорид-іонів. Сукупність усіх компонентів отримуваного препарату і їх наявність в отримуваному препараті у вказаних концентраціях, дозволило створити препарат для інфузійної терапії комплексної дії, що дозволяє застосовувати отримуваний препарат як для заповнення крововтрати для стабілізації об'єму циркулюючої плазми, нормалізації гемодинаміки і мікроциркуляції циркулюючої рідини в кровоносній системі так і для поліпшення властивостей реологій крові, нормалізації іонного складу і рН крові. 2 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Введення до складу препарату для інфузійної терапії таких компонентів як багатоатомний спирт, лактат натрію, хлорид калію, хлорид кальцію, хлорид магнію, які є легкорозчинними у воді речовинами, також дозволило виключити із способу отримання препарату для інфузійної терапії такі дії як температурна обробка розчину препарату і фільтрування розчину препарату через мікрофільтр, зменшити час перемішування отриманого розчину препарату до 20-30 хвилин, понизити нагрів апірогенної дистильованої води до температури 30-50 °C, що у свою чергу зменшує кількість дій в способі отримання препарату для інфузійної терапії, призводить до значного зниження енерговитрат на нагрів розчину і зменшення витрат часу, необхідного для отримання готового продукту. Щоб отримати препарат для інфузійної терапії з необхідним значенням вмісту бактерійних ендотоксинів, в заявленому способі отримання препарату для інфузійної терапії використовують як фільтр мембранний фільтр марки Durapore або мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. Щоб отримати препарат для інфузійної терапії з необхідним значенням вмісту бактерійних ендотоксинів, в заявленому способі отримання препарату для інфузійної терапії використовують як фільтр мембранний фільтр марки Durapore або мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. Далі показані приклади, які ілюструють можливість здійснення заявленого способу отримання препарату для інфузійної терапії. Приклад 1. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 30 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 190 грам натрію лактату, 600 грам сорбітолу, 3,0 грам калію хлориду, 1,0 грам кальцію хлориду, 2,0 грам магнію хлориду і 60 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3184 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки Durapore. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: сорбітол 6 лактат натрію 1,9 хлорид натрію 0,6 хлорид калію 0,03 хлорид кальцію 0,01 хлорид магнію 0,02 апірогенна дистильована вода 91,44. Приклад 2. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 40 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 160 грам натрію лактату, 500 грам сорбітолу, 2,5 грам калію хлориду, 0,7 грам кальцію хлориду, 1,7 грам магнію хлориду і 50 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3365,7 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням 3 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: сорбітол 5,0 лактат натрію 1,6 хлорид натрію 0,5 хлорид калію 0,025 хлорид кальцію 0,007 хлорид магнію 0,017 апірогенна дистильована вода 92,85. Приклад 3. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 50 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 220 грам натрію лактату, 700 грам сорбітолу, 3,5 грам калію хлориду, 1,3 грам кальцію хлориду, 2,3 грам магнію хлориду і 70 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3124,3 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки Durapore. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: сорбітол 7,0 лактат натрію 2,2 хлорид натрію 0,7 хлорид калію 0,035 хлорид кальцію 0,013 хлорид магнію 0,023 апірогенна дистильована вода 90,029. Приклад 4. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 45 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 180 грам натрію лактату, 650 грам сорбітолу, 3,1 грам калію хлориду, 1,1 грам кальцію хлориду, 2,1 грам магнію хлориду і 65 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3199,7 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: сорбітол 6,5 лактат натрію 1,8 хлорид натрію 0,65 хлорид калію 0,031 хлорид кальцію 0,011 хлорид магнію 0,021 апірогенна дистильована вода 90,987. 4 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Приклад 5. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 30 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 190 грам натрію лактату, 600 грам ксилітолу, 3,0 грам калію хлориду, 1,0 грам кальцію хлориду, 2,0 грам магнію хлориду і 60 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3184 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки Durapore. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: ксилітол 6 лактат натрію 1,9 хлорид натрію 0,6 хлорид калію 0,03 хлорид кальцію 0,01 хлорид магнію 0,02 апірогенна дистильована вода 91,44. Приклад 6. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 40 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 160 грам натрію лактату, 500 грам ксилітолу, 2,5 грам калію хлориду, 0,7 грам кальцію хлориду, 1,7 грам магнію хлориду і 50 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати, в реактор додають 3365,7 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: ксилітол 5,0 лактат натрію 1,6 хлорид натрію 0,5 хлорид калію 0,025 хлорид кальцію 0,007 хлорид магнію 0,017 апірогенна дистильована вода 92,85. Приклад 7. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 50 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 220 грам натрію лактату, 700 грам ксилітолу, 3,5 грам калію хлориду, 1,3 грам кальцію хлориду, 2,3 грам магнію хлориду і 70 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3124,3 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки Durapore. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні 5 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: ксилітол 7,0 лактат натрію 2,2 хлорид натрію 0,7 хлорид калію 0,035 хлорид кальцію 0,013 хлорид магнію 0,023 апірогенна дистильована вода 90,029. Приклад 8. У реактор набирають 6000 грам апірогенної дистильованої води і нагрівають її до температури 45 °C. Потім в реактор при перемішуванні засипають 180 грам натрію лактату, 650 грам ксилітолу, 3,1 грам калію хлориду, 1,1 грам кальцію хлориду, 2,1 грам магнію хлориду і 65 грам натрію хлориду. Потім, продовжуючи перемішувати в реактор додають 3199,7 грам апірогенної дистильованої води. Після розчинення усіх доданих в реактор компонентів, отриманий розчин препарату перемішують протягом 30 хвилин і потім охолоджують до температури 25 °C. Потім розчин препарату фільтрують через мембранний фільтр марки EXPRESS PLUS. Після фільтрування розчин препарату фасують шляхом розливу за допомогою дозатора в скляні пляшки. Скляні пляшки з розчином препарату закривають гумовими пробками і завальцьовують алюмінієвими ковпачками, після чого стерилізують в пароводяному автоклаві впродовж 15 хвилин при температурі 121 С. Аналіз розчину препарату перед фільтруванням і після фільтрування методом напівкількісного аналізу показав, що вміст бактерійних ендотоксинів перед фільтруванням складав більше 0,625 МО/мл розчину, вміст бактерійних ендотоксинів після фільтрування складав менше 0,1875 МО/мл розчину. Вміст компонентів в готовому препараті для інфузійної терапії склав, у мас. %: ксилітол 6,5 лактат натрію 1,8 хлорид натрію 0,65 хлорид калію 0,031 хлорид кальцію 0,011 хлорид магнію 0,021 апірогенна дистильована вода 90,987. Стабільність отриманих в описаних прикладах препаратів для інфузійної терапії була перевірена при тривалому збереженні готової продукції і методом прискореного старіння готової продукції - проводився контроль прозорості і колірності розчину препарату, а також кількісного вмісту компонентів розчину препарату. Було встановлено, що властивості отриманих в описаних прикладах препаратів для інфузійної терапії залишаються стабільними після стерилізації і при його зберіганні впродовж 2 років. Далі наведені приклади застосування препарату для інфузійної терапії, які підтверджують ефективність препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом. Для з'ясування ефективності препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, були проведені різні дослідження застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, в лікуванні хворих з різною етіологією. Були проведені дослідження дії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, на біохімічні показники крові в комплексній терапії новонароджених з гіпербілірубінемією. Було обстежено 28 новонароджених з гіпербілірубінемією, з них 18 дітей - з кон'югаційною жовтяницею, і 10 дітей - з гемолітичною жовтяницею. Новонародженим з гіпербілірубінемією в комплексну терапію був включений препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, в дозі 5 мл/кг в добу. 6 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, вводився внутрішньовенно краплинно з інтервалом 12 годин впродовж 1-2 діб. Для оцінки ефективності застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, використовувалися наступні показники крові: КІС (кислотноосновного стану), білірубін, АЛТ (аланінамінотрансфераза), ACT (аспартатамінотрансфераза). Після інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, у новонароджених відзначалася нормалізація показників КІС (ацидоз до проведення інфузії змінювався нормалізацією показників після), поліпшення показників крові: - у новонароджених з кон'югаційною жовтяницею до інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання і через 2 діб застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, показники складали: загальний білірубін відповідно до 222±24,3 і 114±21,2, АЛТ відповідно до 36,4±8,6 і 21±6,1, ACT відповідно до 72±10,2 і 36±8,2; - у новонароджених з гемолітичною жовтяницею до інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання і через 2 діб застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, показники складали: загальний білірубін відповідно 238±34,6 і 126±18,8, АЛТ відповідно до 32±6,2 і 22±7,2, ACT відповідно до 68±5,8 і 31±4,1. Препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, новонароджені переносили добре, - в час і після трансфузій не було зафіксовано побічних ефектів і небажаних реакцій. Були проведені дослідження дії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, в комплексній терапії хворих лептоспірозом. Було обстежено 50 дорослих хворих лептоспірозами - 37 чоловіків і 13 жінок. Етіологічний діагноз був встановлений на підставі серологічних досліджень - РНГА, РМАЛ, ИФА. Перебіг хвороби був важким у 35 хворих, середньотяжким - у 15. У усіх обстежених вираженими були лихоманка (38-40 °C), головний біль, безсоння, різка загальна слабкість, відсутність апетиту, нудота, рідше блювота, міалгії, особливо в литкових м'язах. Спостерігалася одутлість обличчя, гіперемія шкіри обличчя, ін'єктованість склер, почервоніння кон'юнктиви. На 3-5-й день від початку захворювання у 38 хворих спостерігалися олігурія або анурія, підвищений вміст сечовини і креатиніну в сироватці крові, протеїнурія, лейкоцитурія, еритроцитурія. У 19 хворих була збільшена печінка, спостерігалися жовтяничність і свербіж шкіри, вміст білірубіну в сироватці крові досягав 15-1000 мкмоль/л, в 2-3 рази, в порівнянні з нормою, була підвищена активність сироваткових аланін- і аспартатамінотрансфераз. У 39 хворих відмічені ознаки міокардиту, у 7 - серозного лімфоцитарного менінгіту з плеоцитозом від 10-50 до 1500 і незначним підвищенням вмісту білку в спинномозковій рідині - 0,45-1,5 г/л. У усіх хворих був виражений лейкоцитоз (від 9×109 до 20×109), тромбоцитопенія і збільшена ШОЕ від 30 до 50 мм/годину. У 17 хворих визначено вміст циркулюючих імунних комплексів за методикою Ю.А. Гриневича, А.Н. Алферова. У комплексному лікуванні 25 хворих лептоспірозом внутрішньовенно краплинно вводився препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, в дозах 300-500 мл/день впродовж 5-7 діб. Група порівняння відрізнялася тільки відсутністю застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, в лікуванні хворих лептоспірозом. Порівнювані групи хворих за основними клініко-лабораторними ознаками порівняння. Отримані кількісні показники були оброблені статистично. Для оцінки ефективності лікування, що проводиться, враховувалися такі показники, як швидкість регресії клінічних проявів хвороби і динаміка основних перелічених вище лабораторних показників. Отримані результати клінічних і лабораторних досліджень свідчать про швидшу позитивну динаміку захворювання у хворих лептоспірозом при включенні в комплексне лікування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання. Так, в групі хворих лептоспірозом, які отримували препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, на 2-4 дні раніше, ніж в контрольній групі обстежених, нормалізувалася температура тіла, зникали головний біль і міалгії, блювота, менінгеальні ознаки, покращувалися апетит, перистальтика кишечника, функція нирок і печінки, легенів, серця, що супроводжувалося нормалізацією добового діурезу, вмісту сечовини, креатиніну, зменшенням жовтяничності шкіри, зниженням рівня білірубін в кров. Крім того, в основній групі хворих на 2-3 дні раніше, ніж в групі порівняння, нормалізувалися гематологічні і біохімічні показники, зокрема, вміст еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів, ШОЕ, 7 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білірубіну, сечовини, креатиніну, активності аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, склад циркулюючих імунних комплексів, вміст калію, натрію, хлору в плазмі і інших показників. Дані деякі лабораторних показників у групи хворих лептоспірозом на 5-7-й день застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, і в контрольній групі хворих лептоспірозом складали: - еритроцити відповідно до 4,5 і 3,3; - гемоглобін відповідно до 139,5 і 122,3; - лейкоцити відповідно до 8,7 і 10,3; - тромбоцити відповідно до 250 і 177; - ШОЕ відповідно до 14,5 і 21; - білірубін загальний відповідно до 31 і 45; - АЛТ відповідно до 0,63 і 0,77; - ЩФ відповідно до 2,7 і 3,1; - сечовина відповідно до 8,1 і 9,7; - креатинін відповідно до 0,03 і 0,08; - гематокрит відповідно до 0,41 і 0,33; - рН крові відповідно до 7,35 і 7,33. У групі хворих лептоспірозом, що приймали в комплексному лікуванні препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, не прогресували ознаки гострої нирково-печінкової недостатності, міокардиту або серозного менінгіту, на 2-4 дні раніше, ніж в контрольній групі, нормалізувалися такі ознаки ендогенної інтоксикації, як лейкоцитарний індекс інтоксикації, гемодинаміка, моторно-евакуаторна функція кишечника. Проявів побічної дії від застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, не спостерігалося. Таким чином, застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, в комплексному лікуванні хворих лептоспірозом, позитивно позначається на швидкості регресії клінічних проявів хвороби, а також нормалізації гемограми, показників водно-електролітного балансу, кислотно-основного стану, функції нирок, печінки і інших життєво важливих органів. Були проведені дослідження дії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, в комплексній терапії 54 хворих із загостренням бронхіальної астми і астматичним статусом. У комплексній терапії застосовували препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, в дозі 200-400 мл (3,5 мл/кг) із швидкістю 40-60 крапель в хвилину щодня або через день. Після застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, у усіх хворих нормалізувалися порушені гемодинамічні показники: частота сердечних скорочень - до інфузій 106,3 уд/хв., після 78,4 уд/хв.), артеріальний тиск - до інфузій 93,4/56,8 мм рт. ст., після - 124,5/76,4 мм рт. ст.). Також нормалізувалися біохімічні показники крові: загальний білірубін - до інфузій 29,4 ммоль/л, після - 14,6 ммоль/л, АЛТ - до інфузій 0,62 ммоль/л, після ммоль/л, ACT - до інфузій 0,72 ммоль/л, після 0,46 ммоль/л, креатинін - до інфузій 0,22 ммоль/л, після 0,13 ммоль/л. Під час застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, не було зафіксовано жодного випадку побічної дії або температурної реакції. У цьому дослідженні було проведено порівняння ефективності застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, і препарату Реополіглюкін у 11 хворих - у 6 хворих з хронічним легеневим серцем і у 5 хворих з хронічною сердечною недостатністю II Б стадії. Були проведені дві серії досліджень: перша - до і через 2 години після внутрішньовенної краплинної інфузії 200,0 мл препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, друга - до і через дві години після внутрішньовенної краплинної інфузії 200,0 мл Реополіглюкіну. Вказана черговість введення препаратів була обумовлена особливостями їх фармакокінетики - препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, повністю метаболізується впродовж 24 годин, у зв'язку з чим не здатний зробити слідовий ефект через 2-3 дні після інфузії, тоді як елімінація реополіглюкіну затримується до 7 днів. Гемодилюційний ефект препаратів оцінювався на основі вивчення динаміки гематокриту(Нt). В'язкість цільної крові і плазми визначали за допомогою ротаційного віскозиметра АКР-2. Функціональний стан еритроцитів оцінювали на основі індексу реформованості (ИДЭ) і індексу агрегації еритроцитів (ИАЭ). Агрегаційна здатність тромбоцитів вивчалася за допомогою лазерного аналізатора 230-LA. 8 UA 83655 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 За результатами дослідження обидва препарати зробили гемодилюційний ефект. Через 2 години після інфузії спостерігалося достовірне зменшення Ht: - до інфузії Реополіглюкіну - 44,8±1,4, після інфузії Реополіглюкіну - 42,9±1,4; - до інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання - 44,8±1,0, після інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання - 42,4±1,5. Після інфузії Реополіглюкіну спостерігалося достовірне підвищення в'язкості плазми - до інфузії 1,29±0,02, після інфузії 1,36±0,02. Інфузія Реополіглюкіну не робить істотного впливу на агрегацію і деформованість еритроцитів, агрегаційну здатність тромбоцитів: - ИАЭ до інфузії - 1,163±0,007, після інфузії - 1,166±0,007; - ИДЭ до інфузії - 1,053±0,004, після інфузії - 1,046±0,004. Після інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, спостерігалася тенденція до зменшення в'язкості цільної крові і достовірне зниження в'язкості плазми (до інфузії 1,36±0,02, після інфузії 1,28±0,02), також спостерігалася тенденція до зменшення міри спонтанної і АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (СПсп (%) до інфузії 1,7±0,5, після інфузії 1,3±0,4; СПадф (%) до інфузії 44,8±6,7, після інфузії 41,2±6,1), а також відзначалося достовірне зменшення швидкості АДФ-індукованої агрегації (СПМНадф (%/мин) до інфузії 54,8±8,1, після інфузії 46,4±7,7). Таким чином, з результатів проведеного дослідження видно, що ефект реології застосування препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, включає гемодилюційну дію і зменшення в'язкості плазми, зменшує агрегаційну здатність тромбоцитів, у зв'язку з чим препарат для інфузійної терапії, отриманий за заявленим способом отримання, може бути використаний для поліпшення властивостей реологій крові і в профілактиці мікротромбоутворення. Були проведені дослідження дії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, на гемодинаміку (на осмолярність плазми, водно-електролітний обмін, КІС) і діурез у вагітних з преекслампсією. Було обстежено 63 пацієнтки у віці 17-38 (27,5±0,8 року) років при терміні гестації 38,4±0,2 тижнів. У усіх пацієнток досліджуваної групи відмічали початковий гіпоосмотичний стан 269,8 мосмоль/л, тоді як найбільш оптимальна осмолярність складає 285-295 мосмоль/л. При цьому рівень концентрації натрію в плазмі крові був дещо нижчий межі норми, До+ і СІ - в межах фізіологічних коливань, діурез був понижений і складав 46,2±1,23 мл/ч. Корекцію гіповолемії проводили застосуванням препарату для інфузійної терапії, отриманим за заявленим способом, в дозі 5-6 мл/кг протягом 1 години. Після інфузії препарату для інфузійної терапії, отриманого за заявленим способом отримання, через 2 години (ІІ етап) відмічали підвищення осмолярності плазми до 285 мосмоль/л (Р