Є ще 6 сторінок.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Текст

\6\ В17/00 Спосіб дуоденопластики Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургічно ї гастроентерології, і може бути використаний у хірургічному лікуванні хворих з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ДІЖ), а точніше при виразках, ускладнених перфорацією і стенозуванням в області ДІЖ. Виразка ДІЖ локалізується у bulbus ДІЖ у 94% (1). Перфорація виразки трапляється у 9-15% (2). У 24,3% випадків перфорація дуоденальної виразки комбінується зі стенозуванням, а враховуючи стеноз ДІЖ , що формується, то навіть у 40,2% (3). Цей патологічний стан потребує хірургічної корекції. Якщо, в цілому, тактика хірургічного лікування при перфоративній виразці, поєднаній зі стенозуванням відпрацьована ( ваготомія + дренуюча шлунок операція) (4), то при розповсюдженому виразковому процесі і значному стенозуванні все ж виникають значні технічні труднощі. Найбільш оптимальним у даному випадку є виконання гастродуоденопластики, у ході якої при радикальному висіченні виразки неминуче висікається і пілоричний жом (ПЖ). Новим етапом, який якісно покращив результати лікування ускладненої виразки ДІЖ, було впровадження дуоденопластики (5). Однак при радикальному втручанні на виразці зі стенозуванням виникає загроза розвитку неспроможності швів у місці переходу пластики з задньої стінки на бокові. Внаслідок цього кількість гнійних ускладнень залишається досить високою - 10,6% (6). Так, відомий спосіб дуоденопластики за Таннером-Кеннеді (Мікулічем) (7), який полягає у тому, що на ділянці максимального стенозування ДІЖ виразкою виконують уздовж дуоденотомію на протязі 2-6 см через всі шари стінки. ПЖ зберігається. Натупним етапом є пластичне закриття дефекту шляхом поперечного зшивання двома рядами швів: спочатку через усі шари, а потім серозно-м'язовими швами. Недоліками цієї методики є натяжіння і прорізування швів у дистальних, критичних ділянках анастомозу при поперечному сшиванні і, як наслідок цього, виникнення гнійних ускладнень. Відомий також спосіб радикальної циркулярної дуоденопластики за В,Т. Зайцевим і М.Н. Велигоцьким (8) (1982), який полягає у обмеженій мобілізації ДІЖ по малій кривині з пересіканням правої шлункової артерії і по великій кривині зі збереженням правої шлунково-сальникової артерії. При цьому ДІЖ пересікають по нижньому краю виразки. Обробку дуоденальної кукси виконують відкритим способом з накладанням першого ряду швів вузлами у середину, а другого ряду - П-подібними швами. Виконують циркулярне висічення bulbus ДІЖ з наступним накладанням пілородуоденального анастомозу. Але при цьому способі радикальність усунення ускладненої виразки досягається грубими анатомо-функціональними порушеннями гастродуоденального переходу: широке виділення ПЖ порушує прямі пілоричні, екстрадуоденальні і пілородуоденальні внутрішньостіночні нервові і судинні зв'язки. Збільшення дефекту між дистальною і проксимальною ділянками ДПК після циркулярного висікання виразки призводить до ще більшого натяжіння самої ДПК при накладанні анастомозу, особливо у критичних ділянках задньо-бокових стінок. Наслідком цього є розвиток вторинної недостатності швів і збільшення частоти гнійних ускладнень у післяопераційному періоді. Найбільш відомий і поширений спосіб - мостовидна дуоденопластика (9), суть якої полягає у радикальному висіканні виразкового субстрату з зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК, розсіканні кисетів навколопілоричних псевдодивертикулів з повним усуненням останніх, і наступним ушиванням дефекту у поперечному напрямку двома рядами швів, при якому перший ряд швів накладають через усі шари ДПК по всій довжині анастомозу, а другий ряд серозно-м"язових швів накладають лише на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК. Цей спосіб є єдиним із відомих, в ході якого при радикальному висіканні ускладненої виразки з запальним інфільтратом, зоною стенозу і наступним ушиванням дефекту зберігається цілісність ПЖ. При цьому не виникає звуження просвіту ДПК. Цей спосіб і прийнято за прототип. Недоліком цього способу є те, що задньо-верхня і задньо-нижня стінки анастомозу, де технічно неможливо накласти другий ряд швів, не порушуючи анатомо-функціональну цілісність пілородуоденального переходу, залишаються критичними зонами, в яких можуть розвинутись гнійні ускладнення у післяопераційному періоді внаслідок вторинної недостатності швів. В основі винаходу, що заявляється, лежить задача збереження анатомофункціональної цілісності пілородуоденального переходу та укріплення лінії швів анастомозу у критичних зонах за рахунок збережених клаптів бокових псевдодивертикулів ДПК. Технічний результат полягає у зниженні частоти виникнення гнійних ускладнень у післяопераційному періоді. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі дуоденопластики, який полягає у радикальному висіканні виразкового субстрату з зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК, розсіканні кисетів навколопілоричних псевдодивертикулів і наступним ушиванням дефекту у поперечному напрямку двома рядами швів, при якому перший ряд швів накладають через усі шари ДПК по всій довжині анастомозу, а другий ряд серозно-м"язових швів накладають лише на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК, згідно винаходу, клапті розсічених псевдодивертикулів підшивають поверх першого ряду швів у верхньо- і нижньо-задньому кутах анастомозу при накладанні другого ряду швів. Характерними рисами заявленого винаходу є збереження надстенотичних псевдодивертикулів ДПК, які завжди розвиваються із бокових навколопілоричних карманів при виразковому кисетному звуженні ДПК, що обумовлено, перш за все, анатомічними особливостями бокових стінок bulbus ДІЖ. Профилактиці гнійних ускладнень сприяє така послідовність ушивання критичних ділянок, при якій вони додатково укріплюються викроєними з псевдодивертикулів клаптями однорідних тканин. Тобто клаптями розсічених псевдодивертикулів вкривають критичні ділянки і зменшують, таким чином, натяжіння в області анастомозу ДГЖ, що знижує ризик розвитку вторинної недостатності швів і післяопераційних гнійних ускладнень. Запропонована методика висічення і ушивання дефекту тканин при дуоденопластиці з укріпленням лінії швів однорідними тканинами (взятими із бокових псевдодивертикулів ДПК), зберігає анатомічну цілісність пілородуоденальної зони, не порушує прямих пілоричних, екстрадуоденальних і пілородуоденальних нервових і судинних зв'язків, а також запобігає розвитку гнійних післяопераційних ускладнень внаслідок вторинної недостатності швів. Як свідчать літературні дані, жодний з відомих способів дуоденопластики не дає можливості виконати таке надійне укріплення задньо-бокових стінок анастомозу. Суть винаходу пояснюється рисунками, на котрих представлено: Ф/г-1. Схематичне зображення перфоративної виразки зі стенозом на рівні ДПК (поперечний зріз). *РіГ2. Етап висічення виразки ДПК з псевдоворотарем (зоною стенозу) і розсікання кисетів бокових псевдодивертикулів (поперечний зріз). ї*іг,3. Етап накладання 1-го ряду швів і виділення клаптів бокових псевдодивертикулів (поперечний зріз). Фіг-А Етап накладання 2-го ряду швів на передню стінку і пришивання клаптів псевдодивертикулів до задньо-бокових стінок анастомозу [9] (поперечний зріз). Фіг .5. Кінцевий вигляд дуоденопластики. Спосіб здійснюється наступним чином. Виконують верхньо-серединну лапаратомію. Проводять ревізію органів черевної порожнини. При перфорації дуоденальної виразки у черевній порожнині знаходять велику кількість патологічного ексудату. Стенозування діагностують по рубцевому втяжінню стінки ДПК. Операцію починають з втручання на виразці. Потім виконують селективну проксимальну ваготомію. Поперечним розрізом вскривають просвіт ДПК на ділянці виразки 1. Радикально висікають виразковий субстрат разом з зоною стенозу 2 із збереженням задньої стінки ДПК, розсікають кисети З навколопілоричних псевдодівертикулів 4. Дефект тканин ушивають у поперечному напрямку двома рядами швів, 1-й ряд вузлових швів 5 накладають через усі шари кишки по всій довжині анастомозу. 2-й ряд серозно-м"язових швів 6 накладають лише на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК. Клапті 7 розсічених псевдодивертикулів підшивають поверх першого ряду швів у верхньо- і нижньо-задньому кутах анастомозу при накладанні другого ряду швів. Виконують лаваж черевної порожнини розчинами антисептиків, після чого ЇЇ осушують. Черевну порожнину дренують декількома рукавичнотрубчатими дренажами, один з яких підводять до місця дуоденопластики, а інший по правому боковому фланку у малий таз. Приклад конкретного здійснення. Хворий Б,, історія хвороби №125. Діагноз: перфоративна виразка ДПК , субкомпенсований стеноз ДПК, розлитий гнійно-фибринозний перитоніт. Операція: лапаротомія, висічення виразки ДПК, дуоденопластика, лаваж, дренування черевної порожнини. Хворий був доставлений у клініку 20.01.98 р. у 19.32 год. зі скаргами на інтенсивні болі у животі, нудоту, блювоту, затримку стула і газів. Захворів гостро у 13.00 год., коли вперше з'явились вище вказані симптоми. Звернувся до хірурга поліклініки, каретою швидкої допомоги доставлен у стаціонар. На протязі більше 10 років страждає виразковою хворобою ДПК. Медикаментозно не лікувався. Об'єктивно: шкіра і слизові - звичайного кольору. Язик сухий, вкрит білим нальотом. Пульс -ПО ударів за хв., ритмічний, АД^І00/60 мм рт. ст. Живіт звичайної форми, симетричний, не приймає участі в акті дихання, при пальпації напружений (доскоподібний, різко болючий), симптом ЩьоткінаБлюмберга позитивний. При перкусії відсутня печінкова тупість. Оглядова Ro- скопія органів черевної порожнини: під обома куполами діафрагми - вільний газ черевної порожнини. 20.01.98 у 20.20 год. виконана операція. Верхньо-серединна лапаратомія. У черевній порожнині велика кількість гнія з фібрином. Ревізія органів черевної порожнини: на передній стінці bulbus ДПК - перфорація 0,4 см у діаметрі. У ділянці виразки значне рубцеве втяжіння стінок ДПК. Проксимально від виразки надстенотичне розширення бокових (верхньої і нижньої) стінок ДПК. Просвіт ДПК розширено через перфорацію. Запальний інфільтрат розповсюджується на 1 см від країв виразки, утягуючи у процес не тільки передню, але і верхню, нижню і, частково, задню стінки луковиці. Виконано радикальне висікання виразки з запальним інфільтратом і зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК, розсічені кисети навколопілоричних псевдодівертикулів. Ушивання дефекту: перший ряд вузлових швів накладено у поперечному напрямку через усі шари стінки кишки по всій довжині анастомозу. Другий ряд серозно-м'язових швів накладено на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК. Клапті розсічених псевдодівертикулів підшито поверх першого ряду швів у верхньо- і нижньо-задньому кутах анастомозу при накладанні другого ряду швів. Лаваж черевної порожнини розчинами антисептиків (водний розчин хлоргексидину). Черевна порожнина висушена і дренована трьома рукавичнотрубчатими дренажами (1-й - у ділянці дуоденопластики, 2-й - у малий таз, 3-й - по лівому боковому фланку). Післяопераційний період пройшов без ускладнень. У задовільненому стані хворий виписаний 30.01.98 (10 доба) на амбулаторне лікування. Контроль через 6 і 12 місяців. Скарг немає. ФГДС - органічної патології не виявлено. УЗД вихідного відділу шлунка - порушень моторно-евакуаторної функції немає, ДГР - відсутній, гнійних ускладнень у ділянці анастомозу не виявлено. Спосіб апробовано у Iу і 2у хірургічних відділеннях ЦРКЛ Залізничного району м.Києва у період з 1996 по 1998 роки. За даною методикою оперовано 20 хворих. Результати лікування співставлялись з результатами лікування хворих шляхом використання прототипу. Ускладнень у хворих, оперованих по заявленій методиці, не спостерігалось. За літературними даними, при використанні прототипу у післяопераційному періоді вторинна недостатність швів відмічалась на фоні розлитого гнійного перитоніту - у 10,6% (6). При цьому причиною післяопераційної летальності у половині випадків була вторинна недостатність швів (10). Як показала статистична обробка з використанням таблиці Стьюдента, заявлений спосіб забезпечує статистично достовірне зниження частоти виникнення вторинної недостатності швів у післяопераційному періоді у хворих з дуоденальною ускладненою виразкою (Р< 0,05). Це обумовлено особливостями висічення виразкового субстрату зі збереженням надстенотичних бокових псевдодивертикулів, які використовуються при ушиванні дефекту тканин для укріплення першого ряду швів у критичних зонах анастомозу по задньо-боковим стінкам ДПК, а також за рахунок збереження анатомо-функціональної цілісності пілородуоденального переходу. Використана література. 1. Салупере В. Клиническая гастроэнтерология. Таллин: Валгус, 1988.-288с. 2. Хаджиев А.Ч., Лупальцев В.И. Сравнительная оценка результатов выполнения паллиативных и радикальных операций по поводу гастродуоденальной язвы, осложнённой перфорацией. Клин, хирургия, 1988, 6:33-35. 3. Велигоцкий Н.Н. и соавт. Особенности иссечения перфоративноя язвы ДПК, осложнившейся пенетрацией и стенозом. Клин, хирургия, 1998, 8:4-7. 4. Клименко В.Н. и соавт. Применение дуоденопластики и СИВ в хирургическом лечении язвенной болезни ДПК. Клин, хирургия, 1998, 5:3-4. 5. Оноприев В. И. Радикальная дуоденопластика - новое направление хирургического лечения осложнённых язв ДПК: актовая речь. Краснодар, 1990.-42 с. 6. Зайцев В.Т., Кононенко Н.Г. Послеоперационные осложнения у больных с перфоративной гастродуоденальной язвой. Клин, хирургия, 1998, 1:7-8. 7. Kennedy Т. Duodenoplasty with proximal gastric vagotomy. Ann.Roy.Coll.Surg., 1976, 58(2):144-146. 8. Зайцев В,Т., Велигоцкий Н.Н., Органосохраняющие операции при органосохраняющей язве ДПК. Клин, хирургия, 1982, 4:9-13. 9. Оноприев В.И. Этюды функциональной хирургии язвенной болезни. Краснодар, 1995. 293с 10.Шепетько Е.Н. Особенности оперативного вмешательства по поводу осложнённой юкстапапилярной язвы. Клин, хирургия, 1998,9-10:27-28. Спосіб дуоденопластики Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургічної гастроентерології, і може бути використаний у хірургічному лікуванні хворих з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ДПК), а точніше при виразках, ускладнених перфорацією і стенозуванням в області ДІЖ. Виразка ДІЖ локалізується у bulbus ДПК у 94% (1). Перфорація виразки трапляється у 9-15% (2). У 24,3% випадків перфорація дуоденальної виразки комбінується зі стенозуванням, а враховуючи стеноз ДПК , що формується, то навіть у 40,2% (3). Цей патологічний стан потребує хірургічної корекції. Якщо, в цілому, тактика хірургічного лікування при перфоративній виразці, поєднаній зі стенозуванням відпрацьована ( ваготомія + дренуюча шлунок операція) (4), то при розповсюдженому виразковому процесі і значному стенозуванні все ж виникають значні технічні труднощі. Найбільш оптимальним у даному випадку є виконання гастродуоденопластики, у ході якої при радикальному висіченні виразки неминуче висікається і пілоричний жом (ПЖ). Новим етапом, який якісно покращив результати лікування ускладненої виразки ДПК, було впровадження дуоденопластики (5). Однак при радикальному втручанні на виразці зі стенозуванням виникає загроза розвитку неспроможності швів у місці переходу пластики з задньої стінки на бокові. Внаслідок цього кількість гнійних ускладнень залишається досить високою - 10,6% (6). Так, відомий спосіб дуоденопластики за Таннером-Кеннеді (Мікулічем) (7), який полягає у тому, що на ділянці максимального стенозування ДПК виразкою виконують уздовж дуоденотомію на протязі 2-6 см через всі шари стінки. ПЖ зберігається. Натупним етапом є пластичне закриття дефекту шляхом поперечного зшивання двома рядами швів: спочатку через усі шари, а потім серозно-м'язовими швами. Недоліками цієї методики є натяжіння і прорізування швів у дистальних, критичних ділянках анастомозу при поперечному сшиванні і, як наслідок цього, виникнення гнійних ускладнень. Відомий також спосіб радикальної циркулярної' дуоденопластики за В.Т. Зайцевим і М.Н. Велигоцьким (8) (1982), який полягає у обмеженій мобілізації ДПК по малій кривині з пересіканням правої шлункової артерії і по великій кривині зі збереженням правої шлунково-сальникової артерії. При цьому ДПК пересікають по нижньому краю виразки. Обробку дуоденальної кукси виконують відкритим способом з накладанням першого ряду швів вузлами у середину, а другого ряду - П-подібними швами. Виконують циркулярне висічення bulbus ДПК з наступним накладанням пілородуоденального анастомозу. Але при цьому способі радикальність усунення ускладненої виразки досягається грубими анатомо-функціональними порушеннями гастродуоденального переходу: широке виділення ПЖ порушує прямі пілоричні, екстрадуоденальні і пілородуоденальні внутрішньостіночні нервові і судинні зв'язки. Збільшення дефекту між дистальною і проксимальною ділянками ДПК після циркулярного висікання виразки призводить до ще більшого натяжіння самої ДПК при накладанні анастомозу, особливо у критичних ділянках задньо-бокових стінок. Наслідком цього є розвиток вторинної недостатності швів і збільшення частоти гнійних ускладнень у післяопераційному періоді. Найбільш відомий і поширений спосіб - мостовидна дуоденопластика (9), суть якої полягає у радикальному висіканні виразкового субстрату з зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК, розсіканні кисетів навколопілоричних псевдодивертикулів з повним усуненням останніх, і наступним ушиванням дефекту у поперечному напрямку двома рядами швів, при якому перший ряд швів накладають через усі шари ДПК по всій довжині анастомозу, а другий ряд серозно-м"язових швів накладають лише на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК. Цей спосіб є єдиним із відомих, в ході якого при радикальному висіканні ускладненої виразки з запальним інфільтратом, зоною стенозу і наступним ушиванням дефекту зберігається цілісність ПЖ. При цьому не виникає звуження просвіту ДПК. Цей спосіб і прийнято за прототип. Недоліком цього способу є те, що задньо-верхня і задньо-нижня стінки анастомозу, де технічно неможливо накласти другий ряд швів, не порушуючи анатомо-функціональну цілісність пілородуоденального переходу, залишаються критичними зонами, в яких можуть розвинутись гнійні ускладнення у післяопераційному періоді внаслідок вторинної недостатності швів. В основі винаходу, що заявляється, лежить задача збереження анатомофункціональної цілісності пілородуоденального переходу та укріплення лінії швів анастомозу у критичних зонах за рахунок збережених клаптів бокових псевдодивертикулів ДПК. Технічний результат полягає у зниженні частоти виникнення гнійних ускладнень у післяопераційному періоді. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі дуоденопластики, який полягає у радикальному висіканні виразкового субстрату з зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК, розсіканні кисетів навколопілоричних псевдодивертикулів і наступним ушиванням дефекту у поперечному напрямку двома рядами швів, при якому перший ряд швів накладають через усі шари ДПК по всій довжині анастомозу, а другий ряд серозно-м"язових швів накладають лише на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК, згідно винаходу, клапті розсічених псевдодивертикулів підшивають поверх першого ряду швів у верхньо- і нижньо-задньому кутах анастомозу при накладанні другого ряду швів. Характерними рисами заявленого винаходу є збереження надстенотичних псевдодивертикулів ДПК, які завжди розвиваються із бокових навколопілоричних карманів при виразковому кисетному звуженні ДПК, що обумовлено, перш за все, анатомічними особливостями бокових стінок bulbus ДГЖ. Профилактиці гнійних ускладнень сприяє така послідовність ушивання критичних ділянок, при якій вони додатково укріплюються викроєними з псевдодивертикулів клаптями однорідних тканин. Тобто клаптями розсічених псевдодивертикулів вкривають критичні ділянки і зменшують, таким чином, натяжіння в області анастомозу ДПК, що знижує ризик розвитку вторинної недостатності швів і післяопераційних гнійних ускладнень. Запропонована методика висічення і ушивання дефекту тканин при дуоденопластиці з укріпленням лінії швів однорідними тканинами (взятими із бокових псевдодивертикулів ДПК), зберігає анатомічну цілісність пілородуоденальної зони, не порушує прямих пілоричних, екстрадуоденальних і пілородуоденальних нервових і судинних зв'язків, а також запобігає розвитку гнійних післяопераційних ускладнень внаслідок вторинної недостатності швів. Як свідчать літературні дані, жодний з відомих способів дуоденопластики не дає можливості виконати таке надійне укріплення задньо-бокових стінок анастомозу. Суть винаходу пояснюється рисунками, на котрих представлено: Ф/f-.l. Схематичне зображення перфоративної виразки зі стенозом на рівні ДПК (поперечний зріз). Фігї2. Етап висічення виразки ДПК з псевдоворотарем (зоною стенозу) і розсікання кисетів бокових псевдодивертикулів (поперечний зріз). . Етап накладання 1-го ряду швів псевдодивертикулів (поперечний зріз). і виділення клаптів бокових Фіг,А. Етап накладання 2-го ряду швів на передню стінку і пришивання клаптів псевдодивертикулів до задньо-бокових стінок анастомозу [9] (поперечний зріз). Фіг .5. Кінцевий вигляд дуоденопластики. Спосіб здійснюється наступним чином. Виконують верхньо-серединну лапаратомію. Проводять ревізію органів черевної порожнини. При перфорації дуоденальної виразки у черевній порожнині знаходять велику кількість патологічного ексудату. Стенозування діагностують по рубцевому втяжінню стінки ДПК. Операцію починають з втручання на виразці. Потім виконують селективну проксимальну ваготомію. Поперечним розрізом вскривають просвіт ДПК на ділянці виразки 1. Радикально висікають виразковий субстрат разом з зоною стенозу 2 із збереженням задньої стінки ДПК, розсікають кисети З навколопілоричних псевдодівертикулів 4. Дефект тканин ушивають у поперечному напрямку двома рядами швів. 1-й ряд вузлових швів 5 накладають через усі шари кишки по всій довжині анастомозу. 2-й ряд серозно~м"язових швів 6 накладають лише на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК. Клапті 7 розсічених псевдодивертикулів підшивають поверх першого ряду швів у верхньо- і нижньо-задньому кутах анастомозу при накладанні другого ряду швів. Виконують лаваж черевної порожнини розчинами антисептиків, після чого її осушують. Черевну порожнину дренують декількома рукавичнотрубчатими дренажами, один з яких підводять до місця дуоденопластики, а інший по правому боковому фланку у малий таз. Приклад конкретного здійснення. Хворий Б., історія хвороби №125. Діагноз: перфоративна виразка ДПК , субкомпенсований стеноз ДПК, розлитий гнійно-фибринозний перитоніт. Операція: лапаротомія, висічення виразки ДПК, дуоденопластика, лаваж, дренування черевної порожнини. Хворий був доставлений у клініку 20.01.98 р. у 19.32 год. зі скаргами на інтенсивні болі у животі, нудоту, блювоту, затримку стула і газів. Захворів гостро у 13.00 год., коли вперше з'явились вище вказані симптоми. Звернувся до хірурга поліклініки, каретою швидкої допомоги доставлен у стаціонар. На протязі більше 10 років страждає виразковою хворобою ДПК. Медикаментозно не лікувався. Об'єктивно: шкіра і слизові - звичайного кольору. Язик сухий, вкрит білим нальотом. Пульс -ПО ударів за хв., ритмічний, АД=100/60 мм рт. ст. Живіт звичайної форми, симетричний, не приймає участі в акті дихання, при пальпації напружений (доскоподібний, різко болючий), симптом ЩьоткінаБлюмберга позитивний. При перкусії відсутня печінкова тупість. Оглядова Ro- скопія органів черевної порожнини: під обома куполами діафрагми - вільний газ черевної порожнини. 20.01.98 у 20.20 год. виконана операція. Верхньо-серединна лапаратомія. У черевній порожнині велика кількість гнія з фібрином. Ревізія органів черевної порожнини: на передній стінці bulbus ДПК - перфорація 0,4 см у діаметрі. У ділянці виразки значне рубцеве втяжіння стінок ДПК. Проксимально від виразки надстенотичне розширення бокових (верхньої і нижньої) стінок ДПК. Просвіт ДПК розширено через перфорацію. Запальний інфільтрат розповсюджується на 1 см від країв виразки, утягуючи у процес не тільки передню, але і верхню, нижню і, частково, задню стінки луковиці. Виконано радикальне висікання виразки з запальним інфільтратом і зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК, розсічені кисети навколопілоричних псевдодівертикулів. Ушивання дефекту: перший ряд вузлових швів накладено у поперечному напрямку через усі шари стінки кишки по всій довжині анастомозу. Другий ряд серозно-м'язових швів накладено на передню і частково верхню і нижню стінки ДПК. Клапті розсічених псевдодівертикулів підшито поверх першого ряду швів у верхньо- і нижньо-задньому кутах анастомозу при накладанні другого ряду швів. Лаваж черевної порожнини розчинами антисептиків (водний розчин хлоргексидину). Черевна порожнина висушена і дренована трьома рукавичнотрубчатими дренажами (1-й - у ділянці дуоденопластики, 2-й - у малий таз, 3-й - по лівому боковому фланку). Післяопераційний період пройшов без ускладнень. У задовільненому стані хворий виписаний 30.01.98 (10 доба) на амбулаторне лікування. Контроль через 6 і 12 місяців. Скарг немає. ФГДС - органічної патології не виявлено. УЗД вихідного відділу шлунка - порушень моторно-евакуаторної функції немає, ДГР - відсутній, гнійних ускладнень у ділянці анастомозу не виявлено. Спосіб апробовано у Iу і 2у хірургічних відділеннях ЦРКЛ Залізничного району м.Києва у період з 1996 по 1998 роки. За даною методикою оперовано 20 хворих. Результати лікування співставлялись з результатами лікування хворих шляхом використання прототипу. Ускладнень у хворих, оперованих по заявленій методиці, не спостерігалось. За літературними даними, при використанні прототипу у післяопераційному періоді вторинна недостатність швів відмічалась на фоні розлитого гнійного перитоніту - у 10,6% (6). При цьому причиною післяопераційної летальності у половині випадків була вторинна недостатність швів (10). Як показала статистична обробка з використанням таблиці Стьюдента, заявлений спосіб забезпечує статистично достовірне зниження частоти виникнення вторинної недостатності швів у післяопераційному періоді у хворих з дуоденальною ускладненою виразкою (Р< 0,05). Це обумовлено особливостями висічення виразкового субстрату зі збереженням надстенотичних бокових псевдодивертикулів, які використовуються при ушиванні дефекту тканин для укріплення першого ряду швів у критичних зонах анастомозу по задньо-боковим стінкам ДПК, а також за рахунок збереження анатомо-функціональної цілісності пілородуоденального переходу. Використана література. 1. Салупере В. Клиническая гастроэнтерология. Таллин: Валгус, 1988.-288с. 2. Хаджиев А.Ч., Лупальцев В.И. Сравнительная оценка результатов выполнения паллиативных и радикальных операций по поводу гастродуоденальной язвы, осложнённой перфорацией. Клин, хирургия, 1988, 6:33-35. 3. Велигоцкий Н.Н. и соавт. Особенности иссечения перфоративноя язвы ДПК, осложнившейся пенетрацией и стенозом. Клин, хирургия, 1998, 8:4-7. 4. Клименко В. Н. и соавт. Применение дуоденопластики и СПВ в хирургическом лечении язвенной болезни ДПК. Клин, хирургия, 1998, 5:3-4. 5. Оноприев В. И. Радикальная дуоденопластика - новое направление хирургического лечения осложнённых язв ДПК: актовая речь. Краснодар, 1990.-42 с. 6. Зайцев В.Т., Кононенко Н.Г. Послеоперационные осложнения у больных с перфоративной гастродуоденальной язвой. Клин, хирургия, 1998, 1:7-8. 7. Kennedy Т. Duodenoplasty with proximal gastric vagotomy. Ann.Roy.Coll.Surg., 1976, 58(2):144-146. 8. Зайцев В.Т., Велигоцкий Н.Н., Органосохраняющие операции при органосохраняющей язве ДПК. Клин, хирургия, 1982,4:9-13. 9. Оноприев В,И. Этюды функциональной хирургии язвенной болезни. Краснодар, 1995. 293с 10. Шепетько Е.Н. Особенности оперативного вмешательства по поводу осложнённой юкстапапилярной язвы. Клин, хирургия, 1998, 9-10:27-28. Спосіб q О Фі г: і фіг. З ФІГ.4 В. И Короткий Ід Kojocosun р. Ю. СПЙЦИН

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method for duodenoplasty

Автори англійською

Korotkyi Valerii Mykolaiovych, Kolosovych Ihor Volodymyrovych, Spytsyn Ruslan Yuriiovych

Назва патенту російською

Способ дуоденопластики

Автори російською

Короткий Валерий Николаевич, Колосович Игорь Владимирович, Спицын Руслан Юрьевич

МПК / Мітки

МПК: A61B 17/00, A61B 17/11

Мітки: дуоденопластики, спосіб

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/14-33522-sposib-duodenoplastiki.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб дуоденопластики</a>

Подібні патенти