Штамп напруженої конструкції

Штамп напруженої конструкції, кожна з половин якого містить збірну обойму з штампової чи конструкційної сталі, що складається з бандажа і 3 19191 натягом, що дозволяє випресовування осердя з цієї частини. Запропоноване рішення забезпечує зменшення витрат на штамп і є більш економічним, тому що дозволяє зменшити масу матеріалу, який знімається з торцевих поверхонь робочих вставок при кожному поновлені гравюри. Суть запропонованої корисної моделі пояснюється кресленням, на якому зображена схема одного з напівштампів напруженої конструкції (Фіг.1). Напівштамп містить бандаж 1 і опорну частину 2 з литої або кованої штампової чи конструкційної сталі (наприклад, з 5ХНМ чи 40Х), які утворюють збірну обойму за допомогою гвинтів 3 і штифтів 4, також збірну робочу вставку циліндричної форми з швидкорізальної сталі (наприклад, з Р18 чи Р6М5), котра складається з охоплюючої частини 5 і циліндричного осердя 6, який розташований в місці найбільш інтенсивної зношуваності гравюри, що зображена пунктиром. Бандаж 1 і складові робочої вставки 5 та 6 піддаються загартуванню з відпущенням за звичайними режимами, характерними для марок сталі, з яких їх виготовлено. Поліпшуюча термообробка опорної частини 2 не є обов'язковою. Елементи робочої вставки 5 і 6 поєднуються між собою, як і робоча вставка в цілому з бандажем 1, по посадці з натягом, що дозволяє розпресування з'єднань (наприклад, по H8/s8). Бандаж 1 і опорна частина 2 поєднані між собою по посадці з зазором (наприклад, по H9/f9) для вільного відокремлення одне від одного. Гравюру в напівштампі виконують (наприклад способом електроерозійної обробки) після його збирання. Комп’ютерна верстка А. Рябко 4 Під час кожного ремонту штампу перед відновленням зношеної гравюри бандаж 1 від'єднують від опорної частини 2 і випресовують з нього охоплюючу частину робочої вставки 5 на товщину шару S1, який з неї повинні зняти для відновлення розташованої в ній частині гравюри. Після цього з охоплюючої частини робочої вставки 5 випресовують осердя 6 таким чином, щоб його торцева поверхня височила над бандажем 1 на відстані S2, що дорівнює товщі шару, який повинні зняти з осердя 6 для відновлення розташованої в ньому частини гравюри. Зазначений порядок випресування не є обов'язковим; він може бути і зворотнім: спочатку випресовується осердя 6, потім охоплююча частина робочої вставки 5. Після випресування під осердя 6 і охоплюючу частину робочої вставки 5 підкладають компенсуючі прокладки 7 (наприклад, із сталі) відповідних товщин S2 і S1, напівштамп збирають і передають на відновлення гравюри (наприклад, електроерозійним способом). При цьому марка матеріалу прокладок 7 і його термообробка принципового значення не мають. Циклів відновлення гравюри може бути декілька. Після низки таких відновлень, коли висота осердя 6, а потім і охоплюючої частини робочої вставки 5 стає неприпустимо малою їх остаточно випресовують і замінюють на нові; інші ж елементи запропонованої корисної моделі, якій і штампупрототипу використовуються багаторазово. Оскільки величина S1 менше за S2, в корисній моделі при кожному відновлені гравюри втрачається менше матеріалу вставок, аніж у штампіпрототипі. Тому запропонована корисна модель є більш економічною. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601