Пристрій для доставки антипрогестинів, який містить силоксан з прищепленими полі(алкіленоксид)ними групами

Даний винахід стосується пристрою для регульованого вивільнення лікарських засобів, що володіють антипрогестиновими властивостями, зокрема, пристроїв, що імплантуються, внутрішньоматочних або інтравагінальних пристроїв, або трансдермальних пристроїв для введення вказаного лікарського засобу з необхідною швидкістю протягом тривалого періоду часу. Публікації і інші матеріали, що використовуються в описі для пояснення передумов створення винаходу і, зокрема, розгляди додаткових подробиць, що стосуються практичного здійснення, включені в даний опис як посилання. Доведена корисність застосування пристроїв доставки лікарських засобів, що забезпечують повільне вивільнення лікарського засобу в тілі з регульованою швидкістю протягом тривалого періоду часу для досягнення необхідної фізіологічної і фармакологічної дії, в багатьох областях терапії. Головна перевага використання композицій уповільненого вивільнення полягає в тому, що в іншому випадку багато терапевтичних засобів швидко перетворюються в ході обміну і виводяться з організму пацієнта, що, таким чином, приводить до необхідності частого введення лікарського засобу для підтримки терапевтично ефективної концентрації. У літературі описані різноманітні способи, що включають фізіологічну модифікацію всмоктування або виділення, модифікацію розчинника, хімічну модифікацію лікарського засобу, абсорбцію лікарського засобу нерозчинним носієм, використання суспензій і імплантованих гранул. Інші способи включають змішування лікарського засобу з носієм, таким як віск, масла, жири і розчинні полімери, які поступово руйнуються під впливом навколишнього середовища, що приводить до вивільнення лікарського засобу. Багато уваги приділено резервуарному типу пристрою, тобто пристрою, в якому лікарський засіб укладений всередині полімерного контейнера, в присутності або відсутності розчинника або носія, що забезпечує прохід лікарського засобу з резервуару. Ще одним типом пристроїв для доставки лікарського засобу є тип, в якому лікарський засіб диспергований в полімері і з якого лікарський засіб вивільняється або за рахунок розкладання полімеру, або за рахунок проходження лікарського засобу через полімерну мембрану. В принципі, будь-який полімер може бути використаний як носій, якщо тільки він є біологічно сумісним. Однак, кінетики вивільнення лікарського засобу з полімерної системи доставки залежать від молекулярної маси, розчинності, дифузності і заряду активної речовини, а також від характеристик полімеру, процента завантаження лікарського засобу, відстані, яку лікарський засіб повинен пройти при дифузії через тіло пристрою для досягнення його поверхні і характеристик будь-якої матриці або покриття мембрани. Важливість вказаних чинників в поєднанні зі специфічною фармакологічною, токсикологічною і терапевтичною задачами вимагає точного розрахунку при створенні конструкції полімерного пристрою для конкретного агента. Приклади полімерних матеріалів, що звичайно використовуються, включають еластомери, такі як полісилоксани, співполімери етилен/вінілацетат (EVA-ЕВА) і співполімери диметилсилоксанів і метилвінілсилокеанів. Структурна цілісність матеріалу може бути підвищена додаванням дисперсного матеріалу, такого як двоокис кремнію або діатомова земля. Пристрої, виготовлені з ЕВА, мають деякі недоліки. Матеріали є досить жорсткими і нееластичними і тому досить незручними для використання як підшкірних імплантатів. Полісилоксани, зокрема, полі(диметилсилоксан)(РDMS - ПДМС), дуже зручні для використання як мембрана або матриця, регулююча швидкість проникнення лікарських засобів в різних лікарських формах, особливо, в імплантатах, внутрішньоматочних пристроях і вагінальних кільцях. Полісилоксани фізіологічно інертні і широка група лікарських засобів спроможна до проникнення через полісилоксанові мембрани, що володіють до того ж необхідними міцнісними характеристиками. З літературних джерел відомо, що введення полі(етиленоксид)них груп, тобто РЕО - ПЕО груп в ПДМС полімер може підвищувати швидкість проникнення лікарських засобів. Публікація Ullman et al. Journal of Controlled Release 10 (1989) 251-260 описує мембрани з блокспівполімеру, який містить ПЕО і ПДМС, і проникнення різних стероїдів через вказані мембрани. Зазначено, що підвищення кількості ПЕО в блокполімері приводить до зростання проникнення гідрофільних стероїдів, тоді як проникнення ліпофільних стероїдів знижується. Однак, блокспівполімер, описаний в публікації, дуже складний за своєю структурою і тому його нелегко одержувати в більш широких промислових масштабах. Контрацептивні підшкірні імплантати відомі з рівня техніки і описані, наприклад, в патентах США. 4957119, 5088505, 5035891, 5565443 і 5633000 імплантати матричного типу, одержані з полідиметилсилоксанів, описані в літературі (Nash, Robertson and coworkers, Contraception 18,1978, 367). Система NorplantR, що промислово випускається, є імплантатом, що має серцевину, що містить синтетичний прогестин, левоноргестрел як активну речовину і де серцевина оточена мембраною з силіконового еластомеру - полі(диметилсилоксан)у. Особливим препаратом вказаного вигляду є JadelleR, в якому серцевиною є матриця на основі полі(диметилсилоксан)у з диспергованим в ній левоноргестрелом. Мембрана є еластомером, одержаним з ПДМС, наповнювача з двоокису кремнію, який, крім забезпечення необхідних міцнісних характеристик мембрани також сповільнює проникнення активного агента через мембрану. Патент США No.3279996 (Long et al.) описує імплантат, який містить активну речовину, укладену в полісилоксановій мембрані. Голландський патент No.167850 (Zaffaroni) описує імплантат, в якому активна речовина міститься в полімері, і вказаний полімер, навантажений активною речовиною, взятий в полімерну мембрану, яка повністю регулює швидкість вивільнення. Однак, розміри, міра жорсткості і тривалість вивільнення контрацептивної речовини вказаних імплантатів є не практичними для застосування. Патент США 3854480 описує пристрій для доставки лікарського засобу, наприклад, імплантат, для вивільнення лікарського засобу з регульованою швидкістю протягом тривалого періоду часу. Пристрій має серцевинну матрицю, в якій диспергований лікарський засіб. Серцевина оточена мембраною, яка нерозчинна в рідинах організму. Матриця серцевини, також як і мембрана, проникні для виходу лікарського засобу шляхом дифузії. Матеріали серцевини і мембрани вибирають так, що лікарський засіб дифундує крізь мембрану з меншою швидкістю, ніж крізь серцевинну матрицю. Таким чином мембрана регулює швидкість вивільнення лікарського засобу. Як відповідний полімер для серцевинної матриці служить полі(диметилсилоксан) і як відповідні полімери для мембрани згадуються поліетилен і співполімер етилену і вінілацетату (ЕВА). Патент США 5660848 описує пристрій, що імплантується підшкірно, для доставки лікарських засобів, який містить центральну серцевину, довгасту в осьовому напрямі і яка має зовнішню поверхню, і супротивні кінці. Серцевина включає матрицю з терапевтично ефективною кількістю лікарського засобу, що вводиться підшкірно, по суті однорідно диспергованого в полімерному матеріалі основи; проміжний полімерний шар покриває зовнішню поверхню центральної серцевини; і зовнішній полімерний шар покриває проміжний шар, причому проміжний шар регулює швидкість дифузії лікарського засобу з центральної серцевини до зовнішнього шару. У переважному варіанті втілення лікарський засіб є контрацептивним агентом; полімерний матеріал основи і зовнішній полімерний шар обидва містять полідиметилсилоксан і проміжний шар містить пористий матеріал, такий як целюлоза. Численні типи вагінальних кілець описані в патентній і не патентній літературі, такій як, наприклад, патенти США 4012496 і 4155991 (обидва належать Schopflin et al.), 4292965 (Nash), 3545439 (Duncan), 3920805 (Roseman), 3991760 і 3995634 (обидва належать Drobish et al.), 3995633 (Gougen), 4250611 і 4286587 (обидва належать Wong), 4596576 (de Nijs); W095/00199 (Lehtinen et al.), Contraception 19:507-516 (1979), (Jackanicz). Імплантати або інтравагінальні пристрої для введення антипрогестинів в основному описані в патентах США 5516769, 5521166, 5439913, 5622943 і 5681817. Ціль і короткий опис винаходу Мета даного винаходу полягає в розробці пристрою для доставки лікарських засобів, що володіють антипрогестиновими властивостями, для введення вказаного лікарського засобу з необхідною швидкістю протягом тривалого періоду часу. Мета даного винаходу полягає, головним чином, в розробці пристрою для доставки лікарських засобів в формі імплантату, інтрацервікального або внутрішньоматочного пристрою або трансдермального пластиру, призначеного для введення вказаного лікарського засобу. Мета полягає, зокрема, в розробці гнучкого і гладкого пристрою для вивільнення лікарського засобу, що має невелику площу поперечного перетину, що легко вводиться і зручний для носіння. Крім того, мета полягає, зокрема, в розробці пристрою, за допомогою якого швидкість вивільнення лікарського засобу легко може бути доведена до необхідного рівня. Винахід заснований на тому факті, що еластомерні композиції з полі(алкіленоксид)ними групами в полісилоксані вивільняють активний агент з більшою швидкістю, ніж полісилоксани, що не містять вказані групи. Необхідна швидкість доставки активного агента може, таким чином, бути досягнута при використанні еластомерної композиції (як матриця або мембрана або того і іншого), що має відповідну кількість полі(алкіленоксид)них груп. Таким чином, даний винахід стосується пристрою для регульованого вивільнення, протягом тривалого періоду часу, лікарського засобу, що володіє антипрогестиновими властивостями, вказаний пристрій включає: - серцевину, що включає вказаний лікарський засіб, - необов'язково, мембрану, що покриває вказану серцевину, де вказану серцевину і/або мембрану виготовляють з еластомерної композиції на основі силоксану, що включає, щонайменше, один еластомер і, можливо, незшитий полімер. Згідно з винаходом, еластомерна композиція включає полі(алкіленоксид)ні групи, де полі(алкіленоксид)ні групи присутні в еластомері або полімері у вигляді алкокси-кінцевих прищеплених груп на полісилоксанових ланках або у вигляді блоків, вказані прищеплені групи або блоки пов'язані з полісилоксановими ланками зв'язками кремній-вуглець. Еластомерна композиція може також бути сумішшю вищезгаданих форм. Фігура 1 показує добове вивільнення in vitro антипрогестину з імплантатів за прикладом 11 (у вигляді ромбів - пристрій 1: серцевина на основі ПДМС, довжиною в 5мм; у вигляді квадратів - пристрій 2: серцевина на основі нової еластомерної композиції, довжиною в 5мм; і у вигляді трикутників пристрій 3: серцевина на основі нової еластомерної композиції, довжиною в 13мм. Фігура 2 показує добове вивільнення in vitro антипрогестину з (IUD:s -ВМПїв), описаних в прикладі 12 (у вигляді ромбів - пристрій 4: серцевина на основі ПДМС, довжиною в 19мм; у вигляді квадратів - пристрій 5: серцевина на основі нової еластомерної композиції, довжиною в 19мм). Фігура 3 показує добове вивільнення in vitro антипрогестину з імплантатів, описаних в прикладі 13 (у вигляді ромбів - пристрій 6: серцевина на основі ПДМС, довжиною в 15мм; у вигляді квадратів - пристрій 7: серцевина на основі нової еластомерної композиції, довжиною в 15мм). Фігура 4 показує добове вивільнення in vitro антипрогестину з ВМПїв, описаних в прикладі 14 (у вигляді ромбів - пристрій 8: серцевина на основі ПДМС, довжиною в 19мм; у вигляді квадратів - пристрій 9: серцевина на основі нової еластомерної композиції, довжиною в 19мм). Фігура 5 показує добове вивільнення in vitro антипрогестину з ВМПїв, описаних в прикладі 15 (у вигляді ромбів - пристрій 10: серцевина на основі ПДМС, довжиною в 15мм; у вигляді квадратів - пристрій 11: серцевина на основі нової еластомерної композиції, довжиною в 15мм). Загальний опис еластомерної композиції Термін "еластомерна композиція" означає один єдиний еластомер, в цьому випадку у вказаному еластомері присутні полісилоксанові ланки, які містять полі(алкіленоксид)ні групи. Згідно з іншим варіантом виконання еластомерна композиція може бути одержана з двох еластомерів, які утворюють сітчасту структуру, один всередині іншого. У цьому випадку перший еластомер включає полі(алкіленоксид)ні групи, так що полі(алкіленоксид)ні групи присутні у вказаному еластомері або у вигляді алкокси-кінцевих прищеплених груп полісилоксанових ланок, або у вигляді блоків, вказані прищеплені групи або блоки пов'язані з полісилоксановими ланками зв'язками кремній-вуглець. Полі(алкіленоксид)и можуть також бути присутніми у вигляді суміші вищезгаданих форм. Другим еластомером може бути еластомер на силоксановій основі, відповідним є еластомер на основі полі(диметилсилоксан)у. Можливо також, щоб вказаний другий еластомер включав полі(алкіленоксид)ні групи. Вказані полі(алкіленоксид)ні групи можуть також бути присутніми або у вигляді алкокси-кінцевих прищеплених груп полісилоксанових ланок, або у вигляді блоків, і зв'язуються з полі(диметилсилоксан)овими ланками зв'язками кремній-вуглець. Полі(алкіленоксид)и можуть також бути присутніми у вказаному еластомері у вигляді суміші вищезгаданих форм. Згідно з третім варіантом виконання еластомерна композиція може являти собою суміш, яка включає еластомер на основі силоксану, одержаний, наприклад, з ПДМС, і, щонайменше, один лінійний співполімер полісилоксану, що включає полі(алкіленоксид)ні групи. У цьому випадку полі(алкіленоксид)ні групи присутні у вказаному полімері або у вигляді алкокси-кінцевих прищеплених груп полісилоксанових ланок, або у вигляді блоків, вказані прищеплені групи або блоки пов'язані з полісилоксановими ланками зв'язками кремній-вуглець. Полі(алкіленоксид)ні групи можуть, звичайно, також бути присутніми в полімері вигляді суміші згаданих форм. За даним варіантом виконання еластомер на основі силоксану може також включати полі(алкіленоксид)ні групи, в цьому випадку ці полі(алкіленоксид)ні групи присутні в еластомері або у вигляді алкокси-кінцевих прищеплених груп полісилоксанових ланок, або у вигляді блоків, вказані блоки або прищеплені групи пов'язані з полісилоксановими ланками зв'язками кремній-вуглець. Полі(алкіленоксид)ні групи можуть також бути присутніми в полімері у вигляді суміші згаданих форм. Звичайно, еластомерна композиція може також бути одержана з двох еластомерів, утворюючих сітчасту структуру, один всередині іншого, як указано вище, і, щонайменше, одного лінійного співполімеру полісилоксану, який включає полі(алкіленоксид)ні групи. Відповідними полі(алкіленоксид)ними групами еластомерної композиції можуть бути, наприклад, полі(етиленоксид)ні групи (ПЕО групи). Переважно полісилоксановими ланками еластомерної композиції є групи, що мають формулу -(SiR'R"O)qSiR'R"-, де деякі із замісників R' і R" означають - вільні групи, які є однаковими або різними і означають нижчу алкільну групу або фенільну групу, в цьому випадку вказані алкільні або фенільні групи можуть бути заміщеними або незаміщеними, або алкокси-кінцеві полі(алкіленоксид)ні групи, що мають формулу R3-O-(CRH-CH2-O)m-aIk, де alk означає нижчу алкільну групу, прийнятно -метил, R означає водень або нижчий алкіл, m дорівнює 1...30 і R3 означає лінійну або розгалужену С2-С6-алкіленову групу, зв'язки, утворені воднем або алкенільними групами з іншими полімерними ланцюгами в еластомері, і необов'язково, групи, які не прореагували, такі як водень, вініл або вініл-кінцевий алкеніл, і q дорівнює 1...3000. Термін "нижчий алкіл" означає в описі, і звичайно в описі еластомерної композиції, С1-С6-алкільні групи. Вищезгадані вільні R' і R" групи відповідно означають нижчу алкільну групу, переважно метил. Термін "полі(алкіленоксид)на група" означає, що вказана група включає, щонайменше, дві простих алкілефірні групи, послідовно сполучених одна з одною. Згідно з переважним варіантом виконання полі(алкіленоксид)ні групи присутні в еластомері у формі полі(алкіленоксид)них блоків, що мають формулу -(CH2)yO(CRHCH2O)m(CH2)y- або - CH2CR1HCOO (CRHCH2O)mCOCR1HCH2-, де R означає водень, нижчий алкіл або феніл, R1 означає водень або нижчий алкіл, у дорівнює 2...6 і m означає 1...30. Відповідно до вимог еластомерна композиція містить наповнювач, такий як двоокис кремнію, з тією метою, щоб мембрана придбала достатню міцність. Слово "мембрана" має те ж значення, що плівка. Загальний опис способу одержання еластомерної композиції. Згідно з переважним способом виконання новий еластомер одержують шляхом зшивання, в присутності каталізатора, вініл-функціонального полімерного компонента і гідрид-функціонального силоксанового компонента. Під зшиванням мають на увазі реакцію приєднання гідрид-функціонального силоксанового компонента за подвійним вуглець-вуглецевим зв'язком вініл-функціонального полімерного компонента. Згідно з іншим способом виконання новий еластомер одержують шляхом зшивання полімеру в присутності пероксидного каталізатора. У цьому випадку вінільна і метильна групи взаємодіють одна з одною, утворюючи вуглець-вуглецевий зв'язок. Поперечний зв'язок може також утворюватися між двома метальними групами або між двома вінільними групами. Для зшивання кількість компонентів переважно вибирають так, щоб співвідношення молярних кількостей реакційноздатних гідридів і реакційноздатних подвійних зв'язків дорівнювало, щонайменше, 1. Вініл-функціональним полімерним компонентом може бути a) вініл-функціональний полісилоксан, що має формулу R'-SiR"R'O(SiR'R"O)rSiR'R"R', де R' і R" є однаковими або різними і означають нижчу алкільну групу або фенільну групу, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною і деякі із замісників для R' і/або R" заміщені вінільними групами, і г дорівнює 1...27000, або b) алкеніл-кінцевий блокспівполімер на основі полісилоксану, що має формулу Т(АВ)xАТ (І), де А=-(SiR'R"O)qSiR'R"-, де R' і R" є однаковими або різними і означають нижчу алкільну групу або феніл, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною; В означає полі(алкіленоксид), що має формулу - R3O(CRHCH2O)mR4- або - CH2CR1HCOO (CRHCH2O)mCOCR1HCH2-, і Τ означає R11O(CRHCH2O)mR3- або CH2=CR1COO (CRHCH2O) mCOCR1HCH2де R означає водень або нижчу алкільну групу або феніл, R1 означає водень або нижчу алкільну, R3 і R4 є однаковими або різними і означають лінійні або розгалужені С2-С6-алкіленові групи, R11 означає лінійну або розгалужену С 2-С6-алкенільну групу, m дорівнює 1...30, q дорівнює 1...3000 і х дорівнює 0...100, або c) вініл-функціональний полісилоксановий статистичний або блоковий співполімер, що має формулу R'-SiR'R"O(SiR'R"O)r(SiR'R"O)pSiR'R"-R', де в першій структурній ланці R' і R" є однаковими або різними і означають нижчу алкільну групу або фенільну групу, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною, і деякі із замісників для R' і/або R" заміщені вінільними групами, і r дорівнює 1...27000, і де у другій структурній ланці R' означає нижчу алкільну групу або алкокси-кінцеву полі(алкіленоксид)ну групу, що має формулу - R3-O-(CRH-CH2-O)m-alk, де alk означає нижчу алкільну групу, прийнятно -метил, R означає водень або нижчу алкільну групу, R3 означає лінійний або розгалужений С2-С6-алкілен і m дорівнює 1...30, або R' означає фенільну групу, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною, і R" означає нижчу алкільну або фенільну групу, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною, ρ дорівнює 1...5000, або d) a,w - діалкенілполі(алкіленоксид), що має формулу R11-O-(CRHCH2O)m-R12, де R11 і R12 означають однакові або різні лінійні або розгалужені С 2-С6-алкенільні групи, R означає водень або нижчий алкіл і m дорівнює 1...30, або e) суміш з, щонайменше, двох вищезгаданих компонентів a)-d). Потрібно зазначити, що якщо формула вініл-функціонального полісилоксанового співполімеру, згідно з приведеним вище описом, R'-SiR'R"O(SiR'R"O)r(SiR'R"O)pSiR'R"-R', то ця формула є різновидом загальної формули, в якому блоки, наступні один за одним в круглих дужках, можуть знаходиться в будь-якому порядку один відносно одного. Крім того, переважно, щоб як вінільна група, так і вищезгадана алкокси-кінцева полі(алкіленоксид)на група не були пов'язані з одним і тим же атомом Si. Гідрид-функціональним компонентом може бути a) гідрид-функціональний силоксан, який може бути лінійним, в формі зірки, розгалуженим або циклічним, або b) гідрид-кінцевий блокспівполімер на основі сил океану, що має формулу Τ(ΒΑ)XΒΤ (ll), де Τ=H-SiR'R"O(SiR'R"O)qSiR'R"-, A=-SiR'R"O(SiR'R"O)qSiR'R"-, де R' і R" є однаковими або різними і означають нижчу алкільну групу або фенільну групу, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною; В означає полі(алкіленоксид), що має формулу - R3-O(CRHCH2O)mR4- або - CH2CR1HCOO (CRHCH2O)mCOCR1HCH2-, де R означає водень, нижчий алкіл або феніл, R1 означає водень або нижчий алкіл, R3 і R4 є однаковими або різними і означають лінійні або розгалужені С2-С6-алкільні групи, m дорівнює 1...30, q дорівнює 1...3000 і x дорівнює 0...100, або с) суміш вищезгаданих компонентів а) і b). Згідно з одним з варіантів виконання гідрид-функціональний силоксановий співполімер може бути лінійним, в такому випадку його формула буде R'-SiR'R"O(SiR'R"O)rSiR'R"R', де R' і R" є однаковими або різними і означають нижчу алкільну групу або фенільну групу, в цьому випадку вказана алкільна або фенільна група може бути заміщеною або незаміщеною, і де деякі із замісників для R' і/або R" заміщені воднем і r дорівнює 1...27000. Вініл-функціональний полімерний компонент може містити наповнювач, підходить двоокис кремнію. Як каталізатор, що використовується для зшивання, підходить каталізатор з благородних металів, частіше за все платиновий комплекс в спирті, ксилолі, дивінілсил океані або циклічному вінілсилоксані. Особливо відповідним каталізатором є Pt (0)-дивінілтетраметилдисилоксановий комплекс. Еластомерну композицію, виготовлену з двох еластомерів, одержують таким чином, що спочатку формують перший еластомер, після чого другий еластомер одержують зшиванням в присутності першого еластомеру. За рахунок цього другий еластомер проникає крізь перший еластомер. Еластомерну композицію, яка включає еластомер і лінійний полімер, одержують, наприклад, змішуванням вініл-функціонального полімерного компонента, гідриду-функціонального компонента і полімеру, який має вінільну або гідридну групи. При зшиванні вініл-функціональний полімерний компонент і гідридфункціональний компонент утворюють еластомер, але полімерний компонент, який не містить вказаних функціональних груп, не бере участі в реакції зшивання і залишається, в не зшитій формі, всередині еластомеру. Різні типи пристроїв Пристроєм може служити будь-який пристрій, відповідний для доставки активного агента з регульованою швидкістю протягом тривалого періоду часу. Так, пристрій може розрізнюватися на зовнішній вигляд і форми для введення активного агента з регульованими швидкостями до різних ділянок тіла. Винахід включає зовнішні і внутрішні пристрої для доставки лікарського засобу, такі як трансдермальні пластири, імплантати для вивільнення терапевтично активного агента в тканині тіла, інтоавагінальні кільця, інтрацервікальні і внутрішньоматочні пристрої. Згідно з переважним варіантом виконання пристрій є імплантатом для підшкірного застосування, інтравагінальним кільцем або внутрішньоматочним пристроєм (ВМП). Згідно з найбільш переважними варіантами виконання пристрій є імплантатом для підшкірного застосування або внутрішньоматочним пристроєм. Конструкція серцевини Серцевина пристрою може складатися з активного антипрогестину як такого, наприклад, в рідкій або кристалічній формі, необов'язково, в поєднанні з іншими терапевтично активними агентами. Альтернативно, серцевина може складатися з активного агента або агентів в суміші з фармацевтично прийнятними наповнювачами. Переважно, серцевина є еластомерною матрицею, в якій диспергований лікарський засіб. Згідно з особливо переважним варіантом виконання серцевину виготовляють із еластомерної композиції на основі силоксану, що включає, щонайменше, один еластомер і, можливо, незшитий полімер. Еластомерна композиція включає полі(алкіленоксид)ні групи, де полі(алкіленоксид)ні групи присутні в еластомері або полімері алкокси-кінцевих прищеплених груп полісилоксанових ланок або у вигляді блоків, вказані прищеплені групи або блоки сполучені з полісилокеановими ланками зв'язками кремній-вуглець. Еластомерна композиція може також бути сумішшю вказаних форм. Незважаючи на те, що пристрій, наприклад імплантат, може бути серцевиною, яка складається з еластомерної матриці з активним агентом (агентами) диспергованими в ній, серцевина заздалегідь вміщена в мембрану. Мембрана звичайно виготовляється з еластомеру. Відповідно до переважного варіанту втілення винаходу, мембрану також виготовляють з еластомерної композиції на основі силоксану, що включає щонайменше один еластомер і можливо незшитий полімер. Еластомерна композиція включає полі(алкіленоксид)ні групи, в яких полі(алкіленоксид)ні групи присутні в еластомері або полімері як алкокси-кінцеві прищеплені групи на полісилоксанових ланках, або у вигляді блоків, вказані прищеплені групи або блоки пов'язані з полісилоксановими ланками зв'язками кремній-вуглець. Еластомерна композиція може також бути сумішшю вищезгаданих форм. Відповідно до іншого альтернативного варіанту матриця може бути виготовлена з вищезгаданої еластомерної композиції, тоді як мембрану одержують з нормального ПДМС (тобто ПДМС, того, що не містить полі(алкіленоксид)). Альтернативно, мембрана може бути одержана з вищезгаданої еластомерної композиції, тоді як матрицю виготовляють з нормального ПДМС. Виготовлення імплантатів Імплантати за даним винаходом можуть бути одержані за стандартними методиками. Терапевтично активний агент змішують з матричним полімером серцевини, таким як ПДМС або компонентами, утворюючими еластомерну композицію, такими як указано вище, додають необхідну форму шляхом пресування, лиття, екструзії або іншими відповідними способами. Мембранний шар може бути нанесений на серцевину із застосуванням відомих способів, таких як механічне натягнення, набухання або занурення. Посилання можуть бути зроблені на патенти США: 3832252, 3854480 і 4957119. Особливо відповідний спосіб одержання імплантатів описаний в фінському патенті FI 97947. Вказаний патент описує технологію екструзії, за якою заздалегідь одержані стрижні, що містять активний інгредієнт, покривають зовнішньою мембраною. Після кожного такого стрижня слідує, наприклад, інший стрижень, що не містить ніякого активного інгредієнта. Одержану нитку ріжуть на стрижні, що не містять активного агента. При такому способі відсутня необхідність в спеціальному запаюванні кінців імплантату. Внутрішньоматочні і інтрацервікальні пристрої Внутрішньоматочний пристрій може бути виготовлений за добре відомою технологією. Переважний внутрішньоматочний пристрій (ВМП), що широко застосовується, або інтрацервікальний пристрій, що має Тподібну форму, одержують з пластичного матеріалу, такого як поліетилен. Виріб складається з довгастого елемента (стрижня), що має на одному кінці поперечну деталь, що включає два крильці. Довгастий елемент і поперечна деталь утворюють, по суті, Т-подібний предмет при розміщенні пристрою в матці. Пристрій має приєднану нитку довжиною, достатньою для того, щоб висовуватися назовні з каналу шийки матки при розміщенні пристрою всередині матки. ВМПї, що вивільняють лікарські засоби, мають резервуар для накопичення лікарського засобу, розподілений навколо довгастого елемента. Вказаний лікарський резервуар переважно є матрицею, яка складається з еластомерної матриці з диспергованим в ній активним агентом (агентами). Переважно матриця взята в мембрану. Мембрану звичайно виготовляють з еластомеру. Лікарський резервуар, розташований навколо стрижня Т-подібної форми, може бути виготовлений як описаний вище імплантат. Альтернативно, матриця може бути спочатку нанесена на стрижень, після чого її покривають мембраною. Матриця і мембрана лікарського резервуара на ВМП можуть бути виготовлені з тих же еластомерів, що і вищезгадані імплантати. Лікарські засоби Як антипрогестинові сполуки, корисні за даним винаходом, можуть бути згадані сполуки, які конкурують, щонайменше, в деякій мірі, з прогестероном за відповідний йому рецептор, і які тому нейтралізують дію прогестерону на рецепторному рівні. Вказані сполуки можуть бути досить чистими антипрогестинами, тобто сполуками без якої-небудь суттєвої іншої гормональної активності. Ці сполуки можуть також в деякій мірі виявляти іншу гормональну активність, наприклад, антиандрогенну і/або антиглюкокортикоїдну активність. Відповідними для цілей даного винаходу є також сполуки з антипрогестиновими властивостями, які містять в собі деяку міру гестагенної активності і які характеризуються проміжними McPhail показниками між відповідними величинами для антипрогестинів без власної гестагенної активності і прогестинів. Відомо також, що сполуки з антипрогестиновими властивостями можуть за своєю суттю володіти деякою естрогенною активністю. Антипрогестинові сполуки, корисні за даним винаходом, можуть бути стероїдного і нестероїдного походження. Прикладами антипрогестинів, які можуть бути використані за даним винаходом, є наступні 11-бета-[(4-(Диметиламіно)феніл]-17-бета-гідрокси-17-альфа-(1-пропініл)-4,9-естрадієн-3-он (міфепристон) 11-бета-[(4-(Диметиламіно)феніл]-17-бета-гідрокси-17-альфа-(1-пропініл)-18-гомоестра-4,9-дієн-3-он 11-бета-[(4-(Диметиламіно)феніл]-17-бета-гідрокси-17-альфа-(1-пропініл)-17а-гомоестра-4, 9,16-трієн-3-он і інші відповідні сполуки, описані в патентах США 4386085, 4447424, 4519946 і 4634695; 11-бета-[(4-Диметиламіно)феніл]-17-альфа-гідрокси-17-бета-(3-гідроксипропіл)-13a-метилестра-4,9-дієн-3он (онапристон) і інші сполуки, описані в патенті США No.4780461 і ЕР 129499; (Z)-11-бета-[(4-диметиламіно)феніл)]-17-бета-гідрокси-17-альфа-(3-гідрокси-1-пропеніл) естра-4,9-дієн-3он (лілопристон) і інші сполуки, описаний в патенті США No. 4609651; 11-бета-(4-Ацетилфеніл)-17-бета-гідрокси-17-альфа-(1-пропініл)естра-4,9-дієн-3-он, (Z)-11-бета-(4-ацетилфеніл)-17-бета-гідрокси-17-альфа-(3-гідрокси-1-пропеніл)естра-4,9-дієн-3-он і інші сполуки, описані в патенті США 5089635 і ЕР 190759; 11-бета-(4-Метоксифеніл)-17-бета-гідрокси-17-альфа-етиніл-4,9-естрадієн-3-он і інші сполуки, описані в Steroids 37 (1981), 361-382; (Z)-11-бета-[(4-Диметиламіно)феніл)]-17-бета-гідрокси-17-альфа-(3-гідрокси-1-пропеніл)естр-4-ен-3-он і інші сполуки, описані в ЕР 404283 і США 5728689, також як 11-бета-арилестрен-похідні, описані наприклад, в патентах США 5843933 і 5843931 4-[17β-Метокси-17a-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)- оксим, 4-[17β-Гідрокси-17a-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)-оксим і інші сполуки, описані в патенті США 5693628 і ЕР 648778; 4-[17β-Метокси-17a-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)-[О(етиламіно)карбоніл]оксим, 4-[17β-Метокси-17a-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)-[О(етокси)карбоніл]оксим і інші сполуки, описані в патенті США 5576310 і ЕР 648779; 4-[17β-Метокси-17a-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)-[О(етилтіо)карбоніл]оксим, 4-[17β-Метокси-17a-(етоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)-[O(етилтіо)карбоніл]оксим, 4-[17β-Гідрокси-17a-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл]бензальдегід-1-(Е)-[О-(нпропілтіо)карбоніл]оксим і інші сполуки, описані в DE 19809845 і WO 99/45023; (Ζ)-6'-(4-ціанофеніл)-9,11a-дигідро-17-бета-гідрокси-17a-[4-(1-оксо-3-метилбутокси)-1-бутеніл]-4'Н-нафто[3',2',1';10,9,11]- естр-4-ен-3-он, (Ζ)-6'-(4-ціанофеніл)-9,11a-дигідро-17-бета-гідрокси-17a-[3-(1-оксо-3-метилбутокси)-1-пропеніл]-4'Н-нафто[3',2',1';10,9,11]-естра-4,15-дієн-3-он і інші сполуки, описані в DE 19652408 і W098/24803, також як в DE 4434488, DE 4216003 і DE 4216004; (Ζ)-6'-(4-ціанофеніл)-9,11a-дигідро-17-бета-гідрокси-17a-(3-гідрокси-1-пропеніл)-4'Н-нафто-[3',2',1':10,9,11] - естра-4,15-дієн-3-он, (Ζ)-6'-(3-піридиніл)-9,11a-дигідро-17-бета-гідрокси-17a-(3-гідрокси-1-пропеніл)-4'Н-нафто-[3',2',1':10,9,11]естра-4,15-дієн-3-он, 11 β-(4-ацетилфеніл)-17β-гідрокси-17a-(1,1,2,2,2-пентафторетил)естра-4,9-дієн-3-он, 6'-(Ацетилокси)-9, 11a-дигідро-17β-гідрокси-17a-(1,1,2,2,2-пентафторетил)-4'H-нафт-[3',2',1':10,9,11]-естр4-ен-3-он, 9,11α-Дигідро-17β-гідрокси-6'-(гідроксиметил)-17α-(1,1,2,2,2-пентафторетил)-4'Н-нафт-[3',2',1':10,9,11]естр-4-ен-3-он і інші сполуки, описані в WO 98/34947; 11-бета-(4-Ацетилфеніл)-19,24-динор-17,23-епокси-17-альфа-хола-4,9,20-трієн-3-он, 11-бета-(4-Метоксифеніл)-19,24- динор-17,23-епокси-17-альфа-хола-4,9,20-трієн-3-он і інші сполуки, описані в патенті США 5292878; (Z)-11-бета, 19-[4-(3-Піридиніл)-о-фенілен)-17-бета-гідрокси-17a-[3-гідрокси-1-пропеніл]-4-андростен-3-он, (Z)-11-бета, 19-[4-(4-Ціанофеніл-о-фенілен)]-17-бета-гідрокси-17a-[3-гідрокси-1-пропеніл]-4-андростен-3-он і інші сполуки, описані в WO 93/23020 і США 5439913; 11-бета-[4-(1-метилетеніл) феніл]-17a-гідрокси-17-бета-(3-гідроксипропіл)-13a-естра-4,9-дієн-3-он, 11-бета-[4-(3-Фураніл) феніл]-17a-гідрокси-17-бета-(3-гідроксипропіл)-13a-естра-4,9-дієн-3-он і інші сполуки, описані в ЕР 349481 і США 5446036; 4', 5'-Дигідро-11-бета-[4-(диметиламіно)феніл]-6-бета-метилспіро[естра-4,9-дієн-17-бета, 2'(3'Н)-фуран]-3он, 4', 5'-Дигідро-11-бета-[4-(диметиламіно)феніл]-7-бета-метилспіро[естра-4, 9-дієн-17-бета, 2' (3Н)-фуран]-3он і інші сполуки, описані в патенті США 4921845 і ЕР 321010; 4-бета, 17a-Диметил-17-бета-гідрокси-3-оксо-4a, 5-епокси-5a-андростан-2a-карбонітрил 7a-[9-(4,4,5,5,5- Пентафторпентіл)сульфініл]ноніл]естра-1,3,5 (10)-трієн-3,17-бета-діол Додатковими прикладами лікарських засобів є 11-бета-арилестрадієни, описані, наприклад, в патентах США 4829060, 4814327 і 5089488; 11-бета-арил-4,9-гонадієни і 11-бета-арил-13-алкіл-4,9-гонадієни, описані, наприклад, в патентах США 5739125; 5407928 і 5273971. 11-бета-арил-6-алкіл-(або алкеніл-, або алкініл-) стероїди описані, наприклад, в ЕР 289073; 10-бета, 11-бета-мостикові стероїди описані, наприклад, в патенті США 5093507; 11-бета-арил-14-бета-стероїди описані, наприклад, в патенті США 5244886 і ЕР 277676; 19,11- бета-місточкові стероїди описані, наприклад, в патентах США 5095129, 5446178, 5478956, 5232915, ЕР 559690 і ЕР 283428; Як приклади нестероїдних сполук можуть бути згадані 1-арилсульфоніл-, арилкарбоніл- і 1-арилфосфоніл-3-феніл-1,4,5,6-тетрагідропіридазини, такі як 3-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)-1-(4-йодбензолсульфоніл)-1, 4, 5, 6-тетрагідропіридазин; (R,S)-3-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)-1-(4-йодбензолсульфоніл)-6-метил-1,4,5,6-тетрагідропіридазин; 3(3,4-дихлорфеніл)-1-(3,5-дихлорбензоїл)-1,4,5,6-тетрагідропіридазин; 3-(3,4-дихлорфеніл)-1-(2,5-дихлорбензолсульфоніл)-1,4,5,6- тетрагідро-піридазин і інші сполуки, описані в патенті США 5684151: 1-Арилсульфоніл-, арилкарбоніл- і арилтіокарбоніл- піридазино-похідні, такі як 7,8-Дібром-3,4-діазо-1,2,3,10,10а-гексагідро-3-(4-йодбензолсульфоніл)фенантрен, 7-Хлор-3, 4-діазо-1,2,3,9,10,10а-гексагідро-3-(2,5-дихлорбензолсульфоніл)фенантрен і інші сполуки, описані в патенті США 5753655; нестероїдні сполуки, що є модуляторами (тобто, агоністами і антагоністами) стероїдних рецепторів, такі як 1,2-дигідро-[1,2-g] - хінолін-похідні 1,2-дигідрохромено-[3,4f] - хінолін-похідні і сполуки, описані в патентах США 5688808, 5693646, 5693647, 5696127, 5696130 і 5696133. Найбільш переважними є ті сполуки, назви яких приведені вище. Характерні захворювання або стани, що підлягають лікуванню сполуками, що володіють антипрогестиновими властивостями: Сполуки формули І в WO 98/34947 є конкуруючими антагоністами прогестерону, перешкоджаючими скріпленню прогестерону з рецептором. У той же час інші ендокринні побічні ефекти, такі як, наприклад, андроген-естроген- або антиглюкокортикоїдальна активність, не існують або мінімальні. Сполуки можуть бути використані для попередження вагітності, для лікування гормональних порушень, для стимуляції менструального циклу і початку родів. Іншим свідченням є гармонозамісна терапія гормонів (WO-A 94/18983), зняття болю, пов'язаного з дисменореєю, ендометріозом (ЕР-А 0 266 303), а також лікування міом. Сполуки, описані даним винаходом, корисні також для лікування гормонально залежних карцином. Крім того, в комбінації з іншими активними речовинами, такими як антиестрогени, сполуки, описані даним винаходом, можуть бути використані для лікування гормонально залежних пухлин (ЕР-А 0 310 542) і для контрацепції (WO 96/19997). Не обмежуючи об'єм даного винаходу нижчеперерахованими антиестрогенами можуть бути, наприклад, тамоксифен, ІСІ 182.780, антиестрогени, описані в РСТ/ЕР97/04517, і інгібітори ароматази, такі як фадрозол, форместан, летрозол, анастрозол або атаместан, або будь-яка інша терапевтично активна речовина з антиестрогенними властивостями. Багато які антипрогестинові сполуки також корисні для профілактики або лікування остеопорозу. Антипрогестини, об'єднані, наприклад, з аналогом гормону, що вивільняє гонадотропін, можуть бути використані для лікування оваріального естрогензалежного стану, такого як ендометріоз, маточний лейоміомат (leiomyomata), PMS(передменструальний синдром) або DUB (дисфункціональна маточна кровотеча), спосіб не пов'язаний з швидкою втратою щільності кісток, як у разі одних GnRH аналогів (США 5681817). Антипрогестини в поєднанні з інгібіторами синтезу прогестерону корисні для лікування ендометріозу, дисменореї і гормонально залежних пухлин (наприклад, США 5795881). Антипрогестини в комбінації з естрогенами корисні в гормонозамінюючій терапії у жінок. Антипрогестини можуть також бути використані в поєднанні з іншими гормонами, прогестинами, мезопрогестинами або іншими терапевтично активними сполуками, такими як флутамід, гідроксифлутамід, простагландини, глюкокортикоїди і т.д. Необхідна доза антипрогестинових сполук відома з рівня техніки. Відповідний діапазон доз змінюється в залежності від конкретного стану, що вимагає лікування, важкості стану, тривалості лікування, способу введення і конкретної сполуки, що використовується. Як приклади можуть бути згадані: - сполуки за патентом США 5753655 для контрацепції, при менопаузі, ендометріозі, раку молочної залози, для синхронізації циклу, переривання вагітності, стимуляції родів або при остеопорозі, найбільш підходять для попередження вагітності і при остеопорозі: 1-500мг/кг/день, переважно 10-100мг/кг/день, - міфепристон (0,05-10мг/кг, переважно 0,5-5,0мг/кг/день), - сполуки за патентом США 5516769 для регулювання народжуваності, без запобігання овуляції: перорально, депо, 0,01-1мг, 0,05-0,5мг, - сполуки за патентом США 5439913 для контрацепції (за рахунок інгібування формування ендометріальних залоз і зростання епітелію, імплантація заплідненої яйцеклітини в матку виявляється неможливою, менше, ніж доза для інгібування овуляція і менше, ніж доза, що викликає аборт): 0,25-50 мг добова доза/імплантат, вагінальне кільце. Бажана добова доза лікарського засобу in vivo для певного лікування стану, що вимагається, для певного лікарського засобу і способу введення може бути досягнута за допомогою пристрою за даним винаходом, зокрема, варіюванням еластомерної композиції матриці або мембрани, або того і іншого, таким чином, що вона буде містити прийнятну кількість полі(алкіленоксид)них груп. Підвищення концентрації вказаних груп в пристрої посилює проникнення лікарського засобу. Крім кількості полі(алкіленоксид)них груп в еластомері інші параметри, такі як розмір і форма пристрою, завантаження лікарського засобу і т.д. впливають на добову дозу, що вивільняється з вказаного пристрою. Проведення деякого, не дуже складного експерименту знадобиться для знаходження найбільш відповідних параметрів для кожної комбінації. Описані далі приклади представляють необхідне керівництво для такого експерименту. Винахід розкритий нижче більш детально за допомогою прикладів. Приклади 1-10 описують одержання мембран, виготовлених з різних еластомерних композицій. Одержані еластомерні композиції різних типів (A-J). Більшість типів композицій одержана з різних композицій, які відрізняються один від одного за кількістю ПЕО. Еластомерні мембрани, представлені різними композиціями, досліджують на швидкості проникність для різних лікарських засобів. Одержані еластомерні композиції У описаних нижче еластомерних композиціях А-Η для зшивання, тобто для одержання сітчастої структури, використовують реакцію приєднання між вінільними групами і силілгідридними групами. Гідридфункціональний силоксановий полімер, що служить зшиваючим агентом, містить, щонайменше, дві Si-H групи, які взаємодіють з вуглець-вуглецевим подвійним зв'язком полімеру, що зшивається. Мембрани, виготовлені з еластомерних композицій 1 і J, одержують, використовуючи пероксид як каталізатор для зшивання, в цьому випадку вінільна і метильна групи взаємодіють, утворюючи вуглець-вуглецеві зв'язки. У всіх типах композицій, за винятком композиційних типів A, D, F і Н, спочатку одержують основну полімерну суміш, в цьому випадку всю з вінілвміщуючих полімерів і наповнювачів, або вінілвміщуючі полімери, що включають наповнювач, змішують разом. Як наповнювач використовують двоокис кремнію. Кожний з типів A, D, F і Η має тільки один вінілвміщуючий полімер, і, таким чином, вони самі є основними полімерами. Основну полімерну суміш ділять на дві порції І і II. Каталізатор додають до порції І, а зшиваючий агент і інгібітор до порції II. Порції І і II об'єднують безпосередньо перед зшиванням. Одержану суміш зшивають при температурі, яка вище температури розкладання інгібітора і при якій реакція зшивання протікає з необхідною швидкістю. Суміш може бути одержана з композицій також безпосередньо в одну стадію, в цьому випадку інгредієнти можуть бути додані в наступному порядку: вінілвміщуючі полімери, інгібітори, каталізатор і зшиваючий агент. Наступна таблиця представляє еластомерні мембрани різних композиційних типів і їх початкові компоненти. Таблиця 1 Тип композиції А В С D Ε F G Η I J Полімери, що містять вінільні групи в основній полімерній суміші Мультиблочний співполімер простого α,ωдивінілового ефіру полі(етиленоксид)полі(диметилсилоксан)у (ПЕО-(ПДМС-ПЕО)n) (ПЕО-(ПДМС-ПЕО)n) і силоксановий полімер, що містить наповнювач (ПЕО-(ПДМС-ПЕО)n), роздільно або разом з силоксановим полімером, що містить або не містить наповнювач Простий α,ω-дивініловий ефір полі(етиленоксид)у (ПЕОДИВІ) ПЕОДИВІ і силоксановий полімер, що містить або не з містить наповнювач Співполімер ПЕО-прищепленої диметилсилоксанметилвіиіл силоксан (прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО) Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО і силоксановий полімер, що не містить наповнювач Мультиблочний співполімер простий α,ω-діалілового ефіру полі(етиленоксид)-полі(диметилсилоксан)у (АПЕО-(ПДМС-АПЕО)n (ПЕО-(ПДМС-ПЕО)n) і силоксановий полімер, що не містить наповнювач Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, зоздільно або разом з силоксановим полімером, що містить або що не містить наповнювач Зшиваючий агент Гідрид-функціональний силоксан Гідрид-функціональний силоксан Мультиблочний співполімер α,δ-біс (диметилсилілгідрид)полі(диметилсилоксан)полі(етиленоксид) (ПДМС-(ПЕОПДМС)n), роздільно або разом з гідрид-функціональним силоксаном Гідрид-функціональний силоксан Гідрид-функціональний силоксан Гідрид-функціональний силоксан Гідрид-функціональний силоксан Гідрид-функціональний силоксан Пероксид Пероксид Приклад 1 Еластомерна мембрана, одержана з А типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: Простий α,ω-дивініловий ефір ПЕО - ПДМС блокспівполімер, де кількість ПЕО становить 27,0 масових % і вміст вінілу становить 0,186ммоль/м. Платиновий каталізатор Silopren U Katalysatoren Pt-D (Bayer AG), що має платина-силоксановий комплекс у вінілвміщуючій силоксановій матриці. Вміст платини 1 масовий %, і вміст вінілу становить 0,5ммоль/м. Зшиваючий агент, співполімер α,ω-ди (триметилсиліл)-диметилсилоксан-гідроксиметилсилоксан (DMS HMS - ДМС-ГМС), Silopren U Vernetzer 730 (Bayer AG), що має Si-Η вміст 7,1ммоль/г, молярну масу 2800г/моль і співвідношення групи ДМС з групою ГМС 1:1. Інгібітор, 1-етиніл-1-циклогексанол (ETCH, Aldrich), з температурою розкладання +40°С. ПЕО(-ПДМС-ПЕО)n, що використовується як початкова речовина, одержують таким чином: 50г безводного простого α,ω-дивінілового ефіру полі(етиленоксид)у (ПЕОДИВІ), що має молярну масу 268г/моль, зважують в тригорлій колбі. Крім того, 129,87г α,ω-біс(диметилсилілгідрид)полідиметилсилоксану (ПДМСДИГ, Мп=717г/моль) і 30 масових % толуолу, висушеного перегонкою, зважують в тій же колбі. Оскільки вінільні групи присутні в надлишку (3мольн.%) в реакційній суміші, вінільні групи в кінцевому продукті виходять на обох кінцях, що суттєво для подальшого зшивання. Реакційний розчин перемішують за допомогою магнітної мішалки при швидкості 200об./хв. і сухий кисень пропускають через розчин для запобігання дезактивації каталізатора. Реакційний розчин нагрівають до 50°С, після чого каталізатор (Рt(0)дивінілтетраметилдисилоксановий комплекс) додають до розчину через мембрану. Кількість платини, що дорівнює 30ч/млн., розрахована з кількості реагентів. Після чого полімеризацію контролюють за допомогою ІЧ до завершення взаємодії (зникнення Si-H піка при 2130см1), що займає приблизно 4год. Після закінчення полімеризації толуол відганяють з розчину, підіймаючи температуру до 65°С і знижуючи тиск до 5мбар за 1год. При одержанні еластомеру спочатку одержують дві суміші, порції І і II. Порція І містить ПЕО-(ПДМС-ПЕО)n і платиновий каталізатор. Порція Η містить зшиваючий агент і інгібітор. Порції І і II об'єднують, змішуючи безпосередньо перед зшиванням. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі в кінцевій суміші, що використовується для зшивання, наступні: Основний полімер, ПЕО(-ПДМС-ПЕО)n .94,87 масових % Платиновий каталізатор, 0,1 масових % Зшиваючий агент, 5,00 масових % Інгібітор, 0,03 масових %. Порцію І одержують, використовуючи камерний змішувач. 5,489г основного полімеру і 0,011г платинового каталізатора зважують в змішувальній камері. Інгредієнти перемішують, поки суміш не стане однорідною. Зшиваючий агент і інгібітор об'єднують перед тим, як змішувати з порцією II. Суміш із зшиваючого агента і інгібітора одержують зважуванням 0,059г ETCH і 9,941г Silopren U Vemetzer 730 в скляній посудині і перемішуванням суміші на водяній бані при +37°С до повного розчинення ETCH в зшиваючому агенті. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 0,59 масових %. Порцію II одержують, використовуючи камерний змішувач. Сорочку камерного змішувача охолоджують за рахунок циркуляції води при температурі нижче кімнатної, згодом температура підіймається за рахунок тертя, але не перевищує температури, відповідної температурі розкладання інгібітора. 4,947г ПЕО-ПДМС блокспівполімеру і 0,553г суміші зшиваючого агента і інгібітора зважують в змішувальній камері. Інгредієнти перемішують доти, поки суміш не стане однорідною. Порції І і II об'єднують безпосередньо перед зшиванням, додаючи 5 грам порції І і 5 грам порції II в змішувальну камеру камерного змішувача. Інгредієнти перемішують доти, поки суміш не стане однорідною. Суміш витягують і переносять у вакуум для видалення пухирців повітря. Зважують чотири порції суміші по 2г і послідовно здійснюють зшивання в гарячому пресі. Зважену суміш розміщують між двома FEP вивільняючими мембранами в центрі круглої металевої форми, що має товщину 0,4мм і внутрішній діаметр 8 див. Суміш разом з формами і FEP мембранами вміщують між двома стискаючими поверхнями гарячого преса, вказані поверхні заздалегідь нагріті до +115°С. Поверхні стискають разом і залишають стислими при тиску 200бар протягом 5 хвилин. Скидають тиск і мембрану залишають стверджуватись при кімнатній температурі на 24 години. Круглі зразки для випробування діаметром 22мм нарізають з мембран за допомогою штампу. Приклад 2 Еластомерна мембрана, одержана з В типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: ПЕО(-ПДМС-ПЕО)n, - такий же, як за прикладом 1, за тим винятком, що кількість ПЕО підвищена до 28,0 масових % і вініловий вміст - до 0,24ммоль/г за рахунок підвищення співвідношення ПЕОДИВІ в синтезі блокспівполімеру. Каталізатор, зшиваючий агент і інгібітор - ті ж, що за прикладом 1. Силоксановим полімером, що містить наповнювач, є співполімер диметилсилоксан-вінілметилсилоксан (ДМС-ВМС), що містить наповнювач з двоокису кремнію і що має молярну масу Мn=400.000г/моль. Вміст вінілу в суміші дорівнює 0,011ммоль/м. В полімер домішано 36 масових % двоокису кремнію і двоокис кремнію оброблена з поверхні α,ω-біс (диметилгідроксисиліл)полі(диметисилоксан)ом (М=520г/моль), який присутній в суміші в кількості 12 масових %. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: ПЕО(- ПДМС-ПЕО)n - 32,8 масових % ДМС-ВМС співполімер, що містить наповнювач з двоокису кремнію, 60,9 масових % Платиновий каталізатор, 0,1 масових % Зшиваючий агент, 6,19 масових % Інгібітор, 0,03 масових %. Спочатку одержують в камерному змішувачі основну полімерну суміш. 4,2 грами блокспівполімеру ПЕО(ПДМС-ПЕО)n і 7,8 грам співполімеру ДМС-ВМС, що містить наповнювач з двоокису кремнію, зважують в змішувальній камері. Інгредієнти перемішують, поки суміш не стане однорідною. Порцію І одержують за прикладом 1. Перед змішуванням з порцією II об'єднують зшиваючий агент і інгібітор, як указано в прикладі 1, за тим винятком, що ETCH зважують в кількості 0,048г і Silopren U Vernetzer 730 в кількості 9,952м. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 0,48 масових %. Порцію II одержують за прикладом 1, затим винятком, що основну полімерну суміш зважують в кількості 4,816 грам і суміш із зшиваючого агента і інгібітора - в кількості 0,684 грами. Порції І і II об'єднують, як в прикладі 1. Зважують чотири порції суміші по 2,1г і послідовно здійснюють зшивання в гарячому пресі, як в прикладі 1. Приклад 3 Еластомерна мембрана, одержана з С типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: ПЕО(- ПДМС-ПЕО)n, - такий же, як за прикладом 2. Каталізатор і інгібітор - ті ж, що в прикладах 1 і 2. Співполімер диметилсилоксан-вінілметилсилоксан (ДМС-ВМС), містить наповнювач з двоокису кремнію, такий же, як в прикладі 2. Зшиваючим агентом, що використовується, є співполімер ПДМС-(-ПЕО-ПДМС)n, що має Si-H вміст 0,26ммоль/г, і кількість ПЕО в ньому становить 23,6 масових %. Вказаний зшиваючий агент одержують таким чином: 40г безводного простою α,ω-дивінілового ефіру полі(етиленоксид)у (ПЕОДИВІ), що має молярну масу 246,3г/моль, зважують в тригорлій колбі. Крім того, 129,4г α,ω-біс(диметилсилілгідрид)полидиметил сил океану (ПДМСДИГ, Мn=717г/моль) і 30 масових % толуолу, висушеного перегонкою, зважують в тій же колбі. Оскільки диметилсилілгідридні групи присутні в надлишку (10мольн.%) в реакційній суміші, диметилсилілгідридні групи в кінцевому продукті виходять на обох кінцях. Реакційний розчин перемішують за допомогою магнітної мішалки з швидкістю 200об./хв. і сухий кисень пропускають через розчин для запобігання дезактивації каталізатора. Реакційний розчин нагрівають до 50°С, після чого каталізатор (Рt(0)дивінілтетраметилдисилоксановий комплекс) додають до розчину через мембрану. Кількість платини, що дорівнює 30ч/млн, розрахована з кількості реагентів. Після чого полімеризацію контролюють за допомогою 14 до завершення взаємодії (зникнення вінілового піка при 1600см1), що займає приблизно 4год. Після закінчення полімеризації толуол видаляють з розчину шляхом перегонки, підіймаючи температуру до 65°С і знижуючи тиск до 5мбар за 1 год. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: ПЕО(-ПДМС-ПЕО)n - 1,10 масових % ДМС-ВМС, що містить наповнювач з двоокису кремнію, 85,50 масових % Платиновий каталізатор, 0,10 масових % Зшиваючий агент, α,ω-біс(диметилсилілгідрид) ПЕО-ПДМС, 13,27 масових % Інгібітор, 0,03 масових %. Спочатку одержують в камерному змішувачі основну полімерну суміш. 0,15 грам блокспівполімеру простого α,ω-дивінілового ефіру ПЕО-ПДМС і 11,85 грам співполімеру ДМС-ВМС, що містить наповнювач з двоокису кремнію, зважують в змішувальній камері. Інгредієнти перемішують, поки суміш не стане однорідною. Порцію І одержують за прикладом 1. Перед змішуванням з порцією II об'єднання зшиваючого агента і інгібітора здійснюють, як указано в прикладі 1, за тим винятком, що ETCH зважують в кількості 0,022г і блокспівполімер ПДМС-(ПЕО-ПДМС)n - в кількості 9,978г, замість Vernetzer 730. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 0,22 масових %. Порцію II одержують за прикладом 1, за тим винятком, що основну полімерну суміш зважують в кількості 4,04 грами і суміш із зшиваючого агента і інгібітора - в кількості 1,46 грами. Порції І і II об'єднують, як в прикладі 1. Зважують чотири порції суміші по 2,1г і послідовно здійснюють зшивання в гарячому пресі, як в прикладі 1. Приклад 4 Еластомерна мембрана, одержана з D типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: Простий α,ω-дивініловий ефір полі(етиленоксид)у (ПЕОДИВІ) (простий поліетиленглікольдивініловий ефір, Aldrich, Mn=240г/моль). Кількість вінілу, встановлена титруванням, дорівнює 7,4ммоль/м. Каталізатор Gelest SIP 6831.0, комплекс платина-силоксан в ксилолі, вміст платини - 2,25 масових %. Зшиваючий агент і інгібітор - ті ж, що за прикладом 1. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: ПЕОДИВІ - 52,231 масових % Платиновий каталізатор, 0,045 масових % Зшиваючий агент, 47,694 масових % Інгібітор, 0,030 масових %. Спочатку одержують суміш зшиваючого агента і інгібітора, як в прикладі 1, за тим винятком, що інгібітор зважують в кількості 0,0063 грами і зшиваючий агент - в кількості 9,9937 грами. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 0,063 масових %. 5,2231 грам ПЕОДИВІ і 0,0045 грам платинового каталізатора змішують разом в скляній посудині. У вказану суміш вмішують 4,772 грами суміші зшиваючого агента і інгібітора. Зважують вісім порцій суміші по 0,8г в плоскодонних алюмінієвих формах, що мають діаметр 5см і що містять на дні FEP мембрану. Форми вміщують у вакуум при 100мбар і +115°С на 15 хвилин. З одержаного еластомеру нарізають випробувані зразки. Приклад 5 Еластомерна мембрана, одержана з Ε типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: ПЕОДИВІ, той же, що в прикладі 4. Співполімер ДМС-ВМС, той же, що в прикладі 2. Каталізатор, зшиваючий агент і інгібітор - ті ж, що за прикладом 1. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: ПЕОДИВІ, 11,37 масових % Співполімер ДМС-ВМС, 64,46 масових % Платиновий каталізатор, 0,1 масових % Зшиваючий агент, 24,03 масових % Інгібітор, 0,030 масових %. Спочатку одержують суміш зшиваючого агента і інгібітора, як в прикладі 1, за тим винятком, що інгібітор зважують в кількості 0,0125 грам і зшиваючого агента - в кількості 9,9875 грам. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 0,125 масових %. 1,138 грам ПЕОДИВІ і 6,446 грам співполімеру ДМС-ВМС змішують разом в камерному змішувачі. Додають 2,406 грам суміші зшиваючого агента і інгібітора і суміш перемішують до однорідності. Зважують чотири порції суміші по 2,1г і послідовно здійснюють зшивання в гарячому пресі, як в прикладі 1. Приклад 6 Еластомерна мембрана, одержана з F типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, що має вміст вінілу 0,0743ммоль/г і вміст ПЕО 1,28 масових %. Каталізатор, що зшиває агент і інгібітор - ті ж, що в композиції А. Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, що використовується, одержують таким чином: Зважують 600г октаметилциклотетрасилоксану (D4), 9,28г прищепленого співполімеру полі(диметилсилоксан)-полі(етиленоксид) (Gelest, DBE-821, що містить 80 масових % ПЕО), 6,18г диметилсилілкінцевого блокового ПДМС (end-blocker, Bayer Silo-pren U2) і 3,1г тетраметилтетравінілциклотетрасилоксану. Реактор заповнюють азотом, вносять зважені реактиви і починають перемішувати. Внутрішню температуру реактора підіймають до 135°С і до реакційного розчину додають каталізатор (силоксанолат калію, 0,9мл, 20ч/млн К+). В'язкість реакційного розчину починає різко зростати і через 1год. після додавання каталізатора можна дезактивувати каталізатор, підіймаючи на 15 хвилин тиск в реакторі до 2 бар за допомогою двоокису вуглецю. Після цього легкі циклічні сполуки (13 масових %) видаляють з реакційного розчину шляхом перегонки (10 мбар, 30хв., 135°С). Продукт: Мn=190.000г/моль. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: Основний полімер, прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, 96,10 масових % Платиновий каталізатор, 0,5 масових % Зшиваючий агент, 3,06 масових % Інгібітор, 0,34 масових %. Об'єднання зшиваючого агента і інгібітора здійснюють за прикладом 1, за тим винятком, що ETCH зважують в кількості 1,0г і Silopren U Vernetzer 730 – в кількості 9,0м. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 10 масових %. 9,61 грам прищепленого співполімеру ПДМС-ПЕО і 0,05 грам платинового каталізатора змішують разом. Додають 0,34 грами суміші зшиваючого агента і інгібітора і суміш перемішують до однорідності. Зважують чотири порції суміші по 2,1г і послідовно здійснюють зшивання в гарячому пресі, як в прикладі 1. Приклад 7 Еластомерна мембрана, одержана з G типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО - той же, що за прикладом 6. Співполімер ДМС-ВМС - той же, що за прикладом 2. Каталізатор, що зшиває агент і інгібітор - ті ж, що в прикладі 1. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, 26,75 масових % Співполімер ДМС-ВМС, 72,31 масових % Платиновий каталізатор, 0,10 масових % Зшиваючий агент, 0,81 масових % Інгібітор, 0,03 масових %. Об'єднання зшиваючого агента і інгібітора здійснюють за прикладом 1, за тим винятком, що ETCH зважують в кількості 0,36г і Silopren U Vernetzer 730 - в кількості 9,64м. Кількість інгібітора в суміші дорівнює 3,6 масових %. 2,675 грам прищепленого співполімеру ПДМС-ПЕО і 7,231 грам співполімеру ДМС-ВМС, що містить наповнювач, змішують разом. Додають 0,01 грам суміші зшиваючого агента і інгібітора і суміш перемішують до однорідності. Зважують чотири порції суміші по 2,1г і послідовно здійснюють зшивання в гарячому пресі, як в прикладі 1. Приклад 8 Еластомерна мембрана, одержана з Η типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: АПЕО-(-ПДМС-АПЕО)n, де кількість ПЕО дорівнює 10,3 масових % і вміст вінілу 0,063ммоль/м. Каталізатор - той же, що в прикладі 4. Інгібітор - той же, що в прикладі 1. Зшиваючим агентом є співполімер ДМС-ГМС, який містить 22,5 масових % метилгідридсилоксанових груп (Gelest). АПЕО-(-ПДМС-АПЕО)n, що використовується, одержують таким чином: Зважують в тригорлій колбі безводний α,ω-діаліл-полі(етиленоксид) (PEODIAL-ПЕОДІАЛ), що має молярну масу 520г/моль і одержаний адаптацією методики, описаною в публікації Mei-Hui, Yang, Laing-Jong, Li, and Tsang-Feng, Ho, Synthesis and Characterization of polymethylsiloxane/poly(ethylene glycol)monomethyl ether copolymers, J.Ch. Colloid & Interface Soc. 3(17), 1994, 19-28 і α,ω-біс(диметилсилілгідрид)-полі (диметилсилоксан) (PDMSDIH - ПДМСДИГ, Mn=6000г/моль). Маса ПЕОДІАЛ дорівнює 1,38г (Мn=520г/моль, 5,28ммоль алільних груп) і маса ПДМСДИГ - 12г (4,8ммоль гідридних груп), кількість алільних груп на 10% більше, ніж гідридних груп. Це гарантує одержання α,ω-діаліл-кінцевого блокового кінцевого продукту. Крім того, в реакційній колбі зважують толуол в кількості 45 масових % (7,2г). Реакційну суміш перемішують за допомогою магнітної мішалки при швидкості 200об./хв. і сухий кисень пропускають через розчин для запобігання дезактивації каталізатора. Температуру реакційної суміші підіймають до 60°С. Після чого каталізатор (Рt(0)-дивінілтетраметилдисилоксановий комплекс) додають до реакційного розчину через мембрану, обережно, по одній краплі за раз. Кількість платини, яка дорівнює 50ч/млн, розрахована з кількості реагентів. Полімеризації дають протікати приблизно протягом 6год., після чого завершення полімеризації контролюють за допомогою 14 (зникнення Si-H піка при 2130см-1). Для видалення толуолу шляхом перегонки температуру підіймають до 65°С і тиск знижують до 5мбар за 30хв. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: АПЕО-(-ПМДС-АПЕО)n, 94,68 масових % Платиновий каталізатор, 0,5 масових % Зшиваючий агент, 4,7 масових % Інгібітор, 0,12 масових %. 3,0 грам АПЕО-(-ПМДС-АПЕО)n, 0,0158 грам каталізатора, 0,0038г інгібітора і 0,1489г зшиваючого агента змішують разом. Пухирці повітря видаляють з суміші і суміш зшивають в гарячому пресі при 110°С протягом 15 хвилин і стверджують при 110°С протягом 15 хвилин. Приклад 9 Еластомерна мембрана, одержана з І типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомерної мембрани: ПЕО-(-ПДМС-ПЕО)n, де кількість ПЕО дорівнює 5,0 масових % і вміст вінілу 0,04ммоль/м. Співполімер ДМС-ВМС, що містить наповнювач з двоокису кремнію, такий же, що в прикладі 2. Дихлорбензоїлпероксид (Perkadox PD50 S). ПЕО-(-ПДМС-ПЕО)n, що використовується, одержують таким чином: Зважують в тригорлій колбі 0,528г безводного простого α,ω-дивінілового ефіру полі(етиленоксид)у (ПЕОДИВІ), що має молярну масу 240г/моль, В тій же колбі зважують 10г α,ωбіс(диметилсилілгідрид)полі(диметилсилоксан)у (ПДМСДИГ), що має молярну масу 6000 г/моль. ПДМСДИГ містить гідридні групи в кількості 0,04 масових %, і тому кількість гідридних груп в 10 грамах дорівнює 4ммоль і кількість вінільних груп в ПЕОДИВІ дорівнює 4,4ммоль. Оскільки вінільні групи присутні в надлишку (10мольн.%) в реакційній суміші, вінільні групи одержують на обох кінцях кінцевого продукту, що суттєво для подальшого зшивання. Крім того, для полегшення змішування і для запобігання реакційної суміші від дуже енергійного осадження до реакційної суміші додають толуол, висушений шляхом перегонки, так, щоб частка толуолу становила 30 масових % (4,5г). Реакційний розчин перемішують за допомогою магнітної мішалки при швидкості 200 об./хв. і сухий кисень пропускають через розчин; що оберігає каталізатор від перетворення в металеву форму і таким чином запобігає дезактивації каталізатора. Реакційний розчин нагрівають до 50°С, після чого каталізатор (Рt(0)-дивінілтетраметилдисилоксановий комплекс) додають до суміші через мембрану. Кількість платини, рівне 50ч/млн, розрахована з кількості реагентів. Каталізатор додають краплями, уникаючи таким чином виникнення гарячих ділянок. Після додавання каталізатора взаємодії дають протікати протягом 2год. Після чого завершення полімеризації контролюють за допомогою 14 (зникнення Si-H піка при 2130см-1). Після закінчення полімеризації реакційну суміш нагрівають до 65°С і толуол видаляють вакуумною перегонкою (5мбар) протягом 30хв. Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: ПЕО-(-ПДМС-ПЕО)„, 4,9 масових % Співполімер ДМС-ВМС з наповнювачем з двоокису кремнію, 93, масових % Дихлорбензоїлпероксид (Perkadox PD50 S), 1,2 масових %. 0,5 грам ПЕО-(-ПДМС-ПЕО)n і 9,5г співполімеру ДМС-ВМС з наповнювачем змішують разом. 0,12г перекисного каталізатора змішують з гомогенною сумішшю і суміш нагрівають при температурі +115°С і тиску 200бар протягом 5 хвилин і стверджують при +150°С 2 години. Приклад 10 Еластомерна мембрана, одержана з J типу композиції. Інгредієнти, що використовуються для одержання еластомеру: Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, той же, що в прикладі 6. Діхлорбензоїлпероксид (Perkadox PD50 S). Кількості інгредієнтів в композиційному прикладі наступні: Прищеплений співполімер ПДМС-ПЕО, 98,8 масових % Дихлорбензоїлпероксид Perkadox PD50 S, 1,2 масових %. 10 грам прищепленого співполімеру ПДМС-ПЕО і 0,12 грам Perkadox PD50 S змішують разом. Суміш стверджують при температурі +15°С і тиску 200 бар протягом 5 хвилин і структурують при +150°С 2 години. Наступні приклади 11-15 демонструють різні пристрої для вивільнення антипрогестинів. Вказані приклади демонструють модифіковане вивільнення лікарського засобу з різних еластомерних матриць і мембран. У вказаних препаративних прикладах використовують еластомери з різних типів композицій (АС, Ε і G) і співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану в присутності або відсутності наповнювача з двоокису кремнію. Приклад 11 Імплантати, описані в даному прикладі, а також в прикладі 13, складаються з трьох частин: серцевини з лікарським засобом в полімерній матриці, мембрани, що покриває серцевину, і заглушок з кремнійорганічного клею. а) імплантат на основі нової еластомерної композиції, що містить антипрогестин Даний імплантат містить два різних типи еластомерної композиції (В і Е) і співполімер диметилсилоксану і вінілметилсилоксану. Вказаний імплантат відповідає пристрою 2 на фігурі 1. Мембрана: 26 частин В типу еластомерної композиції, 71 частина співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану з наповнювачем з двоокису кремнію, 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок), 0,03 частин інгібітора (етинілциклогексанолу) і приблизно 2 частини зшиваючого агента з співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану змішують у 2-вальцьовому млині. Суміш піддають екструзії, додаючи трубкоподібну форму, з товщиною стінок 0,2мм, і стверджують шляхом нагрівання. Серцевина: 29 частин Ε типу еластомерної композиції, 29 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок), 0,02 частини інгібітора (етинілциклогексанолу) і приблизно 2,4 частини зшиваючого агента з співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану змішують у 2-вальцьовому млині і додають 39 частий антипрогестину, позначеного як сполука 4 в приведеній нижче таблиці 2. Суміш відливають в PTFE-покриту стальну форму, яку нагрівають при +115°С протягом 30 хвилин. Серцевини витягують, охолоджують і нарізають до необхідної довжини (5мм). Одержання імплантату: У мембранні трубки (довжиною 50мм), набряклі в циклогексані, вставляють серцевини. Циклогексану дають випаруватися і кінці запечатують кремнійорганічним клеєм. Через 24 години кінці обрізають, залишаючи 2мм заглушки. b) імплантат на основі нової еластомерної композиції, що містить антипрогестин Даний імплантат подібний описаному вище в а) за тим винятком, що довжина серцевини дорівнює 13мм. Вказаний імплантат відповідає пристрою 3 на фігурі 1. c) імплантат, заснований на використанні ПДМС, що містить антипрогестин Мембрана: Силіконова мембрана відповідає мембрані, що промислово випускасться з полі(диметилсилоксан)у з наповнювачем з двоокису кремнію, і одержана таким чином: 99 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану з наповнювачем з двоокису кремнію, 10 ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок) і 0,03 частини інгібітора (етинілциклогексанолу) і приблизно 0,6 частин зшивача з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану змішують у 2-вальцьовому млині. Суміш екструдують, додаючи трубкоподібну форму, з товщиною стінок 0,2мм, і стверджують в печі (при струшуванні) (shockoven). Мембрану в формі трубки нарізають на шматки по 50мм. Серцевина: 59,3 частини співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, що промислово випускається, 0,4 частини зшиваючого агента з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану, 0,02 частини інгібітора (етинілциклогексанолу) і 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок) у вінілметилсилоксані змішують в 2-камерному змішувачі. Додають 40 частин антипрогестину, позначеного як сполука 4 в приведеній нижче таблиці 2, і суміш перемішують в 2-камерному змішувачі. Суміш відливають в PTFE-покриту стальну форму, яку нагрівають при +115°С протягом 30 хвилин. Серцевини витягують, охолоджують і нарізають до необхідної довжини (5мм). Одержання імплантату: У мембранні трубки (довжиною 50мм), набряклі в циклогексані, вставляють серцевини. Циклогексану дають випаруватися і кінці запечатують кремнійорганічним клеєм. Через 24 години кінці обрізають, залишаючи 2мм заглушки. Даний імплантат відповідає пристрою 1 на фігурі 1. Приклад 12 Внутрішньоматочний пристрій (ВМП), описаний в даному прикладі і в прикладах 14 і 15, складається з трьох частин: серцевини з лікарським засобом в полімерній матриці, мембрани, що покриває серцевину, і Тподібного виробу з поліетилену, на який наносять серцевину, оточену мембраною. а) ВМП на основі нової еластомерної композиції, що містить антипрогестин ВМП містить два різних типи еластомерної композиції (В, Е) і співполімер диметилсилоксану і вінілметилсилоксану. Вказаний імплантат відповідає пристрою 5 на фігурі 2. Мембрана: Мембрана така ж, як в прикладі 11а. Серцевина: 29 частин Ε типу еластомерної композиції, 29 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок), приблизно 0,02 частини інгібітора (етинілциклогексанолу) і приблизно 2,4 частини зшиваючого агента з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану змішують у 2-вальцьовому млині і додають 39 частин антипрогестину, позначеного як сполука 4 в приведеній нижче таблиці 2. Суміш екструдують в трубкоподібну форму, з товщиною стінок 0,8мм, і стверджують шляхом нагрівання. Серцевини охолоджують і нарізають до необхідної довжини (19мм). Одержання ВМП: Мембранні трубки (довжиною 50мм) і серцевини, набряклі в циклогексані, наносять на Т-подібний виріб з поліетилену. Циклогексану дають випаруватися. b) ВМП, заснований на використанні ПДМС, що містить антипрогестин Мембрана: Мембрана така ж, як описана вище в прикладі 11с). Серцевина: 100 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, що промислово випускається, 0,4 частини зшиваючого агента з співполімеругідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану, 0,02 частини інгібітора з етинілциклогексанолу і 0,06 частин платинового каталізатора у вінілметилсилоксані змішують в двокамерному змішувачі. Додають 67 частин антипрогестину, позначеного як сполука 4 в приведеній нижче таблиці 2, і суміш перемішують в двокамерному змішувачі. Суміш відливають в PTFE-покриту стальну форму, яку нагрівають при +115°С протягом 30 хвилин. Серцевини витягують, охолоджують і нарізають до необхідної довжини (19мм). ВМП: Мембранні трубки (довжиною 50мм) і серцевини, набряклі в циклогексані, наносять на поліетиленову Тподібну деталь пристрої. Циклогексану дають випаруватися. Даний імплантат відповідає пристрою 4 на фігурі 2. Приклад 13 a) імплантат на основі нової еластомерної композиції, що містить антипрогестин Даний імплантат містить два різних типи еластомерної композиції (В і Е) і співполімер диметилсилоксану і вінілметилсилоксану. Вказаний імплантат відповідає пристрою 7 на фігурі 3. Мембрана: Мембрана така ж, як описана в прикладі 11а). Серцевина: 50 частин Ε типу еластомерної композиції, 50 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок), 0,02 частини інгібітора (етингатциклогексанолу) і приблизно 2,4 частини зшиваючого агента з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану змішують у 2-вальцьовому млині. Додають 67 частин антипрогестину, позначеного як сполука 1 в приведеній нижче таблиці 2. Суміш відливають в PTFE-покриту стальну форму, яку нагрівають при +115°С протягом 30 хвилин. Серцевини витягують, охолоджують і нарізають до необхідної довжини (15мм). Одержання імплантату: У мембранні трубки (довжиною 50мм), набряклі в циклогексані, вставляють серцевини. Циклогексану дають випаруватися і кінці запечатують кремнійорганічним клеєм. Через 24 години кінці обрізають, залишаючи 2мм заглушки. b) імплантат, заснований на використанні ПДМС, що містить антипрогестин Мембрана: Мембрана така ж, як в прикладі 11с). Серцевина: 100 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, що промислово випускається, 0,4 частини зшиваючого агента з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану, 0,02 частини інгібітора з етинілциклогексанолу і 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок) у вінілметил сил океані змішують в 2-камерному змішувачі. Додають 67 частин антипрогестину, позначеного як сполука 1 в приведеній нижче таблиці 2, і суміш перемішують в 2-камерному змішувачі. Суміш відливають в PTFE-покриту стальну форму, яку нагрівають при +115°С протягом 30 хвилин. Серцевини витягують, охолоджують і нарізають до необхідної довжини (15мм). Одержання імплантату: У мембранні трубки (довжиною 50мм), набряклі в циклогексані, вставляють серцевини. Циклогексану дають випаруватися і кінці запечатують кремнійорганічним клеєм. Через 24 години кінці обрізають, залишаючи 2 мм заглушки. Даний імплантат відповідає пристрою 6 на фігурі 3. Приклад 14 а) ВМП на основі нової еластомерної композиції, що містить антипрогестин ВМП містить два різних типи еластомерної композиції (В, Е) і співполімер диметилсилоксану і вінілметил сил океану. Вказаний імплантат відповідає пристрою 9 на фігурі 4. Мембрана: Мембрана така ж, як в прикладах 11а) і 12а). Серцевина: 50 частин Ε типу еластомерної композиції, 50 частин співполімеру диметилсилоксану і вінілметилсилоксану, 10ч/млн Pt-каталізатора (для реагуючих частинок), приблизно 0,02 частини інгібітора (етинілциклогексанолу) і приблизно 2,4 частини зшиваючого агента з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану змішують у 2-вальцьовому млині і додають 67 частин антипрогестину, позначеного як сполука 1 в приведеній нижче таблиці 2. Суміш екструдують в трубкоподібну форму, з товщиною стінок 0,8мм, і стверджують шляхом нагрівання. Серцевини охолоджують і нарізають до необхідної довжини (19мм). Одержання ВМП: Мембранні трубки (довжиною 50мм) і серцевини, набряклі в циклогексане, наносять на поліетиленовий Тподібний виріб пристрої. Циклогексану дають випаруватися. b) ВМП, засноване на використанні ПДМС, що містить антипрогестин Мембрана: Мембрана така ж, як описана вище в прикладі 11с). Серцевина: 100 частин співполімеру диметил сил океану і вінілметилсилоксану, що промислово випускається, 0,4 частини зшиваючого агента з співполімеру гідрогенметилсилоксану і диметилсилоксану, 0,02 частини інгібітора з етинілциклогексанолу і 0,06 частин платинового каталізатора у вінілметилсилоксані змішують в двокамерному змішувачі. Додають 67 частин антипрогестину, позначеного як сполука 1 в приведеній нижче таблиці 2, і суміш перемішують в двокамерному змішувачі. Суміш відливають в PTFE-покриту стальну форму, яку нагрівають при +115°С протягом 30 хвилин. Серцевини витягують, охолоджують і нарізають до необхідної довжини (19мм). ВМП: Мембранні трубки (довжиною 50мм) і серцевини, набряклі в циклогексані, наносять на поліетиленову Тподібну деталь пристрою. Циклогексану дають випаруватися. Даний імплантат відповідає пристрою 8 на фігурі 4. Приклад 15 a) ВМП на основі нової еластомерної композиції, що містить антипрогестин ВМП є таким же, що описано в прикладі 14а), за тим винятком, що антипрогестином служить сполука 2 в приведеній нижче таблиці 2 і довжина серцевини 15мм. Вказаний імплантат відповідає пристрою 11 на фігурі 5. b) ВМП, заснований на використанні ПДМС, що містить антипрогестин ВМП є таким же, що описано в прикладі 14b), за тим винятком, що антипрогестином служить сполука 2 в приведеній нижче таблиці 2 і довжина серцевини 15мм. Вказаний імплантат відповідає пристрою 10 на фігурі 5. Випробування на проникність мембран з нової еластомерної композиції, що використовуються. Різні композиції, в яких варіюється кількість ПЕО груп, одержують з вищезгаданих типів композицій A-J. Типи композицій А-В досліджують на швидкості проникнення деяких антипрогестинів. У дослідженнях використана апаратура для випробувань, описана в публікації Yie W. Chien, Transdermal Controlled Systemic Medications, Marcel Dekker Inc., New York and Basel 1987, page 173. Виділення лікарських засобів (проникність) через мембрани вимірюють за допомогою двокамерної дифузійної комірки при 37°С (Side-Bi-Side™ diffusion cell, Crown Glass Company). Апарати складаються з двох концентричних комірок (донорне і рецепторне відділення), що розділяються еластомерной мембраною, що досліджується. Донорне і рецепторне відділення обидва мають сорочки і термостатуються за рахунок зовнішньої ванни. Кожне відділення має магнітну мішалку. Розчин лікарського засобу і розчинник (без лікарського засобу) вносять в донорне і рецепторне відділення. На кожному заздалегідь встановленому інтервалі часу зразки виходять з рецепторного відділення і замінюються деяким об'ємом розчинника. Кількість лікарського засобу, що проникла через мембрану, вимірюють за допомогою ВЕРХ. У всіх вимірюваннях товщина (0,4 мм) мембрани і площа поверхні мембрани постійні. У описаних нижче випробуваннях швидкості проникності двох різних лікарських засобів через еластомерну мембрану товщиною 0,4 мм вимірюють, використовуючи вищеописану апаратуру для дослідження. Приведені нижче таблиці показують вплив концентрації ПЕО груп (масовий % від вказаної композиції) на швидкості проникнення різних лікарських засобів для еластомерів, одержаних з різних типів композицій. Таблиці показують відносне проникнення в порівнянні з промисловим зшитим еластомером диметилсилоксанвінілметилсилоксан (Мn порядку 400.000г/моль), що містить наповнювач з двоокису кремнію. Сполуки, перераховані в таблиці 2, перевірені вказаним випробуванням на проникність. Таблиця 2 Антіпрогестини, що пройшли випробування на проникність: Сполука хімічна назва № 1 4-[17β-метокси-17α-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл] бензальдегід-1-(Е)-оксим 2 4-[17β- Метокси-17α-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл] бензальдегід-1-[О-(етиламіно) карбоніл] оксим 3 11β-[17β-Метокси-17α-(метоксиметил)-3-оксоестра-4,9-дієн-11β-іл] бензальдегід-1-(Е)-[О(етилтіо) карбоніл) оксим] 4 11β-(4-Ацетилфеніл)-17β-феніл-17α-(1,1,2,2,2-пентафторетил) естра-4,9-дієн-3-он 5 Естр-4-ен-3-он, 11-[4-(диметиламіно) феніл]-17-гідрокси-17-(3-гідрокси-1-пропеніл)-, [11. бета., 17. бета., 17(Z)]-(9CI) 6 (Z)-6'-(4-Ціанофеніл)-17β- гідрокси-17α-(3-ізовалерилокси-1-пропеніл) )-9,11α-дигідро-4'Н-нафт [3', 2',1':10,9,11] естр-4-ен-3-он Результати випробувань на проникність: Сполука 1: Тип Концентрація ПЕО композиції масові % стандарт 0 А 4,7 А 5,1 Відносна проникність 1 3,5 5,3 Сполука 2: Тип Концентрація ПЕО композиції масові % стандарт 0 А 4,7 А 5,1 В 3,1 В 4,1 В 5,0 В 7,5 В 9,8 Відносна проникність 1 4,1 7,6 3,7 4,1 5,8 11,5 17,3 Сполука 3: Тип Концентрація ПЕО композиції масові % стандарт 0 Відносна проникність 1 В В 1,4 9,8 2,1 6,4 Сполука 4: Тип Концентрація ПЕО композиції масові % стандарт 0 В 7,5 В 9,8 Відносна проникність 1 16,4 27,6 Сполука 5 Тип Концентрація ПЕО композиції масові % стандарт 0 А 4,7 В 3,1 В 4,1 В 5,0 В 7,5 В 9,8 Відносна проникність 1 4,1 6,0 6,7 10,7 18,7 37,2 Сполука 6 Тип Концентрація ПЕО композиції масові % стандарт 0 А 4,7 А 5,3 Відносна проникність 1 2,9 5,9 Проведені випробування на проникність показують, що підвищення концентрації ПЕО в мембрані підвищує швидкість проникності для кожного типу композиції і для кожного випробуваного лікарського засобу. Дослідження вивільнення лікарського засобу з пристроїв (імплантатів або ВМПїв) Швидкість вивільнення лікарського засобу з імплантату або ВМП вимірюють in vitro таким чином: Імплантати або ВМПї затискають в держателі з неіржавіючої сталі у вертикальному положенні і держателі з імплантатами вміщують в скляні бутлі, що містять 75мл розчинювального середовища. Скляні бутлі струшують на струшуючій водяній бані, 100об./хв., при 37°С. На певних тимчасових інтервалах розчинювальне середовище відбирають і замінюють свіжим розчинювальним середовищем, лікарський засіб, що вивільняється, аналізують ВЕРХ. Концентрацію розчинювального середовища і момент обміну (відбору і заміни) середовища вибирають так, щоб умови занурення підтримувалися в ході випробування. Добове in vitro вивільнення лікарського засобу з пристроїв показане на фігурах 1-5. Експерименти явно демонструють підвищену швидкість вивільнення при використанні як матриці і мембрани еластомерної композиції з полі(алкіленоксид)ними групами в полі сил океані. Зрозуміло, що способи за даним винаходом, які можуть бути включені в формі різноманітних варіантів виконання, тільки частково розкриті в описі. Для фахівця в даній області очевидно, що існують інші варіанти виконання, що не виходять за рамки об'єму даного винаходу. Таким чином, варіанти виконання винаходу є ілюстративними і не можуть розглядатися, як такі, що обмежують.