Порошковий інгалятор

Реферат: У заявці описаний більш зручний у користуванні інгалятор для інгаляції порошкових лікарських засобів із утримуючих їх капсул, що вставляються перед використанням інгалятора у розташований всередині нього капсулотримач. Після розміщення капсули у капсулотримачі пацієнт може натиснути на орган керування, що приводиться у рух з вихідного положення й взаємодіє при цьому з щонайменше однією проникаючою у капсулотримач голкою. При проколюванні капсули щонайменше одною голкою з капсули вивільняється лікарський засіб, що втримується у ній. Подібні інгалятори вимагають подальшого вдосконалення їхньої конструкції для підвищення зручності користування ними. Це завдання відповідно до винаходу вирішується за допомогою інгалятора з удосконаленим органом (7, 10) керування. UA 97678 C2 (12) UA 97678 C2 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід відноситься до більше зручного у користуванні інгалятора для інгаляції порошкових лікарських засобів із утримуючих їх капсул, що вставляються перед використанням інгалятора у розташований всередині нього капсулотримач. Після переміщення капсули у капсулотримач пацієнт може нажати на орган керування, що приводиться у рух зі свого вихідного положення й взаємодіючий при цьому з щонайменше однією проникаючою у капсулотримач голкою. При проколюванні капсули щонайменше одною голкою з капсули вивільняється лікарський засіб, що втримується у ній. Інгалятор подібного типу описаний, наприклад, в EP 0703800 B1 або EP 0911047 A1. Відомий з цих публікацій інгалятор має чашоподібну нижню корпусну деталь і придатну до неї кришку також чашоподібної форми, які з'єднані між собою розташованим у крайовій зоні шарніром, навколо якого для користування інгалятором кришку й нижню корпусну деталь можна повернути одна відносно одної у взаємно протилежні сторони. Крім цього з шарніром з'єднані розташований між нижньою корпусною деталлю й кришкою мундштук, що також виконаний відкидним, і пластина, що перебуває під ним, з розташованим під нею капсулотримачем. Після розкриття інгалятора шляхом повороту окремих його конструктивних елементів у різні сторони у капсулотримач можна вставити утримуючу лікарський засіб капсулу, після чого пластину з капсулотримачем, а також мундштук необхідно повернути назад убік нижньої корпусної деталі й проколоти капсулу, нажавши на виступаючий збоку з нижньої корпусної деталі підпружинений орган керування (кнопку). Потім пацієнтові необхідно зробити вдих, втягти у себе через мундштук повітря, потік якого захоплює при цьому часточки лікарського засобу, що попадають тим самим у дихальні шляхи пацієнта. Однак відомі інгалятори вимагають подальшого вдосконалення їхньої конструкції для підвищення зручності у користуванні ними. Зазначене завдання вирішується відповідно до винаходу за допомогою інгалятора, в якого його орган керування виконаний збільшеним, а також виконаний таким чином, що голкотримач розташований вище точки силового впливу й нижче місця навісного кріплення кнопки. Запропоноване у винаході рішення фактично дозволяє зменшити зусилля, що користувачеві інгалятора потрібно прикладати для продавлювання стінки капсули голкою, відповідно голками. Крім цього завдяки збільшеній у порівнянні з відомими з рівня техніки інгаляторами поверхні органа керування, виконаного у вигляді натискної кнопки, користувачеві інгалятора доводиться затрачати суб'єктивно менше зусилля для проколювання капсули. Так, зокрема, при застосуванні відомого з рівня техніки інгалятора користувачеві для проколювання капсули голкою, відповідно голками потрібно натискати на орган керування з зусиллям порядку 35 Н. При користуванні ж запропонованим у винаході інгалятором необхідне для цього зусилля становить від 10 до 25 Н, переважно від 15 до 20 Н. Кришка інгалятора має звернене всередину або назовні стовщення, що не помітно зовні. Таке стовщення служить для фіксації кришки на натискній кнопці, що розташована на нижній корпусній деталі інгалятора. Для можливості від'єднання кришки від нижньої корпусної деталі орган керування має зі своєї верхньої сторони виїмку, нахилену таким чином, що вона у вигляді скошеної площини утворить поверхню ковзання для запірного елемента й при приведенні у дію органа керування й тим самим при його переміщенні у напрямку інгалятора від'єднує кришку від нижньої корпусної деталі. Така виїмка на органі керування може мати різні розміри. Однак її мінімальний розмір повинен бути обмежений величиною, при якій ще забезпечується можливість від'єднання кришки від нижньої корпусної деталі за принципом, аналогічному принципу відкривання кишенькових годинників. Максимальний же розмір виїмки визначається площею верхньої поверхні органа керування. Для властивого повороту кришки у відкрите положення після її від'єднання від нижньої корпусної деталі пацієнт може, як і раніше, взятися за кришку рукою й відкинути її у повністю відкрите положення. Відкидний мундштук забезпечений одним або двома поліпшуючими зчеплення між пальцем руки й контактуючої з ним поверхнею допоміжними засобами, що забезпечують швидке, надійне й зручне відкривання мундштука, тобто допоміжними засобами, що зменшують імовірність зісковзування пальця руки з мундштука при його відкриванні й тим самим полегшуючи його відкривання. Кожний такий поліпшуючий зчеплення між пальцем руки й контактуючої з ним поверхнею допоміжний засіб розташований при цьому поза тією частиною мундштука, що пацієнт повинен брати у рот для інгаляції. Поверхня мундштука, до якої для його відкривання доторкається палець руки, і поверхня мундштука, що для інгаляції потрібно брати у рот, однозначно відділені одна від іншої за рахунок доданої мундштуку форми і його зовнішнього вигляду. Поліпшуючі зчеплення між пальцем руки й контактуючої з ним поверхнею допоміжні засоби переважно розташовувати ліворуч і праворуч від натискної кнопки, у зоні якої при цьому 1 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 обидва поліпшуючі зчеплення між пальцем руки й контактуючої з ним поверхнею допоміжні засоби не сходяться один з одним. У результаті мундштук здобуває поліпшений з погляду його візуального сприйняття й практичності зовнішній вигляд, завдяки якому не тільки з'являється можливість обігу з інгалятором на інтуїтивному рівні, але й одночасно оптимізується гігієнічність. Гігієнічність повинна мати насамперед мундштук, оскільки саме ця деталь інгалятора при користуванні їм береться у рот. В одному з варіантів між пластиною й нижньою корпусною деталлю можна додатково передбачити щонайменше одному сприятливому розкриттю інгалятора пружинний елемент, що при відповідних його параметрах забезпечує стрибкоподібне виштовхування кришки й/або мундштука у відкрите або підняте положення. Однак в іншому варіанті запропонований у винаході інгалятор можна виконувати й без такого пружинного елемента. Розміри, форма й розташування органа керування мають особливо важливе значення насамперед при нападі астми, що починається. Завдяки оптимальному розміщенню органа керування у сполученні зі зменшенням зусилля, що пацієнтові потрібно прикладати для проколювання капсули, істотно полегшується й спрощується користування інгалятором. Подібний фактор важливий насамперед для пацієнтів, які страждають артритом або аналогічними захворюваннями або в яких з інших причин обмежена рухливість пальців. Орган керування виконаний і складається з двох частин, а саме: з внутрішньої й зовнішньої деталей, які зачіпним з'єднанням скріплені один з одним. На внутрішній деталі розташовані дві паралельні консольні напрямні планки (призначення яких описане нижче). При натисканні на орган керування його зовнішня деталь надавлює через округлу частину на внутрішню деталь, що при цьому переміщається прямолінійно, забезпечуючи проколювання капсули голками. Орган керування з'єднаний з пластиною, яка фіксується на нижній корпусній деталі. Для такого з'єднання можна використовувати, наприклад, зачіпні гачки, стопорні гачки або інші аналогічні технічні рішення. У кращому варіанті орган керування рухливо встановлений на пластині або капсулотримачі. Відповідно до цього пластина й/або капсулотримач утворюють, відповідно утворить контропору для органа керування, що при його переміщенні з вихідного положення у відповідне робоче положення зісковзує уздовж пластини, що направляється при цьому, наприклад, відповідній напрямній. У ще одному кращому варіанті орган керування підпружинений. У цьому випадку вже у вихідному положенні органа керування виникає зусилля, що повертається, яке після залучення органа керування забезпечує примусове його повернення у вихідне положення, з якого можна тим самим почати, відповідно продовжити процес інгаляції. У наступному кращому варіанті орган керування має основний елемент і дві вхідні у нього паралельні консольні напрямні планки. Такі консольні напрямні планки виступають при цьому всередину нижньої корпусної деталі й разом з відповідними вбудованими елементами й деталями, наприклад, з розташованими на капсулотримачі з його зовнішньої сторони напрямними втулками, служать для напрямку органа керування при його переміщенні з вихідного положення у відповідні робочі положення й назад у вихідне положення. Консольні напрямні планки можуть мати на їх зверненому від основного елемента органа керування кінці кінцеві упори, які у вихідному положенні органа керування прилягають до напрямних втулок на капсулотримачі. За рахунок цього забезпечується підпружинення органа керування. Консольні напрямні планки можуть мати будь-яку форму й взаємне розташування (наприклад, можуть сходитися або розходитися). Крім цього у запропонованому у винаході інгаляторі можна передбачити й більше двох консольних напрямних планок. Орган керування у цілому має дві завзятих ділянки, по одній для його внутрішньої й зовнішньої деталей. У ще одному кращому варіанті основний елемент органа керування може мати рифлену поверхню. Така рифлена поверхня може розташовуватися зверху або збоку основного елемента органа керування. Рифлену поверхню переважно передбачати у наявному в органа керування поглибленні під палець руки. Подібна рифлена поверхня є не тільки декоративним елементом, але й дозволяє додати органу керування оптимальну шорсткість, що запобігає при натисканні на нього зісковзування з його пальця руки. Ця рифлена поверхня розташована на основному елементі органа керування поза призначеною для властивої інгаляції частини інгалятора й тому не стикається з губами пацієнта. Крім цього така рифлена поверхня може займати площу, що менше площі всієї поверхні органа керування, але проте гарантує надійне й швидке користування інгалятором в екстреному випадку. 2 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Верхню рифлену поверхню переважно виконувати в її ближній у вихідному положенні органа керування до кришки частині з виїмкою під заглиблений у неї запірний елемент кришки. Всередині такої виїмки щонайменше її бічна стінка, розташована з боку бічної рифленої поверхні основного елемента органа керування, може бути виконана похилою й утворювати за рахунок цього при натисненні на основний елемент органа керування напрямну поверхню ковзання для запірного елемента, що забезпечує тим самим його підйом разом із кришкою зі зафіксованого положення. У ще одному кращому варіанті зафіксована на нижній корпусній деталі пластина виконана з можливістю її від'єднання від нижньої корпусної деталі й повороту від неї нагору по типу відкидної кришки. Подібне виконання закриваючу нижню корпусну деталь пластини відкидний полегшує доступ усередину інгалятора для його чищення. Для фіксації пластини на нижній корпусній деталі можуть використовуватися виступаючі фіксуючі лапки. У всіх варіантах виконання запропонованого у винаході інгалятора його орган керування з щонайменше однією проникаючою у капсулотримач голкою можна з'єднати із пластиною таким чином, щоб його після від'єднання зафіксованої на нижній корпусній деталі пластини від нижньої корпусної деталі можна було повертати разом із цією пластиною нагору в її відкрите положення. Орган керування переважно з'єднувати із пластиною таким чином, щоб обидві ці частини спільно утворювали єдиний поворотний вузол. Нижче винахід більше докладно розглянутий з посиланням на прикладене до опису єдине креслення, на якому наведене заелементне зображення інгалятора з органом керування й мундштуком, що забезпечений поліпшуючим зчеплення між пальцем руки й контактуючої з ним поверхнею допоміжним засобом. На прикладеному до опису кресленні наведене заелементне зображення запропонованого у винаході інгалятора. Основними його конструктивними елементами є при цьому нижня корпусна деталь 6, до якої кріпиться закриваюча її пластина 3, мундштук 2, який фіксується на нижній корпусній деталі 6 утримуючими лапками кріпильного елемента 12 для закріплення сітки, і кришка 1, форма якої доповнює форму нижньої корпусної деталі 6. У закритого інгалятора запірний елемент 14 на кришці 1 заходить за пластину 3 і втримується у цьому положенні зі силовим замиканням. Виконання ж на запірному елементі 14 уступів у вигляді стовщень або напливів дозволяє реалізувати й геометричне замикання. Для закладання запірного елемента 14 на кришці 1 за пластину 3 зовнішній орган 7 керування має (зверху) виїмку, в яку при закриванні кришки заглиблюється запірний елемент 14. Виїмка має скошену або похилу бічну стінку й розташована у ближній до кришки частині органа керування. Орган керування складається зі зовнішнього органа 7 керування й внутрішнього органа 10 керування. Для відкривання кришки 1 спочатку необхідно змістити зовнішній орган 7 керування, відповідно надавити на нього у напрямку інгалятора. При цьому похила бічна стінка виїмки у зовнішньому органі керування натрапляє на запірний елемент 14 на кришці 1 і при подальшому переміщенні зовнішнього органа керування діє як напрямна поверхня ковзання для запірного елемента 14, забезпечуючи в остаточному підсумку звільнення кришки 1. Зовнішній 7 і внутрішній 10 органи керування з'єднані між собою у вирізі 16 навісним кріпленням, що виконано, наприклад, у вигляді зачіпних гачків, штифта або іншого пристрою навісного кріплення. Виріз 16 може мати круглу або овальну форму. При виконанні вирізу у формі овалу він може розташовуватися у горизонтальному або вертикальному положенні, відповідно у будь-якому положенні. У кращому варіанті виріз 16 має форму так званого подовженого отвору, тобто форму витягнутого або довгастого овалу, що забезпечує оптимальне спрямоване переміщення голки або голок в осьовому напрямку й тим самим точне проколювання нею або ними капсули. Нижня корпусна деталь 6 виконана чашоподібної форми й повністю охоплює розташований з нижньої сторони пластини 3 капсулотримач 5. Однак для можливості переміщення заповненої лікарським засобом капсули (не показана) у капсулотримач 5 необхідно також підняти мундштук 2, повернувши його нагору у відкрите положення. У показаному на кресленні варіанті для цього необхідно прикласти зусилля до зовнішнього органа 7 керування. У такому відкритому положенні кришки 1 і мундштука 2 у капсулотримач 5 через отвір у пластині 3 можна вставити капсулу. Після переміщення капсули у капсулотримач мундштук 2 опускають назад у вихідне положення, знову закриваючи його за рахунок фіксації утримуючих лапок кріпильного елемента 12, призначеного для закріплення сітки, у пластині 3. По центру кріпильного елемента 12 розташована утримувана їм сітка 13. Сітку 13 можна виготовляти із традиційно застосовуваних у цих потребах матеріалів, наприклад, з металу або пластмаси. В останньому випадку сітку можна виготовляти литтям під тиском. Для вивільнення лікарського засобу з утримуючої його капсули необхідно нажати на зовнішній орган 7 керування. Зовнішній 3 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 орган керування виконаний таким чином, що голкотримач розташований вище точки силового впливу й нижче місця навісного кріплення кнопки. На внутрішньому органі 10 керування перебуває щонайменше одна голка, переважно, однак, дві розташовані одна під іншою паралельно одна одній голки 8, 11, які, відповідно, при натисканні на орган 7, 10 керування безупинно переміщається, відповідно переміщаються разом з ним у напрямку капсули (не показана) і проколює, відповідно проколюють її. За таким процесом проколювання капсули можна спостерігати через оглядове віконце (не показане). Капсулотримач 5 забезпечений одним трубчастим голководом, відповідно двома трубчастими голководами, вісь якого орієнтована, відповідно осі яких орієнтовані за напрямком переміщення голки, відповідно голок 8, 11. Подібний(-і) голковод(-и), з одного боку, забезпечує(ють) точне влучення голки, відповідно голок 8, 11 у капсулу (не показана), а з іншого боку, утворить(-ють) додаткову напрямну для органа 7, 10 керування. Основною же напрямною, що забезпечує спрямоване переміщення органа 7, 10 керування, служать дві розташовані з боків консольні напрямні планки 15. Призначення цих консольних напрямних планок 15 складається, крім того, у тому, щоб підтримувати попередній натяг у посадці органа 7, 10 керування. Для цього консольні напрямні планки 15 на їх зверненому від органа керування кінці забезпечені кінцевими упорами, які у вихідному положенні органа 7, 10 керування прилягають до напрямних втулок на капсулотримачі 5. Ці напрямні втулки розташовані зі зовнішньої сторони капсулотримача 5. Між консольними напрямними планками 15 розташована гвинтова пружина 9, вісь якої проходить паралельно голці, відповідно голкам 8, 11 і довжина якої погоджена з довжиною консольних напрямних планок 15 з таким розрахунком, що орган 7, 10 керування й у своєму вихідному положенні все ще втримується у попередньо підпружиненному стані. Окремі конструктивні елементи інгалятора, а саме: нижня корпусна деталь 6, пластина 3, мундштук 2 і кришка 1, забезпечені отворами під шарнірно з'єднуючу їх між собою вісь 4, навколо якої всі вони можуть переміщатися, відповідно повертатися один щодо одного. У запропонованому у винаході інгаляторі можна використовувати будь-які відомі голки. Мова при цьому може йти про повнотілі або порожні голки. Переважно використовувати повнотілі голки. У якості верхньої (ближньої до мундштука) голки можна насамперед використовувати тригранну голку з тригранним (списоподібним) заточенням. У якості ж нижньої голки можна використовувати стандартну голку зі стандартним заточенням, нормованим, наприклад, німецьким стандартом DIN. В іншому варіанті як верхню голку можна використовувати стандартну голку зі стандартним заточенням, а як нижню голку - тригранну голку з тригранним заточенням. У ще одному варіанті можливе використання двох тригранних голок із тригранним заточенням або двох стандартних голок зі стандартним заточенням. У запропонованому у винаході інгаляторі можна використовувати будь-які відомі капсули для порошкових інгаляторів (наприклад, (твердо-)желатинові, полімерні, металеві капсули). У запропонованому у винаході інгаляторі можна насамперед використовувати полімерні капсули, описані у WO 00/07572 і в EP 1100474. Запропонований у винаході інгалятор може мати оглядове віконце. Однак наявність такого оглядового віконця не є строго обов'язковою умовою для виконання інгалятором своєї функції відповідно до його призначення. Крім цього всі деталі й елементи запропонованого у винаході інгалятора можна також модифікувати відповідно до відомих методів і можливостями технології пластмас. Як приклад таких можливих модифікацій можна назвати варіанти, що передбачають наявність елементів твердості або варіювання товщини стінок. Однак такі модифікації не є строго обов'язковими, оскільки не впливають на принцип роботи інгалятора. Запропонований у винаході інгалятор можна, крім того, забезпечувати з його внутрішньої й/або зовнішньої сторони покриттям, яке наноситься відомими способами. Запропонований у винаході інгалятор може використовуватися для інгаляції всіх типів порошкових лікарських засобів, введення яких в організм шляхом інгаляції доцільно з терапевтичної точки зору. Запропонований у винаході пристрій може використовуватися для інгаляції розглянутих нижче сполук, які можна застосовувати індивідуально або у комбінації між собою. Представлені нижче сполуки являють собою фармакологічно активні діючі речовини (ДР), вибрані (наприклад) з групи, що включає бетаміметики, антихолінергічні засоби, кортикостероїди, інгібітори фосфодіестерази 4 (ФДЕ 4), антагоністи LTD4, інгібітори EGFR, агоністи допаміна, антагоністи рецептора гістаміна Н1, антагоністи фактора активації тромбоцитів (PAF) і інгібітори PI 3-кінази. Запропонований у винаході пристрій можна також використовувати для інгаляції комбінацій з двох або трьох таких ДР. Як приклад подібних комбінацій ДР можна назвати наступні: 4 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 - комбінація з бетаміметика й антихолінергічного засобу, кортикостероїда, інгібітору ФДЕ 4, інгібітору EGFR або антагоніста LTD4, - комбінація з антихолінергічного засобу й кортикостероїда, інгібітору ФДЕ 4, інгібітору EGFR або антагоніста LTD4, - комбінація з кортикостероїда й інгібітору ФДЕ 4, інгібітору EGFR або антагоніста LTD4, - комбінація з інгібітору ФДЕ 4 і інгібітори EGFR або антагоніста LTD4, - комбінація з інгібітору EGFR і антагоніста LTD4. У якості бетаміметиків переважно при цьому використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає албутерол, арформотерол, бамбутерол, бітолтерол, броксатерол, карбутерол, кленбутерол, фенотерол, формотерол, гексопреналін, ібутерол, ізоетарин, ізопреналін, левосалбутамол, мабутерол, мелуадрин, метапротеренол, оркипреналін, пірбутерол, прокатерол, репротерол, римітерол, ритодрин, салмефамол, салметерол, сотеренол, сульфонтерол, тербуталін, тіарамід, толубутерол, зинтерол, CHF-1035, HOKU-81, KUL-1248, 3(4-{6-[гідрокси-2-(3-гідроксиметилфеніл)етиламіно] гексилокси}бутил)бензилсульфонамід, 5-[2(5,2-іламіно)-1-гідроксіетил]-гідрокси-1хінолін-2-він, гідрокси-7-[2-{[2-{[3-(2фенілетокси)пропіл]сульфоніл}етил]аміно} етил]-2(3H)-бензотіазолон, 1-(4-гідроксифеніл)-2-[4(1)-2-бутиламіно]етанол, 1-[3-(4-метоксибензиламіно)-4-гідроксифеніл]-2-[4-(1-бензимідазоліл)2-бутиламіно]етанол, 1-[2 3-оксо-4H-1, 8-мул]-2-[3-(4-N, N-диметиламінофеніл)-2пропіламіно]етанол, 1-[2 оксоH-1,4-бензоксазин-8-іл]-2-[3-(4)2-метил-2-пропіламіно]етанол, 1-[2 оксоH-1,4-бензоксазин-8-іл]-2-[3-(н-бутилоксифеніл)-2-пропіламіно]етанол, 1-[2 3-оксо-4H-1, 8мул]-2-{4-[3-(4-метоксифеніл)-1,2,3-мул]-2-бутиламіно}етанол, гідрокси-8-(2ізопропіламінобутил)-2H-1,бензоксазин-(4H)-він, 1-(5)2-трет-бутиламіно)етанол, гідрокси{гідрокси-[2-(4)1,1-диметилетиламіно]етил}-4H-бензо[1,4]оксазин-3-він, гідрокси-8-{гідрокси-2-[2(етил-4-феноксіацетат)-1,1-диметилетиламіно]етил}-4H-бензо[1,4]оксазин-він, 6-гідрокси-8{гідрокси-[2-(4кислота)-1,1]етил}-4H[1,4]3,8-{2-[1, диметил-(2,4,6)етиламіно]-1-гідроксіетил}гідрокси-4H-бензо[1,4]оксазин-3-він, гідрокси-8-{гідрокси-2-[2-(4-гідроксифеніл)-1,1диметилетиламіно]етил}-4H-бензо[1,4]3,6-гідрокси-8-{гідрокси-[2-(4)1,1-диметилетиламіно]етил}4H[1,4]3,8-{2-[2-(4)1,1-диметилетиламіно]-1-гідроксіетил}-гідрокси-4H-бензо[1,4]оксазин-3-він, 8{2-[2-(4-етоксифеніл)-1,1-диметилетиламіно]-1-гідроксіетил}-гідрокси-4H[1,4]3,4-(4-{2-[гідроксі(оксо, дигідроH-бензо[1,4]8)етиламіно]-2}фенокси)масляну кислоту, 8-{2-[2-(3,4-дифторфеніл)1,1-диметилетиламіно]-1-гідроксіетил}-гідрокси-4H-бензо[1,4] оксазин-3-він, 1-(5-фторфеніл)-2(трет-бутиламіно)етанол, гідрокси-5-(гідрокси-{2-[4-(2)феніл]етиламіно}етил)бензальдегід, N[гідрокси-(гідрокси-{2-[4-(2)феніл] етиламіно}етил)феніл]формамід, гідрокси-(гідроксі-{2-[4-(3іламіно)феніл]етиламіно} етил)-1 хінолін-2-він, гідрокси-5-[гідрокси-2-(6фенетиламіногексиламіно)етил]-1 хінолін-2-він, 5-[2-(2-{4-[4-(2метилпропокси)феніламіно]феніл}етиламіно)-1-гідроксіетил]-гідроксиH-хінолін-2-він, [3-(4-{6[гідроксі-(3)етиламіно]гексилокси} бутил)-5]сечовину, 4-(2-{6-[2-(2,6дихлорбензилоксі)етокси]гексиламіно}-1-гідроксіетил)-2-гідроксиметилфенол, 3-(4-{6-[гідрокси-2(3-гідроксиметилфеніл) етиламіно]гексилокси}бутил)бензилсульфонамід, 3-(3-{7-[гідрокси-2-(3гідроксиметилфеніл)етиламіно]гептилокси}пропіл)бензилсульфонамід, 4-(2-{6-[4-(3циклопентансульфонілфеніл)бутокси]гексиламіно}-1-гідроксіетил)-2-гідроксиметилфенол, мул(3-{2-[гідрокси-2-(3-гідроксиметилфеніл)етиламіно]пропіл} феніл)ацетамід, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів, діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотно-адитивних солей, сольватів або гідратів. До кращих відповідно до винаходу кислотно-адитивних солей бетаміметиків відносяться солі, вибрані з групи, що включає гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, гідросульфат, гідрофосфат, гідрометансульфонат, гідронітрат, гідромалеат, гідроацетат, гідроцитрат, гідрофумарат, гідротартрат, гідрооксалат, гідросукцинат, гідробензоат і гідропаратолуолсульфонат. У якості антихолінергічних засобів переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає солі тіотропія, переважно його бромід, солі окситропія, переважно його бромід, солі флутропія, переважно його бромід, солі іпратропія, переважно його бромід, солі глікопірронія, переважно його бромід, солі троспія, переважно його хлорид, і толтеродин. У зазначені вище солях фармакологічно активними компонентами є катіони. У якості ж аніонів зазначені вище солі у кращому варіанті можуть містити хлорид, бромід, йодид, сульфат, фосфат, метансульфонат, нітрат, малеат, ацетат, цитрат, фумарат, тартрат, оксалат, сукцинат, бензоат або паратолуолсульфонат, серед яких у якості протиіонів кращі хлорид, бромід, йодид, сульфат, метансульфонат і паратолуолсульфонат. Із числа всіх зазначених солей особливо кращі хлориди, броміди, йодиди й метансульфонати. До кращих антихолінергічних засобів відносяться також такі, вибрані з солей формули AC-1 5 UA 97678 C2 + N O O AC-1, O HO X S S 5 у якій X позначає однозарядний аніон, переважно аніон, вибраний з групи, що включає фторид, хлорид, бромід, йодид, сульфат, фосфат, метансульфонат, нітрат, малеат, ацетат, цитрат, фумарат, тартрат, оксалат, сукцинат, бензоат і паратолуолсульфонат, більше переважно позначає однозарядний аніон, вибраний з групи, що включає фторид, хлорид, бромід, метансульфонат і паратолуолсульфонат, особливо переважно позначає бромід, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів або гідратів. Особливе значення мають лікарські комбінації, що містять енантіомери формули AC-1-en + N O O AC-1-en, O HO X S S 10 у якій X може мати зазначені вище значення. Кращі далі антихолінергічні засоби, вибрані з солей формули AC-2 OH + N R X AC-2, 15 у якій R означає метил або етил, а X може мати зазначені вище значення. В іншому варіанті сполука формули AC-2 може бути також представлена у вигляді вільної основи формули AC-2base OH N 20 25 30 AC-2-base. Як приклад інших антихолінергічних засобів можна назвати метобромід тропенолового ефіру 2,2-дифенілпропіонової кислоти, метобромід скопінового ефіру 2,2-дифенілпропіонової кислоти, метобромід скопінового ефіру фтор-2,2-дифенілоцтової кислоти, метобромід тропенолового ефіру фтор-2,2-дифенілоцтової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 3,3',4,4'-тетрафторбензилової кислоти, метобромід скопінового ефіру 3,3',4,4'тетрафторбензилової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 4,4'-дифторбензилової кислоти, метобромід скопінового ефіру 4,4'-дифторбензилової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 3,3'-дифторбензилової кислоти, метобромід скопінового ефіру 3,3'дифторбензилової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід скопінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід скопінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9карбонової кислоти, метобромід скопінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру бензилової кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру 2,2-дифенілпропіонової кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру 9-карбонової 6 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід циклопропілтропінового ефіру метилового ефіру 4,4'дифторбензилової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід скопінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід скопінового ефіру 9-карбонової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9карбонової кислоти, метобромід тропенолового ефіру 9 кислоти й метобромід скопінового ефіру 9-карбонової кислоти. Зазначені вище сполуки відповідно до винаходу можна також використовувати у вигляді солей, які являють собою не метоброміди, а солі мето-X, де X може мати зазначені вище для X значення. У якості кортикостероїдів переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає беклометазон, бетаметазон, будесонід, бутиксокорт, циклесонід, дефлазакорт, дексаметазон, етипреднол, флунісолід, флутиказон, лотепреднол, мометазон, преднізолон, преднізон, рофлепонід, триамцинолон, RPR-106541, NS-126, ST-26, (S)-фторметиловий ефір 6, дифтор-17[(2-фуранілкарбоніл)оксі]-оксоандроста-1, 17-карботіонової кислоти, (S)-(оксотетрагідрофуран-3 S-іловий)ефір 6,9-17-пропіонілоксіандроста-1,17-карботіонової кислоти й ціанометиловий ефір 6,9-дифтор-11-гідрокси-16-3-оксо-17-(2,2,3,3-тетраметилциклопропілкарбоніл) оксіандроста-1, дієн-17 -карбонової кислоти, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів або діастереомерів і необов'язково у вигляді їхніх солей і похідних, їхніх сольватів і/або гідратів. При будь-якому згадуванні в справжньому описі стероїдів маються на увазі також їх можливо існуючі солі або похідні, гідрати або сольвати. Як приклад можливих солей і похідних стероїдів можна назвати солі з лужними металами, такі, наприклад, як натрієві або калієві солі, сульфобензоати, фосфати, ізонікотинати, ацетати, дихлорацетати, пропіонати, дигідрофосфати, пальмітати, півалати або ж фуроати. Як інгібітори ФДЕ 4 переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає енпрофілін, теофілін, рофлуміласт, арифло(циломіласт), тофіміласт, пумафентрин, ліриміласт, арофілін, атизорам, D-4418, Bay-198004, BY343, CP-325,366, D-4396 (Sch-351591), AWD-12-281 (GW-842470), NCS-613, CDP-840, D-4418, PD-168787, T-440, T-2585, V-11294A, Cl-1018, CDC801, CDC-3052, D-22888, YM-58997, Z-15370, N-(3,4-мул)-3-циклопропілметоксибензамід, (–) пп-[(4aR*,10bS*)-етокси-1,2,3,4,4a, 10 метокси-2-метилбензо[s][1,6]нафтиридин-6-мул]-N, Nдіізопропілбензамід, (R)-(+)-1-(4-бромбензил)-4-[(3)4-метоксифеніл]-2-піролідон, 3(циклопентилокси-4-метоксифеніл)-1-(4-N'-[ціано-S-метилізотіоуреїдо]бензил)-2-піролідон, цис[ціано-4-(4-метоксифеніл)циклогексан-1-карбонову кислоту], ціано-4-(4)1,цис-[ціано-(4)1], (R)-(+)етил[4-(4)2]ацетат, (S)-(–)-етил[4-(4)2]ацетат, циклопентил-5,етил-3-(2-тієніл)-9H-піразоло[3,4-c]1,2,4-триазоло[4,3-a]піридин і циклопентил-5,етил-3-(трет-бутил)-9H-піразоло[3,4-c]-1,2,4триазоло[4,3-a]піридин, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів, діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотно-адитивних солей, сольватів або гідратів. До кращих відповідно до винаходу кислотно-адитивних солей інгібіторів ФДЕ 4 відносяться солі, вибрані з групи, що включає гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, гідросульфат, гідрофосфат, гідрометансульфонат, гідронітрат, гідромалеат, гідроацетат, гідроцитрат, гідрофумарат, гідротартрат, гідрооксалат, гідросукцинат, гідробензоат і гідропаратолуолсульфонат. Як антагоністи LTD4 переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає монтелукаст, пранлукаст, зафірлукаст, MCC-847 (ZD-3523), MN-001, MEN-91507 (LM-1507), VUF-5078, VUF-K-8707, L-733321, 1-(((R)-(3-(2-(6,2-хінолініл)етеніл) феніл)-3-(2-(2-гідрокси-2пропіл)феніл)тіо)метилциклопропаноцтову кислоту, 1-(((1(R)-3-(3-(2-(2,3-дихлортієно[3,2b]піридин-5-мул)-(E)-етеніл)феніл)-3-(2-(1-метилетил) феніл)пропіл)тіо)метил)циклопропаноцтову кислоту й [2-[[2-(2-тіазоліл)-5бензофураніл]оксиметил]феніл]оцтову кислоту, необов'язково увигляді їхніх рацематів, енантіомерів, діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотноадитивних солей, сольватів або гідратів. До кращих відповідно до винаходу кислотно-адитивних солей антагоністів LTD4 відносяться солі, вибрані з групи, що включає гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, гідросульфат, гідрофосфат, гідрометансульфонат, гідронітрат, гідромалеат, гідроацетат, гідроцитрат, гідрофумарат, гідротартрат, гідрооксалат, гідросукцинат, гідробензоат і гідропаратолуолсульфонат. Під солями або похідними, які в деяких випадках здатні утворювати антагоністи LTD4, маються на увазі, наприклад, солі з лужними металами, такі, наприклад, як натрієві або калієві солі, солі із лужноземельними металами, сульфобензоати, фосфати, ізонікотинати, ацетати, пропіонати, дигідрофосфати, пальмітати, півалати або ж фуроати. 7 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Як інгібітори EGFR переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає цетуксимаб, трастузумаб, ABX-EGF, Mab ICR-62, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{[4-(морфолін-4-мул)1-мул]аміно}-7-циклопропілметоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл) аміно]-6-{[4-(N, N-діетиламіно)-1 бутен-1-мул]аміно}-7-циклопропілметоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{[4-(N, N-диметиламіно)-1 бутен-1-мул]аміно}-7-циклопропілметоксихіназолін, 4-[(R)-(1-фенілетил)аміно]-6-{[4-(морфолін4-мул)-1 бутен-1-мул]аміно}-7-циклопентилоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{[4-((R)-метилоксоморфолін-4-іл)-1]аміно}-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл)аміно]-6-{[4-((R)-метил-2 оксоморфолін-4мул)-1-мул]аміно}-7-[(S)-(тетрагідрофуран-3-мул)окси]хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{[4((R)-4-мул)-1-мул]аміно}-7-циклопропілметоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-[2-((S)-4)етокси]-7метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-({4-[N-(2-метоксіетил)-N-метиламіно]-1-мул}аміно)-7циклопропілметоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{[4-(N, N-диметиламіно)-1-мул]аміно}-7циклопентилоксихіназолін, 4-[(R)-(1)аміно]-6-{[4-(N, N-(2-метоксіетил)аміно)-1-мул]аміно}-7циклопропілметоксихіназолін, 4-[(R)-(1-фенілетил)аміно]-6-({4-[N-(2-метоксіетил)-N-етиламіно]1-мул}аміно)-7-циклопропілметоксихіназолін, 4-[(R)-(1-фенілетил)аміно]-6-({4-[N-(2-метоксіетил)N-метиламіно]-1}аміно)-7,4[(R)-(1-фенілетил)аміно]-6-({4-[N-(тетрагідропіран-4-мул)-Nметиламіно]-1-мул}аміно)-7-циклопропілметоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{[4-(N, Nдиметиламіно)-1-мул]аміно}-7-((R)-тетрагідрофуран-ілокси)хіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{[4-(N, N)-1оксо-2-бутен-1-іл]аміно}-7-((S)-тетрагідрофуран-3-ілокси)хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-({4[N-(2-метоксіетил)-N-метиламіно]-1-мул}аміно)-7-циклопентилоксихіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-{[4-(циклопропіл-N-метиламіно)-1]аміно}-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл)аміно]-6{[4-(N, N)-1-мул]аміно}-7-[(R)-(тетрагідрофуран-2-мул)метокси] хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]6-{[4-(N, N-диметиламіно)-1-мул]аміно}-7-[(S)-(тетрагідрофуран-2-мул)метокси]хіназолін, 4-[(3етинілфеніл)аміно]-6,7-біс-(2)хіназолін, 4-[(4)аміно]-7-[3-(морфолін-4-мул)пропілокси]-6[(вінілкарбоніл)аміно] хіназолін, 4-[(R)-(1-фенілетил)аміно]-6-(4-гідроксифеніл)-7H-піроло[2,3d]піримідин, ціано-4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{[4-(N, N-диметиламіно)-1-мул]аміно}-7етоксихінолін, 4-{[хлор-(3)феніл]аміно}-6-(5-{[(2-метансульфонілетил)аміно]метил}фуран-2-мул) хіназолін, 4-[(R)-(1-фенілетил)аміно]-6-{[4-((R)-4-мул)-1-мул]аміно}-7-метоксихіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-{[4-(морфолін-4-мул)-1]аміно}-7-[(2)метокси]хіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-({4-[N, N-біс-(2-метоксіетил)аміно]-1-мул}аміно)-7-[(тетрагідрофуран-2мул)метокси]хіназолін, 4-[(3-етинілфеніл)аміно]-6-{[4-(5,4-мул)-1-мул]аміно}хіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-[2-(2,4)етокси]-7,4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-[2-(2,4-мул)етокси]-7-[(R)(тетрагідрофуран-2-мул)метокси] хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-7-[2-(2,4-мул)етокси]-6-[(S)(тетрагідрофуран-2-мул) метокси]хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{2-[4-(4-мул)піперидин-1мул]етокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-[1-(трет-бутилоксикарбоніл)піперидин4-ілокси]-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(аміноциклогексан-1-ілокси)-7метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-(1)-7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-(3)-7-метоксихіназолін, 4[(4)аміно]-6-(4-ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{1-[(морфолін-4мул)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{1[(метоксиметил)карбоніл]піперидин-ілокси}-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл)аміно]-6-(3)-7метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-[1-(2)піперидин-4-ілокси]-7-метоксихіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-(тетрагідропіран-4-ілокси)-7-етоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-((S)тетрагідрофуран-3-ілокси)-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл)аміно]-6-(4)-7-(2)хіназолін, 4-[(4)аміно]-6{транс-4-[(диметиламіно) сульфоніламіно]1}-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6{транс-4-[(морфолін-4-мул)карбоніламіно]циклогексан-1-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4фторфеніл) аміно]-6-{транс-4-[(морфолін-4-мул)сульфоніламіно]1}-7-метоксихіназолін, 4[(4)аміно]-6-(4)-7-(2)хіназолін, 4-[(4)аміно]-6-(4)-7-(2-метансульфоніламіноетокси) хіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-{1-[(піперидин-1-мул)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-(4-ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-(цис-4-{N-[(4)карбоніл]N}циклогексан-1-ілокси)-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл) аміно]-6-(цис-4-{N-[(морфолін-4мул)карбоніл]-N-метиламіно}циклогексан-1-ілокси)- 7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]6-(цис-4-{N-[(морфолін-4-мул)сульфоніл]N-метиламіно}циклогексан-1-ілокси)-7метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(1)-7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-(4)-7етоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(4-ілокси)-7-(2-метоксіетокси)хіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-[1-(2-метоксіацетил) піперидин-4-ілокси]-7-(2-метоксіетокси)хіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-(1)-7-метоксихіназолін, 4-[(3)аміно]-6-[1-(трет)піперидин-4-ілокси]-7,4[(3етинілфеніл) аміно]-6-(тетрагідропіран-4-ілокси]-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6(цис-4-{N-[(піперидин-1-мул)карбоніл]-N-метиламіно}циклогексан-1-ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(цис-4-{N-[(1)карбоніл]-N}циклогексан-1-ілокси)-7,4[(3-хлор-4фторфеніл)аміно]-6-{цис-4-[(морфолін-4-мул)карбоніламіно] циклогексан-1-ілокси}-7метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{1-[2-(1-мул)етил] піперидин-4-ілокси}-7 8 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{1-[(4)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7-(2)хіназолін, 4-[(3)аміно]-6(4)7-метоксихіназолін, 4-[(3-етинілфеніл)аміно]-6-(4-ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(3етинілфеніл)аміно]-6-(4-ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(4-ілокси)-7-(2метоксіетокси)хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(4)7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-(1)-7метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{цис-4-[N-(2-метоксіацетил)-Nметиламіно]циклогексан-1-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(3-етинілфеніл)аміно]-6-(піперидин-4ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(3-етинілфеніл)аміно]-6-[1-(2-метоксіацетил)4]-7-метоксихіназолін, 4-[(3)аміно]-6-{1-[(4)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7,4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{1-[(цис-2,4мул)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{1-[(4мул)карбоніл]піперидин-4-ілокси}- 7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{1-[(S, S)-(5[2.2.1]гепт-5мул)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-{1-[(N-2метоксіетиламіно) карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл)аміно]-6-(4)7метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{1-[(2)карбоніл]4}-7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6-{1-[(3метоксипропіламіно)карбоніл]піперидин-4-ілокси}-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6[цис-4-(метансульфоніл-N-метиламіно)циклогексан-1-ілокси]-7-метоксихіназолін, 4-[(4)аміно]-6[цис-4-(N)циклогексан-1-ілокси]-7,4[(3-хлор-4-фторфеніл)аміно]-6-(1)-7-метоксихіназолін, 4[(4)аміно]-6-[транс-4-(метансульфоніл-N-метиламіно)циклогексан-1-ілокси]-7-метоксихіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(диметиламіноциклогексан-1-ілокси)-7-метоксихіназолін, 4-[(4фторфеніл)аміно]-6-(транс-4-{N-[(4)карбоніл]-N}циклогексан-1-ілокси)-7,4[(3-хлор-4фторфеніл)аміно]-6-[2-(2,4)етокси]-7-[(S)-(2)метокси]хіназолін, 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(4ілокси)-7-метоксихіназолін і 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6-(4-ілокси)-7-метоксихіназолін, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів, діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотно-адитивних солей, сольватів або гідратів. До кращих відповідно до винаходу кислотно-адитивних солей інгібіторів EGFR відносяться солі, вибрані з групи, що включає гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, гідросульфат, гідрофосфат, гідрометансульфонат, гідронітрат, гідромалеат, гідроацетат, гідроцитрат, гідрофумарат, гідротартрат, гідрооксалат, гідросукцинат, гідробензоат і гідропаратолуолсульфонат. У якості агоністів допаміна переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає бромокриптин, каберголін, альфа-дигідроергокриптин, лісурид, перголід, праміпексол, роксіндол, ропінірол, таліпексол, тергурид і віозан, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів, діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотноадитивних солей, сольватів або гідратів. До кращих відповідно до винаходу кислотно-адитивних солей агоністів допаміна відносяться солі, вибрані з групи, що включає гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, гідросульфат, гідрофосфат, гідрометансульфонат, гідронітрат, гідромалеат, гідроацетат, гідроцитрат, гідрофумарат, гідротартрат, гідрооксалат, гідросукцинат, гідробензоат і гідропаратолуолсульфонат. Як антагоністів рецептора гістаміна H1 переважно використовувати сполуки, вибрані з групи, що включає епінастин, цетиризин, азеластин, фексофенадин, левокабастин, лоратадин, мізоластин, кетотіфен, емедастин, диметинден, клемастин, баміпин, цексхлорфенірамін, фенірамін, доксиламін, хлорфеноксамін, дименгідринат, дифенгідрамін, прометазин, ебастин, деслоратидин і меклозин, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів, діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотно-адитивних солей, сольватів або гідратів. До кращих відповідно до винаходу кислотно-адитивних солей антагоністів рецептора гістаміна H1 відносяться солі, вибрані з групи, що включає гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, гідросульфат, гідрофосфат, гідрометансульфонат, гідронітрат, гідромалеат, гідроацетат, гідроцитрат, гідрофумарат, гідротартрат, гідрооксалат, гідросукцинат, гідробензоат і гідропаратолуолсульфонат. У якості фармацевтично активних речовин, у тому числі у складі утримуючих їхніх композицій або сумішей, використовуються всі сполуки, що вводяться в організм шляхом інгаляції, включаючи, наприклад, інгалюємі макромолекули, описані в EP 1003478. Переважно при цьому використовувати фармацевтично активні речовини, що містять їхні композиції або суміші, традиційно використовувані для інгаляційної терапії захворювань дихальних шляхів. Запропонований у винаході пристрій можна далі використовувати для інгаляції сполук із групи похідних алкалоїдів ріжків, триптанів, інгібіторів CGRP-пептиду й інгібіторів фосфодіестерази 5, необов'язково у вигляді їхніх рацематів, енантіомерів або діастереомерів і необов'язково у вигляді їх фармакологічно прийнятних кислотно-адитивних солей, їхніх сольватів і/або гідратів. Як приклад похідних алкалоїдів ріжків можна назвати дигідроерготамін і ерготамін. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 9 UA 97678 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 1. Інгалятор для інгаляції порошкових лікарських засобів із утримуючих їх капсул, що має нижню корпусну деталь (6), пластину (3), яка фіксується на нижній корпусній деталі (6) і закриває її, охоплюваний нижньою корпусною деталлю (6) капсулотримач (5) для розміщуваних у ньому капсул, мундштук (2), який фіксується на пластині (3), кришку (1), що у своєму закритому положенні закриває мундштук (2) і фіксується наявним у ній запірним елементом (14), при цьому нижня корпусна деталь (6), пластина (3), мундштук (2) і кришка (1) шарнірно з'єднані між собою єдиною віссю (4), і орган керування, що приводиться у рух зі свого вихідного положення й взаємодіє при цьому з щонайменше однією проникаючою у капсулотримач (5) голкою (8, 11), що знаходиться у голкотримачі, який відрізняється тим, що орган керування складається із зовнішнього органа (7) керування й внутрішнього органа (10) керування, при цьому зовнішній орган (7) керування більший за внутрішній орган (10) керування, а також зовнішній орган (7) керування являє собою кнопку, яку пацієнт може натискати, й виконаний таким чином, що голкотримач знаходиться вище точки, на яку діє зусилля пацієнта для проколювання капсули, й нижче місця навісного кріплення кнопки. 2. Інгалятор за п. 1, який відрізняється тим, що зусилля, яке необхідно прикласти для проколювання капсули шляхом переміщення зовнішнього органа (7) керування, становить від 10 до 25 Н, переважно від 15 до 20 Н. 3. Інгалятор за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що орган (7, 10) керування рухомо встановлений на пластині (3) і/або капсулотримачі (5). 4. Інгалятор за п. 1, 2 або 3, який відрізняється тим, що зовнішній орган (7) керування встановлений на пластині (3) й при приведенні в дію натискає через округлу частину на внутрішній орган (10) керування. 5. Інгалятор за п. 4, який відрізняється тим, що внутрішній орган (10) керування, що натискається зовнішнім органом (7) керування, переміщається прямолінійно для проколювання капсули принаймні однією голкою (8, 11). 6. Інгалятор за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що внутрішній орган (10) керування й зовнішній орган керування (7) з'єднані між собою в вирізі (16), який може мати круглу або овальну форму, зокрема, форму подовженого отвору. 7. Інгалятор за будь-яким із пп. 1-6, який відрізняється тим, що орган (7, 10) керування підпружинений. 8. Інгалятор за п. 1, який відрізняється тим, що орган керування виконаний таким, що складається з двох частин, а саме: із зовнішнього органа (7) керування, що натискається пацієнтом, і внутрішнього органа (10) керування, що закріплений на зовнішньому органі (7) керування й на якому розташовані консольні напрямні планки (15) і голкотримачі з голками (8, 11). 9. Інгалятор за п. 5, який відрізняється тим, що зовнішній орган (7) керування може бути забезпечений рифленням, а переважно може мати верхню й щонайменше одну бічну рифлені поверхні. 10. Інгалятор за п. 1, який відрізняється тим, що зовнішній орган (7) керування має зі своєї верхньої сторони виїмку, нахилену таким чином, що вона у вигляді скошеної площини утворює поверхню ковзання для запірного елемента (14) кришки. 11. Інгалятор за п. 1, який відрізняється тим, що проколювання капсули здійснюється однією голкою або декількома, переважно двома, розташованими одна під іншою паралельно одна одній голками (8, 11), переміщуваною/переміщуваними при натисканні на зовнішній орган (7) керування разом з ним у напрямку капсули й проколюючою/проколюючими її. 12. Інгалятор за п. 8, який відрізняється тим, що спрямоване переміщення голки, відповідно голок (8, 11), забезпечується трубчастими голковводами. 13. Інгалятор за п. 9, який відрізняється тим, що спрямоване переміщення голки, відповідно кожної з голок (8, 11), забезпечується відповідно розташованою збоку консольною напрямною планкою (15). 14. Інгалятор за п. 10, який відрізняється тим, що розташована збоку консольна напрямна планка, відповідно розташовані збоку консольні напрямні планки (15), підтримує/підтримують попередній натяг у посадці органа (7, 10) керування. 15. Інгалятор за одним із пп. 1-11, який відрізняється тим, що капсула являє собою полімерну капсулу. 16. Інгалятор за одним із пп. 1-12 для інгаляції порошкових лікарських засобів. 10 UA 97678 C2 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 11