Антитіла до лімфотоксину-альфа

1. Виділене антитіло до лімфотоксину-α (LTα), для застосування в способі лікування аутоімунного порушення в суб’єкта, яке містить щонайменше одну послідовність ділянки (CDR), що визначає комплементарність, вибрану з групи, що складається з: (a) послідовності CDR-L1, яка містить амінокислоти A1-A11, де A1-A11 являють собою KASQAVSSAVA (SEQ ID NO: 1) або RASQAVSSAVA (SEQ ID NO: 2), або містить амінокислоти A1-A17, де A1-A17 являють собою KSSQSLLYSTХQKХFLA (SEQ ID NO: 3) або KSSQSLLYSAХQKХFLA (SEQ ID NO: 4), або 2 (19) 1 3 захворювання кишечнику (ЗЗК), такого як хвороба Крона або виразковий коліт, ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури (ITP), тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (TTP), аутоімунної тромбоцитопенії, розсіяного склерозу (РС), псоріазу, нефропатії IgA-типу, полінейропатії IgM-типу, міастенії gravis, васкуліту, цукрового діабету, синдрому Рейно, синдрому Шегрена, гломерулонефриту, тиреоїдиту Хашимото, хвороби Грейвса, гастриту з Helicobacter Pylori і хронічного гепатиту C. 3. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 1 або 2, де аутоімунне порушення являє собою ревматоїдний артрит. 4. Антитіло для застосування в способі лікування за пп. 1-3, де (і) SEQ ID NO: 3 являє собою KSSQSLLYSTAQKХFLA (SEQ ID NO: 5); і/або (ii) SEQ ID NO: 11 являє собою QESYSTPWT (SEQ ID NO: 10) або QEVYSTPWT (SEQ ID NO: 12). 5. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 1-4, де послідовність CDR-L1 являє собою SEQ ID NO: 2 або 3, або 4, або 6. 6. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 1-4, яке містить: (і) або всі SEQ ID NO: 1 або 2 і 7 і 9, або всі SEQ ID NO: 1 або 2 і 7 або 8 і 11, або всі SEQ ID NO: 16, 18 і 20, або всі SEQ ID NO: 16, 101 і 20; або (іі) або всі SEQ ID NO: 3, 8 і 13, або всі SEQ ID NO: 4, 5 або 6, 8 і 13, або всі SEQ ID NO: 3, 8 і 14 або 15, або всі SEQ ID NO: 4, 5 або 6, 8 і 14 або 15, або всі SEQ ID NO: 17, 19 і 21 або 22, або всі SEQ ID NO: 17, 110 і 21. 7. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 1-6, яке містить (і) всі амінокислотні послідовності від CDR-L1 до CDR-L3 з SEQ ID NO: 1 або 2 і 7 і 9, або з SEQ ID NO: 1 або 2 і 7 або 8 і 11, або з SEQ ID NO: 3, 8 і 13; або з SEQ ID NO: 4, 5 або 6, 8 і 13, або з SEQ ID NO: 3, 8 і 14 або 15, або з SEQ ID NO: 4, 5 або 6, 8 і 14 або 15, і (ii) всі амінокислотні послідовності від CDR-H1 до CDR-H3 з SEQ ID NO: 16, 18 і 20, або з SEQ ID NO: 16, 101 і 20, або з SEQ ID NO: 17, 19 і 21 або 22, або з SEQ ID NO: 17, 110 і 21. 8. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 1-7, яке містить: (і) консенсусну каркасну послідовність κ підгрупи 1 людини (SEQ ID NO: 40); або (іі) консенсусну каркасну послідовність важкого ланцюга підгрупи III людини (SEQ ID NO: 41). 9. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 8, де каркасна послідовність містить заміну в положенні 71, 73 або 78, таку як R71A, N73T або N78A або їх сполучення. 10. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 1-9, яке: (і) зв'язується з гетеродимерним комплексом лімфотоксин-αβ (LTαβ); і/або (іі) блокує функцію LTαβ; і/або (ііі) знижує кількість клітин, що несуть LTα. 11. Антитіло для застосування в способі лікування за будь яким з пп. 1-10, яке є химерним або гуманізованим. 94484 4 12. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 11, де каркасна послідовність являє собою консенсусну каркасну послідовність людини. 13. Антитіло для застосування в способі лікування за будь яким з пп. 1-12, яке являє собою ізотип IgG, такий як IgG1 або IgG2a. 14. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 1, де Fc-ділянка являє собою Fc-ділянку дикого типу. 15. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 1, яке додатково містить у своїй Fc-ділянці одну або більше амінокислотних замін, які приводять до того, що воно має збільшену функцію антитілозалежної клітинно-опосередкованої цитотоксичності (ADCC) порівняно з тим же антитілом з Fc-ділянкою з природною послідовністю, наприклад яке додатково містить у своїй Fc-ділянці від однієї до трьох амінокислотних замін. 16. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 15, де Fc-ділянка містить амінокислотні заміни в будь-якому одному або в будь-якому сполученні положень, що являють собою 268D або 298A, або 326D, або 333A, або 334A, або 298A разом з 333A, або 298A разом з 334A, або 239D разом з 332E, або 239D разом з 298A і 332E, або 239D разом з 268D і 298A, і 332E, або 239D разом з 268D і 298A, і 326A, і 332A, або 239D разом з 268D і 298A, і 326A, і 332E, або 239D разом з 268D і 283L, і 298A, і 332E, або 239D разом з 268D і 283L, і 298A, і 326A, і 332E, або 239D разом з 330L і 332E, і 272Y, і 254T, і 256E, або 250Q разом з 428L, або 265A, або 297A, де за відсутності 297A знаходиться заміна 265A, а за відсутності 265A знаходиться заміна 297A. 17. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 10-16, з моновалентною афінністю до LTα людини, яка є приблизно такою ж або більшою, ніж моновалентна афінність до LTα людини антитіла миші, одержаного за допомогою гібридомної клітинної лінії, депонованої під інвентарним номером у American Type Culture Collection PTA-7538 (гібридомний лімфотоксин альфа2 бета1 миші s5H3.2.2). 18. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 17, де моновалентна афінність виражена у вигляді значення Kd, необов’язково виміряна за допомогою оптичного біосенсора або радіоімунологічним аналізом. 19. Антитіло до лімфотоксину-α (LTα), для застосування в способі лікування за п. 1, яке має: (і) варіабельний домен легкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 23 або 24, або варіабельний домен важкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 25 або 26, або варіабельні домени легких ланцюгів і важких ланцюгів, які містять SEQ ID NO: 23 і 25 або SEQ ID NO: 24 і 26; або (іі) варіабельний домен легкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 27 або 28, або варіабельний домен важкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 29 або 30 або 31, або варіабельні домени легких ланцюгів і важких ланцюгів, які містять (а) SEQ ID NO: 27 і 29, або (b) SEQ ID NO: 27 і 30, або (с) SEQ ID NO: 27 і 31, або (d) SEQ ID NO: 28 і 30, або (е) SEQ ID NO: 28 і 31; або 5 (ііі) варіабельний домен легкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 102, або варіабельний домен важкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 103, або варіабельні домени легких ланцюгів і важких ланцюгів, які містять SEQ ID NO: 102 і 103; або (іv) варіабельний домен легкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 108, або варіабельний домен важкого ланцюга, який містить SEQ ID NO: 109, або варіабельні домени легких ланцюгів і важких ланцюгів, які містять SEQ ID NO: 108 і 109. 20. Антитіло для застосування в способі лікування за будь-яким з пп. 1, 14 або 15 зі зниженою кількістю фукози відносно кількості фукози на тому ж антитілі, продукованому в клітинах яєчника китайського хом'яка дикого типу. 21. Антитіло для застосування в способі лікування за п. 20, без фукози. 22. Композиція антитіла, яка містить антитіло за будь-яким з пп. 1-21, що має Fc-ділянку, де приблизно 20-100 % антитіл у композиції містять в Fcділянці зрілу структуру вуглеводного кору, у якому відсутня фукоза. 23. Композиція за п. 22, де (і) антитіло містить Fc-ділянку, яка модифікована так, щоб змінити одне або більше з антитілозалежної клітинно-опосередкованої цитотоксичності (ADCC), комплементзалежної цитотоксичності (CDC) або фармакокінетичних властивостей антитіла порівняно з послідовністю Fc IgG дикого типу, за допомогою заміни амінокислот, вибраних з групи, яка складається з A, D, E, L, Q, T і Y у будьякому одному або в будь-якому сполученні положень Fc-ділянки, вибраних з групи, яка складається з: 238, 239, 246, 248, 249, 250, 252, 254, 255, 256, 258, 265, 267, 268, 269, 270, 272, 276, 278, 280, 283, 285, 286, 289, 290, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 301, 303, 305, 307, 309, 312, 314, 315, 320, 322, 324, 326, 327, 329, 330, 331, 332, 333, 334, 335, 337, 338, 340, 360, 373, 376, 378, 382, 388, 389, 398, 414, 416, 419, 428, 430, 434, 435, 437, 438 і 439; або (іі) антитіло має активність антитілозалежної клітинно-опосередкованої цитотоксичності (ADCC) у присутності ефекторних клітин людини або має збільшену активність ADCC у присутності ефекторних клітин людини порівняно з таким же у всьому іншому антитілом, що містить Fc IgG1 людини дикого типу; або (ііі) антитіло додатково містить заміну в Fc, яка являє собою 268D або 326D, або 333A разом з 334A, або 298A разом з 333A, або 298A разом з 334A, або 239D разом з 332E, або 239D разом з 298A і 332E, або 239D разом з 268D і 298A, і 332E, або 239D разом з 268D і 298A, і 326A, і 332A, або 239D разом з 268D і 298A, і 326A, і 332E, або 239D разом з 268D і 283L, і 298A, і 332E, або 239D разом з 268D і 283L, і 298A, і 326A, і 332E, або 239D разом з 330L і 332E. 24. Композиція за п. 22 або 23, де (і) антитіло зв'язує FcγRIII; або (іі) антитіло зв'язує FcγRIII з кращою афінністю або опосередковує антитілозалежну клітинноопосредованну цитотоксичність (ADCC) більш ефективно, ніж глікопротеїн із зрілою структурою 94484 6 вуглеводного кору, який містить фукозу, зв'язану з Fc-ділянкою глікопротеїну. 25. Композиція за будь-яким з пп. 22-24, де (і) антитіло продуковане клітиною яєчника китайського хом'яка (CHO), такою як клітина Lec13; або (іі) антитіло продуковане клітиною ссавця, який не має гена фукозилтрансферази, такого як ген FUT8. 26. Композиція за п. 22, де антитіло (і) не містить розгалужуючий надвоє Nацетилглюкозамін (GlcNAc), зв'язаний із зрілою структурою його вуглеводного кору; або (іі) антитіло містить розгалужуючий надвоє Nацетилглюкозамін (GlcNAc), зв'язаний із зрілою структурою його вуглеводного кору. 27. Композиція за п. 22, де: (і) антитіло містить один або більше залишків галактози, зв'язаних із зрілою структурою його вуглеводного кору; або (іі) антитіло не містить одного або більше залишків галактози, зв'язаних із зрілою структурою його вуглеводного кору; або (ііі) антитіло містить один або більше залишків сіалової кислоти, зв'язаних із зрілою структурою його вуглеводного кору; або (іv) антитіло не містить одного або більше залишків сіалової кислоти, зв'язаних із зрілою структурою його вуглеводного кору. 28. Композиція за п. 22, яка містить: (і) щонайменше приблизно 2 % нефукозилованих антитіл; або (іі) щонайменше приблизно 4 % нефукозилованих антитіл; або (ііі) щонайменше приблизно 10 % нефукозилованих антитіл; або (іv) щонайменше приблизно 19 % нефукозилованих антитіл; або (v) приблизно 100 % нефукозилованих антитіл. 29. Композиція, яка містить антитіло за будь-яким з пп. 1-21 і носій. 30. Композиція за п. 29, яка додатково містить другий лікарський засіб, де антитіло до LTα являє собою перший лікарський засіб, такий як імуносупресуючий засіб, антагоніст, який зв'язує поверхневий маркер B-клітин, антагоніст BAFF, модифікуючий захворювання протиревматичний лікарський засіб (DMARD), антагоніст інтегринів, нестероїдний протизапальний лікарський засіб (NSAID), антагоніст цитокінів або їх сполучення. 31. Гібридома, депонована в American Type Culture Collection (ATCC) 19 квітня 2006 року під інвентарним № PTA-7538. 32. Антитіло, секретоване гібридомою за п. 31. 33. Спосіб інгібування активованої лімфотоксиномα клітинної проліферації ex vivo, де вказаний спосіб включає приведення клітини або тканини в контакт з ефективною кількістю антитіла за будь-яким з пп. 1-21. 34. Застосування виділеного антитіла до лімфотоксину-α (LTα) за будь-яким з п. 1-21 при отриманні лікарського засобу для лікування аутоімунного порушення. 35. Застосування за п. 34, де аутоімунне порушення вибране з групи, яка складається з ревматоїдного артриту, вовчака, такого як системний черво 7 94484 8 ний вовчак або вовчаковий нефрит, синдрому Вегенера, запального захворювання кишечнику (ЗЗК), такого як хвороба Крона або виразковий коліт, ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури (ITP), тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (TTP), аутоімунної тромбоцитопенії, розсіяного склерозу (РС), псоріазу, нефропатії IgA-типу, полінейропатії IgM-типу, міастенії gravis, васкуліту, цукрового діабету, синдрому Рейно, синдрому Шегрена, гломерулонефриту, тиреоїдиту Хашимото, хвороби Грейвса, гастриту з Helicobacter Pylori і хронічного гепатиту C. 36. Застосування за п. 34 або 35, де аутоімунне порушення являє собою ревматоїдний артрит. 37. Застосування за будь-яким з пп. 34-36, де в ефективній кількості вводять щонайменше один додатковий лікарський засіб, де антитіло до LTα являє собою перший лікарський засіб, де другий лікарський засіб являє собою імуносупресуючий засіб, антагоніст, що зв'язує поверхневий маркер B-клітин, антагоніст BAFF, модифікуючий захворювання протиревматичний лікарський засіб (DMARD), антагоніст інтегринів, нестероїдний протизапальний лікарський засіб (NSAID), антагоніст цитокінів або їх сполучення. 38. Застосування за п. 37, де другий лікарський засіб являє собою DMARD або метотрексат. 39. Застосування за будь-яким з пп. 34-38, де: (і) суб'єкта ніколи раніше не лікували лікарським засобом від даного захворювання; або (іі) суб'єкта ніколи раніше не лікували антагоністом TNF; або (ііі) суб'єкта раніше лікували лікарським засобом від даного захворювання; або (іv) суб'єкта раніше лікували антагоністом TNF або DMARD. 40. Застосування за будь-яким з пп. 34-38, де антитіло являє собою чисте антитіло або антитіло кон'юговане з іншою молекулою, такою як цитотоксичний засіб. 41. Застосування за будь-яким з пп. 34-40, де антитіло вводять внутрішньовенно або підшкірно. 42. Застосування за будь-яким з пп. 34-41, де суб'єкт страждає на ревматоїдний артрит, і антитіло індукує у суб'єкта значну клінічну відповідь. 43. Застосування за будь-яким з пп. 34-42, де в суб'єкта існує аномальний рівень одного або більше регуляторних цитокінів, антинуклеарних антитіл (ANA), антитіл до ревматоїдного фактора (RF), креатиніну, азоту сечовини крові, антиендотеліальних антитіл, антинейтрофільних цитоплазмати чних антитіл (АНЦА), інфільтруючих клітин з CD20, антитіл до дволанцюжкової ДНК (длДНК), антитіл до антигену Smith (Sm), антитіл до ядерного рибонуклеопротеїну, антитіл до фосфоліпіду, антитіл до рибосомальних P, антитіл до Ro/SS-A, антитіл до Ro, антитіл до La, антитіл до асоційованого із синдромом Шегрена антигену A або B (SS-A або SS-B), антитіл до білка центромер B (CENP B) або білка центромер C (CENP C), аутоантитіл до ICA69, аутоантитіл, що зафарбовують нуклеарну або перинуклеарну зону нейтрофілів (пАНЦА), антитіл до Saccharomyces cerevisiae, кросреактивних антитіл до гангліозиду GM1 або гангліозиду GQ1b, антитіл до рецептора ацетилхоліну (AchR), антитіл до підтипів AchR або антитіл до м'язово-специфічної тирозинкінази (MuSK), сироваткових антитіл до ендотеліальних клітин, IgG або антитіл до десмоглеїну (Dsg), антитіл до центромерів, антитіл до топоізомерази-1 (Scl-70), антитіл до РНК-полімерази або до U3рибонуклеопротеїну (U3-RNP), антитіл до клубочкової базальної мембрани (GBM), антитіл до мітохондрій (AMA) або до мітохондріального M2, антитіл до пероксидази щитовидної залози (TPO), антитіл до тироглобіну (TG) або антитіл до рецептора стимулюючого щитовидну залозу гормону (TSHR), антинуклеарних антитіл (AN), антитіл до актину (AA) або до антигену гладких м'язів (ASM), IgА до ендомізіалу, IgА до тканинної трансглутамінази, антитіл IgА до гліадину або IgG до гліадину, антитіл до CYP21A2, антитіл до CYP11A1 або до CYP17, антитіл до рибонуклеопротеїну (RNP) або специфічних для міозиту антитіл, антитіл до асоційованого з мієліном глікопротеїну (MAG), антитіл до вірусу гепатиту C (HCV), антитіл до гангліозиду GM1, антитіл до сульфат-3глюкуронілпараглобозиду (SGPG) або антитіл IgМ до глюкокон'югата, антитіл IgМ до гангліозиду, антитіл до пероксидази щитовидної залози (TPO), антитіл до тироглобіну (TG) або антитіл до рецептора стимулюючого щитовидну залозу гормону (TSHR), антитіл до основного білка мієліну або антитіл до олігодендроцитарного глікопротеїну мієліну, антитіл IgМ до ревматоїдного фактора, спрямованих проти Fc-частини IgG, антитіл до фактора VIII або їх сполучень. 44. Застосування за будь-яким з пп. 34-43, де (і) антитіло вводять не більше ніж приблизно один раз на два тижні; або (b) антитіло вводять приблизно раз на місяць. За даною безумовною заявкою вимагається пріоритет попередньої заявки США із серійним № 60/829257, зареєстрованої 12 жовтня 2006 року, і попередньої заявки США із серійним № 60/938999, зареєстрованої 18 травня 2007 року, що у повному обсязі включені як посилання. Галузь винаходу Даний винахід стосується антитіл і їх застосувань для лікування аутоімунних порушень. Більш конкретно, даний винахід стосується антитіл, що зв'язуються з лімфотоксином-α і також можуть блокувати зв'язування ліганду лімфотоксину- з одним або декількома рецепторами. Передумови винаходу TNF i LT Аутоімунні захворювання залишаються клінічно важливими захворюваннями у людей. Як випливає з назви, аутоімунні захворювання чинять свій руйнуючий вплив за допомогою власної імунної системи організму. Хоча патологічні механізми в різних типів аутоімунних захворювань відрізня 9 ються, один загальний механізм включає зв'язування визначених присутніх антитіл (що позначаються в даному документі як аутореактивні антитіла або аутоантитіла). Лікарі, що лікують, і вчені ідентифікували більше 70 клінічно відособлених аутоімунних захворювань, включаючи ревматоїдний артрит (РА), розсіяний склероз (MS), васкуліт, імуноопосередкований діабет і вовчак, такий як системний червоний вовчак (СЧВ). Хоча багато які аутоімунні захворювання є рідкісними - уражуючи менше ніж 200000 індивідуумів - у сукупності ці захворювання уражують мільйони американців, приблизно п'ять відсотків популяції з непропорційним ураженням жінок більшістю захворювань. Хронічна природа цих захворювань призводить до великого соціального і матеріального навантаження. Споріднені фактору некрозу пухлини (TNF) білки відомі в даній галузі як велике сімейство білків з великою розмаїтістю активності в діапазоні від захисту хазяїна до імунної регуляції апоптозу. TNF був вперше ідентифікований як фактор, що виділяється із сироватки, який був цитотоксичним для декількох трансформованих клітинних ліній in vitro і викликав некроз певних пухлин in vivo. Був ідентифікований схожий фактор у суперсімействі і позначений як лімфотоксин ("LT"). Внаслідок схожості між TNF і LT, TNF і LT, що спостерігалася в ранні 1980-і, припустили позначати як ΤΝΡ- і TNF- відповідно. Таким чином, у науковій літературі посилаються на обидві номенклатури. Як його використовують у даній заявці, термін "TNF" стосується TNF-. Більш пізні дослідження виявили дві форми лімфотоксину, позначені як LT і LΤ. У US 20050129614 на основі структурної і біологічної подібності описаний інший поліпептидний представник суперсімейства лігандів TNF, позначений TL-5. Представники сімейства білків TNF знаходяться в мембранозв'язаних формах, що діють локально при міжклітинному контакті, або у вигляді секретованих білків. З цими білками реагує сімейство зв'язаних з TNF рецепторів і запускає ряд сигнальних шляхів, включаючи клітинну загибель або апоптоз, клітинну проліферацію, диференціювання тканин і прозапальну відповідь. Сам TNF- залучений у запальні захворювання, аутоімунні захворювання, вірусні, бактеріальні і паразитичні інфекції, в злоякісні утворення і/або нейродегенеративні захворювання і являє собою придатну мішень для специфічної біологічної терапії при таких захворюваннях як РА і хвороба Крона. Клонування білків TNF і LT і додаткова характеристика їх відповідної біологічної активності виявила, що ці білки за багатьма аспектами розрізняються. Aggarwal et al., Cytokines and Lipocortins in Inflammation and Differentiation, Wiley-Liss, Inc. 1990, pp. 375-384. Наприклад, LT являє собою секретований, розчинний білок масою приблизно 20 кДа (25 кДа, якщо N- і О-глікозилований). На відміну від цього, у TNF немає ділянки глікозилування, і він синтезується з вираженим трансмембранним доменом, що приводить до того, що вихідна копія білка асоційована з клітиною. Протеоліз асоційованого з клітиною білка TNF приводить до вивільнення розчинної форми білка з молекуляр 94484 10 ною масою приблизно 19 кДа. TNF продукують в основному активовані макрофаги, тоді як LT продукують активовані лімфоцити. Wong et al., Tumor Necrosis Factors: The Molecules and their Emerging Role in Medicine, Beutler, В., ed., Raven Press (1991), pp. 473-484. Також відрізняються послідовності, що кодують TNF і LT. Ідентичність амінокислотних послідовностей TNF і LT становить приблизно тільки 32%. Що стосується різної біологічної активності TNF і LT, те TNF збільшує продукцію інтерлейкіну-1 ("IL-1") клітинами ендотелію, тоді як вплив на них LT є невеликим. Крім того, TNF індукує продукцію макрофагами макрофагального колонієстимулюючого фактора, тоді LT впливу на них не здійснює. Цей і інший види біологічної активності обговорюють у Aggarwal, Tumor Necrosis Factors: Structure, Function and Mechanism of Action, Aggarwal and Vicek, eds. (1992), pp. 61-78. TNF і LT додатково описані в оглядових статтях Spriggs, "Tumor Necrosis Factor: Basic Principles and Preclinical Studies," Biologic Therapy of Cancer, DeVita et al., eds., J.B. Lippincott Company (1991) Ch. 16, pp. 354-377; Ruddle, Current Opinion in Immunology, 4:327-332 (1992); Wong et al., "Tumor Necrosis Factor," Human Monocytes, Academic Press (1989), pp. 195-215; і Paul et al., Ann. Rev. Immunol., 6:407-438(1988). У непухлинних клітинах TNF і споріднені TNF цитокіни діють у множині видів імунної відповіді. Ліганди TNF і LT зв'язуються з рецепторами TNF і активують їх (р55 або р60 і р75 або р80; позначаються в даному документі як "TNF-R"). Комплекси LT на клітинній поверхні охаракте+ ризовані в CD4 гібридомних Т-клітинах (II-23.D7), що експресують високі рівні LT (Browning et al., J. Immunol., 147:1230-1237 (1991); Androlewicz et al., J. Biol. Chem., 267:2542-2547 (1992)). Експресія і біологічні ролі LΤ-R субодиниць LT і поверхневих комплексів LT розглянуті в Ware et al., "The ligands and receptors of the lymphotoxin system", in Pathways for Cytolysis, Current Topics Microbiol Immunol., Springer-Verlag, pp. 175-218(1995). Експресію LT індукують і LT секретують переважно активовані Τ- і В-лімфоцити і клітини природних кілeрів (ΝΚ). У підкласах клітин Т-хелперів LT, очевидно, продукують клітини Th1, але не Th2. LT також виявлений у меланоцитах. LT (що також називається р33) ідентифікований на поверхні Т-лімфоцитів, в лініях Т-клітин, лініях В-клітин і клітин активованих лімфокінами кілерів (LAK). Дослідження показали, що за відсутності LT LT нефункціональний. LT існує або у вигляді гомотримеру (LT3), або у вигляді гетеродимеру з LT. Ці гетеротримери містять або дві субодиниці LT і одну субодиницю LT (LT21), або одну субодиницю LT і дві LT (LT12). Відомими рецепторами клітинної поверхні для гомотримеру LT є тільки два рецептори TNF, р55 і р75. Однак гетеротример LΤ, LT12, не зв'язується з рецепторами TNF, але замість цього зв'язується з представником суперсімейства рецепторів TNF, рецептором лімфотоксину  (що 11 позначається в даному документі як LT-R). Гетеротримерна форма LT12 ймовірно зв'язує рецептори TNF. LT-R має добре описану роль у розвитку імунної системи й у функціональній підтримці ряду клітин в імунній системі, включаючи фолікулярні дендритні клітини і ряд стромальних типів клітин (Matsumoto et al., Immunol. Rev. 156:137 (1997)). Відомі ліганди для LT-R включають не тільки LT12, але також і другий ліганд, що називається LIGHT (Mauri et al., Immunity 8:21 (1998)). Показано, що активація LT-R індукує апоптотичну загибель визначених ліній злоякісних клітин in vivo (US 6312691). Гуманізовані антитіла до LΤ-R і способи їх використання описані в US 2004-0058394 і зазначені як придатні для лікування або зниження прогресування, тяжкості або ефектів неоплазії в людей. Крім того, у ЕР 1585547 (WO 2004/058183) (LePage і Gill) описані способи комбінованого лікування, що включають композицію, яка активує передачу сигналу LT-R, у сполученні з одним або декількома іншими хіміотерапевтичними засобами, а також терапевтичні способи і способи скринінгу для ідентифікації засобів, що у сполученні з засобом-агоністом LT-R мають адитивний вплив на інгібування пухлини. LT важливий для лімфонеогенезу, що доведено на мишах з нокаутом. Дивись Futterer et al. Immunity, 9 (l):59-70 (1998), де показано, що в мишей з дефіцитом LT-R відсутні лімфовузли і пейєрові бляшки, а також показане порушене дозрівання афінності антитіл. Rennert et al., Immunity, 9 (l):71-9 (1998) повідомляли, що агоніст моноклонального антитіла до LT-R у мишей з нокаутом LT відновлював здатність утворювати лімфовузли. Також дивись Wu et al., J. Immunology, 166 (3):1684-9 (2001) і Endres et al., J. Exp. Med., 189 (1):159-68 (1999); Dohi et al, J. Immunology, 167 (5):2781-90 (2001); і Matsumoto et al., J. Immunology, 163 (3): 1584-91(1999). Komer et al., Eur. J. Immun., 27 (10):2600-9 (1997) повідомляли, що в мишей з відсутніми і TNF і LT спостерігали уповільнене дозрівання В-клітин і недостатність сироваткових імуноглобулінів, тоді як у мишей з відсутнім тільки TNF такої недостатності не спостерігали. Крім того, LT важливий для запалення. LT надекспресований у підшлунковій залозі трансгенних мишей RIP.LT, у яких спостерігали запалення, збільшену експресію хемокінів і лімфоїдні структури й у яких надекспресія тільки LT не викликала додаткового запалення. Крім того, миші з дефіцитом LT демонстрували порушену продукцію TNF- і дефектну архітектуру селезінки, і функція відновлювалася, коли таких мишей схрещували з трансгенними по TNF (Kollias, J. Exp. Med., 188:745 (1998); Chaplin, Ann Rev Imm 17:399 (1999)), і відновлювалися знижені рівні TNF після стимуляції патогеном (Eugster, Eur. J.Immim. 31:1935(2001)). Коли TNF- або LT3 взаємодіє з рецепторами TNF, TNFRI і/або TNFRII, результатом є прозапальна відповідь і/або апоптоз. Коли з рецептором LT-R взаємодіє LT12, результатом є лімфонео 94484 12 генез і індукція хемокінів і молекул адгезії. Аутоімунні захворювання асоційовані з лімфонеогенезом і запальною відповіддю, і в пацієнтів з аутоімунним захворюванням, включаючи PC, запальне захворювання кишечнику (ЗЗК) і РА, існує збільшена експресія LT (Weyand et al., Curr. Opin. Rheumatol, 15: 259-266 (2003); Selmaj et al., J. Clin. Invest., 87:949-954 (1991); Matusevicius et al., J. Neuroimm., 66:115-123 (1996); Powell et al., International Immunology, 2 (6):539-44 (1990); Zipp et al., Annals of Neurology, 38/5:723-730 (1995); Voskuhl et al., Autoimmunity 15 (2):137-43 (1993); Selmaj et al., J. Immunology, 147:1522-29 (1991); Agyekum et al., Journal Pathology, 199(1):115-21 (2003); і Takemura et al., J. Immunol, 167:1072 (2001)). Конкретно відносно PC, сироватковий LT при PC корелює з осередками ушкодження/тяжкістю захворювання (Kraus et al., Acta Neurologica Scandinavica, 105 (4):300-8 (2002)). У моделі з купризоном LT залучений у демієлінізацію, але не в ремієлінізацію, тоді як TNF- необхідний для обох (Plant et al., Glia 49:1-14(2005)). Конкретно відносно PA, рівні LT3 і TNF- людини в пацієнтів з РА порівняно з нормальними донорами збільшені (Stepien, Eur Cytokine Net 9:145 (1998)). Ролі LT у РА включають: у деяких пацієнтів з РА присутній сироватковий LT, у синовіальній рідині підвищений рівень білка LT, метаболічний шлях LT асоційований з ектопічним лімфонеогенезом у синовіальній рідині й у пацієнтів з PA збільшена експресія LT-R у фібробластоподібних синовіоцитах. Крім того, описаний випадок того, що нейтралізація LT3 була сприятлива для стійкого до інфліксимабу пацієнта з PA (Buch et al., Ann. Rheum.Dis., 63:1344-46 (2004)). У Han et al., Arthrit. Rheumat, 52:3202-3209 (2005) також описано, що блокада метаболічного шляху LT підсилювала аутоімунний артрит, підсилюючи відповідь Тh1. В Fava et al., J. Immunology, 111 (1):115-26 (2003) показана доклінічна ефективність при профілактиці і лікуванні за допомогою LTR-Ig при індукованому колагеном артриті (ІКА). Крім того, миші з дефіцитом LT стійкі до експериментального аутоімунного енцефаломієліту (ЕАЕ) (Suen et al., J. Exp. Med, 186:1233-40 (1997); Sean Riminton et al., J. Exp. Med, 187 (9):1517-28 (1998)). Також опубліковані дані про ефективність LTR-Ig при ЕАЕ (Gommerman et al., J. Clin. Invest, 112 (5):75567 (2003)). LTR-Ig також порушує лімфогенез у мишей (Mackay et al., Europ. J. Immunol. 27 (8):2033-42 (1997)). Крім того, введення LTR-Ig знижує інсулінозалежний цукровий діабет (IDDM) у нестраждаючих ожирінням мишей з діабетом (Wu et al., J. Exp. Med, 193 (ll):1327-32 (2001)). В Gommerman et al., J. Clin. Invest. 110 (9): 1359-69 (2002) з використанням LTR-Ig досліджена роль LT у лімфогенезі в приматів, що не є людиною. Крім того, миші з дефіцитом LT менш чутливі до М. bovis BCG, ніж миші з дефіцитом TNF-. Eugster et al., Europ. J. Immunol., 31:1935(2001). LT також використовували для лікування злоякісних пухлин. Дивись US 5747023. 13 Антитіла Антитіла являють собою білки, що виявляють специфічність зв'язування з конкретним антигеном. Природні антитіла, як правило, являють собою гетеротетрамерні глікопротеїни масою приблизно 150000 Дальтон, що складаються з двох ідентичних легких (L) ланцюгів і двох ідентичних важких (Н) ланцюгів. Кожний легкий ланцюг зв'язаний з важким ланцюгом одним ковалентним дисульфідним зв'язком, тоді як між важкими ланцюгами різних ізотипів імуноглобулінів число дисульфідних зв'язків змінюється. Кожний важкий і легкий ланцюг також містить розташовані з рівними інтервалами внутріншьоланцюжкові дисульфідні містки. Кожний важкий ланцюг на одному з кінців містить варіабельний домен (VH) з наступним рядом константних доменів. Кожний легкий ланцюг на одному з кінців містить варіабельний домен (VL), а на іншому кінці - константний домен; константний домен легкого ланцюга вирівняний з першим константним доменом важкого ланцюга, а варіабельний домен легкого ланцюга вирівняний з варіабельним доменом важкого ланцюга. Вважають, що зону контакту між варіабельними доменами легкого і важкого ланцюгів формують конкретні амінокислотні залишки. Термін "варіабельний" стосується того факту, що в антитіл визначені частини варіабельних доменів сильно відрізняються за послідовністю і відповідають за специфічність зв'язування кожного конкретного антитіла з його конкретним антигеном. Однак варіабельність протягом варіабельних доменів антитіл розподілена нерівномірно. Вона концентрується у варіабельних доменах легких ланцюгів і важких ланцюгів у трьох сегментах, які називаються областями, що визначають комплементарність (CDR). Більш висококонсервативні області варіабельних доменів називають каркасними областями (FR). Кожний з варіабельних доменів природних важких і легких ланцюгів містить чотири FR, що в основному приймають конфігурацію -шару, з'єднаних трьома CDR, які формують петлі, що з'єднують структури -шарів, а в деяких випадках формують їх частину. CDR у кожному ланцюзі утримуються разом у безпосередній близькості за допомогою FR і, разом з CDR з іншого ланцюга, беруть участь у формуванні антигензв'язувальної ділянки антитіла (дивися Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda,MD(1991)). Константні домени прямо не залучені в зв'язування антитіла з антигеном, але вони здійснюють різні ефекторні функції. У залежності від амінокислотної послідовності константної області їх важких ланцюгів антитіла або імуноглобуліни можна віднести до різних класів. Існує п'ять основних класів імуноглобулінів: IgA, IgD, IgE, IgG i IgM, і деякі з них можна додатково розділити на підкласи (ізотипи), наприклад, lgG1, IgG2, IgG3 і IgG4; lgA1 i IgA2. Константні області важких ланцюгів, що відповідають різним класам імуноглобулінів, позначають , , ,  і , відповідно. Для класів імуноглобулінів людини відомо, що комплемент активують тільки lgG1, IgG2, IgG3 і IgM людини, a lgG1 і IgG3 люди 94484 14 ни опосередковують антитілозалежну клітинноопосередковану цитотоксичність (ADCC) більш ефективно, ніж IgG2 і IgG4. Для розробки інгібуючих TNF- терапевтичних сполук використовують два основних підходи. Перший, ілюстрований інфліксимабом, химерним моноклональним антитілом до TNF-, також відомим як РЕМІКЕЙД, полягає в нейтралізації дії TNF- з використанням специфічного моноклонального антитіла з високою активністю й ефективністю для запобігання зв'язування TNF- з його рецепторами. Другий, ілюстрований етанерцептом, також відомим як ЕНБРЕЛ, полягає в інгібуванні TNF- з використанням молекули на основі рецептора TNF, що діє як "пастка", для зменшення зв'язування TNF- з його природними рецепторами. Хоча обидва типи молекул можуть запобігати зв'язуванню TNF- з його рецепторами, основані на рецепторах інгібітори, такі як етанерцепт, також запобігають зв'язуванню рецептора з LT. У патентній літературі опубліковані антитіла до кахектину (TNF), описані в ЕР 212489, як придатні в діагностичних імунологічних аналізах і в терапії шоку при бактеріальних інфекціях. У ЕР 218868 описані моноклональні антитіла до TNF людини і їх використання. У ЕР 288088 описані антитіла до TNF і їх застосовність до діагнозу патологій на основі імунологічного аналізу, зокрема синдрому Кавасакі і бактеріальної інфекції. Антитіла до TNF також описані, наприклад, у ЕР 1585477 (Giles-Komar et al.); US 2006-0147452; US 20060222646 і US 2006-0121037. У US 2005-0271663 описаний спосіб лікування PA з використанням однодоменної поліпептидної конструкції антитіла, що протидіє зв'язуванню TNF- людини з рецептором. У US 2005-0260201 описані способи лікування РА з використанням злитих білків проти рецептора TNF. У ЕР 1593393 описані способи лікування опосередковуваних TNF захворювань, включаючи РА, хворобу Крона і гострі і хронічні імунні захворювання, пов'язані з трансплантацією, з використанням композиції, що містить метотрексат і антитіло до TNF. Антитіла, що зв'язуються з TNF-R, включають антитіла, описані в US 7057022. У US 7056695 описані нові білки з антагоністичною відносно TNF- активністю. У US 2006-0147448 описане лікування імунологічних ниркових порушень інгібіторами метаболічного шляху LT. LT і комплекси LT/LT і LT-R і антитіла до них, а також засоби, що блокують LT, описані, наприклад, у WO 1992/00329; WO 1994/13808; US 5661004; US 5795964; ЕР 0954333; US 5670149; US 5925351; US 2005-0037003; US 6403087; US 6669941; US 6312691; US 7001598; US 7030080; US 2006-0222644 і US 2005-0163747. У заявці US 2006-0134102 описані засоби LT-R у сполученні з хіміотерапевтичними засобами. У US 20050281811 описані антитіла до LT-R. Також стосовно використання антитіл до LT-R для запобігання і/або лікування ожиріння і пов'язаних з ожирінням порушень, дивись WO 2006/114284. У ЕР 1539793 у терапевтичних способах описані гуманізовані антитіла, специфічні для LT-R, окремо або в сполученні з хіміотерапевтичним засобом(ами). LT і 15 антитіла до нього описані, наприклад, у US 4959457; 5824509; 4920196 і 5683688; US 20050266004 (WO 2005/067477) і US 5188969 (ЕР 347728В1). Також стосовно технології LT або LT-R дивись US 2002-0039580; WO 2004/039329 і US 2002-0197254. Полівалентні антитіла (які зв'язують суперсімейство рецептором TNF) описані, наприклад, у US 2002-0004587 і US 2006-0025576. У даній галузі існує необхідність, що зберігається, в одержанні антитіл, зокрема терапевтичних антитіл з поліпшеною дією, таких як антитіл до LT або їх фрагментів, що блокують LT, оскільки в LT існує більша кількість взаємодій з різними рецепторами, ніж у TNF- або у LT окремо. Сутність винаходу Винахід частково оснований на ідентифікації множини антагоністів біологічного шляху LT, що являє собою біологічний/клітинний процес, що виступає як важлива терапевтична мішень. Винахід стосується композицій і способів, основаних на перешкоджанні активації LT, включаючи як необмежувальні приклади перешкоджання зв'язуванню LT з різними рецепторами. Таким чином, винахід визначений формулою винаходу. В одному з аспектів винахід стосується виділеного антитіла до лімфотоксину- (LT), що містить щонайменше одну послідовність області, що визначає комплементарність (CDR), вибрану з групи, що складається з: (а) послідовності CDR-L1, що містить амінокислоти Α1-A11, де А1-А11 являє собою KASQAVSSAVA (SEQ ID № 1) або RASQAVSSAVA (SEQ ID № 2), або містить амінокислоти А1-А17, де А1-А17 являє собою KSSQSLLYSTNQKNFLA (SEQ ID № 3) aбo KSSQSLLYSANQKNFLA (SEQ ID № 4) або KSSQSLLYSTNQKNALA (SEQ ID № 6), де N являє собою будь-яку амінокислоту (химерне 2С8 або гуманізоване 2C8.v2/2C8.vX або химерне 3F12/гуманізоване 3F12.v5/гуманізоване 3F12.v14 або 3F12 клон 14 або 17, відповідно); (b) послідовності CDR-L2, що містить амінокислоти В1-В7, де В1-В7 являє собою SASHRYT (SEQ ID № 7) або WASTRDS (SEQ ID № 8) (химерне 2С8/гуманізоване 2С8.v2/гуманізоване 2C8.vX або химерне 3F12/гуманізоване 3F12.v5/ гуманізоване 3F12.v14, відповідно); (c) послідовності CDR-L3, що містить амінокислоти С1-С9, де С1-С9 являє собою QQHYSTPWT (SEQ ID № 9), або QENYSTPWT (SEQ ID № 11), або QQYYSYPRT (SEQ ID № 13), або QQYASYPRT (SEQ ID № 14), або QQYYAYPRT (SEQ ID № 15), де N являє собою будь-яку амінокислоту (химерне 2С8/гуманізоване 2C8.v2 або 2С8 клон G7 або химерне 3F12/гуманізоване 3F12.v5/гуманізоване 3F12.v14 або 3F12 клон 20 або 3F12 клон 21, відповідно); (d) послідовності CDR-H1, що містить амінокислоти D1-D10, де D1-D10 являє собою GYTFTSYVIH (SEQ ID № 16) або GYTFSSYWIE (SEQ ID № 17) (химерне 2С8/гуманізоване 2С8.v2/гуманізоване 2C8.vX або химерне 3F12/гуманізоване 3F12.v5/ гуманізоване 3F12.v14, відповідно); (e) послідовності CDR-H2, що містить амінокислоти Ε1-Е17, де Ε1-Е17 являє собою 94484 16 YNNPYNDGTNYNEKFKG (SEQ ID № 18), або EISPGSGSTNYNEEFKG (SEQ ID № 19), або YNNPYNAGTOTNEKFKG (SEQ ID № 101), або EINPGSGSTIYNEKFKG (SEQ ID № 110), де N являє собою будь-яку амінокислоту (химерне 2С8/гуманізоване 2C8.v2 або химерне 3F12/гуманізоване 3F12.v5, або гуманізоване 2C8.vX, або гуманізоване 3F12.v14, відповідно); і (f) послідовності CDR-H3, що містить амінокислоти F1-F9, де F1-F9 являє собою PTMLPWFAY (SEQ ID № 20), або містить амінокислоти F1-F5, де F1-F5 являє собою GYHGY (SEQ ID № 21) або GYHGA (SEQ ID № 22) (химерне 2С8/гуманізоване 2С8.v2/гуманізоване 2C8.vX або химерне 3F12/гуманізоване 3F12.v5/гуманізоване 3F12.v14 або 3F12 клон 12, відповідно). Переважно SEQ ID № 3 являє собою KSSQSLLYSTAQKNFLA (SEQ ID № 5) (3F12 клон 15). В іншому переважному аспекті SEQ ID № 11 являє собою QESYSTPWT (SEQ ID № 10) (2C8 клон А8/гуманізоване 2C8.vX) або QEVYSTPWT (SEQ ID № 12) (2C8 клон Н6). В іншому переважному варіанті здійснення послідовність CDR-L1 являє собою SEQ ID № 2, або 3, або 4, або 6. В іншому переважному аспекті антитіло містить або (і) всі з амінокислотних послідовностей від CDR-L1 до CDR-L3 з SEQ ID №№ 1 або 2 і 7 і 9, або з SEQ ID №№ 1 або 2 і 7 або 8 і 11, або з SEQ ID №№ 3, 8 і 13, або з SEQ ID №№ 4, 5 або 6, 8 і 13, або з SEQ ID №№ 3, 8 і 14 або 15, або з SEQ ID №№ 4, 5 або 6, 8 і 14 або 15; або (іі) всі з амінокислотних послідовностей від CDR-H1 до CDR-H3 з SEQ ID №№ 16, 18 і 20, або всі з SEQ ID №№ 16, 101 і 20, або всі з SEQ ID №№ 17, 19 і 21 або 22, або всі з SEQ ID №№ 17, 110 i 21. У ще одному додатковому переважному аспекті антитіло містить або всі з SEQ ID №№ 1 або 2 і 7 і 9, або всі з SEQ ID №№ 16, 18 і 20, або всі з SEQ ID №№ 16, 101 і 20. В альтернативному варіанті здійснення антитіло або містить усі з SEQ ID №№ 3, 8 і 13, або всі з SEQ ID №№ 17, 19 і 21 або 22. В альтернативному варіанті здійснення антитіло або містить усі з SEQ ID №№ 4, 8 і 14, або всі з SEQ ID №№ 17, 110 і 21. В інших варіантах здійснення антитіло містить (і) усі з амінокислотних послідовностей від CDR-L1 до CDR-L3 з SEQ ID №№ 1 або 2, 7 і 9, або з SEQ ID №№ 1 або 2 і 7 або 8 і 11, або з SEQ ID №№ 3, 8 і 13, або з SEQ ID №№ 4, 5 або 6, 8 і 13, або з SEQ ID №№ 3, 8 і 14 або 15, або з SEQ ID №№ 4, 5 або 6, 8 і 14 або 15; і (іі) всі з амінокислотних послідовностей від CDR-H1 до CDR-H3 з SEQ ID №№ 16, 18 і 20, або з SEQ ID №№ 16, 101 і 20, або з SEQ ID №№ 17, 19 і 21 або 22, або з SEQ ID №№ 17, 110 і 21. Крім того, антитіла за даним документом переважно є химерними або гуманізованими, найбільш переважно гуманізованими. Гуманізоване антитіло за винаходом може містити у своїх варіабельних доменах важких і/або легких ланцюгів одну або декілька придатних послідовностей людини, що не є CDR (наприклад, каркас), і/або консенсусних послідовностей людини, за умови, що антитіло виявляє бажані біологічні характеристики (наприклад, бажану афінність зв'язування). Пере 17 важно, щоб щонайменше частина каркасної послідовності такого гуманізованого антитіла являла собою консенсусну каркасну послідовність. У деяких варіантах здійснення в послідовностях людини, що не є CDR, і/або консенсусних послідовностях людини присутні одна або кілька додаткових модифікацій. В одному з варіантів здійснення варіабельний домен важкого ланцюга антитіла за винаходом містить щонайменше частину (переважно всю) консенсусної каркасної послідовності людини, що в одному з варіантів здійснення являє собою консенсусну каркасну послідовність підгрупи III. В одному з варіантів здійснення антитіло за винаходом містить варіант консенсусної каркасної послідовності підгрупи III, модифікований щонайменше в одному амінокислотному положенні. Наприклад, в одному з варіантів здійснення варіант консенсусної каркасної послідовності підгрупи III може містити заміну в одному або декількох з положень 71, 73 і/або 78. В одному з варіантів здійснення зазначена заміна являє собою R.71A, N73T і/або N78A у будь-якому їх сполученні, переважно всі три. В іншому варіанті здійснення ці антитіла містять або додатково містять щонайменше частину (переважно всю) консенсусної каркасної послідовності легкого ланцюга  людини. У переважному варіанті здійснення антитіло за винаходом містить щонайменше частину (переважно всю) консенсусної каркасної послідовності  підгрупи І людини. Положення/границя амінокислоти, що обмежує CDR антитіла, може змінюватися залежно від контексту і різних визначень, відомих у даній галузі (як описано нижче). Деякі положення у варіабельному домені можна розглядати як гібридні гіперваріабельні положення в тому значенні, що ці положення можна припускати розташованими в CDR за одним набором критеріїв, і в той же час розташованими поза CDR за іншим набором критеріїв. Одне або декілька з цих положень також можна знайти в розширених CDR (як додатково визначено нижче). Винахід стосується антитіл, що містять модифікації в цих гібридних гіперваріабельних положеннях. В одному з варіантів здійснення ці гібридні гіперваріабельні положення включають одне або декілька з положень 26-30, 33-35В, 47-49, 57-65, 93, 94 і 102 у варіабельному домені важкого ланцюга. В одному з варіантів здійснення ці гібридні гіперваріабельні положення включають одне або декілька з положень 24-29, 35-36, 46-49, 56 і 97 у варіабельному домені легкого ланцюга. В одному з варіантів здійснення антитіло за винаходом містить варіант консенсусної каркасної послідовності підгрупи людини, модифікованої за одним або декількома гібридними гіперваріабельними положеннями. В іншому переважному аспекті антитіло зв'язується з LT3 і блокує взаємодію LT3 з рецептором фактора некрозу пухлини-1 (TNFRI) і рецептором фактора некрозу пухлини-2 (TNFRII). Переважно воно також зв'язується з одним або декількома комплексами LΤ, а особливо на клітинній поверхні. Переважно воно також блокує функціонування одного або декількох комплексів LТ. Також воно переважно зменшує рівні запальних цитокінів, асоційованих з ревматоїдним арт 94484 18 ритом при аналізі артриту in vitro, такий аналіз індукованого колагеном артриту in vitro або аналіз індукований антитілами артриту in vitro. У деяких аспектах, таких як антитіло S5H3 мишей, антитіло не блокує взаємодію LТ з LΤR. В інших аспектах антитіло блокує взаємодію LT з LT-R. Переважно антитіло модулює експресуючі LТ клітини. В інших варіантах здійснення антитіло до LT у значній мірі нейтралізує щонайменше один вид активності щонайменше одного білка LT. Переважно антитіло за даним документом націлене на будь-яку клітину, що експресує LT, а більш переважно видаляє LTпозитивні або секретуючі LT клітини. Переважно антитіло зв'язує LT з афінністю -12 щонайменше приблизно 10 Μ (пікомолярні рівні), -13 а більш переважно щонайменше приблизно 10 М. Також, переважне антитіло IgG, більш переважне IgG людини. IgG людини включає кожний з ізотипів IgG людини з lgG1, IgG2, IgG3 і IgG4. IgG миші включає ізотипи з lgG1, 2а, 2b і 3. Більш переважно, IgG миші являє собою IgG2a, a IgG людини являє собою lgG1. В інших переважних варіантах здійснення IgG людини надані послідовності VH і VL з константною областю lgG1 людини. В іншому варіанті здійснення винахід стосується антитіла до LT з варіабельним доменом легкого ланцюга, що містить SEQ ID № 23 або 24, або з варіабельним доменом важкого ланцюга, що містить SEQ ID № 25 або 26, або з варіабельними доменами легких ланцюгів і важких ланцюгів, що містять обидві SEQ ID №№ 23 і 25 або містять обидві SEQ ID №№ 24 і 26. У ще одному додатковому варіанті здійснення винахід стосується антитіла до LT з варіабельним доменом легкого ланцюга, що містить SEQ ID № 27 або 28, або з варіабельним доменом важкого ланцюга, що містить SEQ ID № 29, або 30, або 31, або з варіабельними доменами легких ланцюгів і важких ланцюгів, що містять обидві SEQ ID №№ 27 і 29, або містять обидві SEQ ID №№ 27 і 30, або містять обидві SEQ ID №№ 27 і 31, або містять обидві SEQ ID №№ 28 і 30, або містять обидві SEQ ID №№ 28 і 31. У ще одному додатковому аспекті винахід стосується антитіла до LT з варіабельним доменом легкого ланцюга, що містить SEQ ID № 102, або варіабельним доменом важкого ланцюга, що містить SEQ ID № 103, або з варіабельними доменами легких ланцюгів і важких ланцюгів, що містять обидві SEQ ID №№ 102 і 103. У ще одному додатковому аспекті винахід стосується антитіла до LT з варіабельним доменом легкого ланцюга, що містить SEQ ID № 108, або з варіабельним доменом важкого ланцюга, що містить SEQ ID № 109, або з варіабельними доменами легких ланцюгів і важких ланцюгів, що містять обидві SEQ ID №№ 108 і 109. В інших переважних варіантах здійснення антитіло містить Fc-область. В одному з аспектів така Fc-область являє собою Fc-область дикого типу (або природну послідовність). В іншому варіанті здійснення антитіло у своїй Fc-області додатково містить одну або декілька замін амінокислот, 19 що приводять до поліпептиду, що проявляє щонайменше одну з наступних властивостей: підвищене зв'язування FcR, збільшена антитілозалежна клітинно-опосередкована цитотоксичність (ADCC), посилена комплементзалежна цитотоксичність (CDC), знижена CDC, посилені функції ADCC і CDC, посилена функція ADCC, але знижена функція CDC, підвищене зв'язування FcRn і збільшений час напівжиття в сироватці порівняно з антитілом з Fc-областю з природною послідовністю. Більш переважно, антитіло у своїй Fc-області додатково містить одну або декілька замін амінокислот, що приводять до посилення в нього функції ADCC порівняно з тим же антитілом з Fcобластю з природною послідовністю. В особливо переважному варіанті здійснення антитіло у своїй Fc-області містить амінокислотні заміни в будь-якому одному або в будь-якому сполученні положень, що являють собою 268D або 298А, або 326D, або 333А, або 334А, або 298А разом з 333А, або 298А разом з 334А, або 239D разом з 332Е, або 239D разом з 298А і 332Е, або 239D разом з 268D і 298А, і 332Е, або 239D разом з 268D і 298А, і 326А, і 332А, або 239D разом з 268D і 298А, і 326А, і 332Е, або 239D разом з 268D і 283L, і 298А, і 332Е, або 239D разом з 268D і 283L, і 298А, і 326А, і 332Е, або 239D разом з 330L і 332Е, і 272Y, і 254Т, і 256Е, або 250Q разом з 428L або 265А, або 297А, де за відсутності 297А знаходиться заміна 265А, а за відсутності 265А знаходиться заміна 297А. В одному конкретному варіанті здійснення Fc-область містить від однієї до трьох таких замін амінокислот, наприклад, заміни в положеннях 298, 333 і 334, а більш переважно сполучення 298А, 333А і 334А. Буква після числа в кожному з цих позначень представляє змінену в даному положенні амінокислоту. Такі антитіла до LT здійснюють різні ступені порушення шляху передачі сигналу LT/LT. Наприклад, в одному з варіантів здійснення винахід стосується антитіла до LT (переважно гуманізованого), де моновалентна афінність антитіла до LT людини (наприклад, афінність антитіла у вигляді Fab-фрагмента до LT людини) є приблизно такою ж або більшою, ніж афінність антитіла миші (наприклад, афінність антитіла миші у вигляді Fabфрагмента до LT людини), що продукується гібридомною клітинною лінією, депонованою під інвентарним номером у American Type Culture Collection (АТСС) РТА-7538 (гібридома лімфотоксин альфа2бета1 миші S5H3.2.2). Моновалентну афінність переважно виражають у вигляді значення Kd і/або вимірюють за допомогою оптичного біосенсора, у якому використовують поверхневий плазмонний резонанс (SPR) (технологія BIACORE) або радіоімунологічний аналіз. Крім того, антитіла за даним документом включають антитіла з будь-якою з зазначених вище властивостей, що мають знижену кількість фукози щодо кількості фукози на такому ж антитілі, одержаної в клітині яєчника китайського хом'яка дикого типу. Більш переважні антитіла без фукози. В іншому варіанті здійснення винахід стосується композиції антитіла, що містить описувані в даному документі антитіла з Fc-областю, де приб 94484 20 лизно 20-100% антитіл у композиції містять зрілу структуру вуглеводного кору в Fc-області, у якій відсутня фукоза. Переважно, така композиція містить антитіла з Fc-областю, що порівняно з Fcпослідовністю IgG дикого типу змінена зі зміною одного або декількох з ADCC, CDC або фармакокінетичних властивостей антитіла внаслідок заміни амінокислоти, вибраної з групи, що складається з A, D, Е, L, Q, Τ і Υ у будь-якому одному або будьякому сполученні положень у Fc-області, вибраних із групи, що складається з: 238, 239, 246, 248, 249, 250, 252, 254, 255, 256, 258, 265, 267, 268, 269, 270, 272, 276, 278, 280, 283, 285, 286, 289, 290, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 301, 303, 305, 307, 309, 312, 314, 315, 320, 322, 324, 326, 327, 329, 330, 331, 332, 333, 334, 335, 337, 338, 340, 360, 373, 376, 378, 382, 388, 389, 398, 414, 416, 419, 428, 430, 434, 435, 437, 438 і 439. Описана вище композиція антитіл являє собою композицію, де антитіло додатково містить заміну в Fc, що являє собою 268D, або 326D, або 333А разом з 334А, або 298А разом з 333А, або 298А разом з 334А, або 239D разом з 332Е, або 239D разом з 298А і 332Е, або 239D разом з 268D і 298А, і 332Е, або 239D разом з 268D і 298А, і 326А, і 332А, або 239D разом з 268D і 298А, і 326А, і 332Е, або 239D разом з 268D і 283L, і 298А, і 332Е, або 239D разом з 268D і 283L, і 298А, і 326А, і 332Е, або 239D разом з 330L і 332Е, де буква після числа в кожному з цих позначень представляє змінену в даному положенні амінокислоту. Крім того, описана вище композиція антитіла переважно являє собою композицію, де антитіло зв'язує FcRIII. Переважно композиція являє собою композицію, де антитіло має ADCC активність в присутності ефекторних клітин людини або має збільшену ADCC активність в присутності ефекторних клітин людини порівняно з іншим подібним антитілом, що містить Fc дикого типу lgG1 людини. Також композиція переважно являє собою композицію, де антитіло зв'язує FcRIII із кращою афінністю, або більш ефективно опосередковує ADCC, ніж глікопротеїн зі зрілою структурою вуглеводного кору, що включає фукозу, приєднану до Fc-області глікопротеїну. Крім того, композиція переважно являє собою композицію, де антитіло продуковане клітиною яєчника китайського хом'яка (СНО), переважно клітиною Lec13. Також композиція переважно являє собою композицію, де антитіло продуковане клітиною ссавця з відсутністю гена фукозилтрансферази, більш переважно гена FUT8. В одному з варіантів здійснення описана вище композиція являє собою композицію, де в антитілі відсутній приєднаний до зрілої структури вуглеводного кору розгалужуючий надвоє Nацетилглюкозамін (GlcNAc). В альтернативному варіанті здійснення композиція являє собою композицію, де антитіло містить приєднаний до зрілої структури вуглеводного кору розгалужуючий надвоє GlcNAc. В іншому аспекті описана вище композиція являє собою композицію, де антитіло містить приєднані до зрілої структури вуглеводного кору один або декілька залишків галактози. В альтернатив 21 ному варіанті здійснення композиція являє собою композицію, де антитіло не містить приєднаних до зрілої структури вуглеводного кору одного або декількох залишків галактози. У додатковому аспекті, описана вище композиція являє собою композицію, де антитіло містить приєднані до зрілої структури вуглеводного кору один або декілька залишків сіалової кислоти. В альтернативному аспекті композиція являє собою композицію, де антитіло не містить приєднаних до зрілої структури вуглеводного кору одного або декількох залишків сіалової кислоти. Описана вище композиція переважно містить щонайменше приблизно 2% нефукозилованих антитіл, більш переважно щонайменше приблизно 4% нефукозилованих антитіл, ще більш переважно щонайменше приблизно 10% нефукозилованих антитіл, навіть більш переважно щонайменше приблизно 19% нефукозилованих антитіл, і найбільше переважно приблизно 100% нефукозилованих антитіл. Також за даним документом включене антиідіопатичне антитіло, що специфічно зв'язує будь-які з наведених у даному документі антитіл. Терапевтичний засіб для застосування в суб'єкта-хазяїна переважно викликає в зазначеного суб'єкта імунну відповідь проти засобу в діапазоні від невеликого до відсутнього. В одному з варіантів здійснення винахід стосується химерного або гуманізованого антитіла, що викликає і/або для якого очікують, що воно викликає в суб'єктахазяїна відповідь антитіл людини проти антитіл миші (НАМА) на значно більш низькому рівні порівняно з антитілом миші. В іншому прикладі винахід стосується химерного або гуманізованого антитіла, що викликає і/або для якого очікують, що воно викликає мінімальну відповідь антитіл людини проти антитіл миші (НАМА) або яке не викликає і/або для якого очікують, що воно не викликає відповідь антитіл людини проти антитіл миші (НАМА). В одному з прикладів антитіло за винаходом викликає відповідь антитіл проти антитіл миші, яка знаходиться на клінічно припустимому максимальному рівні або нижче його. Антитіла за винаходом можна використовувати для модуляції одного або декількох аспектів асоційованих з LT ефектами, включаючи як необмежувальні приклади активацію рецептора LT, нисхідна молекулярна передача сигналу, клітинна проліферація, клітинна міграція, виживання клітин, морфогенез клітин і ангіогенез. Ці ефекти можна модулювати будь-яким біологічно придатним механізмом, включаючи руйнування ліганду (наприклад, LT), зв'язування і блокування рецептора LT3 або одного або обох гетеродимерних рецепторів, а також фосфорилування рецептора і/або мультимеризацію рецептора. В іншому аспекті винахід стосується способу інгібування активованої LT клітинної проліферації, де зазначений спосіб включає приведення клітини або тканини в контакт з ефективною кількістю одного або декількох антитіл за винаходом. У переважному варіанті здійснення така активована LT клітинна проліферація виникає внаслідок аутоімунного порушення, більш переважно РА, 94484 22 PC, синдрому Шегрена, вовчака, міастенії gravis або ЗЗК, або злоякісної пухлини, зокрема раку молочної залози, раку легенів, раку предміхурової залози, лімфоми або лейкозу. В іншому переважному варіанті здійснення спосіб додатково включає приведення клітини або тканини в контакт із другим лікарським засобом, де перший лікарський засіб являє собою одне або декілька антитіл за даним документом. У ще одному додатковому варіанті здійснення клітина або тканина являє собою клітину або тканину ссавця, більш переважно людини, а ще більш переважно спосіб являє собою спосіб in vivo. У такому переважному способі in vivo, переважно, суб'єкту, що містить цю клітину або тканину, найбільш переважно людині, вводять ефективну кількість антитіл за даним документом, таким способом як за допомогою внутрішньовенного або підшкірного введення. В іншому варіанті здійснення винахід стосується способу лікування аутоімунного порушення в суб'єкта, що включає введення суб'єкту ефективної кількості антитіла за винаходом. Переважно, аутоімунне порушення вибране з групи, що складається з ревматоїдного артриту (РА), вовчака, синдрому Вегенера, запального захворювання кишечнику (ЗЗК), ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури (ІТР), тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТР), аутоімунної тромбоцитопенії, розсіяного склерозу (PC), псоріазу, нефропатії IgA-типу, полінейропатії IgM-типу, міастенії gravis, васкуліту, цукрового діабету, синдрому Рейно, синдрому Шегрена, гломерулонефриту, тиреоїдиту Хашимото, хвороби Грейвса, гастриту з Helicobacter Pylori і хронічного гепатиту С. Переважно аутоімунне порушення являє собою PA, PC, синдром Шегрена, вовчак, міастенію gravis або ЗЗК, більш переважно аутоімунне порушення являє собою РА, ЗЗК, вовчак або PC. Більш переважно вовчак являє собою системний червоний вовчак або вочаковий нефрит, а ЗЗК являє собою хворобу Крона або виразковий коліт. В іншому аспекті спосіб є таким, що антитіло вводять внутрішньовенно. В альтернативному аспекті антитіло вводять підшкірно. В іншому варіанті здійснення суб'єкт страждає на РА й антитіло індукує у суб'єкта значну клінічну відповідь. У додатковому аспекті в суб'єкта існує аномальний рівень одного або декількох регуляторних цитокінів, антинуклеарних антитіл (ANA), антитіл до ревматоїдного фактора (RF), креатиніну, азоту сечовини крові, антиендотеліальних антитіл, антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл (АНЦА), інфільтруючих клітин з CD20, антитіл до дволанцюжкової ДНК (длДНК), антитіл до Sm, антитіл до ядерного рибонуклеопротеїну, антитіл до фосфоліпіду, антитіл до рибосомальних фосфоліпідів, антитіл до Ro/SS-A, антитіл до Ro, антитіл до La, антитіл до асоційованого із синдромом Шегрена антигену А або В (SS-A або SS-B), антитіл до білка центромер В (CENP В) або білка центромер С (CENP С), аутоантитіл до ІСА69, антитіл до антигену Сміта (Sm), антитіл до ядерного рибонуклеопротеїну, антитіл до рибосомальних фосфоліпідів, аутоантитіл, що зафарбовують нуклеарну або пе 23 ринуклеарну зону нейтрофілів (пАНЦА), антитіл до Saccharomyces cerevisiae, крос-реактивних антитіл до гангліозиду GM1 або гангліозиду GQ1b, антитіл до рецептора ацетилхоліну (Ach), антитіл до підтипів Ach або антитіл до м'язово-специфічної тирозинкінази (MuSK), сироваткових антитіл до ендотеліальних клітин, IgG або антитіл до десмоглеїну (Dsg), антитіл до центромерів, антитіл до топоізомерази-1 (Scl-70), антитіл до РНКполімерази або до U3-рибонуклеопротеїну (U3RNP), антитіл до клубочкової базальної мембрани (GBM), антитіл до мітохондрій (ΑΜΑ) або до мітохондріального М2, антитіл до пероксидази щитовидної залози (ТРО), антитіл до тироглобіну (TG) або антитіл до рецептор стимулюючого щитовидну залозу гормону (TSHR), антинуклеарних антитіл (AN), антитіл до актину (АА) або до антигену гладких м'язів (ASM), IgA до ендомізію, IgA до тканинної трансглутамінази, антитіл IgA до гліадину або IgG до гліадину, антитіл до CYP21A2, антитіл до CYP11A1 або до CYP17, антитіл до рибонуклеопротеїну (RNP), або специфічних для міозиту антитіл, антитіл до асоційованого з мієліном глікопротеїну (MAG), антитіл до вірусу гепатиту С (HCV), антитіл до гангліозиду GM1, антитіл до сульфат-3глюкуронілпараглобозиду (SGPG), або антитіл IgM до глюкокон'югата, антитіл IgM до гангліозиду, антитіл до пероксидази щитовидної залози (ТРО), антитіл до тироглобіну (TG) або антитіл до рецептора стимулюючого щитовидну залозу гормону (TSHR), антитіл до основного білка мієліну або антитіл до олігодендроцитарного глікопротеїну мієліну, антитіл IgM до ревматоїдного фактора, спрямованих до Fc-частини IgG, антитіл до фактора VIII або їх сполучень. В іншому переважному аспекті даного способу антитіло вводять суб'єкту не більше ніж приблизно один раз в два тижні, більш переважно приблизно один раз на місяць. В іншому варіанті здійснення для лікування суб'єкта зазначеними вище способами суб'єкту в ефективній кількості вводять другий лікарський засіб, де першим лікарським засобом є антитіло. Такий другий лікарський засіб переважно являє собою імуносупресуючий засіб, антагоніст, що зв'язує поверхневий маркер В-клітин, антагоніст BAFF, модифікуючий захворювання протиревматичний лікарський засіб (DMARD), антагоніст інтегринів, нестероїдний протизапальний лікарський засіб (NSAID), антагоніст цитокінів або їх сполучення. Додатково, він може являти собою глікопротеїн гіалуронідазу як активний носій. Найбільш переважно він являє собою DMARD або метотрексат. В іншому варіанті здійснення суб'єкта ніколи раніш не лікували лікарським засобом від даного захворювання. У додатковому аспекті суб'єкта ніколи раніше не лікували антагоністом TNF. В альтернативному варіанті здійснення суб'єкта раніше лікували лікарським засобом від даного захворювання, переважно антагоністом TNF (таким як антитіло до TNF або рецептор TNF-Ig, таким як етанерцепт) або DMARD. В іншому варіанті здійснення винахід стосується способу лікування РА в суб'єкта, що включає 94484 24 введення суб'єкту ефективної кількості антитіла за даним винаходом. Переважно, у даному способі антитіло індукує у суб'єкта значну клінічну відповідь. Більш переважно, суб'єкта лікували лікарським засобом від даного захворювання, переважно антагоністом TNF (таким як антитіло до TNF або рецептор TNF-Ig, таким як етанерцепт) або DMARD. В іншому переважному аспекті даного способу антитіло вводять суб'єкту не більше ніж приблизно один раз на два тижні, більш переважно приблизно раз на місяць. В іншому варіанті здійснення даного способу лікування РА, суб'єкту, що підлягає лікуванню від РА, в ефективній для лікування суб'єкта кількості вводять другий лікарський засіб, де першим лікарським засобом є антитіло. Такий другий лікарський засіб переважно являє собою імуносупресуючий засіб, антагоніст, що зв'язує поверхневий маркер В-клітин, антагоніст BAFF, модифікуючий захворювання протиревматичний лікарський засіб (DMARD), антагоніст інтегринів, нестероїдний протизапальний лікарський засіб (NSAID), антагоніст цитокінів або їх сполучення. Додатково, він може являти собою глікопротеїн гіалуронідазу як активний носій. Найбільш переважно він являє собою DMARD або метотрексат. Переважно, антитіло, використовуване для лікування РА, вводять підшкірно або внутрішньовенно. Крім того воно може являти собою чисте антитіло або бути кон'югованим, наприклад, з цитотоксичним засобом. В іншому переважному аспекті даного способу антитіло вводять суб'єкту не більше ніж приблизно один раз на два тижні, більш переважно приблизно раз на місяць. Винахід також стосується композиції, що містить антитіло за кожним з зазначених вище варіантів здійснення і носій, такий як фармацевтично прийнятний носій. Інший аспект винаходу являє собою нуклеїнову кислоту, що кодує антитіло за кожним з зазначених вище варіантів здійснення. Також надані експресуючі вектори, що містять таку нуклеїнову кислоту, і експресуючі вектори, що кодують антитіла за винаходом. Також надана клітина-хазяїн, яка містить нуклеїнову кислоту, що кодує антитіло за винаходом. Можна використовувати кожну з множини клітин-хазяїнів. В одному з варіантів здійснення клітина-хазяїн являє собою прокаріотичну клітину, наприклад, Е. coli. В іншому варіанті здійснення клітина-хазяїн являє собою еукаріотичну клітину, наприклад, дріжджову клітину або клітину ссавця, таку як клітина китайського хом'яка (СНО). В іншому аспекті винахід стосується способів одержання антитіла за винаходом. Наприклад, винахід стосується способу одержання або виробництва антитіла до LT (яке, як визначено в даному документі, включає повнорозмірне антитіло і його фрагменти за умови, що вони містять Fcобласть), де зазначений спосіб включає культивування придатної клітини-хазяїна, що містить нуклеїнову кислоту, що кодує антитіло за винаходом (переважно, що містить рекомбінатний вектор за винаходом, що кодує зазначене антитіло (або його фрагмент)), в умовах, які дозволяють продукцію антитіла, і відновлення зазначеного антитіла. Ан 25 титіло можна відновлювати з клітини-хазяїна або культури клітин-хазяїнів. У переважному варіанті здійснення антитіло являє собою чисте антитіло. В іншому переважному варіанті здійснення антитіло кон'юговане з іншою молекулою, де інша молекула переважно являє собою цитотоксичний засіб. Інший аспект винаходу являє собою промисловий виріб, що містить контейнер і композицію, що міститься в ньому, де композиція містить антитіло за кожним з зазначених вище варіантів здійснення і вкладиш в упаковку, що вказує на те, що композицію можна використовувати для лікування показання, для якого призначене антитіло, такого як аутоімунне порушення. У такий виріб, на додаток до антитіла, що являє собою перший лікарський засіб, можна додавати другий лікарський засіб, як зазначено вище, наприклад в окремому контейнері. У додатковому аспекті, даний винахід стосується гібридоми, депонованої в АТСС 19 квітня 2006 року під депозитним № РТА-7538. Крім того, надане антитіло, секретоване такою гібридомою. Якщо аутоімунне захворювання являє собою конкретно РА, один з аспектів являє собою спосіб, де пацієнту ніколи раніше не вводили лікарський засіб від РА. Альтернативним аспектом є спосіб, де пацієнту раніше вводили щонайменше один лікарський засіб від РА, більш переважно, де пацієнт не відповідає щонайменше на один лікарський засіб, що вводили раніше. Лікарський засіб, що вводиться раніше, або лікарські засоби, на які пацієнт може не відповідати, включають імуносупресуючий засіб, антагоніст цитокінів, антагоніст інтегринів, кортикостероїд, анальгетик, DMARD, NSAID або антагоніст CD20, а більш переважно імуносупресуючий засіб, антагоніст цитокінів, антагоніст інтегринів, кортикостероїд, DMARD, NSAID або антагоніст CD20, такий як антитіло до CD20, що переважно не є ритуксимабом або гуманізованим 2Н7. Найбільше переважно, такий лікарський засіб (а), що вводиться раніше, являє собою DMARD або інгібітор TNF, такий як антитіло до TNF-альфа або TNP-Ig. В іншому переважному аспекті винаходу для застосування за даним документом для лікування аутоімунного захворювання, такого як РА, пацієнт демонструє неадекватну відповідь на один або декілька інгібіторів TNF або на одне або декілька DMARD. Більш переважно, РА являє собою ранній РА або РА в початковій стадії. В іншому варіанті здійснення наданий спосіб, де щонайменше приблизно через три місяці після введення пацієнту з РА або ушкодженням суглобів антитіла за даним документом, проводять тест з одержанням зображення, що вимірює зменшення ушкодження кісток або м'яких тканин суглобів порівняно з вихідним рівнем до введення, і кількість антитіла, що вводиться, ефективну для досягнення зменшення ушкодження суглобів. У переважному аспекті тест вимірює загальний модифікований покажчик Шарпа. У переважному аспекті спосіб додатково включає додаткове введення пацієнту антитіла за даним документом в кількості, ефективній для досягнення тривалого або підтримуваного зниження ушкодження суглобів порівня 94484 26 но з ефектом до введення антитіла. У додатковому аспекті антитіло за даним документом додатково вводять пацієнту, навіть якщо в пацієнта немає клінічного поліпшення до моменту тестування після першого введення. Клінічне поліпшення переважно визначають, оцінюючи кількість хворобливих або опухлих суглобів, проводячи загальну клінічну оцінку пацієнта, оцінюючи швидкість осідання еритроцитів, оцінюючи рівень С-реактивного білка або використовуючи складні покажчики активності захворювання. Переважні другі лікарські засоби для лікування РА й ушкодження суглобів включають імуносупресуючий засіб, DMARD, знеболюючий засіб, антагоніст інтегринів, NSAID, антагоніст цитокінів, бісфосфонат, антагоніст поверхневого маркера Вклітин, такий як, наприклад, BR3-Fc, антитіло BR3, антитіло до CD20, антитіло до CD40, антитіло до CD22, антитіло до CD23 або їх сполучення. Якщо другий лікарський засіб являє собою DMARD, переважно він вибраний з групи, що складається з ауранофіну, хлорохіну, D-пеніциламіну, ін'єкційного препарату золота, перорального препарату золота, гідроксихлорохіну, сульфасалазину, міокризину і метотрексату. Якщо другий лікарський засіб являє собою NSAID, переважно він вибраний з групи, що складається з: фенбуфену, напрозину, диклофенаку, етодолаку, індометацину, аспірину і ібупрофену. Якщо другий лікарський засіб являє собою імуносупресуючий засіб, він переважно вибраний з групи, що складається з етанерцепту, інфліксимабу, адалімумабу, лефлуноміду, анакінри, азатіоприну і циклофосфаміду. Інші групи переважних других лікарських засобів включають антитіло до альфа4, етанерцепт, інфліксимаб, етанерцепт, адалімумаб, кінарет, ефалізумаб, остеопротегерин (OPG), антитіло до активатора рецептора ліганду NFk (антитіло до RANKL), антитіло до активатора рецептора NFkB-Fc (RANK-Fc), памідронат, алендронат, актонель, золедронат, клодронат, метотрексат, азулфідин, гідроксихлорохін, доксициклін, лефлуномід, сульфасалазин (SSZ), преднізолон, антагоніст рецептора інтерлейкіну-1, преднізон або метилпреднізолон. Інша краща група других лікарських засобів включає інфліксимаб, сполучення інфліксимабу/метотрексату (МТХ), МТХ, етанерцепт, кортикостероїд, циклоспорин А, азатіоприн, ауранофін, гідроксихлорохін (HCQ), сполучення преднізолону, МТХ і SSZ, сполучення МТХ, SSZ і HCQ, сполучення циклофосфаміду, азатіоприну і HCQ і сполучення адалімумабу з МТХ. Більш переважно кортикостероїд являє собою преднізон, преднізолон, метилпреднізолон, гідрокортизон або дексаметазон. В іншому переважному варіанті здійснення другий лікарський засіб являє собою МТХ, що більш переважно вводити перорально або парентерально. В іншому аспекті способи лікування за даним документом додатково включають повторне лікування пацієнта за допомогою повторного введення пацієнту ефективної кількості антитіла за даним документом. Переважно, повторне лікування починають щонайменше приблизно через 24 тижні після першого введення антитіла. В іншому варіа 27 нті здійснення проводять друге повторне лікування, і, більш переважно, коли друге повторне лікування починають щонайменше приблизно через 24 тижні після другого введення антитіла. В іншому варіанті здійснення, коли аутоімунне захворювання являє собою РА, ушкодження суглобів зменшується після повторного лікування. В альтернативному варіанті здійснення під час тестування після повторного лікування клінічного поліпшення в пацієнта не спостерігають, особливо, коли клінічне поліпшення визначають, оцінюючи кількість хворобливих або опухлих суглобів, проводячи загальну клінічну оцінку пацієнта, оцінюючи швидкість осідання еритроцитів, оцінюючи рівень С-реактивного білка або використовуючи складні покажчики активності захворювання. В іншому аспекті винахід за даним документом стосується способу реклами антитіла за даним документом або його фармацевтично прийнятної композиції, що включає популяризацію використання антитіла або його фармацевтичної композиції для лікування пацієнта або групи пацієнтів, що страждають аутоімунним захворюванням, таким як PA, PC, вовчак або ЗЗК, для цільової аудиторії. В іншому аспекті винахід стосується промислового виробу, що містить упаковані разом фармацевтичну композицію, що містить антитіло за даним документом, і фармацевтично прийнятний носій, і етикетку, що вказує на те, що антитіло або фармацевтична композиція призначені для лікування пацієнтів з аутоімунним захворюванням, таким як PA, PC, вовчак або ЗЗК. У переважному варіанті здійснення виріб додатково містить контейнер, що містить другий лікарський засіб, де антитіло за даним документом являє собою перший лікарський засіб, що додатково містить інструкції на вкладиші в упаковці для лікування пацієнта ефективною кількістю другого лікарського засобу, який переважно являє собою метотрексат. У ще одному додатковому аспекті винахід стосується способу упакування антитіла за даним документом або фармацевтичної композиції антитіла, що включає об'єднання в упаковці антитіла або фармацевтичної композиції й етикетки, що вказує на те, що антитіло або фармацевтична композиція призначені для лікування пацієнтів, що страждають аутоімунним захворюванням,таким як PA, PC, вовчак або ЗЗК. Короткий опис малюнків На Фіг. 1А зображені повнорозмірні послідовності легких і важких ланцюгів химерного 2С8 (SEQ ID №№ 32 і 33, відповідно). На Фіг. 1B зображені повнорозмірні послідовності легких і важких ланцюгів химерного 3F12 (SEQ ID №№ 34 і 35, відповідно), а також варіабельна область важкого ланцюга химерного 3F12 (SEQ ID № 31). На Фіг. 1С зображена послідовність варіабельної області легкого ланцюга поліпшеного химерного 3F12 (що позначається нижче в прикладах як химера2) (3F12.2D3) (SEQ ID № 36) і послідовність константної області легкого ланцюга 3F12.2D3 (SEQ ID № 37). Напівжирний шрифт у залишків вказує залишки, що утворюються з різних хімічних/ферментативних розщеплень. 94484 28 На Фіг. 1D зображена послідовність варіабельної області важкого ланцюга поліпшеного химерного 3F12 (3F12.2D3) (SEQ ID № 38) і послідовність константної області важкого ланцюга 3F12.2D3 (SEQ ID № 39). Напівжирний шрифт у залишків вказує залишки, що утворюються з різних хімічних/ферментативних розщеплень, а зірочка вказує на ділянку глікозилування. На Фіг. 2А зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області легкого ланцюга для наступних: химерне антитіло 2С8 (SEQ ID № 23), гуманізоване 2C8.v2 (SEQ ID № 24) і консенсусна послідовність  підгрупи І людини (SEQ ID № 40). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 2В зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області важкого ланцюга для наступних: химерне антитіло 2С8 (SEQ ID № 25), гуманізоване 2C8.v2 (SEQ ID № 26) і консенсусна послідовність підгрупи III людини (SEQ ID № 41). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 2С зображені послідовності легкого і важкого ланцюгів для версій 2C8.v7 і 2C8.v12 (SEQ ID №№ 42-45). На Фіг. 3А зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області легкого ланцюга для наступних: химерне антитіло 3F12 (SEQ ID № 27), гуманізоване 3F12.v5 (SEQ ID № 28) і консенсусна послідовність  підгрупи І людини (SEQ ID № 40). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 3B зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області важкого ланцюга для наступних: вихідне химерне антитіло 3F12 (не 3F12.2D3) (SEQ ID № 29), гуманізоване 3F12.v5 (SEQ ID № 30) і консенсусна послідовність підгрупи III людини (SEQ ID № 41). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 4А і 4В показано, що химерне антитіло хом'яка-миші до LT S5H3 інгібує індукований антитілами артрит (ІАА). На Фіг. 4А показані результати профілактичного використання антитіла до LT порівняно з мутацією DANA у Fc (мутантне за Fc антитіло до LT) і мутантних TNFRII.Fc (імуноадгезин TNFR.Ig), а також з контрольним ізотипом (моноклональне антитіло IgG2a до амброзії). На Фіг. 4В показано, що антитіло до LT інгібувало розвиток артриту в моделі ІАА при терапевтичному введенні порівняно з контрольним ізотипом і мутантним TNFRII.Fc. На Фіг. 5А і 5В показано, що химерне антитіло хом'яка-миші до LT S5H3 інгібує індукований колагеном артрит (ІКА). На Фіг. 5А показано, що S5H3 інгібувало артрит у превентивній моделі ІКА порівняно з мутацією DANA у Fc (мутантне за Fc антитіло до LT), а також контрольним ізотипом 29 (моноклональне антитіло IgG2a до амброзії) і було порівнянне з мутантним TNFRII.Fc. На Фіг. 5В показане, що антитіло S5H3 до LT інгібувало розвиток артриту в моделі ІКА при терапевтичному введенні порівняно з контрольним ізотипом і було порівнянне з мутантним TNFRII.Fc. На Фіг. 6 показано, що химерне антитіло хом'яка-миші до LT S5H3 затримувало початок і знижувало тяжкість захворювання ЕАЕ в трансгенних за MBP-TCR мишей порівняно з контрольним ізотипом (моноклональне антитіло IgG1 до gp120). На Фіг. 7А, 7В, і 7С показано, що лікування химерним антитілом хом'яка-миші до LT S5H3 не впливало на Т-клітинно-залежну відповідь IgM, lgG1 і IgG2a до TNP, відповідно, порівняно з контрольним ізотипом (антитіло до амброзії), мутантним за Fc антитілом до LT і CTLA4.Fc (позитивний контроль). На Фіг. 8 показано, що лікування химерним антитілом хом'яка-миші до LT S5H3 не впливало на Т-клітинно-незалежну відповідь антитіл (IgM, lgG1, IgG2a і IgG3) порівняно з контрольним ізотипом (антитіло до амброзії) і мутантним TNFRII.Fc. На Фіг. 9 показано, що химерне моноклональне антитіло 2С8 до LT запобігає GVHD у мишей SCID з РВМС людини порівняно з 2С8 до LT з мутацією DANA у Fc і контрольним ізотипом (трастузумаб, lgG1 людини). Також як позитивний контроль використовували мутантне CTLA4.Fc. На Фіг. 10А показано, що химерні антитіла до LT 2C8 і 3F12 зв'язуються LT3 людини. На Фіг. 10В показано, що химерне антитіло хом'яка-миші до LT S5H3, а також мутантне за Fc антитіло до LT зв'язується LT3 миші. На Фіг. 11А показані результати твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA) того, що химерне антитіло хом'яка-миші S5H3 до LT зв'язується з комплексом LT12 миші, як і мутантне за Fc антитіло до LT. На Фіг. 11В показані результати аналізу FACS для зв'язування химерних антитіл до LT 3F12 і 2С8 з LT на поверхні клітин людини в комплексі з LT. Їх порівнювали з антитілами до рецептора LT, LT-receptor.hulgG1, і контрольним ізотипом hulgG1 (трастузумаб). На Фіг. 11С показані результати аналізу FACS для зв'язування химерного антитіла хом'яка-миші S5H3 до LT з LT на поверхні клітин людини в комплексі з LT. Їх порівнювали з антитілами до рецептора LT IgG2a миші, мутантним за Fc S5H3 до LT і контрольним ізотипом (muIgG2a і IL122). На Фіг. 12А і 12В показано, що химерні антитіла до LT 2C8 і 3F12 зв'язуються з клітинами Th1 і Th2 людини, відповідно, і для порівняння показані результати зв'язування LTR.Fc, TNFRII.Fc і контрольного ізотипу. На Фіг. 12С-12Е показано, що гуманізоване антитіло 2C8.vX до LT не зв'язується зі спочиваючими клітинами (Фіг. 12С), але зв'язується з клітинами Th1 і Th17 людини (Фіг. 12D і Е, відповідно), з порівнянням його зв'язування зі зв'язуванням контрольного ізотипу. 94484 30 На Фіг. 13А показані неактивовані Т-клітини, оброблені LTR.Fc (суцільна лінія), химерним антитілом 3F12 до LT (пунктирна лінія) і контрольним ізотипом (заштрихована область). На Фіг. 13В показані активовані антитілами до CD3 і до CD28 CD4 Т-клітини, оброблені реагентами з Фіг. 13 А. На Фіг. 13С показані активовані антитілами до CD3 і до CD28 CD8 Т-клітини, оброблені реагентами з Фіг. 13А. На Фіг. 13D показані активовані IL15 CD56 NKклітини, оброблені реагентами з Фіг. 13А. На Фіг. 13Е показані активовані IgM і CD40L CD19 В-клітини, оброблені реагентами з Фіг. 13А. На Фіг. 14А показано, що химерні антитіла до LT 2C8 і 3F12 функціонально блокують LT3 людини порівняно з контрольним ізотипом (трастузумаб). На Фіг. 14В показано, що химерне антитіло хом'яка-миші до LT S5H3 і мутантне за Fc антитіло до LT функціонально блокує LT3 миші порівняно з контрольним ізотипом (трастузумаб). На Фіг. 14С показано, що химерні антитіла до LT 2C8 і 3F12 блокують індукований LT3 IL-8 у клітинах А549 порівняно з контрольним ізотипом (трастузумаб). На Фіг. 14D показано, що химерні антитіла до LT 2C8 і 3F12, а також мутантне TNFRII.Fc блокують індуковану LT3 експресію ІСАМ на HUVEC порівняно з контрольним ізотипом (трастузумаб). Також показана відповідь нестимульованих клітин. На Фіг. 14Е показано, що химерне антитіло 2С8 до LT блокує індуковану LT3 активацію NFkB порівняно з контрольним ізотипом. Також показана відповідь нестимульованих клітин. На Фіг. 15А показано, що химерне антитіло 2С8 до LT функціонально блокує індуковану LT12 активацію NFkB порівняно з контрольним ізотипом. Також показана відповідь нестимульованих клітин. На Фіг. 15В, 15С і 15D, відповідно, показано, що химерне антитіло 2С8 до LT блокує індуковану LT3, LT21 і LT12 цитотоксичність. На Фіг. 15Е показано, що химерні антитіла до LT 2C8 і 3F12 блокують індуковану LT12 експресію ІСАМ на HUVEC порівняно з контрольним ізотипом. Також показана відповідь нестимульованих клітин. На Фіг. 16 показано, що химерне антитіло 2С8 до LT може знищувати експресуючі LT клітини порівняно з мутантним за Fc 2C8 до LT. На Фіг. 17А-Н показано, що химерне антитіло 2С8 до LT блокує секрецію цитокінів і хемокінів у клітинах HUVEC, де на Фіг. 17A-17D, відповідно, показані KC/IL-8, RANTES, IP 10, і IL-6 з LT12, а на Фіг. 17Е-17Н, відповідно, показані KC/IL-8, RANTES, IP 10 і IL-6 з LT3 порівняно з контролем. На Фіг. 1IІ-Р показано, що химерне антитіло хом'яка-миші S5H3 до LT блокує секрецію цитокінів і хемокінів у клітинах 3T3, де на Фіг. 17I-17L, відповідно, показані KС, RANTES, IP 10 і IL-6 з LT12, а на Фіг. 17М-17Р, відповідно, показані KС, RANTES, IP 10 і IL-6 з LT3 порівняно з контролем. 31 На Фіг. 18А зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області легкого ланцюга для наступного: химерне антитіло 2С8 (SEQ ID № 23), гуманізоване 2C8.vX (SEQ ID № 102) і консенсусна послідовність  підгрупи І людини (SEQ ID № 40). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 18В зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області важкого ланцюга для наступного: химерне антитіло 2С8 (SEQ ID № 25), гуманізоване 2C8.vX (SEQID № 103) і консенсусна послідовність підгрупи III людини (SEQ ID № 41). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 19А і 19В, відповідно, показаний ELISA зв'язування LT3 і LT12 антитілами 2C8.vX порівняно з TNFRILFc/контрольним ізотипом. На Фіг. 20А і 20В, відповідно, показане блокування LT3 і LT12 людини антитілами 2C8.vX порівняно з контрольним ізотипом/TNFRII.Fc з використанням аналізу для тестування блокування індукованої LT людини цитотоксичності. На Фіг. 21 надане порівняння того, як різні молекули блокували LT3 у функціональному аналізі, що демонструє інгібування позитивної регуляції IСAMI за допомогою LT3 на клітинах HUVEC. Конкретно порівнювали ізотип, 2C8.vX і TNFRII.Fc. На Фіг. 22 надане порівняння того, як різні молекули блокували LT12 у функціональному аналізі, що демонструє блокування LT12 з використанням клітин 293- LTR. Конкретно порівнювали ізотип і 2C8.vX, а також нестимульовані клітини. На Фіг. 23 показана активність ADCC 2C8.vX з використанням протоколу з застосуванням клітин 293-LT12. 2C8.vX порівнювали з 2C8.vX з мутацією DANA (Fc-мутант) і контрольним ізотипом. На Фіг. 24 показані результати тесту виживання при GVHD з 2C8.vX і CTLA4-Fc порівняно з контролями (2C8.vX з мутацією DANA в Fc і контрольний ізотип) у моделі SCID людини. На Фіг. 25A-D показано, що антитіло 2C8.vX знижує кількість експресуючих LT12 Т- і В-клітин у моделі GVHD у SCID людини. На Фіг. 25А показані результати для загальних позитивних клітин людини на добу 2 для контрольного ізотипу, 2C8.vX і мутантного 2C8.vX.DANA. На Фіг. 25B-D показані результати пропускання з використанням антитіл до CD4, CD8 і CD19, відповідно. На Фіг. 26А зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області легкого ланцюга для наступних: химерне антитіло 3F12 (SEQ ID № 27), гуманізоване 3F12.v14 (SEQ ID № 108) і консенсусна послідовність  підгрупи І людини (SEQ ID № 40). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 26В зображене вирівнювання послідовностей варіабельної області важкого ланцюга для наступних: химерне антитіло 3F12 (SEQ ID № 29), 94484 32 гуманізоване 3F12.v14 (SEQ ID № 109) і консенсусна послідовність підгрупи III людини (SEQ ID № 41). Послідовності CDR кожного показані в квадратних дужках, а для демонстрації різниці між вирівняними послідовностями амінокислотних залишків використані зірочки. На Фіг. 27 показана активність ADCC 2C8.vX і його афукозилованого аналога, де AF = афукозиловане антитіло і WT = антитіло, що продукується в нормальній лінії клітин СНО. Докладний опис переважних варіантів здійснення Загальні способи Якщо не вказане інше, у практичному здійсненні даного винаходу застосовують загальноприйняті способи молекулярної біології (включаючи рекомбінантні способи), мікробіології, клітинній біології, біохімії й імунології, що відомі фахівцям у даній галузі. Такі способи повністю описані в літературі, такій як Molecular Cloning: A Laboratory Manual, друге видання (Sambrook et al., 1989); Oligonucleotide Synthesis (M. J. Gait, ed., 1984); Animal Cell Culture (R. I. Freshney, ed., 1987); Methods in Enzymology (Academic Press, Inc.); Current Protocols in Molecular Biology (F. M. Ausubel et al., eds., 1987 і періодичні оновлення); PCR: The Polymerase Chain Reaction, (Mullis et al., ed., 1994); A Practical Guide to Molecular Cloning (Perbal Bernard V., 1988); Phage Display: A Laboratory Manual (Barbas et al., 2001). Визначення "Лімфотоксин- або "LT" за даним документом визначений як біологічно активний поліпептид з амінокислотною послідовністю, наведеною на Фіг. 2А патенту США № 5824509. LT визначений з явного виключенням TNF людини або його природних аналогів у тварин (Pennica et al., Nature 312:20/27:724-729 (1984) і Aggarwal et al., J. Biol. Chem. 260:2345-2354 (1985)). LT визначений з явним виключенням LT людини, як визначено, наприклад, у US 5661004. "Тример лімфотоксин-3" або "LT3" стосується гомотримеру мономерів LT. Цей гомотример закріплений на клітинній поверхні за допомогою LT, трансмембранних і цитоплазматичних доменів. "Лімфотоксин-" або "LΤ" або "комплекс LT" стосується гетеротримеру LT з LT. Ці гетеротримери містять або дві субодиниці LT і одну субодиницю LT (LT21), або одну субодиницю LT і дві LT (LT12). "Рецептор фактора некрозу пухлини-І" або "TNFRI" і "рецептор фактора некрозу пухлини-II" або "TNFRII" стосуються рецепторів TNF для гомотримеру LT3 на клітинній поверхні, також відомим як р55 і р75, відповідно. "Рецептор лімфотоксину-" або "LT-R" стосується рецептора, з яким зв'язуються гетеротримери LΤ. "Регуляторні цитокіни" являють собою цитокіни, аномальні рівні яких указують на наявність у пацієнта аутоімунного порушення. Такі цитокіни включають, наприклад, інтерлейкін-1 (IL-1), IL-2, IL-3, IL-4, IL-5, IL-6, IL-7, IL-8, IL-10, IL-12, IL-13, IL 33 14, IL-15, IL-18, IL-23, IL-24, IL-25, IL-26, BLyS/April, TGF-, TGF-, інтерферон- (IFN-), IFN-, IFN-, МІР-1, MIF, MCP-1, M-CSF або G-CSF, лімфотоксин, LIGHT, ліганд 4-1ВВ, ліганд CD27, ліганд CD30, ліганд CD40, ліганд Fas, ліганд GITR, ліганд ОХ40, ліганд RNAK, THANK, TRAIL, TWEAK і VEG1. Ця група включає представників сімейства TNF, що включають як необмежувальні приклади TNF-, LT, такі як LT, LT і LIGHT. Для огляду суперсімейства TNF дивись MacEwan, Br. J. Pharmacology 135:855-875 (2002). Переважно регуляторний цитокін являє собою IL, такий як IL-lb або IL-6 і/або представник сімейства TNF. "Запальні цитокіни, асоційовані з ревматоїдним артритом", стосуються IL-6, IL-lb і TNF, асоційованих з патологією РА, яку можна інгібувати системно і/або в суглобах в аналізі індукованого колагеном артриту in vitro. "Експресуючі LT клітини" являють собою клітини, що експресують або секретують гетеротримери LT. Вираз "модулює експресуючі LT клітини" стосується зменшення кількості або зміни білків, що продукуються клітинами, таких як цитокіни, хемокіни або фактори росту, де клітини включають, наприклад, моноцити, дендритні клітини, Тклітини і В-клітини. Терміни "антитіло" і "імуноглобулін" використовують взаємозамінно в самому широкому значенні і вони включають моноклональні антитіла (наприклад, повнорозмірні або інтактні моноклональні антитіла), поліклональні антитіла, полівалентні антитіла і поліспецифічні антитіла (наприклад, біспецифічні антитіла за умови, що вони виявляють бажану біологічну активність), а також можуть включати визначені фрагменти антитіл (як більш докладно описано в даному документі). Антитіло може бути химерним, людським, гуманізованим і/або афінно зрілим. "Фрагменти антитіл" містять тільки частину інтактного антитіла, де частина переважно зберігає щонайменше одну, більш переважно більшість або всі функції, звичайно асоційовані з цією частиною при її знаходженні в інтактному антитілі. В одному з варіантів здійснення фрагмент антитіла містить антигензв'язувальну ділянку інтактного антитіла і, таким чином, зберігає здатність зв'язувати антиген. В іншому варіанті здійснення фрагмент антитіла, наприклад, фрагмент, що містить Fc-область, зберігає щонайменше одну з біологічних функцій, звичайно асоційованих з Fc-областю, коли вона знаходиться в інтактному антитілі, таку як зв'язування FcRn, модуляція часу напівжиття антитіла, функція ADCC і зв'язування комплементу. В одному з варіантів здійснення фрагмент антитіла являє собою моновалентне антитіло, що має час напівжиття in vivo у значній мірі подібний з інтактним антитілом. Наприклад, такий фрагмент антитіла може містити антигензв'язувальне плече, зв'язане з послідовністю Fc, здатною надавати фрагменту стабільність in vivo. В одному з варіантів здійснення антитіло за винаходом являє собою антитіло з одним плечем, як описано в WO 2005/063816, наприклад, антитіло, що несе мутації в Fc, що представляють собою "опуклості" і "отвори". Напри 94484 34 клад, мутація отвору може являти собою одну або декілька з Т366A, L368A і/або Y407V у поліпептиді Fc, а мутація порожнини може являти собою T366W. Приклади фрагментів антитіл включають фрагменти Fab, Fab', F(ab')2 і Fv; діатіла; лінійні антитіла; молекули одноланцюжкових антитіл і поліспецифічні антитіла, сформовані з фрагментів антитіл. Для цілей даного документа "інтактне антитіло" являє собою антитіло, що містить варіабельні домени важких і легких ланцюгів, а також Fcобласть. Як застосовують у даному документі, термін "моноклональне антитіло" стосується антитіла, одержаного з групи по суті гомогенних антитіл, тобто, окремі антитіла, що складають групу, є ідентичними за винятком можливих мутацій, наприклад, мутацій, що зустрічаються в природі, які можуть бути присутніми у незначних кількостях. Моноклональні антитіла є високоспецифічними, будучи спрямованими проти однієї антигенної ділянки. Крім того, на відміну від препаратів поліклональних антитіл, що, як правило, включають різні антитіла до різних детермінантів (епітопів) кожне моноклональне антитіло спрямоване до одного детермінанта на антигені. На додаток до їх специфічності, моноклональні антитіла мають перевагу в тому, що їх можна синтезувати незабрудненими іншими антитілами. Модифікатор "моноклональний" не слід розглядати як той, що вимагає одержання антитіла яким-небудь конкретним способом. Наприклад, моноклональні антитіла, придатні за даним винаходом, можна одержувати гібридомним способом, вперше описаним Kohler et al., Nature, 256:495 (1975), або їх можна одержувати з використанням способів рекомбінантної ДНК, наприклад, у бактеріальних, еукаріотичних, що не належать тваринам, тваринних або рослинних клітинах (дивися, наприклад, US 4816567). "Моноклональні антитіла" також можна виділяти з бібліотек фагових антитіл з використанням способів, описаних, наприклад, у Clackson et al., Nature, 352:624-628 (1991) і Marks et al., J. Mol. Biol, 222:581-597 (1991). Моноклональні антитіла в даному документі зокрема включають "химерні" антитіла, у яких частина важкого і/або легкого ланцюга є ідентичною або гомологічною відповідним послідовностям антитіл, одержаних у конкретного виду або належать конкретному класу або підкласу антитіл, тоді як частина ланцюга(ів), що залишилася, ідентична або гомологічна відповідним послідовностям антитіл, які одержані в іншого виду або належать іншому класу або підкласу антитіл, а також фрагменти таких антитіл, за умови, що вони виявляють бажану біологічну активність (US 4816567; Morrison et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 81:6851-6855 (1984)). Способи одержання химерних антитіл відомі в даній галузі. "Гуманізовані" форми антитіл, що не належать людині (наприклад, мишачих), являють собою химерні імуноглобуліни, ланцюги імуноглобулінів або їх фрагменти (такі як Fv, Fab, Fab', F(ab')2 або інші антигензв'язувальні підпослідовності антитіл), що містять мінімальну послідовність, одержану з іму 35 ноглобуліну, що не належить людині. Переважно, гуманізовані антитіла являють собою імуноглобуліни людини (реципієнтне антитіло), у яких залишки CDR реципієнта замінені залишками CDR видів, що не є людиною (донорне антитіло), таких як миша, щур або кролик з бажаною специфічністю, афінністю і/або місткістю. У деяких випадках відповідними залишками, що не належать людині, заміщують залишки FR Fv імуноглобуліну людини. Крім того, гуманізовані антитіла можуть містити залишки, що не існують ні в реципієнтному антитілі, ні в імпортованих CDR або каркасних послідовностях. Ці модифікації можна проводити для подальшого підвищення якості максимізації ефективності антитіла. В основному, гуманізоване антитіло містить по суті весь щонайменше один, а, як правило, два варіабельних домени, у яких усі або по суті всі гіперваріабельні петлі відповідають гіперваріабельним петлям імуноглобуліну, що не належить людині, і всі або по суті всі області FR являють собою області FR послідовності імуноглобуліну людини, хоча області FR можуть включати одну або декілька амінокислотних замін, що поліпшують ефективність зв'язування. Кількість цих замін амінокислот у FR, як правило, становить не більше шести в Н-ланцюзі, і не більше трьох у L-ланцюзі. Гуманізоване антитіло оптимально також містить щонайменше частину константної області імуноглобуліну (Fc), як правило, частину константної області імуноглобуліну людини. Більш докладно, дивись Jones et al. Nature, 321:522-525 (1986); Reichmann et al., Nature, 332:323-329 (1988) і Presta, Curr. Op. Struct. Biol., 2:593-596 (1992). Також дивись Vaswani and Hamilton, Ann. Allergy, Asthma & Immunol. 1:105-115 (1998); Harris, Biochem. Soc. Transactions 23:1035-1038 (1995); Hurle and Gross, Curr. Op. Biotech. 5:428-433 (1994). Гуманізоване антитіло включає приматизоване (PRIMATIZED) антитіло, де антигензв'язувальна ділянка антитіла походить з антитіла, одержаного, наприклад, за допомогою імунізації макак антигеном, що представляє інтерес. Способи одержання гуманізованих антитіл відомі в даній галузі. "Антитіло людини" являє собою антитіло з амінокислотною послідовністю, яка відповідає послідовності антитіла, що продукується людиною і/або одержана будь-яким зі способів одержання антитіл людини, як описано в даному документі. Це визначення антитіла людини конкретно виключає гуманізоване антитіло, що містить антигензв'язувальні залишки, що не належать людині. Антитіла людини також можна одержувати різними відомими в даній галузі способами, включаючи бібліотеки фагового дисплея. Hoogenboom and Winter, J. Mol. Biol., 227:381 (1991); Marks et al., J. Mol. Biol., 222:581 (1991). Також для одержання моноклональних антитіл людини доступні способи, описані в Cole et al., Monoclonal Antibodies and Cancer Therapy, Alan R. Liss, p. 77 (1985); Boerner et al., J. Immunol., 147(l):86-95 (1991). "Афінно зріле" антитіло являє собою антитіло з однією або декількома змінами в одній або декількох його CDR, що приводить до поліпшення афінності антитіла відносно антигену порівняно з вихідним антитілом, у якому немає такої змін(и). 94484 36 Переважні афінно зрілі антитіла мають наномолярні або навіть пікомолярні афінності для антигенумішені. Афінно зрілі антитіла одержують відомими в даній галузі способами. В Marks et al., Bio/Technology 10:779-783 (1992) описане дозрівання афінності за допомогою перестановки доменів VH і VL. Випадковий мутагенез CDR і/або каркасних залишків описаний в: Barbas et al., Proc Nat. Acad. Sci. USA 91:3809-3813 (1994); Schier et al., Gene 169:147-155 (1995); Yelton et al., J. Immunol. 155:1994-2004 (1995); Jackson et al., J. Immunol. 154(7):3310-9 (1995) і Hawkins et al., J. Mol. Biol. 226:889-896 (1992). "Антиген" являє собою визначений антиген, з яким може селективно зв'язуватися антитіло. Антиген-мішень може являти собою поліпептид, вуглевод, нуклеїнову кислоту, ліпід, гаптен або іншу сполука, що зустрічається в природі або є синтетичною. Переважно, антиген-мішень являє собою поліпептид. Для цілей даного документа "каркасакцептор людини" являє собою каркас, що містить амінокислотну послідовність каркаса VL або VH, одержану з каркаса імуноглобуліну людини або з консенсусного каркаса людини. Каркас-акцептор людини, "одержаний з" каркаса імуноглобуліну людини або консенсусного каркаса людини, може містити таку ж його амінокислотну послідовність або може містити передіснуючі заміни амінокислотної послідовності. Коли присутні передіснуючі амінокислотні заміни, переважно не більше п'яти, а більш переважно чотири або менше, а ще більш переважно три або менше передіснуючих амінокислотні заміни. Коли передіснуючі амінокислотні заміни присутні в VH, переважно щоб вони знаходилися тільки в трьох, двох або одному з положень 71, 73 і 78; наприклад, залишки гістидину в цих положеннях можуть являти собою залишки аланіну. В одному з варіантів здійснення каркасакцептор VL людини ідентичний за послідовністю з каркасом імуноглобуліну VL послідовності людини або консенсусна каркасна послідовність людини. "Консенсусний каркас людини" являє собою каркас, що представляє амінокислотні залишки, які найчастіше зустрічаються при виборі каркасних послідовностей VL або VH імуноглобуліну людини. Як правило, вибір послідовностей VL або VH імуноглобуліну людини проводять з підгрупи послідовностей варіабельних доменів. Як правило, підгрупа послідовностей являє собою підгрупу як в Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення VL, підгрупа являє собою підгрупу  І як у Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення VH, підгрупа являє собою підгрупу III як у Kabat et al., вище. "Консенсусний каркас VH підгрупи III" містить консенсусну послідовність, одержану з амінокислотних послідовностей в підгрупі III варіабельних доменів важких ланцюгів у Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення амінокислотна послідовність консенсусного каркаса VH підгрупи III містить щонайменше частину з кожної або всі наступні послідовності: EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAAS (SEQ ID № 46)-Н1-WVRQAPGKGLEWVG (SEQ ID № 47)Н2-RFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAR 37 94484 (SEQ ID № 48)-H3-WGQGTLVTVSS (SEQ ID № 49), де N являє собою будь-який амінокислотний залишок. В іншому варіанті здійснення амінокислотна послідовність консенсусного каркаса VH підгрупи III містить щонайменше частину з кожної або всі наступні послідовності: EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAAS (SEQ ID № 46)-Н1-WVRQAPGKGLEWVG (SEQ ID № 47)Н2-RATFSADNSKNTAYLQMNSLRAEDTAVYYCAD (SEQ ID № 50)-H3-WGQGTLVTVSS (SEQ ID № 49), де N являє собою будь-який амінокислотний залишок. "Консенсусний каркас VL підгрупи І" містить консенсусну послідовність, одержану з амінокислотних послідовностей у підгрупі І варіабельних доменів легких ланцюгів  в Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення амінокислотна послідовність консенсусного каркаса VL підгрупи І містить щонайменше частину з кожної або всі наступні послідовності: DIQMTQSPSSLSASVGDRVTITC (SEQ ID № 51)-L1-WYQQKPGKAPKLQIY (SEQ ID № 52)-L2GVPSRFSGSGSGTDFTLTISSLQPEDFATYYC (SEQ ID № 53)-L3-FGQGTKVEIKR (SEQ ID № 54). В іншому варіанті здійснення амінокислотна послідовність консенсусного каркаса VL підгрупи І містить щонайменше частину з кожної або всі наПетля L1 L2 L3 H1 Kabat L24-L34 L50-L56 L89-L97 Н31-Н35В H1 Н31-Н35 Н2 H3 Н50-Н65 Н95-Н102 ступні послідовності: DIQMTQSPSSLSASVGDRVTITC (SEQ ID № 51)-L1WYQQKPGKAPKLLIY (SEQ ID № 55)-L2GVPSRFSGSGSGTDFTLTISSLQPEDFATYYC (SEQ ID № 53)-L3-FGQGTKVEIKR (SEQ ID № 54). При використанні в даному документі термін "гіперваріабельна область", "CDR" стосується областей варіабельного домену антитіла, що є гіперваріабельними в послідовності і/або формують структурно визначені петлі. Як правило, антитіла містять шість гіперваріабельних областей; три в VH (H1, Н2, H3) і три в VL (L1, L2, L3). У даному документі застосовується і є в обігу ряд описів гіперваріабельних областей. Області (CDR), що виначають компліментарність, за Kabat основані на варіабельності послідовності і є найбільш загальновживаними (Kabat et al., вище). Замість цього Chothia вказує на положення структурних петель (Chothia and Lesk J. Mol. Biol. 196:901-917 (1987)). Гіперваріабельні області Ab представляють компроміс між CDR за Kabat і структурними петлями за Chothia, і їх використовують у програмному забезпеченні моделювання антитіл Oxford Molecular's Ab. "Контактні" гіперваріабельні області основані на аналізі доступних комплексних кристалічних структур. Нижче зазначені залишки кожної з цих гіперваріабельних областей. АbМ L24-L34 L50-L56 L89-L97 Н26-Н35В (Нумерація за Kabat) Н26-Н35 (Нумерація за Chothia) Н50-Н58 Н95-Н102 CDR можуть містити "розширені CDR" як зазначено далі: 24-36 або 24-34 (L1), 46-56 або 50-56 (L2) і 89-97 (L3) у VL і 26-35 (H1), 50-65 або 49-65 (Н2) і 93-102, 94-102, або 95-102 (H3) у VH. У кожному з цих визначень залишки варіабельних доменів нумерують за Kabat et al., вище. По всій даній специфікації і формулі винаходу нумерація залишків у важкому ланцюзі імуноглобуліну являє собою нумерацію індексу EU як у Kabat et al., вище. "Індекс EU як у Kabat" стосується нумерації залишків антитіла EU lgG1 людини. "Немодифікований каркас людини" являє собою каркас людини з тією ж амінокислотною послідовністю, як каркас-акцептор людини, наприклад, з відсутніми замінами амінокислот, що зустрічаються в каркасі-акцепторі в людини, на амінокислоти, що не зустрічаються в каркасіакцепторі в людини. Для цілей даного документа "змінена CDR" являє собою CDR, що містить одну або декілька (наприклад, від однієї до приблизно 16) замін амінокислот. Для цілей даного документа "немодифікована CDR" являє собою CDR з тією ж амінокислотною 38 Chothia L26-L32 L50-L56 L89-L97 Н26-Н32 Контакт L30-L36 L46-L55 L89-L96 Н30-Н35В Н26-Н32 Н30-Н35 Н53-Н56 Н95-Н102 Н47-Н58 Н93-Н101 послідовністю, як і антитіло, що не належить людині, з якого вона одержана, тобто CDR з відсутніми однією або декількома замінами амінокислот. "Каркасні" або "FR" залишки являють собою ті залишки варіабельних доменів, що відрізняються від залишків CDR, як визначено в даному документі. "Блокуюче" антитіло або антитіло-"антагоніст" являє собою антитіло, що інгібує або знижує біологічну активність антигену, що зв'язується ним. Переважні блокуючи антитіла або антитілаантагоністи в значній мірі або цілком інгібують біологічну активність антигену. Як застосовують у даному документі, "антитіло-агоніст" являє собою антитіло, що імітує щонайменше один з видів функціональної активності поліпептиду, що представляє інтерес. "Виділене" антитіло являє собою антитіло, що ідентифіковане і виділене і/або відновлене з компонентів його природного оточення. Забруднюючі компоненти його природного оточення являють собою речовини, що перешкоджають діагностичним або терапевтичним застосуванням антитіла, і можуть включати ферменти, гормони й інші білкові 39 і небілкові розчини. У переважних варіантах здійснення антитіло очищають (1) до більше ніж 95% по масі антитіла, як визначають способом Лоурі, а найбільше переважно до більше ніж 99% по масі, (2) до міри, достатньої для одержання щонайменше 15 залишків N-кінцевої або внутрішньої амінокислотної послідовності за допомогою застосування секвенатора з обертовим стаканом, або (3) до гомогенності при SDS-PAGE у відновлювальних або невідновлювальних умовах з використанням барвника Кумасі синього або, переважно, фарбування сріблом. Виділене антитіло включає антитіло in situ у рекомбінантних клітинах, оскільки щонайменше один компонент природного оточення антитіла не представлений. Однак, як правило, виділене антитіло одержують за допомогою щонайменше однієї стадії очищення. Термін "нумерація залишків варіабельного домену як у Kabat" або "нумерація положень амінокислот як у Kabat" і їх варіанти стосується системи нумерації, використовуваної для варіабельних доменів важких ланцюгів або варіабельних доменів легких ланцюгів у представленні антитіл у Kabat et al., вище. З застосуванням цієї системи нумерації фактична лінійна амінокислотна послідовність може містити менше амінокислот або додаткові амінокислоти, що відповідають укороченню або вставці в FR або CDR варіабельного домену. Наприклад, варіабельний домен важкого ланцюга може включати вставку однієї амінокислоти (залишок 52а за Kabat) після залишку 52 Н2 і вставлені залишки (наприклад, залишки 82а, 82b і 82с і т. д. за Kabat) після залишку 82 FR важкого ланцюга. Нумерацію залишків за Kabat для даного антитіла можна визначити за допомогою вирівнювання за областями гомології послідовності антитіла зі "стандартною" пронумерованою за Kabat послідовністю. "Вихідний поліпептид" являє собою поліпептид, що містить амінокислотну послідовність, у якій відсутня одна або декілька модифікацій Fcобласті, описуваних у даному документі, і яка відрізняється по ефекторній функції порівняно з варіантом поліпептиду, як описано за даним документом. Вихідний поліпептид може містити Fc-область з природною послідовністю або Fc-область з попередніми модифікаціями амінокислотної послідовності (такими як додавання, делеції і/або заміни). Термін "Fc-область" застосовують для визначення С-кінцевої області важкого ланцюга імуноглобуліну. "Fc-область" може являти собою Fcобласть із природною послідовністю або варіант Fc-області. Хоча межі Fc-області важкого ланцюга імуноглобуліну можуть змінюватися, Fc-область важкого ланцюга IgG людини, як правило, визначають як розташовану від амінокислотного залишку в положенні Cys226 або в Pro230 до його карбоксильного кінця. Fc-область імуноглобуліну, як правило, містить два константних домени, СH2 і СН3. У Fc зрілого білка як кінцевий залишок може, але не повинен, бути присутнім останній залишок у важкому ланцюзі lgG1, лізин. "Домен СН2" Fc-області IgG людини (що позначається також як домен "С2"), як правило, розташований приблизно від амінокислоти 231 приб 94484 40 лизно до амінокислоти 340. Домен СН2 є унікальним у тому відношенні, що він не щільно спарений з іншим доменом. Замість цього між двома доменами СН2 інтактної природні молекули IgG вставлені два N-зв'язаних розгалужених вуглеводних ланцюги. Припускають, що вуглевод може забезпечувати заміну спарюванню домен-домен і допомагати стабілізувати домен СН2. Burton, Molec. Immunol. 22:161-206(1985). "Домен СН3" містить ділянку залишків у Fcобласті з С-кінця від домену СН2 (тобто приблизно від амінокислотного залишку 341 приблизно до амінокислотного залишку 447 IgG). "Функціональна Fc-область" має "ефекторну функцію" природної послідовності Fc-області. Ілюстративні "ефекторні функції" включають зв'язування C1q; CDC; зв'язування Fc-рецептора; ADCC; фагоцитоз; негативну регуляцію рецепторів клітинної поверхні (наприклад, рецептора LT) і т. д. Такі ефекторні функції, як правило, вимагають, щоб Fc-область була об'єднана з доменом, що зв'язується (наприклад, варіабельний домен антитіла), і її можна оцінити з використанням різних аналізів, наприклад, як описано за даним документом. "Fc-область із природною послідовністю" або "Fc-область дикого типу" містить амінокислотну послідовність, ідентичну з амінокислотною послідовністю Fc-області, виявленою в природі. Природна послідовність Fc-області людини відома в даній галузі і включає Fc-області lgG1 людини із природною послідовністю (алотипи не-А і А); Fcобласть IgG2 людини із природною послідовністю; Fc-область IgG3 людини із природною послідовністю і Fc-область IgG4 людини із природною послідовністю, а також їх алельні варіанти, що зустрічаються в природі. "Варіант Fc-області" містить амінокислотну послідовність, що відрізняється від амінокислотної послідовності Fc-області з природною послідовністю внаслідок щонайменше однієї "амінокислотної модифікації", як визначено за даним документом. Переважно, варіант Fc-області включає щонайменше одну амінокислотну заміну порівняно з Fcобластю з природною послідовністю або з Fcобластю вихідного поліпептиду, наприклад, приблизно від однієї до приблизно десяти замін амінокислот, а переважно приблизно від однієї до приблизно п'яти замін амінокислот у Fc-області з природною послідовністю або в Fc-області вихідного поліпептиду. Варіант Fc-області за даним документом переважно має щонайменше приблизно 80% гомологію з Fc-областю з природною послідовністю і/або з Fc-областю вихідного поліпептиду, більш переважно щонайменше приблизно 90% гомологію з ними, а найбільше переважно щонайменше приблизно 95% гомологію з ними. Термін "поліпептид, що містить Fc-область", стосується такого поліпептиду, як антитіло або імуноадгезин (дивись визначення за даним документом), що містить Fc-область. Терміни "рецептор Fc" і "FcR" використовують для опису рецептора, що зв'язується з Fc-областю антитіла IgG. Переважно FcR являє собою FcR людини з природною послідовністю. В одному з 41 варіантів здійснення FcR являє собою FcR, що включає рецептори підкласів FcRI, FcRII і FcRIII, включаючи алельні варіанти й альтернативно сплайсовані форми цих рецепторів. Рецептори FcRII включають FcRIIA ("активуючий рецептор") і FcRIIB ("інгібуючий рецептор"), які містять подібні амінокислотні послідовності, що в основному відрізняються їх цитоплазматичними доменами. Активуючий Рецептор FcRIIA містить у своєму цитоплазматичному домені імунорецепторний активуючий тирозиновий мотив (ІТАМ). Інгібуючий рецептор FcRIIB містить у своєму цитоплазматичному домені імунорецепторний тирозиновий інгібуючий мотив (ІТІМ) (дивись огляд Daeron, Annu. Rev. Immunol. 15:203-234 (1997)). Термін включає алотипи, такі як алотипи FcRIIIA: FcRIIIA-Phe158, FcRIIIA-Val158, FcRIIA-R131 і/або FcRIIA-Н131. Fc розглянуті в Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol 9:457-492 (1991); Capel et al., Immunomethods 4:25-34 (1994); і de Haas et al., J. Lab. Clin. Med., 126:330-341 (1995). Термін "FcR" за даним документом включає інші FcR, включаючи FcR, що будуть ідентифіковані в майбутньому. Термін також включає неонатальний рецептор, FcRn, який відповідає за транспорт IgG матері плоду (Guyer et al., J. Immunol. 117:587 (1976) і Kim et al., Eur. J. Immunol. 24:2429-2434 (1994)). "Антитілозалежна клітинно-опосередкована цитотоксичність" або "ADCC" стосується форми цитотоксичності, при якій секретовані Ig зв'язуються Fc-рецепторами (FcR), що знаходяться на визначених цитотоксичних клітинах (наприклад, клітини природних кілерів (NK), нейтрофіли і макрофаги), дозволяючи цим цитотоксичним ефекторним клітинам специфічно зв'язуватися з клітиною-мішенню, що несе антиген, а потім знищувати клітину-мішень цитотоксинами. Антитіла "заряджають" цитотоксичні клітини й абсолютно необхідні для такого цитолізу. Первинні клітини, що опосередковують ADCC, клітини NK, експресують тільки FcRIII, тоді як моноцити експресують FcRI, FcRII і FcRIII. Експресія FcR на гемопоетичних клітинах узагальнена в таблиці 3 на сторінці 464 Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol 9:457-92 (1991). Для оцінки активності ADCC молекули, що представляє інтерес, можна проводити аналіз ADCC in vitro, такий як аналіз, описаний у патенті США № 5821337 або 5821337. Придатні для таких аналізів ефекторні клітини включають мононуклеарні клітини периферичної крові (РВМС) і клітини NK. Альтернативно або додатково, активність ADCC молекули, що представляє інтерес, можна оцінювати in vivo, наприклад, у моделі на тваринах, такої як модель, описана в Clynes et al., PNAS (USA) 95:652-656(1998). "Ефекторні клітини людини" являють собою лейкоцити, що експресують один або декілька FcR і здійснюють ефекторні функції. Переважно, клітини експресують щонайменше FcRIII і здійснюють ефекторну функцію ADCC. Приклади лейкоцитів людини, що опосередковують ADCC, включають РВМС, клітини NK, моноцити, цитотоксичні Тклітини і нейтрофіли; де переважними є РВМС і клітини NK. Ефекторні клітини можна виділяти з їх 94484 42 природного оточення, наприклад, з крові або РВМС, як описано в даному документі. "Комплементзалежна цитотоксичність" або "CDC" стосується лізису клітини-мішені в присутності комплементу. Активація класичного шляху комплементу ініціюється зв'язуванням першого компонента системи комплементу (C1q) з антитілами (придатного підкласу), які зв'язані з антигеном, що упізнається ними. Для оцінки активації комплементу можна проводити аналіз CDC, наприклад, як описано в Gazzano-Santoro et al., J. Immunol. Methods 202:163 (1996). Поліпептид з варіантом Fc IgG зі "зміненою" афінністю зв'язування Fc R або активністю ADCC являє собою поліпептид з підвищеною або зниженою активністю зв'язування Fc R (FcR або FcRn) і/або активністю ADCC порівняно з вихідним поліпептидом або з поліпептидом, що містить Fcобласть із природною послідовністю. Варіант Fc, який "демонструє збільшене зв'язування" з FcR, зв'язує щонайменше один FcR із кращою афінністю, ніж вихідний поліпептид. Поліпшення зв'язування порівняно з вихідним поліпептидом може становити приблизно в три рази, переважно приблизно в 5, 10, 25, 50, 60, 100, 150, 200 і до 500 разів, або приблизно від 25% до 1000% поліпшення зв'язування. Варіант поліпептиду "що демонструє знижене зв'язування" з FcR, зв'язує щонайменше один FcR з меншою афінністю, ніж вихідний поліпептид. Зниження зв'язування порівняно з вихідним поліпептидом може становити зниження зв'язування приблизно на 40% або більше. Такі варіанти Fc, які демонструють знижене зв'язування з FcR, можуть мати мале або несуттєве зв'язування з FcR, наприклад, приблизно 0-20% зв'язування з FcR порівняно з Fc-областю IgG із природною послідовністю. Поліпептид з варіантом Fc, що зв'язує FcR з "кращою афінністю" або "більшою афінністю", ніж поліпептид або вихідний поліпептид з Fc IgG з послідовністю дикого типу або з природною послідовністю, являє собою поліпептид, який, коли кількості поліпептиду з варіантом Fc і вихідного поліпептиду в аналізі зв'язування по суті є однаковими, зв'язує будь-який один або декілька з зазначених вище FcR зі значно кращою афінністю зв'язування, ніж вихідний поліпептид з Fc з природною послідовністю. Наприклад, поліпептид з варіантом Fc з поліпшеною афінністю зв'язування FcR, коли афінність зв'язування FcR визначають так, як відомо в даній галузі, може демонструвати приблизно від двократного до приблизно 300-кратного, переважно приблизно від трикратного до приблизно 170-кратного поліпшення афінності зв'язування FcR порівняно з вихідним поліпептидом. Поліпептид, що містить варіант Fc-області, що "демонструє підвищену ADCC" або опосередковує ADCC у присутності ефекторних клітин людини більш ефективно, ніж поліпептид з Fc IgG дикого типу, являє собою поліпептид, що in vitro або in vivo значно більш ефективний при опосередкуванні ADCC, коли кількість використовуваних у аналіз поліпептидів з варіантом Fc-області і поліпептиду з Fc-областю дикого типу по суті є однаковими. Як 43 правило, такі варіанти ідентифікують з використанням аналізу ADCC in vitro, як описано за даним документом, але можливі інші аналізи і способи для визначення активності ADCC, наприклад, моделі на тваринах і т.п. Переважний варіант більш ефективний при опосередкуванні ADCC, ніж Fc дикого типу на рівні, більшому приблизно від п'яти до приблизно 100 разів, більш переважно від приблизно 25 до приблизно 50 разів. "Модифікація амінокислоти" стосується заміни в амінокислотній послідовності визначеної амінокислотної послідовності. Ілюстративні модифікації включають заміну, вставку і/або делецію амінокислот. Переважна модифікація амінокислоти за даним документом являє собою заміну. "Модифікація амінокислоти в" зазначеному положенні, наприклад, Fc-області, стосується заміни або делеції зазначеного залишку, або вставки щонайменше одного амінокислотного залишку поруч із зазначеним залишком. Під вставкою "поруч із" зазначеним залишком мають на увазі вставку, у межах від одного до двох від нього. Вставка може знаходитися з N-кінця або з С-кінця від зазначеного залишку. "Амінокислотна заміна" стосується заміщення щонайменше одного присутнього амінокислотного залишку у визначеній амінокислотній послідовності відмінним "замішуючим" амінокислотним залишком. Заміщуючий залишок або залишки можуть являти собою "амінокислотні залишки, що зустрічаються в природі," (тобто такі, що кодуються в генетичному коді) і їх можна вибрати з групи, що складається з: аланіну (Ala); аргініну (Arg); аспарагіну (Asn); аспарагінової кислоти (Asp); цистеїну (Cys); глутаміну (Gln); глутамінової кислоти (Glu); гліцину (Gly); гістидину (His); ізолейцину (llе): лейцину (Leu); лізину (Lys); метіоніну (Met); фенілаланіну (Phe); проліну (Pro); серину (Ser); треоніну (Thr); триптофану (Trp); тирозину (Tyr) і валіну (Val). Переважно заміщуючий залишок не є цистеїном. Заміна одним або декількома амінокислотними залишками, що не зустрічаються в природі, також включена у визначення амінокислотної заміни за даним документом. "Амінокислотний залишок, що не зустрічається в природі" стосується відмінного від перерахованих вище амінокислотних залишків, що зустрічаються в природі, залишку, що здатний до ковалентного зв'язування з розташованими поруч амінокислотними залишками в поліпептидному ланцюзі. Приклади амінокислотних залишків, що не зустрічаються в природі, включають норлейцин, орнітин, норвалін, гомосерин і інші аналоги амінокислотних залишків, такі як аналоги, описані в Ellman et al., Meth. Enzym. 202:301-336 (1991). Для одержання таких амінокислотних залишків, що не зустрічаються в природі, можна використовувати способи з Noren et al., Science 244:182 (1989) і Ellman et al., вище. У короткому викладі ці способи включають хімічну активацію супресорної тРНК амінокислотним залишком, що не зустрічається в природі, з наступною транскрипцією і трансляцією РНК in vitro. Як застосовують у даному винаході, термін "консервативна" амінокислотна заміна призначений для позначення амінокислотних замін, у яких 94484 44 заміняються функціонально еквівалентні амінокислоти. Консервативні амінокислотні заміни приводять до мовчазних змін в амінокислотній послідовності одержаного в результаті поліпептиду. Наприклад, одна або декілька амінокислот подібної полярності діють як функціональні еквіваленти і приводять до мовчазної зміни амінокислотної послідовності поліпептиду. Як правило, консервативними відносно структури і функції можна вважати заміни в межах групи. Однак фахівцям у даній галузі зрозуміло, що роль конкретного залишку визначається його контекстом у тривимірній структурі молекули, у якому він знаходиться. Наприклад, залишки Cys можуть знаходитися в окисленій (дисульфідній) формі, що менш полярна, ніж відновлена (тіольна) форма. Довга аліфатична частина бічного ланцюга Arg може складати критичну характеристику його структурної або функціональної ролі, і її найкраще можна зберегти за допомогою заміни неполярного, а не іншого основного залишку. Також варто розуміти, що бічні ланцюги, що містять ароматичні групи (Trp, Tyr і Phe), можуть брати участь в іонно-ароматичних або "катіон-пі" взаємодіях. У цих випадках консервативною відносно структури і функції може бути заміна однієї з цих бічних ланцюгів представником кислотної або незарядженої полярної групи. Такі залишки, як Pro, Gly і Cys (дисульфідна форма) можуть прямо впливати на конформацію основного ланцюга і часто їх не можна замінити без спотворення структури. "Вставка амінокислот" стосується введення у визначену амінокислотну послідовність щонайменше однієї амінокислоти. Хоча вставка, як правило, складається з вставки одного або двох амінокислотних залишків, за даною заявкою передбачені великі "пептидні вставки", наприклад, вставка приблизно від трьох до приблизно п'яти або навіть до приблизно десяти амінокислотних залишків. Уставлений залишок(ки) може являти собою залишок, що зустрічається в природі або не зустрічається в природі, як описано вище. "Делеція амінокислот" стосується видалення щонайменше одного амінокислотного залишку з визначеної амінокислотної послідовності. Амінокислоти можна групувати за подібністю властивостей їх бічних ланцюгів (у A. L. Lehninger, in Biochemistry, second ed., pp. 73-75, Worth Publishers, New York (1975)): (1) неполярні: Ala (A), Val (V), Leu (L), lle (I), Pro (P), Phe (F), Trp (W), Met (M); (2) незаряджені полярні: Gly (G), Ser (S), Thr (T), Cys (C), Tyr (Y), Asn (N), Gln (Q); (3) кислотні: Asp (D), Glu (E); (4) основні: Lys (K), Arg (R), His (H). Альтернативно залишки, що зустрічаються в природі, можна розділити на групи на основі загальних властивостей бічних ланцюгів: (1) гідрофобні: норлейцин, Met, Ala, Val, Leu, lle; (2) нейтральні гідрофільні: Cys, Ser, Thr, Asn, Gln; (3) кислотні: Asp, Glu; (4) основні: His, Lys, Arg; 45 (5) залишки, що впливають на орієнтацію ланцюга: Gly, Pro; (6) ароматичні: Trp, Tyr, Phe. "Шарнірну область", як правило, визначають як ділянку від Glu216 до Pro230 lgG1 людини (Burton, Molec. Immunol., 22:161-206 (1985)). Шарнірні області інших ізотипів IgG можна вирівнювати з послідовністю lgG1, поміщаючи перший і останній залишки цистеїну, що формують S-S зв'язки між важкими ланцюгами, у ті ж положення. "Нижню шарнірну область" Fc-області, як правило, визначають як ділянку залишків безпосередньо за С-кінцем шарнірної області, тобто, залишки від 233 до 239 Fc-області. "C1q" являє собою поліпептид, що містить ділянку зв'язування для Fc-області імуноглобуліну. C1q разом із двома сериновими протеазами, С1r і С1s, формує комплекс СІ, перший компонент шляху CDC. C1q людини можна придбавати комерційно, наприклад, у Quidel, San Diego, CA. Термін "домен зв'язування" стосується області поліпептиду, що зв'язується з іншою молекулою. У випадку FcR, домен зв'язування може містити частину його поліпептидного ланцюга (наприклад, його -ланцюга), що відповідає за зв'язування Fcобласті. Один з доменів зв'язування являє собою позаклітинний домен а-ланцюга FcR. "Функціональні фрагменти" антитіл за винаходом містять частину інтактного антитіла, як правило, включаючи антигензв'язу вальну або варіабельну область інтактного антитіла або Fc-область антитіла, що зберігає здатність зв'язування FcR. Приклади фрагментів антитіл включають лінійні антитіла, молекули одноланцюжкових антитіл і поліспецифічні антитіла, одержувані з фрагментів антитіл. Як застосовують у даному документі, термін "імуноадгезин" позначає подібні до антитіл молекули, що поєднують специфічність зв'язування гетерологічних білків ("адгезин") з ефекторними функціями константних доменів імуноглобулінів. Структурно імуноадгезини містять злиття амінокислотної послідовності з бажаною специфічністю зв'язування, відмінною від ділянки розпізнавання і зв'язування антигену антитіла (тобто такою, що є "гетерологічною") з послідовністю константного домену імуноглобуліну. Адгезинова частина молекули імуноадгезину, як правило, являє собою безперервну амінокислотну послідовність, що містить щонайменше ділянку зв'язування рецептора або ліганду. Послідовність константного домену імуноглобуліну в імуноадгезині можна одержувати з будь-якого імуноглобуліну, такого як підтипи lgG1, IgG2, IgG3 або IgG4, IgA (що включає lgA1 і IgA2), IgE, IgD або IgM. Наприклад, придатні як другі лікарські засоби за даним документом імуноадгезини включають поліпептиди, які містять ділянки зв'язування стимулятора В-лімфоцитів (BLyS) рецептора BLyS без трансмембранних або цитоплазматичних послідовностей рецептора BLyS. В одному з варіантів здійснення з константним доменом послідовності імуноглобуліну злитий позаклітинний домен BR3 (рецептор BLyS 3), ТАСІ (трансмембранний активатор і партнер кальцієво 94484 46 го модулятора і ліганду циклофіліну) або ВСМА (антиген дозрівання В-клітин). "Злитий білок" і "злитий поліпептид" стосуються поліпептиду з двома частинами, ковалентно зв'язаними разом, де кожна з частин являє собою поліпептид з різними властивостями. Властивість може являти собою біологічну властивість, таку як активність in vitro або in vivo. Властивість також може являти собою хімічну або фізичну властивість, таку як зв'язування з молекулою-мішенню, каталіз реакції і т.д. Дві частини можуть бути зв'язані безпосередньо за допомогою одного пептидного зв'язку або за допомогою пептидного лінкера, що містить один або декілька амінокислотних залишків. Як правило, дві частини і лінкер знаходяться одне з одним в одній рамці зчитування. Як правило, "афінність зв'язування" стосується сили суми загальних нековалентних взаємодій між однією ділянкою зв'язування молекули (наприклад, антитіла) і її партнером по зв'язуванню (наприклад, антигену). Як застосовують у даному документі, якщо не зазначено інше, "афінність зв'язування" стосується внутрішньої афінності зв'язування, що відображає взаємодію 1:1 між партнерами пари зв'язування (наприклад, антитіло і антиген). Афінність молекули X для її партнера Υ, як правило, можна представити константою дисоціації (Kd). Афінність можна вимірювати загальновідомими в даній галузі способами, включаючи способи, описувані в даному документі. Низькоафінні антитіла, як правило, повільно зв'язують антиген і мають тенденцію до легкої дисоціації, тоді як високоафінні антитіла, як правило, зв'язують антиген швидше і мають тенденцію залишатися зв'язаними довше. У даній галузі відома множина способів вимірювання афінності зв'язування, будьякий з яких можна використовувати для цілей даного винаходу. Конкретні ілюстративні варіанти здійснення описані нижче. "Швидкість прямої реакції", "швидкість асоціації" або "kon" за даним винаходом можна визначати способом поверхневого плазмонного резонансу із застосуванням оптичного біосенсора BIACORE-2000 або BIACORE3000 (BIAcore, Inc., Piscataway, NJ) при 25°С з чіпами з іммобілізованим антигеном СМ5 при 10 одиниць відповіді (RU). У короткому викладі, біосенсорні чіпи на основі карбоксиметилованого декстрану (СМ5, Biacore Inc.) активують гідрохлоридом N-етил-К'-(3диметиламінопропіл)карбодіїміду (EDC) і Nгідроксисукцинімідом (NHS) відповідно до інструкцій постачальника. Антиген розбавляють 10 мМ ацетатом натрію, рН 4,8, в 5 мкг/мл (0,2 мкМ) перед ін'єкцією зі швидкістю потоку 5 мкл/хвилину з досягненням приблизно 10 одиниць відповіді (RU) зв'язаного білка. Після, ін'єкції 1M етаноламіну для блокування не вступили в реакцію груп, для вимірювання кінетики, ін'єктували двократні серійні розведення Fab (від 0,78 нМ до 500 нМ) у фосфатно-сольовому буфері (PBS) з 0,05% TWEEN 20 при 25°С зі швидкістю потоку приблизно 25 мкл/хв. Швидкості асоціації (kon) і швидкості дисоціації (koff) обчислювали з використанням простої взаємно однозначної моделі зв'язування Ленгмюра (програмне забезпечення BIACORE Evaluation 47 Software version 3.2) за допомогою одночасного вирівнювання сенсограм асоціації і дисоціації. Рівноважну константу дисоціації (Kd) обчислювали як співвідношення koff/kon. Наприклад, дивись Chen et al., J. Mol. Biol. 293:865-881 (1999). Однак, якщо швидкість прямої реакції при зазначеному вище аналізі поверхневим плазмонним резонансом пе6 -1 -1 ревершує 10 М сек , тоді швидкість прямої реакції переважно визначають, використовуючи спосіб гасіння флуоресценції, у якому вимірюють збільшення або зниження інтенсивності флуоресценції (збудження = 295 нм; емісія = 340 нм, 16 нм смуга пропускання) при 25°C 20 нМ антитіла до антигену (у формі Fab) у PBS, рН 7,2, у присутності збільшуваних концентрацій антигену, як вимірюють на спектрометрі, такому як обладнаний пристроєм із зупиненим потоком спектрофотометр (Aviv Instruments) або спектрофотометр 8000 серії SLMAMINCO (ThermoSpectronic) з кюветою з перемішуванням. В одному з варіантів здійснення "Kd" або "значення Kd" за даним винаходом вимірюють за допомогою аналізу зв'язування радіоактивних антигенів (RIA), що проводиться з Fab-варіантом антитіла і молекулою антигену, як описано в наступному аналізі, у якому вимірюють афінність зв'язування Fab для антигену в розчині за допомогою зрівноважування Fab з мінімальною концент125 рацією міченого ( І) антигену в присутності титрувальних розведень неміченого антигену, проводячи потім захоплення зв'язаного антигену на покритій антитілами до Fab планшеті (Chen et al., J. Mol. Biol. 293:865-881 (1999)). Для створення умов для аналізу на планшети для мікротитрування (Dynex) протягом ночі наносять 5 мкг/мл захоплюючого антитіла до Fab (Cappel Labs) у 50 мМ карбонаті натрію (рН 9,6), а потім блокують 2% (мас./об.) бичачим сироватковим альбуміном у PBS протягом від двох до п'яти годин при кімнатній температурі (приблизно 23°С). У неадсорбуючому планшеті (Nunc № 269620), 100 пМ або 26 125 мМ [ І]-антиген змішують із серійними розведеннями Fab, що представляє інтерес (відповідно до оцінки антитіла до VEGF, Fab-12, у Presta et al., Cancer Res. 57:4593-4599 (1997)). Потім Fab, що представляє інтерес, інкубують протягом ночі; однак, інкубацію можна продовжувати і більш тривалий період (наприклад, 65 годин) для забезпечення досягнення рівноваги. Потім суміші переносять на захоплюючий планшет для інкубації при кімнатній температурі (протягом однієї години). Потім розчин видаляють, і планшет промивають вісім разів 0,1% TWEEN-20 у PBS. Після висушування планшетів додають 150 мкл/ямку сцинтилятора (MicroScint-20; Packard), і на планшетах проводять підрахунок на гамма-лічильникуTOPCOUNT (Packard) протягом десяти хвилин. Концентрації кожного Fab, що дають максимальне зв'язування, яке менше або дорівнює 20%, вибирають для застосування в аналізах конкурентного зв'язування. Як застосовують у даному документі, фраза "у значній мірі подібний" або "по суті такий же" означає в достатній мірі високу подібність між двома числовими значеннями (як правило, одним, асоційованим з антитілом за винаходом, а іншим 94484 48 асоційованим з еталонним/порівнюваним антитілом) так, що фахівець у даній галузі в діапазоні вимірюваних зазначеними значеннями біологічних характеристик (наприклад, значення Kd) може вважати різницю між двома значеннями малою або такою, що не має біологічної і/або статистичної значимості. Різниця між зазначеними двома значеннями переважно становить менше ніж приблизно 50%, більш переважно менше ніж приблизно 40%, ще більш переважно менше ніж приблизно 30%, навіть більш переважно менше ніж приблизно 20% і найбільше переважно менше ніж приблизно 10% у залежності від еталонного/порівнюваного значення. Як застосовують у даному документі фраза "у значній мірі зменшений" або "такий, що істотно відрізняється" означає досить велику міру різниці між двома числовими значеннями (як правило, одним, асоційованим з молекулою, а іншим - асоційованим з еталонною/порівнюваною молекулою) так, що фахівець у даній галузі в діапазоні вимірюваних зазначеними значеннями біологічних характеристик (наприклад, значення Kd, відповідь НАМА) може вважати різницю між двома значеннями великою або такою, що має біологічну і/або статистичну значимість. Різниця між зазначеними двома значеннями переважно становить більше ніж приблизно 10%, більш переважно більше ніж приблизно 20%, ще більш переважно більше ніж приблизно 30%, навіть більш переважно більше ніж приблизно 40% найбільше переважно більше ніж приблизно 50% у залежності від значення для еталонного/порівнюваного антитіла. "Відсоток (%) ідентичності амінокислотної послідовності" і "гомологія" стосовно пептиду або поліпептидної послідовності визначені як відсоток амінокислотних залишків у послідовностікандидаті, які ідентичні амінокислотним залишкам у конкретному пептиді або поліпептидній послідовності після вирівнювання послідовностей і внесення, якщо необхідно, пропусків, для досягнення максимального відсотка ідентичності послідовностей, і не розглядаючи жодні консервативні заміни як частину, що визначає ідентичність послідовностей. Вирівнювання з метою визначення відсотка ідентичності амінокислотних послідовностей можна одержувати різними відомими фахівцям у даній галузі способами, наприклад, із застосуванням загальнодоступного комп'ютерного програмного забезпечення, такого як програмне забезпечення BLAST, BLAST-2, ALIGN або MEGALIGN (DNASTAR). Фахівці в даній галузі можуть визначити придатні параметри для вимірювання вирівнювання, що включають будь-які алгоритми, необхідні для досягнення максимального вирівнювання між порівнюваними повнорозмірними послідовностями. Однак для цілей за даним документом значення % ідентичності амінокислотних послідовностей одержують із застосуванням комп'ютерної програми порівняння послідовностей ALIGN-2, створеної в Genentech, Inc. Вихідний код ALIGN-2 поданий разом з документацією для користувача в U.S. Copyright Office, Washington D.C., 20559, де він зареєстрований під U.S. Copyright Registration No. TXU510087. Програма ALIGN-2 загальнодо 49 ступна в Genentech, Inc., South San Francisco, California або її можна скомпілювати з вихідного коду. Програму ALIGN-2 варто компілювати для застосування в операційній системі UNIX, переважно digital UNIX V4.0D. Усі параметри порівняння послідовностей установлюються програмою ALIGN-2 і не змінюються. У тих випадках, коли для порівняння амінокислотних послідовностей застосовують ALIGN-2, % ідентичності амінокислотної послідовності даної амінокислотної послідовності А з даною амінокислотною послідовністю В (що, альтернативно, можна сформулювати як те, що дана амінокислотна послідовність А має або містить визначений % ідентичності амінокислотної послідовності з даною амінокислотною послідовністю В) розраховують наступним чином: 100 помножити на відношення X/Y, де X являє собою кількість амінокислотних залишків, зарахованих програмою вирівнювання послідовностей ALIGN-2 у цьому програмному вирівнюванні А і В як ідентичні збіги, і де Υ являє собою загальну кількість амінокислотних залишків у В. Зрозуміло, що там, де довжина амінокислотної послідовності А не дорівнює довжині амінокислотної послідовності В, % ідентичності амінокислотної послідовності А з В не буде дорівнювати % ідентичності амінокислотної послідовності В з А. Якщо конкретно не зазначено інше, усі значення % ідентичності амінокислотних послідовностей, використовувані в даному документі, одержані, як тут описано, із застосуванням комп'ютерної програми ALIGN-2. "Порушення" являє собою будь-який патологічний стан, на який можна сприятливо впливати лікуванням антитілом або способом за винаходом незалежно від механізму, але включаючи інгібуючу або блокуючу дію LT3 або LT і/або за допомогою зменшення кількості клітин, що несуть LT. Цей стан включає як необмежувальні приклади медичне показання або захворювання, опосередковане підвищеною експресією або активністю, або аномальною активацією LT3 і/або LT будьякою клітиною, або пов'язане з ними. Воно включає хронічні і гострі порушення, такі як патологічні стани, роблять схильними ссавця до захворювання, що розглядається. "Аутоімунне порушення" за даним документом являє собою захворювання або порушення, що виникає з і спрямоване проти власних тканин або органів індивідуума, або його окремі симптоми або прояви, або виникаючий унаслідок нього стан. При багатьох з цих аутоімунних і запальних порушеннях, може існувати ряд клінічних і лабораторних маркерів, включаючи як необмежувальні приклади, гіпергаммаглобулінемію, високі рівні аутоантитіл, відкладення комплексів антиген-антитіло в тканинах, поліпшення після кортикостероїдного або імуносупресуючого лікування й агрегати лімфоїдних клітин в уражених тканинах. Без обмеження якою-небудь теорією, відносно опосередкованого В-клітинами аутоімунного порушення, думають, що В-клітини виявляють патогенну дію при аутоімунних захворюваннях людини за допомогою множини механічних шляхів, включаючи 94484 50 продукцію аутоантитіл, формування імунних комплексів, активацію дендритних і Т-клітин, синтез цитокінів, безпосереднє вивільнення хемокінів і забезпечення осередку для ектопічного неолімфогенезу. Кожний з цих шляхів може брати участь у патогенезі аутоімунних захворювань у різній мірі. Як застосовують у даному документі, "аутоімунне порушення" може являти собою органоспецифічне захворювання (тобто, імунна відповідь специфічно спрямована проти системи органів, такої як ендокринна система, система гемопоезу, шкіра, серцево-легенева система, система шлунково-кишкового тракту і печінки, система нирок, щитовидна залоза, вуха, нервово-м'язова система, центральна нервова система і т.д.) або системне захворювання, що може уражати кілька органних систем (наприклад, системний червоний вовчак (СЧВ), ревматоїдний артрит, поліміозит і т.д.). Переважні такі захворювання включають аутоімунні ревматологічні порушення (наприклад, такі як ревматоїдний артрит, синдром Шегрена, склеродермія, вовчак, такий як ВКВ і вовчаковий нефрит, поліміозит/дерматоміозит, кріоглобулінемія, синдром антифосфоліпідних антитіл і псоріатичний артрит), аутоімунні шлунково-кишкові і печінкові порушення (наприклад, такі як запальні захворювання кишечнику (наприклад, виразковий коліт і хвороба Крона), аутоімунний гастрит і перніціозна анемія, аутоімунний гепатит, первинний біліарний цироз, первинний склерозуючий холангіт і глютеїнова хвороба), васкуліт (наприклад, такий як ANCA-негативний васкуліт і ANCA-асоційований васкуліт, включаючи васкуліт Черджа-Стросс, гранулематоз Вегенера і мікроскопічний поліангіїт), аутоімунні неврологічні порушення (наприклад, такі як розсіяний склероз (PC), опсоклонічний міоклонічний синдром, міастенія gravis, оптикомієліт, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера й аутоімунні полінейропатії), ниркові порушення (наприклад, такі як гломерулонефрит, синдром Гудпасчера і хвороба Бергера), аутоімунні дерматологічні порушення (наприклад, такі як псоріаз, кропивниця, висипка, звичайна пухирчатка, бульозний пемфігоїд і шкірний вовчаковий еритематоз), гематологічні порушення (наприклад, такі як тромбоцитопенічна пурпура, тромботична тромбоцитопенічна пурпура, постгрансфузійна пурпура й аутоімунна гемолітична анемія), атеросклероз, увеїт, аутоімунні хвороби слуху (наприклад, такі як хвороба внутрішнього вуха і втрата слуху), хвороба Бехчета, синдром Рейно, трансплантат органа й аутоімунні ендокринні порушення (наприклад, такі як пов'язані з діабетом аутоімунні захворювання, такі як інсулінозалежний цукровий діабет (IDDM), хвороба Аддісона й аутоімунне захворювання щитовидної залози (наприклад, хвороба Грейвса і тиреоїдит)). Більш переважні такі захворювання включають, наприклад, PA, 33К, включаючи хворобу Крона і виразковий коліт, асоційований з АНЦА васкуліт, вовчак, PC, синдром Шегрена, хворобу Грейвса, IDDM, перніціозну анемію, тиреоїдит і гломерулонефрит. Ще більш переважними є РА, ЗЗК, вовчак і PC, і більш переважними - РА і ЗЗК, а найбільш переважним - РА. 51 Як визначено в даному документі, конкретні приклади інших аутоімунних порушень, що у деяких випадках включають аутоімунні захворювання, перераховані вище, включають як необмежувальні приклади, артрит (гострий і хронічний ревматоїдний артрит, включаючи юнацький ревматоїдний артрит і стадії, такі як ревматоїдний синовіїт, подагру або подагричний артрит, гострий імунологічний артрит, хронічний запальний артрит, дегенеративний артрит, індукований колагеном II типу артрит, інфекційний артрит, артрит Лайма, проліферативний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Стілла, артрит хребта, остеоартрит, хронічний прогредієнтний артрит, деформуючий артрит, первинний хронічний поліартрит, реактивний артрит, менопауз альний артрит, артрит унаслідок зниження естрогенів і анкілозуючий спондиліт/ревматоїдний спондиліт), аутоімунне лімфопроліферативне захворювання, запальні гіперпроліферативні шкірні захворювання, псоріаз, такий як плямистий псоріаз, краплеподібний псоріаз, пустулезний псоріаз і псоріаз нігтів, алергію, включаючи алергічні захворювання, такі як сінна лихоманка і синдром Джоба, дерматит, включаючи контактний дерматит, хронічний контактний дерматит, лусковий дерматит, алергічний дерматит, алергічний контактний дерматит, висипка, герпетиформний дерматит, монетоподібний дерматит, себорейний дерматит, неспецифічний дерматит, первинний контактний дерматит від подразнювальних речовин і атопічний дерматит, х-зчеплений синдром гіпер IgM, алергічні внутрішньоочні запальні захворювання, кропивниця, така як хронічна алергічна кропивниця і хронічна ідіопатична кропивниця, включаючи хронічну аутоімунну кропивницю, міозит, поліміозит/дерматоміозит, юнацький дерматоміозит, токсичний епідермальний некроліз, склеродермію (включаючи системну склеродермію), склероз, такий як системний склероз, розсіяний склероз (PC), такий як спинооптичний PC, первинний прогресуючий PC (ППРС) і ремітуючий-рецидивуючий PC (PPPC), прогресуючий системний склероз, атеросклероз, артеріосклероз, розсіяний склероз, атаксичний склероз, оптикомієліт (NMO), запальне захворювання кишечнику (IBD) (наприклад, хвороба Крона, аутоімуноопосередковані шлунково-кишкові захворювання, шлунково-кишкове запалення, коліт, такий як виразковий коліт, виразковий коліт, мікроскопічний коліт, колагенозний коліт, поліпозний коліт, некротизуючий ентероколіт і трансмуральний коліт і аутоімунне запальне захворювання кишечнику), запалення кишечнику, гангренозну пріодермію, вузликову еритемію, первинний склерозуючий холангіт, респіраторний дистрес-синдром, включаючи респіраторний дистрес-синдром дорослих або синдром гострої дихальної недостатності (ARDS), менінгіт, запалення всієї або частини судинної оболонки ока, ірит, хоріоїдит, аутоімунне гематологічне порушення, реакція "трансплантат проти хазяїна", ангіоневротичний набряк, такий як спадковий ангіоневротичний набряк, ушкодження черепних нервів, як при менінгіті, герпес вагітних, пемфігоїд вагітних, запальна сверблячка, аутоімунне раннє припинення овуляції, раптова втрату слуху, вна 94484 52 слідок аутоімуного патологічного стану, опосередковані IgE захворювання, такі як анафілаксія й алергічний і атопічний риніт, енцефаліт, такий як енцефаліт Расмуссена і лімбічний енцефаліт і/або енцефаліт стовбура головного мозку, увеїт, такий як передній увеїт, гострий передній увеїт, гранулематозний увеїт, негранулематозний увеїт, факоантигенний увеїт, задній увеїт або аутоімунний увеїт, гломерулонефрит (GN) з нефротичим синдромом і без нього, такий як хронічний або гострий гломерулонефрит, такий як первинний GN, імуноопосередкований GN, мембранний GN (мембранна нефропатія), ідіопатичний мембранний GN або ідіопатична мембранна нефропатія, мембраноабо мембранний проліферативний GN (MPGN), включаючи тип І і тип II і швидко прогресуючий GN (RPGN), проліферативний нефрит, аутоімунна полізалозиста ендокринна недостатність, баланіт, включаючи обмежений плазмаклітинний баланіт, баланопостит, відцентрова кільцеподібна еритема, попелястий дерматоз, мультиформна еритема, кільцеподібна гранульома, блискучий лишай, склеротичний атрофічний лишай, простий хронічний лишай, шилоподібний лишай, плоский лишай, лускатий іхтіоз, епідермолітичний гіперкератоз, передраковий кератоз, гангренозна піодермія, алергічні стани і відповіді, харчові алергії, алергії на лікарські засоби, алергії на комах, рідкісні алергічні порушення, такі як мастоцитоз, алергічна реакція, екзему, включаючи алергічну або атопічну екзему, астеатозну екзему, дисгідротичну екзему і пухирчасту долонно-підошовну екзему, астму, таку як бронхіальна астма й аутоімунна астма, стани, що включають інфільтрацію Т-клітин і хронічну запальну відповідь, імунні реакції проти чужорідних антигенів, такі як групи крові А-В-0 плоду при вагітності, хронічне легеневе запальне захворювання, аутоімунний міокардит, недостатність адгезії лейкоцитів, вовчак, включаючи вовчаковий нефрит, вовчаковий енцефаліт, педіатричний вовчак, ненирковий вовчак, екстраренальний вовчак, дископодібний вовчак і дископодібний вовчаковий еритематоз, вовчакову алопецію, СЧВ, такий як шкірний ВКВ або підгострий шкірний ВКВ, неонатальний вовчаковий синдром (NLE) і вовчаковий дисемінований еритематоз, юнацький (типу І) цукровий діабет, включаючи педіатричний IDDM, цукровий діабет дорослих (діабет типу II), аутоімунний діабет, ідіопатичний нецукровий діабет, діабетичну ретинопатію, діабетичну нефропатію, діабетичний коліт, діабетичне порушення великих артерій, імунна відповідь, асоційовану з гострою або уповільненою гіперчутливістю, опосередкованою цитокінами і Т-лімфоцитами, туберкульоз, саркоїдоз, гранулематоз, включаючи лімфоматоїдний гранулематоз, агранулоцитоз, васкуліт (включаючи васкуліт великих судин, такий як ревматична поліміалгія і гігантоклітинний (Такаясу) артеріїт, васкуліт середніх судин, такий як синдром Кавасакі й вузликовий поліартеріїт/вузликовий періартеріїт, імуноваскуліт, васкуліт ЦНС, шкірний васкуліт, васкуліт внаслідок гіперчутливості, некротизуючий васкуліт, такий як фібриноїдний некротизуючий васкуліт і системний некротизуючий васкуліт, ANCA-негативний васкуліт і ANCA 53 асоційований васкуліт, такий як синдром ЧерджаСтросс (CSS), гранулематоз Вегенера і мікроскопічний поліангіїт), скроневий артеріїт, апластичну анемію, аутоімунну апластичну анемію, позитивну на тест Кумбса анемію, анемію ДаймондаБлекфана, гемолітичну анемію або імунну гемолітичну анемію, включаючи аутоімунну гемолітичну анемію (АІНА), перніціозну анемію (anemia perniciosa), хворобу Аддісона, дійсну еритроцитарну анемію або аплазію (PRCA), дефіцит фактора VIII, гемофілію А, аутоімунну нейтропенію(ї), цитопенії, такі як панцитопенія, лейкопенія, захворювання, що включають діапедез лейкоцитів, запальні порушення ЦНС, хворобу Альцгеймера, хворобу Паркінсона, синдром поліорганного ушкодження, такий як вторинні синдроми септицимії, травми або крововиливи, опосередковані комплексами антиген-антитіло захворювання, хворобу антитіл до базальної мембрани клубочків, синдром антитіл до фосфоліпідів, мотоневрит, алергічний неврит, хворобу/синдром Бехчета, синдром Кастлмена, синдром Гудпасчера, синдром Рейно, синдром Шегрена, синдром Стівенса-Джонсона, пемфігоїд або пемфігус, такий як бульозний пемфігоїд, рубцевий (слизова оболонки) пемфігоїд, шкірний пемфігоїд, звичайна пухирчатка, паранеопластичний пемфігус, шаруватий пемфігус, пемфігусний пемфігоїд слизової оболонки і пемфігусний еритематоз, набутий бульозний епідермоліз, очне запалення, переважно алергічне очне запалення, таке як алергічний кон'юнктивіт, бульозне захворювання лінійного IgA, аутоімунно індуковане запалення кон'юнктиви, аутоімунні поліендокринопатії, хворобу або синдром Рейтера, теплове ушкодження внаслідок аутоімунного стану, предеклампсію, порушення внаслідок імунних комплексів, таке як нефрит імунних комплексів, опосередкований антитілами нефрит, нейрозапальні порушення, полінейропатії, хронічну нейропатію, таку IgM полінейропатію або опосередковану IgM нейропатію, тромбоцитопенію (наприклад, як розвивається в пацієнтів з інфарктом міокарда), включаючи тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру (ТТР), посттрансфузійну пурпуру (РТР), індуковану гепарином тромбоцитопенію й аутоімунну або імуноопосередковану тромбоцитопенію, включаючи, наприклад, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру (ІТР), включаючи хронічну або гостру ІТР, склерит, такий як ідіопатичний кератосклерит, епісклерит, аутоімунне захворювання сім'яників і яєчників, включаючи аутоімунний орхіт і оофорит, первинний гіпотиреоз, гіпопаратиреоз, аутоімунні ендокринні захворювання, включаючи тиреоїдит, такий як аутоімунний тиреоїдит, хвороба Хашимото, хронічний тиреоїдит (тиреоїдит Хашимото) або підгострий тиреоїдит, аутоімунну хворобу щитовидної залози, ідіопатичний гіпотиреоз, хвороба Грейва, хвороба Грейва очей (офтальмопатія або асоційована з щитовидною залозою офтальмопатія), полігландулярні синдроми, такі як аутоімунні полігландулярні синдроми, наприклад, типу І (або полігландулярні ендокринопатичні синдроми), паранеопластичні синдроми, включаючи неврологічні паранеопластичні синдроми, такі як міастенічний синдром Ламберта-Ітона або синдром Ламберта 94484 54 Ітона, синдром застиглої людини або застиглого індивідуума, енцефаломієліт, такий як алергічний енцефаломієліт і експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ), міастенію gravis, таку як асоційовану з тимомою міастенію gravis, дегенерацію мозочка, нейроміотонію, опсоклонус або опсоклонічний міоклонічний синдром (OMS) і сенсорну нейропатію, поліфокальну моторну нейропатію, синдром Шихана, аутоімунний гепатит, хронічний гепатит, вовчаковий гепатит, гігантоклітинний гепатит, хронічний активний гепатит або аутоімунний хронічний активний гепатит, пневмоніт, такий як люпоїдний інтерстиціальний пневмоніт (LIP), облітеруючий бронхоліт (не трансплантат) проти NSIP, синдром Гійєна-Барре, хвороба Бергера (IgA-нефропатія), ідіопатична IgAнефропатія, дерматоз лінійних IgA, гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз, підрогівковий пустулезний дерматоз, транзиторний акантолітичний дерматоз, цироз, такий як первинний біліарний цироз і пневмоноцироз, аутоімунний синдром ентеропатії, глютенову ентеропатію, целіакію (глютенова ентеропатія), рефракторну спру, ідіопатичну спру, кріоглобулінемію, таку як змішана кріоглобулінемія, бічний аміотрофічний склероз (ALS; хвороба Лоу-Геріга), хворобу коронарних артерій, аутоімунне захворювання вух, таке як аутоімунне захворювання внутрішнього вуха (AIED), аутоімунна втрата слуху, поліхондрит, такий як рефракторний або рецидивуючий поліхондрит, легеневий альвеолярний протеїноз, кератит, такий як синдром Когана/несифілітичний інтерстиціальний кератит, параліч Белла, хвороба/синдром Світа, аутоімунну розацеа, асоційований з вірусом zoster біль, амілоїдоз, незлоякісний лімфоцитоз, первинний лімфоцитоз, що включає В-клітинний лімфоцитоз (наприклад, доброякісну моноклональну гаммапатію і моноклональну гаммапатію невизначеної значимості, MGUS), периферичну нейропатію, паранеопластичний синдром, каналопатії, такі як епілепсія, мігрень, аритмія, м'язові порушення, глухота, сліпота, пароксизмальний параліч і каналопатії CNS, аутизм, запальна міопатія, фокальний або сегментарний або фокально-сегментарний гломерулосклероз (FSGS), ендокринну офтальмопатію, увеоретиніт, хоріоретиніт, аутоімунне гепатологічне порушення, фіброміалгію, множинну ендокринну недостатність, синдром Шмідта, адреналіт, атрофію шлунка, передсенільну деменцію, демієлінізуючі захворювання, такі як аутоімунні демієлінізуючі захворювання і хронічну запальну демієлінізуючю полінейропатія, синдром Дресслера, осередкову алопецію, повну алопецію, синдром CREST (кальциноз, феномен Рейнарда, езофагальна дискінезія, склеродактилія і телеангіектазія), чоловічу і жіночу аутоімунну безплідність, наприклад, внаслідок антитіл до сперматозоїдів, змішане ураження сполучної тканини, хвороба Чагаса, ревматичну лихоманку, звичний викидень, легеню фермера, поліморфну еритему, посткардіотомічний синдром, синдром Кушинга, легеню птахівників, алергічний гранулематозний васкуліт, м'який лімфоцитний васкуліт, синдром Альпорта, альвеоліт, такий як алергічний альвеоліт і фіброзуючий альвеоліт, 55 інтерстиціальне захворювання легенів, трансфузійна реакція, лепра, малярія, паразитарні захворювання, такі як лейшманіоз, кіпаносоміоз, шистозомоз, аскаридоз, аспергільоз, синдром Семптера, синдром Каплана, лихоманка денге, ендокардит, ендоміокардіальний фіброз, дифузійний інтерстиціальний легеневий фіброз, інтерстиціальний легеневий фіброз, фіброзний медіастиніт, легеневий фіброз, ідіопатичний легеневий фіброз, кістозний фіброз, ендофтальміт, стійку еритему, що піднімається, еритробластоз плоду, еозинофільний фаціїт, синдром Шульмана, синдром Фелті, фларіаз, цикліт, такий як хронічний цикліт, гетерохронний цикліт, іридоцикліт (гострий або хронічний) або цикліт Фуха, пурпуру Шенлейн-Геноха, інфекцію вірусом імунодефіциту людини (HIV), SCID, синдром набутого імунодефіциту (СНІД), еховірусну інфекцію, сепсис (синдром системної запальної відповіді (SIRS)), ендотоксикоз, панкреатит, тироксикоз, парвовірусну інфекцію, інфекцію вірусом краснухи, поствакціонні синдроми, вроджену інфекцію краснухи, інфекцію вірусом Епштейна-Барр, інфекційний паротит, синдром Евана, аутоімунне ураження гонад, хорею Сіденгама, постстрептококовий нефрит, облітеруючий тромбангіїт, тиреотоксикоз, сухотку спинного мозку, хоріоїдит, гігантоклітинну поліміалгію, хронічний гіперчутливий пневмоніт, кон'юнктивіт, такий як весняний катар, сухий кератокон'юнктивіт і епідемічний кератокон'юнктивіт, ідіопатичний нирковий синдром, нефропатія з мінімальними змінами, м'яке сімейне ушкодження й ушкодження внаслідок ішеміїреперфузії, реперфузія трансплантованого органа, аутоімунна реакція на сітківку, запалення суглобів, бронхіт, хронічна легенева непрохідність/непрохідність дихальних шляхів, силікоз, афти, афтозний стоматит, артеріосклеротичні порушення (церебральна судинна недостатність), такі як артеріосклеротична енцефалопатія й артеріосклеротична ретинопатія, асперміогенез, аутоімунний гемоліз, хворобу Бека, кріоглобулінемію, контрактуру Дюгаоїтрена, факоанафілактичну ендофтальмію, алергічний ентерит, лепрозну вузликову еритему, ідіопатичний лицьовий параліч, синдром хронічної втоми, ревматичну лихоманку, хворобу Хаммена-Річа, сенсоневральну втрату слуху, пароксизмальну гемоглобінурію, гіпогонадизм, регіональний ілеїт, лейкопенію, інфекційний мононуклеоз, поперечний мієліт, первинну ідіопатичну мікседему, нефроз, симпатичний офтальміт, неонатальний офтальміт, оптичний неврит, гранулематозний орхіт, панкреатит, гострий множинний радикуліт, гангренозну піодермію, тиреоїдит Квервайна, набуту атрофію селезінки, незлоякісну тимому, лімфофолікулярний тиміт, вітиліго, синдром токсичного шоку, харчове отруєння, стани, що включають інфільтрацію Т-клітин, недостатність адгезії лейкоцитів, імунну відповідь, асоційовану з гострою або уповільненою гіперчутливістю, опосередкованою цитокінами і Т-лімфоцитами, захворювання, що включають лейкоцитарний діапедез, синдром поліорганної недостатності, захворювання, опосередковані комплексами антиген-антитіло, захворювання обумовлене антитілами до базальної мембрани клубочків, аутоімунні поліендокри 94484 56 нопатії, оофорит, первинну мікседему, аутоімунний атрофічний гастрит, ревматичні захворювання, змішане ураження сполучної тканини, нефротичний синдром, інсуліт, поліендокринна недостатність, аутоімунні полігландулярні синдроми, включаючи полігландулярний синдром типу І, ідіопатичний гіпопаратиреоз дорослих (АОІН), кардіоміопатію, таку як поширену кардіоміопатію, набутий бульозний епідермоліз (ЕВА), гемохроматоз, міокардит, нефротичний синдром, первинний склерозуючий холангіт, гнійний або негнійний синусит, гострий або хронічний синусит, етмоїдний, фронтальний, максилярний або сфеноїдний синусит, алергічний синусит, пов'язане з еозинофілами порушення, таке як еозинофілія, легенева інфільтруюча еозинофілія, синдром еозинофілії-міалгії, синдром Лефлера, хронічна еозинофільна пневмонія, тропічна легенева еозинофілія, бронхопневмонічний аспергільоз, аспергілему або гранулеми, що містять еозинофіли, анафілаксію, спондилоартропатії, сірконегативні спондилоартрити, поліендокринне аутоімунне захворювання, склерозуючий холангіт, склерозний, епісклерозний, хронічний шкірно-слизовий кандидоз, синдром Брутона, минущу гіпогаммаглобулінемію дитячого віку, синдром Віскотта-Олдріча, синдром атаксії-телеангіектазії, ангіектазію, аутоімунні порушення, асоційовані з колагеновим захворюванням, ревматизм, такий як хронічний артроревматизм, лімфаденіт, відповідь зниженням кров'яного тиску, судинну дисфункцію, ушкодження тканин, кардіосудинну ішемію, гіпералгезію, ниркову ішемію, ішемію головного мозку і захворювання, що супроводжує васкуляризацію, порушення у вигляді алергічної гіперчутливості, гломерулонефрити, реперфузійне ушкодження, ішемічне реперфузійне ушкодження, реперфузійне ушкодження міокардіальної або інших тканин, лімфоматозний трахеобронхіт, запальні дерматози, дерматози з гострими запальними компонентами, поліорганна недостатність, бульозні захворювання, нирковий кортикальний некроз, гострий гнійний менінгіт або інші запальні порушення центральної нервової системи, окулярні й орбітальні запальні порушення, асоційовані з трансфузією гранулоцитів синдроми, індуковану цитокінами токсичність, нарколепсію, гостре важке запалення, хронічне запалення, що не піддається лікуванню, пієліт, ендартеріальну гіперплазію, пептичну виразку, вальвуліт і ендометріоз. Як застосовують у даному документі, "ревматоїдний артрит" або "РА" стосується загальновизнаного хворобливого стану, який можна діагностувати згідно переглянутих у 2000 році критеріїв American Rheumatoid Association класифікації PA або згідно будь-яких подібних критеріїв, і включає гострий, ранній і початковий РА, як визначено нижче. Фізіологічні покажчики РА включають симетричне набрякання суглобів, що характерне при ревматоїдному артриті, однак не є постійним. Часто відбувається веретеноподібне набрякання проксимальних міжфалангових (PIP) суглобів на руках, а також п'ястково-фалангових (МСР), зап'ястних, ліктьових, колінних, гомілковостопних і плюснефалангових (МТР) суглобів, і набрякання 57 легко виявити. Найбільш чутливим тестом на запалення суглобів є біль при пасивному русі, і запалення і структурна деформація часто обмежують амплітуду рухів ураженого суглоба. Типові видимі зміни включають ліктьові викривлення пальців у МСР суглобах, перерозгинання або перезгинання МСР і PIP суглобів, згинальні контрактури ліктів і підвивих кісток зап'ясть і пальців. Суб'єкт із РА може бути стійким до DMARD, у тому сенсі, що DMARD є неефективними або не цілком ефективними для лікування симптомів. Додатковими кандидатами для терапії за даним винаходом є ті, у кого спостерігали неадекватну відповідь на попереднє або поточне лікування інгібіторами TNF, такими як етанерцепт, інфліксимаб і/або адалімумаб, унаслідок токсичності або недостатньої ефективності (наприклад, етанерцепт протягом 3 місяців при 25 мг двічі в тиждень або щонайменше 4 вливання інфліксимабу при 3 мг/кг). Пацієнт із "активним ревматоїдним артритом" означає пацієнта з активними, а не схованими симптомами РА. Суб'єкти з "раннім активним ревматоїдним артритом" являють собою суб'єктів з активним РА, діагностованим протягом щонайменше восьми тижнів, але не більш ніж чотирьох років по переглянутим у 1987 році критеріям ACR для класифікації РА. Суб'єкти з "раннім ревматоїдним артритом" являють собою суб'єктів з РА, діагностованим протягом щонайменше восьми тижнів, але не більш ніж чотирьох років за переглянутими у 1987 році критеріями ACR для класифікації РА. Ранній РА включає, наприклад, РА з початком у юнацькому віці, юнацький ідіопатичний артрит (JIA) або юнацький РА (JRA). Пацієнти з "раннім РА" страждають раннім поліартритом, що не цілком відповідає критеріям ACR для діагностики РА, але він асоційований із присутністю специфічних для РА прогностичних біомаркерів, таких як антитіла до ССР і загального епітопу. Вони включають пацієнтів з позитивними антитілами до ССР, у яких є присутнім поліартрит, але в який ще не поставлений діагноз РА, і в яких високий ризик розвитку істинного ΡА за критеріями ACR (імовірність 95%). "Ушкодження суглобів" використовують у самому широкому змісті і воно стосується ушкодження або часткового, або повного руйнування до будь-якої міри одного або декількох суглобів, включаючи сполучну тканину і хрящ, де ушкодження включає структурне і/або функціональне ушкодження будь-якої причини і може викликати або не викликати суглобний біль/артралгію. Воно без обмежень включає ушкодження суглобів, асоційоване з запальним захворюванням суглобів, а також з незапальним захворюванням суглобів, або таке, що відбувається в їх результаті. Це ушкодження може бути викликане будь-яким станом, таким як аутоімунне захворювання, зокрема артрит, особливо РА. Приклади таких станів включають гострий і хронічний артрит, РА, включаючи РА з початком у юнацькому віці, юнацький ідіопатичний артрит (JIА) або юнацький PA (JRA), і стадії, такі як ревматоїдний синовіт, або подагру подагричний артрит, гострий імунологічний артрит, хронічний запальний артрит, дегенеративний артрит, 94484 58 індукований колагеном артрит типу II, інфекційний артрит, септичний артрит, артрит Дайма, проліферативний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Стілла, вертебральний артрит, остеоартрит, прогредієнтний хронічний артрит, деформуючий артрит, первинний хронічний поліартрит, реактивний артрит, менопаузальний артрит, артрит зі зменшенням естрогенів і анкілозуючий спондиліт/ревматоїдний спондиліт), ревматичне аутоімунне захворювання, відмінне від PA, і значні системні ураження на фоні РА (включаючи як необмежувальні приклади васкуліт, легеневий фіброз або синдром Фелті). Для цілей за даним документом суглоби являють собою місця контакту між елементами кістяка (хребетного, такого як тварина) з частинами, що оточують і підтримують його, і включають як необмежувальні приклади, наприклад, тазостегнові суглоби, суглоби між хребцями хребта, суглоби між хребтом і тазом (крижовоклубове зчленування), суглоби, де до кісток прикріплюються сухожилля і зв'язки, суглоби між ребрами і хребтом, плечові суглоби, колінні суглоби, підошовні суглоби, ліктьові суглоби, суглоби рук, суглоби пальців, гомілковостопні суглоби і суглоби пальців ніг, але особливо суглоби рук і ніг. Як застосовують у даному документі, "лікування" стосується клінічного втручання з метою зміни природного плину захворювання в індивідуума або зміни клітини, що піддається лікуванню, і його можна проводити або для профілактики або протягом клінічного патологічного процесу. Бажані ефекти лікування включають запобігання виникненню або рецидиву захворювання, полегшення симптомів, зменшення будь-яких прямих або непрямих патологічних наслідків захворювання, запобігання метастазуванню, зниженню швидкості прогресування захворювання, полегшенню або тимчасовому послабленню стану при захворюванні і ремісію або поліпшений прогноз. У деяких варіантах здійснення антитіла за винаходом використовують для затримки розвитку захворювання або порушення або для вповільнення прогресування захворювання або порушення. Суб'єкта успішно "лікують", наприклад, від аутоімунного порушення, якщо після одержання терапевтичної кількості антитіл за винаходом відповідно до способів за даним винаходом суб'єкт демонструє що спостерігається і/або вимірюване зменшення або відсутність одного або декількох ознак і симптомів конкретного захворювання. В одному з переважних варіантів здійснення успішного лікування антитіло індукує значну клінічна відповідь у суб'єкта з РА. Для цілей за даним документом "значну клінічну відповідь" визначають як досягнення відповіді American College of Rheumatology 70 (ACR 70) протягом шести послідовних місяців. Покажчики відповідей ACR класифікують як ACR 20, ACR 50 і ACR 70, де ACR 70 є найвищим рівнем контролю ознак і симптомів у цій системі оцінки. Покажчики відповідей ACR вимірюють поліпшення в активності захворювання РА, включаючи набрякання судин і хворобливість суглобів, біль, рівень непрацездатності і загальну оцінку пацієнтом і лікарем. Приклад антитіл різного типу, що індукують значну клінічна відповідь, ви 59 знана FDA, і як визначено в даному документі, являє собою етанерцепт (ЕНБРЕЛ). "Ефективна кількість" стосується кількості, ефективної при дозуваннях і періодах часу, необхідних для досягнення бажаного терапевтичного або профілактичного результату. "Терапевтично ефективна кількість" лікарського засобу за даним документом може змінюватися в залежності від таких факторів, як стадія захворювання, вік, стать і маса індивідуума, і здатності лікарського засобу, наприклад антитіла, викликати бажану відповідь в індивідуума. Терапевтично ефективна кількість також являє собою кількість, при якій будь-які токсичні або шкідливі ефекти розглянутого лікарського засобу, наприклад антитіла, переважуються терапевтично позитивним впливом. "Профілактично ефективна кількість" стосується кількості, ефективної при дозуваннях і протягом періодів часу, необхідних для досягнення бажаного профілактичного результату. Як правило, але необов'язково, так як профілактичну дозу використовують у суб'єктів до або на ранній стадії захворювання, профілактично ефективна кількість буде меншою ніж терапевтично ефективна кількість. Як застосовують у даному документі, термін "цитотоксичний засіб" стосується речовини, що інгібує або запобігає функції клітин і/або викликає загибель або руйнування клітин. Термін призначений для включення радіоактивних ізотопів (напри211 131 125 90 186 188 153 212 клад, At ,1 ,1 , Y , Re , Re , Sm , Ві , 32 Ρ і радіоактивні ізотопи Lu), хіміотерапевтичних засобів і токсинів, таких як низькомолекулярні токсини або ферментативно активні токсини бактеріального, грибкового, рослинного або тваринного походження або їх фрагментів. "Хіміотерапевтичний засіб" являє собою хімічну сполуку, придатну для лікування злоякісної пухлини. Приклади хіміотерапевтичних засобів включають алкілуючі засоби, такі як тіотепа і циклофосфамід (цитоксан); алкілсульфонати, такі як бусульфан, імпросульфан і піпосульфан; азиридини, такі як бензодопа, карбоквон, метуредопа й уредопа; етиленіміни і метиламеламіни, включаючи алтретамін, триетиленмеламін, триетиленфосфорамід, триетилентіофосфорамід і триметилолмеламін; ацетогеніни (особливо булатацин і булатацинон); дельта-9тетрагідроканабінол (дронабінол, маринол); бета-лапахон; лапахол; колхіцини; бетулінову кислоту; камптотецин (включаючи синтетичний аналог топотекан (гікамтин), СРТ-11 (іринотекан, камптосар), ацетилкамптотецин, скополектин і 9амінокамптотецин); бріостатин; калістатин; СС1065 (включаючи його синтетичні аналоги адозелезин, карзелезин і бизелезин); подофілотоксин; подофілінову кислоту; теніпозид; криптофіцини (особливо криптофіцин 1 і криптофіцин 8); доластатин; дуокарміцин (включаючи синтетичні аналоги, KW-2189 і СВ1-ТМ1); елеутеробін; CDP323, пероральний інгібітор інтегрину альфа-4; панкратистатин; саркодиктин; спонгістатин; азотисті іприти, такі як хлорамбуцил, хлорнафазин, холофосфамід, естрамустин, іфосфамід, мехлоретамін, гідрохлорид оксиду мехлоретаміну, мелфалан, 94484 60 новембіхін, фенестерин, преднімустин, трофосфамід, урациловий іприт; нітрозосечовини, такі як кармустин, хлорозотоцин, фотемустин, ломустин, німустин і ранімнустин; антибіотики, такі як ендіїнові антибіотики (наприклад, каліхіміцин, особливо каліхіміцин гама II і каліхіміцин омегаїї (дивись, наприклад, Angew. Chem. Intl. Ed. Engl., 33:183-186 (1994)); динеміцин, включаючи динеміцин А; еспераміцин; а також неокарциностатиновий хромофор і споріднені хромопротеїнові ендіїнові антибіотичні хромофори); інші антибіотики, такі як аклациноміцин, актиноміцин, аутраміцин, азасерин, блеоміцин, кактиноміцин, карабіцин, карміноміцин, карцинофілін, хромоміцин, дактиноміцин, даунорубіцин, деторубіцин, 6-діазо-5-оксо-Lнорлейцин, доксорубіцин (включаючи адріаміцин, морфоліно-доксорубіцин, ціаноморфолінодоксорубіцин, 2-піроліно-доксорубіцин, ліпосомна ін'єкція доксорубіцину HCl (доксил) і дезоксидоксорубіцин), епірубіцин, езорубіцин, ідарубіцин, марцеломіцин, мітоміцини, такі як мітоміцин С, мікофенолова кислота, ногаламіцин, олівоміцин, пепломіцин, порфіроміцин, піроміцин, квеламіцин, родорубіцин, стрептонігрин, стрептозоцин, туберцидин, убенімекс, зіностатин і зорубіцин; антиметаболіти, такі як метотрексат, гемцитабін (гемзар), тегафур (уфторал), капецитабін (кселода), епофілон і 5-фторурацил (5-FU); аналоги фолієвої кислоти, такі як деноптерин, метотрексат, птероптерин і триметрексат; аналоги пурину, такі як флударабін, 6-меркаптопурин, тіаміприн і тюгуанін; аналоги піримідину, такі як анцитабін, азацитидин, 6-азаурідин, кармофур, цитарабін, дидезоксіурідин, доксифлурідин, еноцитабін, флоксурідин; антиадреналінові засоби, такі як аміноглютетимід, мітотан, трилостан; і компенсатори фолієвої кислоти, такі як фролінова кислота; ацеглатон; глікозид альдофосфаміду; амінолевулінову кислоту; енілурацил; амсакрін; бестрабуцил; бізантрен; едатраксат; дефофамін; демеколцин; діазиквон; ельфорнітин; ацетат еліптинію; етоглюцид; нітрат галію; гідроксимочевину; лентинан; лонідаїнін; майтанзиноїди, такі як майтанзин і анзамітоцини; мітогуазон; мітоксантрон; мопіданмол; нітраєрин; пентостатин; фенамет; пірарубіцин; лозоксантрон; 2-етилгідразид; прокарбазин; полісахаридний комплекс PSK (JHS Natural Products, Eugene, OR); разоксан; різоксин; сизофіран; спірогерманій; тенуазонову кислоту; триазиквон; 2,2',2''трихлортриетиламін; трихотецени (особливо токсин Т-2, веракурін А, рорідин А і ангуїдин); уретан; віндезин (елдизин, філдезин); дакарбазин; маномустин; мітобронітол; мітолактол; піпоброман; гацитозин; арабінозид ("Аrа-С"); тіотепа; таксоїди, наприклад, паклітаксел (таксол), сконструйований з альбуміном наночастинковий препарат паклітакселу (абраксан) і доцетаксел (таксотер); хлоранбуцил; 6-тіогуанін; меркаптопурін; аналоги платини, такі як цисплатин і карбоплатин; вінбластин (велбан); платину; етопозид (VP-16); іфосфамід; мітоксантрон; вінкристин (онковін); оксаліплатин; лейкововін; вінорелбін (навельбін); новантрон; едатрексат; дауноміцин; аміноптерин; ібандронат; інгібітор топоїзомерази RFS 2000; ди