Спосіб лікування кісткових дефектів, оточених склерозованою тканиною

Спосіб лікування кісткових дефектів, оточених склерозованою тканиною, що включає застосування біоактивного композиційного матеріалу, який відрізняється тим, що після видалення патологічного осередку свердлом через склерозовані стінки порожнини виконуються отвори до здорової кістки, а потім порожнина заповнюється гранулами біологічного гідроксіапатиту, який при ущільнюванні адаптується до форми дефекту. (19) (21) a200506372 (22) 29.06.2005 (24) 16.01.2006 (46) 16.01.2006, Бюл. № 1, 2006 р. (72) Івченко Валерій Костянтинович, Івченко Дмитро Валерійович (73) Івченко Валерій Костянтинович, Івченко Дмитро Валерійович 3 11610 (2002) біологічна активність матеріалів, що містять БГАП, значно вища, ніж аналогічних синтетичних гідроксиапатитних матеріалів. В Україні були розроблені [Подрушняк Е.П., Іванченко Л.А. Патент України, №97073895, пріоритет від 22.07.97] нові біоактивні композиційні матеріали біологічного походження (БГАП) з різним вмістом гідрокси-апатиту, які мають фізикомеханічні параметри, характерні для ситалів, тобто селікатної склокераміки. Складом і мікроструктурою БГАП можна керувати, змінюючи співвідношення між скло- і крісталофазами. Таким чином можна наблизитись до структури і властивостей тих чи інших видів кісткової тканини, навіть врахувати індивідуальні особливості пацієнтів. Це дуже важливо особливо при хірургічному лікуванні дітей, що знаходяться у віці інтенсивного росту, так як потрібно обирати оптимальні варіанти складу, який має необхідну швидкість резорбції матеріалу і міцність, співставлену з міцністю кістки пацієнта. Це також безпосередньо пов'язано із можливістю отримання імплантатів із заданим розміром пор, так як БГАП може володіти як мік-ропористостю, так і макропористостю в залежності від технологічних особливостей виробництва. Остеогенні клітини, із яких утворюються остеобласти, можуть проростати в матеріал, що має відкриті пори відповідного розміру. Найбільш близьким до запропонованої корисної моделі є спосіб лікування кісткових дефектів шляхом використання керамічного гідроксиапатиту (Кергап), запропонованого Р.В. Лучком, А.П. Крись-Пугачем [Вісник травматології, ортопедії та протезування. - 2000. - №1(26). - С.7-8]. Але вказаний спосіб лікування має головний недолік: - використовується менш біоактивний матеріал; Метою корисної моделі є створення способу лікування кісткових дефектів, що оточені склерозованою кістковою тканиною, з використанням біологічного гідроксиапатиту. Суть запропонованого способу лікування полягає в тім, що здійснюється пластика кісткового дефекту новим вітчизняним біоактивним композиційним матеріалом, який володіє остеокондуктивними властивостями, складом і мікроструктурою Комп’ютерна верстка А. Попік 4 якого можна керувати, наближаючись до структури і властивостей тих чи інших видів кісткової тканини, навіть врахувати індивідуальні особливості пацієнтів, а також створюються умови для покращання васкуляризаціі ділянки керамопластики для більш швидкого її відновлення і перебудови, адже склерозована кісткова тканина, оточуюча ділянку пластики, не сприяє її васкуляризації, що уповільнює терміни перебудови керамічного імплантату та збільшує строки відновлення кісткової тканини і одужання хворого. Оголювали кістку над місцем ураження. Вздовж за віссю кістки розтинали окістя і відшаровували його распатором. В кортикальному шарі кістки осциляторною пилкою або долотом робили "вікно", через яке досягали патологічного осередку. Розмір "вікна" повинен бути достатнім для наступних маніпуляцій ложечками і фрезами на усіх ділянках порожнини. Резектований фрагмент кортикального шару зберігався як стулка. Його внутрішню поверхню обробляли як і стінки порожнини, а після операції ним закривали вхідний отвір. Через зроблений отвір гострими ложечками видаляли вміст патологічного осередку: кров, рідину, сполучнотканинне вистилання, м'якотканинні та кісткові перегородки, патологічне змінені тканини. Різними за формою фрезами за допомогою електродриля обробляли склерозовані стінки порожнини. Зсередини порожнини назовні, свердлом діаметром 1-2мм наносили 3-7 (в залежності від розміру кістки та порожнини) отворів, що проходили через ділянку склерозу до здорової кістки або, навіть, через її кортикальний шар. Ці отвори призначені для стимуляції репаративного остеогенезу так як, по перше, вже одне їх нанесення сприяє цьому вони, по друге, вони служать для покращення васкуляризації ділянки пластики. Порожнину виповнювали гранулами біологічного гідроксиапатиту, який при ущільнюванні адаптували до форми дефекту. Вхідний отвір перекривали залишеною раніше стулкою. Щільно зшивали окістя і оточуючі м'які тканини над ділянкою пластики. Здійснювали дренування рани. Необхідність зовнішньої іммобілізації, її тип і тривалість після операції визначаються локалізацією і розмірами ділянки пластики. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601