Похідна бензодіазепіну для лікування гемопоетичної неоплазми та лейкозу

Реферат: Винахід стосується сполуки - 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-а]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1Н-пірол-3іл)-9-фтор-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату, призначеної для застосування при лікуванні недиференційованого лейкозу; недиференційованого лейкозу з транслокацією гена MLL; гострого мієлогенного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гена MLL; гострого лімфоїдного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гена MLL; хронічного мієлопроліферативного захворювання без транслокації гена MLL або гострого лімфоїдного лейкозу без транслокації гена MLL. UA 103792 C2 (12) UA 103792 C2 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Лейкози (мієлоїдної, лімфоїдної та змішаної ліній диференціювання), представляють собою клональні неоплазми, що виникають як наслідок щонайменше однієї хромосомної аномалії. Наслідком цих аномалій є зміна структури та функції гену. Схеми лікування, як правило, включають декілька хіміотерапевтичних засобів, що вводяться одночасно або послідовно. Нещодавні розробки, наприклад, іматинібу мезилат (imatinib mesylate), нілотиніб (nilotinib) та дазатиніб (dasatinib), збільшили період часу до початку розвитку захворювання та загальний період виживаності у хворих на хронічний мієлоїдний лейкоз. Незважаючи на ці розробки, терапевтична ефективність конкретного засобу або комбінації засобів часто не зберігається, оскільки з'являються додаткові генетичні та/або епігенетичні аномалії. Необхідними є більш ефективні хіміотерапевтичні засоби для лікування хронічного мієлоїдного лейкозу та інших гемопоетичних неоплазм. Кіназа-3 глікогенсинтази (GSK3) являє собою серин/треонін кіназу, конститутивно активну у нормальних клітин у фазі G0 (спочиваючих клітин), яка регулюється шляхом пригнічення її активності. Припускається причетність GSK3 до різних сіток трансдукції сигналу, що, як відомо, регулюють різноманітні клітинні функції. Припускається причетність аномалій у шляхах, що застосовують GSK3 як регулятор, до патогенезу захворювань, що підказало спрямування зусиль на розробку специфічних інгібіторів GSK3 для різних терапевтичних застосувань, наприклад, у разі інсуліннезалежного діабету, хвороби Альцгеймера та інших нейродегенеративних розладів і порушень розвитку. Унаслідок свого залучення до числених шляхів, відповідна ефективність пригнічення GSK3 є важливим фактором при розробці інгібіторів для терапевтичного застосування. Нещодавно було повідомлено про специфічний інгібітор GSK3, який підсилює дію визначених хіміотерапевтичних засобів у разі солідних пухлин конкретних типів, хоча йому і бракує власної придатної протипухлинної активності (WO2009/006043). Було також розкрито, що GSK3 відіграє роль у підтриманні генетично визначеного недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL (MLL лейкоз). Wang et al., Nature, 455, 1205-1210 (2008). У цьому ж самому повідомленні розкривається також пригнічення GSK3 у разі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL специфічними сполуками-інгібіторами GSK3. Інгібітор GSK-3 [(3-(2,4-дихлорофеніл)-4-(1-метил-1H-індол-3-іл)-1H-пірол-2,5-діон (SB216763) та інгібітор GSK3-IX (2’Z, 3’E)-6-бромоіндирубін-3’-оксим ("GSK3-IX") згадуються як такі, що демонструють позитивні результати. Існує потреба у протилейкозних хіміотерапевтичних засобах з вибірковою активністю, що демонструють per se терапевтичну активність та поліпшену ефективність при лікуванні хворого на лейкоз з лейкозом конкретного типу. Інгібітор GSK3β, 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фтор-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1jk][1,4]бензодіазепін, демонструє вибіркову активність, per se терапевтичну активність та поліпшену ефективність проти лейкозу декількох типів, порівняно з SB216763 та GSK3-IX. За одним з аспектів, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на недиференційований лейкоз; недиференційований лейкоз з транслокацією гену MLL; гострий мієлогенний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострий лімфоїдний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; хронічне мієлопроліферативне захворювання без транслокації гену MLL або гострий лімфоїдний лейкоз без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За другим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на недиференційований лейкоз; недиференційований лейкоз з транслокацією гену MLL; гострий мієлогенний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL або гострий лімфоїдний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За третім аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на недиференційований лейкоз, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За четвертим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на 1 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 недиференційований лейкоз з транслокацією гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За п'ятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на гострий мієлогенний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За шостим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на гострий лімфоїдний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За сьомим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на хронічне мієлопроліферативне захворювання без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За восьмим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на гострий мієлогенний лейкоз без транслокації гену MLL; еритролейкоз або хронічний мієлогенний лейкоз, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За дев'ятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на еритролейкоз без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За десятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на хронічний мієлогенний лейкоз без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За одинадцятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на гострий мієлогенний лейкоз без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За дванадцятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на гострий лімфоїдний лейкоз без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За тринадцятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, який страждає на хронічне мієлопроліферативне захворювання JAK2(+) без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого лікування, ефективної кількості 7-(2,5дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За чотирнадцятим аспектом, цей винахід пропонує спосіб лікування хворого, що страждає на філадельфійська хромосома-позитивний (Ph+) хронічний мієлогенний лейкоз без транслокації гену MLL, що включає введення хворому на лейкоз, який потребує такого 2 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 лікування, ефективної кількості 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату. За п'ятнадцятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування недиференційованого лейкозу; недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострого мієлогенного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострого лімфоїдного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; хронічного мієлопроліферативного захворювання без транслокації гену MLL або гострого лімфоїдного лейкозу без транслокації гену MLL. За шістнадцятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування недиференційованого лейкозу; недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострого мієлогенного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL або гострого лімфоїдного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL. За сімнадцятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування недиференційованого лейкозу. За вісімнадцятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL. За дев'ятнадцятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування гострого мієлогенного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL. За двадцятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування гострого лімфоїдного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL. За двадцять першим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування хронічного мієлопроліферативного захворювання без транслокації гену MLL. За двадцять другим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування гострого мієлогенного лейкозу без транслокації гену MLL; еритролейкозу або хронічного мієлогенного лейкозу. За двадцять третім аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування еритролейкозу без транслокації гену MLL. За двадцять четвертим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування хронічного мієлогенного лейкозу без транслокації гену MLL. За двадцять п'ятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1 3 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування гострого мієлогенного лейкозу без транслокації гену MLL. За двадцять шостим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування хронічного мієлопроліферативного захворювання JAK2(+) без транслокації гену MLL. За двадцять сьомим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування філадельфійська хромосомапозитивного (Ph+) хронічного мієлогенного лейкозу без транслокації гену MLL. За двадцять восьмим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування гострого лімфоїдного лейкозу без транслокації гену MLL. За двадцять дев'ятим аспектом, цей винахід пропонує застосування 7-(2,5-дигідро-4імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату для виготовлення лікарського засобу для лікування недиференційованого лейкозу; недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострого мієлогенного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострого лімфоїдного лейкозу на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; хронічного мієлопроліферативного захворювання без транслокації гену MLL або гострого лімфоїдного лейкозу без транслокації гену MLL. За конкретним прикладом здійснення, згаданим лейкозом є гострий мієлогенний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; гострий лімфоїдний лейкоз на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL; хронічне мієлопроліферативне захворювання без транслокації гену MLL, вибране з-посеред гострого мієлогенного лейкозу без транслокації гену MLL, еритролейкозу або хронічного мієлогенного лейкозу; гострий мієлогенний лейкоз без транслокації гену MLL; або хронічний мієлогенний лейкоз без транслокації гену MLL. WO 03/076442 розкриває сполуку 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1Hпірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1jk][1,4]бензодіазепін, як інгібітор GSK-3β, де згадану сполуку називають 3-(9-фтор-6-(піперидин1-іл)карбоніл)-6,7-дигідро-6H-[1,4]діазепіно-[6,7,1-hi]індол-1-іл)-4-(імідазо[1,2-a]піридин-3-іл)-2,5діоксопіролом (Приклад 365, стор. 113). Дві вищеописані загальноприйнятні назви вважаються синонімічними, і кожна з них ідентифікує наведену нижче структуру: H O N O F N N N N N 40 45 O . Сполука 1 Сполука 1 являє собою основу і, відповідно, може реагувати з будь-якою з цілого ряду неорганічних та органічних кислот з одержанням фармацевтично прийнятних солей, які одержують шляхом додання кислот. Фармацевтично прийнятні кислоти надають солі сполуки за цим винаходом та традиційна методика їх виготовлення є добре відомою у цій галузі техніки. Дивись, наприклад, P. Stahl, et al., Handbook of Pharmaceutical Salts: Properties, Selection and Use, (VCHA/Wiley-VCH, 2002); S.M. Berge, et al., "Pharmaceutical Salts, ” Journal of Pharmaceutical Sciences, Vol. 66, No. 1, January 1977. До фармацевтично прийнятних кислот, яким віддають 4 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 перевагу, належать HCl, HBr, сірчана кислота та метансульфонова кислота. Сполука 1 утворює сольвати, наприклад, з водою (гідрат та дигідрат), метанолом та етанолом. Сольватом, якому віддають перевагу, є сольват, який утворений з етанолом. Термін "хворий", у значенні, вживаному у цьому описі, означає ссавця; "ссавець" означає клас Mammalia вищих хребетних; і згаданий термін "ссавець" означає людину, але не обмежується нею. Хворим, якому віддають перевагу, є людина. Терміни "мієлоїдний" та "мієлогенний", у значенні, вживаному у цьому описі, застосовують взаємозамінно. Подібним же чином, взаємозамінно застосовують терміни "лімфоїдний" та "лімфогенний". Термін "per se", також у значенні, вживаному у цьому описі, означає незалежну терапевтичну ефективність. Не існує вимоги щодо сумісного введення другого активного онкологічного хіміотерапевтичного засобу для одержання лікування або підвищення ефективності лікування лейкозу, хоча таке сумісне введення може бути бажаним. Існує значна змінність ступеню, до якого ракові геноми відхиляються від норми на хромосомному рівні. Деякі ракові захворювання характеризуються однією розпізнавальною хромосомною аберацією, у той час як інші мають численні аберації і дуже складні каріотипи. У солідних пухлин, наприклад, епітеліального походження, цитогенетичними аналізами було ідентифіковано багато структурних хромосомних аберацій. Це різнить їх від гемопоетичних неоплазій, відносно невелика кількість яких є причинно зв'язаною та рецидивною. Більшість рецидивних хромосомних аберацій, на відміну від солідних пухлин, виявляється у гемопоетичних неоплазій. Делеція та ампліфікація є більш характерними для солідних пухлин, разом з прогресуючою генетичною нестабільністю та набуттям складного набору геномних аберацій, на відміну від гемопоетичних неоплазій. "Хронічні мієлопроліферативні захворювання без транслокації гену MLL" представляють собою набуті клональні аномалії гемопоетичних стовбурових клітин і до їхнього числа належить істинна поліцитемія, мієлофіброз, ідіопатичний тромбоцитоз, хронічний мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром та гострий мієлоїдний лейкоз, у тому числі еритролейкоз. Оскільки стовбурова клітина диференціюється на мієлоїдні, еритроїдні та тромбоцитарні клітини, кількісні та якісні зміни можуть спостерігатись у однієї, двох або усіх цих клітинних ліній, у залежності від того, на якій стадії процесу визрівання з плюрипотентної стовбурової клітини до стовбурової клітини-попередника визначеного клітинного типу трапляється аномалія. У разі деяких розладів (наприклад, у разі хронічного мієлоїдного лейкозу) спостерігаються специфічні характеристичні хромосомні зміни. Хронічні мієлопроліферативні розлади спричиняють характеристичні синдроми з визначеними клінічними та лабораторними особливостями. Істинна поліцитемія без транслокації гену MLL спричинює надпродукування усіх трьох ліній гемопоетичних клітин, найбільше еритроїдних клітин. Продукування еритроїдних клітин не залежить від еритропоетину. Гадають, що мутація янус-кінази 2, диск хромосоми 9p24, (JAK2 (+)), молекули клітинної сигналізації, є залученою до патогенезу і представляє собою діагностичний критерій. Мієлофіброз без транслокації гену MLL характеризується фіброзом кісткового мозку, спленомегалією та лейкоеритробластною картиною периферичної крові з пойкілоцитозом з еритроцитами у вигляді слізних крапель. У відповідь на фіброз кісткового мозку, у печінці, селезінці та лімфатичних вузлах відбувається екстрамедулярний гемопоез. Гадають, що до патогенезу є залученими аномалії JAK2 (JAK2 (+)) та її сигнальних шляхів. Ідіопатичний тромбоцитоз без транслокації гену MLL характеризується явно вираженою проліферацією мегакаріоцитів у кістковому мозку, наслідком чого є підвищена кількість тромбоцитів. У хворих спостерігається висока частота мутацій JAK2 (JAK2 (+)), які вважають залученими до патогенезу. Хронічний лімфоїдний лейкоз (CML) без транслокації гену MLL характеризується надпродукуванням мієлоїдних клітин. Ці мієлоїдні клітини зберігають здатність до диференціювання і на початкових стадіях зберігається нормальне функціювання кісткового мозку. CML часто характеризується специфічною хромосомною аномалією і специфічною молекулярною аномалією. Філадельфійська хромосома є наслідком реципрокної транслокації між довгими плечами хромосом 9 і 22. Велика частина 22q транслокована до 9q, а менший шматочок 9q пересунутий до 22q. Згадана частина 9q, що є транслокованою, містить abl, протоонкоген, що являє собою гомолог вірусу мишачого лейкозу Абельсона. Ген abl сприймається специфічною ділянкою на 22q, ділянкою кластеризації точок розриву (bcr). Гібридний ген bcr/abl продукує новий білок, що різниться від нормального транскрипту гену abl тим, що посідає тирозинкіназну активність. Доказ того, що гібридний ген bcr/abl є патогенним, наданий трансгенними мишачими моделями, у яких введення згаданого гену майже незмінно 5 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 викликає лейкоз. Присутність цієї транслокації позначають як філадельфія-позитивну. На ранньому етапі CML (хронічна фаза) нормальна функція кісткового мозку зберігається. Еритроцити диференціюються, лейкоцити розрізняються, і, незважаючи на деякі якісні відхилення від норми, нейтрофіли нормально протидіють інфекції. CML, однак, є вроджено нестабільним і, за відсутності лікування, переходить у прискорену фазу, а потім у гостру фазу (або бластну фазу), яка у морфологічному відношенні не відрізняється від звичайного гострого мієлоїдного лейкозу. Цей розвиток захворювання пов'язують з набуттям додаткових генетичних та/або епігенетичних аномалій. Мієлодиспластичні синдроми без транслокації гену MLL представляють собою групу набутих клональних розладів гемопоетичних стовбурових клітин. Вони характеризуються цитопенією, гіперцелюлярним кістковим мозком і рядом морфологічних та цитологічних відхилень від норми. Як правило, морфологічні відхилення від норми є присутніми у двох або декількох ліній гемопоетичних клітин. Ці розлади є, як правило, ідіопатичними, однак можуть спостерігатись після цитотоксичної хіміотерапії. Незважаючи на те, що у разі мієлодисплазії не спостерігається однієї специфічної хромосомної аномалії, часто спостерігаються аномалії, що залучають довге плече хромосоми 5, а також делеції хромосом 5 і 7. Мієлодисплазії без транслокації гену MLL називають хронічним мієломоноцитарним лейкозом (CMML). Гострий мієлоїдний лейкоз (AML) без транслокації гену MLL є неоплазією однієї або декількох ліній мієлоїдних гемопоетичних клітин-попередників не на основі лейкомогенезу недиференційованого лейкозу. Ці клітини проліферують неконтрольованим чином і замінюють нормальні елементи кісткового мозку. Незважаючи на те, що більшість випадків виникає без чітко визначеної причини, лейкемогенним фактором є випромінювання та деякі токсини. На додаток до цього, лейкоз може спричинюватись рядом хіміотерапевтичних засобів. Лейкози, що спостерігаються після впливу токсинів або хіміотерапії, часто асоціюються з аномаліями у хромосомах 5 та 7 або хромосомі 11q23. Найпоширенішими цитогенетичними аномаліями, причинно пов'язаними з AML без транслокації гену MLL, є t(8;21)(q22;q22), що дає гібридний ген AML1/ETO; Inv(16)(p13q22), що дає гібридний ген CBFβ/MYH11; t(16;16)(p13;q22), t(15;17)(q21;q11), t(11;17)(q23;q11), t(5;17)(q35;q12-21), t(11;17)(q13;q21) та t(17;17)(q11;q21), що дають різні RARα-вмісні гібридні гени; 5/5q-; -7/7q-; 17p abn або i(17q); del(20q); dmins hsrs; +13; Inv(3)(q21q26) та t(3;3)(q21;q26), що дають гібридний ген Ribophorin/EVI1. Паличка Ауера, еозинофільне включення голкоподібної форми у цитоплазмі, є патогномонічною для гострого мієлоїдного лейкозу (AML) без транслокації гену MLL. Лейкозні клітини зберігають властивості ліній, які становлять їхню основу або з яких вони походять. Клітини AML, як правило, експресують мієлоїдні антигени, наприклад, CD13 або CD33. Гострий лімфоїдний лейкоз (ALL) без транслокації гену MLL є неоплазією лінії лімфоїдних гемопоетичних клітин-попередників не на основі лейкомогенезу недиференційованого лейкозу. Як вказувалось вище, лейкозні клітини зберігають властивості ліній, які становлять їхню основу або з яких вони походять. Клітини ALL без транслокації гену MLL В-клітинної лінії диференціювання будуть експресувати лімфоїдні антигени, наприклад, CD19, спільний для усіх B-клітин, і у більшості випадків будуть експресувати CD10, також відомий як спільний ALL антиген. Клітини ALL без транслокації гену MLL Т-клітинної лінії диференціювання, як правило, не будуть експресувати зрілих Т-клітинних маркерів, наприклад, CD3, 4 або 8, однак будуть експресувати деяку комбінацію CD2, 5 та 7 і не будуть експресувати поверхневого імуноглобуліну. Клітини ALL без транслокації гену MLL часто експресують термінальну дезоксинуклеотиділтрансферазу (TdT). Найчастіше повторювані генетичні підтипи включають TEL-AML1; BCR-ABL; E2A/PBX1; IgH/MYC; численні транслокації із залученням локусів TCR ab (7q35) або TCR gd (14q11); делецій 1q; мутацій SIL-SCL та NOTCH. AML без транслокації гену MLL характеризується декількома способами. Класифікація FAB (французька, американська, британська) базується на морфології та гістохімії кісткового мозку таким чином: гострий недиференційований лейкоз (M0), гострий мієлобластний лейкоз (M1), гострий мієлобластний лейкоз з диференціацією (M2), гострий промієлоцитарний лейкоз (APL) (M3), гострий мієломоноцитарний лейкоз (M4), гострий монобластний лейкоз (M5), еритролейкоз (M6) та мегакаріобластний лейкоз (M7). Всесвітня організація охорони здоров'я спонсувала розробку класифікації лейкозу та інших гематологічних неоплазій, що включає цитогенетичну, молекулярну та імунофенотипову інформацію, International Classification of Diseases for Oncology, Third edition, Percy et al., 2000. ALL без транслокації гену MLL може бути класифікованим за імунологічним фенотипом наступним чином: звичайний, В-клітинний та Т-клітинний. Як і у разі AML без транслокації гену MLL, ALL без транслокації гену MLL може бути спричинений певними токсинами, випромінюванням та хіміотерапевтичними засобами. 6 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Недиференційований лейкоз (мієлоїдно-лімфоїдний лейкоз; MLL) має характеристики як AML без транслокації гену MLL, так і ALL без транслокації гену MLL. MLL визначає чіткий профіль експресії генів, порівняно з AML без транслокації гену MLL та ALL без транслокації гену MLL; Armstrong et. al., Nature Genetics, 30, 41-47 (2002). MLL може бути наслідком повторюваних хромосомних аберацій на диску q23 хромосоми 11 (ген MLL), злиття хромосом із залученням довгого плеча (q) хромосоми 11 на диску q23 з геном з іншої хромосомної ділянки, який може бути транслокованим, або 11q23 може бути внутрішньо дуплікованою. Лейкози, що експресують MLL злиття, часто є агресивними і стійкими до хіміотерапії. Ці злиття можуть бути транслокованими з наслідковим реаранжуванням гену MLL. Злиття транслокованого гену MLL можуть спричинювати AML на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL або ALL на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL. Наприклад, злиття транслокованого гену MLL-AF9 часто, але не виключно, спричинюють AML (AML на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL). Інші злиття транслокованого гену MLL, пов'язані з AML на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL, включають MLL-AF10 та MLL-ELL. Злиттям транслокованого гену MLL, пов'язаним з ALL на основі недиференційованого лейкозу з транслокацією гену MLL, є MLL-AF4. Був складений і зараз підтримується і регулярно оновлюється он-лайн великий каталог цитогенетичних аберацій раку людини (дивись The Mitelman Database of Chromosome Aberrations in Cancer на веб-сайті US National Cancer Institute (NCI) Cancer Genome Anatomy Project (CGAP): http://cgap.nci.nih.gov). Згадана база даних включає хромосомні аберації гемопоетичних неоплазм за цим винаходом. The Wellcome Trust Sanger Institute Cancer Genome Project підтримує докладний он-лайн "Cancer Gene Census" усіх людських генів, причинно зв'язаних з туморогенезом (дивись http://www.sanger.ac.uk/genetics/CGP/Census), а також базу даних COSMIC (Каталог ракових соматичних мутацій), що представляє собою перелік соматичних мутацій у разі людського раку (дивись http://www.sanger.ac.uk/genetics/CGP/cosmic). Додатковим джерелом, що містить велику інформацію стосовно цитогенетичних змін, причинно пов'язаних з лейкозом, є Atlas of Genetics and Cytogenetics in Oncology and Haematology (http://atlasgeneticsoncology.org//Anomalies/Anomliste.html#MDS). Ці бази даних включають також хромосомні аберації гемопоетичних неоплазм за цим винаходом. Альтернативним джерелом th бази даних Cancer Gene Census є Holland-Frei Cancer Medicine, 7 Ed., (2006), Таблиця 8-1 (Див. також Таблицю 8-4, яка надає найчастіше повторювані хромосомні аномалії при мієлоїдних розладах та Таблицю 8-5, яка надає найчастіше повторювані генетичні підтипи В- та Тклітинного ALL), а альтернативним джерелом бази даних COSMIC є Forbes et al., Br. J. Cancer, 2006, 94(2), 318-22. Відомим і широко застосовуваним є діагностування гемопоетичних неоплазм за допомогою аналізу крові, аспірації кісткового мозку та біопсії, шляхом імунофенотипування та інших тестів. Окрім визначення розподілу дисків на хромосомі з високою роздільною здатністю та прогресивних методів візуалізації хромосом, хромосомні аберації у гаданих випадках гемопоетичних неоплазій можуть визначатись за допомогою цитогенетичних аналізів, наприклад, гібридизації in situ з флуоресцентною міткою (FISH), каріотипування, спектрального каріотипування (SKY), мультиплексної FISH (M-FISH), компаративної геномної гібридизації (CGH), наборів для визначення однонуклеотидних поліморфізмів (SNP Chips) та інших діагностичних та аналітичних тестів, відомих та застосовуваних фахівцями у цій галузі. Окрім вищезгаданих генетичних хромосомних аберацій, кожен з лейкозів може включати епігенетичні модифікації геному, у тому числі, метилування ДНК, геномний імпринтинг та модифікацію гістону шляхом ацетилування, метилування або фосфорилування. Епігенетична модифікація може відігравати важливу роль при неоплазії. Словосполучення "ефективна кількість 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо1H-пірол-3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1jk][1,4]бензодіазепіну або його фармацевтично прийнятої солі чи сольвату" означає дозу Сполуки 1 або її фармацевтично прийнятної солі чи сольвату, необхідну для знищення лейкозних клітин-мішеней або уповільнення чи зупинення розвитку лейкозу у хворого. Передбачувані дози Сполуки 1 або її фармацевтично прийнятної солі чи сольвату знаходяться у межах від 5 мг/хворого/добу до 600 мг/хворого/добу. Дози, яким віддається перевага, знаходяться у межах від 50 мг/хворого/добу до 400 мг/хворого/добу. Дози, яким віддається найбільша перевага, знаходяться у межах від 100 мг/хворого/добу до 400 мг/хворого/добу. Точна доза, необхідна для лікування хвороб, буде визначатись лікарем з прийняттям до уваги стадії та тяжкості захворювання, а також специфічних потреб та індивідуальної реакції хворого. Наведені нижче in vitro та in vivo дослідження демонструють per se терапевтичну активність та поліпшену ефективність Сполуки 1 проти різних специфічних ліній лейкозних клітин. 7 UA 103792 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Приклади in vitro ефективності Апоптоз або запрограмована смерть клітини характеризується рядом біохімічних реакцій, однією з яких є індукція каспаз. Активовані каспази представляють собою протеази, які приймають участь у каскаді явищ розщеплення, наслідком яких є блокування ключових ферментів, що несуть відповідальність за гомеостаз і репарацію клітин. Каспази 3 і 7 відіграють ключові ефекторні ролі у апоптозі і можуть бути виявленими та визначеними за допомогою флуоресцентного біохімічного аналізу. Підвищення активності каспаз-3/7 у клітинах безпосередньо корелює з апоптозною активністю. (D.W. Nicholson, et al., Nature, 376, 37-43 (1995)). Для проведення згаданого аналізу застосовують аналітичний набір Apo-ONE Homogeneous Caspase-3/7 Assay Kit компанії Promega (№ за каталогом G7791). До складу аналітичного буферу, що лізує/підвищує коефіцієнт проникності культивованих клітин, входить 30 мМ розчин ГЕПЕС (N-(2-гідроксиетил)піперазин-N’-(2-етансульфонова кислота), pH 7,4, 150 мМ розчин NaCl, 50 мМ розчин KCl, 10 мМ розчин MgCl2, 0,4 мМ розчин EGTA (етиленглікольтетраоцтова кислота), 0,5 % розчин Nonidet P40 (октилфенолполі(етиленгліколевий простий ефір)), 0,1 % розчин CHAPS (гідрат 3-[(3холамідопропіл)диметиламоній]-1-пропансульфонату), 10 % розчин цукрози та субстрат каспази 3/7, Z-DEVD (Z-Asp(OMe)-Glu(OMe)-Val-Asp(OMe)), сполучений з попередником флуоресцентного барвника родаміну 110. У разі додання суміші буфер-субстрат до експериментального зразку, наслідком розщеплення і подальшого видалення пептидів DEVD унаслідок активності каспази 3/7 є інтенсивна флуоресценція рухомої групи родаміну 110, яку виявляють шляхом збудження при 490 нм. Кількість флуоресцентного продукту є пропорційною рівню розщеплювальної активності каспази 3/7 у згаданому зразку. Для визначення апоптозного ефекту експериментальних сполук, пухлинні клітини висівають 4 (110 клітин/лунку) на 96-лункові планшеті та інкубують впродовж ночі при температурі 37C з 5 % CO2. Пухлинні клітини тричі обробляють експериментальною сполукою у необхідних концентраціях, з включенням лунок з необробленими клітинами/негативними контролями. Аналітичні планшети повторно інкубують впродовж 48 год. Під кінець інкубаційного періоду до кожної експериментальної лунки додають суміш аналітичного буферу і субстрату. Інтенсивність флуоресценції у кожній лунці визначають при довжині хвилі збудження 480 нм +/- 20 нм і довжині хвилі випромінювання 530 нм +/- 25 нм. Відсоток підвищення активності каспаз у оброблених клітин обчислюють відносно необроблених контрольних зразків. Життєздатність клітин визначають за допомогою люмінесцентного аналізу життєздатності клітин CellTiter-Glo Luminescent Cell Viability Assay (компанія Promega, № за каталогом G7570), що представляє собою метод визначення кількості життєздатних клітин на основі кількісного визначення АТФ у метаболічно активних клітинах. Після завершення лізування клітин, монооксигенація субстратного люциферину каталізується ферментом люциферазою у 2+ присутності Mg , АТФ і молекулярного кисню з наслідковою появою люмінесцентного сигналу, інтенсивність якого є пропорційною кількості життєздатних клітин у аналітичних лунках. Для визначення життєздатності клітин після обробки сполуками, пухлинні клітини висівають 4 (210 клітин/лунку) на 96-лункові планшеті та інкубують впродовж ночі при температурі 37C з 5 % CO2. Пухлинні клітини тричі обробляють експериментальною сполукою у необхідних концентраціях, з включенням лунок з необробленими клітинами/негативними контролями. Аналітичні планшети повторно інкубують впродовж 48 год. Під кінець інкубаційного періоду до кожної експериментальної лунки додають суміш аналітичного буферу і субстрату. Інтенсивність люмінесценції у кожній лунці визначають за допомогою люмінометру для титраційних мікропланшетів. MV4;11 представляє собою клітинну лінію людського гострого мієлоїдного лейкозу, що характеризується присутністю гібридного транскрипту, який складається з генів MLL та AF4, і присутністю внутрішньої тандемної дуплікації на юкстамембранній ділянці гену FLT-3. RS4;11 представляє собою клітинну лінію людського гострого лімфоїдного лейкозу, що характеризується присутністю гібридного транскрипту, який складається з генів MLL та AF4. REH представляє собою клітинну лінію людського гострого лімфоїдного лейкозу (ні-Т; ні-В), що характеризується присутністю гібридного транскрипту, який складається з генів TEL та AML1. Kasumi 1 представляє собою клітинну лінію людського гострого мієлоїдного лейкозу, що характеризується присутністю гібридного транскрипту, який складається з генів AML1 та ETO. K562 представляє собою клітинну лінію людського хронічного мієлогенного лейкозу, що характеризується присутністю гібридного транскрипту, який складається з генів Bcr та Abl. HEL 92.1.7 представляє собою клітинну лінію людського еритролейкозу, що характеризується присутністю мутації V617F у гені JAK2. Jurkatt представляє собою клітинну лінію людського гострого Т-клітинного лейкозу. Кожна із згаданих клітинних ліній була одержана від 8 UA 103792 C2 5 10 Американської колекції типових культур (ATCC). У представлених нижче таблицях термін "Сполука 1" або "Спол 1" означає 7-(2,5-дигідро-4-імідазо[1,2-a]піридин-3-іл-2,5-діоксо-1H-пірол3-іл)-9-фторо-1,2,3,4-тетрагідро-2-(1-піперидинілкарбоніл)піроло[3,2,1-jk][1,4]бензодіазепін. Інгібітор GSK-3 [(3-(2,4-дихлорофеніл)-4-(1-метил-1H-індол-3-іл)-1H-пірол-2,5-діон (SB216763), компанії Sigma-Aldrich, застосовують у деяких експериментах як позитивний порівняльний контроль. Сполуку-інгібітор GSK-3 IX, (2’Z, 3’E)-6-бромоіндирубін-3’-оксим ("GSK3-IX"), компанії Calbiochem, застосовують у деяких експериментах як позитивний контроль. Як SB216763, так і GSK3-IX згадуються у роботі Wang et al., Nature, 455, 1205-1210 (2008) як такі, що дають позитивні результати. Дані у Таблиці 1 представлені як % підвищення активності каспази 3, порівняно з необробленими контролями, якщо не вказується інше. Таблиця 1 Активність каспази 3 Клітинна % підвищення Концентрація % підвищення Концентрація % підвищення лінія активності Сполуки 1 активності каспази 3 SB216763 активності каспази 3 каспази 3 з (у мкМ) після обробки Спол (у мкМ) після обробки носієм 1 (середнє SB216763 (середнє потроєних повторів) потроєних повторів) MV4;11 0 0,010 188 30 83 RS4;11 0 0,009 111 20 117 REH 0 0,0007 132 20 113 Kasumi 1 0 0,370 133 10 27 HEL 0 0,120 284 10 250 92.1.7 K562 0 0,0007 1057 20 223 Jurkat 0 0,370 140 10 101 15 Дані у Таблиці 1 підтверджують per se активність Сполуки 1 проти усіх випробуваних клітинних ліній і, зокрема, проти AML без транслокації гену MLL, CML, еритролейкозу та ALL. Згадані дані також підтверджують поліпшену ефективність Сполуки 1, порівняно з SB216763, проти усіх випробуваних клітинних ліній. Дані у Таблиці 2 представлені, як обчислена концентрація, необхідна для 50 % зниження життєздатності клітин (EC50) після обробки Сполукою 1 або SB216763. 20 Таблиця 2 Зниження життєздатності клітин Клітинна лінія MV4;11 RS4;11 REH Kasumi HEL 92.1.7 K562 Jurkat 25 Зниження Зниження життєздатності клітин після Зниження життєздатності клітин обробки SB216763-EC50 у мкМ життєздатності клітин після обробки Спол 1 (середнє потроєних повторів) після обробки GSK3EC50 у мкМ IX-EC50 у мкМ (середнє потроєних (середнє потроєних повторів) повторів) 0,082 12,6 0,2 0,005 4,4 0,3 0,006 4,2 1,1 0,016 10 1,2 0,034 11,3 3,3 0,046 20 3,3 0,046 >10 3,3 Дані у Таблиці 2 надають додаткове підтвердження per se активності Сполуки 1 проти усіх випробуваних клітинних ліній і, зокрема, проти AML без транслокації гену MLL, CML, еритролейкозу та ALL. Згадані дані також підтверджують поліпшену ефективність Сполуки 1, порівняно з SB216763 та GSK3-IX, проти усіх випробуваних клітиннихліній. 9 UA 103792 C2 5 10 15 Експерименти з визначення in vivo ефективності Культивовані клітини (ATCC) імплантують підшкірно до задньої бічної частини мишейсамиць лінії CD-1 nu/nu, яких акліматизували у віварії впродовж одного тижня після одержання від продавця. Мишей довільно розподіляють на групи з 10 мишей/групу і обробку починають, 3 коли середній об'єм пухлин досягає  100 мм . Сполуку 1 вводять внутрішньовенним шляхом (IV). Пухлини вимірюють двічі на тиждень за допомогою електронного штангенциркулю для одержання кривих росту. Тварин також постійно перевіряють для визначення коливань маси тіла та виживаності. Сполуку 1 (внутрішньовенно) у дозі 5 мг/кг тваринам вводять трьома циклами, кожен з яких відокремлюється періодом часу тривалістю 7 днів. Сполуку 1 (внутрішньовенно) у дозі 0,1 мг/кг та 1 мг/кг тваринам також вводять шістьма циклами, кожен з яких відокремлюється періодом часу тривалістю 3,5 дня. Кожного дня впродовж 14 послідовних днів тварини одержують (внутрішньоочеревинним шляхом) антиметаболіт арабінозилцитозин (Arabinosylcytosine) у дозі 30 мг/кг, як порівняльний контроль. Значення р для кожної експериментальної групи визначають шляхом порівняння з контрольною групою, яка одержує носій каптизол (Captisol). Таблиця 3 Протипухлинна ефективність Сполуки 1 на ксенотрансплантатах лінії лейкозних клітин MV4;11 Експериментальна група Контроль (носій каптизол) Сполука 1 (5 мг/кг) один раз на тиждень Сполука 1 (0,1 мг/кг) двічі на тиждень Сполука 1 (1 мг/кг) тричі на тиждень Арабінозилцитозин (30 мг/кг) кожного дня впродовж 14 днів 20 25 30 35 40 45 Об'єм пухлини на 33 день Середнє±Середня 3 квадратична помилка (мм ) 233±23,2 167±11,7 189±22,3 154±15 129±11,2 Значення p