Спосіб лікування хірургічних кровотеч

Спосіб лікування хірургічних кровотеч, що включає внутрішньовенне введення розчинів кри сталоїдів, колоїдів та еритроцитарної маси, який відрізняється тим, що додатково здійснюють катетеризацію центральної вени, визначають напружений об'єм крові та здійснюють подальший його контроль за правилом "5-2", розчини кристалоїдів і колоїдів вводять у співвідношенні 10:1 та одночасно вводять дофамін дозою 6 мікрограм на кілограм ваги тіла за хвилину і добутамін дозою 4 мікрограми на кілограм ваги тіла за хвилину, причому еритроцитарна маса вводиться при концентрації' гемоглобіну менше 70 грамів на літр. Корисна модель стосується медицини, а саме, анестезіології та інтенсивної' терапії, і може бути використана в лікуванні шлунково-кишкових, внутрішньогруднних, внутрішньопорожнинних, акушерських кровотеч та кровотеч при травмі. Існує багато способів лікування хірургічних кровотеч з розрахунками потреби у рідині при їх лікуванні, але вони недостатньо ефективні, що викликало необхідність у розробці нових способів лікування. В основі відомих способів лікування хірургічних кровотеч полягає інфузійно-трансфузійна терапія, що доповнюється медикаментозною терапією. З цією метою застосовуються натрійутримувальні розчини або кристалоїди (Ізотонічний розчин натрія хлоріду, розчин Рінгера, та ін.), гіпертонічні розчини натрія хлориду (2,5-7,5% NaCI), колоїдні розчини протишокової дії (гідрооксиетил крахмал и, декстрани, препарати желатину), ізогенні білкові препарати крові та саме препарати крові. Але ці способи є недостатньо ефективними, тому що вони не забезпечують адекватного обсягу кровезаповнення, що не дозволяє забезпечити ефективний транспорт кисню до органів та тканин, не забезпечує адекватної' інотропної роботи серця, та не повністю усуває порушення мікроциркуляції. Відомий спосіб лікування хірургічних кровотеч за В.І. Чернієм і співавторами, 2001р., який полягає у внутрішньовенному (в/в) введенні розчинів кристалоїдів та колоїдів [Владика А.С., Самура Б.А., Самура Б.Б., Буднюк О.О. "Пповолемічний шок - особливості діагностики та інтенсивної тера пії в залежності від віку хворого: методичні рекомендації". - Київ, 2004. - С.16]. Спільними суттєвими ознаками аналога та корисної' моделі, що заявляється, є такі: - Внутрішньовенне введення розчинів кристалоїдів; - Внутрішньовенне введення розчинів колоїдів. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що він не дозволяє адекватно оцінити обсяг кровезаповнення та не забезпечує адекватної інотропної роботи серця. Найбільш близьким до заявляемого є спосіб лікування хірургічних кровотеч за A. Trescjmskij, et al., 1994, який полягає у в/в введенні розчинів кристалоїдів, колоїдів та еритроцитарної маси Владика А.С., Самура Б.А., Самура Б.Б., Буднюк О.О. "Пповолемічний шок - особливості діагностики та інтенсивної терапії в залежності від віку хворого: методичні рекомендації"". - Київ, 2004. - с 15). Спільними суттєвими ознаками прототипу та корисної моделі, що заявляється, є такі: - Внутрішньовенне введення розчинів кристалоїдів; - Внутрішньовенне введення розчинів колоїдів; - Внутрішньовенне введення еритроцитарної маси. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що він не дозволяє адекватно оцінити обсяг кровезаповнення та не забезпечує адекватної інотропної роботи серця. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способів лікування хірургічних кровотеч шляхом забезпечення адекватного кровезаповнення, визначення безпечного для інфузій ю CM з рівня центрального венозного тиску (ЦВТ) та забезпечення інотропної' роботи серця, що дозволяє уникнути гіпоксичних ускладнень як у період хірургічного лікування, так і в післяопераційному періоді, знизити до індивідуально необхідного кількість трансфузійних середовищ та мінімізувати енерговитрати на насосну функцію серця. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування хірургічних кровотеч, який полягає у внутрішньовенному введенні розчинів кристалоїдів, колоїдів та еритроцитарної маси новим є те, що додатково здійснюють катетеризацію центральної вени, визначають напруджений об'єм крові (НОК) та здійснюють подальший його контроль за правилом "5-2", розчини кристалоїдів і колоїдів вводять у співвідношенні 10:1 та одночасно вводять дофамін у дозировці 6 мікрограм на кілограм ваги тіла за хвилину і добутамін у дозировці 4 мікрограм на кілограм ваги тіла за хвилину, причому еритроцитарна маса вводиться при концентрації гемоглобіну (НЬ) менше 70 грам на літр. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому: Здійснюють катетеризацію центральної вени, для визначення та контролю безпечного для інфузій рівня ЦВТ, в межах 8-14 сантиметрів водного стовпця {см вод. ст.), при якому досягається та в подальшому утримується напруджений об'єм крові. Розчини кристалоїдів і колоїдів вводять у співвідношенні 10:1, бо при цьому швидко заповнюється втрачений внутрішньосудинний об'єм, відновлюється повернення венозної крові до серця, поліпшується гемореологія, нормалізується мікроциркуляція, підвищується доставка кисню. Еритроцитарна маса вводиться при концентрації НЬ менше 70г/л, при цьому відновлюється ефективний рівень НЬ і транспорт кисню. Та одночасно вводять дофамін у дозировці Є мікрограм на кілограм ваги тіла за хвилину (мкг/кг/хв) і добутамін у дозировці 4мкг/кг/хв. При введенні дофаміну у дозировці 6мкг/кг/хв стимулюється 60% дофамін чутливих трецепторів міокарду, а при введенні добутаміну у дозировці 4мкг/кг/хв стимулюється 40% добутамін - чутливих г-рецепторів міокарду, тому при одночасному введенні дофаміну у дозировці 6мкг/кг/хв та добутаміну у дозировці 4мкг/кг/хв досягається найбільше оптимальна інотропна робота серця. Спосіб здійснюють таким чином. Потерпілому здійснюють катетеризацію центральної вени для визначення та подальшого контролю ЦВТ і проведення інфузійнотрансфузійної та медикаментозної терапії. Інфузійно-трансфузійну терапію починають струйним введенням розчинів кристалоїдів та колоїдів у співвідношенні 10:1, забезпечуючи НОК, тобто рівень ЦВТ в межах 8-14см вод.ст., підтверджений правилом "5-2". Одночасно вводять дофамін у дозировці 6мкг/кг/хв та добутамін у дозировці Комп'ютерна верстка А Попік 11250 4мкг/кг/хв. Еритроцитарну масу вводять при концентрації НЬ менше 70г/л. Приклад. Хворий О., 1923 р.н., історія хвороби №18097, був доставлений на прийомний покій 18.ХІ.2001 року, через 4 години від початку захворювання, із клінікою гострої шлунково - кишкової кровотечі. З діагнозом: "Виразкова хвороба. Хронічна виразка тіла шлунка. Гостра шлунковокишкова кровотеча І ступеня" хворого госпіталізовано до відділення шлунково - кишкової хірургії. При надходженні: AT 130/90мм рт.ст., ЧСС 100 ударів у хвилину; аналіз крові: НЬ 104г/л, Эр. 3,0 х 10 /л. На фоні проводимої терапії, у хворого, 21.ХІ.2001 року, виник рецидив ШКК: AT 120/70мм рт.ст., ЧСС 75 ударів у хвилину; аналіз крові: НЬ 50г/л, Эр. 1,6 х 1012/л. В ургентній черзі 21.ХІ.2001р., виконана операція: лапаротомія, висічення виразки тіла шлунка, санація і дренування черевної порожнини. Анестезіологічне забезпечення в операційній: вид наркозу - збалансований внутрішньовенний наркоз зі штучною вентиляцією легень (ШВЛ) + кисень (О2); інфузійнотрансфузійне забезпечення - катетеризація правої підключичної вени (ЦВТ +2см вод.ст.,) почата інфузія розчином Рінгера та 6% Рефортану у співвідношенні 10:1 з одночасним введенням дофаміну у дозировці 6мкг/кг/хв та добутаміну у дозировці 4мкг/кг/хв. Коли ЦВТ досягнув +8см вод.ст., проведене інфузійне навантаження переливанням 200мл розчина Рінгера на протязі Юхв, при цьому ЦВТ підвищився на Зсм вод.ст. але не перевершив цього показника на 5см вод.ст., тоді проведено 10-хвилинне спостереження але ЦВТ перевищив вихідний рівень не більше, ніж на 2см вод.ст. (правило "5-2"), подальша інфузійна терапія составила 450мл розчинів Рінгера та 6% Рефортану. Усього за 90 хвилин операції хворому перелито: 3200мл розчинів, з них 2400мл розчину Рінгера, 500мл 6% Рефортана, ЗООмл еритроцитарної маси І(О) Rh". Після операції хворий переведен в відділення Інтенсивної терапії (IT). Показники гемодинаміки у палаті IT: AT 120/80мм рт.ст., ЧСС 100 ударів у хвилину, ЦВД +11см водн. ст.; аналіз крові: НЬ 66г/л, Эр. 2,0 х 1012/л. Ранній післяопераційний період, а також наступні 2 доби хворий знаходився у відділенні інтенсивної терапії, де продовжував одержувати симптоматичну, антибактеріальну, інфузійно-трансфузійну та гемостатичну терапію. На 3 післяопераційну добу хворий переведений у відділення шлунково-кишкової хірургії. AT 110/70MM рт.ст., ЧСС 96 ударів у хвилину; аналіз крові: НЬ 82г/л, Эр.2,5 х Ю 1 /л. Функція кишечнику відновлена на 4 добу, дренажі вилучені на 7 добу, рана зажила первинним натягом, шви зняті на 9 добу. Виписаний з відділення шлунково-кишкової хірургії 4.ХІІ.2001 року у задовільному стані. Пізніх післяопераційних ускладнень не було. Підписне Тираж 26 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", ъуп. Глазунова, 1, мі Київ - 42,01601