Спосіб попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму

Реферат: Спосіб попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму полягає у застосуванні в період ремісії інгаляційного глюкокортикостероїдного препарату та 2-агоністу короткої дії. Додатково протягом 90 днів щодня призначають препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, у фармакопейно припустимій дозі та режимі. UA 101920 U (12) UA 101920 U UA 101920 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, насамперед до пульмонології, та може бути використана для попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму. На сьогоднішній день актуально постала проблема фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму (БА), адже більшість пацієнтів - це молоді, фізично активні люди. Особливий інтерес викликає питання визначення спроможності пацієнтів до граничних фізичних зусиль, а особливо досягнення такими хворими анаеробного порогу (АП). Терміном "фізична працездатність" (англ. Physical working capacity) визначають потенційну здатність людини до прояву максимального зусилля в динамічній, статичній чи змішаній роботі. Анаеробний поріг це момент при фізичному навантаженні, коли недостатнє надходження кисню до працюючих м'язів запускає анаеробні механізми енергозабезпечення з утворенням молочної кислоти, що призводить до збільшення продукції вуглекислого газу (СО2) та не лінійного зростання вентиляції. Дослідження фізичної працездатності визнані доцільними ВООЗ, особливо коли це стосується оцінки функціональних резервів організму та диференціальної діагностики порушень серцевої діяльності, побудування достатнього за величиною і одночасно безпечного рухового режиму хворих та програм фізичної реабілітації. Факторами, що впливають на "фізичну працездатність" є: - респіраторна функція, що включає легеневу механіку і роботу дихальних м'язів, а також механізми регуляції вентиляції; - вентиляційно-перфузійні відносини, дифузія кисню; - функція серця, що включає зміну ЧСС і ударного об'єму; - регуляція периферичного кровообігу, тобто здатності розподіляти кровотік на користь працюючих м'язів; - метаболізм м'язів, що включає функції окислювальних і гліколітичних ферментів. Сама фізіологія м'язової діяльності заснована на координованому функціонуванні дихальної, серцево-судинної і м'язової систем. Недостатність однієї з цих систем може призвести до погіршення переносимості фізичних навантажень. Дослідження функціонального запасу міцності можливе лише в умовах навантаження, оскільки фізичне навантаження є свого роду стресом, що дозволяє виявити початкові прояви патології легень та серцево-судинної системи, які в спокої "маскуються" резервними можливостями організму. Є доведеним той факт, що у хворих на БА, при зниженій функції зовнішнього дихання (ФЗД) фізична працездатність підтримується саме за перевагою анаеробних процесів метаболізму. Зміна ефективності роботи респіраторної системи впливає на ефективність м'язової діяльності за рахунок обмеження постачання до них кисню. Саме індикатором цього процесу є анаеробний поріг. Його зниження у хворих на бронхіальну астму обумовлено зростанням енергетичної вартості дихання та зниженням ефективності вентиляції. При максимальному фізичному навантаженні у хворих на бронхіальну астму середнього ступеня тяжкості, незалежно від фази перебігу захворювання, не відбувається ефективне функціонування як легеневої, так і серцево-судинної систем. У відповідь на фізичне навантаження відбувається зростання хвилинного об'єму дихання лише за рахунок частоти дихання, надмірно зростає систолічний артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, внаслідок чого серце не в змозі забезпечити адекватний потребам хвилинний об'єм крові для покривання енергозатрат у м'язах, виведення надлишку молочної кислоти та підтримку гомеостазу організму. Встановлено, що у 100 % хворих на бронхіальну астму середнього ступеня тяжкості при загостренні захворювання відбувається зниження метаболічної вартості виконаної роботи (MET) в середньому до (4,8±1,6) ккал/кг, рівня виконаної роботи до (68,6±4,7) %, зниження анаеробного порогу до (48,9±3,2) %. Також присутнє зменшення кисневої вартості виконаної роботи в середньому до (71,2±2,1) %, погіршання показників ефективності споживання кисню (О2) в середньому: V'О2 до (78,5±2,5) %. Досягають анаеробного порогу лише (75,6±6,2) % хворих. В ремісії захворювання у 46,7 % хворих на БА киснева вартість роботи достовірно нормалізується в середньому до (14,8±1,5) мл/хв/Вт, проте у 53,3 % хворих вона зберігається без суттєвих змін, споживання кисню в одиницях метаболічної потужності (MET) залишається зниженим у групі на 10,3 %, толерантність до фізичного навантаження (W) до (78,6±4,3) % та (1,2±0,1) Вт/кг, пік споживання кисню (VO2) до (88,4±4,1) %. Досягають анаеробного порогу лише (86,7±6,2) % хворих у групі (див. Курик Л.М. Оцінка клінічних проявів дисфункції кардіореспіраторної системи у хворих на бронхіальну астму [Текст]/ Л.М. Курик// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції на тему "Забезпечення здоров'я нації та здоров'я 1 UA 101920 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 особистості як пріоритетна функція держави" (м. Одеса, 5-6 квітня 2013). - 2013. - № 1. - С 5253.). Тому дуже важливим є розробка та впровадження нових методів попередження зниження фізичної активності з метою покращання якості життя хворих на бронхіальну астму. Як прототип вибраний спосіб попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму, який передбачає одночасно із прийомом препаратів базисного лікування інгаляційних глюкокортикостероїдів та β2-агоністу короткої дії призначення бронхолітичних препаратів (пролонгованих теофілінів) - препарату Теопек по 600 мг на добу протягом 1 місяця (див. Гиреева, М.Г. Анаеробный порог и физическая работоспособность у больных бронхиальной астмой [Текст]: автореф. дисс. … канд. мед. наук: 14.00.43: защищена 16.01.1991: утв. 16.07.1991/ Гиреева Мариам Гиреевна. - Дагестан., 1991. - 23 с. - Библиогр.: 23 с. - 200522022). Але недоліком даного способу є те, що при тривалому та частому застосуванні пролонгованих теофілінів, особливо у максимальній добовій дозі, спостерігаються небажані побічні явища, а саме: кардіотоксичний ефект (аритмії, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії, тахікардія, коливання артеріального тиску), а також загальна слабкість, зниження працездатності, сонливість. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму, в якому шляхом застосування препарату на основі гінкголідів та білобалідів на тлі базисної терапії періоду ремісії, досягається підвищення метаболічної та кисневої вартості роботи та рівня її виконання, покращання ефективності споживання кисню та м'язової діяльності при фізичному навантаженні, нормалізація роботи серцево-судинної системи, що дозволяє покращити якість життя даної категорії хворих. Поставлена задача вирішується тим, що у способі попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму, що полягає у застосуванні в період ремісії інгаляційного глюкокортикостероїдного препарату та β 2-агоністу короткої дії, згідно корисної моделі, додатково протягом 90 днів щодня призначають препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, у фармакопейно припустимій дозі та режимі. Даний спосіб ґрунтується на основі вивчення нових даних щодо виявлення прихованих патологічних змін кардіореспіраторної системи при максимальному фізичному навантаженні у хворих на БА, та їхньої ролі у перебігу захворювання на тлі застосування інгаляційних кортикостероїдних засобів. Як препарат, до складу якого входять гинкголіди та білобаліди, у способі, що заявляється, застосовували "Білобіл Інтенс" (Bilobil Intens) - комплексний препарат, основними компонентами якого є флавонові глікозиди, терпенові сполуки (гінкголіди та білобаліди). Саме ці активні речовини екстракту обумовлюють його специфічну фармакологічну активність. Випускається препарат у желатинових капсулах рожевого кольору, наповнених порошком від світлого до темно-коричневого кольору з видимими темними частками (реєстраційний номер № UA/1234/01/03 від 06.05.2010 до 06.05.2015 p.). Препарат покращує церебральний кровообіг і постачання тканин мозку киснем та глюкозою, запобігає агрегації тромбоцитів, гальмуючи фактор активації тромбоцитів, розширює судини, покращує мікроциркуляцію крові і, регулюючи метаболізм, захищає клітини і тканини від уражень, спричинених дефіцитом кисню. Запобігає розвитку травматичного та токсичного набряку мозку, вікових змін активності холінорецепторів та α2-адренорецепторів. Флавоноїди проявляють значну антиоксидантну дію. Білобаліди та частково гінкголіди мають нейропротективну дію. Препарат покращує реологічні властивості крові, сенсорну і когнітивну функції мозку, запобігає погіршенню розумової діяльності. Препарат застосовують при порушенні церебрального кровообігу та функції мозку (синдром деменції при первинній дегенеративній деменції, при судинній деменції або при змішаній формі), що виявляється погіршенням пам'яті та розумової діяльності, замкненістю і неспокоєм, запамороченням, відчуттям шуму у вухах, головним болем та порушенням сну, порушенням мікроциркуляції крові в нижніх кінцівках при хронічних облітеруючих ангіопатіях. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Капсули слід ковтати, запиваючи водою. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається через 1 місяць. Для досягнення стійкого ефекту "Білобіл Інтенс" слід приймати принаймні 3 місяці, особливо особам літнього віку. Після 3 місяців лікування потрібно перевірити, чи виправдане подальше лікування. Основними протипоказаннями до застосування є індивідуальне неприйняття препарату. Несприятлива дія препарату може виникнути зі сторони шлункового тракту (дуже рідко розлади з боку шлункового тракту), з боку нервової системи (дуже рідко - головний біль), з боку імунної системи (дуже рідко - алергічні реакції на шкірі (свербіж, почервоніння та набряк). 2 UA 101920 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В доступній нам літературі даних про застосування препаратів, до складу яких входять гінкголіди та білобаліди з метою попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму немає. Спосіб здійснюють таким чином. Одразу після закінчення курсу лікування загострення захворювання хворим на бронхіальну астму протягом 90 днів призначають щодня препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, по 1 капсулі 2 рази на добу після прийому їжі. Всі хворі отримують стандартну базисну терапію періоду ремісії, що включає застосування інгаляційного кортикостероїдного препарату, а також β2-агоністу короткої дії для купування симптомів астми. Для визначення ступеня порушення толерантності до фізичного навантаження і визначення основних механізмів цих розладів у пацієнтів з бронхіальною астмою застосовувався кардіореспіраторний навантажувальний тест (див. Recommendations on the use of exercise testing in clinical practice [Text]/ P. Palange [et al.]// Eur. Respir. J. - 2007. - Vol. 29. - P. 185-209). Ергоспірометрія дозволяє кількісно оцінити фізичну працездатність і функціональний стан дихальної (включаючи тканинне дихання) та серцево-судинної систем та їхнього взаємозв'язку. Для виконання дозованого фізичного навантаження використовувався велоергометр ЕР/2 і Ergoselect 1000 LP Basic з автоматичним розсіюванням потужності незалежно від швидкості педалювання. Основні параметри легеневої вентиляції і газообміну, а також частота серцевих скорочень та електрокардіограма реєструвалися, автоматично обробляючись на установці "Ергопневмотест" ОМ/05-Ц та на ергоспірометричній системі Oxycon Pro-Version JLAB 4.67, виробництва компанії VIASYS Healthcare, що включає пневмотахограф з інтегратором, газоаналізатори кисню і вуглекислого газу та електрокардіограф. Велоергометричне дослідження проводилося при дотриманні загальних вимог тестування, пред'явлених до субмаксимальних фізичних навантажень. Перед проведенням дослідження скасовувалися лікарські препарати, що впливають на функціональний стан кардіореспіраторної та нервової систем. Палити заборонялося протягом двох і більше годин перед дослідженням. Фізичне навантаження застосовувалася не раніше, ніж через 1 годину після прийому їжі. Абсолютні і відносні протипоказання до тестування та стани, які потребують особливої уваги та обережності, враховувались на основі рекомендацій (див. ERS School Courses ATS/АССР Statement on Cardiopulmonary Exercise Testing [Text]// Am. J. Respir. Crit. Care Med. - 2006. - Vol. 167. - P. 211-277). Температурний режим від +18 до +25° С, легкий одяг, вільно пропускає повітря і вологу, на ногах - легкі туфлі з жорсткою підошвою. До початку дослідження хворі були ознайомлені з метою та порядком проведення рухового тесту. Прогнозування потужності навантаження, максимального споживання кисню, хвилинної вентиляції легень та частоти серцевих скорочень проводилося методом екстраполяції з урахуванням віку, статі та антропометричних параметрів досліджуваних. Визначення фізичної працездатності проводилося згідно протоколу RA-150 - І В3 - ВР2 - ЕС1. Робота тривала до відмови або припинялася при появі суб'єктивних і об'єктивних симптомів, що лімітують подальше нарощування навантаження: вираженої задишки, досягнення субмаксимальної частоти серцевих скорочень, появи електрокардіографічних ознак коронарної недостатності. Відхилення темпу педалювання від заданого рівня (нижче 60 об./хв.) через м'язову слабкість або недостатню мотивацію до виконання граничного навантаження розцінювалося як відмова випробуваного від подальшого проведення тесту. Максимальний рівень виконаного навантаження оцінювався як межа функціональних можливостей організму. Оцінювались наступні показники: V'O2, mil/min - споживання кисню в мл за хвилину. Оцінка проводилась на максимумі навантаження та на рівні анаеробного порогу; VO2/kg, mil/min/kg - споживання кисню в мл за хвилину на кг маси тіла, також визначалось на максимумі навантаження та на рівні анаеробного порогу; BR, % - резерв вентиляції, який спостерігався на максимумі навантаження; HR, 1/min - ЧСС, яка була у пацієнта на висоті навантаження; HRR, 1/min - резерв ЧСС, що зберігався у пацієнта при досягненні максимального навантаження; O2/HR, ml - кисневий пульс, мл, що спостерігався на висоті навантаження; SpO2, % - сатурація кисню, що оцінювалась на максимумі навантаження; AT, мм. рт. ст. - артеріальний тиск, що був у пацієнта на висоті навантаження; W - максимальне досягнуте навантаження в Вт; MET - метаболічний еквівалент переносимості фізичного навантаження, який визначався на максимумі навантаження. 3 UA 101920 U 5 10 15 20 25 30 У кожного пацієнта проводилась оцінка причини зупинки тесту. Розрахункові показники отримувались за допомогою автоматичного обчислення за методикою фірми розробника. Наводимо конкретні приклади застосування способу. Приклад 1 (за способом - прототипом). Хвора С, жінка 49 років, історія хвороби № 1170, проходила лікування у відділенні бронхообструктивних захворювань легень ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України" з діагнозом: бронхіальна астма, персистуюча, III ст., перебіг середнього ступеня тяжкості, фаза загострення. ВН II. Хворіє більше 10 років. Останні 3 роки зв'язує виникнення загострень із переохолодженням чи ГРВІ. Останнє загострення було 8 місяців тому. Протягом останніх 2 років приймає Фліксотид 1000 мкг по 2 вдихи на добу та Сальбутамол, як бронхолітик короткотривалої дії. Хворій було призначено пролонгований теофілін - препарат "Теопек" по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 1 місяця на тлі базисної терапії періоду ремісії. В процесі спостереження проводилось клініко-інструментальне обстеження хворої до початку лікування, одразу після закінчення курсу прийому препарату "Теопек" та через 3 місяці по закінченню отриманого лікування за способом-прототипом. Згідно даних велоергоспірометричного дослідження встановлено, що при загостренні БА фізична активність у хворої знижувалась, а саме: зменшувався показник МЕТ до 4,5 ккал/кг, скорочувалась тривалість третьої фази кардіореспіраторного навантажувального тесту до 6,3 хв., знижувалась киснева вартість роботи до 14,9 мл/хв/кг, пік споживання кисню (VO 2) до 75,9 %, показники ефективності споживання кисню (О 2) до: V'О2 до 82 %, V'O2p-84 %, а максимальне споживання кисню на піку навантаження (V'O 2max) до 95 %. Показник RER, що показує співвідношення утворення СО2 (VCO2) до споживання кисню (VO2), при загостренні БА у пацієнтки був підвищеним і становив 1,15 од., що свідчив про розвиток гіпервентиляції під час проведення тесту. Показник BR, що визначає дихальні об'єми, у пацієнтки був незначно зниженим до 72 %, що є характерним для бронхіальної астми. Показник dO 2/dW, що характеризує ефективність м'язової діяльності при виконанні максимального фізичного навантаження, у пацієнтки був зниженим до 8,6 мл/хв/Вт. Показники, що характеризують роботу серцево-судинної системи при виконанні максимального фізичного навантаження були дещо зміненими, а саме: HR/VO2 (в абсолютних одиницях та у відсотках) були незначно підвищеними - 6,9 уд/мл/кг, dHR/dO2-75,6 уд/хв/мл, VO2/HR 76 % (див. таблицю 1). Таблиця 1 Показники велоергоспірометричного тестування у хворої С. в динаміці Показники фаза загострення 1 Тривалість 3-ї фази тесту (хв.) V'O2/kg (мл/хв/кг) V'O2/kg (мл/хв./кг), % V'O2 (%) V'O2p, (%) V'O2max(%) RER (в. о.) BR (%) АТ(% від V'О2mах) W (%) W (Вт/кг) W (Bt) dO2/dW (мл/хв./Вт) HR/VO2 (уд/мл/кг) dHR/dO2 (уд/хв/мл) VO2/HR (%) SpO2 (%) MET (ккал/кг) 2 Хвора С одразу після проведеного через 3 місяці після лікування за способом- проведеного лікування за прототипом способом-прототипом 3 4 6,3 6,5 6,4 5,9 75,9 82 86 85 1,15 72 38 84 1,8 156,3 8,6 6,9 75,6 76 85 5,8 5,3 76,1 85 86 90 1,01 73 37 85 1,9 159,8 8,1 6,7 72 78 82 5,5 5,3 76,2 86 86 91 1,01 75 35 85 1,8 157,6 8,2 6,5 71 78 87 5,2 4 UA 101920 U Продовження таблиці 1 1 RW (Вт/кг) PMA (%) Оцінка задишки за шкалою Борга перед тестом Оцінка задишки за шкалою Борга після тесту 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 2 0,8 74 3 0,9 75 4 0,8 78 0 0 0 2 2 2 Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 63,8 %, форсована життєва ємкість легень становила 72,5 %, пікова швидкість видиху 70,5 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 70,6 %. Одразу після проведеного курсу лікування препаратом "Теопек" на тлі базисної терапії хвора повторно пройшла обстеження. Було встановлено наступне: швидкісні показники спірограми були без суттєвих змін, а саме: об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 68,3 %, форсована життєва ємкість легень становила 73,2 %, пікова швидкість видиху 72,4 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 71,6 %. У показниках кардіореспіраторного навантажувального тесту суттєвих змін не спостерігалось, а саме, толерантність до фізичного навантаження залишалась зниженою до 5,5 ккал/кг, показники RW та РМА також залишались зниженими - 0,9 W/kg та 75 % відповідно. Показники, що характеризують рівень виконаної роботи були без змін (W) - 85 %, 1,9 Вт/кг, 159,8 Вт. Тривалість третьої фази кардіореспіраторного навантажувального тесту становила 6,5 хв. Показники, що характеризують кисневу вартість роботи залишались зниженими: V'O 2/kg до 5,3 мл/хв/кг, V'O2/kg, % - 76,1 %, V'O2-85 %, V'O2p-86 %, V'О2max-90 %, Показник dO2/dW, що характеризує ефективність м'язової діяльності при виконанні максимального фізичного навантаження, у пацієнтки був зниженим до 8,1 мл/хв/Вт. Показники, що характеризують ефективність серцево-судинної системи при виконанні максимального фізичного навантаження, у пацієнтки після отриманого курсу лікування Теопеком, не відрізнялись від показників періоду загострення: dHR/dO 2-72 уд/мл/хв, VO2/HR-6,7 уд/мл/кг, VO2/HR-78 %. SpO2 при виконанні максимального фізичного навантаження становив 82 %, CAT (систолічний артеріальний тиск) - 156 мм. рт. ст., ДАТ (діастолічний артеріальний тиск) -11 мм. рт. ст. Через 3 місяці після припинення прийому препарату "Теопек" хвора повторно була обстежена. Швидкісні показники спірограми були без суттєвих змін, а саме: об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 71,3 %, форсована життєва ємкість легень становила 83,2 %, пікова швидкість видиху 74,8 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 72,3 %. Показники, що характеризують кисневу вартість виконаної роботи, залишались без змін, а саме: V'O 2/kg-5,3 мл/кг та 76,2 %, V'O2-86 %, V'O2p86 %, V'O2max-91 %. Показник RER-1,01, MET-5,2 ккал/кг, RW (relative workload) - 0,8 Вт/кг, РМА 78 %. Тривалість 3-ї фази тесту - 6,4 хв. Показники, що характеризували об'єм виконаної роботи також залишались без суттєвих змін: W-85 %, 1,8 Вт/кг та 157,6 Вт, dO2/dW-8,2 мл/хв/Вт. Показники, що характеризують ефективність реагування серцево-судинної системи на фізичне навантаження, не відрізнялись від значень періоду загострення: dHR/dO2-71 уд/мл/хв., VO2/HR-6,5 bps/мл/кг та 87 %, CAT-158 мм.рт.ст., ДАТ - 78 мм.рт.ст., SpO2-87 %. Таким чином, внаслідок проведеного курсу лікування було досягнуто: незначне покращання фізичної активності за рахунок резервних можливостей серцевосудинної та дихальної системи на термін до 2 місяців із подальшим їхнім погіршанням. Але застосоване лікування призвело до виникнення небажаних явищ - зростання маси тіла на 3 кг за місяць прийому препарату, незначного зростання рівня глюкози крові, диспепсичних розладів та незначного болю у животі одразу після прийому препарату (пройшло через 2 дні прийому препарату самостійно), зростання скарг на виникнення екстрасистол, особливо у вечірній час. Приклад 2 (за способом, що заявляється). Хвора П., жінка 64 років, історія хвороби № 2054, поступила у відділення бронхообструктивних захворювань легень ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України" з діагнозом: бронхіальна астма, персистуюча, III ст., середнього ступеня тяжкості, фаза загострення. ВН II. 5 UA 101920 U 5 10 15 20 25 Хворіє протягом 14 років. Останнє загострення було 4 місяці тому. Протягом останнього року постійно приймає Серетид 50/500 мкг по 2 вдихи 2 рази на добу. Хворій, одразу після проведеного стаціонарного лікування загострення захворювання, призначили препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди ("Білобіл Інтенс") згідно рекомендованій схемі лікування: 1 капсула 2 рази на добу протягом 3 місяців на тлі стандартної базисної терапії періоду ремісії, що включала застосування інгаляційного кортикостероїдного препарату, а також β2-агоністу короткої дії для купування симптомів астми. Обстеження проводилось до призначення препарату, одразу після закінчення курсу прийому та через 3 місяці після проведеного лікування. До призначення препарату об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 58 %, форсована життєва ємкість легень становила 71 %, пікова швидкість видиху 68 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 70 %. Згідно даних велоергоспірометричного дослідження встановлено, що при загостренні БА фізична активність у хворої знижувалась, а саме: зменшувався показник МЕТ до 5,4 ккал/кг, скорочувалась тривалість третьої фази кардіореспіраторного навантажувального тесту до 6,2 хв. Знижувались показники, що характеризують кисневу вартість роботи, а саме: V'O2/kg до 5,8 мл/хв/кг та 75,5 %, V'O2 до 83 %, V'O2p до 85 %, V'O2max до 84 %. Показник dO2/dW, що характеризує ефективність м'язової діяльності при виконанні максимального фізичного навантаження, у пацієнтки був зниженим до 8,8 мл/хв/Вт, AT до 35 %. Показники, що характеризують ефективність адаптації серцево-судинної системи при виконанні фізичного навантаження, також свідчили про неефективність її роботи, а саме: dHR/dO 2 до 49,5 %, HR/VO2 до 3,3 уд/мл/кг, VO2/HR до 82 % (див. таблицю 2). Показники, що характеризують ефективність виконаної роботи, при загостренні БА були зниженими, а саме: W до 83 %, 1,9 Вт/кг та 154,2 Вт, dO2/dW до 8,8 мл/хв/Вт, МЕТ до 5,4 ккал/кг, RW до 0,8 Вт/кг, РМА до 77 %. Таблиця 2 Показники велоергоспірометричного тестування у хворої П. в динаміці Показники 1 Тривалість 3-ї фази тесту (хв.) V'O2/kg, (мл/хв/кг) V'O2/kg, (мл/хв./кг), % V'O2, (%) V'O2max, (%) V'O2p, (%) RER АТ (% від V'О2mах) W, (%) W, (Вт/кг) W, (Bт) dO2/dW (мл/хв/Вт) dHR/dO2, % HR/VO2 (уд/мл/кг) dHR/dO2 (уд/хв/мл) VO2/HR, (%) SpO2, (%) MET (ккал/кг) RW, (Вт/кг) РМА (%) фаза загострення 2 6,2 5,8 75,5 83 84 85 1,16 35 83 1,9 154,2 8,8 49,5 3,3 75,2 82 92 5,4 0,8 77 6 Хвора П. одразу після проведеного лікування за способом, що заявляється 3 6,9 6,3 79,2 89 96 90 0,98 47 86 2,1 174,5 9,1 59,6 3,6 82,3 85 93 6,5 0,9 78 через 3 місяці після проведеного лікування за способом, що заявляється 4 7,4 6,3 79,8 91 98 92 0,96 45 88 2,0 172,6 9,2 61,2 3,5 83,9 86 95 6,2 1,1 79 UA 101920 U Продовження таблиці 2 1 Оцінка задишки за шкалою Борга перед тестом (бали) Оцінка задишки за шкалою Борга після тесту (бали) 5 10 15 20 25 30 35 40 45 2 3 4 0 0 0 2 1 1 При проведенні обстеження одразу після застосування препарату, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, на тлі базисної терапії періоду ремісії виявлено покращання велоергоспірометричних показників. А саме, покращились показники, що характеризують кисневу вартість роботи при виконанні максимального фізичного навантаження: V'O 2/kg становив 6,3 мл/хв/кг та 79,2 %, V'O2 до 89 %, V'O2p 90 %, V'O2max-96 %,AТ - 47 %. Підвищився рівень фізичної працездатності та толерантність до фізичного навантаження, що підтверджувалось покращанням показників, що їх характеризують: W до 86 % та 174,5 Вт, 2,1 Вт/кг, dO2/dW-9,1 мл/хв./Вт, MET-6,5 ккал/кг, RW-0,9 W/kg, PMA-78 %. Також, відбувалось покращання показників ефективності роботи серцево-судинної системи: dHR/dO2-82,3 %, HR/VO2-3,6 уд/мл/кг, VO2/HR-85 %. Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 65 %, форсована життєва ємкість легень становила 76 %, пікова швидкість видиху 72 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 74 %. При проведенні обстеження через 3 місяці після курсу застосування препарату, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, на тлі базисної терапії періоду ремісії, а саме "Білобіл Інтенс" виявлено стабілізацію у показниках фізичної працездатності. Не відбувалось падіння у показниках, що характеризують кисневу вартість роботи при виконанні максимального фізичного навантаження: V'O2/kg-6,3 мл/хв/кг та 79,8 %, V'O2-91 %, V'O2p-92 %, V'O2max-98 %, AT47 %. Ефективність виконаної роботи та толерантність до фізичного навантаження залишались стабільними, погіршання не відбувалось: W-88 % та 172,6 Вт та 2,0 Вт/кг, dO2/dW-9,2 мл/хв./Вт, MET-6,2 ккал/кг, RW-1,1 Вт/кг, РМА - 79 %. Ефективність роботи серцево-судинної системи також залишалась незмінною: dHR/dO 261,2 %, HR/VO2-3,5 bps/мл/кг, VO2/HR-86 %. Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 69 %, форсована життєва ємкість легень становила 78 %, пікова швидкість видиху 82 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 80 %. Таким чином, внаслідок курсу застосування препарату, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, на тлі базисної терапії періоду ремісії було досягнуто: підвищення ефективності використовування кисню організмом за рахунок посилення ефективності його засвоєння під час виконання максимального фізичного навантаження, що підтверджувалось покращанням показників: V'O2/kg з 5,8 мл/хв/кг та 75,5 % до 6,3 мл/хв/кг та 79,8 %, V'O2 з 83 % до 91 %, V'O2p з 85 % до 92 %; підвищення толерантності до фізичного навантаження та рівня виконаної роботи, що підтверджувалось покращанням показників: W з 83 % та 1,9 Вт/кг та 154,2 Вт, dO2/dW з 8,8 мл/хв./Вт, MET з 5,4 ккал/кг, RW з 0,8 W/kg, PMA з 77 % до W-88 % та 2,0 Вт/кг та 172,6 Вт, dO2/dW до 9,2 мл/хв./Вт, MET до 6,2 ккал/кг, RW до 1,1 Вт/кг, РМА до 79 %; покращання ефективності роботи серцево-судинної системи, що підтверджувалось покращанням показників: dHR/dO2 з 75,2 % до 83,9 %, VO2/HR з 82 % до 86 %. небажані явища - не спостерігались. З метою порівняльної оцінки двох способів попередження зниження фізичної працездатності у хворих на бронхіальну астму, всі хворі були поділені на групи: спосіб-прототип застосовувався у 15 хворих (І група), спосіб, що заявляється, був застосований також у 15 хворих (II група). Група здорових донорів становила 15 осіб (контрольна група). Віково-статевий склад хворих, ступінь тяжкості перебігу бронхіальної астми, в усіх групах були співставним. При вибірковому порівнянні відсотку здорових та такої ж кількості хворих на бронхіальну астму, встановлено, що при застосуванні у комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму препарату Теопек за способом-прототипом відбувалась позитивна тенденція в оцінюваних показниках. 50 7 UA 101920 U Таблиця 3 Показники кардіореспіраторного навантажувального тесту у хворих на БА І групи із перебігом захворювання середнього ступеня тяжкості, (М±m) Показники 1 Тривалість 3-ї фази тесту (хв.) V'O2/kg (мл/хв/кг) V'O2/kg (%) V'O2 (%) VO2p (%) V'O2max (%) RER АТ (% від V'О2mах) W (%) W (Вт/кг) W (BT) dO2/dW (мл/хв/Вт) dHR/dO2 (уд/хв/мл) HR/VO2 (уд/мл/кг) HR (уд/хв) HR, (%) VO2/HR (уд/мл/кг) VO2/HR, (%) SpO2(%) МЕТ (ккал/кг) RW (Вт/kr) РМА (%) Оцінка задишки за шкалою Борга перед тестом (бали) Оцінка задишки за шкалою Борга після тесту (бали) Здорові до лікування І група хворих одразу після через 3 міс. лікування лікування за за способомспособомпрототипом прототипом (n=15) 4 5 (n=15) 2 3 12,92±3,2 6,3±2,l" 6,4±2,2" 6,3±2,2" 7,7±1,1 82,3±5,6 102,3±5,6 94,3±8,9 99,3±10,3 0,95±0,1 65,3±4,3 92,9±3,5 2,9±1,1 185,0±6,3 11,42±1,3 78,6±4,5 2,7±1,6 112,5±8,6 93,5±9,2 10,2±2,6 88,6±9,6 98,6±8,2 8,4±1,6 1,2±0,1 89,3±6,2 5,8±1,2" 73,9±2,4" 82,9±3,5" 79,3 ± ЗЗ" 88,3±2,4" 1,02±0,1 48,1±3,5 # 69,5±3,6 # 0,8±0,2 # 96,4±5,8 # 7,2±1,6 75,6±6,5 # 7,1±3,2 # 124,1±7,1 # 83,1±5,8 # 6,4±3,2 # 71,3±9,7 82,2±8,5 # 4,1±1,3 0,9±0,1 # 78,2±5,8 4,2±1,4" 74,1±2,2" 86,5±3,6' 77,9±3,2" 89,8±2,2" 1,06±0,1 49,3±3,6 # 71,5±4,1 # 0,9±0,1 # 95,9±7,1 # 7,1±1,6 78,5±6,5 # 6,9±3,1 # 121,8±7,1 86,9±3,9 6,8±2,8 # 68,3±9,2 83,4±8,5 # 4,7±1,4 0,9±0,2 81,5±6,5 3,3±1,6" 75,3±2,4" 85,1±4,1* 78,2±3,6* 88,2±2,4" 1,01±0,1 48,9±3,2 # 70,2±4,1 # 0,89±0,1 # 94,5±8,1 # 8,2±1,8 76,5±5,9 # 6,2±2,8 # 120,3±6,9 87,2±4,2 6,9±2,2 # 72,3±8,2 82,9±8,2 # 4,2±1,2 0,6±0,1 82,1±6,1 0 0±0,0 0±0,0 0±0,0 0-1 2,9±0,4 # 2,8±0,4 # 2,8±0,4 # Примітка. # - статистично достовірна відмінність із групою здорових осіб (р