Пігментний концентрат

Реферат: Неводний пігментний концентрат, який містить один або більше пігментів, один або більше диспергаторів і щонайменше одну смолу, яка відрізняється тим, що ця смола являє собою поліефір, який включає щонайменше одну олігоефірну елементарну ланку з приєднаним до неї гідрофобним хвостом, де гідрофобний хвіст вибраний з групи, яка включає: (а) розгалужені вуглеводні, (b) вуглеводні з циклічною групою і (с) лінійні вуглеводні за умови, що, коли вказаний лінійний вуглеводень з'єднаний з олігоефірною елементарною ланкою за допомогою ефірної групи, цей лінійний вуглеводень містить від 3 до 12 атомів вуглецю. UA 102813 C2 (12) UA 102813 C2 UA 102813 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Опис Даний винахід стосується неводного пігментного концентрату, який містить один або більше пігментів, один або більше диспергаторів пігменту, одну або більше смол і необов'язково один або більше розчинників і/або розріджувачів. У лакофарбовій промисловості керування складуванням і матеріально-технічне забезпечення часто вдосконалене шляхом використання систем змішування кольорів. Вони включають системи, де склад фарби, вибраної користувачем, забезпечується шляхом вибору основної фарби з обмеженої кількості доступних основних фарб і тонування вибраної основної фарби домішкою одного або більше пігментних концентратів або тонуючих паст. В інших системах пігментні концентрати змішують з полімерними композиціями з одержанням фарби або тонера деякого кольору, і на наступній стадії відповідний набір таких тонерів змішують з одержанням фарби бажаного кінцевого кольору. Як правило, пігментні концентрати відрізняються від пігментованих композицій покриттів тим, що вони містять більше пігменту, ніж потрібно з точки зору інтенсивності забарвлення. Пігментні концентрати відрізняються від композицій покриттів, як правило, більш високою концентрацією пігменту та обмеженим набором типів пігментів, які містяться в них звичайно, один, іноді два. Пігменти, присутні в пігментних концентратах, являють собою фарбувальні пігменти, тоді як композиції покриттів звичайно також містять пігменти-наповнювачі та інші функціональні пігменти. Крім того, хоча пігментні концентрати можуть бути плівкоутворюючими, плівки, що одержуються, не мають характеристик, властивих композиціям покриттів, як, наприклад, стійкість до розчинників. З точки зору екології бажано знизити виділення летких органічних сполук і, отже, вміст розчинника. Щоб зберегти відповідну в'язкість пігментного концентрату при зведеному до мінімуму вмісті летких органічних сполук (VOC, ВЛОС), можуть бути використані додаткові смоли, які звичайно мають відносно невелику молекулярну вагу. Такі смоли також можуть сприяти запобіганню агломерації пігментів в момент, коли пігментний концентрат домішують до основної фарби, і поліпшити сумісність пігментного концентрату із зв'язуючим основної фарби. Для зниження ВЛОС (VOC) також можуть бути використані нелеткі реакційноздатні і/або інертні розріджувачі. Пігменти різних кольорів, диспергатори пігментів, розріджувачі і розчинники можуть значно відрізнятись за своєю природою. Отже, часто необхідно використовувати поліпшуючу сумісність смолу, яка сумісна не тільки з різними типами диспергаторів і розчинників, але також з різними типами зв'язуючих основної фарби або розріджуючими смолами, які використовуються для виробництва тонерів. Крім того, поліпшуюча сумісність смола сприяє введенню фарбувальної речовини в основну фарбу. Пігментний концентрат, який містить поліефірну смолу, описаний, наприклад, в WO 03/096997. Ці складні поліефіри являють собою зневоднені при окисненні алкіди, які не відрізняються широкими можливостями сумісності з іншими зв'язуючими. У WO 03/089522 описані пігментні дисперсії, які містять поліефірні диспергатори пігментів з карбаматною функціональною групою. Карбаматні групи служать зв'язуючою групою, яка має спорідненість до частинок пігменту. Вміст летких органічних сполук великий і помітно перевищує 350 г/л. Задачею даного винаходу є надання неводного пігментного концентрату, який містить смолу, яка значною мірою сумісна з різними зв'язуючими. Додатковою задачею є надання смоли, яка дозволяє одержати пігментний концентрат з низьким вмістом летких органічних сполук (VOC, ВЛОС). Ця задача вирішується за допомогою неводного пігментного концентрату, який містить один або більше пігментів, один або більше диспергаторів і щонайменше одну смолу, яка відрізняється тим, що ця смола являє собою поліефір, який включає щонайменше одну олігоефірну елементарну ланку з приєднаним до неї гідрофобним хвостом, де гідрофобний хвіст вибраний з групи, яка включає: (а) розгалужені вуглеводні, (b) вуглеводні, які містять циклічну групу, і (с) лінійні вуглеводні за умови, що, коли вказаний лінійний вуглеводень з’єднаний з олігоефірною елементарною ланкою за допомогою складноефірної групи, цей лінійний вуглеводень містить від 3 до 12 атомів вуглецю. Вказаний концентрат може додатково містити один або більше розчинників і/або розріджувачів, якщо цей пігментний концентрат залишається неводним, тобто містить менше 5 мас.% води з розрахунку на загальну масу пігментного концентрату. Більш переважно, пігментний концентрат містить менше 2,5 мас.% води, найбільш переважно, менше 1 мас.% води. 1 UA 102813 C2 5 10 Олігоефірні елементарні ланки можуть бути утворені шляхом взаємодії одного або більше ангідридів і/або відповідних дикарбонових кислоти з одним або більше діолами і/або моноепоксидами, які мають бокову гідрофобну групу, з утворенням, тим самим, складноефірних зв'язків. Прикладом придатних моноепоксидів є гліцидилнеодеканоат. Несподівано було виявлено, що подібні поліефіри сумісні з широким спектром зв'язуючих смол і типів розчинників. Термін «олігоефірна елементарна ланка» визначений як елементарна ланка, яка містить щонайменше одну складноефірну групу і зв'язана з іншими елементарними ланками поліефіру щонайменше однією складноефірною групою. Поліефір, присутній в пігментному концентраті відповідно до даного винаходу, містить в середньому щонайменше 1, переважно, 2-7, більш переважно, 2-5, найбільш переважно, 3-5 олігоефірних елементарних ланок. Олігоефірна елементарна ланка може мати структуру, яка відповідає наступній формулі: 15 20 25 30 35 40 45 50 де: Q = ковалентний зв'язок або вуглеводневий радикал з щонайменше одним, переважно, 1-4, більш переважно, 2-4, найбільш переважно, 2 атомами вуглецю; X = двовалентний, необов'язково розгалужений і/або заміщений радикал, наприклад, насичений або ненасичений вуглеводневий радикал, який містить щонайменше 2 атоми вуглецю, який необов'язково включає додаткові складноефірні групи; Y = тривалентний вуглеводневий радикал; Z = група, яка зв'язує гідрофобний хвіст з олігоефірною елементарною ланкою, або ковалентний зв'язок. Прикладами придатних зв'язуючих груп є складноефірні групи, прості ефірні групи, одинарні або подвійні вуглець-вуглецеві зв'язки. R = гідрофобний хвіст. Альтернативно, можуть бути використані елементарні ланки аналогічної структури, але без групи X. В іншому варіанті здійснення винаходу для введення складноефірних груп може бути використана щавлева кислота. У цьому випадку в елементарній ланці відсутня як група Q, так і група X. Як показано у наведеній вище структурі, олігоефірна елементарна ланка містить щонайменше одну складноефірну групу і може бути зв'язана з іншими елементарними ланками складноефірними групами. Олігоефірні елементарні ланки, де Q та X присутні з утворенням кільця, можуть бути одержані, наприклад, шляхом етерифікації циклічних ангідридів або їх відповідних дикарбонових кислот, які містять циклічні групи, групами з гідрофобним хвостом. Ангідрид може, наприклад, являти собою циклічний ангідрид ненасичених, ароматичних і/або насичених циклічних або ациклічних дикарбонових кислот. Ангідрид може являти собою, наприклад, фталевий ангідрид, гексагідрофталевий ангідрид, метилгексагідрофталевий ангідрид, тетрагідрофталевий ангідрид або їх суміші. Придатними дикарбоновими кислотами є, наприклад, карбонові кислоти, які відповідають вказаним вище ангідридам, або, наприклад, 1,3циклогександикарбонова кислота або 1,4-циклогександикарбонова кислота, або їх циклопентановий або циклогептановий аналоги. Ациклічні олігоефірні елементарні ланки, де відсутня X, можуть бути одержані з використанням, наприклад, бурштинового ангідриду, малеїнового ангідриду, малонового ангідриду, відповідних дикарбонових кислот або щавлевої кислоти. Олігоефірні елементарні ланки, де X містить складноефірну групу, можуть бути одержані, наприклад, з використанням трикарбонових кислот або їх ангідридів, таких як тримелітовий ангідрид. Для одержання олігоефірних елементарних ланок також може бути використана будь-яка комбінація або суміш перелічених кислот і/або ангідридів. Карбонові кислоти або ангідриди можуть бути зв'язані внаслідок реакції етерифікації з моноепоксидом, який має гідрофобний хвіст, з утворенням олігоефірної елементарної ланки. 2 UA 102813 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Придатними моноепоксидами є, наприклад, епоксидовані олефіни, такі як циклогексеноксид, або епоксидовані ос-олефіни, наприклад, додеценоксид, тетрадеценоксид та октадеценоксид; прості гліцидилові ефіри, такі як етилгексилгліцидиловий ефір, н-бутилгліцидиловий ефір, трет-бутилгліцидиловий ефір, гексилгліцидиловий ефір, фенілгліцидиловий ефір; і складні гліцидилові ефіри карбонових кислот, такі як гліцидиловий ефір кислоти «версатик», наприклад, гліцидилнеодеканоат, комерційно доступний від Hexion як Cardura® E10P, або їх суміші. Іншими придатними прикладами є ароматичні вуглеводні, які містять епоксигрупу, такі як стиролоксид. Замість або додатково до моноепоксидів, можна піддавати взаємодії з карбоновими кислотами або ангідридами діоли з утворенням олігоефірних елементарних ланок. Придатні діоли включають 1,3-пропандіол, 1,2-етандіол, 1,4-бутандіол, 1,5-пентандіол, 1,6-гександіол, діетиленгліколь, триетиленгліколь, поліетиленгліколі, дипропіленгліколь і політетрагідрофуран. Придатні розгалужені діоли включають диметилолпропан, неопентилгліколь, 2-пропіл-2-метил-1,3-пропандіол, 2-бутил-2-етил-1,3-пропандіол, 2,2діетил-1,3- пропандіол, 1,2-пропандіол, 1,3-бутандіол, 2,2,4-триметилпентан-1,3-діол, триметилгексан-1,6-діол, 2-метил-1,3-пропандіол, трипропіленгліколь і поліоксипропіленгліколі. Придатні циклоаліфатичні діоли включають 1,4- циклогександіол, циклогександиметанол і циклічні формалі пентаеритриту, і 1,3-діоксан-5,5-диметанол. Придатні аралкільні діоли включають 1,4-ксилиленгліколь і 1-феніл-1,2-етандіол. Якщо бажано одержати розгалужений поліефір, можуть бути використані поліоли і/або полікислоти. Поліоли включають поліфункціональні феноли, тріоли і тетроли. Придатні тріоли включають гліцерин, триметилолпропан, триметилолетан, триметилолбутан, 3,5,5триметил-2,2-дигідроксиметилгексан-1-ол і 1,2,6-гексантріол. Альтернативно, можуть бути використані циклоаліфатичні та аралкільні тріоли і/або відповідні адукти з алкіленоксидами або їх похідними. Придатні тетроли включають еритрит, пентаеритрит, дитриметилолпропан, дигліцерин і дитриметилолетан. Також можливо використовувати циклоаліфатичні і/або аралкільні тетроли, а також відповідні адукти з алкіленоксидами або їх похідними. Також можуть бути використані поліоли з ще більшою кількістю гідроксильних груп, такі як дипентаеритрит, дулцитол і треітол. Такі поліоли особливо придатні як молекули-ініціатори для одержання розгалужених зіркоподібних молекул. Придатні полікислоти включають 1,2,4-бутантрикарбонову кислоту і тримелітову кислоту. Спирто-кислоти, такі як винна кислота і 2,2-біс(гідроксиметил)пропанова кислота, можуть бути використані додатково або альтернативно. Поліефір, одержаний з використанням як молекули-ініціатора пентаеритриту, може мати наступну структуру: де R означає гідрофобний хвіст. Необов'язково, поліефіри можуть містити олігоефірні елементарні ланки, що повторюються, утворені чергуванням реакції циклічного ангідриду або дикислоти з (моно)епоксидом або діолом. Така реакція може бути ініційована, наприклад, 3 UA 102813 C2 5 монофункціональною, дифункціональною або поліфункціональною молекулою-ініціатором і каталізована, наприклад, каталізатором, таким як солі цинку, наприклад, ацетат цинку. Як молекула-ініціатор можуть бути використані, наприклад, моноспирти. Придатні монофункціональні спирти для використання як молекул-ініціаторів включають лінійні спирти, такі як метанол, етанол, гексанол, бутанол, октанол, гексадеканол тощо, розгалужені спирти, такі як ізопропанол, 2-етилгексанол тощо, циклоаліфатичні спирти, такі як циклогексанол, аралкілові спирти, такі як бензиловий спирт або фенол. Поліефір, одержаний, наприклад, з 2етилгексанолу, гексагідрофталевого ангідриду і складного гліцидилового ефіру, може мати наступну структуру: 10 15 20 25 30 35 40 45 50 де R означає гідрофобний хвіст, наприклад, вуглеводневу групу, і n≥Р0, переважно, 0-6, більш переважно, 1-5 і, найбільш переважно, 2-4. Іншим прикладом є аналогічний поліефір з групами, одержаними з простих гліцидилових ефірів. Іншими можливими молекулами-ініціаторами є аміни. Придатні первинні аміни включають моноаміни, наприклад, алкіламіни, такі як бутиламін, і діаміни, наприклад, алкілендіаміни, такі як етилендіамін. Також можуть бути використані вторинні моноаміни, такі як піперидин, діалкіламін, наприклад, дибутиламін, або діаміни, такі як піперазин. Придатні молекули-ініціатори з карбоксильною функціональною групою включають монокислоти, такі як 2-етилмасляна кислота або циклогексанкарбонова кислота, дикислоти, такі як адипінова кислота або 1,4- циклогександикарбонова кислота, і полікислоти, такі як 1,2,4бутантрикарбонова кислота. Як молекули-ініціатори також можуть бути використані монотіоли, такі як додекантіол, дитіоли або політіоли, такі як пентаеритрит-тетракіс(3- меркаптопропіонат). Крім того, можуть бути використані суміші двох або більше наведених вище типів молекул-ініціаторів. Альтернативно або додатково, можуть бути використані молекули-ініціатори змішаної функціональності, такі як спирто-кислоти, аміноспирти, амінокислоти, амінотіоли, кислототіоли (меркаптокислоти), тіоспирти або молекули-ініціатори, які мають більше двох різних функціональних груп. Придатні спирто-кислоти включають винну кислоту і 2,2біс(гідроксиметил)пропанову кислоту. Придатні аміноспирти включають діетаноламін і 1-(2гідроксіетил)піперазин. Придатним прикладом меркаптокислоти є 3-меркаптопропанова кислота. Придатним прикладом тіоспирту є 2-тіоетанол. Також можуть бути використані полімерні ініціатори, такі як акрилові поліоли та акрилові спирто-кислоти. Якщо бажано, молекули-ініціатори з гідроксильними групами можуть бути одержані in situ, наприклад, за реакцією епоксиду з монокарбоновою кислотою. Придатним епоксидом є, наприклад, гліцидилнеодеканоат. Інший спосіб одержання гідроксильних груп in situ включає реакцію епоксиду з аміном, тіолом або фенолом, або реакцію циклічного лактону, наприклад, εкапролактону, з аміном, спиртом або тіолом. Якщо використовують монофункціональну молекулу-ініціатор, поліефір, що одержується, на одному кінці полімерного ланцюга буде містити хвіст вказаної молекули-ініціатора. Отже, даний винахід також стосується поліефіру, який складається з (i) щонайменше одного, переважно, 1-7, більш переважно, 2-6, найбільш переважно, 3-5 олігоефірних елементарних ланок з приєднаним до них гідрофобним хвостом, і (ii) хвоста монофункціональної молекулиініціатора на одному кінці полімерного ланцюга, причому монофункціональна молекулаініціатор вибрана з групи, яка включає спирти, аміни, карбонові кислоти і тіоли. Переважно, гідрофобний хвіст зв'язаний з олігоефірною елементарною ланкою складноефірною групою. Монофункціональна молекула-ініціатор, переважно, являє собою молекулу розгалуженого моноспирту, такого як 2-алкілалканол, наприклад, 2-етилгексанол. Таким чином, якщо монофункціональна молекула-ініціатор являє собою 2-етилгексанол, полімерний ланцюг, що одержується, на одному своєму кінці буде містити 2-етилгексильний хвіст. Поліефір, що використовується в контексті даного винаходу, має гідрофобний хвіст. Терміном гідрофобний описується схильність молекули або молекулярної групи відходити від води або не проникати в неї, як визначено в ISO 862: 1995. Гідрофобні властивості молекул 4 UA 102813 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 або груп, як правило, зв'язані з наявністю вуглеводневих груп. Гідрофобні хвости, переважно, містять 4-20, більш переважно, 6-16, ще більш переважно, 8-10 і, найбільш переважно, приблизно 9 атомів вуглецю. Вуглеводневі хвости можуть бути насиченими, ненасиченими або ароматичними вуглеводневими групами, які можуть бути розгалуженими, лінійними або циклічними. Гідрофобні хвости можуть, наприклад, також містити прості ефірні і/або складноефірні групи, такі як групи, які одержуються розкриттям кільця ε-капролактону кислотою або спиртом. Однак суттєво, щоб, коли гідрофобним хвостом є лінійний вуглеводень, зв'язаний з олігоефірною елементарною ланкою через складноефірну групу (тобто коли Z являє собою складноефірну групу), лінійний вуглеводень містив від 3 до 12 атомів вуглецю. Поліефір, переважно, має кислотне число менше 20 мг КОН/г, більш переважно, менше 10 мг КОН/г, найбільш переважно, менше 5 мг КОН/г. Для зниження кислотного числа кінцевого продукту шляхом здійснення реакції з кінцевими карбоксильними групами поліефіру може бути використана сполука, яка вступає в реакцію з кислотою, така як моноспирт або моноепоксид. Придатні сполуки включають моноепоксиди і моноспирти, перелічені вище. Необов'язково, поліефірна смола може містити гідроксильні групи. У цьому випадку в фарбі може бути здійснена їх реакція поперечного зшивання з використанням зшиваючих агентів, які вступають в реакцію з ОН-групами, таких як ізоціанати. Поліефір, переважно, має гідроксильне число 0-250 мг КОН/г, більш переважно, 0-160 мг КОН/г. Гідроксильне число може бути знижене, наприклад, шляхом здійснення реакції з використанням сполук, які вступають в реакцію з ОН-групами, таких як оцтовий ангідрид. Тоді як в WO 03-089522 як диспергатори пігментів використовують поліефіри з карбаматними зв'язуючими групами, поліефіри за даним винаходом використовують як поліпшуючі сумісність смоли і комбінують з диспергаторами в пігментному концентраті. Ці диспергатори звичайно містять полімерну частину і одну або більше груп, які мають спорідненість до пігменту. Часто такі диспергатори мають структуру гребінчастого полімеру з одним або більше полімерними ланцюгами і однією або більше групами, які мають спорідненість до пігменту. Як правило, диспергатор з одним полімерним ланцюгом має групу, яка має спорідненість до пігменту, в кінцевому положенні. Інші типи диспергаторів можуть мати скелет з групами, які мають спорідненість до пігменту, і полімерний хвіст, розчинний в розчиннику, що використовується. Щоб полімерний хвіст був розчинним в органічних розчинниках, він може, наприклад, складатися, переважно, з аліфатичних вуглеводневих частин. Як правило, групи, які мають спорідненість до пігменту, являють собою групи із сильно вираженою полярністю, наприклад, іонні групи, такі як карбоксильні, сульфатні, сульфонатні групи, солі амінів, фосфатні або фосфонатні групи. Неіоногенні групи, такі як карбаматні, сечовинні, амідні або амінні групи, також можуть бути придатними, маючими спорідненість до пігменту групами. Придатними диспергаторами є, наприклад, диспергатори Solsperse®, Solplus® та Ircosperse®, доступні від Lubrizol Advanced Materials, диспергатор Disperbyk® від Byk Chemie, диспергатор Efka® від Ciba, диспергатор Tego® від Degussa і диспергатор Nuosperse® від Elementis Specialies. Кількість диспергатора може становити, наприклад щонайменше приблизно 0,1% за масою пігменту, що використовується, наприклад щонайменше, приблизно 2% за масою пігменту. Кількість диспергатора може бути, наприклад, менше 100% за масою пігменту, що використовується, наприклад, менше приблизно 10% за масою пігменту. Пігментний концентрат може містити розчинники, але також, якщо бажано, може не містити розчинників. Придатні розчинники включають, наприклад, ароматичні розчинники, такі як ксилол, мезитилен або розчинники, що реалізовуються на ринку як Solvesso® 100 Exxon. Можуть бути використані розчинники, які не містять ароматичних сполук, такі як аліфатичні вуглеводневі розчинники, наприклад, ізопарафіни; складні ефіри, такі як н-бутилацетат; прості ефіри, такі як бутоксіетанол; ефіри алкоксикислот, такі як метоксипропілацетат, або кетон; і спирти, такі як н-бутанол, а також уайт-спірит. Альтернативно або додатково, ця композиція може містити нелеткі реакційноздатні розріджувачі, такі як дигліцидиловий ефір гександіолу, гліцидилнеодеканоат, епоксидована льняна олія або бензиловий спирт, і/або інертні розріджувачі, такі як, наприклад, дибутилфталат і рідкі ароматичні вуглеводневі смоли, такі як комерційно доступні від колишньої фірми Kolon Chemical Company вуглеводні Hirenol® серій PL та CL. Також можуть бути використані суміші двох або більше із згаданих вище розчинників і/або розріджувачів в будь-якому поєднанні. Пігменти, що використовуються, можуть бути неорганічними або органічними пігментами. Приклади неорганічних пігментів включають діоксид титану, оксид цинку, вуглецеву сажу, оксиди заліза, ванадати вісмуту, неочищену і палену сієну або умбру, зелений оксид хрому, 5 UA 102813 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 кадмієві пігменти і хромові пігменти. Приклади органічних пігментів включають фталоціаніни, хінакридони, антрахінони, ізоіндоліни, пірантрони, індантрони, похідні діоксазину, дикетопіролопіроли та азосполуки. Пігментні концентрати за даним винаходом також можуть включати ефект-пігменти або люстрові пігменти. Це одношарові або багатошарові пігменти пластинчастої форми, які створюють зорові ефекти за рахунок поєднання явищ інтерференції, відбиття та абсорбції. До їх прикладів відносяться алюмінієві пластинки та алюміній, оксид заліза і перламутрові пластинки або пластинки слюди з одним або більше покриттями, головним чином, з оксидів металів. Також можуть бути використані дихроїчні пігменти або пігменти з ефектом колірного зсуву. Необов'язково, можуть бути додані пігменти-наповнювачі, такі як глина, барити, діоксид кремнію, тальк, слюда, воластоніт тощо. Високий вміст пігменту в пігментних концентратах згідно з даним винаходом може бути досягнутий без необхідності підвищення вмісту розчинника при збереженні достатньої в'язкості. Якщо використовують органічні пігменти, придатний вміст пігменту знаходиться в діапазоні 5-45 мас.%, переважно, 25-40 мас.% з розрахунку на загальну масу пігментного концентрату. Якщо використовують неорганічні пігменти, вміст пігменту може становити більше 30 мас.%, наприклад, 40-60 мас.% або навіть більше, наприклад, у випадку використання діоксиду титану. Якщо використані прозорі пігменти, наприклад, прозорі оксиди заліза, вміст пігменту може становити більше 5 мас.%, переважно, більше 20 мас.% або навіть більше 30 мас.%. Якщо використана вуглецева сажа, вміст пігменту може становити, наприклад, 10-20 мас.%. Переважно, вміст летких органічних сполук (VOC, ВЛОС) в пігментному концентраті не перевищує значення 250 г/л, виміряного відповідно до методу 24 ЕРА (Керування з охорони навколишнього середовища США). Переважно, VOC (ВЛОС) в пігментному концентраті достатньо низький для того, щоб одержувати фарби з VOC (ВЛОС), який не перевищує 100 г/л. Пігментний концентрат, необов'язково, містить додаткову смолу, таку як акрилатна смола або сечовиноальдегідна смола. Придатною акриловою смолою є, наприклад, Setalux® 1385-51, доступна від Nuplex Resins. Співвідношення додаткової смоли і поліефіру в суміші становить, переважно, 0:1-4:1, більш переважно, 1:1- 3:1. Пігментний концентрат, що відповідає даному винаходу, може бути одержаний, наприклад, шляхом розтирання пігменту з диспергатором. Поліефір додають під час або після розтирання. Необов'язково, під час або після розтирання можуть бути введені додаткові смоли, такі як акрилова смола. Пігментний концентрат, що відповідає даному винаходу, придатний для тонування основних фарб різного типу. Основні фарби можуть містити неорганічні зв'язуючі, такі як полісилоксани, або органічні зв'язуючі, такі як акрилати, поліефіри, алкіди або поліуретани, або їх суміші або гібриди. Основні фарби, які містять розчинник, можуть бути, наприклад, на основі аліфатичних або ароматичних розчинників. Пігментний концентрат, що відповідає даному винаходу, також може бути використаний в тонерах, як описано вище. Далі даний винахід пояснюється наступними прикладами. ПРИКЛАДИ Матеріали У наведених прикладах перелічені нижче композиції доступні, як вказано. Bayferrox® Yellow 3920 Cardura® E10P Dowanol® PM Acetate Disperbyk® 170 Fascat® 4101 Intermediate® 3074 Irgazin® Red 2030 Laropal® A81 Monastral® Blue CSN Setal® 164 Setalux® 1161 Setalux® 1385-51 Solsperse® 38500 Solsperse® 5000 Special Black 100 Sunfast® Blue 15.2 Synocure® 892 BA70 Tioxide® TR92 Trigonox® 21 жовтий пігмент на основі оксиду заліза, Вауer; гліцидилнеодеканоат, доступний від Hexion; 1- метокси-2-пропілацетат, доступний від Dow; диспергатор, доступний від Byk Chemie; каталізатор на основі дигідроксиду бутилхлоролова, доступний від Arkema; полісилоксан, доступний від Dow Corning; червоний пігмент, доступний від Ciba Specialty Chemicals; сечовиноальдегідна смола, доступна від BASF; блакитний пігмент на основі фталоціаніну міді (II), доступний від Heubach; поліефірполіольна смола, доступна від Nuplex Resins; акрилат, доступний від Nuplex Resins; акриловий поліол, доступний від Nuplex Resins; синергіст пігменту, доступний від Lubrizol Advanced Materials; диспергатор, доступний від Lubrizol Advanced Materials; сажа, доступна від Degussa; блакитний пігмент, доступний від Sun Chemical; акриловий поліамін, доступний від Cray Valley; пігмент на основі діоксиду титану, доступний від Huntsman; третбутилперокси-2-етилгексаноат, доступний від Akzo Nobel Chemicals. 45 6 UA 102813 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У прикладах усі кількості надані в грамах, якщо не вказане інше. Приклад 1 У 1-літровій реакційній колбі, забезпеченій мішалкою, термопарою, конденсатором, пасткою Діна-Старка, отвором для подачі азоту і нагрівальною оболонкою, змішували 104,3 г неопентилгліколю і 308,7 г гексагідрофталевого ангідриду. Суміш нагрівали до 150°С і витримували при 150°С протягом 1 години. Потім додавали 52,1 г неопентилгліколю разом з 0,23 г Fascat® 4101. Суміш нагрівали до 200°С і витримували при 200°С протягом приблизно 6 годин, після чого охолоджували до 150°С і додавали 0,38 г трифенілфосфіну. Потім протягом 3 годин додавали 212,2 г Cardura® E10P, підтримуючи температуру реакції 150°С. Після додавання Cardura® E10P суміш витримували при тій самій температурі доти, доки не було досягнуте кислотне число